Decision № 140996426, 21.10.2026, Sviatoshynskyi District Court of Kyiv City

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/2627/13-ц

пр. № 2/759/3/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Єросової І.Ю.,

при секретарі Красовській В.В.,

за участі представника позивача - прокурора Ткаченко Т.М.,

представника відповідача - адвоката Антипенко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження із викликом учасників справи цивільну справу за позовом Святошинської окружної прокуратури м. Києва в особі Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ), третя особа: Державне підприємство «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» (03115, м. Київ, вул. Святошинська, 2) про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

23.08.2012 прокурор Святошинської окружної прокуратури м. Києва Смітюх В.Є., діючи в інтересах Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України, звернувся до Святошинського районного суду м. Києва із позовом, в якому просить стягнути із відповідача на користь позивача Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України грошові кошти у розмірі 143 000 грн. 00 коп., а також понесені судові витрати.

Позовні вимоги прокурор Святошинської окружної прокуратури м. Києва обґрунтовує тим, що 26.05.08 наказом Державного комітету України з питань технічного «Державний реєстр систем сертифікацій». За наказом Державного комітету України з питань технічного ОСОБА_1 укладено контракт, згідно з умовами якого ОСОБА_1 призначено на посаду генерального директора ДП «Державний реєстр систем сертифікацій». ОСОБА_1 , обіймаючи посаду генерального директора ДП «Державний реєстр систем сертифікацій», будучи службовою особою, постійно виконуючи організаційно-розпорядчі і адміністративно-господарські обов?язки, вчинив службову недбалість, що заподіяло істотну шкоду державним інтересам з настанням тяжких наслідків на загальну суму 143 000 грн.

Так, генеральний директор ДП «Державний реєстр систем сертифікацій» ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Продакт-Люкс» договір про надання юридичних послуг №08 від 01.07.2008, відповідно до якого ТОВ «Продакт-Люкс» взяло на себе зобов`язання, починаючи з 01.07.2008 по 31.08.2008 надавати ДП «Державний реєстр систем сертифікацій» юридичні послуги щодо правової експертизи господарських угод та складання їх проектів, надання консультацій щодо діючого порядку укладення та розірвання трудових угод, надання юридичного роз?яснення щодо особливостей укладення та виконання договорів оренди нежитлових приміщень, а також розробки форми таких договорів та надання правових консультацій щодо поточної роботи. У свою чергу ДП «Державний реєстр систем сертифікацій» зобов?язався приймати і оплачувати послуги в порядку і розмірах, передбачених цим договором.

Як стверджує представник позивача, 31.07.2008 генеральний директор ДП «Державний реєстр систем сертифікацій» ОСОБА_1 , не пересвідчившись в достовірності фактичного надання ТОВ «Продакт-Люкс» на користь ДП «Державний реєстр систем сертифікацій» юридичних послуг, підписав акт приймання-передачі робіт за договором про надання юридичних послуг, відповідно до якого ТОВ «Продакт-Люкс» надало на користь ДП «Державний реєстр систем сертифікацій» юридичні послуги на загальну суму 78 000 грн., хоча в дійсності цих послуг підприємству не надавалось.

На підставі зазначених документів, підписаних генеральним директором ДІ «Державний реєстр систем сертифікацій» ОСОБА_1 та скріплених печаткою підприємства, 31.07.2008 з розрахункового рахунку ДП «Державний реєстр систем сертифікацій» перераховано 78 000 грн. на розрахунковий рахунок ТОВ «Продакт-Люкс», в результаті чого ДП «Державний реєстр систем сертифікацій» заподіяні збитки на вказану суму.

Крім цього, генеральний директор ДП «Державний реєстр систем сертифікацій» ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Сінук-ексім» договір про надання послуг №19 від 01.09.2008 та додаткову угоду до вказаного договору, згідно з якими ТОВ «Сінук-ексім» взяло не себе зобов?язання, починаючи з 01.08.2008 надавати ДП «Державний реєстр систем сертифікацій» юридичні, інформаційні та консультаційні послуги, необхідні для ведення власної господарської діяльності, а останній в свою чергу зобов?язався приймати і оплачувати послуги в порядку і розмірах, передбачених цим договором.

26.08.2008 та 29.08.2008 генеральний директор ДП «Державний реєстр систем сертифікацій ОСОБА_1 підписав акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) та акт приймання-передачі робіт по договору від 01.08.2008, відповідно до яких ТОВ «Сінук-ексім» надало на користь ДП «Державний реєстр систем сертифікацій» юридичні, інформаційні і консультаційні послуги на загальну суму 65 000 грн., хоча в дійсності вказані роботи (послуги) цим підприємством не надавались.

