Decision № 140780989, 09.10.2026, Dnipropetrovsk District Administrative Court

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 рокуСправа №160/19946/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луговської Г.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - ГУ ПФУ в Полтавській області, відповідач-1) №047050031472 від 14.04.2025 року про відмову у призначенні пенсії позивачу за віком на пільгових умовах за Списком №1;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач-2) зарахувати позивачу до страхового стажу періоди роботи з 20.01.2002 по 24.07.2003;

- зобов`язати відповідача-2 зарахувати позивачу до страхового стажу період проходження строкової військової служби з 29.11.1993 по 14.06.1995 згідно тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 26.08.2021 року;

- зобов`язати відповідача-2 зарахувати позивачу до пільгового стажу періоди роботи за Списком №1 у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» з 11.10.2003 по 08.11.2016 та з 01.09.2021 по 18.03.2025 у ПАТ «КАМЕТ-СТАЛЬ»;

- зобов`язати відповідача-2 призначити та виплачувати пенсію позивачу, відповідно до п. а) ст. 13 Закону №1788-ХІІ, в редакції рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, за його заявою від 07.04.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, так як останній має необхідну кількість пільгового стажу роботи за Списком №1 та досяг необхідного пенсійного віку.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач вважає протиправним рішення ГУ ПФУ в Полтавській області №047050031472 від 14.04.2025 року про відмову у призначенні пенсії, а тому просить його скасувати.

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін і проведення судового засідання, запропоновано відповідачам надати відзив на позовну заяву.

Відповідачем-1 до суду подано відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого заперечує проти заявлених позовних вимог, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі зазначає, що при підтвердженні страхового стажу у період з 01.07.2000 по 31.12.2003 за даними трудової книжки, потрібно звіряти такі дані з відомостями персоніфікованого обліку. За відсутності персоніфікованого обліку відомостей про роботу у період після липня 2000 року до січня 2004 року, записи трудової книжки доцільно підтвердити додатковими документами або результатами перевірки, проведеної, в тому числі за заявою власника трудової книжки. Страховий стаж позивача становить 20 років 01 місяць 19 днів, якого недостатньо для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Пільговий стаж роботи за списком №1 не підтверджений в установленому законодавством порядку. До пільгового стажу роботи не враховано період роботи згідно довідки №143-236 від 20.03.2025 року оскільки відсутні документи делегування підпису начальника управління планування та розвитку персоналу та в.о. начальника відділу кадрів. До пільгового стажу роботи не враховано пільгову довідку №Є-21/2-09/129 від 28.01.2025 року за період роботи з 11.10.2003 по 08.11.2016 рр, видану трудовим Кам?янської Міської Ради Дніпропетровської Області, який працював в ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат", оскільки відсутнє рішення Комісії щодо підтвердження пільгового стажу роботи по Списку №1. Документи про ліквідацію підприємства відсутні. До страхового стажу не зараховано періоди роботи з 20.01.2002 по 24.07.2003, згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 01.12.1995 року, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов?язкового державного соціального страхування. Згідно тимчасового посвідчення військовозобов?язаного № НОМЕР_1 від 26.08.2021 року та записами трудової книжки неможливо зарахувати період проходження строкової військової служби, так як періоди військової служби різняться. Враховуючи наведене, позивачу відмовлено в призначенні дострокової пенсії за віком на пільгових умовах згідно підпункту 1 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідач-2 про розгляд справи повідомлені належним чином та своїм правом на подання відзиву не скористались, жодних пояснень, заяв або клопотань не подали.

Позивачем подано відповідь на відзив, проте суд звертає увагу, що згідно з нормами ч.3 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених ч.1 цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Вивчивши матеріали справи, щодо предмету спору, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 07.04.2025 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою та відповідними документами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Згідно принципу екстериторіальності заяву позивача розподілено для опрацювання на ГУ ПФУ в Полтавській області.

