Decision № 140858869, 21.10.2026, Derhachi District Court of Kharkiv Oblast

справа № 619/5911/26

провадження № 2/619/3344/26

Рішення

іменем України

21 жовтня 2026 року,

м. Дергачі,

Дергачівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Нечипоренко І.М., за участю секретаря судового засідання Міщенко О.О., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 619/5911/26,

ім`я (найменування) сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»,

відповідачка: ОСОБА_1 ,

вимоги позивача: про стягнення заборгованості,

представник позивача: Сарана А.О.,

представниця відповідачки: Площенко Н.Ф.

Стислий виклад позиції позивача та заперечення відповідачки.

ТОВ «Споживчий центр» у системі «Електронний суд» 03.09.2026 звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 17.11.2025-100002246 від 17.11.2025 у розмірі 23569,51 грн. У обґрунтування позову зазначено, що ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 17.11.2025 уклали Кредитний договір (оферти) №17.11.2025-100002246, відповідно до умов якого, сума кредиту 3000,00 грн; строк, на який надається кредит - 168 днів з дати його надання. У свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову, утворилася заборгованість у розмірі 23569,51 грн, яка складається з: тіла кредиту 11787,60 грн; процентів 5775,91 грн; відсотків, нарахованих по 625 ст. ЦК України 6006,00 грн.

Представницею відповідачки надано до суду відзив, у якому відповідачка частково визнає позовні вимоги у розмірі 118,20 грн, посилаючись на те, що перебуває у шлюбі з військовослужбовцем, який був мобілізований 12 серпня 2022 року, проходить військову службу у Збройних Силах України та має статус учасника бойових дій. Посилаючись на ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідачка вважає, що як дружина військовослужбовця звільнена від сплати процентів за користування кредитом, а також штрафних санкцій і пені за невиконання кредитних зобов`язань. Крім того, відповідачка зазначає, що на погашення заборгованості за кредитним договором нею вже сплачено 13081,80 грн, що підтверджується платіжними документами та визнається позивачем у позовній заяві й розрахунку заборгованості. За розрахунком відповідачки, з урахуванням звільнення від сплати процентів та здійснених платежів, заборгованість за кредитним договором становить 118,20 грн, що відповідає різниці між загальною сумою сплачених коштів та тілом кредиту в розмірі 13200,00 грн. У зв`язку із цим відповідачка вважає позовні вимоги в частині стягнення процентів та нарахувань відповідно до статті 625 ЦК України безпідставними й такими, що не підлягають задоволенню. Також відповідачка повідомила, що попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу становить 9000,00 грн, а докази остаточного розміру понесених витрат будуть подані у строк, передбачений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

Представницею позивача до суду надано відповідь на відзив, у якому просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на те, що відповідачка здійснювала часткове погашення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 13081,80 грн, що було враховано позивачем під час розрахунку заборгованості та визначення суми позовних вимог. На думку представниці позивача, здійснення часткових платежів свідчить про визнання відповідачкою боргу. Також зазначає, що відповідачка не надала доказів або власного розрахунку на спростування визначеного позивачем розміру заборгованості, а наданий розрахунок є належним підтвердженням її розміру. Щодо нарахованої комісії представниця позивача вказує, що вона передбачена умовами кредитного договору та пов`язана з наданням послуг з обслуговування кредитної заборгованості. З огляду на викладене представниця позивача вважає доводи відповідачки необґрунтованими та наполягає на задоволенні позову в повному обсязі.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

На виконання вимог ч. 8 ст. 187 ЦПК України судом 07.09.2026 було сформовано засобами підсистеми «Електронний суд» з Єдиного державного демографічного реєстру відповідь № 3277259 щодо місця перебування та місця проживання відповідачки та відповідь №3277342 від 07.09.2026 щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу є Єдиної інформаційної системи соціальної сфери.

Ухвалою суду від 11.09.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 21.10.2026.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, матеріали справи містять заяву, у якій він просить здійснити розгляд справи за його відсутності.

Представниця відповідачки у судове засідання не з`явилася, надавши до суду заяву, у якій просить здійснити розгляд справи за її відсутності та відсутності відповідачки.

Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 17.11.2025 уклали кредитний договір (оферти) № 17.11.2025-100002246, відповідно до умов Договору заявка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою Позичальник ознайомився під час укладення кредитного договору.

