Decision № 140997731, 14.10.2026, Dnipropetrovsk District Administrative Court

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 рокуСправа № 160/17169/26Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіРищенко А. Ю.за участі секретаря судового засіданняДубини Ю.О.за участі:представника позивача представника відповідачаГлущенко І.О. Делятинської К.Арозглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРВИС» (53831, Дніпропетровська обл.Апостолівський район, село Новоіванівка, вул. Центральна, буд. 19 А, ЄДРПОУ 36961808) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17а, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ ВП 44118658) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

УСТАНОВИВ:

03.02.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРВИС» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0141230714 від 19.03.2026 року форма ПС.

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0141280714 від 19.03.2026 року форма Р.

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0141290714 від 19.03.2026 року форма Р.

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0141310714 від 19.03.2026 року форма В4.

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0141320714 від 19.03.2026 року форма Р.

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0141340714 від 19.03.2026 року форма ПН.

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0141370714 від 19.03.2026 року форма Р.

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0141390714 від 19.03.2026 року форма ПС.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що контролюючим органом протиправно та необґрунтовано прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Зокрема, представник зазначає, що в ході проведення перевірки ТОВ «МАРВИС» контролюючому органу надано всі необхідні документи для підтвердження дотримання вимог Податкового кодексу України за період, що перевірявся. Окрім цього, представник позивача зазначає, що викладені в акті перевірки твердження Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про відсутність рішення про намір створити нову юридичну особу, повідомлення дебіторів про виділ, актів приймання-передачі ТОВ «МАРВИС» товарно - матеріальних цінностей, основних засобів, прав та обов`язків, переданих по розподільному балансу та первинних документів, які стосуються переданих ТМЦ, прав та обов`язків є протиправними, такими, що не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами позову.

Також, представник позивача вказав, що акт перевірки не містить жодних конкретних даних або доказів того, що ТОВ «МАРВИС» використовувало гаражі/паркомісця для операцій, не пов`язаних із його діяльністю, ані доказів передачі приміщень іншим особам безоплатно чи для власних цілей. Не наведено дати початку «непідприємницького» використання машиномісць чи обставин. що свідчили б про відмову від їх господарського використання.

Представник позивача наголошував, що використання ТОВ «МАРВИС» мінеральних добрив та засобів захисту рослин безпосередньо у межах господарської діяльності підтверджується наданими первинними документами, що спростовує висновки контролюючого органу про те, що ТОВ «МАРВИС», на думку відповідача, мало б на підставі пункту 198.5 статті 198 ПК України нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ за наслідками списання добрив та засобів захисту рослин, оскільки під час перевірки не було підтверджено належними первинними документами факт використання означених товарів у господарській діяльності.

Окремо представник позивача вказував, що ТОВ «МАРВИС» відповідає умовам пп. «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України за яких надається відповідна податкова пільга за об`єктом оподаткування, а саме: є сільськогосподарським товаровиробником та належні йому об`єкти нерухомості (будівля, споруда) призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються в цілому їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Крім того, представник позивача зазначав, що застосування контролюючим органом коефіцієнтів індексації 1,1 за 2021 рік та 1,15 за 2022 рік як для земель несільськогосподарського призначення с неправомірним, оскільки у відповідні роки для сільськогосподарських угідь, зокрема ріллі, застосовувався коефіцієнт 1,0. Контролюючий орган фактично створив новий, не передбачений законом механізм визначення податкової бази: база від ріллі, індексація -від іншої категорії земель. Такий підхід, на думку позивача, прямо суперечить принципу законності оподаткування.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.06.2026 відкрито провадження у справі № 160/17169/26 та призначено розгляд останньої за правилами загального позовного провадження.

09.07.2026 від представника ГУ ДПС у Дніпропетровській області подано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву.

В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що надані позивачем первинні документи та докази не можуть самі по собі підтверджувати реальність виконання господарських угод та операцій, оскільки за інформацією податкового органу вказані обставини є не підтвердженими. Крім того, відповідачем зазначається, що що податковий орган має право збирати податкову інформацію про платників податків та використовувати її під час проведення документальних перевірок, у зв`язку з чим докази неможливості реального виконання господарських операцій (відсутність достатньої кількості працівників, основних засобів, неможливість встановлення походження товару/робіт/послуг, невідповідність між наданими до перевірки первинними документами та даними податкової інформації) належним чином зібрані та відображені в акті перевірки.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.07.2026 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРВИС» від 19.06.2026 року про долучення доказів, разом із долученими документами - повернуто заявнику без розгляду.

15.07.2026 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що відзив є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводів, викладених в позовній заяві, як підстави для задоволення позову.

17.07.2026 на адресу суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останній проти задоволення позовних вимог заперечував, та підтримав позицію, викладену у письмовому відзиві на позовну заяву, та зазначено, що міркування позивача ґрунтуються виключно на формальних запереченнях щодо встановлених обставин справи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2026 підготовче провадження у справі закрито та призначено розгляд справи по суті.

Суд розглянув справу в порядку загального позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «МАРВИС» (код ЄДРПОУ 36961808) зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 10.02.2010. Видами діяльності є 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний) 01.45 Розведення овець і кіз 01.46 Розведення свиней 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві 01.63 Післяурожайна діяльність 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин 46.32 Оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами 49.41 Вантажний автомобільний транспорт 52.10 Складське господарство 77.31 Надання в оренду сільськогосподарських машин і устатковання 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Станом на час розгляду справи ТОВ «МАРВИС» знаходиться на податковому обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

На підставі направлень, виданих ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 14.01.2026 № 164, № 165. № 166. № 167. № 168 та відповідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1, п.77.4 ст.77 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) та п.2 частини 1 ст.13 розділу IV, пп. 92 розділу VIII « Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування», у зв`язку з включенням до плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб`єкта господарювання на 2026 рік ТОВ «МАРВИС» та наказів ГУ ДПС У Дніпропетровській області від 07.01.2026 №23-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «МАРВИС» (код ЄДРПОУ 36961808)» та від 30.01.2026 №452-1 «Про продовження строків проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «МАРВИС» (код ЄДРПОУ 36961808)» посадовими особами контролюючого органу проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «МАРВИС» (код ЄДРПОУ 36961808) з питань додержання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків, зборів та інших платежів, установлених законодавством за період діяльності з 01.01.2019 по 31.12.2024 відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку № 1 до акта перевірки, який є його невід`ємною частиною.