14.04.2025 рішенням ГУ ПФУ в Полтавській області №047050031472 відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю пільгового стажу роботи та зазначено, що до пільгового стажу роботи не враховано:

- період роботи 01.09.2021 по 18.03.2025 згідно довідки №143-236 від 20.03.2025 року оскільки відсутні документи делегування підпису начальника управління планування та розвитку персоналу та в.о. начальника відділу кадрів;

- період роботи з 11.10.2003 по 08.11.2016 згідно довідки №Є-21/2-09/129 від 28.01.2025 року, видану трудовим архівом Кам?янської Міської Ради Дніпропетровської області, оскільки відсутнє рішення Комісії щодо підтвердження пільгового стажу роботи по Списку №1. Документи про ліквідацію підприємства відсутні.

До страхового стажу не зараховано періоди роботи з 20.01.2002 по 24.07.2003, згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 01.12.1995 року, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов?язкового державного соціального страхування. Для врахування даного періоду, його доцільно підтвердити додатковими документами або результатами перевірки, проведеної за заявою власника трудової книжки.

Згідно тимчасового посвідчення військовозобов?язаного № НОМЕР_1 від 26.08.2021 року та записами трудової книжки неможливо зарахувати період проходження строкової військової служби, так як періоди строкової військової служби різняться між собою.

Вважаючи вказане рішення відповідача-1 протиправними, позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Закон України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі-Закон №1058-IV).

Згідно з пунктом 2 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону №1058-ІV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовам праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до положень пункту 16 Розділу ХУ Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Статтею 114 цього Закону передбачено умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.

Відповідно до частини 1 статті 114 Закону №1058, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Аналогічна норма закріплена в статті 13 Закону України № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року.

Згідно частини 3 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.

Тобто, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах за статтею 114 Закону № 1058-ІV, є належність професії, посади до пільгової та наявність необхідного страхового та пільгового стажу.

Згідно із статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Зазначеній нормі відповідає і пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі Порядок №637).

Відповідно до пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Як зазначає Верховний Суд у постановах від 25.04.2019 року у справі №336/6112/16-а та від 31.10.2019 року у справі №688/4170/16-а, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне тільки за відсутності трудової книжки, або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Щодо вимоги позивача зарахувати періоди роботи за Списком №1 з 11.10.2003 по 08.11.2016 та з 01.09.2021 по 18.03.2025, суд виходить з наступного.

З трудової книжки позивача НОМЕР_3 від 01.12.1995 вбачаються належні та достатні записи про його трудову діяльність у відповідні періоди, а саме: всі записи засвідчені підписами уповноважених осіб та скріплені печатками підприємств.

Разом з цим, в оскаржуваному рішенні відповідачем-1 не вказано будь-які посилання щодо невідповідності даних щодо вказаного періоду, зазначеного у трудовій книжці, помилок у їх оформленні.

Суд звертає увагу, що зазначені записи в трудовій книжці позивача чітко містять відомості щодо характеру роботи позивача у спірні періоди. Також, в трудовій книжці є посилання на відповідні накази, записи завірені підписом повноважної особи та печаткою, які оформлені належним чином. Даний факт відповідачами не оспорюється.

В оскаржуваному рішенні вказано, що до пільгового стажу не зараховано періоди роботи:

- з 01.09.2021 по 18.03.2025 згідно довідки №143-236 від 20.03.2025 року, оскільки відсутні документи делегування підпису начальника управління планування та розвитку персоналу та в.о. начальника відділу кадрів;

- з 11.10.2003 по 08.11.2016 згідно довідки №Є-21/2-09/129 від 28.01.2025 року, видану трудовим архівом Кам?янської міської ради Дніпропетровської області, оскільки відсутнє рішення Комісії щодо підтвердження пільгового стажу роботи по Списку №1. Документи про ліквідацію підприємства відсутні.

Суд бере до уваги, що нормами пункту 20 Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати уточнюючі довідки.

Поряд з цим, такий порядок підтвердження трудового стажу є обов`язковим в разі відсутності в трудовій книжці відомостей про роботу.

Натомість, матеріали справи містять копію довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №143-236 від 20.03.2025 та копію трудової книжки позивача, якою встановлено, що трудова книжка серії НОМЕР_3 від 01.12.1995 містить відомості, що підтверджують пільговий трудовий стаж ОСОБА_1 у спірні періоди та таких відомостей достатньо для зарахування до пільгового стажу.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 17.01.2023 у справі №392/1357/17(2-а/392/109/17).

Отже, трудова книжка позивача, яка є первинним джерелом інформації про стаж позивача, підтверджує роботу позивача у спірні періоди.

