Decision № 140780903, 26.01.2026, Oleksandrivskyi District Court of Zaporizhzhia City (until 25.04.2025 - Zhovtnevyi District Court of Zaporizhzhia City)

Справа № 331/4054/25

Провадження № 2/331/473/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2026 року м. Запоріжжя

Олександрівський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Світлицької В.М.,

за участю секретаря - Солов`ян О.С.,

розглянувши в загальному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в приміщенні Олександрівського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Четвертої запорізької нотаріальної контори про визнання незаконною та скасування постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернулася до Олександрівського районного суду м. Запоріжжя з позовом до Четвертої запорізької нотаріальної контори про визнання незаконною та скасування постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 є матір`ю неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області по справі № 317/3084/22 ( № 2-о/317/27/2023) встановлено факт того, що ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батько дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 загинув під час виконання бойового завдання здійснюючи захист Батьківщини. Після смерті бабусі ОСОБА_5 (мати ОСОБА_4 ) мати неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 в інтересах дитини звернулася до нотаріуса та подала заяву на спадщину, яка б належала за життя батьку дитини, який помер раніше за свою матір. Спадкова справа була відкрита в Запорізькій районній державній нотаріальній конторі. Заповіту бабуся не складала, тому спадкоємці приймали спадщину за законом. ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (батько ОСОБА_4 ). Звернувшись до Запорізької районної державної нотаріальної контори з відповідним листом, позивачу було відмовлено щодо прийняття спадщини після померлого ОСОБА_6 , оскільки спадкова справа спадкоємцями померлого в цій конторі не відкривалася. ОСОБА_6 помер за кордоном. Позивач допускає, що за життя ним було складено заповіт на свою доньку. Спадкоємцем ОСОБА_6 була відкрита спадкова справа саме Четвертою державною нотаріальною конторою. Позивач не могла подати до Четвертої нотаріальної контори документи, а саме оригінал свідоцтва про смерть ОСОБА_6 , оскільки його поховання не здійснювала, а згідно вимог чинного законодавства України, оригінал свідоцтва про смерть видається близьким родичам, або особі, яка здійснює поховання померлої особи. Таким чином, ОСОБА_1 неодноразово зверталася на адресу нотаріальної контори, проте їй було відмовлено у прийняті її заяви як законного представника малолітньої особи, як онука померлого діда, з тих підстав, що в неї відсутнє свідоцтво про смерть дідуся малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Звернувшись вчергове до нотаріальної контори, державний нотаріус Четвертої нотаріальної контори Бережко С. видала позивачу постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 18.06.2025 року № 1062/02-31, в якій зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_5 відкрилася спадщина після померлого ОСОБА_6 , який на день смерті був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 . 25.03.2025 року Четвертою запорізькою державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 110/2025 після смерті померлого ОСОБА_6 . В матеріалах спадкової справи наявний заповіт від імені ОСОБА_6 , складений та посвідчений не на користь ОСОБА_3 . Позивач вважає, відмову нотаріуса незаконною та безпідставною, також не погоджується з твердження нотаріуса, що спадкування обов`язкової частки у спадщини за правом представлення (онуками спадкодавця) законодавством не передбачена. Оскільки, після смерті ОСОБА_6 , є складений та посвідчений заповіт, який складений на невідому особу, а не на користь онука - ОСОБА_3 , нотаріус відмовила у заведені та відкриті спадкової справи ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини, батьком якої є рідний син ОСОБА_6 - ОСОБА_4 , який ІНФОРМАЦІЯ_2 загинув під час виконання бойового завдання здійснюючи захист Батьківщини. Позивач вважає, що нотаріус діяла з порушенням вимог Закону України «Про нотаріат», а також «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» та безпідставно прийняла постанову та відмовила у вчиненні нотаріальної дії. Посилаючись на зазначені обставини, просить суд визнати незаконною та скасувати постанову державного нотаріусу Четвертої нотаріальної контори Бережко С. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 18.06.2025 року № 1062/02-31, якою відмовлено ОСОБА_1 , яка діє як законний представник свого малолітнього сина ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно, яке належало померлому ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою суду від 25.09.2026 року відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити в загальному позовному провадженні та призначено підготовче судове засідання.

