Decision № 140871071, 13.10.2026, Commercial Court of Khmelnytskyi Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83

e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2026 р. Справа № 924/616/26

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Субботіної Л.О. за участю секретаря судового засідання Мізика М.А., розглянувши матеріали

за позовом Квартирно - експлуатаційного відділу міста Хмельницький м. Хмельницький

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Міністерства оборони України м. Київ та Кабінету Міністрів України м.Київ

за участю заступника керівника Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону на стороні позивача

до Старокостянтинівської міської ради м. Старокостянтинів Хмельницького району Хмельницької області

про усунення перешкод у користуванні землями оборони шляхом скасування державної реєстрації земельних ділянок та права власності

Учасники справи:

позивач: Ковальчук В.М. - діє на підставі наказу № 90 від 25.08.2023, Положення про КЕВ міста Хмельницький

відповідач: не з`явився

третя особа Міністерство оборони України: не з`явилася

третя особа Кабінет Міністрів України: Дмитришина В.В. - діє на підставі наказу № 362/К від 01.12.2025, Положення про центральний відділ судової роботи та міжнародного співробітництва, посадової інструкції

прокурор: Манзелевський Ю.В. - діє на підставі посвідчення

Рішення приймається 13.10.2026, оскільки в судовому засіданні 14.09.2026 та 07.10.2026 оголошувалась перерва.

В судовому засіданні відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Хмельницької області 11.06.2026 надійшла позовна заява Квартирно - експлуатаційного відділу міста Хмельницький до Старокостянтинівської міської ради про усунення перешкод у користуванні землями оборони шляхом скасування державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами 6810800000:15:004:0007, 6810800000:15:004:0008, 6810800000:15:004:0009, 6810800000:15:004:0010, 6810800000:15:004:0011, 6810800000:15:004:0012, 6810800000:15:004:0013, 6810800000:15:004:0014, 6810800000:15:004:0015, 6810800000:15:004:0016 у Державному земельному кадастрі з закриттям Поземельної книги, а також шляхом скасування державної реєстрації права власності територіальної громади м.Старокостянтинів в особі Старокостянтинівської міської ради на вказані земельні ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно із закриттям відповідного розділу. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що 17.01.1979 виконавчим комітетом Старокостянтинівської районної ради було прийнято рішення, яким затверджено матеріали по видачі державного акту на право користування землею Хмельницькій КЕЧ району. Відповідно до державного акту на право користування землею Б № 041646, Хмельницькій КЕЧ (наразі - КЕВ міста Хмельницький) надано в безстрокове та безоплатне користування 2725 га землі. Разом з тим, 24.11.2017 Старокостянтинівською міською радою було прийнято рішення № 30 про надання територіальній громаді м. Старокостянтинів в особі Старокостянтинівської міської ради дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель із земель житлової забудови, які не надані у власність та користування (запасу), розташованих по вул. Героїв Небесної Сотні, 21: земельної ділянки орієнтовно площею 200 000 кв. м. (20 га); по вул. Героїв Небесної Сотні, 17 земельної ділянки орієнтовно площею 100 000 кв. м. (10 га); по вул.Заїкіна, 95 земельної ділянки орієнтовно площею 600 000 кв. м. (60 га) з подальшим наданням цих земельних ділянок у власність (користування). Проте зазначене рішення скасовано у судовому порядку рішенням Господарського суду Хмельницької області від 22.11.2018 у справі №924/174/18. Також Старокостянтинівською міською радою прийнято: рішення № 17 п.1/VІІ від 21.12.2018, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель стосовно розташованої по вул. Заїкіна, 95 земельної ділянки площею 60 0000 м. кв. та вирішено здійснити реєстрацію права власності за Старокостянтинівською міською радою на вказану земельну ділянку (кадастровий номер 6810800000:15:004:0001); рішення № 18 п.1/VІІ від 21.12.2018, яким надано територіальній громаді м.Старокостянтинів в особі Старокостянтинівської міської ради дозвіл на виготовлення технічної документації з землеустрою щодо поділу земельної ділянки, розташованої по вул. Заїкіна, 95 (кадастровий номер 6810800000:004:0001); рішення № 15 п.1/33/VІІ від 22.02.2019, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу розташованої по вул. Заїкіна, 95 земельної ділянки загальною площею 600000 м.кв. на 383 земельні ділянки. Зобов`язано здійснити державну реєстрацію права власності на земельні ділянки, зазначені в п. 1 цього рішення за територіальною громадою м. Старокостянтинів в особі Старокостянтинівської міськради, що і було зроблено. Позивач зазначає, що вищевказані рішення скасовані рішенням Господарського суду Хмельницької області від 11.05.2021 у справі №924/30/20. Під час перегляду зазначеного рішення в апеляційному порядку була проведена судова земельно-технічна експертиза (висновок №258/12-2022 від 24.04.2023), якою встановлено, що земельна ділянка орієнтованою площею 60 га, яка розташована за адресою Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Заїкіна, 95, кадастровий номер 6810800000:15:004:0001, накладається на землі Міністерства оборони України, зазначені в державному акті серія Б № 041646. Тому постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.05.2023 рішення Господарського суду Хмельницької області від 11.05.2021 у справі №924/30/20 залишено без змін. Позивач вказує, що земельна ділянка площею 60 га, яку було поділено на 383 земельні ділянки, вибула з державної власності з порушенням нормативно встановленої процедури. До переліку земельних ділянок, утворених унаслідок такого поділу, зокрема увійшли й спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 6810800000:15:004:0007 площею 0,1 га, 6810800000:15:004:0008 площею 0,1 га, 6810800000:15:004:0009 площею 0,1 га, 6810800000:15:004:0010 площею 0,1 га, 6810800000:15:004:0011 площею 0,1 га, 6810800000:15:004:0012 площею 0,1га, 6810800000:15:004:0013 площею 0,1 га, 6810800000:15:004:0014 площею 0,1 га, 6810800000:15:004:0015 площею 0,1 га, 6810800000:15:004:0016 площею 0,1 га. Зауважує, що істотною передумовою для припинення права постійного користування землями оборони, які закріплені за структурними одиницями Збройних Сил України, та подальшої передачі таких ділянок у власність або у користування іншим особам є прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного рішення за поданням Міністерства оборони України. За наведених обставин, подальша наявність відомостей у Державному земельному кадастрі щодо перебування спірних земельних ділянок у комунальній власності порушуватиме принципи об`єктивності, достовірності, повноти відомостей та унеможливить відновлення порушеного права держави, у власності якої повинна перебувати спірна земельна ділянка. Наявність державної реєстрації права комунальної власності в Державному земельному кадастрі на спірні ділянки, які належить до земель оборони, не позбавляє права землекористувача, але створює йому перешкоди у здійсненні ним охоронюваного законом права користування своїм майном за цільовим призначенням. Тому з метою забезпечення реальної та безперешкодної можливості користуватися спірними земельними ділянками позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2026, вказану позовну заяву передано для розгляду судді Субботіній Л.О.

