Court ruling № 140837758, 21.10.2026, Ivano-Frankivsk District Administrative Court

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

"21" жовтня 2026 р. справа № 300/8952/24

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Остап`юк С.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень, вчинених на виконання судового рішення, та встановлення судового контролю за його виконанням в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області, Державної міграційної служби України про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі заявник, позивач) подав до Івано-Франківського окружного адміністративного суду заяву від 07.08.2026 в порядку статтей 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України в якій просить визнати протиправними дії Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області, вчинені на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.06.2025 у справі № 300/8952/24, що полягають у неналежному виконанні зазначеного рішення під час повторного розгляду звернення від 23.10.2024; визнати протиправною відповідь Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області від 31.07.2026 як результат неналежного виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.06.2025 у справі № 300/8952/24; зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області належним чином виконати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.06.2025 у справі № 300/8952/24 шляхом повторного розгляду звернення від 23.10.2024 із фактичним урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині зазначеного рішення; встановити судовий контроль за виконанням рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.06.2025 у справі № 300/8952/24; зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області подати до Івано-Франківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду у встановлений судом строк із зазначенням конкретних дій, здійснених під час повторного розгляду звернення від 23.10.2024 на виконання висновків суду.

Заява обґрунтована тим, що Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області неналежно виконало рішення суду від 05.06.2025 у справі № 300/8952/24, оскільки у відповіді від 31.07.2026 повторно зазначило про необхідність подання документа про припинення громадянства Російської Федерації, не врахувало належним чином висновків суду та не запропонувало можливих шляхів вирішення питання припинення іноземного громадянства.

Суд, розглянувши в порядку письмового провадження заяву про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень, вчинених на виконання судового рішення, та встановлення судового контролю за його виконанням в даній адміністративній справі, зазначає наступне.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.06.2025 в справі за № 300/8952/24 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною відмову Державної міграційної служби України, оформлену листом за № УКЦ-С-922-24/6.4/7283-24 від 01.11.2024, щодо прийняття в ОСОБА_1 декларації про відмову від іноземного громадянства. Зобов`язано Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 23.10.2024 щодо прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства, з урахуванням наведених у мотивувальній частині даного судового рішення висновків. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Отже, предметом виконання судового рішення є повторний розгляд компетентним органом звернення заявника з урахуванням правових висновків суду. При цьому резолютивна частина рішення не містить безумовного обов`язку прийняти декларацію про відмову від іноземного громадянства або оформити паспорт громадянина України.

Водночас відсутність такого безумовного обов`язку не звільняє відповідача від необхідності реального врахування висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення.

Зокрема, у рішенні від 05.06.2025 суд звернув увагу на обставини, пов`язані з повномасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, яка істотно ускладнила можливість припинення заявником російського громадянства та отримання відповідного документа.

Суд також зазначив, що за встановлених у справі обставин Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області повинно запропонувати позивачу можливі шляхи вирішення питання припинення громадянства Російської Федерації.

Таким чином, виконання рішення передбачало не лише повторне опрацювання звернення, а й урахування зазначених обставин та надання їм належної оцінки під час вирішення питання про прийняття декларації.

Згідно з частиною 2 статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За правилами статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, оцінюючи заяву, суд повинен перевірити, чи свідчать наведені заявником обставини про невиконання або неналежне виконання відповідачем конкретного обов`язку, покладеного рішенням від 05.06.2025.

Щодо повторного розгляду звернення та відповіді від 31.07.2026.

Як встановлено судом, листом від 31.07.2026 № 2601.0-146/2601.2-26 Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області повідомило заявника про повторний розгляд його звернення від 23.10.2024 щодо прийняття декларації про відмову від громадянства Російської Федерації та оформлення паспорта громадянина України у формі картки.

У зазначеному листі відповідач навів положення Закону України «Про громадянство України», проаналізував законодавчі зміни у сфері громадянства, зокрема внесені Законом України № 4502-IX, та послався на наказ Міністерства внутрішніх справ України від 08.05.2026 № 438.

За результатами розгляду звернення відповідач зазначив про відсутність, на його думку, правових підстав для подання заявником декларації про відмову від іноземного громадянства та повідомив про необхідність подання документа про припинення громадянства Російської Федерації.