13.02.2026 за результатами перевірки складено Акт про результати документальної планової виїзної перевірки № 435/04-36-07-14-04/36961808.

Перевіркою встановленні такі порушення ТОВ «МАРВИС»:

1. пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, ст. 135, п.п. 140.5.4, п. 140.5 ст.140 Податкового кодексу, п.5,7 НП(С)БО № 15 « Дохід», з урахуванням порушення п.291.4 ст.291, абз.2 п.299.11 ст.299. Податкового кодексу ТОВ «МАРВИС» занизило податок на прибуток на загальну суму

18 078 018грн., в тому числі:

на 2020 рік на суму 1 225 616 грн.,

за 2021 рік на суму 6 659 349 грн.,

за 2022 рік на суму 3 566 884грн.,

за 2023 рік на суму 974 792грн.,

за 2024 рік на суму 5.651 377грн..

2. пп.16.1.3 п.16.1 ст. 16, п.36.1 ст.36, п.46.1 ст.46, п.49.1, п.49.2, п.49.18 ст.49, ст.137 Податкового кодексу ТОВ «МАРВИС» (код ЄДРПОУ 36961808) не подані до контролюючого органу податкові декларації з податку на прибуток за 2020, 2021, 2022, 2023, 2024;

3. п. 44.1, п. 44.6 ст.44, п.187.1 ст. 187, абз.2 п.188.1 ст.188, п.п.189.1 ст. 189, п.п. «г» п. 198.5 ст. 198. внаслідок порушення п. 291,4 ст. 291, п.297.1 ст.297, п.п. 298.8.4, п. 298.8 ст. 298, п.299.11 ст.299, п.198.6 ст. 198, з урахуванням п.201.1 ст.201 Податкового кодексу; Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом МФУ від 28.01.2016 №21, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 29.01.2016р. за №159/28289 (зі змінами та доповненнями), ТОВ «МАРВИС» занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 11 424 125грн., у т.ч.:

за жовтень 2019 року 2874 133грн;

- за червень 2021 року 1 185749грн;

за серпень 2021 року 64 533 грн;

- за вересень 2021 року 1931 грн;

- за грудень 2021 року 761 986грн;

- за лютий 2022 року 440 457грн,

- за червень 2024 року - 1044 411 грн;

за липень 2024 року 1021 804грн;

- за серпень 2024 року 680 351 грн;

- за грудень 2024 року - 3 348 770грн,

та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (ряд. 21 декларації з ПДВ) за грудень 2024 року на 1 576 889грн;

4. в порушення п.198.5 ст.198, р.201.1, р.201.10 ст.201 Податкового кодексу за період з 01.10.2019 по 31.12.2024, не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні по-операціях, що не с господарською діяльністю платника податку (загальний обсяг операцій 49 900 832грн), в тому числі по періодам: - за жовтень 2020 року 50 000,0 грн. (обяг операцій складає 250 000 грн);

- за листопад 2020 року 349 596,0 грн. (обяг операцій складає 1747 980 грн);

- за грудень 2020 року 540 093,0 грн. (обяг операцій складає 2700 464 грн);

- за червень 2021 року 246 060,0 грн. (обяг операцій складає 1 230 300 грн);

- за грудень 2021 року 1201 822,0 грн. (обяг операцій складає 6009 110 грн);

за грудень 2022 року 1206 884,0 грн. (обяг операцій складає 6 034 422 грн);

-- за грудень 2023 року 2 163 509,0 грн. (обяг операцій складає 10 817 547 грн);

- за грудень 2024 року 4 222 202,0 грн. (обяг операцій складає 21 111 009 грн);

5. в порушення п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу за період з 01.10.2019 по 31.12.2024, не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкову накладну по операціях з реалізації основних фондів та запасів кінцевому споживачу:

- за жовтень 2019 року-2874 133грн. (обяг операцій складає 14 370 665 грн);

6. п.п. 250.2.1 п.250.2 та п.250.9 Податкового кодексу не подано податкову звітність з екологічного податку (за викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря) за 4 квартал 2019, за 1 квартал 2020, 2 квартал 2020, 3 квартал 2020;

7. 1.1.266.7.5 1.266.7 ст.266 Податкового кодексу ТОВ «МАРВИС» не подало податкову декларацію за 2022рік за нерухомість, що знаходиться на обліку в ГУ ДПС у Печерському районі м. Кисва:

8. п.п.266.2.1 п.266.2 ст.266 пп. 266.3.1 п. 266.3, пп. 266.5.1 п. 266.5 ст.266 Податкового кодексу ТОВ «МАРВИС» занижено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за період з 01.01.2019 по 31.12.2024, внаслідок не нарахування податку на площу нерухомого майна 72,7кв.м, що зареєстроване за адресою м.Київ, Печерський район, вулиця Драгомирова Михайла, будинок 17-Г за 2022 рік, на загальну суму 1625,84грн., в т.ч.: за 2022 рік на суму 1625,84грн;

9. п.п.266.7.5 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу ТОВ «МАРВИС» не подало податкові декларації до ГУ ДПС у Дніпропетровській області за 2019рік, 2020рік, 2021, 2022, 2023, 2024рік;

10. пп.266.2.1 п.266.2 ст.266 пп. 266.3.1 п. 266.3, пп. 266.5.1 п. 266.5 ст.266 Податкового кодексу ТОВ «МАРВИС» занижено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період з 01.01.2019 по 31.12.2024 внаслідок не підтвердження коду нерухомості 1271. в т.ч. наданого в оренду нерухомого майна, на загальну суму 367903.98грн. в т.ч. 4 квартал 2019 року на 2027,05грн, 2020 рік на 31102,53грн (квартал 5655грн, 2 квартал 8482,5грн, 3 квартал 8482,5грн, 4 квартал 88482,53 грн). 2021 рік на 43104гри (1 квартал 10776грн. 2 квартал 10776грн, 3 квартал 10776грн, 4 квартал 10776грн). 24 2022 рік на 93392грн (1 квартал 23 348,01 грн, 2 квартал 23 348,01 грн, 3 квартал 23 348,01 грн, 4 квартал - 23 347,97грн), 2023 рік на 96265,6грн (1квартал 24066,39грн, 2 квартал 066.39грн. 3 квартал 24 066,39грн. 4 квартал 24066,43грн), 2024 рік на 102012,8грн (1 квартал -25 503.21 грн, 2 квартал 25 503,21 грн, 3 квартал 25 503,21 грн, 4 квартал 25 503,17грн);

