Decision № 140943564, 15.10.2026, Dnipro District Court of Zaporizhzhia City (until 25.04.2025 - Leninskyi District Court of Zaporizhzhia City)

Дата документу 15.10.2026

Справа № 334/5214/24

Провадження № 2/334/249/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого - судді Козлової Н.Ю., за участю секретаря Александрової А.С., представника позивача Пилипенко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення трьох процентів річних та інфляційних витрат

в с т а н о в и в :

У червні 2026 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» в особі свого представника, який діє за дорученням, звернувся до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя з позовом в якому зазначив, що 09 березня 2004 р., між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено Кредитний договір №661-К/Р, за умовою якого ОСОБА_1 отримав кредитні кошти (кредит), в іноземній валюті, в сумі: 14 000,00 (чотирнадцять тисяч доларів США 00 цнт.), зі сплатою відсотків за використання кредиту, у розмірі: 14,00 % річних.

У забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 разом із вищезазначеним Кредитним договором:

09 березня 2004 р., між ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено Договір поруки №661 - К/Р/П, яка згідно умов Договору поруки, зобов`язалася відповідати перед АКІБ «УкрСиббанк» в тому ж обсязі, що і ОСОБА_1 , зокрема, за повернення основної суми заборгованості, процентів за використання кредитних коштів, відшкодування можливих збитків, за сплату пені та інших штрафних санкцій, обумовлених кредитним договором, існуючих як на момент укладання Договору, і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

23 березня 2005 р., між ОСОБА_3 та АКБ «УкрСиббанк» було укладено Договір поруки 661- КРП-1, який згідно умов Договору поруки, зобов`язався відповідати перед АКІБ «УкрСиббанк» в тому ж обсязі, що і ОСОБА_1 , зокрема, за повернення основної суми заборгованості, процентів за використання кредитних коштів, відшкодування можливих збитків, за сплату пені та інших штрафних санкцій, обумовлених кредитним договором, існуючих як на момент укладання Договору, і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

13 лютого 2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ було укладено Договір факторингу № 2, відповідно до умов яких та у відповідності до глави 73 (ст. 1077-1086) Цивільного кодексу України, ТОВ «Кей-Колект» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової та майнової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ПАТ «УкрСиббанк», включно і за договором про надання споживчого кредиту №661-К/Р, Договором поруки №661-К/Р/П та Договором поруки №661-К/Р/П-1.

У зв`язку з невиконанням Відповідачами ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) умов Договору про надання споживчого кредиту №661-К/Р, щодо сплати заборгованості, ПАТ «УкрСиббанк» звернувся до: Ленінського районного суду м. Запоріжжя щодо примусового стягнення заборгованості.

28 листопада 2012 р. Ленінським районним судом м. Запоріжжя була розглянута справа № 0814/2119/2012, та ухвалено рішення: стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ТОВ «Кей-Колект» заборгованість за кредитним договором № 661-К/Р від 09.03.2004 року в сумі 417441,08 грн., судові витрати в сумі 3219,00 грн.

Оскільки Відповідачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не виконується рішення суду, що набрало законної сили, представник позивача просить суд стягнути солідарно з відповідачів 3% річних у розмірі 57195,13 гривень, суму нарахованих інфляційних витрат у розмірі 178275,14 гривень та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3532,05 гривень.

22.11.2024 року, Дніпровський районний суд м. Запоріжжя ухвалив заочне рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення суми 3% річних та інфляційних витрат задоволені у повному обсязі.

14.07.2025 року, до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 22.11.2024 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення суми 3% річних та інфляційних витрат у якій зазначено, що 01.03.2025 р. ОСОБА_1 , дізнався, що приватним виконавцем Хохловим К.К. був заарештований пенсійний банківський рахунок, на який заявник отримує пенсію.

Ухвалою суду від 15.07.2025 року заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення було задоволено. Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 22.11.2024 у цивільній справі № 334/5214/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення суми 3% річних та інфляційних витрат скасовано. Вирішено питання про розгляд даної цивільної справи у порядку загального позовного провадження.

