Court ruling № 140999890, 27.10.2026, Desnianskyi District Court of Chernihiv City

Справа № 750/12901/16-ц

Провадження № 6/750/358/26

У Х В А Л А

27 жовтня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі головуючого судді Сапона А.В., при секретарі Потапенко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Чернігові справу за заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДЕБТ ФОРС» про заміну сторони шляхом заміни стягувача його правонаступником та видачу дубліката виконавчого листа у справі № 750/12901/16-ц,

в с т а н о в и в :

У серпні 2026 року ТОВ «ДЕБТ ФОРС» звернулось до суду з заявою, в якій просить замінити вибулого стягувача АТ «Альфа-Банк» на правонаступника ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДЕБТ ФОРС» у виконавчому листі № 750/12901/16- ц за позовом АТ «Альфа-Банк» до боржника - ОСОБА_1 , видавши дублікат вказаного виконавчого листа. В обґрунтування поданої заяви ТОВ «ДЕБТ ФОРС» вказує, що 23.01.2017 року Деснянський районний суд м. Чернігова ухвалив рішення по справі № 750/12901/16-ц про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором № 490948465.

27.05.2022 ухвалою Деснянського районного суду в даній справі було замінено сторону виконавчого провадження (стягувача) АТ «Альфа-Банк» на ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ».

02.02.2023 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КАМПСІС ЛІГАЛ» було укладено Договір № 02-02/23 про відступлення прав вимоги за вказаним договором, а 08.05.2023 року між ТОВ «КАМПСІС ЛІГАЛ» та ТОВ «ДЕБТ ФОРС» було укладено Договір № 08-05/23 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «КАМПСІС ЛІГАЛ» відступило ТОВ «ДЕБТ ФОРС», а ТОВ «ДЕБТ ФОРС» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Кредитним договором № 490948465.

За доводами заявника, 29.06.2020 року приватним виконавцем Палігіним Олександром Петровичем у виконавчому провадженні № 60941483 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, однак копію вищезазначеної постанови разом з виконавчим документом стягувачем не отримано. Також відповідно до Інформації про виконавче провадження стосовно боржника ОСОБА_1 відомо що на примусовому виконанні в ДВС відсутні відкриті виконавчі провадження з приводу виконавчого листів по справі № 750/12901/16-ц, при цьому виконавчий лист в ТОВ «ДЕБТ ФОРС» відсутній та строки для примусового його виконання не пропущені у зв`язку з воєнним станом.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду повідомлялись належним чином, ТОВ «ДЕБТ ФОРС» у поданій заяві просило розгляд справи проводити без участі його представника.

У відповідності до положення ч. 3 ст. 442 ЦПК України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова по справі № 750/12901/16-ц стягнуто з боржника ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором № 490948465.

27.05.2022 ухвалою Деснянського районного суду в даній справі було замінено сторону виконавчого провадження (стягувача) АТ «Альфа-Банк» на ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ».

02.02.2023 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КАМПСІС ЛІГАЛ» було укладено Договір № 02-02/23 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило ТОВ «КАМПСІС ЛІГАЛ», а ТОВ «КАМПСІС ЛІГАЛ» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Кредитним договором № 490948465. У відповідності до п. 2.1 Договору № 02-02/23 про відступлення прав вимоги від 02.02.2023 року: «За цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Попередній кредитор відступає шляхом продажу Новому кредитору належні попередньому кредитору, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги Первісного кредитора до боржників, надалі за текстом Боржники, зазначених у Додатках №1 та № 3 до цього Договору (надалі також Реєстр Боржників), включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників або які зобов`язані виконати обов`язки Боржників, за Договорами позики (Кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, надалі за текстом «Основні договори», надалі за текстом Права вимоги. Новий кредитор сплачує Попередньому кредитору за Права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим Договором».

Відповідно до п. 5.2 Договору № 02-02/23 про відступлення прав вимоги від 02.02.2023 року: «Права вимоги вважаються відступленими (переданими) Попереднім (первісним) кредитором та набутими (прийнятими) Новим кредитором в день належного підписання Сторонами Акту приймання-передачі Реєстру Боржників в друкованому (підписаному) вигляді (Додаток № 4).»

На виконання п. 7.1 Договору № 02-02/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 02.02.2023 року ТОВ «КАМПСІС ЛІГАЛ» проведено оплату відповідно до платіжної інструкції, що заявник додає у додатках до цієї заяви.

