Decision № 140995604, 27.10.2026, Holosiivskyi District Court of Kyiv City

Справа № 752/6640/21

Провадження № 2/752/138/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2026 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Машкевич К.В.

за участю секретаря - Касаткіної А.В.

представника позивача - ОСОБА_1 ,

відповідача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , треті особи: Кролевецька міська рада Конотопського району Сумської обл., Перша Київська державна нотаріальна контора Центрального міжрегіонального управління юстиції ( м. Київ) про визнання заповіту недійсним, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом і просить визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_5 на користь відповідачки.

Посилається в позові на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_5 .

Він є єдиним спадкоємцем батька та 20 листопада 2020 року звернувся до Першої Київської державної нотаріальної конторт з заявою про прийняття спадщини, якою була заведена спадкова справа № 1209/2020.

Однак у подальшому йому стало відомо, що в січні 2015 року батько підписав заповіт на користь відповідачки, перебуваючи в важкому хворобливому фізичному та психологічному стані, можливо навіть під психологічним або навіть фізичним впивом сторонніх осіб, побоюючись за своє життя.

Вважає, що у момент підписання заповіту батько не міг розуміти значення своїх дій та давати їм критичну оцінку.

Зазначає, що в 2003 році померла його мати, а в 2009 році батько переїхав проживати в с.Обтове Кролевецького р-ну Сумської обл., де став проживати з відповідачкою.

На той час відносини між ними були непростими, тому що він залишився в квартирі, де проживала вся сім`я та доглядав за дідусем з боку матері.

Від родичів йому стало відомо, що батько придбав житловий будинок в с.Обтове Кролевецького р-ну Сумської обл.

Відповідачка пешкоджала його спілкуванню з батьком, їх спілкування завжди було під її контролем, він хворів, боявся її і це було очевидно, говорив, що часто болить голова. Вона забрала в нього телефон та не давала спілкуватися.

Протягом тривалого часу між ним та відповідачкою відбувалися скандали, в які відповідачка втягувала батька, а він змушений був звертатися до поліції, оскільки відповідачка погрожувала йому.

На початку листопада 2017 року йому стало відомо, що відповідачка, скориставшись безпорадним станом батька, отримала від нього довіреність та подарувала 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , яка належала батькові, своєму синові.

Вказана довіреність та договір дарування ним оскаржується в Голосіївському районному суді м.Києва.

Вважає заповіт батька недійсним, оскільки починаючи з 2013-2014 років у нього були складнощі із здоров`ям, він захворів, переніс інсульт, став малорухомим, нерозбірливо говорив та забував, де знаходиться.

Відповідачка весь цей час не давала йому можливості спілкуватися з батьком.

В подальшому йому стало відомо, що батько пересувається у візку, самостійно не міг рухатися, розмовляв незрозумілими реченнями.

За станом здоров`я батько був нездатний приймати правильні рішення, перебував під контролем відповідачки, а тому важає складений заповіт на користь відповідачки недійсним.

Позов був зареєстрований судом 11 березня 2021 року та відповідно до статті 33 ЦПК України було визначено склад суду.

Ухвалою суду від 17 березня 2021 року в справі було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

Сторонам була направлена копія ухвали про відкриття провадження, відповідачці та третім особам додатково копію позовної заяви з додатками.

Відповідно до статті178 ЦПК України відповідачці був наданий строк для надання відзиву, третім особам - пояснень на позов.

13 квітня 2021 року представник відповідачки подав відзив, яким проти позову заперечує.

Посилається на те, що заповіт складений у відповідності до вимог закону, а довести протилежного позивач не може, оскільки не спілкувався з батьком та не підтримував з ним стосунків.

В зв`язку з цим позивачу не може бути відомо про фізичний стан батька.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, як б свідчили про недійсність заповіту.

Просить у позові відмовити.

Розпорядженням керівника апарату суду від 25 жовтня 2021 року був проведений поворний автоматизований розподіл справи та визначено новий склад суду.