На підставі зазначених документів, підписаних генеральним директором ДП «Державний реєстр систем сертифікацій» ОСОБА_1 та скріплених печаткою підприємства, 29.08.2008 з розрахункового рахунку ДП «Державний реєстр систем сертифікацій» перераховано 65 000 грн. на розрахунковий рахунок ТОВ «Сінук-ексім», в результаті чого ДП «Державний реєстр систем сертифікацій» заподіяні збитки на вказану суму.

Вказані порушення встановлені Контрольно-ревізійним управлінням в м. Києві під час проведення фінансово-господарської діяльності ДП «Державний реєстр системи сертифікації» за період 01.01.2008 по 01.07.2010 і відображені в акті №072-30/1414 від 13.09.2010 року. Прокуратурою Святошинського району м. Києва розслідувалась кримінальна справа відносно ОСОБА_1 під час розслідування якої, ОСОБА_1 пред?явлено обвинувачення в тому, що він, будучи службовою особою, постійно виконуючи організаційно-розпорядчі і адміністративно-господарські обов?язки, вчинив службову недбалість, що заподіяло істотну шкоду державним інтересам з настанням тяжких наслідків на загальну суму 143 000 грн. Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 26.04.2012 кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, закрито, звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію».

Ухвалою від 18.09.2012 позовну заяву повернуто позивачу.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 17.01.2013 ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 18.08.2012 про повернення позовної заяви скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 22.02.2013 відкрито провадження у справі.

Ухвалою від 14.03.2013 задоволено клопотання представника відповідача про зупинення провадження до закінчення розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.

Ухвалою від 17.12.2013 відновлено провадження у справі.

Ухвалою від 07.04.2014 зупинено провадження у справі за клопотанням позивача до закінчення перегляду Європейським судом з прав людини скарги ОСОБА_1 на рішення національних судів у кримінальному провадженні №1-о/759/3/13 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Святошинського районного суду м. Києва від 26.04.2012 у справі за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.

Ухвалою від 26.12.2016 провадження у справі відновлено.

На підставі розпорядження керівника апарату Святошинського районного суду м. Києва Морозовської О.А. №419 від 27.02.2017 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку із закінченням терміну повноважень судді Борденюка В.В.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2017 для розгляду даної позовної заяви визначено суддю Святошинського районного суду м. Києва Величко Т.О.

Ухвалою від 03.03.2017 справа прийнята до свого провадження суддею Святошинського районного суду м. Києва Величко Т.О.

Ухвалою від 16.05.2019 до участі у справі залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Державне підприємство «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості».

Ухвалою від 20.08.2019 позовну заяву залишено без розгляду.

Постановою Київського апеляційного суду від 19.11.2019 ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 20.08.2019 скасовано, а справу скеровано для подальшого розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.11.2019 справу передано для продовження розгляду судді Святошинського районного суду м. Києва Величко Т.О.

Постановою Верховного Суду від 19.02.2020 залишено без змін постанову Київського апеляційного суду від 19.11.2019 року.

Ухвалою від 25.05.2020 провадження у справі зупинено до розгляду ЄСПЛ скарги відповідача ОСОБА_1 .

На підставі розпорядження керівника апарату Святошинського районного суду м. Києва Морозовської О.А. №425 від 20.10.2020 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку з відстороненням судді Величко Т.О. від здійснення правосуддя.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2020 для розгляду даної позовної заяви визначено суддю Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_3

Ухвалою від 05.11.2020 справу прийнято до розгляду суддею ОСОБА_3 та зупинено до розгляду ЄСПЛ скарги відповідача ОСОБА_1 .

Ухвалою від 03.10.2023 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про поновлення провадження у справі.

Ухвалою від 20.10.2025 провадження у справі поновлено.

На підставі розпорядження керівника апарату Святошинського районного суду м. Києва Роганькової К.Л. №140 від 22.06.2026 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку зі звільненням ОСОБА_3 із посади судді у зв`язку із подачею заяви про відставку.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2026 для розгляду даної позовної заяви визначено суддю Святошинського районного суду м. Києва Єросову І.Ю.

Ухвалою від 26.06.2026 справу прийнято до провадження, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження із викликом учасників справи.

Ухвалою від 05.10.2026 судом відмовлено стороні відповідача у задоволенні клопотання про виклик та допит свідків.

05.10.2026 представником позивача скеровано до суду раніше повернуті судом додатки до позовної заяви, перелік яких міститься у позові.

У судовому засіданні 07.10.2026 представник позивача - прокурор Святошинської окружної прокуратури м. Києва Ткаченко Т.М. підтримала позов та просила задовольнити його вимоги.

