Decision № 140897690, 23.10.2026, Bohorodchany District Court of Ivano-Frankivsk Oblast

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

з а о ч н е

Справа №343/1859/26

Провадження №2/338/1358/26

23 жовтня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Рибки Л.Я.

за участю секретаря судового засідання Мороз Н.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

14 серпня 2026 року представник позивача ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" Романенко М.Е. через підсистему "Електронний суд" подав до Долинського районного суду Івано-Франківської області позовну заяву до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 16 280 грн 80 коп., судові витрати та витрати на професійну правничу допомогу.

Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

В обґрунтування позову зазначено, що 18 липня 2024 року між ТОВ "КЛАЙ ІНВЕСТ" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 262552. Відповідно до умов кредитного договору його підписання здійснювалось електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону, вказаний позичальником при укладенні кредитного договору. Товариство надає клієнту фінансовий кредит на умовах строковості, зворотності, платності (далі - кредит), а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом. Таким чином, відповідач уклав кредитний договір

№262552 від 18 липня 2024 року із ТОВ "КЛАЙ ІНВЕСТ" та відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 4 000 грн.

Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин - ст. 526 та ст. 527 Цивільного кодексу України, внаслідок чого, керуючись нормами ст.ст. 530, 1082, 1084 ЦК України, 23 грудня 2024 року між ТОВ "КЛАЙ ІНВЕСТ" та ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" відповідно до чинного законодавства України укладено договір факторингу №23122024/1.

14 вересня 2023 року первісний кредитор змінив найменування із ТОВ "ЗАЙМЕР" на ТОВ "КЛАЙ ІНВЕСТ", що підтверджується витягом із ЄДР.

Згідно з цим договором факторингу № 23122024/1 від 23 грудня 2024 року відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 262552 від 18 липня 2024 року.

Згідно з договором факторингу сума боргу перед новим кредитором є обґрунтованою та документально підтвердженою, що становить 16 280 грн 80 коп., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 4 000 грн; заборгованість за відсотками становить 3 280 грн

80 коп.; заборгованість за комісіями становить 1 000 грн; заборгованість за пенею становить

8 000 грн.

Процесуальні дії у справі, заяви і клопотання, позиція відповідача.

Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 19 серпня 2026 року позовну заяву ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" до ОСОБА_1 направлено за підсудністю до Богородчанського районного суду Івано-Франківської області.

Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 08 вересня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, клопотання представника позивача задоволено та витребувано в АТ "ПУМБ" інформацію про надходження на платіжну картку, яка належить ОСОБА_1 , грошових коштів від ТОВ "КЛАЙ ІНВЕСТ".

21 вересня 2026 року через канцелярію суду надійшов лист АТ "ПУМБ" від 16 вересня 2026 року № КНО-07.8.5/16448 БТ про виконання ухвали суду з додатком.

Представник позивача ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" у судове засідання не прибув, у позовній заяві просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, щодо заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку шляхом надсилання судових повісток за зареєстрованим місцем проживання та розміщення інформації про розгляд справи на офіційній сторінці Богородчанського районного суду Івано-Франківської області в мережі Інтернет на веб-сайті судової влади, відзиву на позов не подав, заяв чи клопотань від нього не надходило.

У зв`язку з неприбуттям в судове засідання сторін у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснюється.

Оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не подав, а позивач проти заочного розгляду справи не заперечує, суд відповідно до ст. 280, 281 ЦПК України 23 жовтня 2026 року ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Фактичні обставини, які встановив суд, зміст спірних правовідносин, застосовані норми права.

Судом встановлено, що 18 липня 2024 року між ТОВ "КЛАЙ ІНВЕСТ" та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 262552 в електронній формі.

Відповідно до умов договору ТОВ "КЛАЙ ІНВЕСТ" надало відповідачу кредит у розмірі 4 000 грн строком на 90 днів, тобто до 15 жовтня 2024 року (вкладка-прикріплені файли-КП Д3).

Відповідно до п. 1.5 договору сторони погодили, що кредит надається в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом. За користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 445,3 % річних від суми кредиту в розрахунку 1,22 % на добу. Тип процентної ставки - фіксована. Без письмової згоди клієнта товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за договором (п. 1.3 договору).

Згідно з п. 3.1 договору сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору.

Обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту Клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний Клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариства) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом (п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 5.3 договору у разі, якщо клієнт не повернув кредит в строк, визначений договором, клієнт зобов`язаний виплатити Товариству пеню в розмірі 25 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання умов цього договору, починаючи з першого дня прострочення.

Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі, зокрема відповідачем договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором KL1797.

Відповідно до Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором прирівнюється до власноручного підпису.

