Decision № 140870898, 12.10.2026, Commercial Court of Rivne Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2026 р. Справа № 918/564/26

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А., за участі секретаря судового засідання Костюкович Ю.С.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Костопільської міської ради Рівненської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Ресурс" Рі Груп"

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів у сумі 40 163 грн 34 коп.,

у судовому засіданні приймали участь:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - Кєєр О.С., ордер серія АН № 1983114 від 18.05.2026 р. (в режимі відеоконференції);

від прокуратури - Немкович І.І.

Відповідно до частини 14 статті 8, статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

У судовому засіданні 12 жовтня 2026 року, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, проголошено скорочене рішення (вступну та резолютивну частини).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2026 року керівник Здолбунівської окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Костопільської міської ради Рівненської області (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Ресурс" Рі Груп" (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 17.07.2024 року до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 10.01.2024 року № 1, укладеного між Костопільською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго Ресурс" Рі Груп";

- визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 08.08.2024 року до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 10.01.2024 року № 1, укладеного між Костопільською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго Ресурс" Рі Груп";

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Ресурс" Рі Груп" на користь Костопільської міської ради Рівненської області в дохід місцевого бюджету кошти у розмірі 40 163 грн 34 коп.

Також керівник Здолбунівської окружної прокуратури просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Ресурс" Рі Груп" на користь Рівненської обласної прокуратури (р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910077, банк одержувач: Державна казначейська служба, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 7 987 грн 20 коп.

До позовної заяви керівником Здолбунівської окружної прокуратури долучено платіжну інструкцію від 27 квітня 2026 року № 822 (внутрішній номер 503961010) про оплату судового збору за подання даної позовної заяви до Господарського суду Рівненської області в розмірі 7 987 грн 20 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10 січня 2024 року між Костопільською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго Ресурс" Рі Груп" укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 1.

Згодом сторони підписали ряд додаткових угод, якими змінено ціну за одиницю товару, зокрема:

- додатковою угодою № 1 від 11.03.2024 року, на підставі коливання ціни на електричну енергію на ринку визначено, що ціна за 1 кВт/год спожитої електричної енергії становить 5,36148 грн/кВт*год з ПДВ та починає застосовуватись з 01.02.2024 року (зменшено на 18,39% від ціни договору);

- додатковою угодою № 3 від 10.06.2024 року, на підставі коливання ціни на електричну енергію на ринку визначено, що ціна за 1 кВт/год спожитої електричної енергії становить 6,39428 грн/кВт*год з ПДВ та починає застосовуватись з 01.05.2024 року (збільшено на 19,26% від ціни додаткової угоди № 1, ціна менша на 2,67% від ціни договору);

- додатковою угодою № 4 від 17.07.2024 року, на підставі коливання ціни на електричну енергію на ринку визначено, що ціна за 1 кВт/год спожитої електричної енергії становить 8,005932 грн/кВт*год з ПДВ та починає застосовуватись з 01.06.2024 року (збільшено на 25,2% від ціни узгодженої додатковою угодою № 3 (більше на 21,86% від ціни договору);

- додатковою угодою № 5 від 08.08.2024 року, на підставі коливання ціни на електричну енергію на ринку визначено, що ціна за 1 кВт/год спожитої електричної енергії становить 8,434284 грн/кВт*год з ПДВ та починає застосовуватись з 01.07.2024 року (збільшено на 31,9% від ціни узгодженої додатковою угодою № 3 (більше на 28,37% від ціни договору).

Отже, внаслідок укладення додаткових угод відбулось збільшення ціни за одиницю товару на 31,9% від ціни узгодженої додатковою угодою № 3 та збільшення на 28,37% від ціни договору.

Враховуючи положення Закону України "Про публічні закупівлі", додаткові угоди до договору № 4 та № 5 підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, а безпідставно отримані постачальником кошти - поверненню до місцевого бюджету.

Ухвалою суду від 4 травня 2026 року позовну заяву керівника Здолбунівської окружної прокуратури прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження у змішаній (паперовій та електронній) формі та призначено підготовче засідання на 1 червня 2026 року.