27.10.2025 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що не погоджується з наведеними позивачем обставинами та правовими підставами позову. ІНФОРМАЦІЯ_3 відкрилася спадщина після померлого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який на день смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Так, 26.05.2025 р. до Четвертої запорізької державної нотаріальної контори подана ОСОБА_1 заява про надання інформації, зокрема яким чином їй слід подати заяву на прийняття спадщини після померлого ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порядку ст. 1241, 1266 ЦК України. 29.05.2025 року Четвертою запорізькою державною нотаріальною конторою Ковальковій В.В. надана відповідь, в якій зокрема повідомлено, що заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої особи або недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун. Коло спадкоємців, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, визначається на день відкриття спадщини. Таким чином, спадкування обов`язкової частки у спадщині за правом представлення (онуками спадкодавця) законодавством не передбачена. 18.06.2025 р. до Четвертої запорізької державної нотаріальної контори звернулася ОСОБА_1 , як законний представник, від імені малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, на майно, яке належало померлому ІНФОРМАЦІЯ_3 діду - ОСОБА_6 , спадкоємцем якого є ОСОБА_3 , у зв`язку з тим, що його батько - син спадкодавця, ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_6 . 18.06.2025 року Четвертою запорізькою державною нотаріальною конторою Ковальковій В.В. законному представнику свого малолітнього сина ОСОБА_3 видана постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії. 25.03.2025 року Четвертою запорізькою державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 110/2025 після смерті ОСОБА_6 . В матеріалах спадкової справи наявний заповіт від імені ОСОБА_6 складений та посвідчений не на користь ОСОБА_3 . Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування одержують спадкоємці за законом. Згідно із ст. 1266 ЦК України спадкування за правом представлення, внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини (у разі відсутності заповіту). Таким чином, спадкування обов`язкової частки у спадщині за правом представлення (онуками спадкодавця) законодавством не передбачена. Постанова про відмову ОСОБА_1 , яка діє як законний представник ОСОБА_3 , у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, на майно, яке належало померлому ІНФОРМАЦІЯ_3 - ОСОБА_6 , є правомірною, такою, яка видана на законних підставах. Вважає, позов необґрунтованим, заперечує проти позовної вимоги та просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою суду від 17.11.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи без участі позивача та її представника, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи без присутності представника нотаріальної контори, просила врахувати, що ст. 1241 ЦК України містить вичерпний перелік.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню у зв`язку з наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 25.09.1984 року, батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

ІНФОРМАЦІЯ_6 помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 22.09.2023 року.

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 27.03.2023 року по справі № 317/3084/22 встановлено факт того, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішення суду набрало законної сили 27.04.2023 року.

Відповідно до свідоцтва про народження, виданого повторно, серії НОМЕР_3 від 02.05.2023 року, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

07.09.2022 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , склав заповіт, посвідчений державним нотаріусом Запорізької районної державної нотаріальної контори Кравцовою Л.М., зареєстрований в реєстрі за № 866, відповідно до якого зробив заповідальне розпорядження, яким все своє майно, що буде йому належати на день його смерті, де б воно не знаходилось і з чого не складалось, а також все те, на що він за законом матиме право заповів - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть реєстраційний номер НОМЕР_4 від 02.10.2024 року (засвідчений переклад з німецької мови на українську мову), з відміткою про проставлення апостилю відповідно до Гаазької Конвенції 05.10.1961 р., країна: Федеративна Республіка Німеччина від 26.02.2025 р. за № 1459/2025.

Після смерті ОСОБА_6 державним нотаріусом Четвертої запорізької державної нотаріальної контори Бережко С.М. було заведено спадкову справу за № 110/2025 на підставі заяви ОСОБА_9 від 25.03.2025 р. за № 293.