08.05.2023 року між ТОВ «КАМПСІС ЛІГАЛ» та ТОВ «ДЕБТ ФОРС» було укладено Договір № 08-05/23 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «КАМПСІС ЛІГАЛ» відступило ТОВ «ДЕБТ ФОРС», а ТОВ «ДЕБТ ФОРС» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Кредитним договором № 490948465.

У відповідності до п. 2.1 Договору № 08-05/23 про відступлення прав вимоги від 08.05.2023 року: «За цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Попередній кредитор відступає шляхом продажу Новому кредитору належні попередньому кредитору, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги Первісного кредитора до боржників, надалі за текстом Боржники, зазначених у Додатках №1 та № 3 до цього Договору (надалі також Реєстр Боржників), включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників або які зобов`язані виконати обов`язки Боржників, за Договорами позики (Кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, надалі за текстом «Основні договори», надалі за текстом Права вимоги. Новий кредитор сплачує Попередньому кредитору за Права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим Договором».

Відповідно до п. 5.2 Договору № 08-05/23 про відступлення прав вимоги від 08.05.2023 року: «Права вимоги вважаються відступленими (переданими) Попереднім (первісним) кредитором та набутими (прийнятими) Новим кредитором в день належного підписання Сторонами Акту приймання-передачі Реєстру Боржників в друкованому (підписаному) вигляді (Додаток № 4).»

На виконання п. 7.1 Договору № 08-05/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 08.05.2023 року ТОВ «ДЕБТ ФОРС» проведено оплату відповідно до платіжної інструкції, що заявник додає у додатках до цієї заяви.

11 листопада 2025 року Деснянським районним судом м. Чернігова заяву ТОВ «ДЕБТ ФОРС» було повернуто без розгляду.

29.06.2020 року приватним виконавцем у виконавчому провадженні № 60941483 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Звертаючись з даною заявою ТОВ «ДЕБТ ФОРС» вказує, що копію вищезазначеної постанови разом з виконавчим документом стягувачем не було отримано, а також, відповідно до Інформації про виконавче провадження стосовно боржника ОСОБА_1 , на примусовому виконанні в ДВС відсутні відкриті виконавчі провадження з приводу виконавчого листа по справі № 750/12901/16-ц.

Згідно з п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Відповідно до ч. 5 ст. 442 ЦПК України, положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Таким чином, для заміни сторони необхідні такі умови як вибуття однієї із сторін виконавчого провадження та наявність правонаступника цієї сторони.

Однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).

Згідно з частинами першою, другою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Одним з елементів забезпечення прав учасників справи на стадії виконання судового рішення є встановлена статтею 442 ЦПК України процедура заміни сторони виконавчого провадження. Наведеною статтею визначено, що у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець (частини перша та друга статті 442 ЦПК України). Правила цієї статті застосовуються також у разі, коли потрібно замінити боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частина п`ята статті 442 ЦПК України).

Підставою для заміни стягувача у виконавчому листі є заміна кредитора у матеріальних правовідносинах, у зв`язку із чим суд насамперед має з`ясувати, чи первісному кредиторові належало право вимоги до боржника на момент його відступлення, а також перевірити дійсність/чинність вимоги на момент звернення до суду з відповідною заявою.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у пункті 73 постанови від 08 серпня 2023 року у справі № 910/19199/21, відступленням права вимоги (цесією) є сам факт заміни особи в зобов`язанні. Цесія є не окремим самостійним договором, а правовим наслідком укладення договору про відступлення права вимоги.

У пункті 132 постанови від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача.

Отже, суд повинен надати оцінку саме наявності у кредитора права вимоги та його чинності (неприпинення) на момент подання заяви про заміну стягувача у виконавчому листі. Зокрема, суд має з`ясувати, чи не настали визначені законом чи договором підстави для припинення зобов`язання (наприклад, його належне виконання), що матиме наслідком відсутність у первісного кредитора права вимоги до боржника.

На відміну від перевірки дійсності та чинності самої вимоги, оцінка договору відступлення прав вимоги на предмет суперечності приписам законодавства під час вирішення судом заяви про заміну сторони виконавчого провадження (стягувача у виконавчому листі, сторони у справі) є обмеженою та має узгоджуватися з презумпцією правомірності правочину, закріпленою в статті 204 ЦК України.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, допоки ця презумпція не буде спростована на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010).