19 травня 2026 року від представника відповідача через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнає. Зокрема відповідач зазначає, що Черкаська торгово-промислова палата склала три експертних висновки (№ О-209 від 30.05.2024 р., № О-293 від 01.07.2024 р. та № О-363 від 31.07.2024 р.) належним чином на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Ресурс" Рі Груп". Відповідач зазначає, що усі документи підготовлені кваліфікованим експертом Кононець Л.К. виключно на підставі офіційних даних АТ "Оператор ринку", оприлюднених на сайті https://www.oree.com.ua/. Також відповідач зазначає, що висновки містять усі необхідні реквізити, печатку палати, підпис експерта та дату реєстрації, що підтверджує їх повну відповідність вимогам чинного законодавства України та належну юридичну силу. У кожному з висновків проведено чіткий порівняльний аналіз середньозважених цін електричної енергії на ринку "на добу наперед" (РДН) в торговій зоні ОЕС України. Порівнювалися показники поточного місяця з показниками попереднього місяця (в цілому), що дозволяє об`єктивно відстежувати динаміку ціноутворення протягом квітня-липня 2024 року. Згідно з даними АТ "Оператор ринку", ціна електричної енергії демонструє стабільну тенденцію до зростання: за висновком № О-209 - у травні 2024 р. порівняно з квітнем ціна зросла з 3333,77 грн/МВт*год до 4 221,92 грн/МВт*год (+26,64 %); за висновком № О-293 - у червні 2024 р. порівняно з травнем ціна збільшилася з 4 221,92 грн/МВт*год до 5403,38 грн/МВт*год (+27,98 %); за висновком № О-363 - у липні 2024 р. порівняно з червнем ціна зросла з 5 403,38 грн/МВт*год до 5967,11 грн/МВт*год (+10,43 %). Таким чином, відповідач зазначає, що за період з квітня по липень 2024 року середньозважена ціна на РДН зросла більш ніж у 1,79 рази (з 3333,77 грн/МВт*год до 5967,11 грн/МВт*год). Усі три експертних висновки Черкаської торгово-промислової палати є достовірними, обґрунтованими та повноцінними документами, які підтверджують суттєве коливання (зростання) цін на електричну енергію протягом зазначеного періоду на підставі офіційних даних Оператора ринку. На спростування позиції позивача про те, що відповідач нібито не надав жодного доказу щодо розміру ринкової ціни електричної енергії на день збільшення ціни, відповідач зазначає наступне. По-перше, основним офіційним джерелом інформації про ціни на електричну енергію є АТ "Оператор ринку" - державне акціонерне товариство, уповноважене Кабінетом Міністрів України на ведення торгівлі електроенергією. Вся інформація щодо середньозважених цін на ринку "на добу наперед" (РДН) публікується у відкритому доступі на офіційному сайті https://www.oree.com.ua/. Кожен учасник ринку, у тому числі позивач, має можливість самостійно ознайомитись з актуальними та архівними даними в будь-який момент. По-друге, відповідачем були надані належним чином оформлені експертні висновки Черкаської торгово-промислової палати № О-209, № О-293 та № О-363, в яких на підставі саме цих офіційних даних Оператора ринку чітко зафіксовано розмір середньозважених цін за відповідні місяці та конкретний відсоток їх зростання. Зазначені висновки є офіційними документами, що унормували та підтвердили процентне співвідношення збільшення ціни на електричну енергію, і повністю спростовують твердження позивача про відсутність доказів. Таким чином, відповідач стверджує, що твердження позивача про ненадання доказів є необґрунтованим, оскільки відповідач надав як посилання на первинне офіційне джерело (АТ "Оператор ринку"), так і належні експертні документи, які повністю підтверджують динаміку ринкових цін. Крім того відповідач зазначає, що у разі визнання недійсними додаткових угод № 4 та № 5 та залишення в силі лише додаткової угоди № 3 відповідач буде вимушений нести суттєві фінансові збитки. Це відбувається через те, що відповідач закуповував електричну енергію на ринку спеціально під обсяги споживання даного споживача у ТОВ "ДЕ ТРЕЙДИНГ" за ринковими цінами, сформованими АТ "Оператор ринку". Відповідач просить суд врахувати фактичні обставини, реальну динаміку ринкових цін, підтверджену експертними висновками Черкаської ТПП, та не допустити покладення на відповідача збитків. Також відповідач звертає увагу суду на офіційну позицію Міністерства економіки України щодо застосування положень законодавства у сфері публічних закупівель в умовах правового режиму воєнного стану. Лист є офіційною роз`яснювальною відповіддю Уповноваженого органу у сфері публічних закупівель (Мінекономіки) щодо застосування норм Закону "Про публічні закупівлі" та Особливостей (постанова КМУ № 1178 від 12.10.2022 зі змінами) під час воєнного стану. Так, у листі від 11.06.2025 № 3311-05/42218-05, адресованому Великій Палаті Верховного Суду, Міністерство економіки України зазначило, що починаючи з 19.10.2022 року, на період дії воєнного стану та протягом 90 днів після його припинення або скасування, замовники здійснюють публічні закупівлі відповідно до Закон України "Про публічні закупівлі" з урахуванням особливостей, затверджених постановою Кабінет Міністрів України від 12.10.2022 №1178. Вказані Особливості прийняті Урядом на виконання вимог Закону та встановлюють спеціальне правове регулювання здійснення закупівель у період воєнного стану. Відповідач зазначає, що протягом усього періоду виконання договору діяв добросовісно, відповідно до вимог законодавства та принципу збалансованості договірних відносин, ініціюючи не лише зміну ціни у бік збільшення внаслідок ринкових коливань, але й її зменшення у випадках зниження ринкової вартості електричної енергії. Саме з цією метою між сторонами були укладені додаткові угоди № 1 від 11.03.2024 та № 3 від 10.06.2024, якими ціна електричної енергії була суттєво знижена порівняно з первісно погодженою сторонами ціною договору. Так, додатковою угодою № 1 ціну знижено до 5,36148 грн/кВт*год з ПДВ, а додатковою угодою № 3 - до 6,39428 грн/кВт*год з ПДВ. Таким чином, сам факт укладення додаткової угоди № 3 свідчить про добросовісну поведінку постачальника та його готовність коригувати договірну ціну відповідно до ринкової кон`юнктури навіть на власну шкоду. За таких обставин використання позивачем виключно показника ціни, визначеного додатковою угодою № 3, як базового критерію для подальшого обрахунку "збитків" є юридично та економічно необґрунтованим. Також відповідач зазначає, що позивач фактично ігнорує ту обставину, що зазначена ціна була тимчасовою, сформованою в конкретний період зниження ринкових цін, та не відображала подальшу динаміку ринку електричної енергії у наступних розрахункових періодах. При цьому позивач повністю ігнорує ту обставину, що додаткові угоди № 4 та № 5 були укладені вже в інший період функціонування ринку електричної енергії, а саме в умовах істотного зростання середньозважених цін на ринку "на добу наперед", що підтверджувалося офіційними даними ДП "Оператор ринку". Вказані зміни ціни були зумовлені не довільним волевиявленням постачальника, а об`єктивними ринковими процесами та фактичним збільшенням вартості закупівлі електричної енергії для її подальшого постачання споживачу. Таким чином, відповідач зазначає, що ціна, визначена у додатковій угоді № 3, була актуальною виключно для відповідного розрахункового періоду, в якому спостерігалося тимчасове зниження ринкової вартості електричної енергії. Надалі ситуація на ринку змінилася, а закупівельна ціна електричної енергії для відповідача фактично стала значно вищою за ціну, погоджену сторонами у додатковій угоді № 3. Саме з метою приведення договірних умов у відповідність до реальної ринкової вартості товару сторонами і були укладені додаткові угоди № 4 та № 5. Водночас, як зазначає відповідач, позиція позивача фактично зводиться до того, що у разі визнання додаткових угод № 4 та № 5 недійсними відповідач повинен був продовжувати постачання електричної енергії за ціною, визначеною у додатковій угоді № 3, незважаючи на суттєве підвищення ринкової ціни електричної енергії та фактичної ціни її придбання на ринку.

26 травня 2026 року від керівника Здолбунівської окружної прокуратури через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив, в якій більш детально конкретизовано доводи та обґрунтування, зазначені у позовній заяві, а також наведено аргументи на спростування тверджень відзиву відповідача.

Ухвалою суду від 1 червня 2026 року підготовче провадження у даній справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 22 червня 2026 року на 10:30 год.

12 червня 2026 року від представника відповідача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання від 12.06.2026 року про долучення доказів, в якому просить визнати поважними причини пропуску та поновити строк на подання доказу: Висновку № 007-АНО/26 за результатами проведення науково-правового дослідження від 29.05.2026 року та долучити до матеріалів справи № 918/564/26 Висновок № 007-АНО/26 за результатами проведення науково-правового дослідження від 29.05.2026 року.

