Decision № 140989666, 27.10.2026, Bohorodchany District Court of Ivano-Frankivsk Oblast

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/1066/26

Провадження №2/338/1039/26

27 жовтня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Битківського Л. М., за участю секретаря судового засідання Микитюк А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

ТОВ «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором № 45475614 від 29 березня 2025 року в сумі 17658,20 грн., з яких 3500,00 грн. заборгованість за кредитом, 11883,20 грн. за процентами, 525 грн. за комісією за надання кредиту, 1750 грн. за штрафами, а також 2662,40 грн. судового збору та 8000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Позов обґрунтовано тим, що 29 березня 2025 року між сторонами в електронній формі укладено договір про споживчий кредит № 45475614. Позивач надав відповідачу кредит у розмірі 3500 грн. шляхом переказу на платіжну картку. Відповідач зобов`язався повернути кредит і сплатити передбачені договором платежі, однак належного виконання зобов`язань не здійснив. Направлена позивачем претензія про погашення заборгованості залишилася без задоволення.

Представник позивача адвокат Усенко М.І. у клопотанні від 14 серпня 2026 року просив розглянути справу за його відсутності, підтримав позовні вимоги, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, відзиву на позов не подав. Судову кореспонденцію, направлену за зареєстрованим місцем проживання, відповідач не отримав. За відомостями Єдиного державного демографічного реєстру від 02 липня 2026 року його місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 . Додатково суд розмістив оголошення про виклик відповідача на офіційному вебсайті судової влади України.

За умови встановленого належного повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання, його неявки без повідомлення причин, неподання відзиву, суд відповідно до ст. 280, 281 ЦПК України провів заочний розгляд справи на підставі наявних доказів.

Дослідивши надані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

За ст.12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог та оцінює докази відповідно до ст. 89 цього Кодексу. Неподання відповідачем відзиву не звільняє позивача від обов`язку довести підстави і розмір заявленої до стягнення заборгованості.

Із договору про споживчий кредит № 45475614 від 29 березня 2025 року встановлено, що кредитодавцем є позивач, а позичальником ОСОБА_1 . За пунктами 1.2-1.4 договору сума кредиту становить 3500 грн., строк кредитування 360 днів, остаточний термін повернення кредиту -24 березня 2026 року. Комісія підлягає сплаті до 18 квітня 2025 року.

Пунктом 1.5.2 договору передбачено одноразову комісію за надання кредиту в розмірі 15% від суми кредиту, що становить 525грн. Згідно з пунктом 1.4.2 договору ця комісія є платою за надання кредиту, а не платою за додаткову чи супутню послугу.

За пунктом 2.2.3 договору пільгова процентна ставка становить 0,8% за день у пільговому періоді, який закінчується 18 квітня 2025 року; стандартна ставка становить 0,96 відсотка за день та застосовується з 19 квітня 2025 року до 24 березня 2026 року. Пунктом 2.2.2 прямо встановлено, що проценти нараховуються з дати, наступної за днем надання кредиту, на залишок фактичної заборгованості.

У реквізитах договору та додатку до нього містяться відомості про його підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 29 березня 2025 року о 11 год 31 хв. Довідка позивача про ідентифікацію від 28 травня 2026 року містить відомості про відправлення одноразового ідентифікатора на зазначений у договорі номер телефону відповідача 29 березня 2025 року о 11 год 30 хв.

За ст.207 ЦК України зміст письмового правочину може бути зафіксований в електронному документі. Відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір може бути укладений шляхом акцепту пропозиції із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Досліджені документи в сукупності підтверджують погодження відповідачем індивідуальних умов кредитування та укладення договору в письмовій електронній формі.

Надання кредиту підтверджується листом ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» від 20 квітня 2026 року № 304917-1581535513-20042026 про успішне виконання платіжної операції. Згідно з цим документом 29 березня 2025 року об 11 год 31 хв. виконано транзакцію № 1581535513 з переказу 3500 грн. на картку, реквізити якої відповідають зазначеним у пункті 2.1 кредитного договору. Платником є позивач, призначення платежу - видача кредитних коштів. Цей доказ підтверджує виконання позивачем обов`язку з надання кредиту.

