Decision № 140950776, 16.10.2026, Commercial Court of Ivano-Frankivsk Oblast

Справа № 909/542/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.10.2026м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишина В. В., секретар судового засідання Карпінець Г. Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Керівника Калуської окружної прокуратури

(вул. Лесі Українки, буд. 16 б, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300)

в інтересах держави в особі:

Івано-Франківської обласної державної адміністрації

(вул. М. Грушевського, буд. 21, м. Івано-Франківськ, 76004)

до відповідача: Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області

(вул. Сахарова Академіка, буд. 34, м. Івано-Франківськ, 76014)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України"

(вул. Руставелі Шота, буд. 9А, м. Київ, 01601)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

Вигодська селищна рада Івано-Франківської області

(вул. Данила Галицького, буд. 75, селище Вигода, Калуський район,

Івано-Франківська область, 77552)

про усунення перешкод у здійсненні Івано-Франківською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 17, 6021 га з цільовим призначенням для іншого сільськогосподарського призначення (категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, кадастровий номер земельної ділянки:2622082900:05:001:0001, дата державної реєстрації - 30.10.2013), виключивши відповідні відомості з Державного земельного кадастру,

за участю:

від прокуратури: Гоголя Віталія Васильовича,

від позивача - Івано-Франківської обласної державної адміністрації: Ігнатенка Олексія Юрійовича,

від відповідача - Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області: Гуменюк Ірини Любомирівни,

від третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України": представник в судове засідання не з`явився,

від третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача - Вигодська селищна рада Івано-Франківської області: Бусленко Ірини Юріївни,

В С Т А Н О В И В:

1. Під час судового розгляду справи здійснювалося фіксування судових засідань технічними засобами.

2. Рішення у цій справі ухвалено за результатами оцінки поданих доказів.

3. За результатами розгляду справи суд бере до уваги таке.

І. СУТЬ СПОРУ

4. У квітні 2026 року до Господарського суду Івано-Франківської області звернувся Керівник Калуської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації із позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Вигодська селищна рада Івано-Франківської області, про усунення перешкод у здійсненні Івано-Франківською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 17, 6021 га з цільовим призначенням для іншого сільськогосподарського призначення (категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, кадастровий номер земельної ділянки:2622082900:05:001:0001, дата державної реєстрації - 30.10.2013), виключивши відповідні відомості з Державного земельного кадастру.

ІІ. ВИРІШЕННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ПИТАНЬ ПІД ЧАС РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

5. Ухвалою від 04.05.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначив на 02.06.2026; встановив сторонам строк для подання заяв по суті спору, зокрема відповідачу в строк п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, подати суду відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду; задовольнив заяву керівника Калуської окружної прокуратури про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України"; залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України"; залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Вигодську селищну раду Івано-Франківської області; зобов`язав прокурора у строк, що не може перевищувати трьох днів з моменту отримання ухвали надіслати третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Вигодській селищні раді Івано-Франківської області копію позовної заяви з додатками, докази чого надати суду; запропонував третім особам - Державному спеціалізованому господарському підприємству "Ліси України" та Вигодській селищні раді Івано-Франківської області у десятиденний строк з дня отримання означеної ухвали надати суду письмові пояснення по справі, копію яких направити іншим учасникам справи, докази надсилання надати суду.

6. 06.05.2026 за вх. № 8491/26 через підсистему "Електронний суд" від Керівника Калуської окружної прокуратури надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 04.05.2026 про скерування позову третій особі.

7. 12.05.2026 за вх. № 8967/26 через підсистему "Електронний суд" від третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача - Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" надійшли письмові пояснення у справі.

8. 14.05.2026 за вх. № 9173/26 через підсистему "Електронний суд" від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Вигодської селищної ради Івано-Франківської області надійшли письмові пояснення у справі.

9. 19.05.2026 за вх. № 9398/26 через підсистему "Електронний суд" від Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області надійшов відзив на позовну заяву.

10. 26.05.2026 за вх. № 9873/26 через підсистему "Електронний суд" від Керівника Калуської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив.

11. 26.05.2026 за вх. № 9887/26 через підсистему "Електронний суд" від Керівника Калуської окружної прокуратури надійшла заява з уточненням позовних вимог.

12. 27.05.2026 за вх. № 9979/26 через підсистему "Електронний суд" від Івано-Франківської обласної державної адміністрації надійшли додаткові пояснення у справі.

13. 27.05.2026 за вх. № 10065/26 через підсистему "Електронний суд" від Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області надійшла зава про проведення судового засідання за відсутності учасника справи.

14. 01.06.2026 за вх. № 10362/26 через підсистему "Електронний суд" від Вигодської селищної ради Івано-Франківської області надійшло клопотання про долучення доказів.

15. В судовому засіданні 02.06.2026 протокольною ухвалою суд задовольнив клопотання прокурора про уточнення позовних вимог. В тому ж судовому засіданні суд відклав підготовче засідання на 25.06.2026.

16. В судовому засіданні 25.06.2026 прокурор заявив усне клопотання про відкладення розгляду справ. В тому ж судовому засіданні суд задовольнив означене усне клопотання прокурора, продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 01.09.2026.

17. 25.08.2026 за вх. № 15566/26 через підсистему "Електронний суд" від Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.

18. 31.08.2026 за вх. № 15975/26 через підсистему "Електронний суд" від Вигодської селищної ради Івано-Франківської області надійшло клопотання про розгляд справи без участі третьої особи.