Також 12 червня 2026 року від представника відповідача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання від 12.06.2026 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якому просив забезпечити проведення судового засідання у даній справі, призначеного на 22 червня 2026 року на 10:30 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 15 червня 2026 року клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Ресурс" Рі Груп" від 12.06.2026 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 918/564/26 задоволено та постановлено судове засідання у справі № 918/564/26, призначене на "22" червня 2026 року на 10:30 год., провести в режимі відеоконференції за участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Ресурс" Рі Груп".

22 червня 2026 року від представника відповідача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання від 19.06.2026 року про зупинення провадження у справі.

Також 22 червня 2026 року від представника відповідача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання від 22.06.2026 року, в якому просив зобов`язати позивача надати відповіді на поставлені відповідачем у відзиві на позовну заяву питання у формі та в порядку, як це регламентує стаття 90 ГПК України, а також повернутися на стадію підготовчого засідання у справі 918/564/26.

Ухвалою суду від 22 червня 2026 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Ресурс" Рі Груп" від 22.06.2026 року задоволено та постановлено повернутися на стадію підготовчого провадження у справі № 918/564/26. Зобов`язано позивача надати відповіді на поставлені відповідачем у відзиві на позовну заяву питання у формі та в порядку як це регламентує стаття 90 Господарського процесуального кодексу України. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Ресурс" Рі Груп" від 19.06.2026 року про зупинення провадження у справі задоволено частково та зупинено провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/23406/26 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Ресурс" Рі Груп", Товариства з обмеженою відповідальністю "Газенерго-Трейд" до Кабінету Міністрів України про визнання протиправними та скасування пунктів 17 та 19 постанови КМУ № 1178. Зобов`язано сторони інформувати суд про результати розгляду справи № 320/23406/26.

7 липня 2026 року до Господарського суду Рівненської області надійшов запит Північно-західного апеляційного господарського суду від 7 липня 2026 року № 918/564/26/3464/26 про направлення матеріалів справи № 918/564/26 до Північно-західного апеляційного господарського суду у зв`язку з надходженням апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 22.06.2026 року.

Супровідним листом від 8 липня 2026 року № 918/564/26/824/26 на № 918/564/26/3464/26 від 07.07.2026 року матеріали справи № 918/564/26 направлено до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 серпня 2026 року апеляційну скаргу першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури задоволено, ухвалу Господарського суду Рівненської області від 22.06.2026 року у справі № 918/564/26 скасовано в частині зупинення провадження у справі № 918/564/26, а справу № 918/564/26 направлено для продовження розгляду до Господарського суду Рівненської області.

20 серпня 2026 року матеріали справи № 918/564/26 повернулися до Господарського суду Рівненської області.

Ухвалою суду від 20 серпня 2026 року продовжено розгляд справи № 918/564/26 та призначено підготовче засідання на 21 вересня 2026 року на 09:50 год.

24 серпня 2026 року від відповідача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання від 21.08.2026 року про зупинення провадження у справі.

24 серпня 2026 року від відповідача через систему "Електронний суд" надійшли доповнення до клопотання про зупинення провадження у справі.

25 серпня 2026 року від керівника Здолбунівської окружної прокуратури через систему "Електронний суд" надійшли заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

3 вересня 2026 року від представника відповідача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання від 03.09.2026 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якому просив забезпечити проведення судового засідання у даній справі, призначеного на 21 вересня 2026 року о 09:50 год., та всіх наступних судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

7 вересня 2026 року від відповідача через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення.

Ухвалою суду від 7 вересня 2026 року клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Ресурс" Рі Груп" від 03.09.2026 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 918/564/26 задоволено та постановлено підготовче засідання у справі № 918/564/26, призначене на "21" вересня 2026 року на 09:50 год., провести в режимі відеоконференції за участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Ресурс" Рі Груп". Крім того постановлено всі подальші судові засідання у справі № 918/564/26 провести в режимі відеоконференції за участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Ресурс" Рі Груп".

11 вересня 2026 року від керівника Здолбунівської окружної прокуратури через систему "Електронний суд" надійшли заперечення на додаткові пояснення відповідача.

17 вересня 2026 року від Костопільської міської ради Рівненської області через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення.

21 вересня 2026 року від відповідача через систему "Електронний суд" надійшли доповнення до клопотання про зупинення провадження у справі.

Також 21 вересня 2026 року від відповідача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання з додатками, в якому просить долучити до матеріалів справи висновок експерта за результатами проведеної у межах даної справи експертизи та врахувати зазначений висновок експерта під час розгляду справи та вирішення спору по суті.

Ухвалою суду від 21 вересня 2026 року у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Ресурс" Рі Груп" від 21.08.2026 року про зупинення провадження у справі відмовлено. Крім того вказаною ухвалою підготовче провадження у даній справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 12 жовтня 2026 року на 14:00 год.

12 жовтня 2026 року від відповідача через систему "Електронний суд" надійшли письмові пояснення.

12 жовтня 2026 року від керівника Здолбунівської окружної прокуратури через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Частиною 3 ст. 119 ГПК України визначено, що якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 119 ГПК України одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

З метою повного, об`єктивного дослідження та встановлення обставин справи, суд вважає за доцільне поновити відповідачу строк на подання доказу - Висновку № 007-АНО/26 за результатами проведення науково-правового дослідження від 29.05.2026 року та долучити його до матеріалів даної справи.

У судовому засіданні 12 жовтня 2026 року прокурор у справі підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні 12 жовтня 2026 року позов заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Позивач у судове засідання 12 жовтня 2026 року не з`явився, про дату, час і місце даного засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою за підписом відповідального працівника суду про доставку електронного листа, а саме ухвали суду від 21.09.2026 року, до електронного кабінету Костопільської міської ради Рівненської області (т. 2 а.с. 202). В той час про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).