Ухвалою суду від 16.06.2026, зокрема прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №924/616/26, призначено підготовче засідання на 12:00 год. 16 липня 2026 року, залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Міністерство оборони України та Кабінет Міністрів України, встановлено учасникам справи строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та письмових пояснень.

До суду 02.07.2026 надійшов відзив на позов, в якому відповідач вказує, що у спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна у власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема, не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права. Позивач, обґрунтовуючи позов, посилається на ст. 152 Земельного кодексу України та ст.391 Цивільного кодексу України, стверджуючи про нібито наявність перешкод у користуванні земельними ділянками. Водночас зазначені доводи мають загальний, декларативний характер, не підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами у розумінні ст.ст. 74-77 Господарського процесуального кодексу України, не містять конкретизації протиправних дій відповідача та не доводять факту реального порушення речових чи користувальних прав позивача. Також позивачем не доведено причинно-наслідкового зв`язку між рішеннями органу місцевого самоврядування та заявленими ним порушеннями, що виключає можливість задоволення позову як такого, що ґрунтується на припущеннях. Щодо доводів позивача про незаконність формування спірних земельних ділянок зазначає, що спірні земельні ділянки були сформовані у встановленому законом порядку на підставі належної землевпорядної документації, яка пройшла передбачені законодавством процедури розроблення, погодження та затвердження уповноваженими органами. Внесення відомостей до Державного земельного кадастру має публічний характер і породжує презумпцію їх достовірності та правомірності, доки не буде доведено інше у встановленому законом порядку. Позивачем таких доказів не надано. Щодо правомірності дій Старокостянтинівської міської ради зазначає, що спірні земельні ділянки є результатом реалізації виключних повноважень органу місцевого самоврядування, здійснених у спосіб та в межах, визначених чинним законодавством України, що виключає твердження позивача про їх "незаконне утворення" або "протиправне вибуття". Звертає увагу, що сам по собі факт існування у минулому державних актів або відомчих документів не створює автоматичного та безумовного збереження статусу земель оборони у сучасному розумінні, оскільки такий статус потребує належного юридичного підтвердження, актуалізації обліку та дотримання процедури закріплення земель за конкретними користувачами. Вказане, на думку відповідача, виключає можливість автоматичного ототожнення історичних облікових документів із сучасними сформованими спірними земельними ділянками. Також вказує, що при прийнятті рішень про формування та подальше розпорядження земельними ділянками орган місцевого самоврядування діяв у межах повноважень та відповідно до принципу законності, закріпленого статтею 19 Конституції України. Частина земель формувалася з урахуванням державної політики у сфері соціального забезпечення, зокрема забезпечення учасників бойових дій, осіб, які брали участь у захисті суверенітету та територіальної цілісності України, а також членів сімей загиблих військовослужбовців земельними ділянками для житлового будівництва та садівництва. Таким чином, дії відповідача відповідали публічному інтересу та соціальній функції землі як об`єкта права власності Українського народу. Відповідач вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог, оскільки позивач не довів ані порушення свого права, ані протиправності дій відповідача, а обраний спосіб захисту є неефективним та таким, що не відповідає змісту заявлених вимог. Крім того, відповідач заперечує щодо стягнення судового збору із Старокостянтинівської міської ради через виконавчий комітет міської ради, оскільки вказані органи є окремими юридичними особами кожен зі своїми статусом та повноваженнями, а також самостійно відповідають за своїми зобов`язаннями.