У постанові від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16 Верховний Суд виклав правовий висновок про те, що суд має вирішувати питання про наявність підстав для заміни учасника справи (сторони виконавчого провадження) правонаступником, якщо немає обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним цього договору у встановленому порядку, з огляду на принцип правомірності цього правочину, дослідивши та надавши оцінку достатності та достовірності наданих на обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 вересня 2025 року у справі № 369/13444/20 підтримала зазначений висновок та наголосила на тому, що під час розгляду заяви про заміну стягувача у виконавчому листі (сторони виконавчого провадження, сторони у справі) суд не може виходити за межі вирішуваного процесуального питання та констатувати (встановлювати) недійсність договору відступлення прав вимоги, який не є нікчемним (недійсним згідно з приписом закону) або не визнаний судом недійсним за наслідками вирішення відповідного спору.

Суди також зобов`язані враховувати вимогу частини третьої статті 512 ЦК України про те, що кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі змістом статті 178 ЦК України об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

Види об`єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об`єкти, вилучені з цивільного обороту) або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об`єкти, обмежено оборотоздатні), а також види об`єктів цивільних прав, що можуть належати лише певним учасникам обороту, встановлюються законом.

Право вимоги у зобов`язанні є майновим правом, яке має цивільну оборотоздатність та може вільно відчужуватися з урахуванням обмежень, встановлених нормами глави 47 ЦК України. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни (пункти 56, 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18).

За загальним правилом, заміна кредитора не допускається у зобов`язаннях, нерозривно пов`язаних з особою кредитора, зокрема у зобов`язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю (стаття 515 ЦК України).

Отже, під час вирішення заяви про заміну стягувача у виконавчому листі суд також повинен дослідити, чи не встановлено законом або договором заборони на відступлення права вимоги у конкретних правовідносинах.

Крім окреслених вище питань, суд має перевірити дотримання сторонами умов договору відступлення права вимоги, з якими вони пов`язували факт переходу права вимоги до боржника. Наведене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, сформульованим у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10, про те, що для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідні відповідні первинні документи, які підтверджують факт вибуття особи з матеріальних правовідносин та перехід її прав і обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Також суд має дослідити, чи має стягувач (його правонаступник) реальну можливість звернути виконавчий документ до виконання з огляду на встановлені законом строки пред`явлення виконавчих листів до виконання, про що Велика Палата Верховного Суду детально зазначала у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10.

Такий порядок правозастосування узгоджується також з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 10 вересня 2025 року у справі № 369/13444/20.

Отже, перехід процесуальних прав і обов`язків у справі, виконавчому провадженні до процесуального правонаступника безпосередньо залежить від переходу до нього матеріальних прав та обов`язків, зокрема права вимоги у зобов`язанні внаслідок його відступлення.

У справі, яка розглядається, право вимоги АТ «Альфа Банк» підтверджено таким, що набрало законної сили рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 23.01.2017 про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором № 490948465, на підставі якого суд згодом видав виконавчий лист.

27.05.2022 ухвалою Деснянського районного суду в даній справі було замінено сторону виконавчого провадження (стягувача) АТ «Альфа-Банк» на ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ».

02.02.2023 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КАМПСІС ЛІГАЛ» було укладено Договір № 02-02/23 про відступлення прав вимоги за вказаним кредитним договором, а 08.05.2023 року між ТОВ «КАМПСІС ЛІГАЛ» та ТОВ «ДЕБТ ФОРС» було укладено Договір № 08-05/23 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «КАМПСІС ЛІГАЛ» відступило ТОВ «ДЕБТ ФОРС», а ТОВ «ДЕБТ ФОРС» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Кредитним договором № 490948465.

Доказів того, що вказані договори про відступлення прав вимоги були визнані недійними не надано.

Поряд з цим, на стадії виконавчого провадження, як на завершальній стадії судового провадження, можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 334 Господарського процесуального кодексу України (статтею 442 ЦПК України) з урахуванням підстав, визначених статтею 52 Господарського процесуального кодексу України (статтею 55 ЦПК України). У такому випадку приписи статті 334 Господарського процесуального кодексу України (статті 442 ЦПК України) щодо процесуальних особливостей правонаступництва на стадії виконання судового рішення застосовуються разом із положеннями статті 52 цього Кодексу (статті 55 ЦПК України).