У той же час повторне відкладення розгляду справи може призвести до виходу за межі встановлених чинним ГПК України строків розгляду господарських спорів та порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи належне повідомлення позивача про судове засідання, призначене на 21.09.2026 року, та неповідомлення про причини неявки, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника Костопільської міської ради Рівненської області.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора у справі та представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

За результатами проведеної закупівлі у формі відкритих торгів UA-2023-12-15-021108-a, 10 січня 2024 рок між Костопільською міською радою (далі - Споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго Ресурс" Рі Груп" (далі - Постачальник) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 1 (далі - Договір), відповідно до предмету якого за цим договором Постачальник продає товарну продукцію: Код за ДК 021:2015-09310000-5 - Електрична енергія (Електрична енергія) Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії (далі - товар) та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 5.2. Договору загальна ціна договору складає 344 925,00 грн. без ПДВ, крім того - ПДВ 68 985,00 грн., разом ціна цього Договору становить 413 910,00 грн. з ПДВ. Ціна товару та цього Договору не включає вартість послуг з розподілу електричної енергії, технічного обслуговування, комерційного обліку тощо.

Вартість 1 кВт*год електроенергії на момент підписання договору становить 6,57 грн. з ПДВ. Ціна за 1 кВт*год електричної енергії визначається та змінюється відповідно до Додатка 2 до цього Договору.

Ціна електричної енергії має зазначатись Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни.

У випадках застосування до Споживача диференційованих цін електричної енергії суми, вказані в рахунках, повинні відображати ціни, обчислені на базі різних диференційованих цін (п. 5.3. Договору).

Згідно з п. 14.1 Договору, Договір набуває чинності з дати підписання сторонами та діє до 31.12.2024 включно, а в частині розрахунків діє до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань за цим Договором.

Відповідно до п. 14.5.2. Договору, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених п. 19 Особливостей, серед іншого, погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.

Між сторонами підписано ряд додаткових угод, на підставі яких змінювалась ціна за одиницю товару, зокрема:

- додатковою угодою № 1 від 11.03.2024 року, на підставі коливання ціни на електричну енергію на ринку визначено, що ціна за 1 кВт/год спожитої електричної енергії становить 5,36148 грн/кВт*год з ПДВ та починає застосовуватись з 01.02.2024 (зменшено на 18,39% від ціни договору);

- додатковою угодою № 3 від 10.06.2024 року, на підставі коливання ціни на електричну енергію на ринку визначено, що ціна за 1 кВт/год спожитої електричної енергії становить 6,39428 грн/кВт*год з ПДВ та починає застосовуватись з 01.05.2024 року (збільшено на 19,26 % від ціни додаткової угоди № 1, ціна менша на 2,67% від ціни договору);

- додатковою угодою № 4 від 17.07.2024 року, на підставі коливання ціни на електричну енергію на ринку визначено, що ціна за 1 кВт/год спожитої електричної енергії становить 8,005932 грн/кВт*год з ПДВ та починає застосовуватись з 01.06.2024 року (збільшено на 25,2% від ціни узгодженої додатковою угодою № 3 (більше на 21,86% від ціни договору);

- додатковою угодою № 5 від 08.08.2024 року, на підставі коливання ціни на електричну енергію на ринку визначено, що ціна за 1 кВт/год спожитої електричної енергії становить 8,434284 грн/кВт*год з ПДВ та починає застосовуватись з 01.07.2024 року (збільшено на 31,9% від ціни узгодженої додатковою угодою № 3 (більше на 28,37% від ціни договору).

Отже, внаслідок укладення додаткових угод відбулось збільшення ціни за одиницю товару на 31,9% від ціни узгодженої додатковою угодою № 3 (збільшення на 28,37% від ціни договору).

Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго Ресурс" Рі Груп" на виконання Договору поставлено 62 760,894 кВт*год електричної енергії, за яку Споживачем сплачено 413 910 грн. (з ПДВ), а саме:

- згідно акту № 67 здачі-приймання електричної енергії за січень 2024 року - 7 866 кВт*год на суму 51 679,62 грн. з ПДВ, який сплачено відповідно до платіжної інструкції № 64 від 08.02.2024 року в сумі 51 679,62 грн.;

- згідно акту № 170 здачі-приймання електричної енергії за лютий 2024 року - 8 131 кВт*год на суму 43 594,19 грн. з ПДВ, який сплачено відповідно до платіжних інструкцій № 180 від 07.03.2024 року в сумі 22 713,98 грн., № 193 від 11.03.2024 року в сумі 20 880,21 грн.;

- згідно акту № 340 здачі-приймання електричної енергії за березень 2024 року - 13 348 кВт*год на суму 71 565,04 грн. з ПДВ, який сплачено відповідно до платіжної інструкції №311 від 05.04.2024 в сумі 71 565,04 грн.;

- згідно акту № 515 здачі-приймання електричної енергії за квітень 2024 року - 6 548 кВт*год на суму 35 106,97 грн з ПДВ, який сплачено відповідно до платіжної інструкції № 474 від 07.05.2024 в сумі 35 106,97 грн.;

- згідно акту №729 здачі-приймання електричної енергії за травень 2024 року - 6 548 кВт*год на суму 41 869,75 грн. з ПДВ, який сплачено відповідно до платіжних інструкцій № 644 від 10.06.2024 року в сумі 31 005,06 грн., № 661 від 12.06.2024 року в сумі 2 302,78 грн., № 663 від 13.06.2024 року в сумі 1 921,82 грн., № 670 від 13.06.2024 року в сумі 437,52 грн., № 680 від 17.06.2024 року в сумі 99,07 грн., № 712 від 26.06.2024 в сумі 6 103,5 грн.;

- згідно акту № 960 здачі-приймання електричної енергії за червень 2024 року - 3 010 кВт*год на суму 24 097,86 грн. з ПДВ, який сплачено відповідно до платіжної інструкції №793 від 10.07.2024 в сумі 24 097,86 грн.;

- згідно акту №1122 здачі-приймання електричної енергії за липень 2024 року - 2 894 кВт*год на суму 24 408,82 грн. з ПДВ, який сплачено відповідно до платіжної інструкції № 914 від 07.08.2024 року сумі 24 408,82 грн.;

- згідно акту № 1292 здачі-приймання електричної енергії за серпень 2024 року - 1 646 кВт*год на суму 13 882,84 грн. з ПДВ, який сплачено відповідно до платіжних інструкцій № 1045 від 06.09.2024 року в сумі 11 764,78 грн., № 1105 від 12.09.2024 в сумі 959,92 грн., № 1111 від 13.09.2024 року в сумі 437,39 грн., № 1140 від 23.09.2024 року в сумі 720,75 грн.;