Виконання ТОВ "КЛАЙ ІНВЕСТ" своїх обов`язків щодо перерахування відповідачу коштів за кредитним договором підтверджується листом ТОВ "ПрофітГід", яким підтверджено успішний переказ грошових коштів у сумі 4 000 грн 18 липня 2024 року о

07 год 54 хв на платіжну картку НОМЕР_1 , банком-емітентом якої є

АТ "ПУМБ" (вкладка-прикріплені файли-КП Д3), а також повідомленням АТ "ПУМБ" від

16 вересня 2026 року, згідно з яким на ім`я ОСОБА_1 у банку емітовано банківську картку № НОМЕР_2 і 18 липня 2024 року о 07 год 54 хв на цю картку зараховано платіж у розмірі 4 000 грн.

ТОВ "КЛАЙ ІНВЕСТ" здійснено ідентифікацію клієнта, що підтверджується довідкою про ідентифікацію від 01 липня 2026 року, де зазначено, що ОСОБА_1 ідентифікований Товариством з обмеженою відповідальністю "КЛАЙ ІНВЕСТ" (вкладка-прикріплені файли-КП Д3).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №262552 від

18 липня 2024 року розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 16 280 грн 80 коп., з яких: 4 000 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 3 280 грн 80 коп. - сума заборгованості за відсотками, 1 000 грн - заборгованість за комісією, 8 000 грн - заборгованість, зазначена в розрахунку як "відсотки на прострочці" (вкладка-прикріплені файли-КП Д3).

23 грудня 2024 року між ТОВ "КЛАЙ ІНВЕСТ" та ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" укладено договір факторингу № 23122024/1, відповідно до умов якого ТОВ "КЛАЙ ІНВЕСТ" передало (відступило) ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" за плату, а ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" прийняло належні ТОВ "КЛАЙ ІНВЕСТ" права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними в Реєстрі прав вимог до цього договору (вкладка-прикріплені файли-КП Д3).

Відповідно до акта приймання-передачі реєстру прав вимог від 23 грудня 2024 року до договору факторингу № 23122024/1 від 23 грудня 2024 року ТОВ "КЛАЙ ІНВЕСТ" передало, а ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" прийняло реєстр прав вимог за договором, складений за формою згідно з Додатком № 1 до цього договору (вкладка-прикріплені файли-КП Д3).

Відповідно до витягу з Додатка №1 до договору факторингу №23122024/1 від

23 грудня 2024 року ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №262552 від 18 липня 2024 року в сумі 16 280 грн 80 коп., з яких:

4 000 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 3 280 грн 80 коп. - сума заборгованості за відсотками, 1 000 грн - заборгованість за комісією та 8 000 грн - заборгованість за пенею (вкладка-прикріплені файли-КП Д3).

Укладення договору факторингу між первісним кредитором та позивачем і сплату фінансування за ним підтверджують також платіжні інструкції №11010 від 23 грудня 2024 року на суму 396 880 грн 51 коп., № 11147 від 15 січня 2025 року на суму 396 880 грн

51 коп. та № 11416 від 13 лютого 2025 року на суму 396 880 грн 50 коп., у призначенні платежу яких зазначено: "Оплата зг. Договору факторингу №23122024/1 від 23.12.2024 р." (вкладка-прикріплені файли-КП Д3).

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями частини 1 статті 6 ЦК України визначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом норм ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі

№ 643/17966/14-ц зазначено: "стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору (у справі, що переглядається, - у зв`язку зі скасуванням судового рішення) всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню".

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Висновки суду за результатами розгляду справи.

Судом встановлено, що 18 липня 2024 року між ТОВ "КЛАЙ ІНВЕСТ" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №262552, за яким позичальник отримав кредитні кошти у сумі 4 000 грн.

Договір укладено в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Згідно з довідкою ТОВ "КЛАЙ ІНВЕСТ" про ідентифікацію клієнта від 01 липня 2026 року акцепт оферти відповідачем (підписання договору) здійснено шляхом використання одноразового ідентифікатора KL1797, який 18 липня 2024 року о 07:54:08 був надісланий на номер телефону НОМЕР_3 . Цей самий номер телефону, а також номер платіжної картки НОМЕР_1 зазначені відповідачем і в реквізитах кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі. Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Аналогічні висновки щодо укладення кредитного договору в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором викладено в постановах Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19 та від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Отже, кредитний договір № 262552 від 18 липня 2024 року укладено між сторонами в письмовій (електронній) формі з дотриманням вимог ст. 207, 639, 1055 ЦК України та Закону України "Про електронну комерцію". Відповідач цей правочин не оспорював, а тому з огляду на презумпцію правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) він є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Виконання ТОВ "КЛАЙ ІНВЕСТ" своїх обов`язків щодо перерахування відповідачу коштів за кредитним договором підтверджується листом ТОВ "ПрофітГід", яким підтверджено успішний переказ грошових коштів у сумі 4 000 грн 18 липня 2024 року о

