Decision № 140790894, 15.10.2026, Commercial Court of Lviv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2026 Справа № 914/2433/26

15.10.2026 Справа №914/2433/26

За позовом: Акціонерного товариства «Ідея Банк», м. Львів,

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Лобанець Світлани Миколаївни, м. Київ,

про: стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 306790,05 грн

Суддя Н.Є. Березяк

Секретар судового засідання І. К. Капітанчук

За участю представників сторін:

від позивача: Бондаренко А.

від відповідача: Лобанець С.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Акціонерного товариства «Ідея Банк» до Фізичної особи-підприємця Лобанець Світлани Миколаївни про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 306790,05 грн.

Ухвалою суду від 03.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Рух справи відображено в ухвалах суду та протоколах судового засідання, що містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав наведених в позовній заяві. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором у частині своєчасного та повного повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом.

Відповідач в судовому засіданні зазначила, що визнає наявність заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 257 838,32 грн, однак заперечує проти стягнення 12,18 грн процентів та 48 939,55 грн комісії за обслуговування кредиту про що подано відзив на позовну заяву (вх.№25165/26 від 07.09.2026).

В обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що після пред`явлення банком вимоги про дострокове повернення кредиту та спливу встановленого у такій вимозі строку нарахування договірних процентів за користування кредитом є неправомірним. Також відповідач вважає, що заявлена до стягнення комісія не підтверджена належними доказами надання окремих послуг, а її розмір є надмірним порівняно із сумою кредиту.

Крім того, відповідач просить розстрочити виконання рішення суду строком на 12 місяців, посилаючись на особливості здійснення підприємницької діяльності в умовах воєнного стану, нерегулярність надходжень коштів, необхідність підтримання господарської діяльності, утримання дітей та сімейні обставини.

17.09.2026 через систему Електронний суд позивач подав додаткові пояснення (вх.№26291/26), у яких заперечив проти доводів відповідача щодо неправомірності стягнення комісії та проти задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду.

Позивач зазначив, що кредит надано відповідачу як суб`єкту підприємницької діяльності для поповнення обігових коштів, а тому правовідносини сторін не є відносинами споживчого кредитування. Позивач також послався на погоджені сторонами умови кредитного договору, за якими комісія за обслуговування кредиту становить 2,99 відсотка від початкової суми кредиту щомісячно.

01.10.2026 відповідач через систему Електронний суд подала заперечення на додаткові пояснення позивача в частині розстрочення виконання рішення суду (вх.№4513/26). У запереченнях відповідач зазначила, що наданий банком кредит підлягав погашенню протягом 36 місяців, а вимога про дострокове повернення кредиту змінила погоджений сторонами порядок виконання зобов`язань. Відповідач наголосила, що не відмовляється від погашення заборгованості, а просить установити реальний порядок виконання рішення, який дасть змогу сплатити присуджену суму частинами.

На підтвердження можливості виконання рішення за умови розстрочення відповідач послалася на фінансову звітність за 2025 рік, відповідно до якої дохід від підприємницької діяльності становив 1 856 939,20 грн, а також на виписки з банківських рахунків, подані разом із заявою про розстрочення.

В судовому засіданні 15.10.2026 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, заслухавши прокурора та представника відповідача, присутніх в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 15.08.2025 між Акціонерним товариством «Ідея Банк» (Банк) та Фізичною особою-підприємцем Лобанець Світланою Миколаївною (Позичальник) укладено кредитний договір № КБ03.00606.012105444, за умовами якого Банк зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти, а позичальник повернути отриманий кредит, сплачувати проценти за користування ним та інші передбачені договором платежі у визначені договором строки й порядку.

Зі змісту укладеного договору вбачається, що кредит надано відповідачу в сумі 295 000,00 грн для поповнення обігових коштів, тобто з метою забезпечення здійснення нею господарської діяльності. Строк кредитування сторони погодили до 15.08.2028 включно.