19. Ухвалою від 01.09.2026 суд закрив підготовче провадження у справі № 909/542/26 та призначив розгляд справи по суті на 17.09.2026.

20. 25.09.2026 за вх. № 17127/26 на електронну адресу суду від Вигодської селищної ради Івано-Франківської області надійшло клопотання про долучення доказів.

21. В судовому засіданні 17.09.2026 представник Вигодської селищної ради Івано-Франківської області заявила усне клопотання про повернення до розгляду справи у підготовчому засіданні та призначення судової експертизи. В тому ж судовому засіданні суд відмовив в означеному усному клопотанні представника Вигодської селищної ради Івано-Франківської області.

22. При цьому, відмовляючи у усному клопотанні Вигодської селищної ради Івано-Франківської області про повернення до розгляду справи у підготовчому засіданні та призначення судової експертизи суд виходив з наступного.

23. Відповідно до частини 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, одним із завдань підготовчого провадження є збирання відповідних доказів, а згідно з пунктом 8 частини 2 статті 182 цього Кодексу питання про призначення експертизи вирішується судом у підготовчому засіданні.

24. За приписами частини 3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинна подати суду докази разом із поданням письмових пояснень. Водночас відповідно до частини восьмої цієї статті докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

25. Верховний Суд у постанові від 26.07.2023 у справі № 911/1638/22 (пункти 5.31, 5.32) зазначив, що суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть повернутися до стадії вчинення тих чи інших процесуальних дій, які за загальним правилом можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження, й після його закриття. Разом із тим, такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до дій, що проводяться на стадії підготовчого провадження, з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21.

26. Суд враховує, що Вигодська селищна рада Івано-Франківської області була залучена до участі у справі ще 04.05.2026, подавала письмові пояснення та мала достатньо часу для реалізації своїх процесуальних прав, зокрема заявлення клопотання про призначення судової експертизи під час підготовчого провадження.

27. Водночас представником третьої особи не наведено вагомих обставин, які б об`єктивно перешкоджали заявленню відповідного клопотання раніше та обумовлювали необхідність повернення до стадії підготовчого провадження. Клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку також не заявлено.

28. З огляду на викладене, враховуючи стадію судового розгляду, відсутність належного обґрунтування необхідності повернення до підготовчого провадження та поважних причин несвоєчасного заявлення клопотання про призначення судової експертизи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення.

29. 17.09.2026 суд відклав розгляд справи по суті на 08.10.2026.

30. 08.10.2026 за вх. № 9236/26 до канцелярії суду від Вигодської селищної ради Івано-Франківської області надійшло клопотання про поновлення строку на подання доказів та долучення доказів.

31. 08.10.2026 за вх. № 18737/26 до канцелярії суду від Вигодської селищної ради Івано-Франківської області надійшло клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження у справі для вирішення процесуальних питань пов`язаних із дорученням та дослідженням нових доказів.

32. В судовому засіданні 08.10.2026 суд відмовив в означених клопотаннях Вигодської селищної ради Івано-Франківської області про поновлення строку на подання доказів і долучення доказів та про повернення до стадії підготовчого провадження.

33. При цьому, відмовляючи у вказаних клопотання Вигодської селищної ради Івано-Франківської області про поновлення строку на подання доказів і долучення доказів та про повернення до стадії підготовчого провадження суд виходив з наступного.

34. Відповідно до частини 3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

35. Згідно із частинами 4, 5 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

36. За приписами частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

37. Відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

38. Обґрунтовуючи подані клопотання, Вигодська селищна рада Івано-Франківської області посилається на необхідність отримання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 17, 6021 га з кадастровим номером 2622082900:05:001:0001 для з`ясування її фактичного місцезнаходження, меж та співвідношення із землями лісогосподарського призначення. При цьому зазначає, що відповідну документацію замовлено у фізичної особи підприємця Петрованчука Романа Юрійовича, однак станом на 08.10.2026 її розроблення не завершено.

39. Оцінюючи наведені доводи, суд враховує, що необхідність встановлення фактичних меж та місцезнаходження спірної земельної ділянки була відома Вигодській селищній раді Івано-Франківської області ще на стадії підготовчого провадження. Так, у письмових поясненнях від 14.05.2026 третя особа прямо зазначала про необхідність встановлення факту накладення (перетину) меж спірної земельної ділянки на землі лісогосподарського призначення, потребу у спеціальних знаннях у галузі геодезії та землеустрою, а також доцільність проведення земельно-технічної експертизи.

40. Отже, обставини, для з`ясування яких Вигодською селищною радою згодом замовлено технічну документацію із землеустрою, були відомі їй щонайменше з травня 2026 року та не виникли після закриття підготовчого провадження. Водночас доказів наявності об`єктивних перешкод для своєчасного замовлення такої документації та вчинення відповідних процесуальних дій третьою особою не надано.

41. При цьому доданий до клопотання договір від 05.10.2026 на розробку технічної документації із землеустрою підтверджує лише факт замовлення відповідних робіт після закриття підготовчого провадження, однак не свідчить про об`єктивну неможливість їх замовлення раніше. Крім того, станом на 08.10.2026 відповідна технічна документація не була виготовлена та суду не подана.

42. Таким чином, наведені третьою особою обставини не підтверджують поважності причин пропуску процесуального строку на подання доказів та не є вагомими підставами для повернення до стадії підготовчого провадження. Саме по собі бажання учасника справи отримати додаткові докази після закриття підготовчого провадження не може виправдовувати недотримання встановленого процесуальним законом порядку їх подання.

43. За наведених обставин, враховуючи, що Вигодська селищна рада Івано-Франківської області мала достатньо часу для реалізації своїх процесуальних прав під час підготовчого провадження, а наведені нею причини несвоєчасного подання доказів не є поважними, суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення відповідного процесуального строку, прийняття додаткових доказів та повернення до стадії підготовчого провадження, у зв`язку із чим відмовив у задоволенні означених клопотань.

44. В судовому засіданні 08.10.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та оголосив перерву для проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення до 16.10.2026.

45. У судовому засіданні 16.10.2026 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ СТОРІН

46. Позиція прокуратури. Позов мотивований тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 2622082900:05:001:0001 площею 17, 6021 га, зареєстрована в Державному земельному кадастрі як земля сільськогосподарського призначення, фактично належить до земель лісогосподарського призначення та перебуває у сфері повноважень Івано-Франківської обласної державної адміністрації. На переконання прокурора, державна реєстрація спірної земельної ділянки як землі сільськогосподарського призначення здійснена без урахування матеріалів лісовпорядкування та призвела до неправомірного включення земель лісогосподарського призначення до складу земель іншої категорії. Зазначене створює перешкоди у здійсненні уповноваженим органом державної влади права користування та розпорядження відповідними землями. З огляду на викладене, прокурор вважає належним способом захисту порушених інтересів держави скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі з виключенням відповідних відомостей.

47. Позиція позивача. Івано-Франківська обласна державна адміністрація у додаткових поясненнях підтримує позовні вимоги та зазначає, що розпорядженням від 07.02.1996 № 85 Брошнівському державному лісовому господарству надано у постійне користування 30 259 га земель лісового фонду, правонаступником якого є ДП "Ліси України". Посилаючись на матеріали лісовпорядкування 2008 року, карту-схему розташування спірної земельної ділянки та інформацію філії "Карпатський лісовий офіс" ДП "Ліси України", вказує, що земельна ділянка з кадастровим номером 2622082900:05:001:0001 частково накладається на землі лісогосподарського призначення кварталів 22 та 42 Грабівського лісництва Болехівського надлісництва, які перебувають у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства. Наголошує, що Івано-Франківська обласна державна (військова) адміністрація не приймала рішень щодо надання згоди на вилучення відповідних земель із постійного користування, припинення права постійного користування, їх відведення або зміни цільового призначення. Вважає, що формування та державна реєстрація спірної земельної ділянки як землі сільськогосподарського призначення порушує інтереси держави. Просить врахувати подані пояснення та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

48. Позиція відповідача. У відзиві на позовну заяву Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 2622082900:05:001:0001 здійснена відповідно до вимог чинного на той час законодавства на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності, розробленої ДП "Карпатське підприємство геодезії, картографії та кадастру" у 2013 році. Наголошує, що відповідно до проекту формування території та встановлення меж Лолинської сільської ради, затвердженого рішенням Івано-Франківської обласної ради від 27.08.1999 № 188-9/99, спірна земельна ділянка належить до контуру № 348 площею 21, 7 га, який визначений як пасовище та віднесений до земель сільськогосподарського призначення. Вважає, що прокурором не доведено факту накладення спірної земельної ділянки на землі лісогосподарського призначення, оскільки подані планово-картографічні матеріали не дають можливості встановити межі та площу такого накладення, а матеріали лісовпорядкування за 1996 рік відсутні. Стверджує, що відповідальність за достовірність та якість документації із землеустрою несе її розробник, тоді як Головне управління діяло в межах визначених законом повноважень на підставі належним чином погодженої та затвердженої технічної документації.

49. Позиція третьої особи на стороні позивача - Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України". У письмових поясненнях зазначило, що земельна ділянка з кадастровим номером 2622082900:05:001:0001 частково сформована за рахунок земель державної власності лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні ДП "Ліси України". На підтвердження цього посилається на розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 07.02.1996 № 85, матеріали лісовпорядкування 2008 року, технічну документацію із землеустрою та відомості геопорталу "Ліси України", які, на його думку, підтверджують часткове накладення спірної земельної ділянки на землі кварталів 22 та 42 Грабівського лісництва. Наголошує, що державне лісогосподарське підприємство та його правонаступники не надавали згоди на вилучення відповідних земель із постійного користування, зміну їх цільового призначення або передачу у комунальну власність. Вважає, що інвентаризація та державна реєстрація спірної земельної ділянки як землі сільськогосподарського призначення здійснені з порушенням вимог земельного та лісового законодавства, внаслідок чого порушено інтереси держави.

50. Позиція третьої особи на стороні відповідача - Вигодської селищної ради Івано-Франківської області. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, Вигодська селищна рада Івано-Франківської області зазначила, що спірна земельна ділянка була сформована та зареєстрована на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, розробленої у 2013 році, а у 2021 році правомірно передана у комунальну власність. На переконання третьої особи, прокурором не доведено належними та допустимими доказами факту накладення меж спірної земельної ділянки на землі лісогосподарського призначення. При цьому відомості геопорталу, планово-картографічні матеріали лісовпорядкування та документи Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", на які посилається прокурор, не дають можливості достовірно встановити фактичне місцезнаходження та межі земельної ділянки без проведення відповідних геодезичних досліджень. З огляду на викладене, третя особа наголошує на необхідності проведення земельно-технічної експертизи для встановлення факту накладення земельних ділянок та вважає позовні вимоги необґрунтованими.

