Decision № 140936736, 15.10.2026, Fastiv City and District Court of Kyiv Oblast

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/1895/26

381/1858/26

Заочне Рішення

Іменем України

15 жовтня 2026 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Самухи В.О., за участю секретаря судового засідання Папруги А.С., розглянувши у відкритому судовому засідання в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,-

Встановив:

30 березня 2026 року до Фастівського міськрайонного суду Київської області надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Справа передана на розгляд судді Самусі В.О.

Зі змісту заявлених позовних вимог слідує, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансових послуг № 2110142684012 від 11 квітня 2021 року. За вказаним договором позичальник отримав 1 000 гривень, строк кредитування 16 днів, проценти, нараховані за строк кредитування 320 гривень. За умовами договору, процента ставка диференційована, 2 % - в межах строку кредитування, в подальшому ставка збільшується в залежності від періоду користування, зокрема, на 1,64 % порівняно з первинно встановленою ставкою, починаючи з наступного дня після закінчення строку користування коштами; з 15-го дня після закінчення строку користування коштами процентна ставка збільшується ще на 1,38 %; а з 30-го дня після закінчення строку користування коштами процентна ставка ще збільшується на 2,65 %.

Обставини щодо перерахування коштів за цим договором підтверджуються довідкою товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 01 серпня 2025 року.

Позичальник своїх обов`язків щодо повернення коштів не виконав, проценти за користування кредитом не сплатив, внаслідок цього виникла заборгованість.

Згідно із розрахунком заборгованості первісного кредитора, товариства з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування», було нараховано борг у сумі 7 860 гривень, з них: 1 000 гривень заборгованість за тілом кредиту, 6 860 гривень нараховані проценти.

В подальшому, право вимоги за цим кредитним договором перейшло до товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал». Новим кредитором додатково нараховані проценти за період часу з 01 грудня 2021 року до 10 квітня 2022 року у сумі 10 047,70 гривень.

Тому, розмір заборгованості за цим кредитним договором становив 17 907,70 гривень, з них: 1 000 гривень заборгованість за тілом кредиту, 16 907,70 гривень нараховані проценти.

Потім право вимоги за цим кредитним договором було передано до товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР». Новий кредитор додаткових нарахувань не здійснював.

Згодом право вимоги перейшло до позивача, як нового кредитора. Позивач додаткових нарахувань за договором не здійснював.

Тому, розмір заборгованості цим договором про надання фінансових послуг № 2110142684012 від 11 квітня 2021 року становить 17 907,70 гривень, з них: 1 000 гривень заборгованість за тілом кредиту, 16 907,70 гривень нараховані проценти.

Відповідач заборгованість за цим договором не погасив, тому існують підстави для її стягнення в примусовому порядку.

Також, позивач стверджує, що 22 грудня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та відповідачем, як позичальником, було укладено договір про споживчий кредит від 22 грудня 2021 року. Сума кредиту 2 000 гривень, строк кредитування 15 днів. Комісія за надання кредиту 580 гривень, що становить 29 % від суми кредиту одноразово. Проценти нараховуються у сумі 600 гривень за ставкою 2 % щоденно в межах строку кредитування. В подальшому застосовується стандартна (базова) процентна ставка у розмірі 5 % щоденно. Орієнтована загальна вартість кредиту 3 180 гривень. Також, передбачені умови авто пролонгації у випадку не повернення коштів після закінчення строку кредитування, максимальний період автоматичної пролонгації до 60 днів, в цей період застосовується стандартна (базова) процентна ставка.

Первісний кредитор виконав свої обов`язки щодо надання коштів в борг.

Разом із тим, позичальник грошові кошти не повернув, проценти за користування кредитом не сплатив.

У зв`язку із наведеним виникла заборгованість у сумі 5 580 гривень, що включає: 2 000 гривень сума кредиту, 3 000 гривень нараховані проценти, 580 гривень комісія.

Розрахунок заборгованості за цим договором долучений до матеріалів справи.

В подальшому, після укладення договору факторингу, право вимоги за цим договором перейшло до позивача, як нового кредитора. Позивач інших нарахувань після цього не здійснював.

У зв`язку із наявністю заборгованості за цим договором, позивач, як новий кредитор, просить стягнути її з відповідача в примусовому порядку.

Загальний розмір заборгованості за цими договорами становить 23 487,70 гривень.

Окремо позивач просить стягнути на свою користь понесені ним витрати зі сплати судового збору у сумі 2 662,40 гриві та 13 000 гривень витрати на правничу допомогу.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 17 квітня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначене судове засідання з викликом учасників судового процесу.

