Decision № 140998322, 27.10.2026, Kyiv District Administrative Court

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2026 року Київ справа №320/12494/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТоталЕнерджіс Маркетинг Україна» до Київської митниці про визнання протиправними і скасування рішень,

встановив:

До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТоталЕнерджіс Маркетинг Україна» до Київської митниці, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Київської митниці №UA100350/2024/000039/2 від 02.09.2024, №UA100350/2024/000040/2 від 03.09.2024, №UA100350/2024/000043/2 від 09.09.2024, №UA100350/2024/000044/2 від 11.09.2024, №UA100350/2024/000051/1 від 17.09.2024, №UA100350/2024/000053/2 від 24.09.2024.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.03.2025 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю оскаржуваних рішень з огляду на відсутність у відповідача обґрунтованого сумніву щодо правомірності визначення позивачем митної вартості задекларованого до ввезення на митну територію України товару.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує на обґрунтованості прийнятих ним оскаржуваних рішень з огляду на відповідність вимогам чинного законодавства як самих рішень про коригування митної вартості товарів, так і дотримання визначеного законом порядку їх прийняття.

Такі доводи заперечені позивачем у наданій суду відповіді на відзив.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ТоталЕнерджіс Маркетинг Україна» на виконання зовнішньоекономічного договору №7 від 12.01.2011, укладеного із компанією Total Lubrifiants Sociйtй Anonyme, Франція, на митну територію України ввезено та задекларовано за митними деклараціями: №24UA100350729448U0 від 02.09.2024., №24UA100350729623U0 від 03.09.20240 №24UA100350729967U7 від 09.09.2024, №24UA100350730292U3 від 11.09.2024, №24UA100350730742U7 від 17.09.2024, №24UA100350731354U4 від 24.09.2024. Товари - «олива моторна» та «олива трансмісійна».

Відповідач рішеннями №UA100350/2024/000039/2 від 02.09.2024, №UA100350/2024/000040/2 від 03.09.2024, №UA100350/2024/000043/2 від 09.09.2024, №UA100350/2024/000044/2 від 11.09.2024, №UA100350/2024/000051/1 від 17.09.2024, №UA100350/2024/000053/2 від 24.09.2024 відкоригував в усіх випадках митну вартість товарів декларанта за другорядним (шостим) методом, використовуючи інформацію з баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.

Відповідно до положень статті 49 Митного кодексу України (далі МК України) (тут і далі по тесту всі нормативно-правові акти наведені в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За правилами частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 4 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Частинами 1-3 статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. (частина 6 вказаної статті МК України).

Відповідно до частини 12 статті 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Згідно з частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів (частина 7 статті 55 МК України).

Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Щодо визначених в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів (графа 33 - обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, оформлені у додатковому повідомленні митного органу) підстав їх прийняття, суд зазначає таке.

Щодо рішення про коригування митної вартості від 02.09.2024 №UА100350/2024/000039/2.

Так, за МД від 02.09.2024 №24UA100350729448U0 умовами поставки товару заявлено FCA - Rouen (Франція). Для підтвердження витрат на транспортування товару на умовах поставки згідно з Інкотермс FCA Rouen (Франція) декларантом надано: довідку про транспортні витрати від 27.08.2024 №27/08-551; договір на транспортно-експедиторське обслуговування зовнішньоторгівельних шляхів від 11.02.2021 №11/02/21-KY, укладений між ТОВ «ТоталЕнерджіс Маркетинг Україна» (замовник) та ТОВ «Транс Сервіс-1» (виконавець).

Відповідач вказує, що договір на транспортно-експедиторське обслуговування зовнішньоторгівельних шляхів надано не в повному обсязі, у зв`язку з чим немає можливості ознайомитися з його змістом.

У контексті зазначеного суд, звертає увагу на те, що договір №11/02/21-KY від 11.02.2021 на транспортно-експедиторське обслуговування зовнішньоторговельних шляхів між ТОВ «ТоталЕнерджіс Маркетинг Україна» та TOB «Транс Сервіс-1» та Додаткові угоди № 1, 2, 3, 4 до нього надавалися митному органу безпосередньо з ЕМД №24UA100350729448U0 від 02.09.2024, інформацію про Договір та Додаткові угоди № 1, 2, 3, 4 до нього внесено до гр.44 митної декларації за кодом 4301 (5 записів).

Як вказує відповідач, відповідно до гр. 4 CMR від 27.08.2024 № 465959 завантаження товару відбулось за адресою третьої сторони - GXO Logistics France Le Grand Quevilly. Також у графі 23 CMR відсутня печатка перевізника.

Відповідно до інформації з відкритих Інтернет джерел компанія «GXO Logistics France Le Grand Quevilly» є транспортно-експедиційною компанією. Отже, за результатами митного контролю встановлені розбіжності щодо місця завантаження. Таким чином, продавець за відвантаження товару фінансової відповідальності не несе.

Разом з тим, відповідно до умов зовнішньо-економічного договору умовами поставки є FCA-Rouen. Отже, вказані умови визначають, як географічну точку м.Роуен, тобто, будь-яке місце передачі товару в межах визначеного населеного пункту відповідає умовам поставки.

Згідно з «Правилами МТП з використання термінів для внутрішньої і міжнародної торгівлі» до INCOTERMS 2020 (Пояснення для користувачів) зазначено, щодо місця або пункту поставки - Договір купівлі-продажу товарів на умовах FCA може бути укладений лише із зазначенням місця поставки або в приміщенні продавця, або в іншому місці, без вказівки точного пункту поставки в межах названого місця.

Таким чином, контрактом застосована опція вказівки пункту поставки в межах названого місця. Будь-який пункт передачі, чи то самостійно, чи то третьою стороною за дорученням продавця, товару перевізнику вважається передачею товару покупцю.

При цьому, відповідно до гр.4 CMR від 27.08.2024 № 465959 завантаження товару відбулось за адресою третьої сторони - GXO LOGISTICS FRANCE, місцем завантаження товару вказано LE GRAND QUEVILLY, що є передмістям міста Rouen, яке знаходиться в 6 кілометрах від центру міста Rouen та відноситься до округу (адміністративно-територіальна одиниця) Rouen, що виступає складським приміщенням TOTALENERGIES LUBRIFIANTS. TOB «ТоталЕнерджіс Маркетинг Україна» не має жодних договірних відносин з компанією «GXO LOGISTICS FRANCE», не має жодних витрат, пов`язаних з цією компанією та не здійснює жодних розрахунків з нею.

