Decision № 140940272, 21.10.2026, Vinnytsia City Court of Vinnytsia Oblast

Справа № 573/1233/26

Провадження № 2/127/8271/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

21 жовтня 2026 рокумісто ВінницяВінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Сичука М.М.,

за участі секретаря судового засідання Коровай А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

10 червня 2026 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» через підсистему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором № 279895 від 31 березня 2025 року в загальному розмірі 7 592,00 грн, з яких: 4 000,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту, 2 592,00 грн заборгованість за процентами, 1 000,00 грн заборгованість за комісією.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідачки понесені судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 500,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 31 березня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 279895, за умовами якого відповідачці надано кредит у розмірі 4 000,00 грн строком на 90 днів, до 28 червня 2025 року, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 0,72 % від суми кредиту за кожний день користування.

Позивач вказує, що кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання кредитних коштів, однак відповідачка взяті на себе договірні зобов`язання належним чином не виконала, унаслідок чого утворилася заборгованість.

19 грудня 2025 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» укладено договір факторингу № 19122025/1, на підставі якого, як зазначає позивач, до нього перейшло право вимоги за кредитним договором № 279895 від 31 березня 2025 року.

Згідно з розрахунком позивача, станом на 20 лютого 2026 року заборгованість відповідачки становить 7 592,00 грн, з яких 4 000,00 грн основна сума кредиту, 2 592,00 грн проценти за користування кредитом та 1 000,00 грн комісія.

Ухвалою суду від 21.08.2026 відкрито провадження у справі та постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження відповідно з викликом сторін.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, у зв`язку з чим на підставі ч. 3 ст. 223 ЦПК України справу розглянуто за його відсутності на підставі доказів, наявних у матеріалах справи.

Оскільки у матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі відповідача, суд відповідно до вимог ст.ст. 280282 ЦПК України вважає за можливе ухвалити заочне рішення.

У зв`язку з тим, що розгляд даної справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статей 12, 13, 7681 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази мають бути належними, допустимими, достовірними, а їх сукупність достатньою для висновку про наявність або відсутність обставин, що входять до предмета доказування.

Судом установлено, що 31 березня 2025 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» як кредитодавцем та ОСОБА_1 як позичальницею укладено кредитний договір № 279895.

Згідно з індивідуальною частиною договору позичальниці надано кредит у розмірі 4 000,00 грн строком на 90 днів, із кінцевою датою повернення 28 червня 2025 року. Договором передбачено процентну ставку в розмірі 0,72 % за кожний день користування кредитом, а також комісію в розмірі 25 % від суми кредиту, що становить 1 000,00 грн.

Договір містить відомості про укладення його в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора KL9067.

Відповідно до статей 205, 207, 626, 628, 638, 639 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися в електронній формі, а договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, а також умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та прийняття такої пропозиції, а якщо під час укладення електронного правочину використовується одноразовий ідентифікатор, він може бути підписаний у встановленому законом порядку із застосуванням такого ідентифікатора.

Сам по собі електронний спосіб укладення договору не свідчить про відсутність договірних правовідносин. Водночас факт укладення електронного договору підлягає оцінці разом з іншими доказами, зокрема даними про ідентифікацію позичальника та фактичне перерахування кредитних коштів.

На підтвердження виконання первісним кредитором зобов`язання щодо надання кредиту позивачем подано підтвердження здійснення переказу грошових коштів, видане ТОВ «ПрофітГід», відповідно до якого 31 березня 2025 року о 12 год 38 хв за платіжною інструкцією, що містить номер кредитного договору № 279895, здійснено успішний переказ 4 000,00 грн на платіжну картку, номер якої закінчується цифрами 2415, із зазначенням призначення платежу «Видача кредиту №279895».

Зазначений документ підписаний кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи платіжного сервісу. Реквізити платіжної картки узгоджуються з відомостями, зазначеними в документах щодо оформлення кредиту. Оцінивши вказані докази в сукупності з умовами кредитного договору, суд вважає доведеним факт перерахування відповідачці кредитних коштів у розмірі 4 000,00 грн.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати позичальникові грошові кошти у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Згідно зі статтями 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядку, встановлених договором. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до статей 525, 526, 530, 610, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Доказів повернення відповідачкою основної суми кредиту в розмірі 4 000,00 грн матеріали справи не містять. Згідно з випискою з особового рахунка за кредитним договором № 279895 та розрахунком позивача, станом на 20 лютого 2026 року непогашена заборгованість за основною сумою кредиту становить 4 000,00 грн.