Відповідно до умов кредитного договору № 17.11.2025-100002246 від 17.11.2025 позичальнику надано кредит у розмірі 3000,00 грн строком на 168 днів, з кінцевою датою повернення 03.05.2026. Договором передбачено фіксовану процентну ставку «Стандарт» у розмірі 1% на день протягом перших семи чергових періодів користування кредитом та процентну ставку «Економ» у розмірі 0,5% на день протягом наступних періодів. Також встановлено комісію за надання кредиту в розмірі 5% від суми кредиту, що становить 150,00 грн, та комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 150,00 грн у кожному з другого, третього та четвертого чергових періодів. Продовження строку кредитування договором не передбачено. За прострочення виконання грошових зобов`язань передбачено нарахування 170000% річних відповідно до статті 625 ЦК України з урахуванням установлених договором обмежень.

07.12.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір, відповідно до якого суму кредиту збільшено до 10200,00 грн шляхом надання другого траншу в розмірі 7200,00 грн строком на 148 днів. За надання другого траншу передбачено комісію в розмірі 360,00 грн, а комісію за обслуговування кредитної заборгованості збільшено до 510,00 грн за кожен із другого, третього та четвертого чергових періодів. Денна процентна ставка, визначена додатковим договором, становить 0,78%, реальна річна процентна ставка 5918,55%, орієнтовна загальна вартість кредиту 21946,75 грн.

20.12.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено наступний додатковий договір, відповідно до якого загальну суму кредиту збільшено до 13200,00 грн шляхом надання третього траншу в розмірі 3000,00 грн строком на 135 днів. Комісія за надання третього траншу становить 150,00 грн, а комісію за обслуговування кредитної заборгованості збільшено до 660,00 грн у третьому та четвертому чергових періодах. Денна процентна ставка, визначена цим додатковим договором, становить 0,72%, реальна річна процентна ставка 4544,21%, орієнтовна загальна вартість кредиту 25986,84 грн, з яких 12786,84 грн становлять загальні витрати за кредитом.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 та 4.1 договору кредит надається на споживчі потреби на умовах строковості, платності та повернення, а позичальник зобов`язується повернути отримані кошти, сплатити проценти та передбачені договором комісії. Надання кредитних коштів здійснюється шляхом перерахування на рахунок позичальника з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Крім того, ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту.

Факт зарахування кредитних коштів у загальному розмірі 13200,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_2 підтверджується довідками ТОВ «УПР».

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частинами 1-3 ст. 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Як встановлено п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3-6, 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 вказаного Закону, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладаючи кредитний договір, сторони погодили всі істотні умови договору, зокрема, суму кредиту, відсоткову ставку та строк кредитування.

Відповідно до розрахунку заборгованості загальний розмір заборгованості становить 23569,51 грн, що складається з: тіла кредиту 11787,60 грн; процентів 5775,91 грн; відсотків, нарахованих по ст. 625 ЦК України 6006,00 грн.

Позовні вимоги в частині стягнення відсотків, нарахованих по ст. 625 ЦК України у розмірі 6006,00 грн задоволенню не підлягають, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX та набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Так, 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 год 30 хв, який діє до теперішнього часу.

Відтак, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення відсотків, нарахованих по 625 ст. ЦК України у розмірі 6006,00 грн не підлягають задоволенню.

Водночас, суд зазначає, що умовами кредитного договору передбачено нарахування процентів за користування кредитом за фіксованими процентними ставками, зокрема за процентною ставкою «Стандарт» у розмірі 1% на день та процентною ставкою «Економ» у розмірі 0,5% на день.

Крім того, договором передбачено сплату комісії за надання кредиту в розмірі 5% від суми кредиту, що становить 150,00 грн, та комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Відповідно до первісного графіка платежів, який є невід`ємною частиною кредитного договору, перший черговий платіж у розмірі 570,00 грн мав бути здійснений до 30.11.2025 та складався із 420,00 грн процентів за користування кредитом і 150,00 грн комісії за надання кредиту.

07.12.2025 між сторонами укладено додатковий договір, відповідно до якого відповідачці надано додатковий транш кредитних коштів у розмірі 7200,00 грн, унаслідок чого загальний розмір кредиту збільшено до 10200,00 грн.

Згідно з графіком платежів до зазначеного додаткового договору черговий платіж зі строком сплати 14.12.2025 визначено в розмірі 1866,00 грн, з яких 996,00 грн становили проценти за користування кредитом, 360,00 грн - комісія за надання додаткового траншу, 510,00 грн - комісія за обслуговування кредитної заборгованості.