З огляду на вищенаведене, умови поставки FCA-Rouen виконані.

Як вказує відповідач, надана до митного оформлення копія митної декларації країни відправлення №24FRD3920086835230 містить загальну вартість товару у сумі 47597 євро, що не відповідає заявленій фактурній вартості 47446,1600 євро у МД від 02.09.2024 №24UA100350729448U0.

Разом з тим, як пояснює позивач, митна декларація країни відправлення від 27.08.2024 №24FRD3920086835230 складена у м. CAUDEBEC-LES-ELBEUF (Франція) агентством «RHENUS LOGISTICS FRANCE».

Бланк митної декларації викладено французькою мовою, яка є офіційною мовою Франції.

Власне графи митної декларації заповнено також інформацією французькою мовою.

Жодна з граф митної декларації не містить цифрове значення « 47597», також жодна з граф не має назву «загальна вартість товару».

Цифрове значення « 47597», що явним чином відсутнє у митній декларації, є сумою чотирьох цифрових значень « 10041», « 1234», « 35913», « 409», які є статистичною вартістю відповідно товарів 1, 2, 3, 4, та наведені у відповідній графі «Valeur statistique (46)» (французькою), яка має назву англійською мовою «Statistical value (46)», та відповідно українською мовою «Статистична вартість (46)».

Форму бланку з назвою Document d'Accompagnement Export (EAD) (французькою мовою), EXPORT ACCOMPANYING DOCUMENT (англійською мовою) [«експортний супровідний документ» в перекладі українською мовою] наведено у Делегованому Регламенті Комісії (ЄС) 2016/341 від 17 грудня 2015 року на доповнення Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 952/2013 стосовно перехідних правил щодо певних положень Митного кодексу Союзу, якщо відповідні електронні системи ще не функціонують, та про внесення змін до Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446 (доповнення СІ).

Доповнення СІ вимагає таке:

///Графа 46: Статистична вартість

Введіть статистичну вартість, виражену в одиниці валюти, код якої може бути вказаний у графі 44, або, за відсутності такого коду в графі 44, у валюті держави-члена, де виконуються експортні формальності, відповідно до чинних положень Союзу///.

Порядок обчислення статистичної вартості наведено у Імплементаційному Регламенті Комісії (ЄС) 2020/1197 від 30 липня 2020 року, що встановлює технічні специфікації та механізми відповідно до Регламенту (ЄС) 2019/2152 Європейського Парламенту та Ради щодо європейської бізнес-статистики, що скасовує 10 правових актів у сфері бізнес-статистики, відповідно до якого:

- статистична вартість - це вартість товарів у момент і в місці, коли вони перетинають кордон держави-члена експорту при експорті та держави-члена імпорту при імпорті;

- вартість товарів для експорту ... за межі Союзу становить у разі продажу чи купівлі, ціну, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за ... експортовані товари, за винятком довільних чи фіктивних значень;

- для цілей статистики торгівлі товарами за межами Союзу статистичну вартість розраховують на основі вартості товарів, скоригованих, у разі необхідності, на супутні витрати;

- коригування здійснюється таким чином, щоб статистична вартість містила виключно і повністю супутні витрати, такі як транспортні витрати та витрати на страхування, понесені для доставки товарів з місця їх відправлення до кордону держави-члена експорту, при експорті.

Відповідно до Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 651 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 23 вересня 2022 року № 296) у графі 22 «Валюта і загальна сума за рахунком»:

- у лівому підрозділі наводиться відповідно до класифікації валют літерний код валюти, у якій складено рахунки-фактури (інвойси) або інші документи, що визначають вартість товару;

- у правому підрозділі графи зазначається сума наведених у графах 42 ЄАД і додаткових аркушів МД фактурних вартостей задекларованих товарів у валюті, код якої зазначений у лівому підрозділі графи.

Митна декларація від 02.09.2024 №246/4.100350729448140 у правому підрозділі графи 22 містить цифрове значення « 4 7446,16», що є сумою фактурних вартостей задекларованих товарів.

Таким чином, посадовою особою митного органу проводилося порівняння суми статистичних вартостей « 47597 євро» та суми фактурних вартостей « 47446,16 євро» задекларованих товарів.

Як вказує відповідач, для підтвердження оплати за оцінюваний товар ТОВ «ТоталЕнерджіс Маркетинг Україна» надано платіжні інструкції в іноземній валюті. В гр. 70 «Призначення оплати» вказаних платіжних інструкцій наявне посилання лише на Контракт.

Посилання на документ, згідно якого можливо ідентифікувати сплачені товари із партією оцінюваного товару, не наведено.

При цьому, надані до митної декларації платіжні інструкції, є підтвердженням здійснення своєчасності оплати за контрактом та стосуються оплати раніше поставлених товарів, строк оплати яких настав, по яким незгоди митного органу щодо визначення митної вартості завлено не було.

Для з`ясування законодавчих вимог щодо правильності заповнення реквізити «Призначення платежу» в платіжних дорученнях, адвокатом Тасліцьким Г.І. направлено відповідний адвокатський запит № 09 від 03.04.2024 до Національного банку України щодо надання інформації про нормативно-правові акти, якими встановлено вимогу щодо повноти інформації, яку повинен забезпечити платник при заповненні реквізиту платіжної інструкції «Призначення платежу».

У відповідь на адвокатський запит, листом від 05.04.2024 року № 57-0008/26903 НБУ зазначив, що відповідно до вимог пункту 41 розділу II Інструкції (Постанова НБУ від 29.07.2022 № 163) про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг платник заповнює реквізит "Призначення платежу" платіжної інструкції так, щоб надавати отримувачу коштів повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється платіжна операція. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Отже, згідно з тлумаченням НБУ, реквізит Призначення платежу призначається отримувачу коштів і заповнюється в тій мірі, яка достатня для отримувача, щоб розуміти що це за платіж.

