Decision № 140948397, 27.10.2026, Kyiv-Sviatoshyn District Court of Kyiv Oblast

Справа № 369/3837/21

Провадження № 2/369/425/26

РІШЕННЯ

Іменем України

27.10.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі судових засідань Худинець Д.С.

за участі

представника позивача ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні Києво-Святошинського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області, ОСОБА_4 , третя особа ОСОБА_5 про визнання протиправним дій, визнання незаконним і скасування рішення,

встановив:

У березні 2021 року позивач звернувся до суду з вказаними позовом. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі Державного акта на право приватної власності на землю він є власником земельної ділянки загальною площею 0,2575 га, розташованої по АДРЕСА_1 . Вказана земельна ділянка була передана йому для ведення особистого підсобного господарства площею 0,1198 га та для будівництва і обслуговування житлового будинку площею 0,1377 га. Державний акт видано на підставі рішення виконавчого комітету Віто-Поштової сільської ради народних депутатів від 28 травня 1999 року № 5-7/2 та зареєстровано 10 серпня 1999 року за № 953. Позивач зазначав, що вказаною земельною ділянкою користувався постійно.

Разом із тим рішенням 60 сесії 7 скликання Віто-Поштової сільської ради від 01.04 2020 № 60-15 ОСОБА_4 надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,1200 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у АДРЕСА_1 .

У подальшому рішенням 63 сесії 7 скликання Віто-Поштової сільської ради від 02.07.2020 № 63-34 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки та передано ОСОБА_4 у власність земельну ділянку площею 0,1200 га, кадастровий номер 3222481201:01:008:5163, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Зазначає, що під час затвердження проєкту землеустрою стало відомо, що земельна ділянка, яка передавалася ОСОБА_4 , є власністю ОСОБА_3 . У зв`язку з цим ОСОБА_4 подала заяву про добровільну відмову від права власності на користь територіальної громади.

На підставі цієї заяви рішенням 64 сесії 7 скликання Віто-Поштової сільської ради від 29.07. 2020 № 64-45 припинено право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,1200 га, кадастровий номер 3222481201:01:008:5163.

Зазначає, що незважаючи на прийняття зазначеного рішення та наявність у нього державного акта на право приватної власності на землю, право власності на спірну земельну ділянку було зареєстровано за відповідачем, унаслідок чого фактично було позбавлено позивача права власності на відповідну частину належної йому земельної ділянки.

Вважає, що рішення Віто-Поштової сільської ради від 01.04.2020 № 60-15 та від 02.07.2020 № 63-34 прийняті з порушенням вимог земельного законодавства та порушують його право приватної власності, оскільки орган місцевого самоврядування розпорядився земельною ділянкою, яка вже перебувала у приватній власності позивача.

Просив суд:

визнати недійсним рішення 60 сесії 7 скликання Віто-Поштової сільської ради від 01.04. 2020 № 60-15 про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення ОСОБА_4 безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,1200 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у с. Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області;

визнати недійсним рішення 63 сесії 7 скликання Віто-Поштової сільської ради від 02.07.2020 № 63-34, яким затверджено проєкт землеустрою щодо відведення ОСОБА_4 земельної ділянки та передано їй у власність земельну ділянку площею 0,1200 га, кадастровий номер 3222481201:01:008:5163, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у с. Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області;

у якості забезпечення позову - накласти арешт на земельну ділянку площею 0,1200 га, кадастровий номер 3222481201:01:008:5163, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку), розташовану у с. Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Волчка А.Я. від 29 березня 2021 року позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

21 травня 2021 року до суду подана заява щодо усунення недоліків.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Волчка А.Я. від 24 травня 2021 року відкрито провадження по справі, визначено розгляд проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

14 липня 2021 року до суду надійшов відзив на позов. Не погоджуючись з доводами позову, відповідачка ОСОБА_4 вказала, що вона 01.03.2020 звернулася до Віто-Поштової сільської ради із заявою про надання земельної ділянки площею 0,12 га. Рішенням від 01.04.2020 №60-15 їй надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою, який був розроблений та погоджений у встановленому законом порядку.

Рішенням від 02.07.2020 №63-34 проєкт землеустрою затверджено та передано їй у власність земельну ділянку площею 0,1200 га, кадастровий номер 3222481201:01:008:5163. 14.07.2020 право власності на земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_4 . Твердження позивача про добровільну відмову ОСОБА_4 від права власності відповідач заперечувала, зазначаючи, що відповідної заяви не подавала та угоди про передачу земельної ділянки територіальній громаді не укладала.