- згідно акту № 1479 здачі-приймання електричної енергії за вересень 2024 року - 5 319 кВт*год на суму 44 861,95 грн. з ПДВ, який сплачено відповідно до платіжних інструкцій № 1251 від 08.10.2024 року в сумі 39 381,97 грн., № 1284 від 14.10.2024 року в сумі 2 903,46 грн., № 1308 від 15.10.2024 року в сумі 633,34 грн., № 1323 від 16.10.2024 року в сумі 886,16 грн., № 1346 від 18.10.2024 року в сумі 1 057,02 грн.;

- згідно акту № 1611 здачі-приймання електричної енергії за жовтень 2024 року - 5 506 кВт*год на суму 46 439,17 грн. з ПДВ, який сплачено відповідно до платіжних інструкцій № 1427 від 06.11.2024 в сумі 7 235,95 грн., № 1449 від 08.11.2024 року в сумі 39 203,22 грн.;

- згідно акту № 2033 здачі-приймання електричної енергії за листопад 2024 року - 1 944,894 кВт*год на суму 16 403,79 грн. з ПДВ, який сплачено відповідно до платіжної інструкції №1837 від 13.12.2024 в сумі 16 403,79 грн.;

Відповідно до звіту про виконання договору про закупівлю UA-2023-12-15-021108-a, що сформований 31.12.2024 на веб-порталі "Prozorro" правовідносини за вказаним Договором припинені.

Прокурор у справі вказує, що додаткові угоди № 4 від 17.07.2024 року та № 5 від 08.08.2024 року до договору про постачання електричної енергії споживачу від 10 січня 2024 року № 1 укладені всупереч Закону України "Про публічні закупівлі", а тому мають бути визнані недійсними в судовому порядку, а безпідставно сплачені кошти підлягають стягненню.

Відтак, оскільки вищевказані додаткові угоди № 4 від 17.07.2024 року та № 5 від 08.08.2024 року визнаються недійсними, то розрахунок за поставлену з 01.06.2024 року електроенергію повинен здійснюватися за ціною, вказаною за умовами додаткової угоди № 3 від 10.06.2024 року до договору про постачання електричної енергії споживачу від 10 січня 2024 року № 1, а саме 6,39428 грн/кВт*год з ПДВ.

Зокрема, Костопільською міською радою сплачено для Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Ресурс" Рі Груп" протягом січня-травня 2024 року грошові кошти у сумі 243 815,57 грн. з ПДВ.

В подальшому, здійснюючи розрахунок за поставлену електричну енергію за період дії оспорюваних додаткових угод Костопільській міській раді поставлено 20 319,894 кВт*год, проте враховуючи, що додаткові угоди № 4 від 17.07.2024, № 5 від 08.08.2024 суперечать вимогам закону, замовник повинен був сплачувати за електричну енергію за ціною, визначеною в додатковій угоді № 3 від 10.06.2024, отже мав сплатити 129 931,09 грн. з урахуванням ПДВ (20 319,894*6,39428 грн.).

Враховуючи викладене, за поставлену електроенергію упродовж січня-грудня 2024 року Костопільська міська рада повинна була сплатити 373 746,66 грн. (243 815,57 грн. + 129 931,09 грн. = 373 746,66 грн.).

Як зазначає прокурор, сума оплати за січень-грудень 2024 року становить 413 910,00 грн. Водночас, внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання спірних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 40 163,34 грн. (413 910 грн. - 373 746,66 грн. = 40 163,34 грн.).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до положення ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".

Згідно п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про національну безпеку України", національні інтереси України - життєво важливі інтереси людини, суспільства і держави, реалізація яких забезпечує державний суверенітет України, її прогресивний демократичний розвиток, а також безпечні умови життєдіяльності і добробут її громадян.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

Відтак, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 806/1000/17, від 19.07.2018 року у справі № 822/1169/17.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише в одному з двох випадків: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Беззаперечно, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Однак, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, що перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17.

При цьому, 03.12.2025 року другий сенат Конституційного Суду України на пленарному засіданні ухвалив рішення у справі № 3-28/2024(59/24) за конституційною скаргою ТОВ "Рейнір Бізнес Груп" згідно п. 2 якого визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Відповідно до п. 3 даного рішення Конституційного Суду України, окремі приписи абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність із 01.01.2027.

Проте, згідно пункту п. 4, рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 у справі № 3-28/2024 (59/24) не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

У мотивувальній частині цього рішення Конституційний Суд України також наголосив, що представництво інтересів держави в суді, передбачене п. 3 ч.1 ст.131-1 Конституції України, має винятковий та субсидіарний характер. Прокурор може здійснювати таке представництво у випадках, коли цього вимагає захист конституційно значущих інтересів держави та коли компетентний орган не забезпечує такого захисту належним чином. В умовах правового режиму воєнного стану особливої ваги набуває всебічне забезпечення захисту інтересів держави Україна, а неперервність виконання прокуратурою визначених Конституцією України функцій є важливою передумовою належного функціонування держави в цей період.

Так, згідно ст. 140 Конституції України та ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Водночас згідно з ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Частиною 4 ст. 71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Доходи місцевих бюджетів, інші кошти, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (ст. 142 Конституції України, ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на доходи місцевих бюджетів, інші кошти (ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Тобто, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. У ст. 143 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.

Відтак, завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.

Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку відповідно до ст.145 Конституції України.

Укладення оспорюваних додаткових угод до договору закупівлі товару всупереч норм Цивільного кодексу України, Закону України "Про публічні закупівлі" є порушенням законності в бюджетній системі, порушує принципи добросовісної конкуренції, об`єктивної та неупередженої оцінки тендерних пропозицій, та принципу запобігання корупційним діям і зловживанням при проведенні публічних закупівель.

Так, прокурор зазначає, що внаслідок необґрунтованого збільшення ціни за одиницю товару (електричну енергію) та безпідставного укладення оспорюваних додаткових угод № 4 від 17.07.2024 року та № 5 від 08.08.2024 року до Договору, Костопільською міською радою зайво сплачено бюджетні кошти у сумі 40 163,34 грн., що становить майже 10% від загальної суми Договору.

Зазначена сума є істотною для бюджету територіальної громади та фактично еквівалентна вартості сплачених послуг з електропостачання за надання таких послуг у лютому 2024 року.

Отож, Костопільська територіальна громада зазнала фінансових втрат, хоча зазначена сума коштів могла бути використана для забезпечення інших нагальних потреб населення територіальної громади або для закупівлі інших товарів, робіт чи послуг.

Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, а отже існують підстави для представництва даних порушених інтересів держави органами прокуратури.