26.05.2025 року ОСОБА_1 , як законний представник малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Четвертої запорізької державної нотаріальної контори із заявою, в якій просила повідомити, яким чином їй слід подати заяву на прийняття спадщини після померлого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порядку ст.ст. 1241, 1266 ЦК України.

29.05.2025 року державним нотаріусом Четвертої запорізької державної нотаріальної контори Бережко С. повідомлено ОСОБА_1 , що спадкування обов`язкової частки у спадщині за правом представлення (онуками спадкодавця) законодавством не передбачена.

18.06.2025 року ОСОБА_1 , яка діє як законний представник, від імені малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до державного нотаріуса Четвертої запорізької державної нотаріальної контори Бережко С.М. із заявою, зареєстрованою за № 648 (спадкова справа № 110/2025), про видачу на ім`я ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину за законом, на майно, яке належало померлому ІНФОРМАЦІЯ_3 діду - ОСОБА_6 .

Постановою державного нотаріуса Четвертої запорізької державної нотаріальної контори Бережко С.М. № 1062/02-31 від 18.06.2025 року ОСОБА_1 , яка діє як законний представник свого малолітнього сина ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, на майно, яке належало померлому ІНФОРМАЦІЯ_9 - ОСОБА_6 відмовлено, оскільки в матеріалах спадкової справи наявний заповіт від імені ОСОБА_6 складений та посвідчений не на користь ОСОБА_3 , а спадкування обов`язкової частки у спадщині за представлення (онуками спадкодавця) законодавством не передбачена.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів України.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Згідно зі ст.ст. 1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням (ч. 1, ч. 2 ст. 1268 ЦК України).

Згідно із ч. 3 ст. 1235 ЦК України заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 4 ст. 1236 ЦК України чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

Згідно із ч. 1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка). Розмір обов`язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

Верховний Суд у постанові від 20.10.2025 у справі № 686/936/22 вказав, що право на обов`язкову частку це суб`єктивне майнове право окремих спадкоємців першої черги (стаття 1261 ЦК України) отримати певну частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту. Хоча норми про право на обов`язкову частку розміщені у главі, присвяченій спадкуванню за заповітом, за своєю сутністю право на обов`язкову частку належить до спадкування за законом. Тобто право на обов`язкову частку існує лише за наявності заповіту. Коло осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, визначене статтею 1241 ЦК України, є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.

Внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини (частина перша статті 1266 ЦК України).

Спадкуванням за правом представлення - це такий порядок набуття права на спадкування за законом при якому спадкоємці п`ятої черги включаються до складу першої, другої чи третьої черги замість спадкоємця внаслідок того, що він помер до відкриття спадщини. По своїй суті спадкування за правом представлення - це специфічний порядок набуття права на спадкування за законом, і він не є окремою підставою або видом спадкування. У такому разі суб`єктами спадкування за правом представлення будуть певні спадкоємців за законом. Спадкування за правом представлення надає можливість спадкоємцям п`ятої черги за законом переміститися у вищу чергу (першу, другу або третю чергу) (постанова Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 643/1216/15-ц (провадження № 61-6924св18)).

За змістом частини першої статті 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують лише ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини, без вказівки, «в тому числі обов`язкову частку та неохоплену заповітами частку». Таке тлумачення частини першої статті 1266 ЦК України є цілком логічним, оскільки серед суб`єктів, перелічених у цій статті, окремо не позначено суб`єктів, що мають право на обов`язкову частку у спадщині.

Суб`єкти, які здійснюють право спадкування - це особи, які набули право на спадкування. До набуття суб`єктивне право спадкування не виникає. Відповідно можливість прийняти спадщину у цих суб`єктів відсутні.