Ця позиція також Верховним Судом у постанові від 22.08.2019 по справі №810/2784/18, де зазначено, що чинним законодавством не встановлено обов`язку здійснювати посилання на інвойс чи проформу в банківському платіжному документі.

Отже, сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інвойс чи проформу, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару, а у сукупності з іншими документами, що стосуються поставки оцінюваного товару, і були подані позивачем для митного контролю, дозволяють ідентифікувати платіж з оцінюваним товаром.

При цьому, платіжні інструкції на підтвердження оплати за товар, разом з заявками на купівлю іноземної валюти та бухгалтерським листом з детальною інформацією щодо оплати було надано на адресу митного органу.

Як вказує відповідач, у декларації митної вартості (далі - ДМВ) декларантом заявлено про взаємозалежність продавця та покупця (графа 9(а) ДМВ), при цьому жодних документів в рамках ч. 18 ст. 58 Кодексу не надано, отже митниця має підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем та покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас, взаємовідносини Продавця и Покупця описано в Листі №42 від 24.11.2023 ТОВ «ТоталЕнержіс Маркетинг Україна».

Лист №42 від 24.11.2023 ТОВ «ТоталЕнержіс Маркетинг Україна» безпосередньо з ЕМД не надавався, оскільки він надавався митному органу в попередніх випадках митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації, інформацію про Лист №42 від 24.11.2023 ТОВ «ТоталЕнержіс Маркетинг Україна» внесено до гр. 44 митної декларації за кодом т9000 - Лист-роз`яснення №42.

При цьому, в порушення вимог частини четвертої статті 53 МКУ митний орган не надав обґрунтуванні підстави того, що взаємозв`язок вплинув на вартість товару.

Крім того, відповідно до частини сьомої статті 54 МКУ встановлено, що, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Проте, ані повідомлення митниці, ані рішення про коригування митної вартості не містить такого обґрунтування.

Щодо рішення про коригування митної вартості від 03.09.2024 №UА100350/2024/000040/2.

Як вказує відповідач, за МД від 03.09.2024 №24UA100350729623U0 умовами поставки товару заявлено FCA- Ертвельд (Бельгія). Для підтвердження витрат на транспортування товару на умовах поставки згідно з Інкотермс FCA - Ertvelde (Бельгія) декларантом надано тільки довідку про транспортні витрати від 29.08.2024 № б/н; договір на транспортно-експедиторське обслуговування зовнішньоторгівельних шляхів від 30.03.2021 № 168 та додаткова угода від 19.10.2023 №2, що не містить вартості перевезення вантажу.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, декларантом надано Довідку ТОВ «ГАНЕКС» про транспортні витрати від 29.08.2024 №б/н, інформацію про Довідку внесено до гр.44 митної декларації за кодом 3007. Надано Акт надання послуг і Рахунок на оплату наданих послуг з перевезення товару, платіжне доручення №1233 від 07.11.2024 та бухгалтерський лист (довідка) №105, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №2058 від 04 вересня 2024 згідно з договором №168 від 30.03.2021 на транспортно-експедиторське обслуговування зовнішньоторговельних шляхів на загальну суму 113 857,75 грн., в тому числі послуги з міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом за межами митної території України на суму 92 000,00 грн., послуги з міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом по митній території України на суму 20 400,00 грн., Рахунок на оплату №GAN00002079 від 04.09.2024.

Довідка про транспортні витрати про транспортні витрати від 29.08.2024 № б/н повністю відповідає змісту наданого Акту та Рахунку.

В порядку заповнення графи 20 Декларації митної вартості наказу Міністерства фінансів України №599, зазначено, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом подаються транспортні документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

рахунок-фактура від виконавця договору (контракту) про надання транспортно- експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.

Вислів «можуть належіть» не створює виключності переліку, а слугує лише орієнтиром можливих документів, що не виключає надання інших за формою та назвою документів, які містять необхідні відомості.

Крім того, відповідно до постанови Верховного Суду від 31.01.2018 по справі №810/2839/17, МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати в даних правовідносинах, є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Як вказує відповідач, у декларації митної вартості (далі - ДМВ) декларантом заявлено про взаємозалежність продавця та покупця (графа 9(a) ДМВ), при цьому жодних документів в рамках ч. 18 ст. 58 Кодексу не надано, отже митниця має підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем та покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Згідно з ч.12 ст. 58 МКУ той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної.

При цьому, в порушення вимог частини 4 статті 53 МКУ митний орган не надав обґрунтуванні підстави того, що взаємозв`язок вплинув на вартість товару.

Відповідно до ч. 7. ст. 54 МКУ у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Ані повідомлення митниці, ані рішення про коригування митної вартості не містить такого обґрунтування.

Щодо рішення про коригування митної вартості від 09.09.2024 №UА100350/2024/000043/2.

Як вказує відповідач, за МД від 09.09.2024 №24UA100350729967U7 умовами поставки товару заявлено FCA- Ертвельд (Бельгія). Для підтвердження витрат на транспортування товару на умовах поставки згідно з Інкотермс FCA - Ertvelde (Бельгія) декларантом надано тільки довідку про транспортні витрати від 04.09.2024 № 04/09-591; договір на транспортно-експедиторське обслуговування зовнішньоторгівельних шляхів від 11.02.2021 №11/02/21-KY. Таким чином, відомості стосовно такої складової митної вартості як транспортування не підтверджені документально, не визначені кількісно та достовірно , що суперечить положенням п. 2 частини 2 статті 52 Кодексу, частині 2, 9, 10 та 21 статті 58 Кодексу.

Разом з тим, судом встановлено, що позивачем надано Довідку ТОВ «ТРАНС-СЕРВІС-1» про транспортні витрати від 04.09.2024 №04/09-591, інформацію про Довідку внесено до гр.44 митної декларації за кодом 3007, Договір на транспортно-експедиторське обслуговування зовнішньоторгівельних шляхів від 11.02.2021 №11/02/21-KY внесено до гр.44 Митної декларації за кодом т4301 та CMR Т № 6795216 від 04.09.2024 р. внесено до гр.44 митної декларації за кодом 0730.