Тоді як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 52 Господарського процесуального кодексу України (статті 55 ЦПК України). У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено у частині п`ятій статті 334 Господарського процесуального кодексу України (частині п`ятій статті 442 ЦПК України) (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 3 листопада 2020 року в справі № 916/617/17 (пункти 74-75), від 8 лютого 2022 року в справі № 2-7763/10 (пункти 80-81)).

Виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття (частини перша та друга статті 12 Закону України «Про виконавче провадження»).

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони (частина п`ята статті 12 Закону України «Про виконавче провадження»).

Тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану (підпункт 4 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» зі змінами, внесеними на підставі Закону України «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» № 2129-IX від 15 березня 2022 року, який набрав чинності 26 березня 2022 року, та інших Законів України.

Виходячи з цих норм права, зокрема, пунктів 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

При цьому відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Пунктом 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Аналізуючи пункт 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише з заявою стягувача або державного виконавця чи приватного виконавця за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено.

У кожному конкретному випадку суд, вирішуючи питання видачі дубліката виконавчого листа, повинен пересвідчитися у правдивості обставин, які зазначає заявник щодо причин його втрати. Якщо суд дійде висновку, що відповідна обставина може і повинна бути підтверджена відповідним доказом, суд вправі такий доказ витребувати у заявника. Водночас, якщо заявник посилається на обставини, які не можуть бути підтверджені відповідними засобами доказування (наприклад, загублення оригіналу виконавчого листа), відсутність доказів не може бути підставою для відмови у видачі дубліката виконавчого документа, якщо строк для пред`явлення його до виконання ще не закінчився. Зазначене узгоджується з правовими висновками, наведеними Верховним Судом у постанові від 09.11.2023 у справі № 0440/5997/18.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 24.01.2022 в справі № 18/113-53/81 для мети отримання дубліката виконавчого листа, виданого на виконання чинного рішення, стягувач та державний виконавець не повинен доводити фізичної втрати оригіналу виконавчого листа, а має доводити відсутність у нього виконавчого документа та, як наслідок, відсутність у нього можливості виконати чинне судове рішення.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 2-1316/285/11, єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі ДВС (у приватного виконавця) свідчить про те, що його було втрачено.

Дослідивши матеріали справи та подані заявником докази, суд приходить до висновку, що ТОВ «ДЕБТ ФОРС» дійсно набуло право вимоги до боржника ОСОБА_1 .

Суд звертає увагу, що у поданій заяві ТОВ «ДЕБТ ФОРС» просить замінити вибулого стягувача АТ «Альфа-Банк» на правонаступника ТОВ «ДЕБТ ФОРС» у виконавчому листі № 750/12901/16- ц за позовом АТ «Альфа-Банк» до боржника - ОСОБА_1 та вказує, що 29.06.2020 року приватним виконавцем у виконавчому провадженні № 60941483 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, копію вищезазначеної постанови разом з виконавчим документом стягувачем не було отримано, а також, відповідно до Інформації про виконавче провадження стосовно боржника ОСОБА_1 , на примусовому виконанні в ДВС відсутні відкриті виконавчі провадження з приводу виконавчого листа по справі № 750/12901/16-ц.

Разом з тим, в ході розгляду даної справи судом встановлено, що ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 27.05.2022 у справі № 750/12901/16-ц було задоволено аналогічну вимогу ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», 31.05.2022 видано дублікат виконавчого листа, на підставі якого 24.07.2026 приватним виконавцем Палігіним О.П. винесено постанову про відкриття ВП № 81584714, яке наразі є відкритим і по якому здійснюються заходи примусового виконання. Вказані обставини є безумовною підставою для відмови у задоволенні заяви ТОВ «ДЕБТ ФОРС» в частині видачі дубліката виконавчого листа у справі №750/12901/16-ц. Суд також не вбачає підстав для заміни сторони стягувача з ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» на ТОВ «ДЕБТ ФОРС», оскільки такої вимоги ТОВ «ДЕБТ ФОРС» не заявлено.

З урахуванням вищенаведеного, заява ТОВ «ДЕБТ ФОРС» задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 442, Перехідними положеннями Розділу ХІІІ ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Відмовити у задоволенні заяви ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДЕБТ ФОРС» про заміну сторони шляхом заміни стягувача його правонаступником та видачу дубліката виконавчого листа у справі № 750/12901/16-ц.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду в 15-денний строк з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя А.В. Сапон