Умовами кредитного договору сторони визначили процентну ставку за користування кредитними коштами в розмірі 0,01 відсотка річних, а також передбачили сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту в розмірі 2,99 відсотка від початкової суми кредиту.

Порядок повернення кредитних коштів, сплати процентів та комісії сторони погодили в кредитному договорі й додатку до нього графіку платежів, який є невід`ємною частиною договірних відносин. Згідно з погодженим графіком погашення кредиту мало здійснюватися щомісячними платежами, розмір яких становив 17 016,00 грн, а остаточний платіж було визначено в сумі 17 023,50 грн. Перший платіж відповідно до графіка мав бути здійснений 15.09.2025, наступні платежі щомісячно у встановлені договором дати, з остаточним погашенням заборгованості 15.08.2028.

Отже, під час укладення кредитного договору сторони погодили як розмір наданого кредиту та строк користування ним, так і порядок виконання грошових зобов`язань, періодичність платежів і склад платежів, які позичальник повинен був сплачувати протягом строку кредитування.

Як зазначає позивач, Банк належним чином виконав узяті на себе зобов`язання та надав відповідачу кредитні кошти в погодженому розмірі. Натомість відповідач не забезпечила своєчасного та повного виконання зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати передбачених договором платежів, унаслідок чого утворилася заборгованість.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачка здійснювала платежі на погашення кредитної заборгованості, зокрема 16.09.2025, 15.10.2025, 20.10.2025, 15.11.2025, 21.11.2025, 20.12.2025, 27.12.2025, 16.02.2026, 20.02.2026 та 25.02.2026. Водночас, за твердженням позивача, після 25.02.2026 платежі на погашення заборгованості за кредитним договором відповідачем не здійснювалися.

Позивач зазначає, що у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором станом на 07.07.2026 утворилася заборгованість у загальному розмірі 306 790,05 грн, яка складається з 257 838,32 грн простроченої заборгованості за основною сумою кредиту, 12,18 грн простроченої заборгованості за процентами та 48 939,55 грн заборгованості за комісією за обслуговування кредиту.

04.05.2026 Банк направив відповідачу вимогу про дострокове повернення заборгованості за кредитним договором. У цій вимозі позивач вимагав погасити заборгованість у повному обсязі протягом 30 днів із дня її направлення, включно з належними до сплати платежами за кредитним договором.

Як зазначає позивач, після направлення зазначеної вимоги Банк здійснював нарахування процентів та комісії до 02.06.2026 включно, а з 03.06.2026 припинив подальше нарахування цих платежів.

Оскільки відповідачем не виконано умови договору щодо повернення кредитних коштів, позивач звернувся до суду із матеріально-правовою вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 306790,05 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави («Позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Судом встановлено, що Акціонерне товариство «Ідея Банк» та ФОП Лобанець Світлана Миколаївни 15.08.2025 уклали кредитний договір № КБ03.00606.012105444.

Як вбачається з платіжної інструкції №16730633 від 15.08.2025 позивач перерахував відповідачу 295 000 грн.

Відповідач оплатив загалом позивачу 72 453,16 грн, з яких 9,48 грн зараховано в рахунок погашення суми процентів, 31 298,55 грн в рахунок погашення плати за обслуговування та 41 145,13 грн в рахунок тіла кредиту. Остання оплата проведена відповідачем 25.02.2026.

Частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 5.2.5 Договору АТ «Ідея Банк» має право вимагати дострокового повернення кредиту у випадку невиконання/неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань, а також у разі невиконання грошових зобов`язань.

Відповідач не виконав обов`язку щодо повернення кредиту. Отже, позивач мав право вимагати дострокового повернення всієї позики та сплати процентів.

Банк 04.05.2026 надіслав відповідачу вимогу про дострокове розірвання кредитного договору та повернення заборгованості за кредитним договором у 30-тиденний строк.

Щодо заперечень відповідача на стягнення простроченого боргу, процентів та плати за обслуговування кредиту суд зазначає наступне.