11. п.286.2, п.286.4 ст. 286 Податкового кодексу не подано податкову звітність із земельного податку за користування земельною ділянкою у Дніпропетровській області за 2019, 2020, 2021 роки;

12. п.269.1 ст. 269, п.287.1, п.287.3 ст.287 Податкового кодексу не нараховано податкові зобов`язання із земельного податку за користування земельною ділянкою за період з 13.11.2019 по 31.12.2021, чим занижено суму податку на 4196,49грн, в т.ч. з 01.10.2019 по 31.12.2019 на 169.25грн. 2020 рік на 1926.07грн. 2021 рік на 2101,17грн;

13. п.п.271.1.1, п.п.271.1.2 п.271.1 ст.271 Податкового кодексу підприємством не проведено індексації нормативної грошової оцінки з 2022 року, в результаті чого занижена сума сплати податку на землю у Макарівському районі Київської області на 63073,62грн., в т.ч. за 2022 рік на 10831,44грн., 2023 рік на 21638,29грн., 2023 рік на 30603,89грн;

14. п.п.16.1.3 п.16.1 ст.16, п.63.3 ст.63 Податкового кодексу, що призвело до неподання відомостей по строку 31 грудня 2024 року «Про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за Формою №20-ОПП» по 5 обєктам: по введених в експлуатацію власних 4 об`єктів, а саме: 4 легкових автомобілів (які зареєстровані за адресою: Криворізький р-н, село Новоіванівка, Апостолівська ТГ, вул. Центральна, будинок 19А та по 1 объекту внаслідок вибуття (продажу) 29.06.2024р, а саме: 1 легкового автомобіля Range Rover Evoque 2020;

15. п.5 ч.1 ст.1, п. 1 ч.2 ст.6, ч.5 ст. 8 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями в частині не нарахування та не сплати мінімального страхового внеску у розмірі 12269.28 грн;

16. абз. «б» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року за № 4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня за №111/26556 у Податковому розрахунку за 2 квартал 2024 року не відображено дохід від операції з продажу об`єктів нерухомого майна (ознака доходу «104»).

Під час перевірки податковий орган дійшов висновку про наступне, а саме:

- про відсутність рішення про намір створити нову юридичну особу, повідомлення дебіторів про виділ, актів приймання-передачі ТОВ «МАРВИС» товарно матеріальних цінностей, основних засобів, прав та обов`язків, переданих по розподільному балансу та первинних документів, які стосуються переданих ТМЦ;

- придбані в жовтні-листопаді 2020 та в червні 2021 років на загальну суму 3 873 935,16 грн. в т.ч. ПДВ 645 655,86 грн. машиномісця №8, 9, 10, 40, 41 загальною площею 72,9 кв.м. за адресою м. Київ вул. М. Драгомирова, 17-Г (нова назва вул. Андрія Верхогляда) вважається використаними в операціях, що не є господарською діяльністю ТОВ «МАРВИС», а тому підприємство повинно було нарахувати «компенсуючі» податкові зобов`язання (ПЗ) на суму 645 656,0 грн. відповідно до п.п. «г» п. 198.5 ст. 198 ПІКУ;

- списанні з балансу добрива та 33Р на суму 46 672 552 грн., в т. ч.: в грудні 2020 2700463,87 грн.; в грудні 2021 6009109,70 грн.; в грудні 2022 6034421,86 грн.; в грудні 2023 - 10817547,17 грн.; в грудні 2024 - 21111009,32 грн. вважається використаними в операціях, що не є господарською діяльністю ТОВ «МАРВИС», а тому підприємство повинно було нарахувати «компенсуючі» податкові зобов`язання (ПЗ) на загальну суму 9 334 510 грн грн., в т.ч.: в грудні 2020-540 093 грн; в грудні 2021 - 1 201 822 грн; в грудні 2022-1 206 884 грн; в грудні 2023 2163 509 грн; в грудні 2024 - 4 222 202 грн.. відповідно до п.п. «г» п. 198.5 ст. 198 ПКУ;

- підприємством документально не підтверджено віднесення нерухомості до коду 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» підлягає нарахуванню податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 367903,98 грн. в т.ч. 4 квартал 2019 року на 2027.05 грн., 2020 рік на 31102.53 грн., 2021 рік на 43104 грн., 2022 рік на 93392 грн., 2023 рік на 96265,6 грн., 2024 рік на 102012,8 грн.;

- підприємство не здійснило індексацію нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у Київській області, за 2022-2024 роки.

На підставі Акту перевірки від 13.02.2026 №435/04-36-07-14-04/3696180 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області складено податкові повідомлення-рішення, а саме:

- №0141230714 від 19.03.2026 року, яким до підприємства застосовано штрафні (фінансові) санкції з податку на нерухоме майно у сумі 1 360,00 грн.;

- №0141250714 від 19.03.2026 року, яким до підприємства застосовано штрафні (фінансові) санкції із земельного податку у сумі 340,00 грн.;

- №0141280714 від 19.03.2026 року, яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання із земельного податку на суму 77 975,87 грн, у тому числі: за податковим зобов`язанням 63073,62 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 14 902.25 грн.;

- №0141270714 від 19.03.2026 року, яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання із земельного податку на суму 4 326,36 грн, у тому числі: за податковим зобов`язанням 4 196,49 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 129,87 грн.;

- №0141290714 від 19.03.2026 року, яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно на суму 433 313,09 грн, у тому числі: за податковим зобов`язанням 367 903,98 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 65 409,11 грн.;

- №0141310714 від 19.03.2026, яким підприємству зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 576 889 грн.;

- №0141320714 від 19.03.2026, яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 14 280 156,25 грн, у тому числі: за податковими зобов`язаннями 11 424 125 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2856031,25 грн.;

- №0141340714 від 19.03.2026, яким до підприємства застосовано штрафні (фінансові) санкції з податку на додану вартість у загальній сумі 1 464 266,50 грн.;

- №0141370714 від 19.03.2026 (форма «Р»), яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 20 626 281,25 грн, у тому числі: за податковими зобов`язаннями 18 078 018 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 2548 263,25 грн.;

- №0141390714 від 19.03.2026, яким до підприємства застосовано штрафні (фінансові) санкції з податку на прибуток приватних підприємств» у сумі 1020 грн.

