Decision № 141007479, 13.10.2026, Starokostiantyniv District Court of Khmelnytskyi Oblast

Справа № 686/20387/26

2/683/2138/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Бондарчук Л.А.

секретаря Поважнюк Т.В.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Старокостянтинів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 686/20387/26, 2/683/2138/2026 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

в с т а н о в и в:

У вересні 2026 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» звернувся через систему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06 лютого 2026 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» № 2868215 за умовами якого позичальнику надано кредитні кошти в розмірі 22 000 грн строком на 365 днів зі стандартною процентною ставкою 1 % на день. Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «Р217». Кошти кредиту перераховано на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 через платіжного провайдера ТОВ «ПЕЙТЕК». Відповідач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Однак ОСОБА_1 свої зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 48839,91 грн, з яких: 21 999,91 грн заборгованість за тілом кредиту, 15 840 грн заборгованість за процентами, 11 000 грн заборгованість за штрафними санкціями.

Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 48839,91грн, а також судові витрати, що складаються зі сплаченого судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

08 липня представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» Малиш Т.О. подала до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області позов до ОСОБА_1 про стягнення 48839,91 грн заборгованості за договором кредиту № 2868215 від 06 лютого 2026 року та судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 липня 2026 року вищезазначену справу на підставі п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України передано за підсудністю до Старосинявського районного суду Хмельницької області.

Ухвалою Старосинявського районного суду Хмельницької області від 20 серпня 2026 року вищезазначену справу на підставі п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України передано за підсудністю до Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області.

Матеріали цивільної справи № 686/20387/26 отримано Старокостянтинівським районним судом Хмельницької області 07 вересня 2026 року й згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 вересня 2026 року справу передано для розгляду судді Бондарчук Л.А.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 10 вересня 2026 року у даній справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в позовній заяві просив розглядати справу у його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, проти заочного рішення не заперечує

Відповідач ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у нарахуванні штрафних санкцій у розмірі 11 000 грн, штраф не підлягає стягненню в силу пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України. Також відповідач просив зменшити розмір нарахованих процентів за користування кредитом. Просив розгляд справи проводити без його участі.

Представник позивача ОСОБА_2 подала відповідь на відзив, в якому заперечувала проти зменшення розміру процентів, а також нарахованих штрафних санкцій для відповідача. Просила задовольнити позовні вимоги ТОВ «Селфі Кредит». Відмовити у задоволенні відзиву ОСОБА_1 .

Оскільки сторони в судове засідання не з?явились, у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06 лютого 2026 року ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 уклали договір № 2868215 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort», за умовами якого позичальнику надано кредит на споживчі (особисті) потреби у безготівковій формі в розмірі 22 000 грн, шляхом перерахування коштів на рахунок споживача із використанням електронного платіжного засобу № НОМЕР_1 , строком на 365 днів, тип процентної ставки - фіксована, стандартна процентна ставка 1% в день застосовується у межах строку кредитування, орієнтовна реальна річна процентна ставка 3422,24 % річних. Договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «Р217».

Відповідно до листа ТОВ «ПЕЙТЕК» від 14 травня 2026 року № 20260514-183, яке надає Товариству послуги з переказу коштів на підставі договору № 01042024-2 від 01.04.2024, на картку № НОМЕР_2 перераховано кошти з призначенням платежу «Виконання фінансових зобов`язань відповідно до укладеного договору № 2868215 від 06 лютого 2026 року».

Згідно з розрахунком заборгованості відповідач кредит не повернув та проценти не сплатив, у зв`язку з чим його заборгованість становить 48 839,91 грн, з яких: 21 999,91 грн тіло кредиту, 15 840 грн проценти за користування кредитом, 11 000 грн штраф.

04 червня 2026 року ТОВ «Селфі Кредит» направило на адресу ОСОБА_1 досудову вимогу про сплату заборгованості за кредитного договору № 2868215 від 06 лютого 2026 року у розмірі 48 839,91 грн, однак вимога не була виконана відповідачем.

Відповідно до статей 626, 628 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України). Позичальник зобов`язаний повернути кредит у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049, частина друга статті 1054 ЦК України). Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону (стаття 526 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми. Згідно зі статтями 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) та її прийняття (акцепту); акцепт може бути наданий шляхом заповнення формуляра заяви в електронній формі, а електронний правочин вважається

підписаним, зокрема, у разі використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у такий спосіб, прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Верховний Суд неодноразово виснував, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на номер телефону з одноразовим ідентифікатором, без здійснення входу на сайт кредитодавця за допомогою логіна і пароля та без проходження процедури ідентифікації кредитний договір не був би укладений (постанови Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19).

