Decision № 140805533, 28.09.2026, Samarskyi District Court of Dnipropetrovsk City

Справа 206/6805/25

Провадження 2/206/633/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Дніпро

Самарський районний суд міста Дніпра: у складі головуючого судді Плінської А.В., при секретарі Габісонія Л.В., з участю відповідача - позивача - ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про захист прав споживача, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом про стягнення з відповідача на свою користь заборгованості за Договором про надання банківських послуг Monobank від 7 грудня 2018 року в розмірі 102 336 грн. 28 коп. станом на 5 жовтня 2025 року. Заборгованість складається лише з тіла кредиту. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 07 грудня 2018 року відповідач звернулась до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з цим підписала анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 07 грудня 2018 року, яка разом з Умовами і правилами обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг.

На підставі укладеного договору відповідачу надано кредит в сумі 90000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка № НОМЕР_1 , зі сплатою відсотків за процентними ставками, зазначеними в тарифах. Відповідач зобов`язалася здійснювати погашення кредиту та відсотків шляхом сплати щомісячного мінімального платежу в розмірі та в термін, зазначені в мобільному додатку, при несплаті щомісячного мінімального платежу - сплатити штраф згідно з тарифами.

Відповідач не надавала своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами відповідно до умов договору, чим в порушення умов договору та положень статей 509, 526, 1054 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) не виконала зобов`язання за договором.

Станом на 27.02.2025 року прострочення відповідачем зобов`язання із сплати щомісячного мінімального платежу за кредитним договором становило понад 90 днів, внаслідок чого на підставі положень підпункту 5.17 пункту 5 розділу ІІ Умов і правил обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів Monobank/Universal Bank відбулося істотне порушення зобов`язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. 27.02.2025 року позивач направив відповідачу повідомлення «пуш» про істотне порушення умов договору та необхідність погасити суму заборгованості, однак відповідач не вчинила дій, направлених на погашення заборгованості, у зв`язку з цим згідно підпунктів 5.18, 5.19 пункту 5 розділу ІІ Умов і правил обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів Monobank/Universal Bank 29.03.2025 року кредит отримав форму «на вимогу».

Згідно положень частини другої статті 1054, частини другої статті 1050 ЦК України наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Розмір заборгованості відповідача за кредитним договором станом на 05.10.2025 року становить 102336,28 грн., що є залишком заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту). Відповідач не погашає заборгованість, чим порушує права позивача.

Ухвалою від 3 грудня 2025 року було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні з викликом сторін.

17 грудня 2025 року відповідачка-позивачка подала до суду відзив на позовну заяву в якому вказала, що банком було без її відома та згоди збільшено кредитний ліміт до 90 000 грн. 27 липня 2024 року за її картковим рахунком відбулись несанкціоновані нею фінансові операції, несанкціоноване зняття грошових коштів на загальну суму 90 459,79 грн., а саме транзакції 27 липня 2024 року двома платежами. Вказує, що вказані транзакції не проводила, це справа шахраїв. 27 липня 2024 року приблизно о 10 год. 22 хв. вона перейшла за фітинговим посиланням в одному з месенджерів з подальшим внесенням реквізитів банківської карти у відповідну форму. Використовуючи дані, зловмисники отримали доступ до аканту та здійснили несанкціоновані списання коштів. За вказаним фактом ОСОБА_1 звернулась до правоохоронних органів. Подальші списання коштів з карти здійснювалось банком автоматично на списання відсотків заборгованості. В задоволенні позову банку просить відмовити, так як кошти були в неї списані з рахунку через шахрайську схему, а банк не вжив заходів безпеки. Крім того, вказує, що банком було незаконно списано розмір відсотків в розмірі 12 195 грн. 65 коп.