Позивач у відповіді на відзив від 09.07.2026 зазначає, що правовий режим спірних земельних ділянок вже неодноразово досліджувався та був встановлений у судових рішеннях, ухвалених у справах №924/30/20, №924/174/18, в яких суди дійшли єдиного висновку, що спірні земельні ділянки перебувають у державній власності, є землями оборони та належать КЕВ м. Хмельницький на праві постійного користування на підставі державного акту серія Б № 041646. Окрім цього судами було визнано незаконними та скасовано рішення Старокостянтинівської міської ради, якими вона незаконно розпорядилася спірними земельними ділянками. Тому вказані обставини в силу приписів ст. 75 ГПК України, ст. 129-1 Конституції України не можуть бути поставлені під сумнів та мають преюдиціальне значення. Щодо обраного позивачем способу захисту вказує, що зайняття земельної ділянки земель оборони з порушенням Земельного кодексу України, Закону України "Про використання земель оборони" треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави, що охоплюється визначенням негаторного позову. Тому КЕВ м. Хмельницький звернувся до суду із належними позовними вимогами, задоволення яких відновить порушені права та надасть можливість використовувати земельні ділянки за їх цільовим призначенням. Щодо стягнення судового збору з Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області через виконавчий комітет зазначає, що Старокостянтинівська міська рада не є головним розпорядником бюджетних коштів, таким розпорядником є саме виконавчий комітет Старокостянтинівської міської ради, який за організаційно-правовою формою є органом місцевого самоврядування. Старокостянтинівська міська рада затверджує місцеві бюджети, уповноважена на здійснення витрат бюджету, але власні фінансові ресурси у останньої відсутні, оскільки фінансові ресурси на виконання статей видатків закріплюються за виконавчими органами відповідних органів місцевого самоврядування (розпорядники, головні розпорядники). Також Старокостянтинівська міська рада не має відкритих рахунків в органах Казначейства України.

В підготовчому засіданні 16.07.2026 суд задовольнив заяву прокурора про вступ у справу, встановив відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив до 27 липня 2026 року включно, продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 14:30 год. 01 вересня 2026 року, про що постановив ухвали із занесенням до протоколу судового засідання.

Згідно з ухвалою від 01.09.2026, яка постановлена шляхом занесення до протоколу судового засідання, суд відклав підготовче засідання на 10:30 год. 09 вересня 2026 року.

В підготовчому засіданні 09.09.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 14:30 год. 14 вересня 2026 року, про що постановив ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання.

В судовому засіданні 14.09.2026 суд оголосив перерву до 15:15 год. 07 жовтня 2026 року, про що постановлена ухвала із занесенням до протоколу судового засідання.

Відповідно до ухвали від 07.10.2026, яка занесена до протоколу судового засідання, суд оголосив перерву до 12:00 год. 13 жовтня 2026 року.

В судовому засіданні 13.10.2026 суд відмовив у задоволенні клопотання представника Міністерства оборони України від 12.10.2026 про зупинення провадження у справі до вирішення Великою Палатою Верховного Суду справи № 367/4068/17, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 195 ГПК України не допускається зупинення провадження на стадії її розгляду справи по суті на підставі п. 7 ч.1 ст. 228 ГПК України, про що постановлена ухвала із занесенням до протоколу судового засідання.

Представник позивача в судовому засіданні 13.10.2026 підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, що викладені у позовній заяві.

Представник відповідача для участі в судовому засіданні 13.10.2026 не з`явився. У надісланому до суду клопотанні від 10.07.2026 просив здійснювати розгляд справи без його участі та відмовити у позові у повному обсязі.

Третя особа Міністерство оборони України повноважного представника для участі в судовому засіданні 13.10.2026 не направило, у надісланих до суду письмових поясненнях від 25.06.2026 просило здійснювати розгляд справи за відсутності його представника та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник третьої особи Кабінет Міністрів України в судовому засіданні 13.10.2026 підтримала позовні вимоги у повному обсязі. У поданих до суду поясненнях від 30.06.2026 вказує, що оскільки землі оборони перебувають у користуванні Міністерства оборони України, а розпоряджається ними Кабінет Міністрів України, то передумовою для припинення права постійного користування землями оборони, які закріплені за структурними одиницями ЗСУ та подальшої передачі таких ділянок у власність або у користування іншим особам є прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного рішення за поданням Міноборони. Відповідні постанови чи розпорядження Кабінету Міністрів України з приводу передачі земельних ділянок, що є предметом спору, до земель комунальної власності не приймались, а отже відповідач не мав права приймати будь - які рішення відносно цих земельних ділянок, тому позовні вимоги КЕВ м. Хмельницького є обґрунтованими.

Прокурор в судовому засіданні 13.10.2026 та у надісланій до суду заяві повідомив, що земельна ділянка площею 60 га, яку було поділено на 383 земельні ділянки, вибула з державної власності з порушенням нормативно встановленої процедури. Оскільки землі оборони перебувають лише у користуванні Міністерства оборони України, а розпоряджається ними Кабінет Міністрів України, то відповідно до ст. 142 ЗК України виключно Кабінет Міністрів України, як власник, має право припиняти право користування земельною ділянкою, що входить до складу земель оборони.

Суд під час розгляду матеріалів справи встановив наступні обставини.

Відповідно до Державного акта на право користування землею серії Б №041646, виданого виконавчим комітетом Старокостянтинівської районної ради народних депутатів, за Хмельницькою КЕЧ району, яка розташована на території Старокостянтинівського району, було закріплено в безстрокове і безоплатне користування 2725,0 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування для державних потреб.

Відповідно до витягу із директиви Міністра оборони України від 10.01.2005 №Д-322/1/010 Хмельницьку квартирно - експлуатаційну частину району (м. Хмельницький) переформовано у Квартирно - експлуатаційний відділ м. Хмельницький.

Матеріали справи містять Положення про Квартирно - експлуатаційний відділ міста Хмельницький, затверджене наказом начальника Західного квартирно - експлуатаційного управління Сил логістики Збройних Сил України №4 від 29.01.2025, відповідно до п.1 якого Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницький (далі - КЕВ) є органом управління, який входить до структури Збройних Сил України, та створений з метою організації виконання завдань квартирно-експлуатаційного забезпечення військових частин, закладів, установ та організацій (далі - військових частин) Міністерства оборони України та Збройних Сил України, дислокованих у гарнізонах Хмельницького, Шепетівського районах Хмельницької області у мирний час та на особливий період.