За вказаних обставин, саме Костопільська міська рада є органом, уповноваженими здійснювати захист порушених інтересів держави у вказаних спірних правовідносинах.

У разі порушення економічних (матеріальних) інтересів місцевого самоврядування, порушуються й інтереси держави в цілому.

За змістом ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

З огляду на викладене, прокурор, звертаючись до суду в інтересах держави повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підстави для звернення прокурора до суду, а суд зобов`язаний перевірити такі.

Аналогічні висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 17.07.2018 року у справі № 804/6296/15, від 17.07.2019 року у справі № 824/14/19-а, від 21.08.2019 року у справах № 802/1873/17-а та № 263/2038/16-а.

Враховуючи висновок про застосування норма права, викладений у п. п. 77 - 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18, слід зазначити, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Здолбунівською окружною прокуратурою у відповідності до вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", скеровано на адресу Костопільської міської ради відповідний лист № 54/4-587вих-26 від 25.03.2026 року, яким повідомлено про наявність порушень при укладанні додаткових угод до Договору постачання електричної енергії.

Згідно відповіді Костопільської міської ради від 01.04.2026 року № 530/01-15 вбачається, що Костопільська міська рада не вживала заходів претензійно-позовного характеру.

Отже, зміст листа міської ради підтверджує факт бездіяльності органу місцевого самоврядування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 року у справі № 903/129/18 зроблено висновок, згідно з яким, сам факт незвернення до суду органу, уповноваженого державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, з позовом свідчить про те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження щодо необхідного захисту, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади населеного пункту та звернення до суду з позовом.

Таким чином, незалежно від причин незвернення до суду Костопільської міської ради, сам факт цього незвернення свідчить про те, що вказаний орган місцевого самоврядування не виконує своїх повноважень із захисту інтересів держави.

Відповідно до ст. 53 ГПК України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дані обставини стали підставою для захисту інтересів держави в особі Костопільської міської ради шляхом звернення до суду з даним позовом.

Враховуючи наведене, суд вважає, що прокурор у цій справі підтвердив наявність підстав для представництва інтересів держави в суді та цілком правильно визначив Костопільську міську раду позивачем за пред`явленим ним до суду позовом.

Відповідно до преамбули Закону України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон), цей Закон визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад.

Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону, замовники, учасники процедур закупівлі, суб`єкт оскарження, а також їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом. Забороняється зловживання правами, у тому числі правом на оскарження рішень, дії чи бездіяльності замовника.

Як зазначено в ч. 1 ст. 41 Закону, договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з ч. 4 ст. 41 Закону, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Ключовим у даній нормі Закону є те, що для збільшення ціни за одиницю товару має бути реальне коливання ціни такого товару на ринку в сторону збільшення, що повинно оцінюватися починаючи від підписання договору та до моменту укладення відповідної додаткової угоди (або ж момент розповсюдження дії додаткової угоди), тобто на момент укладання додаткової угоди ціни на товар повинні бути вищими ніж на момент укладання основного договору про закупівлю (або ж додаткової угоди, у разі її обґрунтованого укладення).

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору.

Частиною 1 ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Варто відмітити, що Закон не містить виключень з цього правила.

Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, що входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку, що обґрунтоване і документально підтверджене постачальником; ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Крім того Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 затверджені Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування (далі - Особливості).

Разом з тим, варто звернути увагу на висновок викладений Верховним Судом в постанові від 06.02.2025 року у справі № 916/747/24. Зокрема Верховним Судом зазначено, що Постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 не передбачає внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі", а лише встановлює певні особливості щодо процедури здійснення публічних закупівель під час дії воєнного стану (постанови Верховного Суду від 18.06.2024 року у справі № 922/2595/23, від 01.10.2024 року у справі № 918/779/23).

Верховний Суд у постанові від 28.08.2024 року у справі № 918/694/23 також вказав на те, що постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 року № 1178 деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", та не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення передбаченого даною нормою.

Аналізуючи підстави внесення змін до Договору шляхом підписання додаткових угод встановлено наступне.

За умовами додаткової угоди № 4 від 17.07.2024 року, збільшено ціну на електричну енергію за 1 кВт/год. до 8,005932 грн/кВт*год з ПДВ. Згідно п. 4 вказаної додаткової угоди, додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами та розповсюджує свою дію на відносини між сторонами з 01.06.2024.

Обґрунтовуючи необхідність внесення змін до Договору шляхом підписання оскаржуваної додаткової угоди № 4 від 17.07.2024 року, Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго Ресурс" Рі Груп" надано експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати № О-293 від 01.07.2024 року, який відображає коливання середньозваженої ціни на електроенергію у сторону збільшення за травень 2024 року у порівнянні з червнем 2024 року.

Водночас, постачальником не обґрунтовано і документально не підтверджено факт коливання ціни на електричну енергію на ринку з моменту укладення додаткової угоди № 3 від 10.06.2024 року до моменту укладення додаткової угоди № 4 від 17.07.2024 року. Також не надано інформації про коливання ціни з дати встановлення попередньої ціни до дати застосування нової (зміненої) ціни, тобто з 01.05.2024 року по 01.06.2024 року .

Аналогічна ситуація склалась під час укладення додаткової угоди № 5 від 08.08.2024 року, якою збільшено ціну на електричну енергію за 1 кВт/год до 8,434284 грн/кВт*год з ПДВ. Згідно п. 4 вказаної додаткової угоди, додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами, умови цієї угоди застосовуються до відносин, що виникли між сторонами з 01.07.2024 року.

Обґрунтовуючи необхідність внесення змін до Договору шляхом підписання додаткової угоди № 5 від 08.08.2024 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго Ресурс" Рі Груп" надано довідку Черкаської торгово-промислової палати № О-363 від 31.07.2024 року, яка відображає коливання середньозваженої ціни на електроенергію у сторону збільшення за червень 2024 року у порівнянні з липнем 2024 року. При цьому, відсутня інформація про коливання ціни на електричну енергію з моменту укладення додаткової угоди № 4 від 17.07.2024 року до дати укладення додаткової угоди № 5 від 08.08.2024 року, тобто з 17.07.2024року по 08.08.2024 року, а також інформації про коливання таких цін з дати встановлення попередньої ціни до дати застосування нової (зміненої) ціни, а саме з 01.06.2024 року по 01.07.2024 року.

Законом України "Про публічні закупівлі" не передбачено ані переліку органів, які уповноважені надавати інформацію щодо коливання ціни на товар на ринку, ані форму/вигляд інформації щодо такого коливання. Внесення змін до договору про закупівлю можливе лише у випадку коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим.