Додатково надано Акт надання послуг і Рахунок на оплату наданих послуг з перевезення товару, Платіжне доручення та бухгалтерський лист (довідку).

Акт виконання робіт (надання послуг) №28797 від 10 вересня 2024 згідно з договором №11/02/21-KY від 11.02.2021 на транспортно-експедиторське обслуговування зовнішньоторговельних шляхів на загальну суму 115 726,65 грн., в тому числі міжнародні перевезення вантажу автомобільним транспортом до кордону України на суму 100 000,00 грн., міжнародні перевезення вантажу автомобільним транспортом по території України на суму 15 726,65 грн.

Рахунок на оплату №14572 від 10 вересня 2024 року.

Довідка про транспортні витрати від 04.09.2024 №04/09-591 повністю відповідає змісту наданого Акту та Рахунку.

В порядку заповнення графи 20 Декларації митної вартості наказу Міністерства фінансів України №599, зазначено, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом подаються транспортні документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

рахунок-фактура від виконавця договору (контракту) про надання транспортно- експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.

Як вже зазначалось вище, вислів «можуть належіть» не створює виключності переліку, а слугує лише орієнтиром можливих документів, що не виключає надання інших за формою та назвою документів, які містять необхідні відомості.

МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати в даних правовідносинах, є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Відповідач зазначає, що у ДМВ декларантом заявлено про взаємозалежність продавця та покупця (графа 9(а) ДМВ), при цьому жодних документів в рамках ч. 18 ст. 58 Кодексу не надано, отже митниця має підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем та покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Взаємовідносини Продавця і Покупця описано в Листі №42 від 24.11.2023 ТОВ «ТоталЕнержіс Маркетинг Україна».

Лист№42 від 24.11.2023 ТОВ «ТоталЕнержісМаркетинг Україна» безпосередньо з ЕМД не надавався, оскільки він надавався митному органу в попередніх випадках митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації, інформацію про Лист №42 від 24.11.2023 ТОВ «ТоталЕнержіс Маркетинг Україна» внесено до гр. 44 митної декларації за кодом т9000 - Лист-роз`яснення №42.

При цьому, в порушення вимог частини четвертої статті 53 МКУ митний орган не надав обґрунтуванні підстави того, що взаємозв`язок вплинув на вартість товару.

Крім того, відповідно до частини сьомої статті 54 МКУ встановлено, що, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Проте, ані повідомлення митниці, ані рішення про коригування митної вартості не містить такого обґрунтування.

Щодо рішення про коригування митної вартості від 11.09.2024 №UАІ00350/2024/000044/2.

Як вказує відповідач, за МД від 11.09.2024 №24UA100350730292U3 умовами поставки товару заявлено FCA-Ertvelde (Бельгія). Для підтвердження витрат на транспортування товару на умовах поставки згідно з Інкотермс FCA - Ertvelde (Бельгія) декларантом надано тільки довідку про транспортні витрати від 06.09.2024 № б/н; договір на транспортно-експедиторське обслуговування зовнішньоторгівельних шляхів від 30.03.2021 № 168. Таким чином, відомості стосовно такої складової митної вартості як транспортування не підтверджені документально, не визначені кількісно та достовірно , що суперечить положенням п. 2 частини 2 статті 52 Кодексу, частині 2, 9, 10 та 21 статті 58 Кодексу.

Проте, як зазначено позивачем, ним надано Довідку ТОВ «ГАНЕКС» про транспортні витрати від 06.09.2024 №б/н, інформацію про Довідку внесено до гр.44 митної декларації за кодом 3007.

Надано Акт надання послуг, Рахунок на оплату наданих послуг з перевезення товару, Платіжне доручення №1233 від 0 7.11.2024р. та бухгалтерський лист (довідка) №105.

Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №2106 від 12 вересня 2024 згідно з договором №168 від 30.03.2021 на транспортно-експедиторське обслуговування зовнішньоторговельних шляхів на загальну суму 113 723,50 грн., в тому числі послуги з міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом за межами митної території України на суму 92 000,00 грн., послуги з міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом по митній території України на суму 20 300,00 грн.

Рахунок на оплату №GAN00002128 від 12.09.2024.

Довідка про транспортні витрати від 06.09.2024 № б/н повністю відповідає змісту наданого Акту та Рахунку.

В порядку заповнення графи 20 Декларації митної вартості наказу Міністерства фінансів України №599, зазначено, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом подаються транспортні документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

рахунок-фактура від виконавця договору (контракту) про надання транспортно- експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.

Як вже зазначалось, вислів «можуть полежіть» не створює виключності переліку, а слугує лише орієнтиром можливих документів, що не виключає надання інших за формою та назвою документів, які містять необхідні відомості.

МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати в даних правовідносинах, є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Окрім Договору №168 від 30.03.2021 на транспортно-експедиторське обслуговування зовнішньоторговельних шляхів між ТОВ «Тотал Енерджіс Маркетинг Україна» та ТОВ «ГАНЕКС» та Додаткових угод, надано Договір № TRANS-23059 від 28.08.2024 між ТОВ «Ганекс» та ТОВ «САНОІЛ» та CMR.

Відповідач вказує, що у ДМВ декларантом заявлено про взаємозалежність продавця та покупця (графа 9(a) ДМВ), при цьому жодних документів в рамках ч. 18 ст. 58 Кодексу не надано, отже митниця має підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем та покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Згідно з ч.12 ст. 58 МКУ той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної.

При цьому, в порушення вимог частини 4 статті 53 МКУ митний орган не надав обґрунтуванні підстави того, що взаємозв`язок вплинув на вартість товару.

Відповідно до ч. 7 ст. 54 МКУ у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Ані повідомлення митниці, ані рішення про коригування митної вартості не містить такого обґрунтування.