В свою чергу, 17 грудня 2025 року ОСОБА_1 подала до суду зустрічну позовну заяву до Акціонерного товариства «Універсал Банк», в якій просить визнати недійсними операції (транзакції) щодо переказу коштів 27 липня 2024 року з рахунку НОМЕР_2 , який відкритий на ім`я ОСОБА_1 в АТ «Універсал банк» на загальну суму 90 459,79 грн. та просить зобов`язати АТ «Універсал банк» відновити залишок коштів на рахунку НОМЕР_2 до того стану, в якому він був перед виконанням операцій (транзакцій) 27 липня 2024 року, тобто станом на 00 год. 27 липня 2024 року, з урахуванням вже внесеної позивачем плати в рахунок погашення боргу. На обґрунтування своїх вимог позивачка - відповідачка вказала, що транзакції щодо списання коштів з рахунку відбулись поза її згодою, про що вона терміново повідомила банк, звернулась із заявою до правоохоронних органів. Вказує, що банк має право списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження, а вона такого не давала. Саме банк у відносинах з клієнтом має довести відсутність своєї вини, а не перекладати це на клієнта банку. Саме банки мають вживати заходи безпеки, що унеможливить несанкціонований доступ до банківського рахунку, а тому просить задовольнити зустрічний позов.

5 січня 2026 року представником позивача - відповідача було подано відзив на зустрічну позовну заяву в якому вказано, що ОСОБА_1 в підписаній анкеті - заяві від 7 грудня 2018 року беззастережно погодилась з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Попередньо ліміт становив 60 000 грн., а 13 жовтня 2023 року ліміт було збільшено до 90 000 грн., про що відповідач - позивач отримала пуш - повідомлення у мобільному додатку. 27 липня 2024 року о 10-58 ОСОБА_1 зі своєї основної чорної картки, на яку встановлювався кредитний ліміт, здійснила переказ на свою доларову картку № НОМЕР_3 , відкриту у Монобанк на суму 51 979,79 грн. Далі зі своєї доларової картки відповідач - позивач здійснила перекази на картки третіх осіб на суму 49 000 грн. Також 27 липня 2024 року об 11-04 зі своєї основної чорної картки відповідач здійснила поповнення банки Поповнення на 90 на суму 38 480 грн. Далі в той же день об 11-05 відповідач здійснила часткове зняття банки на суму 37 000 грн. на свою іншу віртуальну дебетову картку відкриту у Монобанку № НОМЕР_4 . Після цього, відповідачка з вказаної картки перерахувала на користь третіх осіб суму 37 000 грн. Всього на користь третіх осіб ОСОБА_1 27 липня 2024 року було перераховано 86 000 грн. Відповідач своїми діями сприяла втраті, незаконному використанні інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від її імені. Відповідач власними діями, зокрема переходом за фітинговим посиланням та передачею конфіденційних платіжних і ідентифікаційних даних, сприяла їх компрометації, що унеможливлює покладення відповідальності за спірні платіжні операції на банк.

Ухвалою від 13 січня 2026 року зустрічний позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про захист прав споживача було прийнято до спільного розгляду із первісним позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

27 січня 2026 року ОСОБА_1 подала до суду відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву в якій вказала, що мобільний телефон Самсунг, з якого здійснювався вхід до мобільного додатку не належить її чоловіку. Транзакції відбулись без її згоди, внаслідок дій шахраїв. На її думку саме банк несе ризик негативних наслідків несанкціонованих або спірних операцій.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про день, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином, в окремо наданій до суду заяві просив розглянути справу у його відсутність. Позовні вимоги банку просить задовольнити та відмовити у задоволенні вимог зустрічного позову.

Відповідачка в судовому засіданні просила задовольнити зустрічний позов та відмовити в задоволенні первісного позову.

Заслухавши учасника, дослідивши матеріали, суд приходить до наступного висновку.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1, 2статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII(надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Встановлено, що у жовтні 2017 року АТ Універсал Банк запустив новий проект «Monobank», в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки «Monobank». Після перевірки кредитної історії на платіжних картках монобанк за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт.

Особливістю проекту Monobankє те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга - переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт.

З матеріалів справи вбачається, що 07.12.2018 року між позивачем-відповідачем та відповідачем-позивачем укладено кредитний договір шляхом підписання Анкети-заяви до договору про надання банківських послуг monobank Universal Bank у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка, про що свідчить особистий підпис відповідача.

Положеннями Анкети-заяви визначено, що відповідач-позивач підтвердила, що ця анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладання якого позичальник підтвердила і зобов`язалася його виконувати (пункт 2 анкети-заяви).