Відповідно до директиви Міністра оборони України від 20.04.2005 № Д-322/1/010, Хмельницьку Квартирно-експлуатаційну частини району (ідентифікаційний код юридичної особи 07928461) переформовано (переіменовано) у Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницький (ідентифікаційний код юридичної особи 07928461).

За організаційно - правовою формою КЕВ є державною установою.

Майно установи, в тому числі земельні ділянки (землі оборони) є військовим майном, що перебуває у державній формі власності і закріплюється за нею на праві оперативного управління. Установа користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, що не суперечать чинному законодавству та цьому Положенню.

Майно установи набуває статусу військового майна з моменту його поступлення, надходження до КЕВ м. Хмельницький (взяття на облік).

Рішенням Старокостянтинівської міської ради від 21.12.2018 №17 п.1/32/VII "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель" було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель стосовно розташованої по вул. Заїкіна, 95, земельної ділянки площею 600000 м. кв.; вирішено здійснити реєстрацію права власності за Старокостянтинівською міською радою на розташовану по вул. Заїкіна, 95, земельну ділянку площею 600000 м. кв. (кадастровий номер 6810800000:15:004:0001), категорія земель землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам)).

Відповідно до рішення Старокостянтинівської міської ради №15 п.1/33/VІІ від 22.02.2019, затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу розташованої по вул. Заїкіна, 95, земельної ділянки загальною площею 600000 м. кв. (кадастровий номер 6810800000:15:004:0001) на 383 земельні ділянки, в тому числі на земельні ділянки з кадастровими номерами: 6810800000:15:004:0007 площею 0,1 га, 6810800000:15:004:0008 площею 0,1 га, 6810800000:15:004:0009 площею 0,1 га, 6810800000:15:004:0010 площею 0,1 га, 6810800000:15:004:0011 площею 0,1 га, 6810800000:15:004:0012 площею 0,1 га, 6810800000:15:004:0013 площею 0,1 га, 6810800000:15:004:0014 площею 0,1 га, 6810800000:15:004:0015 площею 0,1 га, 6810800000:15:004:0016 площею 0,1 га (п. 1 рішення). Також вирішено здійснити державну реєстрацію права власності на земельні ділянки, зазначені в п. 1 цього рішення за територіальною громадою мСтарокостянтинів в особі Старокостянтинівської міської ради (п. 2 рішення).

Згідно з інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 15.12.2025, земельні ділянки з кадастровими номерами 6810800000:15:004:0007 площею 0,1 га, 6810800000:15:004:0008 площею 0,1 га, 6810800000:15:004:0009 площею 0,1 га, 6810800000:15:004:0010 площею 0,1 га, 6810800000:15:004:0011 площею 0,1 га, 6810800000:15:004:0012 площею 0,1 га, 6810800000:15:004:0013 площею 0,1 га, 6810800000:15:004:0014 площею 0,1 га, 6810800000:15:004:0015 площею 0,1 га, 6810800000:15:004:0016 площею 0,1 га, зареєстровані на праві власності за територіальною громадою міста Старокостянтинів в особі Старокостянтинівської міської ради.

Матеріали справи містять також інформацію Державного земельного кадастру про право власності та речові права на вищевказані земельні ділянки, надану на запит представника позивача від 04.02.2026, відповідно до якої власником спірних земельних ділянок зазначено територіальну громаду міста Старокостянтинів в особі Старокостянтинівської міської ради, категорія земель: землі житлової та громадської забудови.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 22.11.2018 у справі №924/174/18, яке залишено без змін постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 19.03.2019 та постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019, було задоволено позов Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницького, визнано незаконним та скасовано рішення 23 сесії Старокостянтинівської міської ради №30 в частині п.п. 5, 6, 7, яким територіальній громаді м.Старокостянтинів в особі Старокостянтинівської міської ради надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, які не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, стосовно розташованої в межах вул. Героїв Небесної Сотні, 17 земельної ділянки орієнтовною площею 100000 кв.м. (10 га); по вул. Героїв Небесної Сотні, 21 земельної ділянки орієнтовною площею 200000 кв.м. (20 га); по вул.Заїкіна, 95 земельної ділянки орієнтовно площею 600000 кв.м. (60 га).

При розгляді вказаної справи суди встановили, що земельні ділянки, як землі оборони, належать позивачу на праві постійного користування. Зазначаючи, що істотною передумовою для припинення права постійного користування землями оборони, закріпленими за структурними одиницями Збройних Сил України, та подальшої передачі їх у власність або користування третім особами є отримання згоди на це Міністерства оборони України, яка у даному випадку відсутня, суди дійшли висновку, що міськрада незаконно розпорядилася землями державної власності, які належать до земель оборони, за відсутності доказів відмови попереднього користувача від земельних ділянок, а також за відсутності підстав для переходу права землекористування та з порушенням порядку встановлення і зміни цільового призначення земель. Тому проведення інвентаризації землі при наявній у відповідача інформації про належність її до земель оборони свідчить про протиправність оскаржуваних рішень. Також зазначено, що враховуючи правовий режим спірних земельних ділянок оборонного значення, оскаржуване рішення порушує охоронювані законом права позивача на користування ними та спрямоване на подальше вилучення і передачу у власність іншим особам.