Діючим законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед іншими відомостями.

Визначальним для призначення пенсії є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Водночас, положеннями ч.3 ст.44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058 встановлено, що при зверненні осіб із заявою про призначення пенсії, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Пунктом 3.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 передбачено, що орган, що призначає пенсію надає допомогу особам, що звертаються за призначенням пенсії, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії.

Отже, Пенсійний фонд у випадку необхідності не був позбавлений права і можливості самостійно витребувати у підприємств, уточнюючі довідки або інші документи, що необхідні для зарахування стажу та призначення пенсії, проте, вказаних дій не вчинив.

При цьому суд звертає увагу на п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», якою передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

За правовою позицією Верховного Суду у постанові від 21.02.2018 у постанові №687/975/17 працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах,

Постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 року №18-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 24.11.2006 року за №1231/13105, затверджено Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (надалі - Порядок №18-1, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Цей Порядок визначає механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника. (п.1 Порядку №18-1).

Згідно з пунктом 2 Порядку №18-1, його дія поширюється на осіб, які працювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, а також на осіб, яким призначено пенсію до набрання чинності цим Порядком (далі - робота, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років).

Відповідно до пунктів 3, 4, 6 Порядку №18-1 підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - підтвердження стажу роботи), здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - Комісії).

Комісії створюються при головних управліннях Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких обов`язково включаються представники органів соціального захисту населення, органів Пенсійного фонду України, Державної служби України з питань праці. До складу Комісії за згодою включаються представники членських організацій Федерації професійних спілок України та регіональних організацій роботодавців та їх об`єднань.

Основними завданнями Комісії є зокрема розгляд заяв про підтвердження стажу роботи (додаток 1) та прийняття рішень щодо підтвердження стажу роботи або про відмову в його підтвердженні в установленому порядку.

Згідно з пунктом 10 Порядку №18-1, рішення про результати розгляду заяви (додаток 2) приймається більшістю голосів членів Комісії, присутніх на засіданні, підписується головою або його заступником. Рішення про результати розгляду заяви набуває чинності з моменту прийняття рішення.

Пунктом 11 Порядку №18-1 передбачено, що для підтвердження стажу роботи заявник подає до управління Пенсійного фонду України в районі, місті, районі у місті, об`єднаних управлінь, за місцем проживання (реєстрації) такі документи: 1) заяву про підтвердження стажу роботи; 2) документи, які підтверджують факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації (у тому числі архівні) - щодо підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 01.07.2004 та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр); 3) трудову книжку; 4) документи, видані архівними установами, зокрема: а) довідку про заробітну плату; б) копії документів про проведення атестації робочих місць; в) копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати (у разі відсутності - довідку про їх відсутність).

У разі необхідності заявник може подавати інші документи, які можуть підтверджувати виконання робіт, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.

Відповідно до пунктів 15, 16 Порядку №18-1, Комісії розглядають заяви про підтвердження стажу роботи, на бажання заявника, у його присутності або в присутності його законного представника, або представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Комісії приймають рішення щодо підтвердження стажу роботи або про відмову в його підтвердженні та не пізніше п`яти робочих днів з дня його прийняття направляють до управління Пенсійного фонду України в районі, місті, районі у місті, об`єднаних управлінь, а також повідомляють заявника про прийняте рішення.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

З метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 №383 затверджено Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі Порядок №383).

Відповідно до пункту 3 Порядку №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Пунктом 10 Порядку №383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно лише у випадку відсутності трудової книжки або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17 та від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17.

Суд враховує, що трудова книжка позивача в частині спірних періодів оформлена відповідно до вимог законодавства, вказані записи завірені печатками підприємств, що, в свою чергу, виключає необхідність звернення до комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.

Крім того, ці обставини додатково підтверджуються долученими до матеріалів справи архівною довідкою, довідками з Держреєстру ПФУ "Індивідуальні відомості про застраховану особу" форми ОК-5 та ОК-7, відповідно до яких за позивача, як за найманого робітника, страхувальником у спірний період вносилися страхові внески.

Отже, суд бере до уваги, основним та достатнім документом (за наявності відповідних записів в ній), що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Законодавець пов`язує необхідність підтвердження спеціального трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, тому для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача у спірні періоди містять неповні дані, неточності, неправдиві або недостовірні відомості та/або взагалі не містять відповідних відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.