IV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

51. Розпорядженням Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 07.02.1996 № 85 "Про надання в постійне користування земель лісового фонду" Брошнівському державному лісовому господарству надано у постійне користування для ведення лісового господарства землі лісового фонду загальною площею 30 259 га.

52. На підтвердження перебування відповідних земель у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства до матеріалів справи долучено планово-картографічні матеріали лісовпорядкування Грабівського лісництва Брошнівського державного лісового господарства, зокрема оглядовий план проєктувальних заходів Грабівського лісництва за даними лісовпорядкування 1996 року та матеріали лісовпорядкування 2008 року.

53. Відповідно до наданих матеріалів лісовпорядкування землі Грабівського лісництва поділені на відповідні квартали та виділи. Зокрема, у матеріалах справи наявні картографічні документи щодо кварталів 22 та 42 Грабівського лісництва, на які, за твердженням прокурора, частково накладається спірна земельна ділянка.

54. Згідно із наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 26.10.2022 № 804 "Про створення Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" створено Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України".

55. Наказом № 918 від 28.10.2022 припинено ДП "Брошнівське лісове господарство". Також цим наказом визначено, що правонаступником прав та обов`язків ДП "Брошнівське лісове господарство" є ДП "Ліси України".

56. На підставі наказу № 131 від 28.12.2022 затверджено Положення про філію "Брошнівське лісове господарство" ДП "Ліси України".

57. У подальшому наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 11.01.2023 № 273 закріплено за філією Брошнівське лісове господарство згідно передавальним актом майно ліквідованого ДП "Брошнівське ЛГ".

58. На підставі наказу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" від 18.10.2024 № 1882 "Про припинення філії "Брошнівське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" активи та пасиви філії "Брошнівське лісове господарство" ДП "Ліси України" передано до філії "Карпатський лісовий офіс" ДП "Ліси України".

59. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, філія "Карпатський лісовий офіс" ДП "Ліси України" є відокремленим підрозділом державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".

60. Отже, відповідні землі лісогосподарського призначення обліковуються за Грабівським лісництвом Болехівського надлісництва філії "Карпатський лісовий офіс" ДП "Ліси України".

61. Рішенням Івано-Франківської обласної ради від 27.08.1999 № 188-9/99 "Про проєкти формування територій та встановлення меж сільських, селищних та міських рад" затверджено проєкт формування території та встановлення меж Лолинської сільської ради і населених пунктів с. Лолин, с. Максимівка та с. Ангелівка Долинського району Івано-Франківської області.

62. Згідно із експлікацією земель по угіддях і контурах плану землекористування Лолинської сільської ради, на яку посилається Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, контур № 348 площею 21, 7 га визначений як пасовище.

63. У 2013 році Державним підприємством "Карпатське підприємство геодезії, картографії та кадастру" розроблено технічну документацію із землеустрою щодо проведення робіт з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів Лолинської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області.

64. Як вбачається з листа Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 19.03.2026, вихідними даними для проведення робіт з інвентаризації земель були матеріали проекту формування території та встановлення меж Лолинської сільської ради, затвердженого рішенням Івано-Франківської обласної ради від 27.08.1999 № 188-9/99, зокрема експлікація земель по угіддях і контурах плану землекористування.

65. На підставі зазначеної технічної документації із землеустрою 30.10.2013 проведено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2622082900:05:001:0001 у Державному земельному кадастрі, із визначенням категорії земель - землі сільськогосподарського призначення, цільового призначення - для іншого сільськогосподарського призначення.

66. Відповідно до відомостей Державного земельного кадастру площа земельної ділянки з кадастровим номером 2622082900:05:001:0001 становить 17, 6021 га. Водночас у первісній позовній заяві прокурором зазначено площу 17, 6087 га, у зв`язку із чим 25.05.2026 останній подав заяву про уточнення позовних вимог, зазначивши площу земельної ділянки відповідно до відомостей Державного земельного кадастру.

67. Наказом Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 09.12.2020 № 40-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" та актом приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 09.12.2020 земельну ділянку з кадастровим номером 2622082900:05:001:0001 передано у комунальну власність Вигодської селищної ради Івано-Франківської області.

68. Водночас, відповідно до наданих прокурором відомостей із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державна реєстрація речових прав на земельну ділянку з кадастровим номером 2622082900:05:001:0001 у зазначеному реєстрі відсутня.

69. Згідно з інформацією філії "Карпатський лісовий офіс" ДП "Ліси України" від 17.03.2026 та від 27.04.2026 № 9814/39.2.2.2-2026, земельна ділянка з кадастровим номером 2622082900:05:001:0001 частково накладається на землі кварталів 22 та 42 Грабівського лісництва Болехівського надлісництва філії "Карпатський лісовий офіс", які, за інформацією підприємства, належать до земель лісогосподарського призначення.

70. До матеріалів справи також долучено карту-схему Грабівського лісництва Болехівського надлісництва філії "Карпатський лісовий офіс" з умовно нанесеною (орієнтовною) земельною ділянкою, а також викопіювання з планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, на які прокурор та третя особа посилаються на підтвердження часткового накладення спірної земельної ділянки на землі державного лісового фонду.