Таким чином, підписання Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг Мonobank | Universal Bank є підтвердженням ознайомлення, підписання та погодження з Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту.

Згідно з пунктом 3 Анкети-заяви підписанням цього договору клієнт підтвердив, що він ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримав їхні примірники у мобільному додатку. Також підтвердив, що вищевказані документи йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Окрім цього, відповідач-позивач беззастережно погодилася з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Повідомлення про зміну дозволеного кредитного ліміту банк надсилає клієнту у мобільний додаток.

Також позивач підтвердила, що ця анкета-заява є також заявою на відкриття рахунку (п.9 анкети-заяви).

У підписаній Анкеті-заяві відповідач-позивач визнала, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях.

Після підписання Анкети-заяви у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у банку виникло зобов`язання надати кредитні кошти відповідачу-позивачу, а у відповідача-позивача виникло зобов`язання оплачувати послуги банку, що виникають в результаті використання платіжних карток згідно Тарифів та повернути кредит.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Отже між сторонами було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору про надання банківських послуг, який оформлений сторонами в електронній формі із використанням електронного підпису. При цьому ОСОБА_1 через особистий кабінет на веб-сайті позивача-відповідача подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, після чого Банком надіслало відповідачу за допомогою засобів зв`язку одноразовий ідентифікатору вигляді смс-коду, який відповідач і використала для підтвердження підписання кредитного договору

Отже між сторонами укладено договір про надання банківських послуг на умовах кредиту, шляхом ідентифікації позичальника та використання нею електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, за яким ОСОБА_1 отримала кошти на умовах кредиту.

До Анкети-заяви банком також долучено Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank Universal Bank, Тарифи встановлені за користування Чорною карткою monobank та Паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank.

Згідно довідки про наявність рахунку від 05.10.2025 року ОСОБА_1 було відкрито рахунок та видано кредитну карта № НОМЕР_1 «Чорна картка» зі строком дії до 06/28.

Згідно довідки про розмір встановленого кредитного ліміту від 05.10.2025, 07.12.2018 року, відповідачу-позивачу було встановлено кредитний ліміт у розмірі 5000,00 грн., який 19.02.2019 року було збільшено до 10000 грн., 18.04.2019 року збільшено до 20000 грн., 15.12.2020 року було збільшено до 50000 грн., 17.03.2021 року було збільшено до 80000 грн., 23.05.2023 року було збільшено до 60000 грн. та 13.10.2023 року було збільшено до 90000 грн.

З наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач-позивач має заборгованість за Договором про надання банківських послуг Monobank, за період 07.12.2018 по 05.10.2025 року у розмірі 102336,28 грн.

Відповідно до виписки про рух коштів, баланс на кінець періоду складає (мінус) -12336,28 грн. Сама ж заборгованість складає 102336,28 грн. та складається з повністю використаного Боржником кредитного ліміту та суми овердрафту (мінусу по картці).

Овердрафт (англ. overdraft, дослівно «перевитрата на рахунку») це поновлювана форма кредитування, яка дає змогу клієнтові банку знімати гроші зі свого банківського рахунку чи картки, перевищуючи їхній баланс, тобто залазити в мінус. Овердрафт (мінус) - 12336,28 грн. виник наступним чином. Якщо на рахунку клієнта не вистачає власних коштів для оплати заборгованості, то заборгованість збільшується на суму заборгованості за договором по відсоткам до погашення, неустойці. При цьому, Банк надає кредит згідно з договором в розмірі зазначеної заборгованості та направляє кредитні кошти на погашення вказаної в цьому пункті заборгованості, а саме: відсотків за користування кредитним лімітом, неустойки за прострочені платежі згідно з тарифами (п.п. 5.22 розділу 5 Умов і правил).

Отже, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Універсал Банк» не повернуті, а також вимоги ч.2 ст.530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, суд вважає, що АТ «Універсал Банк» вправі вимагати захисту своїх прав через суд.

