Decision № 140950396, 22.10.2026, Commercial Court of Dnipropetrovsk Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2026Справа № 904/4867/22 (904/5320/26)

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Камші Н.М.

за участю секретаря судового засідання Паніної В.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Акцент-Агро", Дніпропетровська область, Кам`янський район, с. Маломихайлівка (з)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство маркетингових комунікацій "З І-Люди", м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна", Хмельницька область, Славутський район, с. Крупець

про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 259 740,00 грн.

Представники:

від позивача: Плесюк О.С.

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: Нечитайло Т.В.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа №904/4867/22 про банкрутство Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Акцент-Агро", яке постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2024 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Плесюка Олексія Степановича.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Акцент-Агро" (далі - позивач) в особі ліквідатора звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство маркетингових комунікацій "З І-Люди" (далі - відповідач), в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 259 740,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2026 постановлено наступне:

- прийнято позовну заяву до розгляду в межах справи № 904/4867/22 про банкрутство Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Акцент-Агро" та відкрито провадження у справі;

- розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 28.09.2026 о 10:30 год.;

- залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна";

- відповідачу: подати протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відзив на позовну заяву та документи в обґрунтування заперечень; докази підтвердження поставки будівельних матеріалів; надіслати позивачу та третій особі копію відзиву та доданих до нього документів; надати до суду документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву та доданих до нього документів учасникам справи;

- позивачу: протягом 10 днів з дня одержання відзиву на позовну заяву надати до суду відповідь на відзив на позовну заяву, яка має відповідати вимогам 166 ГПК України, в якій викласти свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення; надіслати відповідачу копію відповіді на відзив та доданих до неї документів, надати до суду документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив відповідачу; надати оригінали доказів (копії для залучення до матеріалів справи) із банківської установи про перерахування грошових коштів на рахунок відповідача (для огляду у судовому засіданні);

- відповідачу: протягом 10 днів з дня одержання відповіді на відзив надати до суду заперечення, які мають відповідати вимогам ст. 167 ГПК України;

- третій особі: надати письмові пояснення по суті спору, копію пояснень направити на адресу позивача та відповідача, докази такого направлення надати суду.

22.09.2026 до суду від третьої особи надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" просить суд надати можливість його представнику взяти участь у наступному судовому засіданні та всіх подальших судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами суду.

23.09.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, обґрунтовуючи власну правову позицію наступними аргументами:

- між позивачем та відповідачем існували правовідносини щодо купівлі-продажу товарів шляхом укладення договору у спрощеній формі, а саме: оформленням відповідачем рахунку № 2109251 від 02.08.2021, оплати цього рахунку, відповідно до платіжного доручення № 258 від 05.08.2021, накладної № 4550236 від 05.08.2021 та складеної і зареєстрованої податкової накладної № 173 від 05.08.2021. За вказаного, відповідач стверджує, що про факт поставки товару за договором свідчить належним чином складена сторонами накладна № 4550236 від 05.08.2021, яка відповідає вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", будь-які істотні недоліки у ній відсутні, а отже, вона є первинними документом, яка підтверджує доказ поставки товару відповідачем та його прийняття позивачем;

- відповідно до накладної № 4550236 від 05.08.2021 товар на суму 259 740,00 грн., у тому числі ПДВ - 43 290,00 грн. поставлений відповідачем та прийнятий позивачем, а зареєстрована в єдиному реєстрі податкових накладний податкова накладна №173 від 05.08.2021 підтверджує, що відповідачем належним чином виконані зобов`язання щодо поставки оплаченого товару. Станом на дату здійснення господарських операцій, підписання первинних документів і реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних дана господарська операція не мала статусу ризикової, а податкові накладні відповідача реєструвалися в системі моніторингу критеріїв оцінки ризиків (СМКОР) без зупинки, що є прямим підтвердженням з боку органу ДПС відсутності претензій до таких операцій на момент їх здійснення, а також, те, що сума податку на додану вартість у розмірі 43 290,00 грн., зарахована позивачем як сума податкового кредиту, що підтверджує реальність операції;

- з огляду на викладене, відповідач вважає свої зобов`язання з поставки товару на суму 259 740, 00 грн. виконаним повністю, а твердження заявника про відсутність первинних документів не є підставою вважати, що кошти у сумі 259 740,00 є безпідставно отримані відповідачем, так як заявник не позбавлений можливості перевірити реальність операції іншими законними шляхами.