Також рішенням Господарського суду Хмельницької області від 11.05.2021 у справі №924/30/20, яке залишено без змін постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 22.05.2023, було визнано недійсним рішення Старокостянтинівської міської ради №17 п. 1/VІІ від 21 грудня 2018 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель" стосовно земельної ділянки розташованої по вул. Заїкіна, 95 площею 600000 м. кв., визнано недійсним рішення Старокостянтинівської міської ради №18 п.1/VІІ від 21 грудня 2018 року "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки" розташованої по вул.Заїкіна, 95; визнано недійсним рішення Старокостянтинівської міської ради №15 п. 1/33/VІІ "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки", кадастровий номер земельної ділянки 6810800000:15:004:0001, яка розташована у м. Старокостянтинів, вул. Заїкіна, 95.

Суди у справі №924/30/20 зазначили, зокрема, що проведення інвентаризації, в тому числі спірної земельної ділянки, з подальшою передачею її у комунальну власність, при наявній у відповідача інформації про належність цієї земельної ділянки до земель оборони свідчить про протиправність рішення про таку інвентаризацію (без дозволу Міноборони та за відсутності дотримання встановленого законодавством порядку визначення характеру земельних ділянок).

Враховуючи наведене, суди виснували, що спірні рішення: про затвердження технічної документації з землеустрою щодо інвентаризації земель; про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки та про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, прийняті у зв`язку та на подальше виконання рішення Старокостянтинівської міської ради від 24.11.2017 №30 (яким територіальній громаді м. Старокостянтинів в особі Старокостянтинівської міської ради надано дозвіл на розробку техдокументації із землеустрою щодо інвентаризації земель, в тому числі спірної ділянки), про яке (рішення) Верховний Суд у постанові від 11.09.2019 у справі № 924/174/18 дійшов висновку, що воно порушує права позивача на користування землею та спрямоване на подальше вилучення і передачу землі у власність іншим особам. Тому, оспорюванні у цій справі рішення також є такими, що порушують права позивача і прийняті з тією ж метою - передача землі у власність іншим особам.

У вищевказаній справі № 924/30/20 судом апеляційної інстанції призначалась судова земельно-технічна експертиза, за результатами якої було складено висновок експерта Українського незалежного інституту судових експертиз №258/12-2022 від 24.04.2023. У висновку експерт, зокрема встановив, що земельна ділянка орієнтовною площею 60 гектарів, яка розташована за адресою: Хмельницька обл., м.Старокостянтинів, вул. Заїкіна, 95, кадастровий номер 6810800000:15:004:0001, накладається на землі Міністерства оборони України, зазначені в Державному акті серія Б № 041646.

Аналізуючи надані докази, пояснення учасників процесу, оцінюючи їх у сукупності, суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

В розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч.1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України, ст. 4 ГПК України право на судовий захист, позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у ній, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (такий правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 22.09.2022 у справі № 924/1146/21, від 06.10.2022 у справі № 922/2013/21, від 17.11.2022 у справі №904/7841/21).

У даній справі позивач звернувся до суду із позовними вимогами до Старокостянтинівської міської ради про усунення перешкод у користуванні землями оборони шляхом скасування державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами 6810800000:15:004:0007, 6810800000:15:004:0008, 6810800000:15:004:0009, 6810800000:15:004:0010, 6810800000:15:004:0011, 6810800000:15:004:0012, 6810800000:15:004:0013, 6810800000:15:004:0014, 6810800000:15:004:0015, 6810800000:15:004:0016 у Державному земельному кадастрі з закриттям Поземельної книги, а також шляхом скасування державної реєстрації права власності територіальної громади м.Старокостянтинів в особі Старокостянтинівської міської ради на вказані земельні ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно із закриттям відповідного розділу.

Положення ст.ст. 13, 14 Конституції України, ст. 1 Земельного кодексу України (далі ЗК України) визначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (ст.19 ЗК України).

Положеннями ст.65 ЗК України передбачено, що землі оборони становлять окрему категорію земель для здійснення відповідної діяльності, порядок використання яких встановлюється законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЗК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

У чинній редакції ст. 77 ЗК України також зазначено, що землями оборони визнаються земельні ділянки, призначені для забезпечення діяльності Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Міністерства оборони України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, для розміщення військових частин, військових навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, що перебувають у сфері управління зазначених органів та/або входять до структури Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також для розміщення господарських товариств, у статутному капіталі яких 100 відсотків акцій (часток) належать державі та функції з управління корпоративними правами держави у статутних капіталах яких здійснюють зазначені органи, за винятком господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, набуті в результаті примусового відчуження майна в умовах правового режиму воєнного стану відповідно до Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.

Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Порядок використання земель оборони встановлюється законом (ч.ч. 2, 4 ст. 77 ЗК України)

За приписами ст. 2 Закону України "Про використання земель оборони" військовим частинам (якими згідно з ст.1 є військові частини, військові навчальні заклади, підприємства, установи та організації, що перебувають у сфері управління відповідних органів та/або входять до структури Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань для виконання покладених на них функцій та завдань) земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

У ст. 84 ЗК України встановлено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі оборони.

Згідно з ст.14 Закону України "Про Збройні Сили України" в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, державного акту на право користування землею серії Б №041646, виданого виконавчим комітетом Старокостянтинівської районної ради народних депутатів, за Хмельницькою КЕЧ району, розміщеною на території Старокостянтинівського району, яка відповідно до директиви Міністра оборони України від 10.01.2005 № Д-322/1/010 переформована у Квартирно-експлуатаційний відділ м.Хмельницький, було закріплено в безстрокове і безоплатне користування 2725 га землі в межах згідно з планом землекористування для державних потреб.