Відповідач наполягає, що у наданій до митного оформлення митній декларації країни відправлення від 05.09.2024 №24ВЕЕ0000057658010, у графі № 2 «ЕКСПОРТЕР» зазначено TOTALENERGIES LUBRIFIANTS 562 AV DU PARC DE L ILE 92000 NANTERRE FR, в той час як у графі № 2 поданої до митного оформлення митної декларації зазначено TotalEnergies Lubrifiants Sociйtй Anonyme 562, AVENUE DU PARC DE L'ILE 92000 NANTERRE FR

У контексті наведеного суд зазначає, що відповідно до роз`яснень, викладених у листі ТОВ «Ламарін» №203 від 11.09.2024, у наданій до митного оформлення митній декларації країни відправлення від 05.09.2024 №24ВЕЕ000005 7658010, у графі № 2 «Експортер» вказано скорочену назву фірми експортера, без типу фірми (Sociйtй Anonyme, з обмеженою відповідальністю), а в декларації повну назву згідно контракту №7 від 12.01.2011. При цьому, AV - це скорочення слова A VENUE (проспект).

Щодо рішення про коригування митної вартості від 17.09.2024 №UА100350/2024/000051/1.

Як вказує відповідач, за МД від 17.09.2024 №24UA100350730742U7 умовами поставки товару заявлено FCA-Ertvelde (Бельгія). Для підтвердження витрат на транспортування товару на умовах поставки згідно з Інкотермс FCA- Ertvelde (Бельгія) декларантом надано: довідку про транспортні витрати від 13.09.2024 № 13/09-517; договір на транспортно-експедиторське обслуговування зовнішньоторгівельних шляхів від 11.02.2021 № 11/02/21-KY, укладений між ТОВ «Тотал Енерджіс Маркетинг Україна» (замовник) та ТОВ «Транс Сервіс-1» (виконавець). Договір надано не в повному обсязі, а саме: не надано Замовлення, передбачене п.п. 4.1.1 - п.п. 4.5.1 даного Договору.

Додатково в рішенні про коригування митної вартості зазначено, що номер автотранспортної накладної № Т67957405 від 13.09.2024 відрізняється від номеру автотранспортної накладної № 67957405 без зазначення дати вказаного у довідці про транспортні витрати від 13.09.2024 №13/09-517. Таким чином, відомості стосовно такої складової митної вартості як транспортування не підтверджені документально, не визначені кількісно та достовірно, що суперечить положенням п. 2 частини 2 статті 52 Кодексу, частині 2, 9, 10 та 21 статті 58 Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано Довідку ТОВ «ТРАНС-СЕРВІС-1» про транспортні витрати від 13.09.2024 №13/09-517, інформацію про Довідку внесено до гр.44 митної декларації за кодом 3007.

Надано Акт надання послуг і Рахунок на оплату наданих послуг з перевезення товару, Платіжне доручення та бухгалтерський лист (довідку).

Акт виконання робіт (надання послуг) №29897 від 18 вересня 2024 згідно з договором №11/02/21-KY від 11.02.2021 на транспортно-експедиторське обслуговування зовнішньоторговельних шляхів на загальну суму 119 923,70 грн., в тому числі міжнародні перевезення вантажу автомобільним транспортом до кордону України на суму 100 000,00 грн., міжнародні перевезення вантажу автомобільним транспортом по території України на суму 19 923,70 грн.

Рахунок на оплату №15161 від 18 вересня 2024 року.

Довідка про транспортні витрати від 13.09.2024 №13/09-517 повністю відповідає змісту наданого Акту та Рахунку.

Також надано Замовлення №319, 320, 321 від 06.09.2024.

Замовлення містить лише найменування товару і його кількість, та не містить будь-яких відомостей щодо ціни товару, умов перевезення, транспортних витрат. Тобто, не містить будь яких складових митної вартості.

В порядку заповнення графи 20 Декларації митної вартості наказу Міністерства фінансів України №599, зазначено, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом подаються транспортні документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

рахунок-фактура від виконавця договору (контракту) про надання транспортно- експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.

Як вже зазначалось вище, вислів «можуть полежіть» не створює виключності переліку, а слугує лише орієнтиром можливих документів, що не виключає надання інших за формою та назвою документів, які містять необхідні відомості.

Крім того, МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати в даних правовідносинах, є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Щодо номеру автотранспортної накладної № Т67957405 від 13.09.2024, то, як вбачається з наданих документів, в довідці про транспортні витрати, номер автотранспортної накладної вказаний такий самий але без зазначення серії Т.

При цьому це не єдині дані, за якими можна ідентифікувати належність даної довідки до вказаної поставки, оскільки в довідці зазначений інвойс, транспортні засоби, договір на перевезення, маршрут тощо.

Як вказує відповідач, копію митної декларації країни відправлення від 13.09.2024 №24ВЕЕ0000059716713 надано без перекладу, тобто не дотримано вимоги ст. 254 Митного Кодексу України.

При цьому, як зазначає позивач, ним надавалася одночасно з митною декларацією №24UA100350730742U7 від 17.09.2024 та 24UA100350730868U8 від 17.09.2024 - митна декларація країни експорту від 13.09.2024 №24ВЕЕ0000059716713, інформацію про неї внесено до гр.44 митної декларації за кодом 9610.

Додатково позивачем надано переклад митної декларації країни відправлення від 13.09.2024 №24ВЕЕ0000059716713 на українську мову.

Як вказує відповідач, надані до митного оформлення прайс-листи 01.08.2024 б/н не містять конкретного місця поставки, таким чином виникають сумніви щодо дійсності ціни оцінюваних товарів.

Між тим, необхідно зазначити, що жодним нормативно-правовим актом з питань митної справи України, або міжнародним нормативним актом не встановлено форму, зміст і порядок оформлення прайс-листів (прейскурантів).

Прайс-лист є внутрішнім документом - довідником цін Продавця, документом довільної форми, адресованим визначеному або невизначеному колу Покупців. Ця позиція також визначена Верховним Судом у постанові від 23.10.2020 по справі №810/690/17.

Як вказує відповідач, для підтвердження оплати за оцінюваний товар ТОВ «ТоталЕнерджіс Маркетинг Україна» надано платіжні інструкції в іноземній валюті. В гр. 70 «Призначення оплати» вказаних платіжних інструкцій наявне посилання лише на Контракт.