Представником позивача було складено та направлено скаргу на означені податкові повідомлення-рішення до Державної податкової служби України.

Рішенням Державної податкової служби України від 04.06.2026 року №14605/6/99-00-06-01-01-06 скаргу ТОВ «МАРВИС» задоволено частково, а саме:

- скасовано податкові повідомлення-рішення від 19.03.2026 №0141270714, №0141250714;

- податкові повідомлення-рішення залишено без змін від 19.03.2026 №0141280714, №0141290714, №0141320714, №0141340714, №0141310714, №0141370714, №0141390714, №0141230714:

- податковим повідомлення-рішення від 19.03.2026 №0141230714 збільшено суму грошового зобов`язання у частині застосування штрафу на суму 340,00 грн.

Відтак, предметом розгляду даної адміністративної справи є правомірність податкових повідомлень-рішень від 19.03.2026, а саме: №0141230714, №0141280714, №0141290714, №0141310714, №0141320714, №0141340714, №0141370714, №0141390714.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Щодо висновків контролюючого органу про порушення, які пов`язані з проведенням реорганізації підприємства ТОВ «МАРВИС» шляхом виділу підприємства ТОВ «Інвестагрорент», суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 56 Господарського кодексу України, суб`єкт господарювання може бути утворений шляхом заснування нового або реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб`єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 109 Цивільного кодексу України, виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

Згідно з ч.3 ст.109 ЦК України юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно.

Згідно з частиною з ч.2 ст. 109 ЦК України після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс.

За змістом ст. 47 Закону України «Про товариства з обмеженою да додатковою відповідальністю» виділом є створення одного або більше товариств із переданням йому (їм) згідно з розподільним балансом частини майна, прав та обов`язків товариства, з якого здійснюється виділ, без припинення останнього.

Таким чином, виділ, є переходом за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб (ст.109 ЦК України).

Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV із змінами та доповненнями (далі Закон України № 755-IV) у разі виділу юридичних осіб здійснюється державна реєстрація юридичних осіб, утворених у результаті виділу, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника.

Виділ вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи правонаступника.

Відповідно до п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 28 Закону України № 755-IV підстави для відмови у державній реєстрації: невідповідність відомостей, зазначених у заяві про державну реєстрацію, відомостям, зазначеним у документах, поданих для державної реєстрації, або відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі чи інших інформаційних системах, використання яких передбачено цим Законом, документи суперечать вимогам Конституції та законів України.

Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.04.2022 у справі №910/2615/18, виділ це один зі способів створення юридичної особи, основною відмінністю якого є те, що в результаті виділу створюється нова юридична особа, яка наділяється існуючою юридичною особою певним майном.

У пункті 6.11 постанови від 20.04.2022 у справі №910/2615/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виділ не є різновидом припинення юридичної особи, це один зі способів створення юридичної особи. Основною відмінністю виділу є те, що в результаті виділу створюється нова юридична особа, яка наділяється існуючою юридичною особою певним майном. При цьому попередня юридична особа не припиняється.

Отже, виділ є способом створення юридичної особи і з моменту реєстрації якого утворюється нова юридична особа.

Судом встановлено, що рішенням учасника ТОВ «МАРВИС» від 06.09.2019 прийнято рішення виділити за розподільчим балансом частину майна, прав та обов`язків діючого ТОВ «МАРВИС» до створюваної нової юридичної особи товариства обмеженою відповідальністю у порядку, передбаченому статтею 109 Цивільного кодексу України та Статутом Товариства.

Протоколом позачергових загальних зборів учасників ТОВ «ВІСКАМ» №06-09/2019 від 06.09.2019 уповноважено директора ТОВ «ВІСКАМ» Дорофєву Н.Ю. представляти інтереси Товариства при вирішенні питання щодо виділу частини майна, прав та обов`язків ТОВ «МАРВИС» для створення нової юридичної особи ТОВ.

Рішенням засновника (учасника) ТОВ «ІНВЕСТАГРОРЕНТ» від 28.10.2019 про створення товариства шляхом виділу з ТОВ «МАРВИС», щодо визначення найменування, місцезнаходження новоствореної юридичної особи, статутного капіталу, затвердження статуту Товариства.

У зв`язку з виділом частини майна, прав та обов`язків ТОВ «МАРВИС» для створення ТОВ «ІНВЕСТАГРОРЕНТ» рішенням Учасника ТОВ «МАРВИС» № 28-10/2019 від 28.10.2019 затверджено розподільчий баланс станом на 21.10.2019 року та вирішено зменшити статутний капітал ТОВ «МАРВИС» на розмір виділених за розподільчим балансом грошових коштів для створення ТОВ «ІНВЕСТАГРОРЕНТ» 50000грн.

Також, до розподільчого балансу станом 28.10.2019 ТОВ «МАРВИС» та ТОВ «ІНВЕСТАГРОРЕНТ» складено акт приймання-передачі майна, інших оборотних активів, пасивів та поточних зобов`язань згідно з виділом.

29.10.2019 року здійснено державну реєстрацію створення ТОВ «ІНВЕСТАГРОРЕНТ», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, номер запису 12241360000092487.

Згідно із частиною 4 статті 4 Закону України № 755 у разі виділу юридичних осіб здійснюється державна реєстрація юридичних осіб, утворених у результаті виділу, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника.

Виділ вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника.