Встановивши зазначені обставини, суд дійшов висновку про наявність у відповідача-позивача перед позивачем-відповідачем заборгованості зі сплати кредиту в розмірі 102336,28 грн., оскільки відповідач-позивач не виконала в повному обсязі взяті на себе відповідно до договору зобов`язання, у зв`язку з чим вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо доводів відповідача-позивача ОСОБА_1 щодо шахрайських дій з її кредитним рахунком, оскільки 27 липня 2024 року вона не здійснювала операцій з перерахунку коштів, то суд виходив із такого.

Як встановлено судом, 27 липня 2024 року о 10-58 з основної чорної картки ОСОБА_1 , на яку встановлювався кредитний ліміт, було здійснено переказ на доларову картку ОСОБА_1 № НОМЕР_3 , відкриту у Монобанк на суму 51 979.79 грн. Далі з доларової картки ОСОБА_1 було здійснено перекази на картки третіх осі на суму 49 000 грн. Також 27 липня 2024 року об 11-04 зі основної чорної картки ОСОБА_1 було здійснено поповнення банки Поповнення на 90 на суму 38 480 грн. Далі в той же день об 11-05 було часткове зняття банки на суму 37 000 грн. на іншу віртуальну дебетову картку ОСОБА_1 відкриту у монобанку №4441111050701402. Після цього, з вказаної картки відповідача був перерахунок коштів на користь третіх осіб на суму 37 000 грн. Всього на користь третіх осіб з рахунку ОСОБА_1 з 27 липня 2024 року було перераховано 86 000 грн. Вказані обставини підтверджуються: квитанціями, рухом коштів по картці ОСОБА_1 , довідкою про наявність рахунку від 5 жовтня 2025 року у ОСОБА_1 в АТ «Універсал Банк», довідкою про розмір встановленого ліміту.

Як слідує з витягу із програмного комплексу Банку - Operator Desk щодо ОСОБА_1 , останній надсилались пуш -повідомлення щодо збільшення кредитного ліміту, а саме спочатку ліміт складав 60 000 грн., який з часом було збільшено до 140 000 грн. Такі дії повністю відповідають погодженим умовам, які вказані в анкеті заяві, що підписані ОСОБА_1 . У вказаній виписці відображено транзакцію 27 липня 2024 року о 10-58 на доларову картку в розмірі 51 474. 63 грн. Вхід до кабінету здійснювався з телефону Айфон 7, біометричний вхід, з номеру телефону НОМЕР_5 , згідно цього ж таки витягу. Також здійснювались входи з телефону ОСОБА_2 .

Відповідно до довідки у кримінальному провадженні №12024041700000561 від 28 липня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України за заявою ОСОБА_1 у провадженні СВ ВП №1 Дніпровського РУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження за повідомленням ОСОБА_1 щодо писання з рахунку коштів в розмірі 90 459.79 грн.

Згідно з статтю 2 Закону України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 № 2297-VI персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб`єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб`єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.

Частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

Відповідно до преамбули до Закону України «Про платіжні послуги» від 30.06.2021 №1591-ІХ закон визначає поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, встановлює виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, установлює права, обов`язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, визначає загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури.

Згідно з п. 57 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна картка електронний платіжний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки.

Відповідно до вимог ст. 35 Закону України «Про платіжні послуги» емісія / надання користувачу платіжного інструменту здійснюється надавачем платіжних послуг на підставі договору, укладеного між надавачем платіжних послуг та користувачем. Порядок емісії платіжних інструментів для використання в платіжних системах визначається правилами відповідних платіжних систем з урахуванням вимог цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

Порядок виконання операцій з використанням наданих користувачу платіжних інструментів та обмеження щодо таких операцій визначаються договором між надавачем платіжних послуг та користувачем з урахуванням вимог цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України (ч. 1 ст. 36 Закону).

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про платіжні послуги» ініціатором платіжної операції може бути, зокрема платник (у тому числі через надавача платіжних послуг з ініціювання платіжної операції).

Ініціювання платіжної операції здійснюється шляхом: надання ініціатором платіжної інструкції надавачу платіжних послуг, в якому відкрито його рахунок; надання надавачем платіжних послуг з ініціювання платіжної операції платіжної інструкції платника надавачу платіжних послуг з обслуговування рахунку платника на підставі наданої платником цьому надавачу платіжних послуг з ініціювання платіжної операції згоди на ініціювання такої платіжної операції; надання платником платіжної інструкції та готівкових коштів для виконання платіжної операції, у тому числі за допомогою платіжного пристрою; використання користувачем платіжного інструменту для виконання платіжної операції.