При цьому, надані платіжні інструкції, є підтвердженням здійснення своєчасності оплати за контрактом та стосуються оплати раніше поставлених товарів, строк оплати яких настав, по яким незгоди митного органу щодо визначення митної вартості завлено не було, про оплату раніше поставлених товарів, строк оплати яких настав.

Для з`ясування законодавчих вимог щодо правильності заповнення реквізити «Призначення платежу» в платіжних дорученнях, адвокатом Тасліцьким Г.І. направлено відповідний адвокатський запит № 09 від 03.04.2024 до Національного банку України щодо надання інформації про нормативно-правові акти, якими встановлено вимогу щодо повноти інформації, яку повинен забезпечити платник при заповненні реквізиту платіжної інструкції «Призначення платежу».

У відповідь на адвокатський запит, листом від 05.04.2024 № 57-0008/26903 НБУ зазначив, що відповідно до вимог пункту 41 розділу II Інструкції (Постанова НБУ від 29.07.2022 № 165) Про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг платник заповнює реквізит "Призначення платежу" платіжної інструкції так, щоб надавати отримувачу коштів повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється платіжна операція. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Отже, згідно з тлумаченням НБУ, реквізит Призначення платежу призначається отримувачу коштів і заповнюється в тій мірі, яка достатня для отримувача, щоб розуміти що це за платіж.

Ця позиція також підтверджена Верховним Судом у постанові від 22.08.2019 по справі №810/2784/18, де зазначено, що чинним законодавством не встановлено обов`язку здійснювати посилання на інвойс чи проформу в банківському платіжному документі.

Отже, сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інвойс чи проформу, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару, а у сукупності з іншими документами, що стосуються поставки оцінюваного товару, і були подані позивачем для митного контролю, дозволяють ідентифікувати платіж з оцінюваним товаром.

Як вказує відповідач, у ДМВ)декларантом заявлено про взаємозалежність продавця та покупця (графа 9(а) ДМВ), при цьому жодних документів в рамках ч. 18 ст. 58 Кодексу не надано, отже митниця має підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем та покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Взаємовідносини Продавця и Покупця описано в Листі №42 від 24.11.2023 ТОВ «ТоталЕнержіс Маркетинг Україна».

Лист №42 від 24.11.2023 ТОВ «ТоталЕнержіс Маркетинг Україна» безпосередньо з ЕМД не надавався, оскільки він надавався митному органу в попередніх випадках митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації, інформацію про Лист №42 від 24.11.2023 ТОВ «ТоталЕнержіс Маркетинг Україна» внесено до гр. 44 митної декларації за кодом т9000 - Лист-роз`яснення №42.

При цьому, в порушення вимог частини 4 статті 53 МКУ митний орган не надав обґрунтуванні підстави того, що взаємозв`язок вплинув на вартість товару.

Крім того, відповідно до частини 7 статті 54 МКУ встановлено, що, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Проте, ані повідомлення митниці, ані рішення про коригування митної вартості не містить такого обґрунтування.

Щодо рішення про коригування митної вартості від 24.09.2024 №UА100350/2024/000053/2.

Як зазначає відповідач, відповідно до гр. 4 CMR 18.09.2024 №АЕ214 завантаження товару відбулось за адресою третьої сторони - GXO Logistics France Le Grand Quevilly. Відповідно до інформації з відкритих Інтернет джерел компанія «GXO Logistics France Le Grand Quevilly» є транспортно-експедиційною компанією. Отже, за результатами митного контролю встановлені розбіжності щодо місця завантаження. Таким чином, продавець за відвантаження товару фінансової відповідальності не несе.

Між тим, відповідно до умов зовнішньо-економічного договору, умови поставки FCA-Rouen. Отже, вказані умови визначають, як географічну точку м. Роуен, тобто, будь-яке місце передачі товару в межах визначеного населеного пункту відповідає умовам поставки.

Згідно з «Правилами МТП з використання термінів для внутрішньої і міжнародної торгівлі» до INCOTERMS 2020 (Пояснення для користувачів) зазначено, щодо Місця або пункту поставки - Договір купівлі-продажу товарів на умовах FCA може бути укладений лише із зазначенням місця поставки або в приміщенні продавця, або в іншому місці, без вказівки точного пункту поставки в межах названого місця.

Таким чином, контрактом застосована опція вказівки пункту поставки в межах названого місця. Будь-який пункт передачі, чи то самостійно, чи то третьою стороною за дорученням продавця, товару перевізнику вважається передачею товару покупцю.

При цьому, відповідно до гр. 4 CMR 18.09.2024 №АЕ214 завантаження товару відбулось за адресою третьої сторони - GXO LOGISTICS FRANCE, місцем завантаження товару вказано LE GRAND QUEVILLY, що є передмістям міста Rouen, яке знаходиться в б кілометрах від центру міста Rouen та відноситься до округу (адміністративно-територіальна одиниця) Rouen, що виступає складським приміщенням TOTALENERGIES LUBRLFIANTS. Як пояснив позивач, ТОВ «ТоталЕнерджіс Маркетинг Україна» не має жодних договірних відносин з компанією «GXO LOGISTICS FRANCE», не має жодних витрат, пов`язаних з цією компанією та не здійснює жодних розрахунків з нею. З огляду на вищенаведене, умови поставки FCA-Rouen виконані.

Відповідач зазначає, що за МД від 24.09.2024 №24UA100350731354U4 умовами поставки товару заявлено FCA-Rouen (Франція). Для підтвердження витрат на транспортування товару на умовах поставки згідно з Інкотермс FCA- Rouen (Франція) декларантом надано: довідку про транспортні витрати від 18.09.2024 № 18/09-590; договір на транспортно-експедиторське обслуговування зовнішньоторгівельних шляхів від 11.02.2021 №11/02/21-KY, укладений між ТОВ «ТоталЕнерджіс Маркетинг Україна» (замовник) та ТОВ «Транс Сервіс-1» (виконавець). Зазначаємо, що договір на транспортно-експедиторське обслуговування зовнішньоторгівельних шляхів надано не в повному обсязі, у зв`язку з чим немає можливості ознайомитися з його змістом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано Довідку ТОВ «ТРАНС-СЕРВІС-1» про транспортні витрати від 18.09.2024 №18/09-590, інформацію про Довідку внесено до гр.44 митної декларації за кодом 3007.