08.10.2020 ОСОБА_4 відчужила спірну земельну ділянку ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу. Зазначає, що позивач не довів незаконності оскаржуваних рішень та не зазначив, якими саме її діями порушено його права. Також посилався на те, що заявлені вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. Просив відмовити в задоволенні позову.

14 липня 2021 року ОСОБА_4 також подала клопотання про закриття провадження по справі.

У підготовчому судовому засіданні 29 вересня 2021 року протокольною ухвалою за клопотанням представника позивача замінено належного відповідача з Віто-Поштову сільську раду на належного відповідача Гатненську сільську раду Фастівського району Київської області.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 січня 2022 року відмовлено в задоволенні клопотання про закриття провадження.

У підготовчому судовому засіданні 25 січня 2022 року протокольною ухвалою залучено у якості третьої особи ОСОБА_5 .

29 червня 2022 року надійшло клопотання ОСОБА_6 про залучення його у якості третьої особи.

У підготовчому судовому засіданні 05 липня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_6 про залучення його у якості третьої особи.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 липня 2022 року задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_4 - адвоката Шаблій Ю.В. про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судового рішення у цивільний справі №381/399/22.

Дана ухвала сторонами не оскаржувалась.

Згідно з розпорядженням керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області Распутньої Н.О. № 257 від 17.01.2025 року щодо повторного автоматичного розподілу справи № 369/3837/21 та протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 20.01.2025 року вказану справу передано на розгляд судді Пінкевич Н.С.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 січня 2025 року справу прийнято до провадження судді Пінкевич Н.С. та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 грудня 2025 року закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задоволити.

У судовому засіданні відповідач проти позову заперечував, просив відмовити в задоволені позову. Наголошувала на тому, що позивач отримав у власність іншу земельну ділянку замість спірної, тому його право жодним чином не порушено.

У судове засідання представник відповідача Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області не з`явився, просив розгляд справи проводити без їх участі.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, доводи сторін, викладені в заявах по суті, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов такого висновку.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та може звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, а право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

З матеріалів справи встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Віто-Поштової сільської ради народних депутатів від 28 травня 1999 року № 5-7/2 ОСОБА_3 видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку загальною площею 0,2575 га за адресою: с. Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області, з яких 0,1198 га передано для ведення особистого підсобного господарства, а 0,1377 га для будівництва та обслуговування житлового будинку. Державний акт зареєстровано 10 серпня 1999 року за № 953.

01.03.2020 ОСОБА_4 звернулася до Віто-Поштової сільської ради із заявою про надання їй у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Рішенням 60 сесії VII скликання Віто-Поштової сільської ради від 01 квітня 2020 року № 60-15 ОСОБА_4 надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,1200 га для зазначених цілей.

У подальшому рішенням 63 сесії VII скликання Віто-Поштової сільської ради від 02 липня 2020 року № 63-34 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано ОСОБА_4 у власність земельну ділянку площею 0,1200 га, кадастровий номер 3222481201:01:008:5163, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Право власності ОСОБА_4 на зазначену земельну ділянку було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Крім того, у провадженні суду перебувала цивільна справа №381/399/22 за позовом ОСОБА_4 до Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області про визнання незаконним та скасування рішення (до вирішення цієї справи зупинявся розгляд даної справи).

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 травня 2023 року:

визнано незаконним та скасувано рішення Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 29 липня 2020 року № 64-45 про припинення права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку та прийняття її до земель територіальної громади в адміністративних межах Віто-Поштової сільської ради;

стягнено з Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 992,40 грн.

Рішення набрало законної сили та не оскаржувалось.

За ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду в іншій господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються в іншій справі, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, судовим рішенням по справі 381/399/22 встановлено, що ОСОБА_4 із заявою про добровільну відмову від права власності на земельну ділянку не зверталася, а подана нею заява стосувалася скасування рішення про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою.

Відтак посилання позивача на добровільну відмову ОСОБА_4 від уже набутого права власності не відповідає обставинам, установленим судовим рішенням, яке набрало законної сили. Інших доказів, які б спростовували висновки суду позивачем не надано, хоча саме ці обставини ним вказувались як підстави, обґрунтування позовних вимог. По суті позивач обмежився лиш власними поясненнями та припущеннями.