За таких обставин суд вважає вимогу про стягнення основної суми кредиту в розмірі 4 000,00 грн обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з умовами кредитного договору № 279895 процентна ставка становить 0,72 % за кожний день користування кредитом, а строк кредитування визначено в 90 днів.

Розрахунок процентів за весь погоджений сторонами строк кредитування становить:4 000,00 грн ? 0,72 % ? 90 днів = 2 592,00 грн.

Зазначений розрахунок відповідає процентній ставці та строку кредитування, визначеним у договорі й графіку платежів.

Суд ураховує, що заявлена до стягнення сума процентів у розмірі 2 592,00 грн відповідає нарахуванню за погоджений строк кредитування. З наданої виписки з особового рахунка вбачається, що позивач не здійснював подальшого нарахування процентів, пені чи штрафів після визначеного ним періоду.

Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором.

Оскільки надання кредитних коштів підтверджено, умови щодо процентної ставки та строку кредитування погоджені в договорі, а розрахунок процентів за 90 днів арифметично відповідає цим умовам, суд вважає вимогу про стягнення 2 592,00 грн процентів обґрунтованоюОтже, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню проценти за користування кредитом у розмірі 2 592,00 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідачки 1 000,00 грн комісії, посилаючись на умови кредитного договору, якими передбачено сплату комісії в розмірі 25 % від суми кредиту.

Оцінюючи цю вимогу, суд виходить із такого.

Відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит має містити передбачену законом інформацію про загальні витрати за кредитом, реальну річну процентну ставку, порядок надання та повернення кредиту, а також інші істотні умови. Умови договору про споживчий кредит мають відповідати вимогам законодавства щодо захисту прав споживачів фінансових послуг.

Законодавство про споживче кредитування передбачає обов`язок кредитодавця надавати споживачу визначену законом інформацію про кредит, його стан, заборгованість та виконання договору. Плата за дії, які кредитодавець зобов`язаний вчиняти безоплатно відповідно до закону, не може стягуватися лише на підставі включення відповідної умови до договору.

Пунктом 1.4 кредитного договору передбачено комісію в розмірі 1 000,00 грн за «послуги з надання, обслуговування та погашення кредиту», зокрема за обслуговування заборгованості, надання інформації та довідок і юридичне оформлення.

Водночас із формулювання цієї умови не вбачається достатньої конкретизації самостійної додаткової послуги, її змісту, обсягу та фактичного надання відповідачці. Зазначені в договорі дії охоплюють як дії, пов`язані безпосередньо з наданням і супроводом кредиту, так і дії, що можуть становити звичайні обов`язки кредитодавця за договором та відповідно до законодавства.

Саме по собі включення до тексту договору умови про сплату комісії не є достатнім доказом того, що така плата встановлена за окрему, належним чином визначену та фактично надану споживачці послугу, яка може оплачуватися додатково до процентів за користування кредитом.

Позивач не надав доказів, які б давали змогу встановити, які саме окремі послуги, що не належать до звичайних обов`язків кредитодавця та не повинні надаватися безоплатно, були фактично надані відповідачці за відповідну комісію.

Суд також бере до уваги правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, щодо оцінки умов кредитного договору про комісію за обслуговування кредиту та неприпустимості стягнення плати за надання інформації, яку кредитодавець зобов`язаний надавати споживачу безоплатно відповідно до закону.

Отже, за відсутності належного підтвердження того, що комісія в розмірі 1000,00 грн є платою за конкретну самостійну правомірну послугу, яка може оплачуватися споживачкою додатково, суд доходить висновку, що позивач не довів правових підстав для її стягнення.

Тому в задоволенні позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_1 комісії в розмірі 1 000,00 грн слід відмовити.

Як убачається з матеріалів справи, 19 грудня 2025 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» укладено договір факторингу № 19122025/1.

На підтвердження переходу права вимоги позивач надав витяг із реєстру боржників до зазначеного договору факторингу, у якому зазначено ОСОБА_1 , її реєстраційний номер облікової картки платника податків, кредитний договір № 279895 від 31 березня 2025 року та складові заборгованості за цим договором.