Отже, виділ ТОВ «ІНВЕСТАГРОРЕНТ» з урахуванням наведених обставин в розумінні положень частини 4 статті 4 Закону N 755-IV є завершеним, що підтверджується наданими до перевірки документами платника податків.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України № 755-IV якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Таким чином, надані ТОВ «МАРВИС» до податкової перевірки документи, а також відомості з Єдиного державного реєстру є належними, та відповідно свідчать про реальну передачу активів і пасивів ТОВ «МАРВИС» у зв`язку з виділом.

Державна реєстрація виділу та створення шляхом виділу ТОВ «ІНВЕСТАГРОРЕНТ», як юридичної особи, не скасовувались, судами незаконною не визнавалась.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 98.1.4 пункту 98.1 статті 98 ПК України під реорганізацією платника податків розуміється зміна його правового статусу, яка передбачає виділення з платника податків інших платників податків, а саме передача частини майна платника податків, що реорганізується, до статутних фондів інших платників податків, які створюються власниками корпоративних прав платника податків, що реорганізується, та внаслідок якого не відбувається ліквідація платника податків, що реорганізується (підпункт 98.1.4 пункту 98.1 статті 98 Податкового кодексу України в редакції яка діяла станом на дату виділу 08.08.2022).

Відповідно до підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 ПК України безоплатно надані товари, роботи, послуги: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Оскільки в результаті виділу частки учасників у статутному капіталі Товариства, з якого здійснюється виділ, переходять в частки нового товариства, що виділилося, то така операція з передачі майна не може бути віднесена до категорії безоплатно наданих товарів, робіт, послуг.

Відповідно до підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V Кодексу розташоване на митній території України.

Згідно з підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 ПК України не є об`єктом оподаткування ПДВ операції з реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення та перетворення) юридичних осіб.

У постанові від 15.11.2023 №918/119/21 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків об`єднаної палати КЦС ВС у постанові від 14.09.2020 у справі №291/1009/18 та висновків КГС ВС у постановах від 11.12.2019 у справі №904/2251/18, від 15.01.2020 у справі №904/11903/16 та від 21.01.2020 у справі №904/8538/16, що виділ не є способом реорганізації юридичної особи.

Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 15.11.2023 №918/119/21 для виділу притаманна характерна ознака реорганізації перехід майна, прав та обов`язків юридичної особи, що реорганізується, до її правонаступника. При цьому обсяг правонаступництва визначається тим майном, правами та обов`язками, які передаються за розподільчим балансом, тобто має місце парцелярне (часткове) правонаступництво. Отже, виділ є видом реорганізації, який не має наслідком припинення юридичної особи, яка реорганізується, оскільки остання залишається суб`єктом права, однак зі зменшеним обсягом майна, прав та/або обов`язків.

Аналогічний висновок було викладено Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду в постанові від 18.09.2023 №210/5663/20; №61-4630сво22: Виділ може бути визначений як форма реорганізації юридичної особи, що передбачає передання її майна (прав та обов`язків) та немайнових прав в частині, визначеній розподільчим актом (балансом), до однієї або більше нових юридичних осіб (правонаступників).

Таким чином, оскільки виділ є різновидом реорганізації підприємства в процедурі якого не відбувається припинення юридичної особи, а тому з урахуванням вимог підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 ПК України такий різновид реорганізації не є об`єктом оподаткування в розумінні норм ПК України.

Наведені положення чинного законодавства свідчать про те, що операції щодо передачі за розподільчим балансом основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, дебіторської та кредиторської заборгованості, інших активів та зобов`язань за рішенням власників або уповноваженого ними органу при утворенні нового підприємства шляхом реорганізації (виділу) не можуть вважатися операціями з поставки ТМЦ у розумінні податкового законодавства, отже податкові зобов`язання з ПДВ не нараховуються.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 15 серпня 2019 року у справі №802/2488/14-а (адміністративне провадження №К/9901/2826/18), від 25 травня 2021 року у справі №822/2434/16 (адміністративне провадження № К/9901/41212/18), від 10 жовтня 2023 року у справі №480/7472/21 (адміністративне провадження №К/990/26043/23).

Щодо висновків контролюючого органу про придбання позивачем гаражів машиномісць у житловому приміщенні у м. Києві, які не пов`язано з проведенням господарської діяльності ТОВ «МАРВИС», суд зазначає про таке.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України (тут і далі в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин) встановлено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з підпунктом "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України (в редакції чинній до 01 липня 2015 року) платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов`язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України (в редакції чинній з 1 липня 2015 року) платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, відповідні податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Законом України від 16 липня 2015 року № 643-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість" в абзаці першому пункту 198.5 слова "відповідні податкові накладні" замінено словами "зведену податкову накладну", а слова "під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання починають використовуватися" - словами і цифрами "(для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися".

Законом України від 24 грудня 2015 року № 909-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році пункт 198.5 доповнено абзацом десятим такого змісту: "У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку".

Законом України від 21 грудня 2016 року № 1797- № 909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" абзац п`ятий пункту 198.5 доповнено словами та цифрами "(крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу)".

Відповідно до Закону України від 7 грудня 2017 року № 2245-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році" у пункті 198.5 статті 198 слова і цифри "(для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту)" замінити словами і цифрами "придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту)".

Отже, якщо платник податку на додану вартість починає використовувати товари/послуги/необоротні активи, які були попередньо придбані з податком на додану вартість із формуванням податкового кредиту на ці суми, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, то він повинен нарахувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість виходячи із бази оподаткування, визначеної в порядку, передбаченому пунктом 189.1 статті 189 ПК України (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). Для висновку про наявність підстав для нарахування податкових зобов`язань на підставі положень підпункту 198.5 статті 198 ПК України слід встановити факт неоподатковуваного/негосподарського використання товарів (послуг) і необоротних активів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 липня 2024 року у справі №360/4169/21.

При цьому використання придбаних товарів поза межами господарської діяльності є ключовим фактором для застосування положень підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2024 року у справі № 814/476/18.