24.09.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій він заперечує проти доводів відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву, посилаючись на неможливість тлумачення правовідносини сторін як "правовідносини щодо купівлі-продажу товарів шляхом укладення договору у спрощеній формі", вважає, що твердження відповідача про те, що такий договір є виконаним не відповідає дійсності, а правовідносини сторін можна охарактеризувати як: безпідставне перерахування коштів позивачем для так званої "конвертації" коштів у готівку та отримання податкової вигоди (до чого більше схиляється позивач, оскільки господарські операції вчинені у так званий "підозрілий період"); або як намір укласти договір купівлі-продажу (поставки) будівельної плитки, оформлений у вигляді оплати за товар та податкової накладної; при цьому, позивач вважає, що таких документів недостатньо для фіксації факту узгодження сторонами всіх істотних умов, обов`язкових для договору купівлі-продажу (поставки), оскільки сторони не погодили порядку поставки (базису, місця тощо), що має суттєве значення не лише для констатації факту укладення договору як доконаного юридичного факту, але й для аналізу правовідносин сторін в даній конкретній справі. Позивач вважає надані відповідачем докази на підтвердження його позиції, а саме рахунок, податкову та видаткову накладні, такими, що не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки: рахунок є недостовірним доказом, податкова накладна не може бути доказом, який підтверджує поставку товару, а видаткова накладна є неналежним та недостовірним доказом. Також, позивач посилається на положення статті 1212 Цивільного кодексу України та зазначає про відсутність правових підстав для користування відповідачем коштами, що були йому перераховані позивачем; вказує на те, що згадані положення цієї статті можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі; вважає, що навіть формальна наявність договору між сторонами не суперечить можливості застосування статті 1212 Цивільного кодексу України.

28.09.2026 до суду від відповідача надійшло клопотання, в якому він просить відкласти розгляд справи з метою надання часу для підготовки заперечень на відповідь на відзив, посилаючись на неможливість прибути у судове засідання, яке призначене на 28.09.2026, а також часті повітряні тривоги.

У судове засідання 28.09.2026 з`явилися представники позивача та третьої особи, представник відповідача у вказане засідання не з`явився, при цьому судом було враховане його клопотання про відкладення розгляду справи, яке господарський суд вважав можливим задовольнити, зобов`язавши відповідача надати заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2026 постановлено про відкладення розгляду справи по суті на 22.10.2026 та повідомлено про можливість участі представників учасників судового процесу в судовому засіданні, призначеному на 22.10.2026 о 10:30 год. в режимі відеоконференції з використанням підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІКС.

29.09.2026 до суду від третьої особи надійшли пояснення у справі, в яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" зазначає, що погоджується із позивачем, що існують досить вагомі підстави вважати, що підставою для складання відповідачем податкової накладної № 79 від 31.10.2019 була господарська операція не з поставки (для чого немає жодного документального підтвердження), а із оплати товару (про що свідчить банківська виписка). ТОВ "Суффле Агро Україна" зазначає, що твердження відповідача про те, що податкова накладна підтверджує, що були поставлені товари, суперечить ст. 187, 201 ПКУ, адже поставка товарів може бути доведена в даному разі лише належними первинними бухгалтерськими документами.

У судове засідання 22.10.2026 з`явилися представники позивача та третьої особи, представник відповідача у вказане засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, при цьому останній про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, оскільки згідно з довідкою Господарського суду Дніпропетровської області про доставку електронного листа встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство маркетингових комунікацій "З І-Люди" отримало ухвалу суду від 28.09.2026 - 29.09.2026 (а.с. 72).

Крім того, судом було відзначено, що станом на 22.10.2026, строк для надання відповідачем заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву - закінчився.

У судовому засіданні 22.10.2026 ліквідатор СТОВ "Акцент-Агро" та представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена власна правова позиція з приводу спору у даній справі, крім того, матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення у даному судовому засіданні.

У порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому 22.10.2026 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Акцент-Агро" (далі - СТОВ "Акцент-Агро").

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2024 СТОВ "Акцент-Агро" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Плесюка Олексія Степановича.

Ініціюючим кредитором банкрута є Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейн Опт". Крім того, кредитором банкрута є Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна".

У процесі ліквідаційної процедури ліквідатором СТОВ "Акцент-Агро" було виявлено, що СТОВ "Акцент-Агро" здійснило перерахування коштів на картковий банківський рахунок відповідача на суму у розмірі 259 740,00 грн. із призначенням платежу: "оплата за будматеріали по рахунку 2109251 від 2/08/2021р. у т.ч. ПДВ 20% - 43 290,00 грн."