22 квітня 2026 року представником позивача заявлено клопотання про витребування доказів зарахування коштів за кредитними договорами на картковий рахунок позичальника.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 01 червня 2026 року вказане клопотання було задоволено. Відповідні відомості витребувані від АТ «Ощадбанк» та АТ «Укрсиббанк».

18 червня 2026 року на адресу суду надійшов лист АТ «Укрсиббанк», додатком до якого є виписка з рахунку, відкритого на ім`я ОСОБА_2 . Зазначені документи підтверджують обставини зарахування на банківську картку коштів у сумі 2 000 гривень 22 грудня 2021 року, що відповідає сумі кредиту згідно із договором, укладеним з товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН».

Також, 19 червня 2026 року на адресу суду надійшов лист АТ «Ощадбанк», додатком до якого є виписка з рахунку ОСОБА_2 . Зазначені документи підтверджують обставини зарахування на банківську картку коштів у сумі 1 000 гривень 11 квітня 2021 року, що відповідає сумі кредиту згідно із договором, укладеним з товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування».

Учасники справи були повідомлені належним чином про час і дату проведення судового засідання та не з`явились.

Представником позивача було подано клопотання про проведення судового засідання без йог участі. Позовні вимоги підтримано.

Відповідач не з`явився, конверти з ухвалою про відкриття провадження у справі і судовою повісткою, направлені за зареєстрованою адресою його проживання, повернулись із відміткою про відсутність адресата. В силу приписів частини 7, 8 статті 128 ЦПК України відповідач вважається повідомленим належним чином.

Неявка зазначених вище осіб в силу приписів частини 1 статті 223 ЦПК України не перешкоджає проведенню розгляду справи.

У зв`язку із неявкою зазначених вище осіб в силу приписів статті 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

У відповідності до приписів статті 280 ЦПК України було проведено заочний розгляд справи.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, суд перейшов на стадію ухвалення судового рішення. У відповідності до приписів статті 244 ЦПК України, ухвалення та проголошення судового рішення було відкладено до 15 жовтня 2026 року до 16 години 30 хвилин.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Так, судом встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансових послуг № 2110142684012 від 11 квітня 2021 року. За вказаним договором позичальник отримав 1 000 гривень, строк кредитування 16 днів, проценти, нараховані за строк кредитування 320 гривень. За умовами договору, процента ставка диференційована, 2 % - в межах строку кредитування, в подальшому ставка збільшується в залежності від періоду користування, зокрема, на 1,64 % порівняно з первинно встановленою ставкою, починаючи з наступного дня після закінчення строку користування коштами; з 15-го дня після закінчення строку користування коштами процентна ставка збільшується ще на 1,38 %; а з 30-го дня після закінчення строку користування коштами процентна ставка ще збільшується на 2,65 %.

Обставини щодо перерахування коштів за цим договором підтверджуються довідкою товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 01 серпня 2025 року. Окремо, обставини щодо зарахування коштів підтверджуються доказами, наданими АТ «Укрсиббанк».

Позичальник своїх обов`язків щодо повернення коштів не виконав, проценти за користування кредитом не сплатив, внаслідок цього виникла заборгованість.

Згідно із розрахунком заборгованості первісного кредитора, товариства з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування», було нараховано борг у сумі 7 860 гривень, з них: 1 000 гривень заборгованість за тілом кредиту, 6 860 гривень нараховані проценти.

В подальшому, право вимоги за цим кредитним договором перейшло до товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал». Новим кредитором додатково нараховані проценти за період часу з 01 грудня 2021 року до 10 квітня 2022 року у сумі 10 047,70 гривень.

Тому, розмір заборгованості за цим кредитним договором становив 17 907,70 гривень, з них: 1 000 гривень заборгованість за тілом кредиту, 16 907,70 гривень нараховані проценти.

Потім право вимоги за цим кредитним договором було передано до товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР». Новий кредитор додаткових нарахувань не здійснював.

Згодом право вимоги перейшло до позивача, як нового кредитора. Позивач додаткових нарахувань за договором не здійснював.

Обставини щодо переходу права вимоги до позивача, як нового кредитора, підтверджуються долученими до матеріалів справи копіями договорів факторингу і відступлення права вимоги, а також витягами з реєстру боржників.

Згідно з наданими позивачем розрахунками, розмір заборгованості цим договором про надання фінансових послуг № 2110142684012 від 11 квітня 2026 року становить 17 907,70 гривень, з них: 1 000 гривень заборгованість за тілом кредиту, 16 907,70 гривень нараховані проценти.

Відповідач обставин укладення кредитного договору і отримання коштів в борг не заперечував. Доказів погашення заборгованості не надав. Правових підстав для переходу до позивача, як нового кредитора, права вимоги за кредитним договором не оспорював.