Згідно із вимогами ст. 42 ЗУ «Про платіжні послуги», платіжна операція вважається акцептованою після надання платником згоди на її виконання. Якщо немає згоди платника на виконання платіжної операції, - така операція вважається неакцептованою, якщо інше не передбачено цим Законом. Надавач платіжних послуг платника за виконання неакцептованих платіжних операцій несе відповідальність, передбачену цим Законом. Згода на виконання платіжної операції (пов`язаних між собою платіжних операцій) може бути надана платником надавачу платіжних послуг платника особисто, через надавача платіжних послуг з ініціювання платіжної операції або через отримувача.

Порядок виконання платіжних операцій, у тому числі обмеження щодо виконання платіжних операцій з використанням конкретних платіжних інструментів, визначається цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України. Виконання платіжних операцій у платіжній системі здійснюється відповідно до правил такої платіжної системи з урахуванням вимог цього Закону. Виконання платіжних операцій з цифровими грошима здійснюється відповідно до правил, визначених Національним банком України. Надавач платіжних послуг має право виконувати платіжні операції користувачів за допомогою / з використанням однієї чи кількох платіжних систем, учасником яких він є, або залучати для виконання платіжних операцій інших надавачів платіжних послуг як посередників (ст. 46 Закону).

Частиною першою статті 47 Закону визначено, що надавач платіжних послуг платника зобов`язаний виконати платіжну інструкцію ініціатора протягом операційного дня з моменту прийняття ним до виконання платіжної інструкції.

Платіжна операція вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на рахунок отримувача або видачі суми платіжної операції отримувачу в готівковій формі. Платіжна операція з використанням електронних грошей вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на електронний гаманець отримувача. Порядок завершення платіжної операції в платіжній системі визначається правилами платіжної системи з урахуванням положень цього Закону (ст. 49 Закону).

Для виконання платіжних операцій з коштами (крім електронних грошей) банки мають право відкривати своїм клієнтам, зокрема поточні рахунки - рахунки, що відкривається банком клієнту для зберігання коштів і виконання платіжних операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства (ст. 63 Закону).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 і ч. 3 ст. 67 Закону України «Про платіжні послуги» надавачі платіжних послуг зобов`язані запровадити систему захисту інформації, що має забезпечувати безперервний захист інформації про виконання платіжних операцій та індивідуальної облікової інформації на всіх етапах її формування, обробки, передавання та зберігання. Система захисту інформації має забезпечувати цілісність, конфіденційність, доступність та простежуваність інформації, що формується, обробляється, передається та зберігається під час виконання платіжних операцій, відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Національного банку України. Надавачі платіжних послуг зобов`язані виконувати встановлені законодавством вимоги щодо захисту інформації. У разі виявлення порушень законодавства щодо захисту інформації, що містять ознаки вчинення злочину, надавачі платіжних послуг зобов`язані повідомити про це відповідні правоохоронні органи.

Електронна взаємодія надавача платіжних послуг із користувачем здійснюється лише після автентифікації користувача, який є фізичною особою, або уповноваженого представника користувача, який є юридичною особою. Під час виконання автентифікації надавачі платіжних послуг зобов`язані виконувати вимоги Національного банку України щодо захисту конфіденційності та цілісності індивідуальної облікової інформації користувачів. Надавачі платіжних послуг зобов`язані застосовувати посилену автентифікацію користувача під час: 1) отримання користувачем доступу до рахунку за допомогою засобів дистанційної комунікації; 2) ініціювання дистанційної платіжної операції; 3) будь-яких інших дій у разі підозри вчинення шахрайства (або існування ризику шахрайства) чи інших неправомірних дій (або існування ризику вчинення інших неправомірних дій). Надавачі платіжних послуг зобов`язані розробити та застосовувати елементи посиленої автентифікації, які мають бути незалежними, щоб виявлення факту несанкціонованого доступу до одного захищеного елемента або його розголошення не загрожувало надійності інших елементів, а також запровадити заходи із забезпечення захисту конфіденційності даних автентифікації. Для проведення дистанційних платіжних операцій надавачі платіжних послуг зобов`язані застосовувати посилену автентифікацію платника, що включає використання унікальних для кожної окремої операції даних, які дають змогу пов`язувати (в результаті виконання алгоритму співставляти контрольний показник з даними операції) операцію на певну суму і конкретного отримувача (ч. 1 ч. 5 ст. 68 Закону України «Про платіжні послуги»).