У постанові від 24 січня 2023 року у справі № 560/7669/21 Верховний Суд сформулював висновок, відповідно до якого, якщо платник податку на додану вартість починає використовувати товари/послуги/необоротні активи, які були попередньо придбані з податком на додану вартість із формуванням податкового кредиту на ці суми, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, то він повинен нарахувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість, виходячи із бази оподаткування визначеної в порядку передбаченому пунктом 189.1 статті 189 Податкового кодексу України (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). Правове регулювання, запроваджене підпунктом "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України, полягає у тому, що шляхом нарахування податкових зобов`язань вилучається (списується) попередньо сформований податковий кредит.

Під час перевірки правильності формування податкового кредиту предметом доказування є обставини, які мали місце на момент віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, а під час вирішення питання виникнення у платника обов`язку, встановленого підпунктом "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України, - обставини, які мали місце у періоді виявлення факту припинення використання товару/необоротного активу у власній господарській діяльності платника податків.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що під час перевірки контролюючим органом встановлено, що протягом перевіряємого періоду на обліку обліковувались 4 легкові автомобілі, які закріплені за робітниками підприємства (водієм, головним механіком, директором та агрономом), які працюють у Дніпропетровській області Апостолівський район, с. Новоіванівка. Тому потреба у 5 машиномісць у м. Києві у підприємства відсутня.

У відповіді на запит в ході перевірки підприємство зазначило наступне: «ТОВ «Марвис» є власником машино-місць № 9. № 10. № 40, № 41 у підземному паркінгу поверх: підвал 1, в літ. А, за адресою: м. Київ, вул. Михайла Драгоманова, 17-Г, які знаходяться (вбудовані) у підземному поверсі зазначеного багатоквартирного житлового будинку і не належать до категорії нежитлових приміщень».

До перевірки не надано документальне підтвердження необхідності придбання та застосування придбаного майна у господарській діяльності ТОВ «МАРВИС».

Водночас, матеріали справи не містять доказів контролюючого органу про використання Товариством придбаних машино-місць поза межами господарської діяльності, що є ключовим фактором для застосування положень підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України.

Відтак, доводи контролюючого органу в цій частині є також необґрунтованими та безпідставними.

Водночас, щодо висновків контролюючого органу про те, що списанні з балансу добрива та ЗЗР на суму 46 672 552грн., в т. ч.: в грудні 2020р-2700463.87грн; в грудні 2021-6009109,70 грн; в грудні 2022р-6034421,86 грн; в грудні 2023-10817547,17 грн; в грудні 2024-21111009,32 грн. вважається використаними в операціях, що не є господарською діяльністю ТОВ «МАРВИС», суд зазначає про наступне.

Вказані висновки податкового органу обґрунтовувалась тим, що ТОВ «МАРВИС» списання запасів (добрив та ЗЗР) в бухгалтерському обліку здійснено на підставі актів на списання товарів, які надані в ході перевірки.

Акт на списання запасів (товарів) складається, коли матеріальні цінності використані за призначенням в основній діяльності (на виробництво, ремонт, власні потреби), стали непридатними (зіпсовані, знищені) або виявлено нестачу під час інвентаризації, слугуючи підставою для зняття їх з балансу.

Таким чином, на думку відповідача, підставою для складання актів на списання запасів (товарів) у виробництво Дт 231 «Основне виробництво» є Акти про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин (форма № ВЗСГ-3), лімітно забірні картки для відпуску зі складу, які є підтвердженням їх фактичного використання ТОВ «МАРВИС» в господарській діяльності.

А тому, як виснував контролюючий орган, ненадання ТОВ «МАРВИС» лімітно забірних карток для відпуску зі складу добрива та ЗЗР, стало підставрю для висновку, про використання добрива та ЗЗР в операціях, що не є господарською діяльністю ТОВ «МАРВИС».

Враховуючи викладене, суд зазначає про таке.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України. Згідно з п. 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.1999 року (далі - Закон № 996-ХІV в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону № 996-ХІV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Статтею 9 Закону № 996-ХІV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідно до абз.«г» п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Відповідно до п.1 Методичних рекомендацій щодо застосування спеціалізованих форм первинних документів з обліку виробничих запасів в сільськогосподарських підприємствах, що затверджені наказом Міністерства аграрної політики України від 21 грудня 2007 року №929 (далі - Методичні рекомендації) взаємовідносини, які виникають під час надходження матеріальних цінностей на сільськогосподарські підприємства від постачальників, регулюються на підставі договорів на постачання, оформляються розрахунковими документами: платіжними вимогами, рахунками-фактурами, платіжними вимогами з специфікацією, товарно-транспортними накладними на загальних підставах, які реєструються у формі №М-1 "Журнал обліку вантажів, що надійшли", затвердженої наказом Міністерства статистики України від 21.06.96 № 193.

Для оформлення надходження і використання виробничих запасів в сільськогосподарських підприємствах рекомендується використовувати типові форми облікових первинних документів, затверджені наказами Міністерства статистики України від 21.06.96 №193 "Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів", від 07.10.96 № 291 "Про затвердження типової форми первинного обліку № М-26", а також спеціалізовані форми первинних облікових документів виробничих запасів в сільськогосподарських підприємствах, затверджених Мінагрополітики України.

Лімітно-забірні картки служать підтвердним документом для списання матеріальних цінностей зі складів структурних підрозділів сільськогосподарських підприємств, допоміжних та промислових виробництв, а також для поточного контролю за додержанням встановлених лімітів відпуску матеріалів на виробничі потреби.

Лімітно-забірні картки виписуються бухгалтерією (відділом постачання або іншою відповідальною особою) на одне або декілька найменувань матеріалів у двох примірниках терміном на один місяць. Після реєстрації в Книзі обліку один примірник видається матеріально-відповідальним особам структурних підрозділів сільськогосподарського підприємства (агроному, зоотехніку, ветеринарному лікарю і т. д.), а другий - завідуючому складу (комори) чи інших складських приміщень.

Лімітно-забірні картки на відпуск насіння, добрив виписують в бухгалтерії у відповідності з планом сівби насіння та внесення добрив. В лімітно-забірних картках вказується площа висіву (внесення добрив) та норма висіву насіння (внесення добрив) на одиницю площі. В окремих випадках лімітно-забірна картка може відкриватися за окремим виробничим замовленням на виробництво сільськогосподарської продукції.