Зокрема, у документі, який видає компетентний орган, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціна на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто, наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників такого коливання, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Однак постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (Постанова Верховного суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 927/491/19 від 18.06.2021 року).

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 року у справі № 924/1240/18 з подібних правовідносин вказав, що у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (п. 8.10 постанови).

Разом з тим, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго Ресурс" Рі Груп" не надало жодного доказу щодо розміру ринкової ціни електричної енергії на дату укладення Договору та момент збільшення ціни за додатковими угодами, що нівелює його посилання на значне збільшення такої ціни.

Окрім того додаткові угоди № 4 від 17.07.2024 року, № 5 від 08.08.2024 року укладені з порушенням ст. 41 Закону, оскільки їхнє укладення призвело до перевищення допустимої межі збільшення ціни за одиницю товару (10%), що визначена Законом.

Стаття 652 Цивільного кодексу України передбачає, що в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.

Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, Закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%.

При цьому, у постанові від 24.01.2024 року у справі № 922/2321/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами у договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару у бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Верховний Суд неодноразово зауважував, що передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний уже укладений договір і щоб не проводити новий тендер закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону "Про державні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд вважає, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної у договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод) (постанови Верховного Суду: від 12.11.2024 року у справі № 910/19784/23, від 10.09.2024 року у справі № 918/703/23, від 02.07.2024 року у справі № 910/13579/23, від 14.05.2024 року у справі № 917/1010/22).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 підтримала свої попередні висновки, наведені в постанові від 24.01.2024 року у справі № 922/2321/22 та прийшла до висновку, що визначене законодавцем відсоткове значення обмеження суми є граничним (пороговим) і відповідний ліміт зміни ціни слід враховувати при кожному внесенні змін до договору про закупівлю, а не застосовувати щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Іншими словами, це означає, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору (у разі коливання ціни товару на ринку) не може перевищувати нормативно закріпленого 10% значення для зміни ціни, визначеної в договорі про закупівлю (п. 140 постанови).

Варто зауважити, що позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 року у справі № 922/2321/22 та від 21.11.2025 року у справі № 920/19/24 є фундаментальною для публічних закупівель і залишається релевантною у 2024-2026 роках для договорів, укладених під час воєнного стану.

Тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість усім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підсумовуючи вищевикладене, додаткові угоди № 4 від 17.07.2024 року, № 5 від 08.08.2024 року укладені з порушенням ст. 41 Закону, оскільки їхнє укладення призвело до перевищення допустимої межі збільшення ціни за одиницю товару (10%), що визначена Законом, а також без належних доказів на підтвердження коливання ціни на ринку, тому, з огляду на положення ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України підлягають визнанню недійсними в судовому порядку.

Статтею 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відтак, розрахунок за поставлену електроенергію з 01.06.2024 року повинен здійснюватися за ціною, вказаною в додатковій угоді № 3 від 10.06.2024 до Договору № 1 про постачання електричної енергії від 10.01.2024, а саме 6,39428 грн/кВт*год з ПДВ.

Згідно актів прийняття-передавання товарної продукції та платіжних інструкцій Костопільською міською радою сплачено для Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Ресурс" Рі Груп" протягом січня-травня 2024 року грошові кошти у сумі 243 815,57 грн. з ПДВ.

В подальшому, здійснюючи розрахунок за поставлену електричну енергію за період дії оспорюваних додаткових угод Костопільській міській раді поставлено 20 319,894 кВт*год, проте враховуючи, що додаткові угоди № 4 від 17.07.2024, № 5 від 08.08.2024 суперечать вимогам закону, замовник повинен був сплачувати за електричну енергію за ціною, визначеною в додатковій угоді № 3 від 10.06.2024, отже мав сплатити 129 931,09 грн. з урахуванням ПДВ (20 319,894 * 6,39428 грн.).

Враховуючи викладене, за поставлену електроенергію упродовж січня-грудня 2024 року Костопільська міська рада повинна була сплатити 373 746,66 грн. (243 815,57 грн + 129 931,09 грн = 373 746,66 грн).

Як встановлено, сума оплати за січень-грудень 2024 року становить 413 910,00 грн. Водночас, внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання спірних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 40 163,34 грн. (413 910 грн. - 373 746,66 грн. = 40 163,34 грн.).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Таким чином, грошові кошти в сумі 40 163,34 грн. є такими, що були безпідставно одержані Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго Ресурс" Рі Груп", підстава їх набуття відпала, а тому у відповідності до ст.ст. 216, 1212 ЦК України, підлягають поверненню.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 3 Бюджетного кодексу України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Статтею 23 Бюджетного кодексу України встановлено, що усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до роз`яснення Міністерства фінансів України, наданих листом від 06.03.2003 р. № 021-03/6 та Державного казначейства України від 09.03.2006 № 3.4-22/498 та від 12.02.2008 №7.1-10/744, якщо спочатку нового бюджетного періоду здійснюються повернення зайво виплачених в минулих бюджетних періодах коштів, то зазначені кошти не можуть бути відображені як відновлення касових видатків, а повинні бути перераховані до бюджету.

Відповідно до статті 327 Цивільного кодексу України, у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

За змістом ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", представницьким органом самоврядування територіальної громади, який здійснює від імені та в інтересах територіальної громади функції та повноваження місцевого самоврядування, є Костопільська міська рада.

Якщо позивачем у справі є розпорядник бюджетних коштів, то його правовий статус, повноваження, відповідальність визначаються положеннями Бюджетного кодексу України та Порядком складання, розгляду, затвердження та основними вимогами до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228 (далі - Порядок № 228).

Так, абз. 1, 2 п. 5 Порядку № 228 визначено, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду. Установи мають право брати бюджетні зобов`язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

За змістом абз. 2 п. 43 Порядку № 228, розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

Враховуючи наведене, в даному випадку, Костопільська міська рада у спірних правовідносинах діє як розпорядник бюджетних коштів (отримувач бюджетних коштів) та є замовником товару (електричної енергії) в обсязі та в межах видатків.

Водночас з урахуванням того, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців громади, завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності, неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладання підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про наявність підстав для стягнення безпідставно отриманих коштів за незаконними правочинами.

Вказані висновки висвітлені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2023 року у справі № 924/1283/21.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, безпідставно отримані Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго Ресурс" Рі Груп" кошти в результаті укладення додаткових угод, мають бути стягнуті на користь Костопільської міської ради в дохід місцевого бюджету.