Разом з тим, відповідно до рішення 23 сесії Старокостянтинівської міської ради №30 від 24.11.2017 територіальній громаді м. Старокостянтинів в особі Старокостянтинівської міської ради, зокрема було надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, які не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, стосовно розташованої по вул.Заїкіна, 95 земельної ділянки орієнтовно площею 600000 кв.м. (60 га).

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 22.11.2018 у справі №924/174/18, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.03.2019 та постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019, визнано незаконним та скасовано вищевказане рішення Старокостянтніської міської ради (в частині пунктів 5, 6, 7), в тому числі і стосовно земельної ділянки орієнтовно площею 600000 кв.м. (60 га), розташованої по вул. Заїкіна, 95.

У вказаній справі суди встановили, що земельні ділянки є землями оборони та належать позивачу (КЕВ м.Хмельницький) на праві постійного користування. Істотною передумовою для припинення права постійного користування землями оборони є отримання згоди на це Міністерства оборони України, яка у даному випадку відсутня. Натомість Старокостянтинівська міська рада, за відсутності дотримання встановленого законодавством порядку, визначила характер земельних ділянок як землі житлової забудови. За таких обставин проведення інвентаризації землі при наявній у відповідача інформації про належність її до земель оборони свідчить про протиправність оскаржуваних рішень. Враховуючи наведене, правовий режим спірних земельних ділянок оборонного значення, суди виснували, що оскаржуване рішення порушує охоронювані законом права КЕВ м. Хмельницький на користування ними та спрямоване на подальше вилучення і передачу у власність іншим особам.

Поряд з тим, відповідачем 21.12.2018 прийняті рішення №17 п.1/32/VII та № 18 п.1/32/VII, якими затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель стосовно розташованої по вул. Заїкіна, 95 земельної ділянки площею 600000 кв.м. та надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу вказаної земельної ділянки. Також 22.02.2019 міська рада відповідно до рішення №15 п.1/33/VІІ затвердила технічну документацію із землеустрою щодо поділу розташованої по вул. Заїкіна, 95 земельної ділянки загальною площею 600000 кв.м. (кадастровий номер 6810800000:15:004:0001) на 383 земельні ділянки, в тому числі земельні ділянки з кадастровими номерами 6810800000:15:004:0007 площею 0,1 га, 6810800000:15:004:0008 площею 0,1 га, 6810800000:15:004:0009 площею 0,1 га, 6810800000:15:004:0010 площею 0,1 га, 6810800000:15:004:0011 площею 0,1 га, 6810800000:15:004:0012 площею 0,1 га, 6810800000:15:004:0013 площею 0,1 га, 6810800000:15:004:0014 площею 0,1 га, 6810800000:15:004:0015 площею 0,1 га, 6810800000:15:004:0016 площею 0,1 га та вирішено здійснити державну реєстрацію права власності на земельні ділянки.

Згідно з рішенням Господарського суду Хмельницької області від 11.05.2021, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.05.2023, вищевказані рішення Старокостянтинівської міської ради визнані недійсними. Суди виснували, що спірні рішення прийняті у зв`язку та на подальше виконання рішення Старокостянтинівської міської ради від 24.11.2017 №30 (яким територіальній громаді м. Старокостянтинів в особі Старокостянтинівської міської ради надано дозвіл на розробку техдокументації із землеустрою щодо інвентаризації земель), про яке (рішення) Верховний Суд у постанові від 11.09.2019 у справі № 924/174/18 дійшов висновку, що воно порушує права позивача на користування землею та спрямоване на подальше вилучення і передачу землі у власність іншим особам. Тому оспорюванні у цій справі рішення також є такими, що порушують права позивача і прийняті з тією ж метою - передача землі у власність іншим особам.

Також у вищевказаній справі № 924/30/20 судом апеляційної інстанції призначалась судова земельно-технічна експертиза, за результатами якої було складено висновок експерта Українського незалежного інституту судових експертиз №258/12-2022 від 24.04.2023. У висновку експерт, зокрема встановив, що земельна ділянка орієнтовною площею 60 гектарів, яка розташована за адресою: Хмельницька обл., м.Старокостянтинів, вул. Заїкіна, 95, кадастровий номер 6810800000:15:004:0001, накладається на землі Міністерства оборони України, зазначені в Державному акті серія Б № 041646.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені судовими рішеннями у справах №924/174/18 та № 924/30/20, мають преюдиційне значення та не потребують повторного доведення.

Отже, у результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6810800000:15:004:001, що належить до земель оборони та перебуває на праві постійного землекористування у позивача, на підставі рішення Старокостянтинівської міської ради №15п.1/33/VІІ від 22.02.2019 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки", визнаного недійсним у справі №924/30/20, утворені земельні ділянки з кадастровими номерами 810800000:15:004:0007, 6810800000:15:004:0008, 6810800000:15:004:0009, 6810800000:15:004:0010, 6810800000:15:004:0011, 6810800000:15:004:0012, 6810800000:15:004:0013, 6810800000:15:004:0014, 6810800000:15:004:0015, 6810800000:15:004:0016, які є предметом спору у даній справі.

Згідно з інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 15.12.2025, інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права, вищевказані земельні ділянки зареєстровані на праві власності за територіальною громадою міста Старокостянтинів в особі Старокостянтинівської міської ради, категорія земель: землі житлової та громадської забудови.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 ЗК України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

До повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить, зокрема розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом (підп. а) ч. 1 ст. 13 ЗК України).

Згідно з ст. 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України. Відчуження земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельних ділянок, які вивільняються у процесі реформування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Землі оборони перебувають лише у користуванні Міністерства оборони України, а розпоряджається ними Кабінет Міністрів України.

