Court ruling № 140878129, 23.10.2026, Mukachevo City and District Court of Zakarpattia Oblast

Справа №303/8568/26

2-ві/303/12/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 року м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі головуючого судді Куцкір Ю.Ю.

з участю секретаря судових засідань Славич М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Мукачево заяву представника скаржника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про відвід судді Гутій Олени Володимирівни, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області перебуває на розгляді скарга ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державних виконавців у ВП №56205253.

21.10.2026 року представником скаржника ОСОБА_1 Дементьєв В.Ф. було подано заяву про відвід судді Гутій О.В.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.10.2026 року відвід судді Гутій О.В. визнано необґрунтованим.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду заяви про відвід судді Гутій О.В. визначено суддю Куцкіра Ю.Ю., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2026 року.

Вивчивши заяву про відвід судді Гутій О.В., суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до п.5 ч.1 статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або необ`єктивності судді.

Згідно ч.1 ст.39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37, 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Статтею 40 ЦПК України передбачено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. Питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.

Згідно з ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13.06.2007 року «Про незалежність судової влади» визначено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

Положеннями ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до п. 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів при винесенні судових рішень, у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від будь-яких зв`язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що впливають на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки зі сторони сторін в конкретному розгляді, але і зі сторони суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв`язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довіру до незалежної судової влади буде підірвано.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв.

Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»).

У справі «П`єрсак проти Бельгії» Європейський суд з прав людини висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, або, навпаки, її наявність може бути перевірено різноманітними способами провів розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі.

Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

ЦПК України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність судді, проте визначає, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.

Згідно з положеннями ч.4 ст.36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (частина друга статті 36 ЦПК України).

Аналізуючи заяву представника скаржника про відвід судді Гутій О.В., судом встановлено, що доводи останнього побудовані виключно на тому факту, що суддя під час вирішення питання щодо прийняття скарги до розгляду, своєю ухвалою від 05.10.2026 року відмовила у задоволенні клопотанні про поновлення строку на подання такої скарги і в цій частині залишила скаргу без розгляду. З таким процесуальним рішенням судді скаржник не погодився внаслідок чого ним подано апеляційну скаргу на вищезазначену ухвалу до Закарпатського апеляційного суду. Даний факт, а також інші обставини, на думку скаржника, є сукупністю встановлених процесуальних обставин, яка з позиції розумного стороннього спостерігача створює об`єктивно обґрунтований сумнів, чи може цей самий суддя надалі без уже сформованої оцінки дослідити взаємопов`язані рішення, розрахунки та бездіяльність у ВП №56205253. Однак у свою чергу, наведені представником скаржника обставини, не підтверджені належними та достовірними доказами, а отже і не свідчать про те, що суддя може розглянути скаргу упереджено чи не об`єктивно, а є виключно його суб`єктивним припущенням.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що в даному випадку, немає підстав вважати, що головуючий суддя у розгляді скарги може бути упередженим під час розгляду скарги або зацікавленим у результаті розгляду поданої скарги.

Презумпція особистої неупередженості судді діє допоки не з`являться докази на користь протилежного.

Доказів на спростування презумпції неупередженості головуючого судді у справі Гутій О.В. сторонами не надано.

Окрім цього, аргументи заяви про самовідвід судді не свідчать про наявність обставин, встановлених статтею 37 ЦПК України, за наявності яких суддя підлягає відводу (самовідводу).

У свою чергу, суд наголошує на тому, що учасники справи не можуть використовувати інститут відводу/самовідводу суддів з метою схиляння суду до ухвалення бажаного для них процесуального рішення. Необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді або задоволення необґрунтованої заяви про відвід/самовідвід судді.

Беручи до уваги вищезазначене, суд приходить до висновку, що в розумінні п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України не є «іншими обставинами, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді» та не може бути підставою для відводу судді, а відповідність дій судді вимогам закону, у свою чергу, може бути перевірена під час розгляду справи в апеляційній та касаційній інстанціях, а тому суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви про відвід судді Гутій О.В. слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 36, 37, 40, 260 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви про відвід судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Гутій Олени Володимирівни у розгляді скарги ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державних виконавців у ВП №56205253 - відмовити.

Скаргу у справі №303/8568/26, провадження 4-с/303/10/26, ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державних виконавців у ВП №56205253 передати апарату Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області для повернення судді Гутій Олені Володимирівні.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.Ю. Куцкір