20.12.2025 між сторонами укладено наступний додатковий договір, відповідно до якого відповідачці надано додатковий транш у розмірі 3000,00 грн, унаслідок чого загальний розмір кредиту збільшено до 13200,00 грн.

Відповідно до остаточного графіка платежів, складеного станом на 20.12.2025, черговий платіж зі строком сплати 28.12.2025 визначено в розмірі 2508,00 грн, з яких 1698,00 грн становили проценти за користування кредитом, 150,00 грн - комісія за надання додаткового траншу, 660,00 грн - комісія за обслуговування кредитної заборгованості.

Наступний черговий платіж зі строком сплати 11.01.2026 визначено в розмірі 2508,00 грн, з яких 1848,00 грн становили проценти за користування кредитом, а 660,00 грн - комісія за обслуговування кредитної заборгованості.

Таким чином, загальна сума кредитних коштів, наданих відповідачці за кредитним договором та додатковими договорами до нього, становить 13200,00 грн.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачка здійснила платежі на загальну суму 13081,80 грн, які позивач зарахував переважно в рахунок погашення процентів за користування кредитом та комісій.

При цьому позивач визначив залишок заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 11787,60 грн.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства.

За змістом статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Разом із тим виконання зобов`язань за кредитним договором має здійснюватися з урахуванням спеціальних норм законодавства, які регулюють відповідні правовідносини та встановлюють гарантії для окремих категорій осіб.

Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Аналіз наведеної норми свідчить, що законодавець установив спеціальну гарантію, спрямовану на забезпечення соціального захисту не лише військовослужбовців, а й членів їх сімей, зокрема дружин (чоловіків).

При цьому положення пункту 15 статті 14 зазначеного Закону не пов`язують застосування відповідної гарантії з тим, чи укладено кредитний договір безпосередньо військовослужбовцем, чи його дружиною (чоловіком).

Отже, дружина військовослужбовця, призваного на військову службу під час мобілізації, має право на встановлену законом гарантію щодо ненарахування процентів за користування кредитом за власними кредитними зобов`язаннями протягом періоду, визначеного законом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який є військовослужбовцем у військовій частині НОМЕР_3 з 31.07.2025 по теперішній час, про що свідчить копія свідоцтва про шлюб та копія довідки форми 5 (а.с. 29-31).

Кредитний договір між сторонами укладено 17.11.2025, тобто під час проходження чоловіком відповідачки військової служби.

Відповідно до пункту 3.2 кредитного договору кредит надавався для задоволення особистих потреб позичальника, не пов`язаних із підприємницькою діяльністю.

Доказів того, що кредитний договір належить до встановлених пунктом 15 статті 14 Закону винятків, матеріали справи не містять.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачка має право на застосування передбаченої законом гарантії щодо ненарахування процентів за користування кредитом.

Суд зазначає, що відповідна гарантія має імперативний характер та не може бути обмежена умовами кредитного договору.

Встановлення договором процентних ставок «Стандарт» та «Економ» не усуває обов`язку кредитодавця дотримуватися вимог спеціального закону.

Таким чином, нарахування відповідачці процентів за користування кредитом протягом періоду дії відповідної гарантії суперечить пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

У зв`язку із цим суд зазначає про відсутність правових підстав для стягнення з відповідачки процентів за користування кредитом у розмірі 5775,91 грн.

Водночас, із матеріалів справи вбачається, що умовами кредитного договору передбачено сплату комісії за надання кредиту та комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 зроблено наступний правовий висновок.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст ст. 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин 1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне управління кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за управління кредиту без конкретного переліку, які саме послуги надаються є нікчемними відповідно до частин 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».».

Суд враховує, що за змістом умов спірного кредитного договору комісія за обслуговування кредитної заборгованості передбачена, зокрема, за інформаційну підтримку позичальника, інформування про строки здійснення платежів, надання консультацій, забезпечення можливості здійснення платежів через особистий кабінет та інші дії, пов`язані із супроводженням кредитного договору.

При цьому зазначені дії за своїм змістом пов`язані з виконанням кредитодавцем власних обов`язків щодо належного обслуговування кредитного зобов`язання.

Суд також враховує, що умовами кредитного договору не передбачено надання позичальниці окремих додаткових чи супутніх послуг, не пов`язаних із виконанням кредитодавцем своїх обов`язків за договором.