Відповідачам встановлено строк на подання суду відзив на позовну заяву. Роз`яснено право позивачу подати суду відповідь на відзив та право відповідачам подати суду свої заперечення на відповідь на відзив.

В порядку підготовки справи до судового розгляду, витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» оригінал (або завірену копію) Договору факторингу № 2 від 13.02.2012 р. між ПАТ «УкрСиббанк» і ТОВ «Кей-Колект», разом з додатком до договору факторингу № 2, в якому сторони визначили саме ті права вимоги, які були передані за вказаним Договором факторингу; первинні платіжні (бухгалтерські) документи про здійснення повної оплати від ТОВ «Кей-Колект» до АКІБ «УкрСиббанк» згідно з умовами договору факторингу № 2 від 13.02.2012 р. - як доказ того, що право вимоги за кредитним договором № 661-К/Р від 09.03.2004 р. перейшло від АКІБ «УкрСиббанк» до ТОВ «Кей-Колект»; письмові докази надання письмової згоди з боку сторін вказаних договору поруки № 661-К/Р/П від 09.03.2004 р. та договору поруки № 661- К/Р/П-1 від 23.03.2005 р., а саме: письмову згоду ОСОБА_2 , письмову згоду ОСОБА_3 на внесення змін (в тому числі збільшення кредитних сум) до кредитного договору № 661-К/Р від 09.03.2004 р., укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» і ОСОБА_1 .

Витребувані докази долучені до матеріалів справи.

Разом з тим, відповідач ОСОБА_1 надіслав суду відзив на позовну заяву, у якому просив суд відмовити позивачу у позові, оскільки кредитор (позивач по справі) в натуральному зобов`язанні не має права на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.

Крім того, ОСОБА_1 доводив, що судовими рішеннями у даній справі, які набрали законної сили, ТОВ «Кей-Колект» (Позивачу) було відмовлено у видачі дубліката виконавчого документа та поновленні строку для пред`явлення його до виконання, тобто його вимоги, які виникли на підставі рішення суду, не можуть бути захищені в судовому (примусовому) порядку, між сторонами виникло натуральне зобов`язання, до якого суд не може застосовувати положення статті 625 ЦК України.

Представник позивача у відповіді на відзив просив суд задовольнити вимоги позивача у повному обсязі, оскільки посилання відповідача на нібито перетворення грошового зобов`язання на натуральне є безпідставним. А сплив строку пред`явлення виконавчого документа до виконання не припиняє зобов`язання боржника, не свідчить про погашення заборгованості та не звільняє його від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, передбаченої статтею 625 ЦК України. При цьому відповідач не надав належних доказів на підтвердження обставин, з якими пов`язує втрату ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» права вимагати виконання зобов`язання, а його доводи не спростовують ані встановленої судовим рішенням заборгованості, ані правових підстав заявлених позовних вимог.

Ухвалою суду від 15.10.2026 року закрито підготовче судове засідання.

Інших процесуальних дій не вчинялося.

У судовому засіданні представник позивача просив суд взяти до уваги письмові пояснення ТОВ «Кей-Колект» та з урахуванням наведених та неспростованих відповідачем доказів, задовольнити вимоги позивача у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився. Надав суду письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності та відсутності його представника.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися. Відзиву на позов у встановлені судом строки не подали. З заявою про розгляд справи за їх відсутності не зверталися.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази подані в обґрунтування позову та обґрунтування заперечень проти нього, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Як вбачається з матеріалів справи, 09 березня 2004 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 661-К/Р за умовою якого ОСОБА_1 отримав кредитні кошти (кредит), в іноземній валюті, в сумі: 14 000,00 (чотирнадцять тисяч доларів США 00 цнт.), зі сплатою відсотків за використання кредиту, у розмірі: 14,00 % річних.

Виконання зобов`язань позичальника забезпечувалося договорами поруки № 661-К/Р/П від 09.03.2004 р. із ОСОБА_2 та № 661-К/Р/П-1 від 23.03.2005 р. із ОСОБА_3 .