Водночас у листі наведено інформацію про передбачені законодавством Російської Федерації загальний та спрощений порядки виходу з громадянства залежно від місця проживання особи. Також відповідач повідомив про законодавчі зміни в Україні, спрямовані на врегулювання питання виконання зобов`язань щодо припинення іноземного громадянства громадянами Російської Федерації та Республіки Білорусь, які набули громадянство України.

Таким чином, зміст листа свідчить про те, що під час повторного розгляду відповідач не обмежився виключно відтворенням первісної відмови, а навів правове обґрунтування своєї позиції, розглянув питання щодо застосовного законодавства та повідомив заявника про передбачені законодавством процедури виходу з громадянства Російської Федерації.

Посилання заявника на те, що відповідач дійшов висновку про відсутність правових підстав для подання декларації, саме по собі не свідчить про невиконання судового рішення. Рішенням від 05.06.2025 суд не визначив наперед результат повторного розгляду звернення та не зобов`язав відповідача ухвалити виключно сприятливе для позивача рішення.

При цьому суд бере до уваги, що повторний розгляд звернення має здійснюватися з урахуванням законодавства, чинного на час його проведення, та фактичних обставин, які мають значення для вирішення відповідного питання. Зміни в законодавстві, що набрали чинності після ухвалення судового рішення, можуть бути враховані компетентним органом під час повторного розгляду, однак не скасовують обов`язку виконати судове рішення в установлених ним межах.

Зі змісту листа від 31.07.2026 не встановлено, що відповідач заперечив установлені судом обставини щодо впливу збройної агресії Російської Федерації на можливість припинення заявником іноземного громадянства. Натомість орган навів інформацію про відповідні процедури виходу з громадянства та обґрунтував власну позицію положеннями законодавства, яке, на його думку, підлягає застосуванню.

За таких обставин суд не встановив достатніх підстав стверджувати, що відповідач повністю проігнорував висновки рішення від 05.06.2025 або взагалі не здійснив повторного розгляду звернення заявника.

Водночас необхідно розмежовувати питання виконання судового рішення та питання правильності застосування відповідачем норм матеріального права під час прийняття нового рішення за результатами повторного розгляду.

Механізм, передбачений статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України, спрямований на захист прав особи від протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, допущених під час виконання судового рішення. Він не передбачає автоматичного визнання протиправною будь-якої нової відповіді органу лише з тієї причини, що її зміст не відповідає очікуванням заявника.

Отже, сам факт незгоди заявника з правовою позицією, викладеною в листі від 31.07.2026, за відсутності достатніх підстав установити невиконання конкретного припису рішення суду, не є достатньою підставою для задоволення заявлених вимог.

Щодо вимог за статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Застосування цієї норми потребує встановлення конкретної невідповідності поведінки відповідача змісту судового рішення або порушення прав позивача, захист яких забезпечено цим рішенням.

У цій справі відповідач здійснив повторний розгляд звернення від 23.10.2024, надав заявнику відповідь та навів правове обґрунтування прийнятого за результатами такого розгляду висновку.

Доводи заявника зводяться переважно до незгоди з висновком відповідача про відсутність правових підстав для подання декларації та до твердження про недостатність запропонованих органом способів вирішення питання припинення громадянства Російської Федерації.

Однак судове рішення від 05.06.2025 не містить припису щодо обов`язкового прийняття декларації, не визначає конкретного результату повторного розгляду та не покладає на відповідача обов`язку забезпечити припинення іноземного громадянства заявника. Обов`язок відповідача полягає у повторному розгляді звернення з урахуванням правових висновків суду.

Наведені у листі від 31.07.2026 положення законодавства та інформація про процедури виходу з громадянства Російської Федерації свідчать про розгляд відповідачем питання, яке було предметом судового розгляду, а не про повну відмову від виконання покладеного на нього обов`язку.

Заявником не наведено достатніх обставин, які б у межах цієї заяви давали змогу встановити, що відповідач не здійснив повторного розгляду звернення або свідомо залишив поза увагою обов`язкові приписи резолютивної частини рішення від 05.06.2025.