За таких обставин суд дійшов висновку, що передбачена договором комісія за обслуговування кредитної заборгованості фактично встановлена за дії, які здійснюються кредитодавцем у межах виконання кредитного договору, та за надання інформації, право на безоплатне отримання якої гарантується споживачу законом.

Передбачена договором комісія за надання кредиту встановлена безпосередньо за виконання кредитодавцем зазначеного обов`язку та не пов`язана з наданням позичальниці окремої додаткової послуги.

Оцінивши зміст відповідних умов кредитного договору в сукупності, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для покладення на відповідачку обов`язку зі сплати передбачених договором комісій.

За таких обставин суд виходить із нікчемності умов кредитного договору щодо сплати комісій та зазначає, що такі умови не створюють для відповідачки обов`язку з їх сплати.

При цьому суд враховує, що позивач не заявляє самостійних вимог про стягнення комісій, однак відповідні суми були враховані кредитодавцем під час розподілу здійснених відповідачкою платежів.

Тому перевірка правомірності такого зарахування є необхідною для встановлення дійсного розміру заборгованості за основною сумою кредиту.

Відповідно до статті 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання в повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у визначеній законом черговості, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про споживче кредитування» у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит в повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; у другу чергу - сума кредиту та проценти за користування кредитом; у третю чергу - інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.

Разом із тим відповідно до частини четвертої статті 3 Закону України «Про споживче кредитування» стаття 19 зазначеного Закону не застосовується до кредитів, загальний розмір яких не перевищує однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на день укладення кредитного договору.

Первісний розмір кредиту становив 3000,00 грн, проте додатковими договорами від 07.12.2025 та 20.12.2025 загальний розмір кредиту було збільшено відповідно до 10200,00 грн та 13200,00 грн.

При цьому суд виходить із того, що додатковими договорами не створено самостійних, не пов`язаних між собою кредитних зобов`язань, а змінено загальний розмір кредиту за первісним договором № 17.11.2025-100002246.

Після збільшення загального розміру кредиту до 10200,00 грн його сума перевищила розмір однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на день укладення первісного кредитного договору, у зв`язку з чим суд враховує спеціальну черговість погашення вимог, передбачену статтею 19 Закону України «Про споживче кредитування».

Водночас незалежно від особливостей застосування зазначеної черговості суд виходить із того, що кошти позичальника не можуть бути правомірно зараховані на погашення грошових зобов`язань, які не виникли в силу закону або нікчемності відповідних умов договору.

Оскільки на відповідачку поширюється гарантія щодо ненарахування процентів за користування кредитом, такі проценти не можуть враховуватися під час визначення черговості погашення її грошових зобов`язань.

Крім того, судом установлено відсутність правових підстав для сплати передбачених договором комісій.

Таким чином, за відсутності правомірно нарахованих процентів та комісій кошти, сплачені відповідачкою на виконання кредитного договору, підлягають врахуванню під час визначення фактичного розміру виконаного нею зобов`язання з повернення основної суми кредиту.

Досліджуючи наданий позивачем розрахунок заборгованості, умови кредитного договору № 17.11.2025-100002246 від 17.11.2025, додаткових договорів від 07.12.2025 та 20.12.2025, а також відповідні графіки платежів, суд установив, що відповідачкою протягом дії кредитного договору здійснювалися платежі в рахунок виконання взятих на себе кредитних зобов`язань.

При цьому суд зазначає, що перевірці підлягає не лише факт здійснення відповідачкою платежів та їх загальний розмір, а й правомірність розподілу таких коштів кредитодавцем між окремими складовими кредитної заборгованості.

17 листопада 2025 року відповідно до умов кредитного договору відповідачці надано кредитні кошти в розмірі 3000,00 грн.

Таким чином, станом на дату укладення кредитного договору основна сума кредитного зобов`язання становила 3000,00 грн.

29 листопада 2025 року відповідачкою здійснено платіж у розмірі 570,00 грн.

Відповідно до графіка платежів до первісного кредитного договору зазначений платіж складався із 420,00 грн процентів за користування кредитом та 150,00 грн комісії за надання кредиту.

Проте проценти за користування кредитом у розмірі 420,00 грн не підлягали нарахуванню відповідачці відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а умова договору щодо сплати комісії за надання кредиту в розмірі 150,00 грн є нікчемною з наведених судом підстав.