Представник відповідача - адвокат Антипенко І.В. заперечувала щодо задоволення позову, вказуючи на те, що Міністерство як потерпіла особа не пред`являла жодних вимог про відшкодування до ОСОБА_1 . У 2009 році відповідач був звільнений із посади і під час звільнення його не було проінформовано про обов`язок здійснити відшкодування, як стверджує сторона позивача, завданої ним шкоди. Наголосила, що під час звільнення керівника, коли проводяться розрахунки, обов`язково зазначається шкода, яка була завдана інтересам держави за період роботи, а щодо ОСОБА_1 жодних нарахованих грошових зобов`язань не було.

Представник третьої особи - Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості», будучи своєчасно та належним чином повідомленим про дату і час розгляду справи, до суду у призначений час не прибув, жодних заяв чи клопотань, у тому числі й про відкладення, на адресу суду не скеровував.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що у матеріалах справи міститься документальне підтвердження своєчасного та належного виклику третьої особи, суд доходить висновку про відсутність підстав для відкладення судового засідання.

Суд, вислухавши позиції учасників справи, дослідивши наявні у розпорядженні суду матеріали справи та надані сторонами докази, доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. При цьому дані докази повинні бути належними та достовірними, як це передбачено ст. ст. 77-79 ЦПК України.

Прокурор, звертаючись до суду із позовом до ОСОБА_1 , вказує, що відповідач, обіймаючи посаду генерального директора ДП «Державний реєстр систем сертифікацій», здійснюючи свої повноваження завдав державі шкоди на суму 143 000 грн. 00 коп.

Такі твердження сторона позивача підтверджує низкою наданих на дослідження суду доказів, зокрема наказом голови Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №212-К від 06.06.2008 року ОСОБА_4 , яким укладено контракт з ОСОБА_1 на строк 06.06.2008 року по 05.06.2009 року (т. 3 а.с. 13).

Як вбачається зі змісту договору про надання юридичних послуг №08 від 01.07.2008, ОСОБА_1, який є генеральним директором ДП «Реєстр УкрСЕПРО», та ТОВ «Продакт-Плюс» уклали договір, відповідно до якого ТОВ «Продакт-Плюс» бере на себе обов`язки щодо проведення правової експертизи господарських угод ДП «Реєстр УкрСЕПРО», складання проектів господарських угод, надання консультацій щодо чинного порядку укладення та розірвання трудових угод, надання юридичного роз`яснення щодо особливостей укладення та виконання договорів оренди нежитлових приміщень, а також розробки форми договорів оренди нежитлових приміщень, надання правових консультацій щодо поточної діяльності ДП «Реєстр УкрСЕПРО». Строк дії даного договору - до 31.08.2008 року. Статтею 4 договору передбачено погоджену підписантами суму, яку зобов`язується перерахувати ДП «Реєстр УкрСЕПРО» на рахунок ТОВ «Продакт-Плюс» за надані послуги - 78 000 грн. 00 коп. (т. 3 а.с. 14-16).

Актом приймання-передачі робіт по договору про надання юридичних послуг №08 від 01.07.2008 підтверджується, що ДП «Реєстр УкрСЕПРО» отримало низку юридичних послуг від ТОВ «Продакт-Плюс», що надавалися виконавцем у період з 01.07.2008 року по 31.07.2008 року. Вказаним актом ДП «Реєстр УкрСЕПРО» підтверджує, що приймає виконану роботу та не має до неї претензій (т. 3 а.с. 17-18).

Долученою до матеріалів справи податковою накладною №2857 від 31.07.2008 року підтверджується здійснення ДП «Державний реєстр систем сертифікації» перерахування на рахунок ТОВ «Продакт-Плюс» грошової суми у розмірі 78 000 грн. 00 коп. (т. 3 а.с. 19).

У подальшому, як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 , який є генеральним директором ДП «Реєстр УкрСЕПРО», уклав із ТОВ «Сінук-ексім» договір про надання послуг №19/025 від 01.09.2008 року, за яким ТОВ «Сінук-ексім» бере на себе обов`язки надання ДП «Реєстр УкрСЕПРО» юридичних, інформаційних та консультаційних послуг, що необхідні замовнику задля ведення власної господарської діяльності. Пунктом 2 вказаного договору визначено, що оплата за надані послуги здійснюється із розрахунку 1 000 грн. 00 коп. за одну годину роботи (т. 3 а.с. 20-22).

На виконання вказаного договору сторонами підписано перелік послуг, які надаватимуться виконавцем ТОВ «Сінук-ексім» відповідно до договору про надання послуг від 01.09.2008 року (т. 3 а.с. 23).

Факт прийняття ДП «Державний реєстр системи сертифікації» наданих ТОВ «Сінук-ексім» послуг за договором про надання послуг від 01.09.2008 року та оплати замовником належно наданих виконавцем послуг у розмірі 65 000 грн. 00 коп. підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000019 від 26.09.2008 (т. 3 а.с. 24).

