Court ruling № 140996473, 28.10.2026, Sviatoshynskyi District Court of Kyiv City

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

пр. № 1-кс/759/11111/26

ун. № 759/28767/26

28 жовтня 2026 року слідчий суддя Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 (в режимі ВКЗ), розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Громадської організації «Центр захисту інвалідів», в інтересах якої діє адвокат ОСОБА_3 , про арешт майна, подане у кримінальному провадженні №12021162510000384 внесеного до ЄРДР 31.03.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 365-2, ч. 3 ст. 206-2, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 383, ч. 2 ст. 384, ч. 2 ст. 357, ч. 4 ст. 361 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Святошинського районного суду міста Києва 15.10.2026 через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання Громадської організації «Центр захисту інвалідів», в інтересах якої діє адвокат ОСОБА_3 , про арешт майна, подане у кримінальному провадженні №12021162510000384 внесеного до ЄРДР 31.03.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 365-2, ч. 3 ст. 206-2, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 383, ч. 2 ст. 384, ч. 2 ст. 357, ч. 4 ст. 361 КК України.

Клопотання обґрунтоване тим, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове в об`єднаному кримінальному провадженні № 12021162510000384 від 31.03.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 365-2, ч. 3 ст. 206-2, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 383, ч. 2 ст. 384, ч. 2 ст. 357, ч. 4 ст. 361 KK України, за фактами заволодіння групою осіб чужим майном в особливо великих розмірах, а саме корпоративними правами ГО «Центр захисту інвалідів» в статутних капіталах ТОВ «Басарі» та ДП «Компроміс», та пов`язаними з цим діями фізичних та посадових осіб, нотаріусів, державних реєстраторів тощо, чим було спричинено тяжкі наслідки охоронюваним законом правам та інтересам ГО «Центр захисту інвалідів».

26.02.2024 р. ГО «Центр захисту інвалідів» було подано органу досудового розслідування позовну заяву (цивільний позов) про відшкодування шкоди, завданої кримінальними правопорушеннями, у зв`язку з чим ГО «Центр захисту інвалідів» в порядку ст. 61 КПК України набула статусу цивільного позивача у даному кримінальному провадженні.

З 2016 року ГО «Центр захисту інвалідів» була власником 100 % корпоративних прав у статутних капіталах низки суб`єктів господарювання, у тому числі - ТОВ «Басарі» та ДП «Компроміс», на балансі яких перебувала значна кількість об`єктів нерухомого майна, розташованих в м. Одеса.

26.11.2021 у ГО «Центр захисту інвалідів» було викрадено 100 % корпоративних прав в статутних капіталах ТОВ «Басарі» та ДП «Компроміс». Шляхом незаконного та безпідставного внесення змін до ЄДР (скасування реєстраційних записів про право власності) приватним нотаріусом ОСОБА_4 їх було переоформлено на ПП «Дагда-2013» (код 38849267), учасниками якого є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РРНОКПП 2634901185), та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РРНОКПП 2277319692).

Того ж дня, 26.11.2021, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 як учасниками ПП «Дагда-2013» було здійснено легалізацію викрадених корпоративних прав ТОВ «Басарі» та ДП «Компроміс» шляхом їхнього подальшого продажу та переоформлення на ОСОБА_7 та ТОВ «Істус».

26.11.2021 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 як співвласниками ПП «Дагда-2013» було призначено керівником ПП «Дагда-2013» ОСОБА_8 , керівником ДП «Компроміс» - ОСОБА_9 , яким було надано вказівку - переоформити належне ДП «Компроміс» нерухоме майно на ТОВ «Ларгєнт» (власник ОСОБА_7 ) шляхом внесення його до статутного капіталу останнього, а самі корпоративні права ДП «Компроміс» номінальною вартістю 1 218 500,00 грн. - продати ТОВ «Істус» за ціною 10 000,00 грн.

В подальшому зазначеними вище особами було вчинено ряд махінацій, пов`язаних з безпідставним ініціюванням судових арештів та заборон на вчинення реєстраційних дій з правом власності на зазначені корпоративні права та нерухоме майно, яке належить ТОВ «Басарі» та ДП «Компроміс», з тим, щоб унеможливити повернення відомостей у ЄДР щодо права власності на зазначені корпоративні права і нерухоме майно до законного стану, який існував до 26.11.2021.