Суд враховує, що договір містить усі істотні умови, підписаний одноразовим ідентифікатором, надісланим на номер телефону відповідача НОМЕР_3 , який збігається з номером, зазначеним самим відповідачем у процесуальних документах у цій справі. Кошти кредиту перераховано на платіжну картку № НОМЕР_1 . Наведене в сукупності свідчить про волевиявлення саме відповідача на укладення договору та одержання ним кредитних коштів. Заперечуючи факт реєстрації в системі Товариства та використання одноразового ідентифікатора, відповідач будь-яких доказів на спростування цих обставин, зокрема щодо вибуття з його володіння номера телефону чи платіжної картки, або звернення до правоохоронних органів чи банку з приводу несанкціонованих операцій, не надав.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на те, що укладення договору та отримання коштів саме відповідачем підтверджується сукупністю наявних у справі доказів.

Згідно з частиною четвертою статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором, повідомивши про це споживача в письмовій формі; такі платежі здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів з дня одержання повідомлення.

Пунктом 5.4 договору сторони погодили, що така вимога надсилається, зокрема, на електронну адресу споживача та/або на його додаткові контактні дані, а моментом її отримання є момент отримання Товариством електронного підтвердження про направлення. Позивачем направлено відповідачу досудову вимогу.

Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Проценти за користування кредитом є платою за користування грошовими коштами, а не мірою відповідальності, тому положення статті 551 ЦК України щодо зменшення неустойки до них не застосовуються.

Проценти нараховано за стандартною ставкою 1 % на день, яка не перевищує максимального розміру денної процентної ставки, встановленого Законом України «Про споживче кредитування» в редакції Закону № 3498-IX, та виключно в межах погодженого сторонами строку кредитування. Відповідач просив зменшити нараховані проценти , оскільки вважає їх завищеними. Сам по собі розмір нарахованих процентів, обчислений відповідно до погоджених сторонами умов, не свідчить про їх несправедливість. Тому підстав для зменшення розміру процентів, як про це просить відповідач, суд не вбачає.

Пунктом 6.4 договору передбачено обов`язок споживача сплатити штраф у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань щодо повернення кредиту та/або сплати процентів, граничний розмір якого обмежується сумою, визначеною Законом України «Про споживче кредитування».

Водночас відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався. Договір між сторонами укладено 06 лютого 2026 року, прострочення виконання зобов`язань відповідачем та нарахування штрафу мали місце в період дії воєнного стану.

Доводи позивача про пріоритет положень Закону України «Про споживче кредитування» в редакції Закону № 3498-IX суд відхиляє. Пункт 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону визначає особливості звільнення від відповідальності споживачів за договорами, укладеними до 23.01.2024, у зв`язку з обставинами, що виникли з 01.03.2020, однак не регулює питання відповідальності позичальників у період воєнного стану та не скасовує і не обмежує дії пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. Отже, між зазначеними нормами відсутня колізія, яка б потребувала застосування правил lex posterior чи lex specialis. Крім того, відповідно до частини другої статті 4 ЦК України саме Цивільний кодекс України є основним актом цивільного законодавства України.

Пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є імперативною нормою, що поширюється на всі договори кредиту (позики) незалежно від дати їх укладення, та не може бути змінена домовленістю сторін. За таких обставин відповідач звільняється від обов`язку сплати штрафу, нарахованого за прострочення виконання зобов`язань, а позовна вимога про стягнення штрафу в розмірі 11 000 грн задоволенню не підлягає.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості в частині тіла кредиту та процентів, суд вважає його обґрунтованим, таким, що відповідає умовам договору та вимогам закону. Відповідачем розрахунку або доказів погашення заборгованості не надано.

За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 37 839,91 грн, з яких 21 999,91 грн тіло кредиту, 15840 грн проценти за користування кредитом. У задоволенні вимоги про стягнення штрафу в розмірі 11 000 грн слід відмовити.

При подачі позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн, ціна позову становила 48 839,91 грн, позов задоволено на суму 37 839,91 грн, тобто на 77,47% (37 839,91 х 100% : 48 839,91), а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 2062,56 грн (2662,40 х 77,47%) судового збору.

Керуючись статтями 12, 13, 7681, 89, 141, 259, 263265, 268, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» заборгованість за Договором № 2868215 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» від 06 лютого 2026 у розмірі 37 839,91 грн, яка складається з: 21 999,91 грн заборгованість за тілом кредиту, 15 840 грн заборгованість за процентами.

В решті позову відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» судовий збір у розмірі 2 062,56 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит», місцезнаходження: Андріївський узвіз, буд. 1А, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 43979069.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Суддя