Відпуск товарно-матеріальних цінностей в виробництво здійснюється завідуючим складом при пред`явленні представником структурного підрозділу свого примірника лімітно-забірної картки.

Водночас, оцінюючи доводи контролюючого органу щодо відсутності лімітно-забірних карток на отримання матеріальних цінностей та наявності недоліків в актах, суд звертає увагу на те, що Методичні рекомендації створенні з метою надання рекомендацій для використання певного виду первинної документації. Використання документів, передбачених Методичними рекомендаціями, не є обов`язковим, і позивач має право використовувати вказані документи повністю або частково, а також використовувати інші форми документації.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд в постанові від 10.06.2019 року у справі № 804/5840/16 дійшов висновку про те, що запитувані податковим органом документи такі як калькуляції, лімітно-забірні картки, технологічні картки, картки розкрою тощо не є первинними бухгалтерськими документами відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", у зв`язку з чим віднесення цих документів податковим інспектором до первинних бухгалтерських документів є безпідставним.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що не надання позивачем лімітно-забірних карток не може свідчити та доводити відсутність використання Товариством в господарській діяльності добрив та ЗЗР, а тому такі висновки контролюючого органу є необґрунтованими та недоведеними, з огляду на викладене.

Окрім того, на підтвердження використання добрив та ЗЗР у власній господарській діяльності Товариством надано акти списання товарів із зазначенням полів, площ, культур, норм внесення та складу комісії за 2020 - 2024 роки; лімінто-забірні картки за період 2020-2024 роки; плани посівів на 2020-2024 роки; звіти про використання добрив і пестицидів форма 9СГ за період 2020 2024 роки; обороти по рахунку 2083 за 2020-2024 роки; наказ від 01.01.2020 № 02/01/2020 про затвердження норм внесення; договір на приймання тари від використаних ЗЗР № АП-3615 від 29.06.2021, що окремо свідчить про безпідставність та необґрунтованість висновків контролюючого органу.

Щодо висновків контролюючого органу, що підприємством документально не підтверджено віднесення нерухомості до коду 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», а тому підлягає нарахуванню податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі, суд зазначає про таке.

Судом встановлено, що у своїй діяльності ТОВ «МАРВИС» використовує наступне нерухоме майно розташоване за адресами: Дніпропетровська область, Апостолівський район, с. Новоіванівка, вул. Весела, 251; Дніпропетровська область, Апостолівський район, с. Новоіванівка, вул. Центральна, 19-А; Дніпропетровська область, Апостолівський район, пров. Степовий, 4; Дніпропетровська область, Апостолівський район, пров. Степовий, 2; Дніпропетровська область, Апостолівський район, пров. Степовий, 1; Дніпропетровська область, Апостолівський район, пров. Степовий, 3.

Також, як зазначалося судом раніше, видами діяльності ТОВ «МАРВИС», згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є, зокрема, 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний) 01.45 Розведення овець і кіз 01.46 Розведення свиней 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві 01.63 Післяурожайна діяльність Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин 46.32 Оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами.

Згідно з статтею 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 261 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.

За змістом пункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Відповідно до підпунктів 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Виходячи з аналізу вищезазначених правових норм суд зазначає, що застосування пункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником (юридичною та фізичною особою), друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) віднесений до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здається їх власником в оренду, лізинг, позичку.

Суд звертає увагу на наступні обставини.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 127 «Будівлі нежитлові інші» клас 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства»).

До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», що включає підкласи: 1271.1 «Будівлі для тваринництва»; 1271.2 «Будівлі для птахівництва»; 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна»; 1271.4 «Будівлі силосні та сінажні»; 1271.5 «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства»; 1271.6 «Будівлі тепличного господарства»; 1271.7 «Будівлі рибного господарства»; 1271.8 «Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва»; 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші».

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 127) «Будівлі нежитлові» належить клас (код 1271) «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.

Отже, суд зазначає, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є правовий статус будівлі.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про фермерське господарство» визначено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Положеннями ст.1 Закону України від 18.01.2001 №2238-III «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» визначено, що сільськогосподарський товаровиробник - це фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Відповідно до ст.1 Закону України від 23.09.2008 №575-VI «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції - сільськогосподарські товаровиробники, фізичні особи (у тому числі домогосподарства, фізичні особи, що здійснюють діяльність, пов`язану з веденням особистого селянського господарства, самозайняті особи у сфері сільського господарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю.

Згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «МАРВИС» здійснює вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, що є основним видом його діяльності.

Отже, позивач підпадає під статус сільськогосподарського товаровиробника, а належна йому нежитлова нерухомість використовуються ним в сільськогосподарській діяльності.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду, відповідно до яких суд дійшов до висновку, про можливість розповсюдження пільги передбаченої п.п. «ж» п. 266.2.2. ст.266 ПК України, на власника нерухомості, якій здійснює свою господарську діяльність у формі фермерського господарства. Зокрема, у постанові від 29.04.2021 у справі №2340/4117/18, від 09.05.2023 у справі № 380/10802/22, від 24.04.2020 у справі № 540/2206/19.

Встановлена підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України пільга стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

Вказаними обставинами підтверджується, що нерухомість, позивач використовує в у своєму господарстві і фактично вищезазначені будівлі є нерухомістю сільськогосподарського товаровиробника.

Відтак, суд доходить висновку, що нерухомість розташоване за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_3 ; Дніпропетровська область, Апостолівський район, пров. Степовий, 1; Дніпропетровська область, Апостолівський район, пров. Степовий, 3, не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в силу положень пункту «ж» підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Щодо висновків контролюючого органу про те, що за 20222024 роки Товариством застосовано нормативну грошову оцінку земель без урахування передбачених законодавством коефіцієнтів індексації, що призвело до заниження земельного податку, суд зазначає про таке.

Як зазначається податковим органом, під час перевірки встановлено, що позивач застосував нормативну грошову оцінку одиниці площі ріллі по Київській області: за 2022 рік 26 531 грн; за 2023 рік 26 531 грн; за 2024 рік 27 884,08 грн.