Згідно з п. 3.1 Кредитного договору сторони домовилися, що Позичальник сплачує Банку, вказані у п. 2.1 комісії, в наступному порядку, зокрема: комісія за обслуговування кредитної заборгованості нараховується щомісяця, починаючи з дати надання кредиту та сплачується Позичальником щомісячно в терміни та в розмірах, вказаних у Графіку щомісячних платежів, який наведений в Додатку №1 до даного договору. Базою для нарахування комісії є початкова сума кредиту.

Згідно з п. 4.2 Кредитного договору Позичальник повертає кредит разом з процентами та щомісячною комісією за обслуговування кредитної заборгованості до дня/числа кожного місяця, згідно з Графіком.

Відповідно до п. 5.1.3 Кредитного договору Банк зобов`язався здійснювати обслуговування кредитної заборгованості, яке включає: надання інформації по рахунках Позичальника (в т.ч. позичковому рахунку) з використанням телефонних каналів зв`язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні через Контакт-центр Банку, шляхом направлення СМС-повідомлень щодо суми платежу за цим Договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку Позичальника із використанням засобів електронного зв`язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти Позичальника; опрацювання запитів Позичальника, що направлені Банку Позичальником із використанням різних каналів зв`язку тощо.

Тобто, передбачена пунктом 5.1.3 Кредитного договору плата за обслуговування кредитної заборгованості встановлена за вище перелічені послуги позивача (перелік котрих вичерпний та розгорнутий), котрі надаються відповідачу протягом всього строку дії Кредитного договору, а також без будь-яких обмежень щодо обсягу вказаних послуг.

Графік щомісячних платежів за Кредитним договором містить інформацію про суму платежу за розрахунковий період, який включає в себе погашення суми кредиту, проценти за користування кредитом, щомісячну комісію за обслуговування кредитної заборгованості, з чим ознайомився та погодився відповідач при укладені кредитного договору.

Відповідач кредитні кошти отримав, користувався ними, відтак має обов`язок щодо їх повернення. Крім того, відповідач має повернути передбачені умовами кредитного договору, зокрема пункту 4.2 платежі, а саме кредит з процентами та щомісячною комісією за обслуговування кредитної заборгованості.

Кредитний договір укладений між сторонами недійсним не визнавався, відтак заборгованість, яка виникла згідно нього підлягає стягненню.

Суд перевіривши розрахунок заборгованості наданий позивачем, дійшов висновку, що такий зроблено арифметично правильно, відтак вимога про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № КБ03.00606.012105444 від 15.08.2025, в розмірі 306 790,05 грн, що складається з: основного боргу - 257 838,32 грн, прострочені проценти -12,18 грн, прострочена плата за обслуговування кредиту 48 939,55 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволений позовних вимог. Отже, судовий збір покладається на відповідача в розмірі 3681,48 грн.

Щодо заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суд зазначає таке.

Згідно із ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (ч. 1). Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (ч. 2).

Відповідно до приписів частин 1, 2, 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання… Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим…

Згідно з ч. 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Частиною 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене).

З системного аналізу вказаної норми вбачається, що підставою для розстрочки, відстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами, встановленими цим Кодексом.

Отже можливість відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про розстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника.

Відповідач просить розстрочити виконання рішення строком на дванадцять місяців, посилаючись на обставини здійснення підприємницької діяльності, залежність її діяльності від роботи логістичних операторів, перебої в доставці товарів у зв`язку з воєнними діями, а також на ризик блокування рахунків у разі одночасного стягнення всієї суми заборгованості. На підтвердження своїх доводів відповідач посилається на здійснення підприємницької діяльності у сфері інтернет-торгівлі, відомості про доходи за 2025 рік та банківські виписки.

Із поданих відповідачем пояснень убачається, що вона не заперечує необхідності виконання грошового зобов`язання, однак просить надати їй можливість погасити заборгованість частинами, зберігши можливість продовжувати підприємницьку діяльність та отримувати дохід, за рахунок якого здійснюватиметься виконання рішення суду.