Також надано платіжну інструкцію від 22 січня 2026 року про перерахування ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» на користь ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» 650 000,00 грн із призначенням платежу щодо оплати за договором факторингу № 19122025/1 від 19 грудня 2025 року.

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином, а до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 1077 ЦК України за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи.

Надані документи узгоджуються між собою щодо ідентифікації боржниці, кредитного договору та включення відповідної вимоги до реєстру боржників.

Доказів того, що право вимоги за кредитним договором № 279895 залишилося у первісного кредитора або було передано іншій особі, суду не надано.

З огляду на наведене суд вважає доведеним набуття ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» права вимоги за кредитним договором № 279895 у межах, підтверджених матеріалами справи.

При цьому перехід права вимоги не змінює обсягу прав позичальниці та не надає новому кредиторові права стягувати платежі, правова підстава для яких не доведена.

Таким чином, суд установив, що первісний кредитор надав відповідачці кредит у розмірі 4 000,00 грн, відповідачка зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів належним чином не виконала, а право вимоги за відповідним кредитним договором перейшло до позивача.

Вимоги про стягнення 4 000,00 грн основної суми кредиту та 2 592,00 грн процентів підтверджені наданими доказами й підлягають задоволенню.

Натомість вимога про стягнення 1 000,00 грн комісії не підлягає задоволенню, оскільки позивач не довів правових підстав для стягнення цієї плати як винагороди за конкретну самостійну послугу, яка може оплачуватися споживачкою додатково.

Загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню, становить 6 592,00 грн.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, зокрема витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, розподіляються з урахуванням результатів розгляду справи та вимог ЦПК України.

Позивач заявив до стягнення судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 500,00 грн.

Оскільки позов задоволено частково, судові витрати підлягають розподілу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Частка задоволених майнових вимог становить: 6 592,00 грн ? 7 592,00 грн = 0,8682824, або 86,8282 %.

Відповідно, пропорційна частина судового збору становить: 2 662,40 грн ? 6 592,00 грн ? 7 592,00 грн = 2 311,72 грн.

Отже, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 2 311,72 грн судового збору.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до статей 137, 141 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт і їх вартості. Для визначення суми відшкодування суд ураховує складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, час, необхідний для її виконання, ціну позову та значення справи для сторін, а також дотримується критеріїв реальності, необхідності й розумності таких витрат.

Позивач заявив витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15500,00 грн, до складу яких, за наданим розрахунком, віднесено консультацію, підготовку позовної заяви та доказів, інші процесуальні дії й канцелярські витрати.

Вирішуючи питання про їх розподіл, суд повинен перевірити наявність договору про надання правничої допомоги, документів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, а також доказів фактичної сплати витрат або обов`язку їх сплатити. Сам по собі розрахунок адвоката без належного підтвердження не є достатньою підставою для безумовного стягнення всієї заявленої суми.

За умови підтвердження матеріалами справи реальності, необхідності та розміру заявлених витрат, пропорційна частина витрат на правничу допомогу становить: 15 500,00 грн ? 6 592,00 грн ? 7 592,00 грн = 13 458,38 грн.

З урахуванням наведеного, за умови наявності в матеріалах справи належних доказів понесення або обов`язку сплатити зазначені витрати та відсутності підстав для зменшення їх розміру, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13 458,38 грн.

Таким чином, загальна сума судових витрат, що підлягає стягненню за наведеним пропорційним розрахунком, становить 15 770,10 грн, з яких 2 311,72 грн судовий збір та 13 458,38 грн витрати на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 12, 13, 7681, 133, 137, 141, 247, 258259, 263265, 268, 280282 ЦПК України, статтями 205, 207, 512, 514, 525, 526, 530, 610, 626, 628, 629, 638, 639, 10481050, 1054, 1077 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про споживче кредитування», суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 279895 від 31 березня 2025 року в розмірі 6 592 (шість тисяч п`ятсот дев`яносто дві) гривні 00 копійок, з яких 4 000,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту; 2 592,00 грн заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» судові витрати, а саме: 2 311 (дві тисячі триста одинадцять) гривень 72 копійки судового збору; 13 458 (тринадцять тисяч чотириста п`ятдесят вісім) гривень 38 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку. Відповідачка також має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку після залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження за умов, установлених ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених ЦПК України, не подані заява про його перегляд або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС», код ЄДРПОУ 43561872, місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, офіс 703.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду виготовлений 21.10.2026.

Суддя: