Decision № 140922822, 23.10.2026, Lviv District Administrative Court

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2026 рокусправа № 380/15639/26м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Стебницьке гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал» про визнання протиправним та скасування припису Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ПрАТ «СГХП «Полімінерал» з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати Припис Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про усунення виявлених порушень законодавства про працю № ЗХ/ЛВ/13796/023611/П від 20.05.2026 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що посадовими особами відповідача на підставі наказу № 223/ЗХ-ЗК від 29.04.2026 року та направлення № ЗХ/3.1/6400-26 від 29.04.2026 року у період з 07.05.2026 по 20.05.2026 року проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) у формі перевірки щодо дотримання ПрАТ «СГХП «Полімінерал» законодавства про оплату праці. За результатами зазначеного заходу складено Акт перевірки № ЗХ/ЛВ/13796/023611 від 20.05.2026 року та винесено оскаржуваний Припис № ЗХ/ЛВ/13796/023611/П від 20.05.2026 року, яким генерального директора підприємства Хевпу З.З. зобов`язано у строк до 14.08.2026 року усунути порушення вимог частин першої та другої статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-IX.

Зокрема, інспектором праці поставлено у провину позивачу: порушення строків виплати заробітної плати, що призвело до утворення заборгованості за період з січня 2023 року по березень 2026 року у загальній сумі 11 667,0 тис. грн перед 113 працівниками (у тому числі 7765,5 тис. грн перед 58 працюючими та 3901,5 тис. грн перед 53 звільненими працівниками), а також невиплату заробітної плати за квітень 2026 року та не розроблення графіка погашення боргу; невжиття всіх можливих заходів для забезпечення своєчасного отримання працівниками заробітної плати та не спрямування коштів на оплату праці в першочерговому порядку впродовж періоду з липня 2025 року по 20 травня 2026 року, оскільки з наявних на рахунках підприємства коштів частина спрямовувалася на виплату заробітної плати (від 50,6% до 73,3%), а інша частина коштів (від 26,6% до 47,7%) скеровувалася на «інші видатки», якими інспектор праці визначив сплату податків та інших обов`язкових платежів із заробітної плати (податок на доходи фізичних осіб, військовий збір, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування).

Позивач зазначає, що не погоджується із висновками припису та вважає його протиправним, необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню. Позивач пояснює, що ПрАТ «СГХП «Полімінерал» є потенційно небезпечним об`єктом критичної інфраструктури, яке понад 20 років не здійснює будь-якої виробничої та гірничодобувної діяльності, є збитковим та дотаційним підприємством і виконує виключно життєво необхідні природоохоронні роботи з реалізації затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 року № 166-р «Комплексного проєкту консервації рудника №2» та сухої консервації дільниці №1 для відвернення транскордонної техногенно-екологічної катастрофи у Стебницько-Трускавецькому гірничому регіоні й басейні річки Дністер, а також забезпечує безперебійний транзит електроенергії споживачам м. Стебник і підрозділам ДСНС.

До початку повномасштабного вторгнення російської федерації 24 лютого 2022 року підприємство дотувалося акціонером (ТОВ «Зорема Вест»), заборгованість із виплати заробітної плати була повністю відсутня. У зв`язку зі збройною агресією прибуткові активи інвестора на сході та півдні України були знищені або тимчасово окуповані, внаслідок чого фінансування припинилося. Крім того, з вересня 2022 року на всі банківські рахунки підприємства в АТ «ПУМБ» накладено арешти органами державної виконавчої служби за борговими зобов`язаннями з доставки пільгових пенсій, що виникли ще до приватизації підприємства у 2013 році, а також приватними виконавцями за борги за електроенергію.

Позивач акцентує увагу суду на тому, що за приписами підпункту 2 пункту 10-2 розділу XIII Закону України «Про виконавче провадження» в період дії воєнного стану юридичні особи-боржники можуть здійснювати видаткові операції з арештованих рахунків виключно для виплати заробітної плати (у розмірі не більше п`яти мінімальних заробітних плат на працівника) та одночасної сплати податків, зборів і єдиного внеску. Згідно з нормами підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України № 2464-VI та Інструкції НБУ № 163 банківські установи законодавчо позбавлені права приймати документи на видачу або перерахування заробітної плати без одночасного подання розрахункових документів на сплату утриманого ПДФО, військового збору та нарахування ЄСВ. Таким чином, висновок органу Держпраці про те, що перерахування обов`язкових податків із заробітної плати є «непершочерговими іншими видатками, які відволікають кошти від оплати праці», є абсурдним, незаконним та суперечить імперативним приписам податкового й банківського законодавства, оскільки сплачені податки є складовою фонду оплати праці.

Також позивач підкреслив, що керівництвом підприємства вживалися й вживаються всі можливі заходи для забезпечення виплат: неодноразово надсилалися звернення акціонерам про поворотну фінансову допомогу, підвищено ставки оренди майна операторам мобільного зв`язку, збільшено вартість транзиту електромереж, проводяться щотижневі консультації з профспілковим комітетом, а всі акумульовані кошти в міру надходження за погодженням із трудовим колективом спрямовуються порівну кожному працівнику (від прибиральниці до генерального директора), що унеможливлює виникнення соціального вибуху.

Крім того, позивач покликається на преюдиційні судові рішення, що набрали законної сили, якими неодноразово закривалися справи про притягнення генерального директора ОСОБА_1 до відповідальності за частиною першою статті 41 КУпАП та визнавалися протиправними постанови за статтею 188-6 КУпАП (постанови Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12.10.2023 року у справі № 442/6648/23, від 20.11.2023 року у справі № 442/7914/23, від 20.06.2025 року у справі № 442/4368/25, від 24.06.2026 року у справі № 442/4504/26, рішення Галицького районного суду м. Львова від 03.07.2024 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2024 року у справі № 461/4314/24, рішення Галицького районного суду м. Львова від 25.09.2025 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2025 року у справі № 461/6466/25). Вказаними судовими актами достеменно встановлено, що несвоєчасна виплата зарплати зумовлена об`єктивними форс-мажорними обставинами воєнного стану, а керівництво вживало всіх залежних від нього заходів. Позивач вважає, що оскаржуваний припис містить очевидні ознаки протиправності, встановлює нереальні для виконання строки та підлягає безумовному скасуванню.

Ухвалою від 31 липня 2026 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з несплатою судового збору, а подану разом із позовом заяву про забезпечення позову повернуто без розгляду.

10 серпня 2026 року позивач усунув недоліки позовної заяви, надавши докази сплати судового збору у встановленому законом розмірі.

Ухвалою від 13 серпня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2026 року відмовлено у задоволенні повторно поданої 13.08.2026 року заяви ПрАТ «СГХП «Полімінерал» про забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного припису.

20 серпня 2026 року від Західного міжрегіонального управління Держпраці надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити у його задоволенні повністю.

Відповідач мотивує заперечення тим, що захід державного контролю проведено правомірно відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V, Конвенції МОП № 81, Закону України № 2136-IX та окремого доручення Голови Держпраці від 23.04.2024 № Д-33/1/4.1-24а. У ході інспектування беззаперечно підтвердився факт наявності багатомільйонної заборгованості з виплати заробітної плати (понад 11,6 млн грн перед 113 працівниками), строки виплати порушено, графік погашення боргу не розроблено, що є прямим порушенням частини першої статті 10 Закону № 2136-IX.

Також відповідач стверджує про доведеність порушення позивачем частини другої статті 10 Закону № 2136-IX, оскільки грошові кошти спрямовувалися на інші виплати (податки), а заборгованість перед звільненими працівниками (53 особи на суму 3,9 млн грн) взагалі зростала. Відповідач зазначає, що припис не є актом притягнення до юридичної відповідальності або застосування штрафних санкцій, а становить обов`язкову вимогу про усунення виявлених порушень законодавства про працю, видача якої є імперативним обов`язком інспектора. Посилання позивача на арешти рахунків, скрутне фінансове становище та збройну агресію РФ відповідач вважає безпідставними, зазначаючи, що підприємницька діяльність здійснюється на власний ризик суб`єкта господарювання, м. Стебник не належить до територій активних бойових дій, а частина третя статті 10 Закону № 2136-IX звільняє роботодавця від відповідальності, проте не позбавляє його обов`язку виплатити заробітну плату працівникам. Посилаючись на правову позицію Львівського окружного адміністративного суду у справі № 380/14182/25 від 29.10.2025 року, відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши письмові докази, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо з`ясувавши всі дійсні обставини справи у їх сукупності, перевіривши аргументи сторін, суд

в с т а н о в и в :

Приватне акціонерне товариство «Стебницьке гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал» (код ЄДРПОУ: 05762281, місцезнаходження: 82172, Львівська область, м. Дрогобич, м. Стебник, вул. Дрогобицька, буд. 127) зареєстроване як юридична особа та створене в результаті перетворення Державного гірничо-хімічного підприємства «Полімінерал».

Посаду генерального директора товариства з 02 лютого 2021 року обіймає ОСОБА_1 (обраний протоколом № 15 чергового засідання наглядової ради ПрАТ «СГХП «Полімінерал» від 01.02.2021 року, наказ по підприємству № 57-к від 02.02.2021 року).

Судом встановлено, що на підставі наказу заступника начальника Західного міжрегіонального управління Держпраці від 29.04.2026 року № 223/ЗХ-ЗК та направлення від 29.04.2026 року № ЗХ/3.1/6400-26 посадовими особами управління - головними державними інспекторами відділу з питань праці південного регіону Управління інспекційної діяльності у Львівській області Нагірняк Г.М., Сироїжко О.Є., Чухань С.Б. та Бундзом М.С. у період з 07 травня 2026 року по 20 травня 2026 року проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) у формі перевірки ПрАТ «СГХП «Полімінерал» з питань додержання законодавства про працю в частині оплати праці щодо дотримання строків і першочерговості виплати заробітної плати.

За результатами проведеного заходу контролю інспекторами праці 20 травня 2026 року складено Акт перевірки № ЗХ/ЛВ/13796/023611.

У розділі опису виявлених порушень Акта перевірки зазначено, що підприємством допущено:

порушення вимог частини першої статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-IX, а саме виплата заробітної плати здійснюється з порушенням встановлених колективним договором строків (пізніше 7 днів по закінченні розрахункового періоду), що призвело до формування заборгованості за період з січня 2023 року по березень 2026 року у розмірі 7765,5 тис. грн перед 58 працюючими та 3901,5 тис. грн перед 53 звільненими працівниками, загальна заборгованість становить 11 667,0 тис. грн перед 113 працівниками, заробітна плата за квітень 2026 року не виплачена, графік погашення боргу не розроблений;

порушення вимог частини другої статті 10 Закону № 2136-IX, оскільки роботодавець не вживає всіх можливих заходів для забезпечення своєчасного отримання зарплати, а наявні на рахунках кошти за період з липня 2025 року по 20 травня 2026 року спрямовує не в першочерговому порядку (частка коштів від 26,6% до 47,7% щомісячно скеровувалася на «інші видатки», якими в Акті визначено сплату податків та інших обов`язкових платежів із заробітної плати).

На підставі вказаного Акта головним державним інспектором праці Сироїжко О.Є. 20 травня 2026 року винесено Припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю № ЗХ/ЛВ/13796/023611/П, яким генерального директора ПрАТ «СГХП «Полімінерал» Хевпу З.З. зобов`язано усунути вищевказані порушення частин першої та другої статті 10 Закону України № 2136-IX у строк до 14 серпня 2026 року.

Під час вручення припису генеральний директор Хевпа З.З. власноруч виклав письмове заперечення щодо незгоди із приписом з мотивів відсутності вини та спрямування всіх коштів виключно на оплату праці та обов`язкові податки з неї, а також подав до органу Держпраці письмові пояснення від 20.05.2026 року № 165 із додатками первинних фінансових документів на 99 аркушах та заперечення від 21.05.2026 року № 173.

29 травня 2026 року позивач оскаржив вказаний припис в адміністративному порядку до керівництва Західного міжрегіонального управління Держпраці (скарга вих. № 184).

Рішенням заступника начальника Західного міжрегіонального управління Держпраці Щерби Н. від 19 червня 2026 року № ЗХ/3.1/706-ЦА-26 скаргу підприємства залишено без задоволення, а оскаржуваний припис від 20.05.2026 року - без змін.

Не погоджуючись із правомірністю Припису № ЗХ/ЛВ/13796/023611/П від 20.05.2026 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері праці регламентовані Законом України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877-V) та Конвенцією Міжнародної організації праці від 11 липня 1947 року № 81 «Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі», яка має вищу юридичну силу відповідно до статті 9 Конституції України.

Відповідно до частини восьмої статті 7 Закону № 877-V припис це обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства.

Суд наголошує, що за своєю правовою суттю та процесуальним призначенням припис органу Держпраці не є актом притягнення до юридичної (фінансової чи адміністративної) відповідальності. Він не встановлює штрафних чи каральних санкцій, не накладає стягнення та не має каральної функції. Припис є виключно інструментом державного нагляду (контролю) відновлювального та превентивного характеру, обов`язковим розпорядчим документом, який фіксує об`єктивний стан порушення законодавства про працю та імперативно вимагає від суб`єкта господарювання відновити порушені трудові права працівників.