У спадковому праві існують конструкції «похідного спадкування», коли право спадкування пов`язується не безпосередньо із відкриттям спадщини після смерті спадкодавця, а «вплітається» структуру спадкового правовідношення, ускладнену іншими юридичними фактами - смерть спадкоємця, відмова його від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця тощо. Конструкції похідного спадкування, зокрема спадкування за правом представлення (спадкове заміщення), спадкова трансмісія, адресна відмова від прийняття спадщини розміщені законодавцем в різних нормах Книги 6 ЦК України, але підпорядковуються єдиним правилам, що визначають їх закономірності. Навіть тоді, коли про це прямо не зазначено у відповідних нормах Книги 6 ЦК України. Тому перехід права на обов`язкову частку у спадщині не відбувається з використанням конструкцій «похідного» спадкування. Як наслідок право на обов`язкову частку не може переходити до інших осіб, навіть якщо вони є спадкоємцями за законом чи за заповітом. Відповідно, право на обов`язкову частку не може переходити ні в порядку спадкової трансмісії (частина перша статті 1276 ЦК України), ні за правом представлення, ні в порядку адресної відмови від прийняття спадщини (стаття 1274 ЦК України) або в інший спосіб «передання» спадкових прав.

У разі смерті особи, яка б мала право на обов`язкову частку у спадщині, до відкриття спадщини за заповітом, таке право не спадкується та не переходить до спадкоємців такої особи. Правила спадкування за правом представлення (спадкування за законом) не стосуються права на обов`язкову частку.

Таким чином Верховний Суд дійшов висновку, що право на обов`язкову частку у спадщині має особистий характер і не може перейти до іншої особи в порядку спадкування.

Батько ОСОБА_3 - ОСОБА_4 помер раніше свого батька ОСОБА_6 , який заповів все своє майно іншій особі - ОСОБА_9 , в матеріалах справи відсутні докази взагалі наявності у ОСОБА_4 підстав прийняття спадщини в порядку реалізації права на обов`язкову частку, при цьому навіть в разі б їх наявності таке право не спадкується і не переходить до спадкоємців особи, наділеної правом на обов`язкову частку у спадщині.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про нотаріат» нотаріус зобов`язаний, зокрема: здійснювати свої професійні обов`язки відповідно до цього Закону і принесеної присяги, дотримуватися правил професійної етики; сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз`яснювати права і обов`язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду; відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам; виконувати інші обов`язки, передбачені законом.

Згідно із ч. 1, ч. 3, ч. 4 ст. 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо, зокрема, вчинення такої дії суперечить законодавству України та не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії. Нотаріусу забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії. На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом перевіряє факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна.

Главою 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, регламентується процедура видачі свідоцтв про право на спадщину.

Відповідно до п. 4.16 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Згідно із п. 5.5, п. 5.6 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом нотаріус має обов`язково з`ясувати наявність спадкоємців, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, перелік яких визначено у статті 1241 Цивільного кодексу України. Коло спадкоємців, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, визначається на день відкриття спадщини.

В постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 1062/02-31 від 18.06.2025 року, державним нотаріусом Четвертої запорізької державної нотаріальної контори Бережко С.М. зазначено, що в матеріалах спадкової справи наявний заповіт від імені ОСОБА_6 складений та посвідчений не на користь ОСОБА_3 та спадкування обов`язкової частки у спадщині за правом представлення (онуками спадкодавця) законодавством не передбачена.

Таким чином, правові підстави для видачі свідоцтва ОСОБА_3 , законним представником якого є позивач, про право на спадщину за законом були відсутні, а тому нотаріус діяла в межах своїх повноважень та з дотриманням вимог Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи та сукупність наданих сторонами доказів в їх взаємозв`язку і достатності, їх належність та допустимість, суд приходить до висновку, що нотаріусом винесено спірну постанову відповідно до чинного законодавства з урахуванням конкретних обставин справи, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 16, 1216, 1217, 1223, 1241, 1266 ЦК України, Законом України «Про нотаріат»,ст. ст. 10, 12, 13, 76-81, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Четвертої запорізької нотаріальної контори про визнання незаконною та скасування постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 04.02.2026 року.

Суддя: В.М. Світлицька