71. Івано-Франківська обласна державна адміністрація у поданих до суду поясненнях повідомила, що не приймала рішень щодо припинення права постійного користування державного лісогосподарського підприємства відповідними землями, їх вилучення, відведення або зміни цільового призначення.

72. ДП "Ліси України" у письмових поясненнях також повідомило, що державне лісогосподарське підприємство та його правонаступники не надавали згоди на вилучення відповідних земель із постійного користування, зміну їх цільового призначення або передачу у комунальну власність.

73. Разом із тим, Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області заперечує належність спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, посилаючись на матеріали проекту формування території Лолинської сільської ради, відповідно до яких землі контуру № 348 обліковувалися як пасовище.

74. Таким чином, предметом спору у цій справі є правомірність формування та державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 2622082900:05:001:0001 як земельної ділянки сільськогосподарського призначення за наявності доводів прокурора про її часткове накладення на землі державної власності лісогосподарського призначення, що перебувають у постійному користуванні ДП "Ліси України".

75. Калуською окружною прокуратурою листом від 04.03.2026 за № 52/1- 269ВИХ-26 повідомлено Івано-Франківську обласну державну адміністрацію про виявлені порушення законодавства при зміні цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення, а також запропоновано вжити заходи реагування у межах компетенції.

76. Івано-Франківська обласна державна адміністрація у своїй відповіді від 03.04.2026 на вищезазначений лист зазначила про те, що адміністрацією не приймалось рішення про вилучення або припинення права постійного користування, а також щодо зміни цільового призначення спірної земельної ділянки. Окрім того, Івано-Франківська обласна державна адміністрація готова взаємодіяти з прокуратурою задля вирішення проблемного питання та зазначила, що у зв`язку із обмеженим фінансуванням судового збору не заперечує щодо звернення прокуратури до суду з відповідним позовом.

V. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі.

77. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

78. За приписами частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

79. Частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

80. За правилами частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.

81. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

82. Системне тлумачення положень статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі № 925/383/18).

83. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

84. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

85. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

86. Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Відтак, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

87. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічні висновки викладено у пунктах 38 - 40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

88. Отже, прокурор, звертаючись до суду в інтересах держави, має визначити компетентний орган та довести, у чому полягає невжиття компетентним органом заходів для захисту порушених прав, які підлягають захисту у спосіб, який обрав прокурор, і зокрема, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

89. У цій справі прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації, визначивши порушення інтересів держави як створення перешкод у здійсненні повноважень щодо розпорядження землями державної власності лісогосподарського призначення внаслідок формування та державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 2622082900:05:001:0001 як земель сільськогосподарського призначення.

90. Обґрунтовуючи підстави представництва, прокурор зазначив, що Івано-Франківська обласна державна адміністрація є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, проте самостійно заходів судового захисту інтересів держави не вжила.

91. Як установлено судом, Калуська окружна прокуратура звернулася з листом від 04.03.2026 за № 52/1- 269ВИХ-26 до Івано-Франківської обласної державної адміністрації з повідомленням про виявлені обставини можливого порушення інтересів держави, пов`язаного з державною реєстрацією земельної ділянки з кадастровим номером 2622082900:05:001:0001. У відповідному зверненні прокурор повідомив про наявність ознак накладення цієї земельної ділянки на землі кварталів 22 та 42 Грабівського лісництва, а також про її передачу до комунальної власності Вигодської селищної ради.

92. Листом від 03.04.2026 Івано-Франківська обласна державна адміністрація повідомила прокуратуру, зокрема, про відсутність прийнятих нею рішень щодо припинення права постійного користування відповідними землями, їх вилучення, відведення або зміни цільового призначення. Водночас адміністрація зазначила про обмежене фінансування видатків на сплату судового збору та можливість звернення прокуратури до суду для захисту інтересів держави.

93. Надалі листом від 20.04.2026 за № 52/1-476ВИХ-26 Калуська окружна прокуратура повідомила Івано-Франківську обласну державну адміністрацію про намір звернутися до суду з позовом в інтересах держави в її особі до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

94. Зі змісту листування між Калуською окружною прокуратурою та Івано-Франківською обласною державною адміністрацією вбачається, що остання була обізнана про обставини, які прокурор розцінював як порушення інтересів держави, та мала можливість самостійно визначитися щодо необхідності вжиття заходів судового захисту.

95. Враховуючи вищезазначене та зважаючи на те, що позивач самостійно не звернувся до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та мав змогу захистити інтереси держави, що свідчить про неналежний захист позивачем законних інтересів держави, суд приходить до висновку про підтвердження прокурором підстав для представництва інтересів держави.

Щодо суті спору.

96. Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

97. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

98. Згідно із частиною 1 статті 55 Земельного кодексу України, до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

99. За правилами частини 2 статті 84 Земельного кодексу України, право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

100. Частинами 1, 2 статті 7 Лісового кодексу України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

101. Відповідно до статті 45 Лісового кодексу України, лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

102. Згідно із частиною 1 статті 54 Лісового кодексу України, облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками.

103. Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо, регламентується галузевими нормативними документами.