Надано Акт надання послуг і Рахунок на оплату наданих послуг з перевезення товару, Платіжне доручення та бухгалтерський лист (довідку).

Акт виконання робіт (надання послуг) №30722 від 25 вересня 2024 згідно з договором №11/02/21-KY від 11.02.2021 на транспортно-експедиторське обслуговування зовнішньоторговельних шляхів на загальну суму 138 124,20 грн., в тому числі міжнародні перевезення вантажу автомобільним транспортом до кордону України на суму 110 000,00 грн., міжнародні перевезення вантажу автомобільним транспортом по території України на суму 28 124,20 грн.

Рахунок на оплату №15627 від 25 вересня 2024 року.

Довідка про транспортні витрати від 18.09.2024 №18/09-590 повністю відповідає змісту наданого Акту та Рахунку.

Також надано Замовлення №330, 331 від 11.09.2024.

Замовлення містить лише найменування товару і його кількість, та не містить будь-яких відомостей щодо ціни товару, умов перевезення, транспортних витрат. Тобто, не містить будь яких складових митної вартості.

В порядку заповнення графи 20 Декларації митної вартості наказу Міністерства фінансів України №599, зазначено, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом подаються транспортні документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

рахунок-фактура від виконавця договору (контракту) про надання транспортно- експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.

Як вже зазначалось вище, вислів «можуть полежіть» не створює виключності переліку, а слугує лише орієнтиром можливих документів, що не виключає надання інших за формою та назвою документів, які містять необхідні відомості.

Крім того, МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати в даних правовідносинах, є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

На підставі положень Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року №651 (щодо графи 44 «Додаткова інформація / Оформлені документи / сертифікати та авторизації»), Договір №11/02/21-КУ від 11.02.2021 на транспортно-експедиторське обслуговування зовнішньоторговельних шляхів безпосередньо з ЕМД не надавався, (про що свідчить літера «т» перед кодом документа)

Договір №11/02/21-КУ від 11.02.2021 на транспортно-експедиторське обслуговування зовнішньоторговельних шляхів між ТОВ «ТоталЕнерджіс Маркетинг Україна» та ТОВ «ТРАНС-СЕРВІС-1» надавався митному органу в попередніх випадках митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації, інформацію про Договір внесено до гр.44 митної декларації за кодом т4301.

Як зазначає відповідач, для підтвердження оплати за оцінюваний товар ТОВ «ТоталЕнерджіс Маркетинг Україна» надано платіжні інструкції в іноземній валюті. В гр. 70 «Призначення оплати» вказаних платіжних інструкцій наявне посилання лише на Контракт. Посилання на документ, згідно якого можливо ідентифікувати сплачені товари із партією оцінюваного товару, не наведено.

Водночас, надані платіжні інструкції, є підтвердженням здійснення своєчасності оплати за контрактом та стосуються оплати раніше поставлених товарів, строк оплати яких настав, по яким незгоди митного органу щодо визначення митної вартості завлено не було.

Для з`ясування законодавчих вимог щодо правильності заповнення реквізити «Призначення платежу» в платіжних дорученнях, адвокатом Тасліцьким Г.І. направлено відповідний адвокатський запит № 09 від 03.04.2024 до Національного банку України щодо надання інформації про нормативно-правові акти, якими встановлено вимогу щодо повноти інформації, яку повинен забезпечити платник при заповненні реквізиту платіжної інструкції «Призначення платежу».

У відповідь на адвокатський запит, листом від 05.04.2024 № 57-0008/26903 НБУ зазначив, що відповідно до вимог пункту 41 розділу II Інструкції (Постанова НБУ від 29.07.2022 № 163) про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг платник заповнює реквізит "Призначення платежу платіжної інструкції так, щоб надавати отримувачу коштів повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється платіжна операція. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Отже, згідно з тлумаченням НБУ, реквізит Призначення платежу призначається отримувачу коштів і заповнюється в тій мірі, яка достатня для отримувача, щоб розуміти що це за платіж.

Чинним законодавством не встановлено обов`язку здійснювати посилання на інвойс чи проформу в банківському платіжному документі.

Отже, сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інвойс чи проформу, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару, а у сукупності з іншими документами, що стосуються поставки оцінюваного товару, і були подані позивачем для митного контролю, дозволяють ідентифікувати платіж з оцінюваним товаром.

Як вказує відповідач, у гр. 9(а) ДМВ зазначено, що продавець та покупець пов`язані між собою, однак зазначений взаємозв`язок між продавцем і покупцем не вплинув на заявлену декларантом митну вартість (гр. 9(6) ДМВ), однак у митного органу є обґрунтовані підстави вважати, що між продавцем та покупцем існує взаємозалежність, яка впливає на визначення митної вартості як дійсної вартості.

Між тим, суд зазначає, що взаємовідносини Продавця и Покупця описано в Листі №42 від 24.11.2023 ТОВ «ТоталЕнержіс Маркетинг Україна».

Лист №42 від 24.11.2023 ТОВ «ТоталЕнержіс Маркетинг Україна» безпосередньо з ЕМД не надавався, оскільки він надавався митному органу в попередніх випадках митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації, інформацію про Лист №42 від 24.11.2023 ТОВ «ТоталЕнержіс Маркетинг Україна» внесено до гр. 44 митної декларації за кодом т9000 - Лист-роз`яснення № 42.

При цьому, в порушення вимог частини четвертої статті 53 МКУ митний орган не надав обґрунтуванні підстави того, що взаємозв`язок вплинув на вартість товару.

Крім того, відповідно до частини сьомої статті 54 МКУ встановлено, що, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Проте, ані повідомлення митниці, ані рішення про коригування митної вартості не містить такого обґрунтування.

За таких підстав та враховуючи, що вказані вище твердження відповідача спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, а будь-яких доведених підстав для коригування митної вартості товару оскаржувані рішення не містять, суд дійшов висновку, що подані декларантом документи, в даному випадку, слід вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару за ціною договору.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Така позиція суду узгоджується із обов`язковою для врахування практикою Верховного Суду, викладеною, зокрема у його постанові від 04 квітня 2018 року по справі № 826/27058/15 (№К/9901/35148/18).