Отже, сплачена відповідачкою сума 570,00 грн не могла бути правомірно зарахована кредитодавцем на погашення зазначених нарахувань.

З урахуванням викладеного суд вважає за необхідне врахувати сплачені 570,00 грн у рахунок погашення основної суми кредиту.

Таким чином, залишок основного боргу після здійснення зазначеного платежу становив: 3000,00 грн 570,00 грн = 2430,00 грн.

07 грудня 2025 року між сторонами укладено додатковий договір, відповідно до якого відповідачці надано додаткові кредитні кошти в розмірі 7200,00 грн.

Таким чином, загальна сума фактично наданих кредитних коштів збільшилася до 10200,00 грн, а залишок основного боргу з урахуванням раніше здійсненого платежу становив: 2430,00 грн + 7200,00 грн = 9630,00 грн.

15 грудня 2025 року відповідачкою здійснено наступний платіж у розмірі 1866,00 грн.

Відповідно до графіка платежів до додаткового договору від 07.12.2025 зазначений платіж складався із 996,00 грн процентів за користування кредитом, 360,00 грн комісії за надання додаткового траншу та 510,00 грн комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Загальна сума становить: 996,00 грн + 360,00 грн + 510,00 грн = 1866,00 грн.

Водночас проценти за користування кредитом у розмірі 996,00 грн не підлягали нарахуванню відповідачці відповідно до спеціального закону, а передбачені договором комісії в загальному розмірі 870,00 грн (360,00 грн + 510,00 грн) не підлягали сплаті у зв`язку з нікчемністю відповідних умов договору.

Таким чином, сплачена відповідачкою сума 1866,00 грн підлягає врахуванню в рахунок погашення основної суми кредиту.

Залишок основного боргу після здійснення зазначеного платежу становив: 9630,00 грн 1866,00 грн = 7764,00 грн.

20 грудня 2025 року між сторонами укладено наступний додатковий договір, відповідно до якого відповідачці надано додаткові кредитні кошти в розмірі 3000,00 грн.

Унаслідок цього загальна сума фактично наданих кредитних коштів становила 13200,00 грн, а залишок основного боргу з урахуванням раніше здійснених платежів збільшився до: 7764,00 грн + 3000,00 грн = 10764,00 грн.

29 грудня 2025 року відповідачкою здійснено платіж у розмірі 2508,00 грн.

Відповідно до графіка платежів до додаткового договору від 20.12.2025 черговий платіж зі строком сплати 28.12.2025 складався із 1698,00 грн процентів за користування кредитом, 150,00 грн комісії за надання додаткового траншу та 660,00 грн комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Загальна сума становить: 1698,00 грн + 150,00 грн + 660,00 грн = 2508,00 грн.

Разом із тим проценти за користування кредитом у розмірі 1698,00 грн не підлягали нарахуванню відповідачці відповідно до спеціального закону, а комісії в загальному розмірі 810,00 грн (150,00 грн + 660,00 грн) не підлягали сплаті у зв`язку з нікчемністю відповідних умов договору.

Отже, зазначений платіж у розмірі 2508,00 грн підлягає врахуванню в рахунок погашення основної суми кредиту.

Залишок основного боргу після здійснення зазначеного платежу становив: 10764,00 грн 2508,00 грн = 8256,00 грн.

10 січня 2026 року відповідачкою здійснено платіж у розмірі 2508,00 грн.

Відповідно до графіка платежів до додаткового договору від 20.12.2025 черговий платіж зі строком сплати 11.01.2026 складався із 1848,00 грн процентів за користування кредитом та 660,00 грн комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Загальна сума становить: 1848,00 грн + 660,00 грн = 2508,00 грн.

Оскільки проценти за користування кредитом у розмірі 1848,00 грн не підлягали нарахуванню, а комісія за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 660,00 грн не підлягала сплаті у зв`язку з нікчемністю відповідної умови договору, суд вважає за необхідне врахувати сплачені відповідачкою 2508,00 грн у рахунок погашення основної суми кредиту.

Таким чином, залишок основного боргу після здійснення зазначеного платежу становив: 8256,00 грн 2508,00 грн = 5748,00 грн.

29 січня 2026 року відповідачкою здійснено платіж у розмірі 3102,00 грн.

Відповідно до остаточного графіка платежів до додаткового договору від 20.12.2025 черговий платіж зі строком сплати 25.01.2026 передбачав сплату 1848,00 грн процентів за користування кредитом та 660,00 грн комісії за обслуговування кредитної заборгованості, загалом 2508,00 грн.