104. Зокрема, за змістом пункту 1.1. Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986 (до 04.01.2011, у подальшому - Інструкції про порядок ведення державного лісового кадастру і первинного обліку лісів, затвердженої наказом Державного комітету лісового господарства України від 01.10.2010 № 298), планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

105. Пунктом 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України визначено, що до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

106. Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства, планово-картографічні матеріали можуть бути належним доказом у справі, виходячи зі змісту інформації, яку вони містять. Подібні за змістом висновки наведено у постановах Верховного Суду України та Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 13.06.2018 у справі № 369/1777/13-ц, від 13.11.2019 у справі № 361/6826/16.

107. Окрім того, у постановах Верховного Суду по справах № 360/1998/18 від 31.03.2021, № 380/375/17 від 06.04.2021, № 369/9900/16 від 15.07.2020, № 369/16416/18 від 09.06.2021, № 359/11910/14 від 16.06.2021, № 369/16317/18 від 24.11.2021 вказано про те, що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування є належними доказами підтвердження права державної власності на землі лісогосподарського призначення (п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України) та наявності права виключно в уповноваженого органу державної влади на розпорядження такою категорією земель.

108. Положеннями частини 1 статті 92 Земельного кодексу України встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

109. Системний аналіз наведених вище положень законодавства дає підстави зробити висновок про те, що землі, надані у постійне користування спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам для ведення лісового господарства, належать до земель лісогосподарського призначення, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

110. Відповідно до інформації філії Карпатського лісового офісу ДП "Ліси України" від 17.03.2025, земельна ділянка з кадастровим номером 2622082900:05:001:0001, що розташована в адміністративних межах Вигодської ТГ Калуського району Івано-Франківської області, мають ознаки накладання (входження) на землі лісогосподарського призначення, а саме на територію кварталу 22, 42 (земельну ділянку з кадастровим номером 2624881100:03:001:0003) Грабівського лісництва, Болехівського надлісництва, які перебувають у постійному користуванні ДП "Ліси України".

111. Також філією Карпатського лісового офісу ДП "Ліси України" повідомлено, про те, що відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 № 918 визначено припинити ДП "Брошнівський лісгосп" шляхом його приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", яке є правонаступником прав та обов`язків ДП "Брошнівський лісгосп".

112. На підставі наказу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" від 18.10.2024 №1882 "Про припинення філії "Брошнівське лісове господарство" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" активи та пасиви філії "Брошнівське лісове господарство" ДП "Ліси України" передано до філії "Карпатський лісовий офіс" ДП "Ліси України".

113. Філія (Болехівське надлісництво) користується матеріалами базового лісовпорядкування 2008 року (в тому числі планшети, картографічні матеріали тощо), які розроблені Львівською державною лісовпорядною експедицією та передані передавальним актом, затвердженим наказом генерального директора ДП "Ліси України" від 31.12.2024 № 2340 "Про затвердження передавальних актів філій, що координуються Карпатським лісовим офісом".

114. На підтвердження факту накладення земельної ділянки на землі лісогосподарського призначення філією долучено карту-схему розташування спірної земельної ділянки на землі лісогосподарського призначення державної власності.

115. Факт накладення земельної ділянки на землі лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні Болехівського надлісництва ДП "Ліси України", підтверджується, у тому числі викопіюванням з матеріалів лісовпорядкування 2008 року, проведеного по Грабівському лісництву.

116. Окрім того, вивченням даних геопорталу "Ліси України" встановлено, що земельна ділянка площею 17, 6087 га частково накладається на землі лісогосподарського призначення кварталів 22 та 42 Грабівського лісництва Болехівського надлісництва філії Карпатський лісовий офіс ДП "Ліси України".

117. Частиною 2 статті 9 Лісового кодексу України передбачено, що право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.

118. Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 31 Лісового кодексу України, до повноважень обласних державних адміністрації належить передача у власність, надання у постійне користування для ведення лісового господарства земельних лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

119. Абзацом 1 частини 5 статті 122 Земельного кодексу України визначено, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами 3, 4 і 8 цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

120. Отже, розпорядником земель лісогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів є Івано-Франківська обласна державна адміністрація.

121. Частиною 1 статті 117 Земельного кодексу України визначено, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні. На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

122. За приписами частини 2 статті 117 Земельного кодексу України, до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об`єктів у комунальну власність.

123. За приписами частини 1 статті 57 Земельного кодексу України, земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

124. Земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" і земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти газотранспортної системи, що передаються суб`єкту господарювання у зв`язку з відокремленням діяльності з транспортування природного газу, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу (ч. 1, 9 ст. 149 Земельного кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

125. Відповідно до вимог частин 1, 2, 7 статті 20 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

126. Отже повноваження щодо зміни цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення, що перебуває у державній власності та вилучення лісів для нелісогосподарських потреб станом на момент виникнення спірних правовідносин належало до компетенції Кабінету Міністрів України.

127. Згідно наказу Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 09.12.2020 № 40-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність", спірна земельна ділянки належить до земель сільськогосподарського призначення.

128. Водночас, проект землеустрою щодо зміни цільового призначення спірної земельної ділянки відсутній, погодження на зміну цільового призначення Державним спеціалізованим господарським підприємством "Ліси України" в особі ДП "Брошнівський лісгосп", Івано-Франківської обласною державною адміністрацією, Кабінетом Міністрів України, у матеріалах справи відсутнє.

129. Як зазначалось вище, будь-які розпорядження щодо передачі спірної земельної ділянки з державної в комунальну власність Івано-Франківською обласною державною адміністрацією не приймались.