07 год 54 хв на платіжну картку НОМЕР_1 , банком-емітентом якої є АТ "ПУМБ" (вкладка-прикріплені файли-КП Д3), а також повідомленням АТ "ПУМБ" від

16 вересня 2026 року, згідно з яким на ім`я ОСОБА_1 у банку емітовано банківську картку № НОМЕР_2 і 18 липня 2024 року о 07 год 54 хв на цю картку зараховано платіж у розмірі 4 000 грн.

Дата, час і сума переказу, а також номер платіжної картки, зазначені в листі ТОВ "ПрофітГід" та в повідомленні АТ "ПУМБ", збігаються між собою, а також з номером картки, вказаним у кредитному договорі та довідці про ідентифікацію клієнта, що в сукупності достовірно підтверджує отримання відповідачем 18 липня 2024 року кредитних коштів у сумі 4 000 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості, складеним первісним кредитором за кредитним договором №262552 від 18 липня 2024 року, розмір заборгованості ОСОБА_1 складає 16 280 грн 80 коп., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 4 000 грн, заборгованість за відсотками становить 3 280 грн 80 коп., заборгованість за комісіями 1 000 грн, заборгованість за пенею становить 8 000 грн.

23 грудня 2024 року між ТОВ "КЛАЙ ІНВЕСТ" та ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" укладено договір факторингу № 23122024/1, відповідно до умов якого ТОВ "КЛАЙ ІНВЕСТ" передало (відступило) ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" за плату, а ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" прийняло належні ТОВ "КЛАЙ ІНВЕСТ" права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними в Реєстрі прав вимог до цього договору (вкладка-прикріплені файли-КП Д3).

Відповідно до акта приймання-передачі реєстру прав вимог від 23 грудня 2024 року до договору факторингу № 23122024/1 від 23 грудня 2024 року ТОВ "КЛАЙ ІНВЕСТ" передало, а ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" прийняло реєстр прав вимог за договором, складений за формою згідно з Додатком № 1 до цього договору (вкладка-прикріплені файли-КП Д3).

Відповідно до витягу з Додатка №1 до договору факторингу №23122024/1 від

23 грудня 2024 року ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 262552 від 18 липня 2024 року в сумі 16 280 грн 80 коп., з яких:

4 000 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 3 280 грн 80 коп. - сума заборгованості за відсотками, 1 000 грн - заборгованість за комісією та 8 000 грн - заборгованість за пенею (вкладка-прикріплені файли-КП Д3).

Укладення договору факторингу між первісним кредитором та позивачем і сплату фінансування за ним підтверджують також платіжні інструкції №11010 від 23 грудня 2024 року на суму 396 880 грн 51 коп., № 11147 від 15 січня 2025 року на суму 396 880 грн 51 коп. та № 11416 від 13 лютого 2025 року на суму 396 880 грн 50 коп., у призначенні платежу яких зазначено: "Оплата зг. Договору факторингу №23122024/1 від 23.12.2024 р." (вкладка-прикріплені файли-КП Д3).

Таким чином, судом встановлено, що на підставі кредитного договору №262552 від

18 липня 2024 року, укладеного в електронній формі, відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 4 000 грн, доказів повернення якого суду не надав, тому сума основного боргу (тіла кредиту) підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 у розмірі 4 000 грн.

Щодо заборгованості за процентами суд зазначає таке.

Відповідно до п. 1.2, 1.3 кредитного договору кредит надано строком на 90 днів, тобто до 15 жовтня 2024 року, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,22 % на добу. Згідно з Графіком розрахунків (Додаток №1 до договору) загальна сума процентів за користування кредитом за весь строк кредитування становить 4 392 грн.

З розрахунку заборгованості вбачається, що проценти за користування кредитом нараховано лише в межах строку кредитування - з 18 липня 2024 року по 15 жовтня 2024 року, після спливу цього строку проценти не нараховувалися. Загальна сума нарахованих процентів становить 3 280 грн 80 коп., що не перевищує розміру процентів, погодженого сторонами в Графіку розрахунків.

Такий порядок нарахування узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Частиною п`ятою статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" (у редакції Закону України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року) встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. Водночас Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про споживче кредитування" тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-IX, установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %, протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Отже, на час укладення кредитного договору (18 липня 2024 року) граничний розмір денної процентної ставки становив 1,5 %, а з 20 серпня 2024 року - 1 %.