Треті особи своїм правом не скористалися, пояснень на позов не подали.

Позивач та його представник у судовому засіданні позов підтримали.

Відповідачка та її представник проти позову заперечували.

Представники третіх сторін у судове засідання не з`явилися, направили до суду клопотання про розгляд справи в їх відсутності.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього кодексу.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно зі статтями 1233-1235 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , батько позивача, який на момент смерті проживав у с.Обтове Кролевецького р-ну Сумської обл.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померлий склав заповіт, яким усе своє майно заповів відповідачці.

Заповіт посвідчено секретарем виконавчого комітету сільської ради ОСОБА_6 в будинку за місцем пррживання спадкодавця по АДРЕСА_2 у присутності двох свідків відповідно до статті 1253 ЦК України.

З копії спадкової справи №1209/2020 від 28 жовтня 2020 року вбачається, що з заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори звернулися сторони.

( т. 1, а.с.130 - 160 )

Відповідно до частини 1 статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Підставою для визнання правочину недійсним згідно з частиною 1 статті 225 ЦК України має бути встановлена судом абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Правила статті 225 ЦК України поширюються і на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала у такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Статтею 1257 ЦК України передбачено вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним та зазначено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Таке ж положення міститься і в частині 3 статті 203 ЦК України.

За змістом даних норм закону дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону, є заповіт, посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, у якому відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.

В пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснено, що правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї із сторін.

Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів.

Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.

Зі змісту заповіту вбачається, що він був посвідчений за місцем проживання померлого в присутності двох свідків відповідно до статті 1253 ЦК України.

Відповідно до частин 1 , 2 статті 1253 ЦК України на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках.

У випадках, встановлених абзацом 3 частини 2 статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов`язковою.

Відповідно до абзацу 3 частини 2 статті 1248 ЦК України якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

З яких причин заповіт посвідчувався в присутності свідків: за бажанням спадкодавця чи в зв`язку з його фізичними вадами, в змісті заповіту не вказано.

Заперечуючи право померлого на складання заповіту за станом здоров`я за клопотанням позивача ухвалою суду від 18 грудня 2023 року була призначена посмертна судово-психіатрична експертиза, проведення якої було доручено ДУ « Інститут судової психіатрії МОЗ України».

Крім того, у судовому засіданні було допитано ряд свідків.

Так, свідок ОСОБА_7 зазначила, що до 1995 року проживала в одній квартирі з сім`єю ОСОБА_8 .

Мати позивача її сестра.

Після смерті сестри померлий переїхав у село в Сумській обл., де проживав з відповідачкою, після цього відносини між ним погіршилися.

Після 2013 року вони відвідували його після інсульту в лікарні, він був лежачий, на питання не відповідав.

В подальшому вони з померлим не спілкувалися, оскільки відповідачка чинила їм перешкоди в цьому.

Свідок ОСОБА_9 пояснила, що знає сім`ю з 1997 року, однак після появи відповідачки вони припинили спілкування.

Про перенесений інсульт батьком позивача, стан його здоров`я та відносини з позивачем та сім`єю знає зі слів останнього.

Відповідачка відгородила його від усієї сім`ї.

В 2017-2018 році вона ще раз бачила померлого біля будинку, він був у жахливому стані, сидів у інвалідному візку. Вона намагалася привітатися з ним, однак його погляд був повз неї.

Свідок ОСОБА_10 пояснила, що є дружиною брата померлого.

В червні 2014 року їй зателефонували та повідомили про проблеми із здоров`ям померлого, у якого було декілька інсультів.

Після 2014 року він уже не міг розмовляти, самостійно не міг висловити свою думку.

Коли позивач приїхав до батька разом із тіткою, відповідачка його до батька не допускала.