Суд також ураховує, що вимога про повторне зобов`язання відповідача розглянути те саме звернення не може бути задоволена лише з огляду на незгоду заявника з результатом уже проведеного повторного розгляду. Для застосування такого способу захисту необхідно встановити конкретне невиконання відповідачем обов`язку, визначеного судовим рішенням, чого в межах цієї заяви достатньою мірою не підтверджено.

Отже, підстав для визнання протиправними дій відповідача та відповіді від 31.07.2026 у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України суд не встановив.

Щодо встановлення судового контролю, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, встановлення судового контролю є процесуальним механізмом забезпечення виконання судового рішення, застосування якого залежить від оцінки обставин конкретної справи, характеру покладеного обов`язку та наявності достатніх підстав вважати, що додатковий контроль сприятиме реальному виконанню рішення.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.08.2026, постановленою за результатами розгляду інших заяв ОСОБА_1 , судом досліджено питання щодо способу і порядку виконання рішення від 05.06.2025 та встановлення судового контролю за його виконанням.

Під час розгляду цих заяв установлено, що Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області перебуває у стані припинення шляхом ліквідації, однак запис про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесено.

Також суд зазначив про відсутність на час розгляду попередніх заяв правових підстав для заміни боржника його правонаступником у порядку статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки фактичного припинення юридичної особи не відбулося.

Зазначені обставини не припиняють обов`язковості рішення суду та не звільняють відповідача від його виконання до моменту припинення юридичної особи в установленому законом порядку. Водночас вони підлягають урахуванню під час визначення необхідності та ефективності застосування додаткових заходів судового контролю.

У цій справі заявник просить зобов`язати відповідача подати звіт про виконання рішення із зазначенням конкретних дій, здійснених під час повторного розгляду звернення.

Однак матеріали заяви свідчать, що відповідач уже надав заявнику відповідь від 31.07.2026, у якій виклав результати повторного розгляду звернення та навів правове обґрунтування своєї позиції. Заявником не наведено достатніх доказів того, що за наявних обставин подання додаткового звіту саме по собі сприятиме усуненню встановленого порушення або забезпечить інший конкретний результат виконання судового рішення.

Крім того, зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення не може використовуватися як самостійний спосіб повторного вирішення спору щодо правомірності результату розгляду звернення або як механізм покладення обов`язків на орган, який не визначений судовим рішенням боржником.

За таких обставин суд не встановив достатніх підстав для застосування додаткових заходів судового контролю у вигляді зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення від 05.06.2025.

При цьому відмова у встановленні судового контролю в межах цієї заяви не означає звільнення відповідача від обов`язку виконувати судове рішення та не позбавляє заявника права звернутися до суду з відповідною заявою за наявності нових обставин, які свідчитимуть про невиконання рішення або необхідність застосування додаткових заходів контролю.

Оцінивши наведені заявником доводи в сукупності з матеріалами справи, змістом рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.06.2025 у справі № 300/8952/24 та листом Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області від 31.07.2026 № 2601.0-146/2601.2-26, суд дійшов висновку, що заявником не доведено достатніх підстав для задоволення заявлених вимог у заяві від 07.08.2026.

Відповідач здійснив повторний розгляд звернення від 23.10.2024, повідомив заявника про результати такого розгляду та навів правові підстави своєї позиції. Сам по собі несприятливий для заявника результат повторного розгляду не свідчить про невиконання судового рішення, яким відповідача зобов`язано повторно розглянути звернення, а не безумовно прийняти декларацію.

Достатніх підстав для висновку про те, що відповідач не виконав конкретний обов`язок, покладений рішенням від 05.06.2025, та що його дії під час повторного розгляду звернення мають бути визнані протиправними в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, судом не встановлено.

Також відсутні достатні підстави для застосування додаткових заходів судового контролю, передбачених статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України, у вигляді зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

З огляду на викладене суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 від 07.08.2026.

Керуючись статтями 248, 254, 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень, вчинених на виконання судового рішення від 05.06.2026 у справі № 300/8952/24, та встановлення судового контролю за його виконанням залишити без задоволення.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання суддею.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її підписання суддею, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Остап`юк С.В.