Таким чином, з врахуванням вимог, визначених у ст.142 ЗК України, виключно Кабінет Міністрів України має право припиняти право власності чи користування земельною ділянкою, що входить до складу земель оборони.

З огляду на викладене, істотною передумовою для припинення права власності держави на землі оборони та передачу їх територіальній громаді є прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного рішення за поданням Міністерства оборони України. Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №924/174/18, від 24.04.2018 у справі №902/538/14, від 29.11.2018 у справі №924/1025/14.

Разом з тим, доказів прийняття Кабінетом Міністрів України, Міністерством оборони України рішень щодо передачі в комунальну власність із земель оборони земельних ділянок з кадастровими номерами земельні ділянки з кадастровими номерами 810800000:15:004:0007, 6810800000:15:004:0008, 6810800000:15:004:0009, 6810800000:15:004:0010, 6810800000:15:004:0011, 6810800000:15:004:0012, 6810800000:15:004:0013, 6810800000:15:004:0014, 6810800000:15:004:0015, 6810800000:15:004:0016 матеріали справи не містять.

Верховний Суд у постановах від 02.10.2024 у справі №444/1011/20, від 19.02.2025 у справі №145/564/23 вказав, що використання земель оборони суворо регламентується чинним законодавством, передача таких земель або їх використання для інших цілей без попередньої зміни цільового призначення заборонена, будь-які зміни в статусі чи порядку використання земель оборони повинні здійснюватися виключно з урахуванням інтересів обороноздатності держави, що є пріоритетним завданням. Такі обмеження спрямовані на збереження функціонального призначення земель оборони та запобігання їх використанню всупереч державним інтересам, що пов`язані з забезпеченням національної безпеки та оборони. Закріплення за землями статусу "землі оборони" є частиною загальної системи забезпечення національної безпеки, яка гарантує ефективне використання цих земель виключно для потреб оборони держави та недопущення їх неправомірного використання.

За змістом ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч.ч.1, 2 ст. 319 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, у тому числі усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (ст. 391 ЦК України).

Наведений спосіб захисту можна реалізувати шляхом подання негаторного позову.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути наявні перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані із позбавленням його володіння майном.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, зокрема у постановах від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 15.09.2020 у справі №372/1684/14-ц, що за змістом ст.391 ЦК України негаторний позов застосовується для захисту від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння. Якщо в особи за жодних умов не може виникнути право власності, то і володіння є неможливим. Тому ані наявність державної реєстрації права власності за порушником, ані фізичне зайняття ним земельних ділянок, обмежених в обороті, не призводять до заволодіння ними.

Відтак, державну реєстрацію права комунальної власності на землі оборони треба розглядати як такі, що не є пов`язані з позбавленням власника його володіння цими ділянками. Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем може бути лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Держава є власником земель оборони за законом, при цьому наявність чи відсутність у землекористувача документів на користування земельною ділянкою не змінює її правового статусу, оскільки його вже визначено законом (постанова Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №5017/2972/2012).

Тобто, державну реєстрацію права комунальної власності на землі оборони, яка здійснена з порушенням ЗК України, Закону України "Про використання земель оборони", потрібно розглядати як таку, що не є пов`язана з позбавленням власника його володіння цими ділянками. Однак наявність такої реєстрації створює перешкоди власнику або титульному володільцю у здійснення права користування своїм майном, що охоплюється визначенням негаторного позову.

Згідно з Положенням про Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницький, затвердженого наказом начальника Західного квартирно-експлуатаційного управління Сил логістики Збройних Сил України від 29.01.2025 №4, майно установи, в тому числі земельні ділянки (землі оборони), є військовим майном, що перебуває у державній формі власності і закріплюється за нею на праві оперативного управління.

Порушення відповідачем прав Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький підтверджено судовими рішенням, ухваленими у справах № 924/30/20 та № 924/174/18, у яких постійний землекористувач так само був позивачем.

В ухвалених у зазначених справах судових рішеннях, які набрали законної сили, судами (зокрема, і Великою Палатою Верховного Суду) констатовано, що враховуючи правовий режим спірних земельних ділянок оборонного значення, оскаржувані рішення міської ради порушують охоронювані законом права позивача (Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький) на користування ними та спрямовані на подальше вилучення і передачу у власність іншим особам.

Можливість захисту постійним землекористувачем своїх прав у судовому порядку у випадку незаконного розпорядження іншими суб`єктами землею, що перебуває у його користуванні, підтверджена і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 663/1738/16-ц.

Приписами ст.ст. 79, 79-1 ЗК України унормовано, що земельна ділянка це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч.1 ст.9 Закону України "Про Державний земельний кадастр").

Згідно з ч.ч.10, 11 ст.24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Частиною 13 ст.79-1 ЗК України визначено, що земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема, скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі Закон).

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п.1 ч.1 ст.2 Закону).

Зі змісту наведеної норми слідує, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає (висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №911/3594/17, постановах Верховного Суду від 24.01.2020 №910/10987/18, від 27.02.2018 у справі №925/1121/17, від 17.04.2019 у справі №916/675/15, від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20) та ін.).

Відповідно до ч.3 ст. 26 Закону відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

За встановлених судом обставин, спірні земельні ділянки, право власності на які зареєстровано за територіальною громадою м.Старокостянтинів в особі Старокостянтинівської міської ради, належать до земель державної власності та не вилучались у встановленому порядку, відтак позовна вимога про скасування судом державної реєстрації права комунальної власності на спірні земельні ділянки є окремим належним та ефективним способом захисту прав, спрямованим на відновлення первісного стану, що існував до відповідної (незаконної) державної реєстрації.