Постановами слідчого від 09.06.2022 р., 15.06.2022 р., 28.05.2024 р. та 19.12.2024 р. у даному кримінальному провадженні усі згадані об`єкти нерухомого майна визнавались речовими доказами.

Зазначені об`єкти нерухомості отримані поточними володільцями незаконно, в результаті вчинення злочинних, в тому числі шахрайських, дій, а також є речовими доказами вчинення ними кримінальних правопорушень у вказаному кримінальному провадженні.

Крім того, подальше перебування майна у осіб, які протиправно ним заволоділи, створює більш ніж реальну загрозу втрати зазначеного майна, неможливості або принаймні неприйнятної ускладненості виконання судового рішення у разі задоволення цивільного позову, заявленого потерпілим.

З огляду на зазначене, ГО «Центр захисту інвалідів» вважає, що є підстави для забезпечення їх цивільного позову шляхом накладення арешту на майно.

У судовому засіданні 28.10.2026 зв`язок в режимі ВКЗ з представником ГО «Центр захисту інвалідів» - адвокатом ОСОБА_3 перервався з причин незалежних від обладнання суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 336 КПК України ризики технічної неможливості участі в відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, переривання зв`язку тощо несе учасник кримінального провадження, який подав відповідне клопотання.

У судове засідання прокурор не з`явився, про день, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неприбуття суд не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Враховуючи, що клопотання про арешт майна розглядає слідчий суддя не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, а неявка учасників судового процесу в силу положень ч. 1 ст. 172 КПК України не є перешкодою для розгляду клопотання, суд дійшов висновку про можливість проведення розгляду справи без участі сторін.

Дослідивши матеріали справи, наявні докази, слідчий суддя встановив наступні обставини.

Як вбачається із матеріалів справи, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове в об`єднаному кримінальному провадженні № 12021162510000384 від 31.03.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 365-2, ч. 3 ст. 206-2, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 383, ч. 2 ст. 384, ч. 2 ст. 357, ч. 4 ст. 361 KK України.

26.02.2024 р. ГО «Центр захисту інвалідів» було подано органу досудового розслідування позовну заяву (цивільний позов) про відшкодування шкоди, завданої кримінальними правопорушеннями, у зв`язку з чим ГО «Центр захисту інвалідів» в порядку ст. 61 КПК України набула статусу цивільного позивача у даному кримінальному провадженні.

ГО «Центр захисту інвалідів» зазначає, що перебування майна у осіб, які протиправно ним заволоділи, створює більш ніж реальну загрозу втрати зазначеного майна, неможливості або принаймні неприйнятної ускладненості виконання судового рішення у разі задоволення цивільного позову, заявленого потерпілим, у зв`язку з чим виникла необхідність у накладенні арешту на згадане майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до п. 7) ч. 2 ст. 131 КПК України передбачено такий вид заходів забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно статей 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні цивільного позивача, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява №31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява №48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність; можливість спеціальної конфіскації майна; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Звертаючись до суду зі згаданим клопотанням цивільним позивачем не доведено необхідності застосування заходу забезпечення кримінального провадження (арешту майна), а також наявності ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Пунктом 15 ч. 1 ст. 7 КПК України встановлено, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 22 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Згідно з п. 18) ч. 1 ст. 3 КПК України, до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні.

Процесуальним законом визначено, що обов`язок здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні покладається на слідчого суддю. Таким чином, саме слідчий суддя шляхом застосування своїх повноважень має забезпечити дотримання закону усіма учасниками кримінального провадження, а також зобов`язаний вживати передбачені законом заходи для поновлення порушених під час досудового розслідування прав та інтересів осіб.

Зважаючи, що цивільним позивачем, не надано переконливих доказів, які б підтверджували обставини, для застосування заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, слідчий суддя, виходячи з принципу змагальності сторін у кримінальному провадженні, дійшов до висновку, що у задоволенні поданого клопотання слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 170 - 173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання Громадської організації «Центр захисту інвалідів», в інтересах якої діє адвокат ОСОБА_3 , про арешт майна, подане у кримінальному провадженні №12021162510000384 внесеного до ЄРДР 31.03.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 365-2, ч. 3 ст. 206-2, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 383, ч. 2 ст. 384, ч. 2 ст. 357, ч. 4 ст. 361 КК України - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її оголошення або отримання її копії.

Повний текст ухвали виготовлено 28.10.2026.

Слідчий суддя ОСОБА_1