Також зазначеним рішенням суду не вирішувалося питання щодо наявності чи відсутності накладення земельної ділянки з кадастровим номером 3222481201:01:008:5163 на земельну ділянку, право власності на яку посвідчено державним актом ОСОБА_3 , а також не надавалася оцінка законності рішень Віто-Поштової сільської ради від 01 квітня 2020 року № 60-15 та від 02 липня 2020 року № 63-34.

Крім того, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 320/5530/19 визнано таким, що не відповідає закону, та скасовано рішення 50 сесії 7 скликання Віто-Поштової сільської ради про відмову ОСОБА_6 у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,14 га та зобов`язано Віто-Поштову сільську раду надати ОСОБА_6 такий дозвіл у порядку та спосіб, передбачені статтею 118 ЗК України.

На виконання зазначеного судового рішення рішенням 8-ї позачергової сесії VIII скликання Гатненської сільської ради від 13 травня 2021 року № 8/73 ОСОБА_6 надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Водночас наведені обставини не свідчать про виникнення в ОСОБА_6 права власності на земельну ділянку. Надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою є стадією процедури набуття права на земельну ділянку та саме по собі не породжує права власності на неї.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Таким чином, судове рішення у справі № 320/5530/19 та прийняте на його виконання рішення Гатненської сільської ради № 8/73 підтверджують наявність у ОСОБА_6 інтересу щодо відповідної земельної ділянки, проте не підтверджують набуття ним речового права на неї.

Судом також встановлено, що після набуття ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481201:01:008:5163 остання на підставі договору купівлі-продажу від 08 жовтня 2020 року відчужила зазначену земельну ділянку ОСОБА_5 .

Отже, оскаржувані позивачем рішення органу місцевого самоврядування були фактично реалізовані: земельну ділянку сформовано, їй присвоєно кадастровий номер, передано у приватну власність ОСОБА_4 , право власності зареєстровано, а в подальшому земельну ділянку відчужено іншій особі. Але позивач не ставив питання про залучення цієї особи та не пред`явив до неї своїх вимог.

Вирішуючи питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту, суд виходить із такого.

За змістом ст. 16 ЦК України застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такий спосіб повинен бути ефективним, тобто відповідати змісту порушеного права та забезпечувати його реальне поновлення.

Відповідно до ч.1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

За змістом ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Аналогічні за змістом положення містить стаття 155 ЗК України, згідно з якою у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Разом із тим можливість застосування зазначеного способу захисту не означає, що він є ефективним за будь-яких фактичних обставин спору.

Верховний Суд виходить із того, що якщо рішення органу місцевого самоврядування вже виконане і на його підставі виникло речове право на земельну ділянку, саме лише визнання такого рішення незаконним та його скасування не забезпечує відновлення володіння земельною ділянкою. Якщо майно надалі відчужене іншій особі, ефективний захист має бути спрямований на повернення майна від його кінцевого набувача.

З матеріалів цієї справи вбачається, що ОСОБА_3 обґрунтовує порушення свого права тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222481201:01:008:5163 повністю або частково сформована за рахунок земельної ділянки, яка належить йому на праві приватної власності. Але доказів накладення земельних ділянок суду не надано. Зважаючи, що факт накладення має підтверджуватись належними доказами, тому саме лиш посилання позивача на ці обставини не беруться судом до уваги.

Крім того, за змістом наведених позивачем обставин порушення, про яке він стверджує, полягає не лише у прийнятті Віто-Поштовою сільською радою відповідних рішень, а у фактичному вибутті належної йому земельної ділянки або її частини та включенні її до складу земельної ділянки, право власності на яку зареєстровано за іншою особою.

Проте вимог про витребування земельної ділянки чи її відповідної частини від особи, за якою на цей час зареєстровано право власності, позивачем не заявлено.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 388 ЦК України визначені умови витребування майна від добросовісного набувача.

Тому визнання незаконним та скасування рішення Віто-Поштової сільської ради від 02 липня 2020 року № 63-34 саме по собі не припинить права власності нинішнього власника земельної ділянки, не поверне земельну ділянку або її частину ОСОБА_3 та не забезпечить реального поновлення права, за захистом якого він звернувся до суду.

При цьому для вирішення вимоги, спрямованої безпосередньо на повернення земельної ділянки, суд вправі оцінити законність рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого майно первісно вибуло, без необхідності окремого скасування такого рішення. Такий підхід відповідає принципу процесуальної економії та необхідності вирішення спору таким чином, щоб особі не доводилося повторно звертатися до суду для остаточного відновлення свого права.