Згідно зі ст.525, 526, 530, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином у встановлений строк, а договір є обов`язковим для сторін. За ст. 1048, 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути отримані кредитні кошти та сплатити проценти на умовах договору.

Із розрахунку заборгованості станом на 23 березня 2026 року вбачається, що сума неповернутого кредиту становить 3500 грн. Відомостей про погашення цієї суми розрахунок не містить. На час звернення до суду остаточний договірний строк повернення кредиту вже настав. Сукупність договору, підтвердження переказу коштів і розрахунку, за відсутності доказів виконання зобов`язання, дає підстави для стягнення основного боргу в сумі 3500 грн.

Водночас розрахунок процентів підлягає перевірці на відповідність конкретним умовам договору. За бази 3500 грн. денний платіж за ставкою 0,8% становить 28 грн., а за ставкою 0,96 % - 33,60 грн. Заявлена заборгованість за процентами становить 11883,20 грн., нарахування в поданому розрахунку закінчуються 23 березня 2026 року, тобто в межах строку кредитування.

Разом із тим розрахунок містить окреме нарахування 28грн. процентів за 29 березня 2025 року - день видачі кредиту. Це суперечить пункту 2.2.2 договору, за яким нарахування розпочинається наступного дня, тобто 30 березня 2025 року. Тому нарахування за 29 березня 2025 року в сумі 28 грн. не має договірної підстави та підлягає виключенню.

Решта заявлених процентних нарахувань відповідає погодженим денним ставкам і припадає на строк кредитування. Отже, до стягнення належать 11855,20 грн. процентів (11883,20 грн. ? 28,00 грн).

Вимога про стягнення 525 грн. комісії також є обґрунтованою. Її розмір, одноразовий характер, підстава та строк сплати прямо визначені індивідуальними умовами договору і відображені у графіку платежів. Комісію включено до загальних витрат за кредитом; кредит фактично надано. Вона не є платою за надання інформації про стан заборгованості чи іншу послугу, яку закон зобов`язує надавати безоплатно. Підстав для висновку про нікчемність цієї умови за встановлених обставин суд не вбачає.

Вимога про стягнення штрафів у сумі 1750 грн. задоволенню не підлягає. Із розрахунку вбачається, що 350 грн. штрафу нараховано 20 квітня 2025 року, а 1400грн. - 29 квітня 2025 року.

За пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник у разі прострочення грошового зобов`язання за кредитним договором звільняється, зокрема, від обов`язку сплачувати неустойку за таке прострочення. Нараховані включно з 24 лютого 2022 року неустойка та інші передбачені договорами платежі за прострочення підлягають списанню кредитодавцем. Спірні штрафи нараховані в період дії воєнного стану, отже їх стягнення виключається зазначеною імперативною нормою незалежно від неподання відповідачем заперечень.

Крім того, пункти 4.7, 4.7.1 договору пов`язують ці штрафи з простроченням строку повернення кредиту, передбаченого пунктом 1.4 договору, тоді як погоджений остаточний строк повернення кредиту настав лише 24 березня 2026 року. Належних доказів зміни цього строку чи його дострокового настання до дат нарахування штрафів позивач не подав. Це додатково свідчить про необґрунтованість зазначених нарахувань.

Таким чином, обґрунтованою є заборгованість у загальній сумі 15880,20 грн., яка складається з 3500 грн. основного боргу, 11855,20 грн. процентів та 525 грн. комісії. У стягненні 28 грн. процентів і 1750 грн. штрафів слід відмовити.

Відповідно до статей 133, 137, 141 ЦПК України суд вирішує питання про розподіл судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Сплату позивачем 2662,40 грн. судового збору підтверджено платіжною інструкцією № 2441 від 29 травня 2026 року з відміткою про виконання.

Частка задоволених позовних вимог становить 15880,20/17658,20. Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2394,32 грн. судового збору (2662,40 грн. ? 15880,20/17658,20).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу подано договір № 0207 від 02 липня 2025 року з адвокатським об`єднанням «Апологет», ордер адвоката, акт наданих послуг № 2211 від 28 травня 2026 року та детальний опис наданих послуг. Пунктом 2.3 договору передбачено фіксовану вартість допомоги у кредитній справі 8000 грн. В акті ідентифіковано відповідача та кредитний договір, підтверджено прийняття послуг і встановлено обов`язок клієнта оплатити їх протягом одного року з моменту підписання акта.