Фактично проведена оплата підтверджується податковою накладною №24 від 26.09.2008 року (т. 3 а.с. 25).

Таким чином, наданими стороною позивача документами підтверджується, що ОСОБА_1 , як посадова особа ДП «Реєстр УкрСЕПРО», укладав з іншими товариствами угоди, згідно з якими покладав на державне підприємство обов`язок щодо оплати наданих послуг у розмірі 143 000 грн. 00 коп. Своїми підписами ОСОБА_1 підтверджував, що господарюючі суб`єкти надавали ДП «Реєстр УкрСЕПРО» належні юридичні послуги, що фактично породжувало обов`язок першого здійснити оплату за надані послуги.

Водночас, Контрольно-ревізійним управлінням у м. Києві Головного контрольно-ревізійного управління України актом №072-30/1414 від 13.09.2010 зафіксувало допущене ОСОБА_1 порушення вимог п. 1 ст. 9 Закону №966 та п. 1.2, 2.1 Наказу №88, що проявилося у проведенні господарських операцій, що не підтверджені первинними документами, і що призвело до оплати завищеної вартості послуг (т. 3 а.с. 26-35).

Як вбачається із наявних у розпорядженні суду матеріалів справи, правоохоронними органами було здійснено кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 за фактом вчинення останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України. Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 26.04.2012 у справі №2608/5897/12 ОСОБА_1 на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію» звільнений від кримінальної відповідальності. Вказаною постановою констатовано, що діяння, у вчиненні якого обвинувачувався ОСОБА_1 , мало місце, таке діяння місить склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України (т. 3 а.с. 36-39).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України (в редакції станом від 12.04.2008 року) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Положенням ч. 2 вказаної статті передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У ході розгляду справи належними, допустимими та достатніми доказами підтверджується заподіяння ОСОБА_1 , який у період з 26.05.2008 по 05.06.2009 обіймав посаду генерального директора ДП «Реєстр УкрСЕПРО», майнової шкоди державі у розмірі 143 000 грн. 00 коп. Стороною відповідача упродовж тривалого періоду розгляду справи у суді не надано відзиву або письмових заперечень щодо пред`явлених вимог, не долучено доказів, які б спростовували викладені у позові обставини та підтверджували невинуватість ОСОБА_1 , а також свідчили про відсутність підстав для покладення на нього обов`язку щодо відшкодування шкоди.

Суд критично ставиться до тверджень представника відповідача про те, що під час звільнення ОСОБА_1 із посади генерального директора державного підприємства йому не було висловлено вимоги про стягнення шкоди, завданої його протиправними діями або бездіяльністю під час здійснення останнім своїх повноважень. Як вбачається із наданих суду документів, контролюючий орган здійснив перевірку дотримання вимог закону у 2010 році і виявив порушення, що були допущені за період, який охоплює здійснення ОСОБА_1 своїх повноважень. Більше того, постановою Святошинського районного суду м. Києва від 26.04.2012 у справі №2608/5897/12 встановлено, що діяння ОСОБА_1 містять склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України. Вказане судове рішення не було скасовано у передбаченому законом порядку, а тому його висновки мають преюдиціальне значення під час розгляду даної цивільної справи.

Спосіб захисту цивільного права чи інтересу - це дії, які спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі дії мають бути ефективними, тобто призводити до того результату, на який вони спрямовані. Інакше кажучи, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі №905/2260/17 вказано, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч. 1 та ч. 2 ст. 5 ЦПК України).

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (п. 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №925/1265/16). Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на порушника.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа та характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц, від 11вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 06 квітня 2021 року у справі № 925/642/19).

Враховуючи зміст спірних правовідносин, факт заподіяння ОСОБА_1 майнової шкоди державі, а також доведеність розміру завданої шкоди належними та достатніми доказами, суд вважає за необхідне задовольнити позовну заяву та стягнути із відповідача на користь держави в особі Міністерства економіки та довкілля України матеріальну шкоду у розмірі 143 000 грн. 00 коп.

Положеннями ст. 263 ЦПК України визначено, що під час ухвалення рішення суд вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, то суд вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь держави витрати у виді судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 352-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Святошинської окружної прокуратури м. Києва в особі Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ), третя особа: Державне підприємство «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» (03115, м. Київ, вул. Святошинська, 2) про відшкодування шкоди - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , на користь держави в особі Міністерства економіки та довкілля України матеріальну шкоду у розмірі 143 000 грн. 00 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , у дохід держави судовий збір у розмірі 3 328 грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Суддя Єросова І.Ю.