Особливості організації трудових відносин в умовах воєнного стану регулюються спеціальним Законом України від 15 березня 2022 року № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі Закон № 2136-IX).

Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 2136-IX заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором.

Згідно з частиною другою статті 10 Закону № 2136-IX роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати.

Частиною третьою статті 10 Закону № 2136-IX імперативно встановлено:

«Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати».

Аналіз наведеної норми спеціального закону дає суду підстави для вичерпного висновку: законодавець чітко розмежував поняття «юридична відповідальність за порушення строків оплати праці» та «обов`язок виплати заробітної плати». Навіть за умови доведеності настання обставин непереборної сили (форс-мажору), спричинених збройною агресією проти України, роботодавець звільняється виключно від цивільно-правової, адміністративної чи фінансової відповідальності (штрафів, пені, нарахування санкцій). Проте дія обставин непереборної сили за жодних умов не припиняє і не скасовує конституційного обов`язку суб`єкта господарювання виплатити працівникам зароблені ними кошти.

Як підтверджується матеріалами справи, Актом перевірки № ЗХ/ЛВ/13796/023611 від 20 травня 2026 року та не заперечується самим позивачем, у ПрАТ «СГХП «Полімінерал» рахується заборгованість із виплати заробітної плати за період з січня 2023 року по березень 2026 року у колосальному розмірі - 11 667,0 тис. грн перед 113 працівниками (зокрема 7765,5 тис. грн перед 58 працюючими особами та 3901,5 тис. грн перед 53 звільненими працівниками, розрахунок при звільненні з якими у порушення статті 116 КЗпП України так і не проведено). Крім того, на час перевірки заробітна плата за квітень 2026 року взагалі не була виплачена, а графік погашення заборгованості не розроблявся.

Факт порушення строків виплати заробітної плати та наявності багатомільйонного боргу є об`єктивним, підтвердженим первинними фінансовими документами самого підприємства.

Суд відхиляє покликання позивача на частину четверту статті 10 Закону № 2136-IX, якою передбачено можливість відтермінування строків виплати заробітної плати до моменту відновлення діяльності підприємства.

Вказана норма поширюється виключно на випадки зупинення діяльності підприємства безпосередньо внаслідок ведення бойових дій на відповідній території. Проте, як встановлено судом, виробничі потужності та адміністративні приміщення ПрАТ «СГХП «Полімінерал» розташовані у місті Стебник Львівської області, де бойові дії не велися і не ведуться. Підприємство фактично функціонує, здійснює природоохоронні заходи на руднику №2 та дільниці №1, проводить обслуговування насосних станцій, надає в оренду майно, здійснює комерційний транзит електроенергії споживачам та підрозділам ДСНС, отримуючи за це грошові кошти на свої рахунки. За таких обставин правові підстави для безстрокового чи невизначеного у часі відтермінування виплати заробітної плати на підставі частини четвертої статті 10 Закону № 2136-IX відсутні.

Суд критично оцінює посилання позивача на судові рішення у справах про притягнення генерального директора ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 41 КУпАП (постанови Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області) та скасування постанов інспектора за статтею 188-6 КУпАП (рішення Галицького районного суду м. Львова).

Констатація судами відсутності у діях генерального директора підприємства суб`єктивної вини або складу адміністративного правопорушення у межах проваджень за КУпАП звільняє фізичну особу - керівника від персональної адміністративної відповідальності (накладення адміністративного штрафу). Водночас закриття справи про адміністративне правопорушення щодо керівника жодним чином не свідчить про законність невиплати заробітної плати самим підприємством та не ліквідує порушення трудових прав понад ста працівників юридичної особи.

Оскільки припис органу Держпраці не є адміністративним стягненням чи формою притягнення до юридичної відповідальності, а лише фіксує обов`язок роботодавця погасити борг згідно з імперативною частиною третьою статті 10 Закону № 2136-IX, відсутність персональної вини керівника не є підставою для визнання припису протиправним.

Видача такого припису є законною вимогою, оскільки встановлення інспектором праці факту тривалої невиплати зарплати зобов`язує його винести розпорядчий документ про усунення цього порушення.