Згідно наданого відповідачем висновку експерта № 2843 за результатами проведення судової економічної експертизи, проведеного Київським відділенням Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. засл. Проф. М.С. Бокаріуса" Міністерства юстиції України, експерт прийшов до висновків про те, що збільшення ціни за одиницю товару (електричної енергії) за Договором № 1 від 10.01.2024 із урахуванням додаткових угод до нього відповідає положенням пп. 2 та 7 п. 19 Особливостей (зі змінами в редакції до прийняття Постанови КМУ № 1067 від 01.09.2025) та умовам Договору № 1 від 10.01.2024, збільшення ціни за одиницю товару (електричної енергії) за Договором № 1 від 10.01.2024 (за кожною додатковою угодою) відповідає положенням пп. 2 та 7 п. 19 Особливостей (зі змінами в редакції до прийняття Постанови КМУ №1067 від 01.09.2025) та умовам Договору №1 від 10.01.2024, документально підтверджується фактичне коливання ціни та у зв`язку з цим збільшення ціни в додаткових угодах 4 та 5 до даного Договору відповідає положенням пп. 2 та 7 п. 19 Особливостей.

Згідно ст. 104 ГПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Предметом спору у даній справі є визнання недійсними додаткових угод № 4 від 17.07.2024 року та № 5 від 08.08.2024 року до Договору № 1 про постачання електричної енергії від 10.01.2024, укладеного між Костопільською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго Ресурс" Рі Груп".

Підставою для визнання недійсними спірних додаткових угод № 4 від 17.07.2024 року та № 5 від 08.08.2024 року до Договору № 1 про постачання електричної енергії від 10.01.2024 року, укладеного між Костопільською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго Ресурс" Рі Груп", є недотримання сторонами при їх укладенні вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Як зазначалось, внаслідок укладення додаткових угод № 4 від 17.07.2024 року та № 5 від 08.08.2024 року, ціна на електричну енергію збільшилась з ініціативи постачальника на 31,9% від ціни узгодженої додатковою угодою № 3 (збільшення на 28,37% від ціни договору).

Факт наявності порівняння середньозважених цін на електричну енергію помісячно у наданих відповідачем експертних висновках Черкаської торгово-промислової палати № О-293 від 01.07.2024 та № О-363 від 31.07.2024 належним чином не підтверджує факт коливання ціни на електричну енергію на ринку з моменту укладення додаткової угоди № 3 до моменту укладення додаткової угоди № 4, з моменту укладення додаткової угоди № 4 до моменту укладення додаткової угоди № 5, а також не свідчить про коливання ціни з дати встановлення попередньої ціни до дати застосування нової (зміненої) ціни, тобто з 01.05.2024 року по 01.06.2024 року, та з 01.06.2024 року по 01.07.2024 року. Факт збільшення середньозваженої ціни товару на ринку не обов`язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору та жодним чином не спростовує обов`язку постачальника дотримуватися пункту 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Затвердження Постановою Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022 Особливостей не свідчить про пріоритет норм Особливостей над нормами Закону України "Про публічні закупівлі".

Затвердження Особливостей не надало право постачальникам та їхнім контрагентам відійти від жорсткого 10% ліміту, встановленого пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону "Про публічні закупівлі".

Факт підвищення ціни більш ніж понад 10%, що суперечить вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", повністю підтверджується матеріалами справи, серед іншого листуванням між Костопільською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго Ресурс" Рі Груп", де Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго Ресурс" Рі Груп" пропонує збільшити ціну Договору більш ніж на 10%.

Таким чином, наданий відповідачем висновок експерта жодним чином не спростовує факту недотримання сторонами при укладенні додаткових угод вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Щодо інших доказів, доводів та заперечень сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, судом встановлено, що оспорювані додаткові угоди № 4 та № 5 до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 10 січня 2024 року № 1 укладено між сторонами з перевищенням максимального ліміту щодо можливої зміни ціни на товар (10%) та зібрані у справі докази свідчать про відсутність правових підстав на день укладення цих правочинів для збільшення ціни, визначених Законом України "Про публічні закупівлі", а відтак суд вважає обґрунтованою та правомірною позовну вимогу прокурора про визнання таких додаткових угод недійсними.

Крім того судом встановлено, що внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладення оспорюваних додаткових угод грошові кошти в сумі 40 163 грн 34 коп. є такими, що були безпідставно одержані відповідачем (Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго Ресурс" Рі Груп"), підстава їх набуття відпала, а тому останній зобов`язаний їх повернути позивачу, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України. Відтак, вимога прокурора про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Ресурс" Рі Груп" зазначених коштів також визнається судом обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

В позовній заяві прокурор просить судові витрати у справі покласти на відповідачів та стягнути на користь Рівненської обласної прокуратури.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні даного позову Рівненською обласною прокуратурою було сплачено 7 987 грн 20 коп. судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією від 27 квітня 2026 року № 822 (внутрішній номер 503961010).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати у справі по сплаті судового збору у розмірі 7 987 грн 20 коп. покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 202, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 17.07.2024 року до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 10.01.2024 року № 1, укладеного між Костопільською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго Ресурс" Рі Груп".

Визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 08.08.2024 року до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 10.01.2024 року № 1, укладеного між Костопільською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго Ресурс" Рі Груп".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Ресурс" Рі Груп" (08137, Київська обл., Бучанський р-н, с. Софіївська-Борщагівка, пр. Мартинова, буд. 3, кв. 61, код ЄДРПОУ 44238503) на користь Костопільської міської ради Рівненської області (35000, Рівненська обл., м. Костопіль, вул. Свободи, буд. 3, код ЄДРПОУ 04057669) в дохід місцевого бюджету кошти у розмірі 40 163 (сорок тисяч сто шістдесят три) грн 34 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Ресурс" Рі Груп" (08137, Київська обл., Бучанський р-н, с. Софіївська-Борщагівка, пр. Мартинова, буд. 3, кв. 61, код ЄДРПОУ 44238503) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, Рівненська обл., місто Рівне, вул. 16 липня, буд. 52, код ЄДРПОУ 02910077, р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету 2800, банк: Державна казначейська служба м. Київ) 7 987 (сім тисяч дев`ятсот вісімдесят сім) грн 20 коп. витрат по оплаті судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 22 жовтня 2026 року.

Суддя Політика Н.А.