130. Також, матеріали справи не містять будь-яких доказів відмови Державним спеціалізованим господарським підприємством "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" від права постійного користування спірною земельною ділянкою.

130. Таким чином, право постійного користування спірною земельною ділянкою у визначеному законом порядку не припинялось, земельна ділянка з державної у комунальну власність не передавалась.

131. Враховуючи викладене вище, передача спірних земельних ділянок у комунальну власність на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 09.12.2020 № 40-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" здійснена усупереч вимог законодавства.

132. За таких обставин незаконне присвоєння спірній ділянці цільового призначення "для іншого сільськогосподарського призначення" з одного боку надає право та зобов`язує використовувати ділянку для вирощування сільськогосподарської продукції без урахування правового статусу режимоутворюючого об`єкта, а з іншого - позбавляє Український народ загалом правомочностей власника земель лісогосподарського призначення в тому обсязі, який дозволяє її статус, імперативно визначений у законі.

133. Відповідно до статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

134. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

135. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

136. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

137. Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

138. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (аналогічні за змістом висновки наведені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16).

139. Статтею 373 Цивільного кодексу України визначено, що право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.

140. Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

141. Частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

142. Згідно із частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

143. Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 Цивільного кодексу України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 Цивільного кодексу України, частина 2 статті 152 Земельного кодексу України).

144. Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

145. Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном про повернення його з чужого незаконного володіння.

146. Разом із цим, негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Вказаний спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

147. Заволодіння землями лісогосподарського призначення всупереч вимогам Земельного кодексу України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Перебування земельної ділянки у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства вказує на неможливість переходу права власності, крім випадків, передбачених у статті 56 Земельного кодексу України, статті 12 Лісового кодексу України.

148. Коли обставини справи безумовно вказують на неможливість виникнення права комунальної чи приватної власності на земельні ділянки лісогосподарського призначення, зокрема тоді, коли вони перебувають у постійному користуванні спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства та воля на її відчуження державою в особі уповноважених органів не виявлялась, способом захисту, що відповідає суті порушеного права держави, є подання негаторного позову.

149. У постанові Верховного Суду від 18.01.2023 № 369/10847/19 суд вказав, що зайняття земельних ділянок, зокрема шляхом часткового накладення, треба розглядати як таке, що не пов`язане із позбавленням власника його володіння цими ділянками. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту право, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном.

150. Оскільки судом встановлено часткове накладення земельної ділянки з кадастровим номером 2622082900:05:001:0001 на землі лісогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства, а доказів припинення такого права користування, вилучення відповідних земель та зміни їх цільового призначення у встановленому законом порядку матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про наявність перешкод у здійсненні державою прав щодо зазначених земель. За характером порушення заявлена прокурором вимога про усунення перешкод шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі відповідає негаторному способу захисту.

151. Відповідно до статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр", державна реєстрація земельної ділянки полягає у внесенні до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

152. За змістом частини 1 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

153. Згідно із частинами 1, 3, 4 статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

154. Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр", до Державного земельного кадастру включаються, зокрема, відомості про кадастровий номер, місце розташування, площу, межі та цільове призначення земельної ділянки.

155. За приписами статті 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр", земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.

156. Отже, державна реєстрація земельної ділянки в Державному земельному кадастрі пов`язана з її формуванням як окремого об`єкта цивільних прав, визначенням меж, площі та інших характеристик, які вносяться до кадастру.

157. Водночас державна реєстрація земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та державна реєстрація речового права на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є різними за правовою природою реєстраційними діями.

158. Саме по собі формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера не свідчить про виникнення права власності на неї у певної особи, оскільки відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації такого права.

159. Частиною 13 статті 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується, зокрема, у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

160. Відповідно до частини 10 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, зокрема, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

161. При цьому відповідно до частини 13 статті 79-1 Земельного кодексу України, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав та їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки, за наявності таких прав та обтяжень.

162. Отже, законодавством передбачено можливість скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі на підставі судового рішення внаслідок встановлення незаконності відповідної реєстрації.

163. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення правових наслідків незаконного формування земельної ділянки як окремого об`єкта цивільних прав та відрізняється від скасування державної реєстрації речового права на земельну ділянку.

164. У постанові від 07.06.2022 у справі № 599/1466/19 Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, оскільки її формування з накладенням на земельну ділянку позивача порушувало право власності останнього та перешкоджало державній реєстрації належної йому земельної ділянки. При цьому судом було враховано відсутність державної реєстрації речового права на земельну ділянку, кадастрова реєстрація якої оспорювалася.

165. Суд враховує наведений правовий висновок з огляду на подібність характеру порушення, пов`язаного з накладенням меж земельних ділянок, водночас беручи до уваги відмінності фактичних обставин цієї справи, зокрема правовий режим земель лісогосподарського призначення державної власності та наявність права постійного користування ними.

166. Як встановлено судом, земельна ділянка з кадастровим номером 2622082900:05:001:0001 площею 17, 6021 га сформована та зареєстрована в Державному земельному кадастрі 30.10.2013 як земельна ділянка сільськогосподарського призначення з видом використання "для іншого сільськогосподарського призначення".

167. Водночас судом встановлено, що зазначена земельна ділянка частково накладається на землі лісогосподарського призначення державної власності, розташовані в межах кварталів 22 та 42 Грабівського лісництва, які перебувають у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства.