Опис послуг охоплює консультацію щодо стягнення заборгованості, вивчення матеріалів, погодження правової позиції, складання та подання позову. Зазначені послуги пов`язані з розглядом цієї справи, а підготовка і подання позову підтверджуються матеріалами провадження. Витрати, які за договором підлягають оплаті, можуть бути розподілені незалежно від того, чи проведено оплату на час ухвалення рішення.

Водночас документальне підтвердження погодженого сторонами договору гонорару не означає обов`язку іншої сторони відшкодувати його в повному обсязі. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України оцінює їх зв`язок із розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність предмету спору, зокрема з урахуванням ціни позову і значення справи для сторін. Критерії, передбачені частиною четвертою ст.137 ЦПК України, охоплюють складність справи та виконаних робіт, витрачений час, обсяг наданих послуг і ціну позову.

Суд розмежовує зменшення витрат на правничу допомогу з підстав неспівмірності за ч.5,6 ст. 137 ЦПК України, яке потребує клопотання іншої сторони, та визначення суми витрат, що підлягає покладенню на іншу сторону, за ч.3 ст. 141 ЦПК України. Під час такого розподілу суд може з власної ініціативи відступити від загального правила і не покладати на іншу сторону частину витрат, навівши конкретні мотиви їх необґрунтованості або непропорційності. Відсутність клопотання відповідача не усуває обов`язку суду оцінити ці обставини. У цій справі позов стосується стягнення заборгованості за одним кредитним договором. Позивач є первісним кредитором, позовна заява містить переважно стандартний виклад умов договору та загальних положень законодавства щодо виконання кредитних зобов`язань. Підготовка позову не потребувала формування нової правової позиції чи складних розрахунків. Відзиву, зустрічного позову або інших заперечень відповідача, які зумовлювали б додаткову роботу представника, не подано. Представник позивача участі в судових засіданнях не брав, заявивши клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У детальному описі зазначено 6 годин 30 хвилин роботи та подання позову. Консультація щодо перспектив стягнення, ознайомлення з матеріалами, погодження правової позиції та складання позовної заяви є взаємопов`язаними етапами підготовки одного процесуального документа. Наведений опис підтверджує види заявлених послуг, однак не розкриває індивідуальних обставин, які б зумовлювали необхідність покладення на відповідача всього погодженого гонорару в сумі 8000 грн. Суд враховує, що заявлена компенсація становить близько 45 відсотків ціни позову 17658,20 грн., за відсутності підтверджених обставин особливого значення справи для позивача. Сукупність цих обставин свідчить про непропорційність покладення на відповідача всього заявленого розміру витрат.

Ураховуючи типовий характер справи, фактичний зміст необхідної правничої допомоги, ціну позову та часткове задоволення вимог, суд відповідно до ч.3 ст. 141 ЦПК України визначає остаточну суму витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає відшкодуванню відповідачем, у розмірі 4000 грн. Ця сума враховує необхідність вивчення кредитних документів, підготовки та подання позову і є обґрунтованою та пропорційною предмету спору. Решту 4000 грн. витрат на професійну правничу допомогу слід залишити за позивачем. Оскільки часткове задоволення позову вже враховано при визначенні остаточної суми компенсації, повторне пропорційне зменшення 4000 грн. не здійснюється. Такий розподіл не змінює зобов`язань позивача перед адвокатським об`єднанням за договором про надання правничої допомоги.

Керуючись ст. 259, 263-265, 268, 280-284, 288, 289, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс», код ЄДРПОУ 43561909, місцезнаходження: 79018, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, заборгованість за договором про споживчий кредит № 45475614 від 29 березня 2025 року в розмірі 15880,20 (п`ятнадцять тисяч вісімсот вісімдесят) грн., з яких 3500 грн. заборгованість за кредитом, 11855,20 грн. заборгованість за процентами, 525грн. заборгованість за комісією.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» 2394,32 (дві тисячі триста дев`яносто чотири) грн. судового збору та 4000 (чотири тисячі) грн. витрат на професійну правничу допомогу. Решту судових витрат залишити за позивачем.

Заочне рішення може бути переглянуте Богородчанським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо таку заяву подано протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів.

Суддя Л.Битківський