Відповідачем-1 не спростовані відомості, які зазначені у трудовій книжці, а також не надано доказів того, що позивач не працював або його період роботи не відповідає дійсності, чи записи у трудовій книжці позивача стосовно стажу роботи зроблені неправильно, неточно або з іншими вадами, які заважають їх зарахуванню до загального стажу роботи, або взагалі відсутні.

Натомість, суд вважає, що відмова у зарахуванні спірних періодів роботи позивача з 11.10.2003 по 08.11.2016 та з 01.09.2021 по 18.03.2025 до пільгового стажу через відсутність документів делегування підпису начальника управління планування та розвитку персоналу та в.о. начальника відділу кадрів, а також рішення комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, що визначено Постановою Правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 року №18-1, носить формальний характер.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених правових норм, висновків Верховного Суду, суд вважає, що позивач надав достатньо доказів на підтвердження пільгового стажу, а тому відповідачем-1 протиправно не зараховано періоди роботи позивача з 11.10.2003 по 08.11.2016 та з 01.09.2021 по 18.03.2025 до пільгового стажу.

Стосовно вимоги позивача зарахувати до страхового стажу період роботи з 20.01.2002 по 24.07.2003, суд виходить з наступного.

Частиною 1 ст.40 Закону №1058-IV передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Відповідно до ст.106 Закону №1058-IV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.

Отже, до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.

З метою забезпечення обліку застрахованих осіб в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування в Україні діє система персоніфікованого обліку та Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Так, Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр), в розумінні п.1 ч.1 ст.1 Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI) - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону №2464-VI реєстр застрахованих осіб - автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону.

Реєстр застрахованих осіб складається з електронних облікових карток застрахованих осіб, до яких включаються відомості про застрахованих осіб, інформація про набуття прав на одержання страхових виплат за всіма видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та інформація про виплати за всіма видами загальнообов`язкового державного соціального страхування і соціальними та іншими виплатами, передбаченими законодавством, та електронного реєстру листків непрацездатності, порядок організації ведення та надання інформації з якого встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є податкові органи та фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з абз.3 ч.1 ст.21 Закону №1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюється Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до абз.4 ч.5 ст.21 Закону №1058-IV персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.

Таким чином, обов`язок щодо подання до Пенсійного фонду відомостей про заробітну плату застрахованої особи, на яку сплачено страхові внески, покладається саме на роботодавця.

Вказане кореспондується також з нормами ч.2 ст.20 Закону №2464-VI відповідно до яких персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.

Отже, до страхового стажу після 30.06.2000 року зараховується період роботи, протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Суд, зауважує, що позивач у спірний період, а саме: з 20.01.2002 по 24.07.2003 працював на посаді (мовою оригіналу) генеральным директором СТО «ВАЗ-Левобережная», а тому повинен бути обізнаний про причини не нарахованих страхових внесків та відсутність відомостей про них у Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Позивач не надав суду доказів, про сплату роботодавцем страхових внесків, у відповідному розмірі, за спірний період.

Таким чином, судом не встановлено протиправних дій відповідача-1 у не зарахуванні до страхового стажу період роботи позивача з 20.01.2002 по 24.07.2003, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог у цій частині.

Стосовно вимоги позивача зарахувати до страхового стажу період проходження строкової військової служби з 29.11.1993 по 14.06.1995 згідно тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 26.08.2021 року, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у стаж роботи, що дає право на трудову пенсію, зараховується військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.

Згідно із частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Отже, чинним законодавством передбачено зарахування до страхового стажу перебування на військовій службі.

З трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 від 01.12.1995 останній перебував на військовій службі з 29.11.1993 по 16.06.1995.

Згідно тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 26.08.2021, ОСОБА_1 проходив військову службу з 29.11.1993 по 14.06.1995.

Суд звертає увагу, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.

З огляду на зазначене, слід дійти висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 у справі №654/890/17 (провадження № К/9901/22832/18).

В постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2020 у справі № 360/3611/20.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем-1 безпідставно не зараховано до страхового стажу період строкової військової служби з 29.11.1993 по 14.06.1995, а тому такий період належить зарахуванню пенсійним органом до страхового стажу позивача.