Далі, судом встановлено, що 22 грудня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та відповідачем, як позичальником, було укладено договір про споживчий кредит від 22 грудня 2021 року. Сума кредиту 2 000 гривень, строк кредитування 15 днів. Комісія за надання кредиту 580 гривень, що становить 29 % від суми кредиту одноразово. Проценти нараховуються у сумі 600 гривень за ставкою 2 % щоденно в межах строку кредитування. В подальшому застосовується стандартна (базова) процентна ставка у розмірі 5 % щоденно. Орієнтована загальна вартість кредиту 3 180 гривень.

Також умовами пункту 2.3.1.2 договору передбачена авто пролонгація на стандартних умовах в межах 60-денного строку після закінчення строку кредитування, якщо позичальник не сплатить суму кредиту і продовжує користуватись коштами.

Первісний кредитор виконав свої обов`язки щодо надання коштів в борг. Зазначені обставини підтверджуються випискою з рахунку відповідача, наданою АТ «Ощадбанк».

Разом із тим, позичальник грошові кошти не повернув, проценти за користування кредитом не сплатив.

У зв`язку із наведеним виникла заборгованість. Згідно з розрахунком позивача, розмір заборгованості становить 5 580 гривень, що включає: 2 000 гривень сума кредиту, 3 000 гривень нараховані проценти, 580 гривень комісія. Відповідач обставини умалення договору та отримання коштів в борг не заперечував. Доказів погашення заборгованості не надав.

В подальшому, після укладення договору факторингу, право вимоги за цим договором перейшло до позивача, як нового кредитора.

Відповідач правомірність переходу до позивача, як нового кредитора, права вимоги за кредитним договором не оспорює.

З урахуванням встановлених обставин, суд вважає, що спірні правовідносини урегульовані наступними правовими нормами.

Так, в пункті 3 частини 1 статті 3 ЦК України визначено, що однією із засад цивільного законодавства є свобода договору.

Згідно приписів пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно приписів частини 1, 2, 4 статті 201 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно приписів частини 1 статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно приписів частини 1 статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно приписів абзацу 1, 2 частини 1 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно приписів частини 2 цієї статті, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно приписів частини 1 статті 13 Закону України «Про споживче кредитування», Договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Зміст процитованих вище правових норм свідчить про те, що правочин, в тому числі й договір, є законодавчо визначеною підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків.

Формою правочину є усна, або письмова, специфічним видом якої є електронна форма правочину.

При цьому, для дотримання письмової, в тому числі й електронної форми правочину, є наявність підпису сторін.

Далі, згідно приписів пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-комунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру.

Згідно приписів пункту 5 частини 1 статті 3 цього закону, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно приписів пункту 6 частини 1 статті 3 цього закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно приписів пункту 7 частини 1 частини 3 цього закону, електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.

Згідно приписів пункту 12 частини 1 статті 3 цього закону, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно приписів абзацу 9 частини 1 статті 5 цього закону, одним із основних принципів у сфері електронної комерції є однаковість юридичної сили електронних правочинів та правочинів, укладених в іншій формі, передбаченій законодавством.

Згідно приписів частини 1 статті 10 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Згідно приписів частини 1 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно частини 3 цієї статті, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно частини 4 цієї статті, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Згідно частини 6 цієї статті, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно приписів частини 12 цієї статті, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно приписів частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно приписів частини 1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно приписів частини 1 статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно приписів частини 1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно приписів частини 2 статті 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно приписів абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно приписів частини 1 статті 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів частини 1 статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи зміст наведених вище правових норм, суд приходить до висновку, що позивачем у справі надані належні та допустимі докази щодо укладення договору у спосіб, передбачений ЦК України та Законом України «Про електронну комерцію» та погодження істотних умов цього договору.

Тому, з урахуванням презумпції правомірності правочинів та відсутності в суду даних про його нікчемність, суд приходить до висновку, що кредитний договір, укладений між первісним кредитором та відповідачем, як позичальником є чинним та, відповідно, є регулятором правовідносин сторін спору.

Згідно приписів частини 1 статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом частини 2 статті 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики.

Згідно приписів частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно приписів частини 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно приписів частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно приписів частини 1, 2 статті 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно приписів частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно приписів частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно приписів частини 1 статті 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно приписів пункту 5 частини 2 статті 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

Далі, згідно приписів пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно приписів частини 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

З огляду на наведені правові норми і встановлені судом обставини справи, суд вважає, що позивачем доведено укладення зазначених вище кредитних договорів та отримання відповідачем, як позичальником грошових коштів в борг.

Суд також вважає, що у зв`язку із порушенням умов зазначених договорів, виникла заборгованість, яка має бути стягнена з відповідача в примусовому порядку на користь позивача, як нового кредитора.

