Court ruling № 140875690, 23.10.2026, Novhorod-Siverskyi District Court of Chernihiv Oblast

Справа № 745/389/26

Провадження № 1-кп/739/167/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 року м. Новгород-Сіверський

Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції у кримінальному провадженні №42026272150000019 відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Рудня Сосницького району Чернігівської області, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , з повною загальною середньою освітою, не заміжньої, не працюючої, раніше не судимої,

обвинуваченої у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 197-1 Кримінального кодексу України (далі - КК України), клопотання захисника про звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності у зв`язку зі зміною обстановки,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 197-1 КК України за наступних обставин.

Відповідно до статті 13 Конституції України, земля являється об`єктом права власності Українського народу.

Згідно зі статтею 14 Конституції України, земля є основним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, згідно частини першої статті 124 Земельного кодексу України здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки вникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до частини першої статті 150 Земельного кодексу України до особливо цінних земель відносяться землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі історико-культурного призначення.

Згідно статті 53 Земельного кодексу України до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Статтею 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено, що землі, на яких розташовані пам`ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

Встановлення зон охорони пам`яток та затвердження меж історичних ареалів населених місць не може бути підставою для примусового вилучення з володіння (користування) земельних ділянок у юридичних та фізичних осіб за умов дотримання землевласниками та землекористувачами правил використання земель історико-культурного призначення.

Відповідно до частини першої статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Незважаючи на вищевказані норми чинного законодавства ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді голови фермерського господарства « ОСОБА_6 », з метою збільшення площі земель для вирощування сільськогосподарської культури та отримання прибутку, маючи корисливий мотив, діючи умисно та протиправно, в інтересах фермерського господарства, достовірно знаючи про відсутність у нього відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу у власність або надання у користування (оренду) земельної ділянки держаної форми власності (архівний кадастровий номер 7424984000:06:000:1349) загальною площею 2,0867 га, а також за відсутності будь-якого правочину щодо використання даної земельної ділянки, розташованої за межами села Козляничі Корюківського району Чернігівської області, яка перебуває у власності держави, у проміжок часу з жовтня 2025 року по травень 2026 року, більш точний час органом досудового розслідування не встановлено, за допомогою підпорядкованого працівника, який не усвідомлював протиправність своїх дій, та сільськогосподарської техніки фермерського господарства, здійснила обробіток частини вказаної земельної ділянки на площі 1,0289 га, яка є пам`яткою археології національного значення - городище «Туличів Городок» та відповідно до Закону України «Про охорону археологічної спадщини» перебуває під охороною держави, чим фактично вчинила її самовільне зайняття, після чого самовільно використовувала шляхом обробітку, засівання та вирощування сільськогосподарської культури - озимої пшениці.

Внаслідок вказаних неправомірних дій ОСОБА_7 , державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації заподіяно шкоду у сумі 61 959 грн. 95 коп.

Захисник до проведення підготовчого судового засідання подав клопотання про звільнення обвинуваченої ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження на підставі статті 48 КК України, у зв`язку зі зміною обстановки, яке мотивує тим, що обвинувачена вперше вчинила злочин, який є злочином невеликої тяжкості, свою вину у вчиненні злочину визнала повністю і щиро розкаялась, звільнила самовільно зайняту земельну ділянку особливо цінних земель, завдану шкоду добровільно відшкодувала в повному обсязі, відповідно на даний час суспільної небезпеки вчинене нею діяння та вона сама не становить.

У підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції захисник своє клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Обвинувачена у підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання свого захисника підтримала та просила його задовольнити, звільнивши її від кримінальної відповідальності на підставі статті 48 КК України, а кримінальне провадження закрити, вказала, що свою вину у вчиненні вказаного вище злочину визнає повністю, завдану шкоду добровільно відшкодувала в повному обсязі, її позиція є добровільною.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання захисника підтримала і проти його задоволення не заперечувала, також просила вирішити питання щодо речових доказів та судових витрат, стягнувши їх з обвинуваченої.

Представник потерпілого у судове засідання не з`явилася, при цьому подала заяву про розгляд справи без її участі в якій вказала, що у вирішенні клопотання захисника покладається на розсуд суду.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до статті 48 КК України особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

Зі змісту статті 48 КК України висновується, що даною нормою передбачено дві самостійні підстави звільнення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності у зв`язку зі зміною обстановки. Таке звільнення може мати місце, коли внаслідок зміни обстановки: 1) вчинене особою діяння втратило суспільну небезпечність або 2) особа перестала бути суспільно небезпечною.