168. Матеріали справи не містять доказів припинення у встановленому законом порядку права постійного користування відповідними землями лісогосподарського призначення, їх вилучення з користування державного лісогосподарського підприємства та зміни цільового призначення.

169. Таким чином, під час формування земельної ділянки з кадастровим номером 2622082900:05:001:0001 до її меж включено частину земель державного лісового фонду без дотримання встановленого законом порядку припинення права постійного користування та зміни цільового призначення відповідних земель.

170. Суд зазначає, що проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення та виготовлення відповідної технічної документації із землеустрою не є самостійними підставами для припинення права постійного користування землями лісогосподарського призначення або зміни їх правового режиму.

171. Відображення земель державного лісового фонду в документації із землеустрою як земель запасу сільськогосподарського призначення не змінює їх належності до земель лісогосподарського призначення за відсутності відповідних рішень уповноважених органів.

172. Відтак формування та державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 2622082900:05:001:0001 у визначених межах як земельної ділянки сільськогосподарського призначення здійснені з порушенням вимог земельного законодавства.

173. Суд враховує, що земельна ділянка з кадастровим номером 2622082900:05:001:0001 сформована як єдиний об`єкт цивільних прав із визначеними межами, площею та кадастровим номером. Тому встановлене часткове накладення на землі лісогосподарського призначення свідчить про незаконність її формування саме в існуючих межах та обумовлює необхідність скасування державної реєстрації земельної ділянки в цілому. Водночас таке скасування не означає віднесення всієї її площі до земель лісогосподарського призначення та не перешкоджає подальшому формуванню земельних ділянок відповідно до вимог законодавства.

174. Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.04.2026 № 473255475, відомості про зареєстровані речові права та їх обтяження щодо спірної земельної ділянки відсутні. Отже, наявні у справі докази не підтверджують існування зареєстрованих речових прав, питання про припинення яких необхідно було б вирішити одночасно зі скасуванням державної реєстрації земельної ділянки.

175. У пунктах 109 - 111 постанови від 13.05.2026 у справі № 456/252/22 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що повернення майна власнику не є єдиним способом захисту за негаторним позовом. Залежно від характеру порушення власник може вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном у спосіб, який відповідає змісту порушеного права, зокрема шляхом повернення земельної ділянки, визнання відсутнім права оренди або скасування державної реєстрації речового права.

176. У цій справі порушення прав держави пов`язане з незаконним формуванням та державною реєстрацією земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, а не з державною реєстрацією речового права на неї. Відтак заявлена прокурором вимога про скасування державної реєстрації земельної ділянки, з урахуванням положень частини 13 статті 79-1 Земельного кодексу України та частини 10 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", відповідає характеру встановленого порушення та є належним і ефективним способом захисту інтересів держави.

177. Доводи відповідача щодо формування спірної земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою та віднесення відповідної території до земель сільськогосподарського призначення не спростовують установлених судом обставин. Наявність такої документації сама по собі не підтверджує законності включення земель лісогосподарського призначення до меж спірної земельної ділянки. Посилання на розроблення документації іншою особою також не впливає на вирішення спору, предметом якого є усунення наслідків незаконної кадастрової реєстрації.

178. З огляду на встановлені обставини справи суд дійшов висновку, що обраний прокурором спосіб захисту є належним та ефективним, оскільки скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 2622082900:05:001:0001 у Державному земельному кадастрі забезпечить усунення перешкод у здійсненні державою прав щодо земель лісогосподарського призначення.

179. Водночас скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки не перешкоджає подальшому формуванню земельної ділянки сільськогосподарського призначення уповноваженим суб`єктом у встановленому законом порядку, без включення до її меж земель лісогосподарського призначення державної власності.

180. Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Трофимчук проти України" вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін; Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Руїс Торіха проти Іспанії").

Висновок суду.

181. Таким чином, здійснюючи системний аналіз положень чинного законодавства України, а також, як вбачається з встановлених судом фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Судові витрати.

182. Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи задоволення позову, судовий збір в розмірі 2 662, 40 гривень покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73, 86, 123, 129, 226, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов Керівника Калуської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Вигодська селищна рада Івано-Франківської області, про усунення перешкод у здійсненні Івано-Франківською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 17, 6021 га з цільовим призначенням для іншого сільськогосподарського призначення (категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, кадастровий номер земельної ділянки:2622082900:05:001:0001, дата державної реєстрації - 30.10.2013), виключивши відповідні відомості з Державного земельного кадастру задовольнити.

2. Усунути перешкоди у здійсненні Івано-Франківською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 17, 6021 га з цільовим призначенням для іншого сільськогосподарського призначення (категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, кадастровий номер земельної ділянки: 2622082900:05:001:0001, дата державної реєстрації - 30.10.2013), виключивши відповідні відомості з Державного земельного кадастру.

3. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (вул. Сахарова Академіка, буд. 34, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 76014; ідентифікаційний код: 39767437) на користь Івано-Франківської обласної прокуратури (вул. Ґрюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, 76015; ідентифікаційний код: 03530483; рахунок (IBAN) UA668201720343120001000003924, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, код банку отримувача МФО 820172) судовий збір в сумі 2 662, 40 гривень (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок).

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

7. Повний текст рішення складено - 27.10.2026.

Суддя В. В. Михайлишин