Водночас, на думку відповідача, відповідно до вимог податкового законодавства при визначенні бази оподаткування повинні були застосовуватись проіндексовані показники нормативної грошової оцінки: за 2022 рік 29 184,10 грн; за 2023 рік 33 571,72 грн; за 2024 рік 35 273,36 грн, що підтверджується матеріалами акта перевірки.

Враховуючи вказане, суд вказує на наступне.

Статтею 286 ПК України визначено порядок обчислення плати за землю. Так згідно пункту 286.5 статті 286 ПК України нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі праве на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за ((юрмою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.

Статтею 271 ПК України визначено, що є базою оподаткування платою за землю. Так згідно з приписами пункту 271.1 статті 271 ІІК України базою оподаткування платою за землю є:

нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом (підпункт 271.1.1. пункту 271.1. статті 271 ПК України);

площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено підпункт 271.1.2. пункту 271.1. статті 271 ПКУ).

Відповідно до пункту 271.2 статті 271 ПК України рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Стаття 274 ПК України визначає ставки земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місця знаходження).

Стаття 277 ІІК України визначає ставки земельного податку за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Згідно пункту 277.1 статті 277 ПК України ставка податку за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), розташовані за межами населених пунктів або в межах населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від нормативної грошової оцінки площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

З розрахунку суми земельного податку, вказаного у спірному податковому повідомленні-рішенні вбачається, що суму податку розраховано за наступною формулою: сума земельного податку = (площа об`єкта оподаткування (га) - розмір пільги згідно зі ст. 281 ПК України (га)) х нормативну грошову оцінку з урахуванням коефіцієнта індексації по земельному податку (грн/га) х (кількість місяців оподаткування / 12 х розмір ставки земельного податку (%) .

Згідно з частиною четвертою статті 5 Закону України «Про оцінку земель» грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною. Частиною п`ятою статті 5 цього ж Закону визначений перелік підстав для проведення грошової оцінки земельних ділянок. Так зазначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться для визначення розмір земельного податку.

Статтею 15 Закону України «Про оцінку земель» визначено, що підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок може проводитися також на підставі договору, який укладається заінтересованими особами в порядку, встановленому законом.

Пунктом 284.1 статті 284 ПК України встановлено, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

На офіційному веб-сайті Державної податкової служби України оприлюднено зведену інформацію про розмір та дату встановлення на відповідних територіях ставок місцевих податків та/або зборів, а також про встановлені на відповідних територіях податкові пільги, які будуть діяти у 2022-2024 роках.

З 2018 році було проведено всеукраїнську нормативну грошову оцінку земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, яка затверджена наказом Мінагрополітики від 16.11.2018 №552 та введена в дію з 1 січня 2019 року.

Так, нормативна грошова оцінка ріллі по Київській області станом на 1 січня 2022 року становить 26 531,00 грн за 1 га.

Відповідно до статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100 де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Пунктом 9 підрозділу 6 «Особливості справляння плати за землю» розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України установлено, що індекс споживчих цін, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, застосовується із значенням 100 відсотків:

за 2017-2022 роки - для сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ та перелогів);

за 2017-2020 роки - для земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення.

Отже, проіндексована нормативна грошова оцінка ріллі по Київській області становить 26 531 грн.

Водночас, контролюючим органом безпідставно проіндексовано показники нормативної грошової оцінки, індексація яких вже була здійснена.

Означене беззаперечно свідчить про безпідставність та необґрунтованість розрахунків, здійснених податковим органом, під час обчислення земельного податку, що є підставою для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи інші висновки акту перевірки, які зроблені на підставі наведених порушень, яким була надана правова оцінка судом у цьому рішенні, свідчить, як наслідок, про їх протиправність.

У справі, що розглядається, суд встановив, що контролюючий орган на порушення вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не довів та не надав належних, достатніх та допустимих доказів або фактів протиправної поведінки позивача та про обізнаність платника податків щодо протиправної поведінки його контрагентів і злагодженості дій між ними.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

У пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України" ЄСПЛ зазначив, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Так, наведені інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 74 КАС України. Чинним законодавством України на сторону господарських операцій - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов`язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару (послуг) зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Контролюючим органом не подано доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків, відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності товариства, господарській меті з метою досягнення правових наслідків та які порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Отже, позивач як платник податків самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату, лише, ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 14 березня 2018 року у справі №803/1198/16 та від 14 грудня 2022 року у справі № 640/18058/19.

Згідно з ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд враховує, чи прийняті вони з використанням повноважень та спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискредитації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь яким несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи докази надані сторонами, суд відзначає, що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження заявлених позовних вимог, у той час як відповідачем не надано належних доказів на підтвердження законності спірних рішень.

Отже, за сукупності вказаних обставин висновки контролюючого органу не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду справи, у зв`язку із чим спірні податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Отже, інші доводи сторін не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду не те, що позовні вимоги були задоволені в повному обсязі, судовий збір, сплачений позивачем за подачу адміністративного позову до суду, в розмірі 33 280,00 грн. підлягає стягненню з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. 139, 241-246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРВИС» (53831, Дніпропетровська обл.Апостолівський район, село Новоіванівка, вул. Центральна, буд. 19 А, ЄДРПОУ 36961808) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17а, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ ВП 44118658) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0141230714 від 19.03.2026 року форма ПС.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0141280714 від 19.03.2026 року форма Р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0141290714 від 19.03.2026 року форма Р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0141310714 від 19.03.2026 року форма В4.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0141320714 від 19.03.2026 року форма Р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0141340714 від 19.03.2026 року форма ПН.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0141370714 від 19.03.2026 року форма Р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0141390714 від 19.03.2026 року форма ПС

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17А; ЄДРПОУ 44118658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРВИС» (53831, Дніпропетровська обл.Апостолівський район, село Новоіванівка, вул. Центральна, буд. 19 А, ЄДРПОУ 36961808) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 33 280,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 26 жовтня 2026 року.

Суддя А. Ю. Рищенко