Вирішуючи питання про розстрочення виконання рішення, суд враховує необхідність дотримання балансу інтересів обох сторін, зокрема право позивача на своєчасне отримання присуджених коштів та обставини, на які посилається відповідач на підтвердження неможливості одноразового виконання рішення без істотного ускладнення її фінансового становища.

Суд бере до уваги, що відповідач здійснювала платежі за кредитним договором, а також те, що вона не заперечує наявності заборгованості за основною сумою кредиту та заявила про намір її погасити. Водночас одноразове стягнення всієї присудженої суми може істотно ускладнити подальше здійснення відповідачем підприємницької діяльності, від якої залежить можливість отримання коштів для виконання грошового зобов`язання.

При цьому суд враховує, що розстрочення виконання рішення не звільняє відповідача від обов`язку виконати судове рішення в повному обсязі, а лише визначає порядок та строки сплати присудженої суми частинами. Такий порядок виконання має забезпечити реальне погашення заборгованості та водночас надати відповідачу можливість здійснювати регулярні платежі без необхідності одночасного внесення всієї суми.

Суд також бере до уваги, що відповідач здійснює підприємницьку діяльність, яка, за її поясненнями, пов`язана з реалізацією товарів через мережу Інтернет та залежить від належної роботи логістичних операторів. За таких обставин збереження можливості продовжувати господарську діяльність може сприяти отриманню доходу, за рахунок якого здійснюватиметься погашення заборгованості перед позивачем.

Водночас суд виходить із необхідності забезпечення інтересів позивача як кредитора, оскільки надмірно тривалий строк виконання рішення може призвести до відкладення отримання належних йому коштів. Тому розстрочення має бути обмежене конкретним строком та передбачати чіткий графік платежів, який забезпечуватиме погашення всієї присудженої суми.

Оцінивши наведені відповідачем обставини в сукупності, врахувавши розмір заборгованості, характер господарської діяльності відповідача, її намір виконати грошове зобов`язання та необхідність дотримання балансу інтересів сторін, суд вважає за можливе частково задовольнити заяву відповідача про розстрочення виконання рішення суду та розстрочити виконання рішення суду про стягнення 306 790,05 грн на 7 місяців до травня 2027 року по 43 827,15 грн щомісяця.

Суд зазначає, що встановлений графік передбачає рівномірне погашення заборгованості протягом визначеного строку та не змінює розміру грошового зобов`язання відповідача. Відповідач зобов`язана здійснювати платежі у встановлені строки та в повному обсязі, а недотримання визначеного судом порядку виконання рішення не звільняє її від обов`язку сплатити всю присуджену суму.

При цьому розстрочення виконання рішення стосується виключно суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 306 790,05 грн. Питання щодо виконання рішення в частині стягнення судового збору вирішується відповідно до резолютивної частини рішення.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Лобанець Світлани Миколаївни (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» (код ЄДРПОУ 19390819, адреса: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11) 257 838,32 грн простроченого боргу, 12,18 грн заборгованості за процентами, 48 939,55 грн заборгованості за комісією за обслуговування кредиту та 3681,48 грн судового збору.

3. Заяву Фізичної особи-підприємця Лобанець Світлани Миколаївни про розстрочення виконання рішення суду задовольнити частково.

4. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Львівської області про стягнення 257 838,32 грн простроченого боргу, 12,18 грн заборгованості за процентами, 48 939,55 грн заборгованості за комісією за обслуговування кредиту на 7 місяців рівними частинами із наступним графіком:

- до 01.11.2026 43 827,15 грн;

- до 01.12.2026 43 827,15 грн;

- до 01.01.2027 43 827,15 грн;

- до 01.02.2027 43 827,15 грн;

- до 01.03.2027 43 827,15 грн;

- до 01.04.2027 43 827,15 грн;

- до 01.05.2027 43 827,19 грн.

5. В задоволенні решти вимог заяви відмовити.

6. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 21.10.2026

Суддя Березяк Н.Є.