Перерахування коштів було здійснене згідно з платіжною інструкцією № 258 від 05.08.2021 на картковий рахунок відповідача, відкритий у АТ КБ "Приватбанк", що підтверджується залученою до матеріалів справи банківською випискою (а.с. 9).

При цьому ліквідатором під час здійснення покладених повноважень в процесі ліквідаційної процедури "Акцент-Агро" не вдалося встановити будь-якого документального підтвердження для перерахування вказаних коштів та реального здійснення вищезазначених господарських операцій (як власне будівельних матеріалів, так і доказів виконання будь-яких зобов`язань з поставки товару). Керівництво СТОВ "Акцент-Агро" не підтвердило здійснення вказаних господарських операцій, повернення отриманих коштів та/чи поставки товару.

Позивач зазначає, що 04.02.2025 Господарський суд Дніпропетровської області постановив ухвалу у справі № 904/4867/22, якою було зобов`язано колишнього керівника позивача Глухого Володимира Борисовича передати ліквідатору СТОВ "Акцент-Агро" арбітражному керуючому Плесюку О.С. усю бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності, крім того на примусове виконання вказаної ухвали приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозовим Олександром Миколайовичем було прийнято постанову від 11.03.2025 про відкриття виконавчого провадження № 77464545. Однак вказані документи та майно не були передані ліквідатору, а тому будь-якого документального підтвердження здійснення господарської операції, що є обставинами спору в даній справі, позивачем виявити не вдалося.

Враховуючи вказане, 21.05.2025 ліквідатором СТОВ "Акцент-Агро" було направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство маркетингових комунікацій "З І-Люди" вимогу б/н від 21.05.2025 про погашення у 7-денний строк з моменту отримання даної вимоги заборгованості у розмірі 259 740,00 грн. (а.с. 10-13)

Проте вимога була залишена відповідачем без задоволення та без відповіді.

Разом з тим, під час розгляду справи у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що між позивачем та відповідачем існували правовідносини щодо купівлі-продажу товарів шляхом укладення договору у спрощеній формі, а саме: оформленням відповідачем рахунку № 2109251 від 02.08.2021, оплати цього рахунку, відповідно до платіжного доручення № 258 від 05.08.2021, накладної № 4550236 від 05.08.2021 та складеної і зареєстрованої податкової накладної № 173 від 05.08.2021. Відповідач стверджує, що про факт поставки товару за договором свідчить належним чином складена сторонами накладна № 4550236 від 05.08.2021, яка відповідає вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", будь-які істотні недоліки у ній відсутні, а отже, вона є первинними документом, яка підтверджує доказ поставки товару відповідачем та його прийняття позивачем (а.с. 35-39). За вказаного, відповідач вважає свої зобов`язання з поставки товару на суму 259 740, 00 грн. виконаним повністю, а твердження заявника про відсутність первинних документів не є підставою вважати, що кошти у сумі 259 740,00 грн. є безпідставно отримані відповідачем, так як заявник не позбавлений можливості перевірити реальність операції іншими законними шляхами.

У свою чергу, позивач не погоджується з позицією відповідача та посилається на те, що здійснив перерахування грошових коштів відповідачеві без належних правових підстав, оскільки жодного правочину між сторонами не існувало, як не існувало і жодного іншого юридичного факту, наслідком якого стало б набуття відповідачем у власність грошових коштів, що були власністю позивача, тому відповідач зобов`язаний повернути позивачу безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 259 740,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (частина 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 640 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, наддала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частини 1,2 ст. 642 ЦК України).

Між сторонами виникли господарські правовідносини внаслідок здійсненого СТОВ "Акцент-Агро" перерахування грошових коштів на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство маркетингових комунікацій "З І-Люди".

Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 75 від 04.07.2018, передбачено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, банківські виписки з рахунків є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Поряд з цим, суд критично оцінює надані відповідачем докази у справі з огляду на таке.

Відповідно до частини третьої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 73 ГПК України).

За приписами статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Із матеріалів справи слідує, що перерахування відповідачу коштів позивачем здійснено з посиланням на рахунок 2109251 від 02.08.2021, примірник якого долучено відповідачем до відзиву на позовну заяву.