Частиною п`ятою статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" (у редакції Закону України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року) встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Передбачений Прикінцевими та перехідними положеннями зазначеного Закону тимчасовий (протягом 240 днів з дня набрання ним чинності) максимальний розмір денної процентної ставки - 2,5 % протягом перших 120 днів та 1,5 % протягом наступних 120 днів - стосується договорів про споживчий кредит, укладених до набрання чинності Законом № 3498-IX. Оскільки спірний кредитний договір укладено 18 липня 2024 року, тобто після набрання чинності зазначеним Законом, до нього застосовується максимальний розмір денної процентної ставки, що не може перевищувати 1 %.

Хоча пунктом 1.3 кредитного договору денну процентну ставку визначено в розмірі 1,22 % на добу, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог (ч. 1 ст. 13 ЦПК України). Позивач просить стягнути проценти за користування кредитом у сумі 3 280 грн 80 коп., що не перевищує граничного розміру процентів, обчисленого із застосуванням максимальної денної процентної ставки 1% (4 000 грн х 1 % х 90 днів = 3 600 грн). За таких обставин нарахування процентів у заявленому розмірі не виходить за межі, встановлені ч. 5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування", а їх розмір є співмірним із сумою кредиту та не суперечить засадам добросовісності, розумності та справедливості.

За наведених обставин позовні вимоги позивача до відповідача про стягнення заборгованості за процентами в сумі 3 280 грн 80 коп. підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення комісії в розмірі 1 000 грн суд зазначає таке.

Пунктом 1.4 кредитного договору №262552 від 18 липня 2024 року передбачено, що за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням Кредиту, юридичне оформлення Клієнт сплачує Товариству 25% від суми фінансового кредиту. Послуги надаються протягом дії цього договору та вважаються виконаними у день повного виконання Клієнтом своїх зобов`язань за цим Договором.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у виді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Частиною 1 ст. 11 Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/ рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Таким чином, Закон України "Про споживче кредитування" розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі №204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) зазначив, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Подібних висновків дійшов Верховний Суд і в постанові від 09 жовтня 2024 року у справі № 582/202/22 (провадження № 61-15120св23).

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17 (провадження №14-53цс21) зазначено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (ч. 3 ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність"), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3 ст. 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Виходячи зі змісту вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, тому така дія, як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості за кредитом не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості за кредитом, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав і обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит у цьому випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди, є нікчемними, у зв`язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником.

Такі висновки викладені Верховним Судом у постанові від 07 червня 2023 року у справі № 686/14530/15 (провадження № 61-13299св22).

Умовами кредитного договору передбачено обов`язок позичальника сплатити комісію за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту у розмірі 25% від суми кредиту, що становить 1 000 грн. При цьому договір не містить переліку конкретних послуг, які надаються позичальнику за цю комісію понад ті, що кредитодавець зобов`язаний надавати безоплатно, а позивач не надав доказів фактичного надання таких послуг відповідачу.

Конституційний Суд України у рішенні у справі щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року №543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 11 липня 2013 року №7-рп/2013 у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Таким чином, положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Підсумовуючи все вищевикладене, керуючись правовими висновками Верховного Суду, суд відмовляє позивачу у стягненні з відповідача комісії за обслуговування кредиту в сумі 1 000 грн у зв`язку з недоведенням погодження сторонами договору певного переліку послуг та факту надання їх позичальнику, понад ті, що надаються на безоплатній основі згідно із Законом.

Щодо стягнення заборгованості за нарахованою пенею в розмірі 8 000 грн, суд зазначає таке.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 на території України введено воєнний стан. Надалі строк його дії неодноразово продовжувався, і воєнний стан діяв як на час укладення спірного кредитного договору, так і на час прострочення відповідачем виконання зобов`язання та розгляду цієї справи.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 дійшов висновку, що на кредитний договір поширюється дія пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Цей висновок підтримано, зокрема, у постанові Верховного Суду від 11 липня 2024 року у справі № 727/1033/21 (провадження № 61-1504св24).

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості сума 8 000 грн, яка в розрахунку зазначена як "відсотки на прострочці", а в позовній заяві та витязі з реєстру прав вимог - як пеня, нарахована за період з 01 серпня 2024 року по 16 серпня 2024 року у зв`язку з невнесенням відповідачем чергового платежу, тобто за прострочення, яке мало місце в період дії воєнного стану.