Визначаючи розмір заборгованості, що підлягає стягненню, суд частково погоджується з розрахунками позивача та виходить з наступного.

Так, суд зазначає, що згідно з умовами договору про надання фінансових послуг № 2110142684012 від 11 квітня 2021 року, сума кредиту 1 000 гривень, строк кредитування 16 днів, процентна ставка 2 % щоденно в межах строку кредитування. Погоджена сторонами договору чиста сума платежу 1 320 гривень, з них 1 000 гривень тіло кредиту, 320 гривень проценти. Зазначене відображено у графіку платежів в додатку № 2 до договору.

Тому, суд вважає, що за правилами статті 1048 ЦК України, проценти мають бути нараховані в межах 16 денного строку кредитування. А подальше нарахування процентів за збільшеною ставкою є заходом відповідальності, що застосовується згідно частини 2 статті 625 ЦК України в межах охоронних, а не зобов`язальних правовідносин.

Однак, вимоги про стягнення процентів, як заходу відповідальності за правилами 2 статті 625 ЦК України позивачем не заявлені і в силу приписів статті 13 ЦПК України не розглядаються.

Правова позиція щодо неможливості нарахування процентів поза межами погодженого сторонами строку кредитування за правилами статті 1048 ЦК України за договором, укладеним з ТОВ «Служба миттєвого кредитування» викладена в Постанові Київського апеляційного суду від 17 липня 2026 року по справі 761/11925/26.

Суд вважає зазначену правову позицію релевантною і застосовною.

Тому, розмір заборгованості за договором про надання фінансових послуг № 2110142684012 від 11 квітня 2021 року становить 1 320 гривень, що включає: 1 000 гривень заборгованість за тілом кредиту, 320 гривень нараховані проценти.

Далі, визначаючи заборгованість за договором про споживчий кредит № 3711948 від 22 грудня 2021 року, суд виходить з наступного.

Так, суд погоджується, що заявлений до стягнення розмір заборгованості відповідає умовам договору, проценти нараховані, як в межах первісного строку кредитування, так і в межах строку автоматичної пролонгації на стандартних умовах.

Розрахунок заборгованості є правильним та не спростованим відповідачем. При цьому, як зазначалось вище, відповідач не надав доказів погашення заборгованості.

Далі, в силу приписів статті 204 ЦК України, умови договору щодо нарахування комісії є чинними, не оспорені відповідачем, і заявлений до стягнення розмір заборгованості за цим договором визначений арифметично правильно.

Тому, суд стягує з відповідача на користь позивача заборгованість за цим договором у сумі 5 580 гривень, з них: 2 000 гривень заборгованість за тілом кредиту, 3 000 гривень заборгованість за процентами, 580 гривень нарахована комісія.

Загальний розмір заборгованості за двома договорами становить 6 900 гривень.

Далі, позивачем заявлені до відшкодування понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у сумі 13 000 гривень.

Для підтвердження відповідних обставин позивачем надані договір про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02 липня 2024 року, заявку про надання правничої допомоги № 1135 від 02 лютого 2026 року та витяг з акту № 29 про надання юридичної допомоги.

Аналізуючи наявність підстав для здійснення відшкодування, суд виходить з наступного.

Так, статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно вимог статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22), постанови Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 369/10907/22 (провадження № 61-16010св23), від 01 травня 2024 року у справі № 557/174/23 (провадження № 61-15995св23).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).

Згідно приписів частини 2 статті 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, в тому числі і витрати на правничу допомогу, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи характер спору, обсяг наданих адвокатом послуг, ціну позову та часткове задоволення позовних вимог, суд вважає, що існують підстави для зменшення заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу до 4 000 гривень.

Далі, керуючись приписами статті 141 ЦПК України та враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд стягує з відповідача на користь позивача понесені ним витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 772,09 гривень (2 662,40 гривні х 29 %).

Враховуючи вище наведене, керуючись приписами статті 11, 16, 201, 204, 205, 207, 610, 611, 626, 629, 638, 640, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, статті 4, 12, 81, 141, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, -

Ухвалив:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором про надання фінансових послуг № 2110142684012 від 11 квітня 2026 року у сумі 1 320 гривень, з них: 1 000 гривень заборгованість за тілом кредиту, 320 гривень нараховані проценти.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором про споживчий кредит № 3711948 від 22 грудня 2021 року у сумі 5 580 гривень, з них: 2 000 гривень заборгованість за тілом кредиту, 3 000 гривень заборгованість за процентами, 580 гривень нарахована комісія.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» 4 000 гривень, як компенсацію витрат на правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» 772,09 гривень, як компенсація витрат за правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Самуха В.О.