Померлий часто перебував у лікарні, 2-3 рази на рік, покращень у стані здоров`я не було, при зустрічі на привітання не відповідав, на похороні своєї матері в 2019 році був у інвалідному візку.

Померлий був залежний від відповідачки, так як не міг себе обслуговувати, на ноги не вставав. Намагався спілкуватися, але йому це не вдавалося.

Свідок ОСОБА_11 - брат померлого, зазначив, що після знайомства брата з відповідачкою, їх відносини погіршилися.

В 2014 році брат потрапив у лікарню з інсультом. Коли він приїхав, брат уже не міг розмовляти, у нього була пошкоджена ліва сторона тіла, можливість розмовляти до нього так і не повернулася, він часто перебував у лікарні, але покращень у стані здоров`я не було.

Повідомив також, що були конфлікти з відповідачкою, яка їх не допускала до брата.

Померлий не писав, був шульгою. З відповідачкою перестали спілкуваатися, оскільки вона не допускала їх до брата, навіть не повідомила про його смерть.

Позивач, допитаний як свідок, дав такі ж пояснення.

Підтвердив конфліктні ситуації з відповідачкою, скандал у лікарні, коли він провідував батька.

Зазначив також, що в батька була вражена ліва сторона тіла і писати він не міг.

Згідно з висновком судово - психіатричного експерта № 359 від 11 березня 2025 року Державної установи «Інститут судової психіатрії МОЗ України» ОСОБА_5 на момент складання заповіту 23 січня 2015 року виявляв ознаки психічного розладу у вигляді органічного враження головного мозку складного ґенезу (судинного (гіпертонічна хвороба Ш ступеню), травматичного (ЧМТ 1990 рік ), атеросклеротичного (церебральний атеросклероз Ш ст., дисциркуляторна (атеросклеротична, гіпертонічна ) енцефалопатія Ш ступеню ) з вираженим психіоорганічним синдромом, емоційно-вольовим порушенням (F-07.9 згідно МКХ-10), ступінь виразності якого позбавляла його здатності за психічним станом усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Комісія експертів у висновку дала повний аналіз стану здоров`я померлого протягом тривалого часу, медичної документації, причин його госпіталізації.

Експертний висновок містить аналіз дій померлого та пояснень, що документально підтверджені.

Експертам були надані матеріали цивільної справи, великий обсяг медичної документації за значний період часу, дослідження проводилося експертами, які мають фахову підготовку та тривалий стаж експертної роботи.

( т. 3, а.с. 12 - 32 )

Експерт ОСОБА_12 в судовому засіданні підтвердила висновок експертизи та повідомила, що думка членів комісії щодо стану здоров`я померлого на момент підписання заповіту була одностайною.

Стаття 203 ЦК України містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Заповіт, як односторонній правочин, підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів.

Відповідно до частини 1 статті 30 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними.

Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до сталої практики Верховного Суду, викладеної у постановах від 06 лютого 2020 року у справі № 495/538/16-ц, від 24 травня 2021 року у справі № 607/13067/17, від 16 вересня 2021 року у справі № 643/6473/17 та від 25 листопада 2021 року у справі № 210/573/19 та інших, застосування норми права, відповідно до якої підставою для визнання правочину недійсним, згідно з частиною 1 статті 225 ЦК України, може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 30 червня 2022 року в справі № 641/8187/17 висновок про недієздатність учасника такого правочину слід робити перш за все на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину.

Хоча висновок експертизи у справі є лише одним із доказів і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, інші докази (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Тобто, при зверненні з позовом до суду на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог, натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.

За змістом статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Суд при цьому враховує, що відповідно до частин 1, 2 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд також враховує, що згідно з частиною 1 статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Як зазначено вище, експертний висновок у справі є достатньо мотивованим та містить детальний аналіз наданої на дослідження меддокументації померлого в сукупності з поясненнями свідків щодо стану здоров`я померлого до підписання заповіту, допитаних судом.

