Court ruling № 140997210, 27.10.2026, Dnipropetrovsk District Administrative Court

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

27 жовтня 2026 рокуСправа № 160/12469/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бухтіярової М.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по справі №160/12469/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №160/12469/25.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.03.2026 у адміністративній справі №160/12469/25 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) від 14.01.2025 №230950003980 про відмову в призначенні пенсії (на заміну рішення від 12.12.2024).

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) від 06.12.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 з урахуванням всіх долучених до неї документів та правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.06.2026 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишено без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року в адміністративній справі № 160/12469/25 залишено без змін.

Отже, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.03.2026 у адміністративній справі №160/12469/25 набрало законної сили 11.06.2026.

14.09.2026 позивач звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі.

В обґрунтування заяви зазначено, що рішенням ГУ ПФУ у Дніпропетровській області від 10.08.2026 №230950003980 відмовлено в призначенні пенсії. На думку відповідача пільговий стаж ОСОБА_1 становить 5 років 10 місяців 24 дні (з урахуванням стажу з 08.10.2001 по 14.09.2009 згідно з рішенням суду від 20.03.2026 по справі №160/12469/25). Позивач наполягає, що пільговий стаж становить 7 років 11 місяців 5 днів, якщо враховувати з 08.10.2001 по 14.09.2009. Отже, рішенням ГУ ПФУ у Дніпропетровській області від 10.08.2026 №230950003980 затягується процес виконання рішення суду у справі №160/12469/25, тому є підстави для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі.

Ухвалою суду від 17.09.2026 прийнято справу та заяву про встановлення судового контролю до провадження, заяву призначено до розгляду без повідомлення учасників справи в порядку письмовому провадження та встановлено відповідачу строк для подання суду пояснень щодо заяви позивача про встановлення судового контролю.

Відповідачем на виконання ухвали суду подано пояснення, в якому повідомлено, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року по справі № 160/12469/25 виконано в повному обсязі в межах покладених зобов`язань. Прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах (Стаття 114 п.1 ч.2) згідно заяви від 06.12.2024 року.

До пояснень долучені наступні докази на підтвердження обставин, зазначених в поясненнях: рішення від 10.08.2026 №230950003980, протокол розрахунку від 03.08.2026, розрахунок страхового стажу форми РС-право.

Позивачем своєї позиції щодо поданих відповідачем пояснень не викладено.

Розглядаючи заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по справі №160/12469/25, суд доходить наступного висновку.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частин другої та третьої статті 14 КАС України судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Приписами статті 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013 №5-рп/2013 зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини рішення). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2013 №11-рп/2012).

У Рішенні від 15.05.2019 №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07 червня 2005 року, заява №6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява №40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява №30779/04).

Окрім цього у рішеннях Європейського суду з прав людини (у справах Алпатов та інші проти України, Робота та інші проти України, Варава та інші проти України, ПМП Фея та інші проти України), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, прослідковується однозначна позиція, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя.

З наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України Про виконавче провадження (висновок Верховного Суду, наведений в ухвалі від 01 лютого 2021 року у справі № 9901/226/19).

Поряд із цим, за правилами частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Указаною нормою процесуального закону передбачено право суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, на чому також наголошено й в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06 травня 2019 року у справі №826/9960/15.

Таким чином, позивач має право звернутися із заявою (клопотанням) про встановлення судового контролю після прийняття судом рішення у справі, у разі існування ризику його невиконання.

Водночас, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

При цьому, закон не встановлює, з яких підстав на суб`єкта владних повноважень може бути покладено такий обов`язок.

Однак за змістом норм статті 129-1 Конституції України, статті 370 КАС України та статті 13 Закону № 1402-VIII щодо обов`язковості судового рішення такою підставою є обставини, які ставлять під сумнів виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення.

Такий висновок щодо застосування норм права наведено Верховним Судом у постанові від 17 вересня 2020 року у справі № 340/962/19, а також в ухвалі Верховного Суду від 13 грудня 2021 року у справі № 826/3235/16.

Аналіз викладених норм процесуального права з урахуванням висновків Верховного Суду щодо їх застосування дає підстави вважати, що судовий контроль в порядку норм статті 382 КАС України шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення може бути встановлено за таких умов:

-рішення суду ще не виконано, у тому числі у порядку його примусового виконання;

-існує обґрунтований і підтверджений доказами ризик його невиконання;

-існують підтверджені доказами обставини, які ставлять під сумнів виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, або дають підстави вважати, що:

-загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату,

-або що відповідач (його правонаступник) створює перешкоди для виконання такого рішення, має намір ухилення від цього обов`язку.

Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 18 квітня 2022 року у справі № 754/12702/14-а.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.03.2026 у справі №160/12469/25, яке набрало законної сили 11.06.2026, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.12.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 з урахуванням всіх долучених до неї документів та правової оцінки, наданої судом у рішенні.

На виконання рішення суду відповідачем повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 06.12.2024 та за результатом такого повторного розгляду прийнято рішення від 10.08.2026 №230950003980, яким відмовлено в призначенні пенсії.

В обґрунтування прийнятого рішення від 10.08.2026 №230950003980 вказано наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць мають жінки, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими та важкими умовами праці після досягнення 50 років за наявності страхового стажу не менше 20 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи жінкам. Загальний страховий стаж особи становить 31 рік 4 місяці 1 день з урахуванням Списку №1. Пільговий стаж заявниці становить 5 років 10 місяців 24 дні.

Наведені обставини підтверджуються розрахунком страхового стажу форми РС-право, доданого до пояснень, згідно з яким страховий стаж позивача становить 26 років 2 місяці 18 днів, пільговий стаж за Списком №1 5 років 10 місяців 24 днів, до якого зараховано наступні періоди: з 08.10.2001 по 31.12.2003, з 01.01.2005 по 26.12.2006, з 12.01.2007 по 31.12.2007, з 01.01.2009 по 14.09.2009, пільговий стаж за Списком №2 становить 1 рік, до якого зараховано період з 01.01.2004 по 31.12.2004.

З огляду на подані докази у їх сукупності із поясненнями, які є в матеріалах справи, суд доходить висновку, що відповідач виконав рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.03.2026 у справі №160/112469/25 у порядку та у спосіб, визначений судом.

Суд зазначає, що непогодження з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, прийнятого за результатами повторного розгляду заяви від 06.12.2024 (від 10.08.2026 №230950003980), так само як із здійсненим розрахунком пільгового стажу, не свідчить про невиконання Головним управлінням Пенсійного фондом України в Дніпропетровській області рішення суду, оскільки ані страховий стаж, ані пільговий стаж не був предметом розгляду у цій справі, позивачем такі вимоги не заявлялись.

Тож, вказані позивачем обставини щодо невірності здійсненого відповідачем розрахунку пільгового стажу за Списком №1 та щодо протиправності рішення від 10.08.2026 №230950003980 можуть бути лише підставою для відповідного оскарження шляхом подання іншої (нової) позовної заяви до суду, а не у спосіб встановлення судового контролю за виконанням рішення у цій справі.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю, заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.14, 241-243, 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по справі №160/12469/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.М. Бухтіярова