Незалежно від назви, яку використав кредитодавець у розрахунку, зазначена сума за своєю правовою природою є неустойкою (пенею), оскільки нарахована не як плата за користування кредитом (проценти за користування кредитом за цей самий період нараховано окремо), а як грошова санкція за прострочення виконання грошового зобов`язання, починаючи з першого дня прострочення, що відповідає ознакам неустойки, визначеним ст. 549 ЦК України, та п. 5.3 кредитного договору.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання за кредитним договором у період дії на території України воєнного стану, пеня, нарахована в сумі 8 000 грн, не може бути стягнута, і в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Станом на час розгляду справи судом відповідач наданого позивачем розрахунку заборгованості не спростував, доказів погашення вказаної заборгованості не надав.

Також суд доходить висновку, що позивач, який не є первісним кредитором, довів перехід до нього прав вимоги до відповідача за кредитним договором № 262552 від 18 липня 2024 року на підставі договору факторингу №23122024/1 від 23 грудня 2024 року, укладеного між ТОВ "КЛАЙ ІНВЕСТ" та ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС".

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України). Пунктом 4.1.4 кредитного договору передбачено право товариства без згоди клієнта відступити право вимоги за договором третій особі.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).

Пунктом 4.1 договору факторингу №23122024/1 від 23 грудня 2024 року визначено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог. Акт приймання-передачі реєстру прав вимог підписано сторонами 23 грудня 2024 року, а фінансування за договором факторингу сплачено позивачем трьома платежами, передбаченими п. 3.1.2 договору, що підтверджується платіжними інструкціями №11010 від 23 грудня 2024 року, №11147 від 15 січня 2025 року та №11416 від 13 лютого 2025 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків; у цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Водночас доказів виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором ні первісному кредитору, ні позивачу матеріали справи не містять, а тому підстав вважати зобов`язання відповідача припиненим немає.

Договір факторингу є чинним, його дійсність не оспорювалась.

На підставі викладеного суд доходить висновку, що позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" заборгованість за кредитним договором №262552 від 18 липня 2024 року в сумі 7 280 грн 80 коп., з яких: сума заборгованості за тілом кредиту - 4 000 грн та сума заборгованості за відсотками - 3 280 грн 80 коп.

Розподіл судових витрат.

Крім того, у ст. 265 ЦПК України закріплено, що у рішенні суд зазначає про розподіл судових витрат.

Так, згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позовної заяви до суду сплачено судовий збір у сумі 2 662 грн 40 коп. (платіжна інструкція № 262552 від 30 червня 2026 року).

Ціну позову позивачем визначено в розмірі 16 280 грн 80 коп.

Оскільки судом позов задоволено частково на суму 7 280 грн 80 коп., що становить 44,72 % заявлених вимог (7 280,80 х 100 / 16 280,80), то з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме у розмірі

1 190 грн 63 коп. (2 662,40 х 44,72 / 100).

Щодо вимог позивача у частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 6 000 грн суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частин 1-3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Отже, ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, необхідність, розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначила, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України.

Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правової допомоги № 42649746/02 від 01 червня 2026 року, укладений між ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" та ФОП ОСОБА_2 , додаткову угоду № 262552 від 21 липня 2026 року до цього договору; детальний опис робіт (наданих послуг) від 21 липня 2026 року, акт надання послуг від 21 липня 2026 року на загальну суму 6 000 грн; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 5618/10 від 17 березня 2016 року.

Згідно з детальним описом робіт (наданих послуг) та актом надання послуг від 21 липня 2026 року адвокатом надано такі послуги: усна консультація клієнта щодо обставин справи (0,5 год - 250 грн); письмова консультація клієнта щодо спірних правовідносин (1 год - 750 грн); правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (1 год - 1 500 грн); складання позовної заяви, у тому числі попередній розрахунок судових витрат (2 год - 3 000 грн); формування додатків до позовної заяви (0,5 год - 500 грн).

За результатами розгляду питання про розподіл судових витрат та дослідження поданих на їх підтвердження доказів, суд враховує, що дана справа є типовою та нескладною за своєю суттю.

Оскільки позов задоволено частково, відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України зазначені витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі

2 683 грн 20 коп. (6000 х 44,72/100).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 280-285 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" заборгованість за кредитним договором №262552 від 18 липня 2024 року на загальну суму 7 280 (сім тисяч двісті вісімдесят) грн 80 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4 000 грн, заборгованості за простроченими процентами за користування кредитом на суму 3 280 грн 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 190 (одна тисяча сто дев`яносто) грн 63 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі

2 683 (дві тисячі шістсот вісімдесят три) грн 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС", місцезнаходження: 07406, Київська область місто Бровари, вулиця Симона Петлюри, будинок 21/1, код ЄДРПОУ 42649746.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Суддя Л.Я. Рибка