Водночас фактично відповідачкою 29.01.2026 сплачено 3102,00 грн, тобто на 594,00 грн більше за розмір чергового платежу, передбаченого графіком.

3102,00 грн 2508,00 грн = 594,00 грн.

Оскільки проценти за користування кредитом не підлягали нарахуванню, а умова договору щодо сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемною, суд вважає за необхідне врахувати всю фактично сплачену відповідачкою суму 3102,00 грн у рахунок погашення основної суми кредиту.

Таким чином, залишок основного боргу після здійснення зазначеного платежу становив: 5748,00 грн 3102,00 грн = 2646,00 грн.

08 лютого 2026 року відповідачкою здійснено платіж у розмірі 2527,80 грн.

Відповідно до остаточного графіка платежів до додаткового договору від 20.12.2025 черговий платіж зі строком сплати 08.02.2026 передбачав сплату 1755,60 грн процентів за користування кредитом та 752,40 грн у рахунок погашення основної суми кредиту, загалом 2508,00 грн.

Водночас фактично відповідачкою сплачено 2527,80 грн, тобто на 19,80 грн більше за розмір чергового платежу, передбаченого графіком.

2527,80 грн 2508,00 грн = 19,80 грн.

При цьому проценти за користування кредитом у розмірі 1755,60 грн не підлягали нарахуванню відповідачці відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Отже, сплачена відповідачкою сума 2527,80 грн підлягає врахуванню в рахунок погашення основної суми кредиту.

Таким чином, залишок основного боргу після здійснення зазначеного платежу становить: 2646,00 грн 2527,80 грн = 118,20 грн.

Отже, за результатами здійсненого судом перерахунку встановлено, що загальна сума кредитних коштів, наданих відповідачці, становить 13200,00 грн, а загальна сума фактично здійснених відповідачкою платежів 13081,80 грн.

Зокрема, відповідачкою сплачено: 29.11.2025 - 570,00 грн; 15.12.2025 - 1866,00 грн; 29.12.2025 - 2508,00 грн; 10.01.2026 - 2508,00 грн; 29.01.2026 - 3102,00 грн; 08.02.2026 - 2527,80 грн.

Загальна сума здійснених платежів становить: 570,00 грн + 1866,00 грн + 2508,00 грн + 2508,00 грн + 3102,00 грн + 2527,80 грн = 13081,80 грн.

Таким чином, залишок основної суми кредиту становить: 13200,00 грн - 13081,80 грн = 118,20 грн.

При цьому суд враховує, що позивачем визначено залишок основного боргу в розмірі 11787,60 грн, що свідчить про зарахування на погашення основної суми кредиту лише 1412,40 грн із загальної суми здійснених відповідачкою платежів.

13200,00 грн 11787,60 грн = 1412,40 грн.

Водночас різниця між загальною сумою здійснених відповідачкою платежів та сумою, зарахованою позивачем на погашення основного боргу, становить: 13081,80 грн 1412,40 грн = 11669,40 грн.

Зазначені кошти були зараховані кредитодавцем у рахунок погашення інших складових кредитного зобов`язання, правомірність яких судом не встановлена.

За таких обставин суд доходить висновку, що визначений позивачем розмір основної заборгованості в сумі 11787,60 грн є необґрунтованим.

З урахуванням установлених обставин справи, спеціальних законодавчих гарантій щодо ненарахування процентів за користування кредитом, нікчемності умов договору щодо сплати комісій та здійсненого судом перерахунку, залишок основної суми кредиту становить 118,20 грн.

Відтак вимоги позивача про стягнення основної суми кредиту підлягають частковому задоволенню в розмірі 118,20 грн, а в решті заявленої до стягнення суми основного боргу задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» підлягають задоволенню частково, в розмірі 0,50%, то розмір сплаченого ними судового збору (2662,40 грн) при зверненні до суду з цим позовом підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам, а саме в розмірі 13,31 грн.

Керуючись ст. 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 17.11.2025-100002246 від 17.11.2025 у розмірі 118,20 грн (сто вісімнадцять гривень 20 копійок).

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» витрати по сплаті судового збору у розмірі 13,31 грн (тринадцять гривень 31 копійка).

Надіслати учасникам справи копію судового рішення в електронній формі у порядку, визначеному законом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А.

відповідачка: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 .

Суддя І. М. Нечипоренко