Однак, вказаний примірник рахунку не можна вважати достовірним доказом, оскільки: оплата була здійснена за будівельні матеріали, а рахунок виставлений на конкретну будівельну плиту; застереження про те, що вказані товари були в подальшому ідентифіковані у податковій накладній не може бути взяте до уваги, оскільки податкова накладна складена в односторонньому порядку відповідачем та була направлена в ЄРПН для реєстрації лише 30.08.2021, тобто не має відношення до моменту оплати; відсутні докази комунікації та направлення рахунку позивачу; рахунок містить посилання на торговий знак POBUDUJ та QRкод, який відсилає користувача на вебпортал https://pobuduj.com.ua/. Домен pobuduj.com.ua зареєстрований лише 27.09.2022. WHOIS-дані містять точний час створення домену: 27.09.2022 о 11:37:12. (див. посилання https://hypestat.com/info/pobuduj.com.ua?utm_source=chatgpt.com) При цьому, як зазначено на самому сайті за посиланням https://pobuduj.com.ua/uk/about/: "Історія "Наша стройка - Побудуй". Компанія "Наша Стройка" була заснована у 2013 році з метою надання українським покупцям високоякісних будівельних матеріалів із Європи. Спочатку ми займалися прямим постачанням таких відомих брендів, як Profil, Oman, Juta, VOX та інших, з фізичною точкою видачі у Києві… У 2022 році ми розпочали ребрендинг, а також відкрили офлайн-магазин у місті Ірпінь, що стало важливим кроком у нашому розвитку. У травні 2023 року ми офіційно перейменували наш магазин у Pobuduj (Побудуй) та запустили оновлений сайт, доступний за адресою https://pobuduj.com.ua/". Таким чином, оскільки домен pobuduj.com.ua зареєстрований лише 27.09.2022, а використовуватися почав, як зазначено на вебпорталі за цим доменом, лише у 2023 році, то посилання на нього не могло розміщуватися на рахунку від 02.08.2021, а сам доданий рахунок є недостовірним доказом.

Також, у підтвердження обставин наявності договірних відносин між сторонами відповідач посилається на примірник накладної № 4550236 від 05.08.2021 на суму 259 740,00 грн., яка додана ним до відзиву на позовну заяву (а.с. 36)

Проте, надана відповідачем накладна судом оцінюються критично з огляду на положення ч. ч. 1, 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до яких підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.2 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі - Положення), господарські операції визначено як факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні ж документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це не можливо, безпосередньо після її завершення.

Пункт 2.4. Положення також визначає, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Вказане свідчить про те, що накладна як належний доказ здійснення господарської операції - передачі товару, може братися судом до уваги лише в тому випадку, коли вона містить всі необхідні реквізити (обов`язкові).

Таким чином, аналізуючи норми законодавства, суд доходить висновку, що підпис уповноваженої особи на первинних документах є обов`язковим реквізитом, який надає документу чинності, створює відповідні права і обов`язки особам, які його підписали, підтверджують правдивість та реальність господарської операції.

Долучений відповідачем примірник накладної не містить підписів жодної із сторін, у зв`язку з чим не може вважатися належним доказом, що підтверджує поставку товарів відповідачем позивачу.

Відтак, наданий відповідачем примірник накладної не може бути доказом господарських відносин та операцій між сторонами у справі.

Також, стосовно долученого відповідачем до відзиву на позовну заяву платіжного доручення № 258 від 05.08.2021, суд зауважує, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошових коштів в Україні" платіжне доручення - це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача. Згідно ст. 22 вказаного Закону платіжне доручення є розрахунковим документом, за допомогою якого здійснюється ініціювання грошового переказу. Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті України, затверджена Постановою Правління Національного банку України 21.01.2004 № 22, тлумачить розрахунковий документ як документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

Тобто платіжне доручення є документом, який підтверджує факт виконання банком вимоги клієнта по здійсненню перерахунку коштів з рахунку клієнта на рахунок отримувача. Отже, платіжні доручення, самі по собі (без інших супутніх документів, як наприклад листів, телеграм, телефонограм), не є доказами наявності між сторонами певної домовленості, а є первинними бухгалтерськими документами, які засвідчують проведення господарської операції - оплати, підставою якої має бути договір. Відсутність же договору є свідченням безпідставності господарської операції.