Під час обрання ефективного способу захисту щодо спірної земельної ділянки необхідно враховувати, що її вибуття з державної власності супроводжувалося незаконною зміною цільового призначення, що зумовлює необхідність заявлення позовної вимоги, спрямованої на скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення землі та водночас поновить права законного користувача спірної земельної ділянки.

Вимоги про скасування державної реєстрації земельної ділянки є елементом єдиного юридичного механізму захисту, спрямованого на досягнення реального результату у вигляді усунення усіх перешкод щодо належного користування та розпорядження спірною земельною ділянкою.

Суд враховує, що питання ефективного способу захисту в подібних правовідносинах було досліджено Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 29.09.2026 у справі №924/1326/25.

У постанові зазначено, що суд дійшов висновку про порушення охоронюваного законом права позивача відповідачем, а відтак, наявність підстав для задоволення позовних вимог про скасування державної реєстрації спірних земельних ділянок в Державному земельному кадастрі та скасування державної реєстрації права власності територіальної громади м.Старокостянтинів в особі Старокостянтинівської міської ради на спірні земельні ділянки, що є належним та ефективним способом захисту в спірних правовідносинах.

Окрім цього, суд також враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 05.08.2026 у справі № 128/2924/22 (належним і ефективним способом захисту цивільних прав та інтересів є скасування державної реєстрації земельної ділянки, якщо таку реєстрацію проведено із порушенням), а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.07.2026 у справі № 915/268/24 (пункт 183).

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про порушення охоронюваного законом права позивача відповідачем, а відтак, наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

При розподілі судових витрат суд враховує наступне.

Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору у зв`язку із задоволенням позову покладаються на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (зі змінами) (далі - Порядок № 845).

Відповідно до п. 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

В свою чергу, згідно ч. 2 ст. 64 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Старокостянтинівська міська рада не є головним розпорядником бюджетних коштів, таким розпорядником є саме виконавчий комітет Старокостянтинівської міської ради, який за організаційно-правовою формою є органом місцевого самоврядування. Старокостянтинівська міська рада затверджує місцеві бюджети, уповноважена на здійснення витрат бюджету, але власні фінансові ресурси у останньої відсутні, оскільки фінансові ресурси на виконання статей видатків закріплюються за виконавчими органами відповідних органів місцевого самоврядування (розпорядники, головні розпорядники). Також Старокостянтинівська міська рада не має відкритих рахунків в органах Казначейства України.

З викладеного суд доходить висновку про необхідність стягнення судового збору з відповідача на користь позивача через виконавчий комітет Старокостянтинівської міської ради.

Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Усунути перешкоди Квартирно-експлуатаційному відділу міста Хмельницький (29006, м.Хмельницький, вул. Героїв АТО, буд. 3/1, код 07928461) у користуванні землями оборони, а саме земельною ділянкою площею 0,1 га з кадастровим номером 6810800000:15:004:0007, земельною ділянкою площею 0,1 га з кадастровим номером 6810800000:15:004:0008, земельною ділянкою площею 0,1 га з кадастровим номером 6810800000:15:004:0009, земельною ділянкою площею 0,1 га з кадастровим номером 6810800000:15:004:0010, земельною ділянкою площею 0,1 га з кадастровим номером 6810800000:15:004:0011, земельною ділянкою площею 0,1 га з кадастровим номером 6810800000:15:004:0012, земельною ділянкою площею 0,1 га з кадастровим номером 6810800000:15:004:0013, земельною ділянкою площею 0,1 га з кадастровим номером 6810800000:15:004:0014, земельною ділянкою площею 0,1 га з кадастровим номером 6810800000:15:004:0015, земельною ділянкою площею 0,1 га з кадастровим номером 6810800000:15:004:0016 шляхом:

скасування державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами: 6810800000:15:004:0007, 6810800000:15:004:0008, 6810800000:15:004:0009, 6810800000:15:004:0010, 6810800000:15:004:0011, 6810800000:15:004:0012, 6810800000:15:004:0013, 6810800000:15:004:0014, 6810800000:15:004:0015, 6810800000:15:004:0016 у Державному земельному кадастрі з закриттям Поземельної книги;

скасування державної реєстрації права власності територіальної громади м. Старокостянтинів в особі Старокостянтинівської міської ради (Хмельницька обл., Хмельницький р-н, м.Старокостянтинів, вул.Острозького, буд. 41, код 36027760) на земельні ділянки з кадастровими номерами 6810800000:15:004:0007, 6810800000:15:004:0008, 6810800000:15:004:0009, 6810800000:15:004:0010, 6810800000:15:004:0011, 6810800000:15:004:0012, 6810800000:15:004:0013, 6810800000:15:004:0014, 6810800000:15:004:0015, 6810800000:15:004:0016 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно із закриттям відповідного розділу.

Стягнути з Старокостянтинівської міської ради (Хмельницька обл., Хмельницький р-н, м.Старокостянтинів, вул.Острозького, буд. 41, код 36027760) через виконавчий комітет Старокостянтинівської міської ради (Хмельницька обл., Хмельницький р-н, м. Старокостянтинів, вул.Острозького, 41, код 04060766) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький (29006, м.Хмельницький, вул. Героїв АТО, буд. 3/1, код 07928461) 53248,00 грн (п`ятдесят три тисячі двісті сорок вісім гривень 00 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складено 23.10.2026.

Суддя Л.О. Субботіна

Рішення надіслати до ел. кабінетів сторін.