Судом встановлено, що в рішеннях про коригування митної вартості товарів відповідачем всупереч вказаним вище правовим нормам не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, на наслідками яких розпочалась процедура консультацій та причини, через які митна вартість імпортованого товару не може бути визначена за ціною договору.

Більше того, матеріалами справи документально не підтверджено факту надання декларантом позивача документів, що містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, на підставі чого контролюючий орган розпочав процедуру консультацій.

Ненаведення митницею в рішеннях про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

При цьому, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась у постановах Верховного Суду України, зокрема, від 29 травня 2012 року у справі № 21-91а12 та від 31 березня 2015 року у справі № 21-127а15.

Виходячи з наведеного у сукупності, суд дійшов висновку про те, що надані позивачем разом з митною декларацією документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за резервним методом, відповідно до статті 64 МК України.

Судом відхиляються посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

У рішеннях про коригування митної вартості також відсутні усі відомості про конкретні факти чи обставини, встановлені під час митного оформлення, оцінивши які в сукупності митниця прийняла рішення про неможливість застосування першого методу для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару.

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу суд зазначає таке.

Як встановлено судом, відповідно до ордеру про надання правничої допомоги (правової) допомоги серія АА №1462167 від 04.07.2024 між адвокатським об`єднанням «ДЕЛЬТА ІНТЕРНЕШНЛ ЛО» та ТОВ «ТоталЕнерджіс Маркетинг Україна» було укладено договір про надання правової допомоги №01 від 24.01.2024.

Згідно з Актом надання послуг від 21.04.2025 №27, рахунку на оплату Адвокатському об`єднанню №31 від 21.04.2025, заключної виписки про оплату наданої правової допомоги за період 06.05.2025 по 06.05.2025, фактичний розмір винагороди (гонорару) за надані послуги професійної правничої допомоги в рамках справи №320/12494/25 в суді першої інстанції склали 56 430,36 грн (п`ятдесят шість тисяч чотириста тридцять гривні 36 копійок).

При цьому позивачем заявлено вимогу про стягнення судових витрат з відповідача, в тому числі на професійну правничу допомогу у розмірі 56 430,36 грн.

Відповідачем подано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу у 10 разів, оскільки, на думку заявника заявлені позивачем до відшкодування витрати на оплату послуг адвоката не підтверджені укладеними в установленому законом порядку документами, є неспівмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), обсягом реально наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Позивачем подано заперечення на клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, де зазначає, що незважаючи на те, що справа розглядається в спрощеному проваджені і по подібним спорам складена обширна судова практика, сама по собі справа не є простою з точки зору кількості документів, необхідних для опрацювання адвокатським об`єднанням, відмінностей зовнішньоекономічної операції і пов`язаним з нею митним оформленням проте подібних справ, по яким вже винесено рішення суду, різних за змістом заперечень відповідача.

Суд зазначає, що компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України, яка не обмежує розмір таких витрат.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом пункту першого частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Тобто, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

В питанні критеріїв також слід згадати висновки Великої Палати у справі № 755/9215/15-ц. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

В іншій своїй постанові у справі № 922/3812/19 Верховний Суд підтвердив власні висновки, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Тобто, при зверненні до суду з клопотанням про відшкодування витрат на правничу допомогу варто пам`ятати, що при оцінці наданого стороною розміру витрат, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд встановив, що між між адвокатським об`єднанням «ДЕЛЬТА ІНТЕРНЕШНЛ ЛО» та ТОВ «ТоталЕнерджіс Маркетинг Україна» було укладено договір про надання правової допомоги №01 від 24.01.2024, де зокрема, розділом 4 визначено оплату за Договором.

Крім того, між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 від 07.01.2025 до договору № 01 від 24.01.2024.

Позивачем було надано Акт надання послуг № 27 від 21.04.2025 та Додаток до Акту надання послуг № 27 Облік робочого часу із детальним описом змісту наданої правової допомоги та витрачених годин в розрізі кожного дня, в якому надавалася правнича допомога.

06.05.2025 відповідно до рахунку №31 від 21.04.2025, позивачем було сплачено на рахунок Адвокатського об`єднання «ДЕЛЬТА ІНТЕРНЕШНЛ ЛО» 56 430,36 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Водночас для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий, що передбачено у статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Надаючи правову оцінку співмірності суми витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування на користь позивача понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу, надану під час розгляду справи в суді, яка підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 56 430,36 грн, оскільки вказаний розмір є доведеним, обґрунтованим та співмірним.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 14 534, 40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №194 від 20.02.2025.

Оскільки позов задоволено повністю судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 14 534, 40 грн підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань призначених для Київської митниці, оскільки саме спірне рішення відповідача призвело до виникнення спірних правовідносин.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТоталЕнерджіс Маркетинг Україна» (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд.172; код ЄДРПОУ 37269229) до Київської митниці (03124, м. Київ, вул. Гавела Вацлава, буд. 8-А; код ЄДРПОУ 43997555) про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Київської митниці №UA100350/2024/000039/2 від 02.09.2024, №UA100350/2024/000040/2 від 03.09.2024, №UA100350/2024/000043/2 від 09.09.2024, №UA100350/2024/000044/2 від 11.09.2024, №UA100350/2024/000051/1 від 17.09.2024, №UA100350/2024/000053/2 від 24.09.2024.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТоталЕнерджіс Маркетинг Україна» (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд.172; код ЄДРПОУ 37269229) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Київської митниці (03124, м. Київ, вул. Гавела Вацлава, буд. 8-А; код ЄДРПОУ 43997555) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 56 430, 36 (п`ятдесят шість тисяч чотириста тридцять гривень 36 копійок) гривень 36 коп.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТоталЕнерджіс Маркетинг Україна» (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд.172; код ЄДРПОУ 37269229) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Київської митниці (03124, м. Київ, вул. Гавела Вацлава, буд. 8-А; код ЄДРПОУ 43997555)сплачений судовий збір у у сумі 14 534, 40 (чотирнадцять тисяч п`ятсот тридцять чотири) гривні 40 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.