Посилена автентифікація - процедура автентифікації, яка передбачає використання двох чи більше сукупностей даних, що належать до таких різних категорій:

а) знань (володіння інформацією (даними), що відома лише користувачу);

б) володінь (застосування матеріального предмета, яким володіє лише користувач);

в) притаманність (перевірка біометричних даних або інших властивостей (рис, характеристик), притаманних лише користувачу, що відрізняють його від інших користувачів) (п. 70 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги»).

Згідно з вимогами ст. 68 Закону, електронна взаємодія надавача платіжних послуг із користувачем здійснюється лише після автентифікації користувача, який є фізичною особою, або уповноваженого представника користувача, який є юридичною особою. Під час виконання автентифікації надавачі платіжних послуг зобов`язані виконувати вимоги Національного банку України щодо захисту конфіденційності та цілісності індивідуальної облікової інформації користувачів. Надавачі платіжних послуг зобов`язані застосовувати посилену автентифікацію користувача під час: 1) отримання користувачем доступу до рахунку за допомогою засобів дистанційної комунікації; 2) ініціювання дистанційної платіжної операції.

Нормами ст. 86 Закону України «Про платіжні послуги» визначено, що надавач платіжних послуг несе відповідальність перед користувачами за невиконання або неналежне виконання платіжних операцій відповідно до закону та умов укладених між ними договорів, якщо не доведе, що платіжні операції виконані цим надавачем платіжних послуг належним чином. Надавачі платіжних послуг несуть відповідальність, визначену цим Законом, за виконання помилкової, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З інформації вбачається, що якщо зазначені операції, за твердженням відповідача-позивача, вона не здійснювала, однак, такі операції можливі за умов умисного або неумисного розголошення відповідачем-позивачем конфіденційної інформації по карткам, пінкоду, передачі даних та паролів третім особам, які телефонували їй перед входом позивача до застосунку та проведенням операцій по рахунку.

Відповідно до ст.55 Закону України «Про банки та банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Невід`ємною частиною договору банківського обслуговування є Умови та правила надання банківських послуг (далі - Умови), що розмішені на офіційному сайті банку в мережі Інтернет.

Чинним законодавством не надано повноважень банку здійснювати повернення проведеного переказу /зняття позивачем, здійсненого з належною авторизацією/введенням пінкоду.

Відповідно до пункту 136 розділу VІI Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року №164 користувач зобов`язаний зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень.

Пунктом 140 розділу VІI Положення №164 встановлено, що користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем.

До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.

За загальним правилом зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства (ст.526 ЦК України).

Відповідно ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, положення умов договору укладеного між сторонами, Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, відсутні підстави вважати, що банком порушено вимоги чинного законодавства.

Вина банку у здійсненні транзакцій по рахунку позивача на суму, що була списана - недоведена.

У зв`язку з чим, відсутні правові підстави для задоволення вимог зустрічного позову про визнання недійсними операцій щодо переказів коштів 27 липня 2024 року та відновлення залишку коштів до того стану, в якому він перебував до виконання операцій 27 липня 2024 року.

Щодо розподілу судових витрат, то у зв`язку із задоволенням вимог позову з відповідача-позивача ОСОБА_1 на користь банку підлягають стягненню понесені судові витрати в розмірі 3028,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 263,265, 268, 353-354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ""Універсал Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352, адреса: м. Київ, вул. Оленівська,23) заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг «Monobank» станом на 05.10.2025 року у розмірі 102336,28 грн., сплачений судовий збір в сумі 3028,00 грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про захист прав споживача - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: А.В. Плінська