Окремо суд враховує, що позивач стверджує про накладення земельних ділянок.

Якщо порушення права власника полягає у тому, що сформована та передана іншій особі земельна ділянка лише частково накладається на земельну ділянку позивача, скасування рішення про передачу всієї сформованої земельної ділянки також не відповідає характеру такого порушення, оскільки може призвести до втручання у право власності щодо тієї частини земельної ділянки, яка не є предметом спору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19 дійшла висновку, що у випадку часткового накладення земельної ділянки належним способом захисту може бути витребування саме тієї частини земельної ділянки, яка накладається; скасування рішення ради щодо всієї земельної ділянки не забезпечує належного захисту та може спричинити невиправдане втручання у право власності на неспірну її частину.

Щодо рішення Віто-Поштової сільської ради від 01 квітня 2020 року № 60-15 про надання ОСОБА_4 дозволу на розроблення проєкту землеустрою суд зазначає таке.

Саме по собі надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою не означає передачі земельної ділянки у власність та не породжує речового права на неї. Відповідне рішення є одним із етапів процедури безоплатної передачі земельної ділянки у власність, визначеної статтею 118 ЗК України.

У цій справі така процедура була завершена прийняттям рішення від 02 липня 2020 року № 63-34, формуванням земельної ділянки, державною реєстрацією права власності ОСОБА_4 та подальшим відчуженням земельної ділянки.

За таких обставин окреме скасування рішення від 01 квітня 2020 року № 60-15 також не здатне відновити речове право ОСОБА_3 , про порушення якого він стверджує.

При цьому наявність у матеріалах справи обставин щодо прав та інтересів ОСОБА_6 не змінює наведеного висновку.

ОСОБА_6 не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, а рішення адміністративного суду у справі № 320/5530/19 та наданий на його виконання дозвіл на розроблення проєкту землеустрою не спричинили виникнення у нього права власності на земельну ділянку.

Водночас наведені ним обставини додатково свідчать про існування спору щодо прав та законних інтересів стосовно території, на якій сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 3222481201:01:008:5163, однак не змінюють предмета заявленого ОСОБА_3 позову та не дають суду підстав виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених Кодексом випадках.

Тому в межах цієї справи суд не вправі вирішувати незаявлені вимоги щодо витребування земельної ділянки або її частини, припинення речового права її теперішнього власника чи вирішувати питання про право ОСОБА_6 на набуття відповідної земельної ділянки у власність.

Так само суд не вирішує у цій справі питання щодо добросовісності набуття земельної ділянки її подальшим набувачем та наявності передбачених статтями 387, 388 ЦК України підстав для її витребування, оскільки такі вимоги позивачем не заявлені, а відповідні обставини не становлять предмета заявленого спору.

З огляду на встановлену неефективність обраного позивачем способу захисту детальне встановлення того, чи має місце накладення земельної ділянки з кадастровим номером 3222481201:01:008:5163 на земельну ділянку ОСОБА_3 , а також розміру такого можливого накладення, не може змінити результат розгляду заявлених позовних вимог.

Обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц (пункт 77), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 92.5/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155), від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 (пункт 148)).

При цьому така відмова не означає встановлення судом відсутності у ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку, посвідченого державним актом, не є висновком про відсутність накладення земельних ділянок та не вирішує питання про наявність чи відсутність у позивача права на витребування відповідної земельної ділянки або її частини від її фактичного власника.

Враховуючи викладене, оцінивши наявні у справі докази відповідно до вимог статей 7681, 89 ЦПК України, виходячи зі змісту порушеного права, на захист якого посилається позивач, характеру заявлених ним вимог та юридичних наслідків їх можливого задоволення, суд доходить висновку, що визнання незаконними та скасування рішень Віто-Поштової сільської ради від 01 квітня 2020 року № 60-15 та від 02 липня 2020 року № 63-34 не забезпечить ефективного відновлення права ОСОБА_3 , на порушення якого він посилається.

Оскаржувані рішення були реалізовані, на їх підставі земельну ділянку сформовано та передано у приватну власність, а в подальшому відчужено іншій особі. Саме скасування зазначених рішень не призведе до повернення земельної ділянки або її спірної частини позивачу.

За таких обставин обрання позивачем неефективного способу захисту є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 48, 51, 76, 81, 141, 258, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 до Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області, ОСОБА_4 , третя особа ОСОБА_5 про визнання протиправним дій, визнання незаконним і скасування рішення - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 27 жовтня 2026 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