13 лютого 2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» було укладено договір факторингу № 2, відповідно до умов яких та у відповідності до глави 73 (ст. 1077-1086) Цивільного кодексу України, ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової та майнової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ПАТ «УкрСиббанк», включно і за Договором про надання споживчого кредиту №661-К/Р, Договором поруки №661-К/Р/П та Договором поруки №661-К/Р/П-1.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 28 листопада 2012 року у справі № 0814/2119/2012, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 12 лютого 2013 року, солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 417 441,08 грн. та судові витрати.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24 лютого 2017 року у справі № 0814/2119/2012 ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» відмовлено в задоволенні заяви про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку на їх пред`явлення до виконання. Вказана ухвала набрала законної сили.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що рішення суду від 28.11.2012 року має преюдиційне значення відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, а тому право вимоги ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» та солідарний обов`язок відповідачів є остаточно доведеними і не підлягають повторному оспорюванню.

Позивач вказував, що на виконання ухвали суду від 05.11.2025 року ним було долучено пакет документів щодо факторингу. А також стверджував, що сплив строку пред`явлення виконавчого листа до виконання не припиняє грошового зобов`язання у розумінні ст. 598609 ЦК України, а відтак кредитор має право на стягнення 3% річних та інфляційних втрат на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, посилаючись на постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц .

Вказані заперечення та доводи позивача суд вважає безпідставними, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 29.06.2021 р. у справі № 753/20537/18 та від 18.10.2023 р. у справі № 905/306/17, для підтвердження факту набуття права вимоги новий кредитор (фінансова компанія) повинен надати суду договори про відступлення права вимоги, належним чином оформлений реєстр боржників із конкретними даними про кредитний договір, а також належні докази здійснення оплати за договором факторингу.

На виконання ухвали суду від 05.11.2025 року про витребування доказів позивачем було надано лише незавірену копію платіжного доручення № 54 від 13.02.2012 р. на загальну суму 221 600 000,00 грн.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (наказ Мінфіну № 88 від 24.05.1995 р.), платіжне доручення за своєю правовою природою є лише розпорядчим документом вказівкою банку переказати кошти. Воно не є первинним бухгалтерським документом, який підтверджує фактичний рух (списання та зарахування) грошових коштів.

Таким належним первинним документом є банківська виписка, яку позивач суду не надав. Надані копії реєстру боржників виконані дрібним шрифтом, не пронумеровані та не оформлені як належний додаток за формою, передбаченою договором факторингу.

Частиною 10 статті 84 ЦПК України передбачено, що у разі неподання учасником справи з неповажних причин доказів, витребуваних судом, суд може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами або відмовити у визнанні обставини, для з`ясування якої витребовувався доказ.

Оскільки позивачем не надано оригіналів чи належним чином завірених копій первинних платіжних документів, які б підтверджували фінансування та оплату права вимоги саме за кредитним договором № 661-К/Р, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем статусу правонаступника (нового кредитора) у цих правовідносинах.

Щодо застосування статті 625 ЦК України та натурального характеру зобов`язання, суд наголошує, що згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також три проценти річних.

Разом з тим, конструкція статті 625 ЦК України щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування виключно до такого грошового зобов`язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 757/44680/15-ц сформульовано правовий висновок, згідно з яким: натуральним є зобов`язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном. Кредитор в натуральному зобов`язанні не має права на нарахування 3% річних та інфляційних втрат, оскільки вимога в такому зобов`язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку.

Судом встановлено, що ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24.02.2017 року, яка набрала законної сили, ТОВ «Кей-Колект» було відмовлено у поновленні строку пред`явлення виконавчих документів до виконання та відмовлено у видачі дублікатів виконавчих листів.

Зазначена обставина свідчить про те, що позивач втратив правову можливість реалізувати примусове виконання рішення суду про стягнення основного боргу через органи державної виконавчої служби чи приватних виконавців.

Тобто, вимоги кредитора, які виникли на підставі первісного судового рішення, більше не можуть бути захищені у примусовому порядку. Сплив строків примусового виконання та відмова суду в їх поновленні трансформували існуюче цивільне зобов`язання між сторонами у натуральне зобов`язання.

Посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі № 686/21962/15-ц суд вважає помилковим, оскільки у вказаній справі обставини були суттєво відмінними, а саме: у зазначеній позивачем справі, яка розглядалася Великою Палатою Верховного Суду, було відсутнє натуральне зобов`язання. Крім того, не приймалося судове рішення про відмову у видачі дублікатів виконавчих листів і поновленні строків.

Крім того, заперечуючи проти позову, представник ТОВ «Кей-Колект» наголошує, що факт спливу процесуальних строків на примусове виконання рішення суду не припиняє самого матеріального зобов`язання боржника у розумінні ст. 598609 ЦК України. Відтак, на думку позивача, відповідальність за прострочення грошового зобов`язання (3% річних та інфляційні втрати) продовжує нараховуватись, оскільки заборгованість не погашена.

Суд відхиляє ці доводи позивача як такі, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

По-перше, суд повністю погоджується з тим, що матеріальне право на борг та саме зобов`язання відповідача повернути кошти не припинилися автоматично через сплив строку пред`явлення виконавчого листа. Проте позивач ототожнює два абсолютно різні правові інститути: існування матеріального права на отримання коштів та право на цивільно-правову відповідальність боржника у вигляді нарахування штрафних санкцій (3% річних та інфляційних втрат).

По-друге, конструкція ч. 2 ст. 625 ЦК України визначає особливу міру цивільно-правової відповідальності боржника.

Як зазначено у правовому висновку Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 757/44680/15-ц, нарахування санкцій за ст. 625 ЦК України розраховане виключно на ті грошові зобов`язання, вимога в яких може бути захищена в судовому (примусовому) порядку.

З огляду на те, що ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24.02.2017 року, яка набрала законної сили, позивачу було остаточно відмовлено у видачі дублікатів виконавчих листів та поновленні процесуального строку для їх пред`явлення до виконання.

Таким чином, держава в особі суду остаточно відмовила ТОВ «Кей-Колект» у наданні примусового (судового) захисту його майнового права. Внаслідок цього грошове зобов`язання набуло статусу натурального.

Суть натурального зобов`язання полягає не в тому, що борг зникає, а в тому, що кредитор втрачає право на будь-який примус (зокрема судовий) щодо його стягнення.

Відповідно, втрачається і право нарахування додаткових санкцій, пені чи відсотків, передбачених ст. 625 ЦК України, оскільки примусове стягнення цих додаткових нарахувань суперечило б природі натурального зобов`язання.

По-третє, безпідставними є твердження позивача про те, що відповідач не надав належних доказів на підтвердження обставин втрати права вимоги. Навпаки, відповідач надав копію ухвали суду від 24.02.2017 року про відмову у видачі дубліката виконавчого документа, яка згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України є преюдиційним фактом. Цей судовий акт, що набрав законної сили, є беззаперечним і самодостатнім доказом того, що можливість примусового захисту права вимоги позивача втрачена назавжди. Жодних інших обставин чи доказів відповідач надавати не зобов`язаний.

Таким чином, хоча сплив процесуального строку і не припиняє грошового боргу, він повністю позбавляє кредитора права нарахування санкцій за ст. 625 ЦК України після того, як суд остаточно відмовив у поновленні строку примусового виконання рішення.

Отже, в ході розгляду справи знайшло підтвердження того факту, що кредитор у натуральному зобов`язанні позбавлений права на нараховування особливих мір цивільно-правової відповідальності у вигляді 3% річних та інфляційних втрат.

Виходячи з вищевикладеного, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з врахуванням досліджених обставин справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

На підставі статей 141 ЦПК України, у зв`язку з повною відмовою в позові, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача та відшкодуванню за рахунок відповідачів не підлягають.

Керуючись ст. 267, 509, 625 ЦК України, ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 82, 84, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» (01103, м. Київ, вул. Менделєєва, буд. 12, офіс 94/1, код ЄДРПОУ 37825968) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) про солідарне стягнення 3 % річних та інфляційних втрат відмовити в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ».

Рішення суду набирає законної сили після спливу строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Козлова Н. Ю.