З урахуванням наведеного, рішення ГУ ПФУ в Полтавській області №047050031472 від 14.04.2025 року про відмову у призначенні пенсії позивачу є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо визначення належного органу Пенсійного фонду, суд зазначає наступне.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій урегульовано «Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (далі - Порядок №22-1).

Пунктом 1.1 Порядку №22-1 встановлено, що орган, який призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі сервісний центр).

Відповідно до п.4.2. Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

З наведеного вбачається, що заява та документи для призначення, перерахунку пенсії можуть бути подані в будь-якому сервісному центрі, що здійснює обслуговування громадян, незалежно від місця проживання особи.

Разом з тим, розгляд документів та винесення рішення про призначення пенсії/відмову в призначенні пенсії здійснюється за принципом екстериторіальності шляхом автоматизованого розподілу до структурного підрозділу органу, що призначає пенсію.

Пунктом 4.3 Порядку №22-1 встановлено:

- створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій;

- рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи;

- рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати (п.4.7 Порядку №22-1).

Пунктом 4.8 Порядку №22-1 передбачено, що заява, відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставі яких призначено (перераховано) пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, що формується та ведеться відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та «Про захист персональних даних». Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій.

Пунктом 4.10 Порядку №22-1 після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації, фактичного проживання) особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

Таким чином, принцип екстериторіальності застосовується при опрацюванні заяв про призначення та перерахунки пенсій, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», суть якого полягає в опрацюванні заяв про призначення пенсій територіальними органами Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає особа.

З вищезазначеного вбачається, що заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Полтавській області за результатом якої прийняте відповідне рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії.

Отже, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не приймалось рішення по суті заяви позивача про призначення пенсії, відтак відповідальним за опрацювання заяви ОСОБА_1 та прийняття відповідного рішення є, в даному випадку, визначений у встановленому порядку територіальний орган Пенсійного фонду ГУ ПФУ в Полтавській області.

Отже, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не є суб`єктом прийняття рішення.

Верховний Суд у своїй постанові від 13.02.2018 року по справі №826/1460/16 дійшов висновку, що належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального права.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на встановлене вище, у позовних вимогах до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області (відповідач-2 по справі) належить відмовити.

Суд звертає увагу, що відповідно до абз.2 ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У постанові Верховного Суду України від 24.11.2015 року в справі №816/1229/14 зазначено, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначити та виплачувати пенсію позивачу, відповідно до п. а) ст. 13 Закону №1788-ХІІ, в редакції рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, за його заявою від 07.04.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, так як останній має необхідну кількість пільгового стажу роботи за Списком №1 та досяг необхідного пенсійного віку, суд виходить з наступного.

Статтею 58 Закону України №1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій, перерахунку пенсій громадянам, та на свій розгляд розраховувати пенсію позивача, оскільки прийняття рішень про призначення, розрахунок, перерахунок пенсії відноситься до компетенції відповідача, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку, що встановлені у справі обставини частково підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

У зв`язку з чим, необхідно зобов`язати Управління ПФУ зарахувати до пільгового стажу позивача період його роботи за списком №1 з 11.10.2003 по 08.11.2016 та з 01.09.2021 по 18.03.2025 та до страхового стажу період строкової військової служби з 29.11.1993 по 14.06.1995 з урахуванням висновків суду, в порядку ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, повторно розглянувши заяву від 07.04.2025 року.

Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачі як суб`єкт владних повноважень не довели правомірності своїх дій. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи часткове задоволення адміністративного позову, в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для присудження на користь позивача судових витрат пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме: судового збору у розмірі 605грн. 60коп.

Керуючись ст.ст. 9, 72-78, 90, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №047050031472 від 14.04.2025 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 07.04.2025 та вирішити питання щодо зарахування періоду роботи з 11.10.2003 по 08.11.2016 та з 01.09.2021 по 18.03.2025 до пільгового стажу, а також період строкової військової служби з 29.11.1993 по 14.06.1995 до страхового стажу з урахуванням висновків суду та правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36000, м. Полтава, вул. Гоголя, 34, код ЄДРПОУ 13967927) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 605(шістсот п`ять)грн. 60коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В. Луговська