Суд зазначає, що застосування такого виду звільнення від кримінальної відповідальності є правом, а не обов`язок суду, який вирішує питання про застосування статті 48 КК України у кожному конкретному випадку з урахуванням характеру й ступеня суспільної небезпечності злочину, тяжкості заподіяної ним шкоди, часу, який сплив з часу забороненого діяння, важливості і значущості обставин, які свідчать про зміну обстановки.

Зміна обстановки, внаслідок якої вчинене особою діяння втратило суспільну небезпечність, означає передусім істотну зміну соціально-економічних, політичних або духовних засад життєдіяльності суспільства, яка відбувається незалежно від волі винної особи і внаслідок чого втрачається суспільна небезпечність не лише конкретного злочину, а й подібних йому діянь.

Під зміною обстановки, внаслідок якої особа перестала бути суспільно небезпечною, слід розуміти об`єктивні зміни умов життєдіяльності такої особи, які позитивно і суттєво впливають на неї і свідчать про те, що вона не вчинятиме кримінально караних діянь у майбутньому (принаймні подібних вже вчиненому).

Як вбачається, вчинене обвинуваченою ОСОБА_4 діяння, кваліфіковано за частиною другою статті 197-1 КК України, є умисним і відповідно до статті 12 КК України належить до нетяжких злочинів, який не є корупційним правопорушенням, кримінальним правопорушенням, пов`язаним з корупцією, порушенням правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту. Обвинувачена вчинила злочин вперше, раніше він до кримінальної відповідальності не притягувалася.

Також сама обвинувачена свою вину у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 197-1 КК України визнала повністю, у вчиненому щиро розкаялася. З досліджених у судовому засіданні доказів вбачається. що обвинувачена ОСОБА_4 завдану шкоду добровільно відшкодувала в повному обсязі.

Згідно довідки Сосницької селищної ради від 12 жовтня 2026 року земельна ділянка з кадастровим номером 7424984000:06:000:1349, яка знаходиться за межами с. Козляничі, на даний час не розорана, не обробляється, знаходиться в належному стані.

Викладені вище обставини у своїй сукупності свідчать, що на час розгляду даного кримінального провадження відбулася зміна обстановки, внаслідок чого вчинене ОСОБА_4 діяння втратило суспільну небезпечність.

Таким чином наявні всі підстави для звільнення обвинуваченої ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за частиною другою статті 197-1 КК України у зв`язку зі зміною обстановки, тому клопотання захисника є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) підставою для закриття кримінального провадження судом є звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Згідно частини третьої статті 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Пунктом 2 частини третьої статті 314 КПК України передбачено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про закриття провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.

Отже, у зв`язку зі звільнення обвинуваченої ОСОБА_4 на підставі статті 48 КК України від кримінальної відповідальності за частиною другою статті 197-1 КК України кримінальне провадження №42026272150000019 підлягає закриттю.

На підставі статті 124 КПК України процесуальні витрати, здійснені в ході досудового розслідування на залучення експерта для проведення судової експертизи у розмірі 14 656 грн. 32 коп. суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченої в дохід держави.

Речовий доказ земельну ділянку з кадастровим номером 7424984000:06:000:1349 загальною площею 1,0289 гектари залишити у володінні держави.

На підставі викладеного, керуючись статтями 100, 129, 284, 285, 286, 288, 371, 372, 376, 392, 393, 395, Кримінального процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання захисника ОСОБА_5 про звільнення обвинуваченої ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв`язку зі зміною обстановки задовольнити.

Звільнити ОСОБА_4 , обвинувачену у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 197-1 КК України, від кримінальної відповідальності на підставі статті 48 КК України, у зв`язку зі зміною обстановки.

Кримінальне провадження №42026272150000019 відносно ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 197-1 КК України закрити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати на залучення експерта у розмірі 14 656 (чотирнадцять тисяч шістсот п`ятдесят шість) гривень 32 копійки.

Речовий доказ земельну ділянку з кадастровим номером 7424984000:06:000:1349 залишити у володінні держави.

Копії ухвали вручити учасникам судового провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області.

Суддя ОСОБА_1