Суд також відхиляє доводи позивача щодо скрутного фінансового становища підприємства, припинення дотацій від акціонера ТОВ «Зорема Вест» через руйнування його активів на сході та півдні України та накладення арештів на рахунки органами виконавчої служби.

Комерційні ризики, відносини власності між акціонерами, неплатоспроможність контрагентів або збитковість господарської діяльності є виключно внутрішніми підприємницькими ризиками роботодавця. Ці обставини не можуть перекладатися на найманих працівників та не можуть слугувати виправданням порушення їхнього конституційного права на одержання заробленої плати.

Суд бере до уваги, що підпунктом 2 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» законодавець спеціально гарантував підприємствам в умовах воєнного стану можливість безперешкодно проводити видаткові операції з арештованих рахунків для виплати заробітної плати працівникам у межах до п`яти мінімальних заробітних плат на місяць. Наявність таких правових механізмів підтверджує, що арешт рахунків сам по собі не блокував можливість спрямування коштів на погашення заборгованості з оплати праці, у тому числі перед 53 звільненими працівниками, які взагалі тривалий час позбавлені будь-яких виплат.

Аргументи позивача щодо незгоди із зазначеним у приписі формулюванням «інші видатки» (спрямування коштів на сплату ПДФО, ВЗ та ЄСВ) суд визнає такими, що не впливають на загальну правомірність оскаржуваного припису. Навіть із урахуванням того, що обов`язкові податкові платежі є супровідними до виплати заробітної плати, ключовим фактом, встановленим перевіркою, залишається факт наявності непогашеної заборгованості із заробітної плати у розмірі понад 11,6 млн грн, порушення строків її виплати та невиплата коштів звільненим працівникам. Орган державного нагляду обґрунтовано вказав на необхідність спрямування підприємством максимальних зусиль та коштів саме на першочергову ліквідацію заборгованості перед колективом.

Працівники ПрАТ «СГХП «Полімінерал» мають легітимне очікування на своєчасне та повне отримання засобів до існування за свою роботу.

Вимога припису про необхідність усунення виявлених порушень законодавства про працю (погашення заборгованості з виплати зарплати) винесена на захист конституційних прав понад ста працівників підприємства, відповідає критеріям правомірності, встановленим частиною другою статті 2 КАС України, прийнята у межах наданих законом повноважень та на підставі достовірно встановлених порушень. Скасування припису за наявності невиплаченої зарплати на суму понад 11,6 млн грн нівелювало б функцію державного контролю та позбавило б трудовий колектив законного захисту з боку держави.

За таких обставин суд дійшов висновку про законність оскаржуваного Припису Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці № ЗХ/ЛВ/13796/023611/П від 20 травня 2026 року, у зв`язку з чим у задоволенні адміністративного позову ПрАТ «СГХП «Полімінерал» слід відмовити повністю.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. За приписами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд констатує, що відповідач Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці виконав покладений на нього процесуальний обов`язок щодо доказування законності оскаржуваного припису, довівши наявність об`єктивного факту невиплати заробітної плати 113 працівникам підприємства та правомірність прийняття обов`язкової вимоги про усунення зазначеного порушення на підставі частини третьої статті 10 Закону № 2136-IX. Доводи сторони позивача повністю спростовані у ході судового розгляду справи.

Наявність об`єктивних перешкод у своєчасній виплаті заробітної плати не робить оскаржуваний припис протиправним, але водночас може бути поважною підставою для не притягнення до відповідальності керівника за невиконання вимог припису.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши надані учасниками справи письмові докази, наказ на проведення перевірки, направлення, Акт перевірки від 20 травня 2026 року № ЗХ/ЛВ/13796/023611 та оскаржуваний Припис № ЗХ/ЛВ/13796/023611/П у їх сукупності, суд дійшов висновку про повну необґрунтованість адміністративного позову.

Розподіл судових витрат здійснюється за правилами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною другою статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. За правилом частини першої статті 139 КАС України судові витрати відшкодовуються лише у разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень.

Оскільки у задоволенні позовних вимог Приватному акціонерному товариству «Стебницьке гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал» відмовлено повністю, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2662,40 грн покладається на позивача та відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача не підлягає.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 14, 19, 7278, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

у х в а л и в :

1. В позові Приватного акціонерного товариства «Стебницьке гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал» про визнання протиправним та скасування припису Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці - відмовити повністю.

2. Судові витрати розподілу не підлягають

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 23 жовтня 2026 року.

Суддя О.І. Коморний