Висновки експертів підтверджуються послідовним описом досліджених матеріалів та базується на принципах об`єктивності та повноти дослідження.

З точки зору закону висновок експерта вважається достатньо мотивованим, якщо він містить докладний опис проведених досліджень, обґрунтовані висновки та відповіді на питання, поставлені судом або сторонами.

Крім того, висновок повинен бути зрозумілим та чітким, а також заснований на наукових методах та аргументах.

Суд вважає, що експертний висновок № № 359 від 11 березня 2025 року відповідає даним критеріям, в ньому дана повна оцінка стану здоров`я померлого, медичній документації, наданій експертній установі, а також проаналізовано діагнози, які ставилися померлому за життя, його поведінку під час знаходження на лікуванні.

Аналізуючи даний висновок, пояснення допитаних у судовому засіданні свідків у їх сукупності, суд вважає, що вони є об`єктивними та обґрунтованими, узгоджуються між собою, та відповідають матеріалам справи.

Щодо заперечень відповідачки суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Тобто, при зверненні з позовом до суду на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.

Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.

Суд враховує також, що статтями 22, 24 Конституції України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

В Рішенні Конституційного суду України № 11-рп/2012 зазначається, що засада рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в частині 1 статті 55 Конституції України.

Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав.

Тобто, суд конституційної юрисдикції тлумачить даний принцип, як принцип, який дає змогу всім учасникам реалізувати свої процесуальні права.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові в справі № 219/1704/17 від 13 травня 2020 року, яка, з точки зору частини 4 статті 263 ЦПК України, має враховуватися судом, у контексті дотримання принципу змагальності сторін, у процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.

Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача.

Суд вважає, що позивачем дані вимоги закону виконані, з урахуванням наданих доказів та висновку експертів доведено стан здоров`я померлого спадкодавця, який не давав йому можливості усвідомлювати свої дії при підписанні заповіту.

В свою чергу відповівдачка, заперечуючи проти позову, будь-яких доказів, які б спростовували вказані обставини, не надала, встановлені судом обставини в сукупності з висновками експертів не спростувала.

Таким чином, вони не можуть прийматися судом до уваги.

Що стосується нотаріально посвідченої заяви лікаря-невропатолога КП «Кролевецька лікарня» ОСОБА_13 , долученої до матеріалів справи представником відповідачки, суд виходить з наступного.

( т.1, а.с. 201 )

Порядок допиту свідків встановлено статтями 90 - 93 ЦПК України.

Такого порядку показань свідків, як нотаріальне їх посвідчення, законом не передбачено.

Частинами 2, 3 статті 67 ЦПК України передбачено обов`язок свідка з`явитися до суду або приймати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Відповідно до позиції Вероховеного Суду, висловленої в постанові від 20 травня 2020 року в справі № 200/17947/16, надання показів свідків шляхом посвідчення їх показань нотаріусом не сприяє всебічному забезпеченню права учасників справи на задання питань свідкам стосовно обставин справи.

Клопотань про допит вказаного свідка в судовому засіданні відповідачка не заявляла.

Таким чином, дані пояснення судом не можуть братися до уваги.

З урахуванням приведеного вище суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та їх задоволення.

Відповідно до частин 1,2 статті 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір при звернені до суду, а також 133907,00 грн судових витрат на проведення посмертної судово-психіатричної експертизи.

Керуючись статтями 15,16,202, 203, 204, 215, 225, 1216, 1217, 1218, 1223, 1233, 1234, 1235, 1257, 1266 ЦК України, статтями 2,4,5,12, 13, 76-81, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати недійсним заповіт, складений 23 січня 2015 року від імені ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_2 , посвідчений Яценко Н.Б. - секретарем виконавчого комітету сільської ради с.Обтове Кролевецького р -ну Сумської обл.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 908. 00 грн судового збору та 133907,00 грн судових витрат на проведення посмертної судово-психіатричної експертизи.

Позивач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Машкевич