Крім того, щодо наданої відповідачем податкової накладної (а.с. 38-39) як підтвердження правовідносин між сторонами щодо купівлі-продажу товарів шляхом укладення договору у спрощеній формі, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" основними первинними документами, що підтверджують здійснення поставки є видаткова накладна та/або товарно-транспортна накладна. Видаткова накладна є документом, що фіксує факт отримання та передачі товарів. Товарно - транспортна накладна є документом, що підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів, а також здійснення господарської операції з поставки товарів.

Отже, згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні", первинні документи, по перше - фіксують факти здійснення господарських операцій і, по друге - слугують підставою для бухгалтерського обліку цих операцій. А на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник (частина 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та звітність в Україні).

При цьому за сталою практикою Верховного Суду лише реальні зміни майнового стану платника податків є визначальною ознакою господарської операції. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Насамперед йдеться про реальність і товарність господарської операції, а також про підтвердження/непідтвердження товарності господарської операції належними і допустимими доказами.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, платіжні доручення, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 березня 2021 року по справі № 813/2781/17.

Тобто, в даному випадку для підтвердження господарської операції необхідно дослідити докази - первинні документи, які б не лише формально описували зовнішню форму, а й розкривали внутрішню суть такої операції, її справжність та економічну вигоду, ділову мету. Такі документи в матеріалах справи відсутні та позивачем не надані. Фактично в матеріалах справи на підтвердження обставин господарського зобов`язання відповідача перед позивачем наявні виключно податкові накладні та податкові декларації відповідача.

Проте податкові накладні є підставою лише для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту та не є документами, які підтверджують факт отримання відповідачем товару або надання послуги/виконання роботи та наявності у нього заборгованості перед позивачем. Так само податкові декларації не є первинними документами щодо поставки товару або надання послуги/виконання роботи.

Отже, податкові накладні та податкові декларації, за відсутності первинних документів, не можуть вважатися належними та допустимими доказами укладення між суб`єктами господарювання договору у встановленому законодавством порядку, виникнення у сторін відповідних зобов`язань та здійснення господарської операції з постачання товару або надання послуги/виконання роботи.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Матеріали справи не містять доказів наявності правових підстав для оплати СТОВ "Акцент-Агро" на користь ТОВ "Агентство маркетингових комунікацій "З І-Люди" суми грошових коштів у розмірі 259 740,00 грн., зокрема, розписки, листи, телеграми, інші письмові повідомлення, документи або докази вчинення конклюдентних дій, які б підтверджували укладення сторонами договору купівлі-продажу / поставки як у письмовій формі, так і у спрощений спосіб. Достовірних доказів існування правовідносин, на які є посилання в банківських виписках у графі "призначення платежу", як і доказів того, що між СТОВ "Акцент-Агро" та ТОВ "Агентство маркетингових комунікацій "З І-Люди" був укладений договір, спрямований на настання реальних наслідків, суду не надано.

Отже, за висновком суду, відсутність господарських зобов`язань, які б виникали з правочинів чи інших передбачених законом актів, як на час перерахунку коштів так і на час розгляду справи, свідчить про безпідставність утримання коштів в сумі 259 740,00 грн. відповідачем.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

За приписами ч. 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 Цивільного кодексу України.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України дає можливість зробити висновок про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Судом встановлено, що СТОВ "Акцент-Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство маркетингових комунікацій "З І-Люди" було перераховано суму грошових коштів розмірі 259 740,00 грн., що підтверджується залученою до матеріалів справи банківською випискою (а.с. 9) із призначенням платежу: "оплата за будматеріали по рахунку 2109251 від 2/08/2021р. у т.ч. ПДВ 20% - 43 290,00 грн."

Достовірних доказів наявності правових підстав для оплати СТОВ "Акцент-Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство маркетингових комунікацій "З І-Люди" суми грошових коштів розмірі 259 740,00 грн. матеріали справи не містять.

Відтак суд приходить до висновку, що грошові кошти в сумі 259 740,00 грн. є такими, що отримані відповідачем безпідставно.

Судом також враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

На підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин справи, які підтверджені належними доказами, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 3 116,88 грн. слід віднести на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство маркетингових комунікацій "З І-Люди" (01021, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 14/1, ідентифікаційний код 36086674) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Акцент-Агро" (52342, Дніпропетровська область, Кам`янський район, с. Маломихайлівка(з), вул. Незалежності, будинок 1а; ідентифікаційний код 33075664) безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 259 740,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 3 116,88 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили через 20 днів після підписання повного тексту і в цей же строк може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду у встановленому порядку.

Повне рішення складено - 27.10.2026.

СуддяН.М. Камша