Decision № 140779280, 20.10.2026, Boryslav City Court of Lviv Oblast

Справа № 438/1238/24

Провадження 2/438/82/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20 жовтня 2026 року Бориславський міський суд Львівської області у складі:

головуючого судді Слиша А.Т.,

за участі секретаря судових засідань Кекош Н.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Малети А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Бориславі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрнафта» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

10 липня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ в.о. начальника Нафтогазовидобувного управління «Бориславнафтогаз» Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» від 10 червня 2024 року № 363-к «Про припинення трудового договору (контракту)», згідно з яким її звільнено з посади оператора заправних станцій 4 розряду Складу паливномастильних матеріалів Групи складської логістики (Борислав) Нафтогазовидобувного управління «Бориславнафтогаз» Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» у зв`язку зі скороченням штату на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, поновити її з 11 червня 2024 року на вказаній посаді; стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11 червня 2024 року у розмірі 15 000,00 (п`ятнадцять тисяч) гривень; стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на її користь 5000,00 (п`ять тисяч) гривень моральної шкоди внаслідок незаконного звільнення і судовий збір у розмірі 1211,20 гривень.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що наказом в.о. начальника НГВУ «Бориславнафтогаз» ПАТ «Укрнафта» від 10 червня 2024 року за № 363-к її було звільнено з посади оператора заправних станцій четвертого розряду Складу паливно мастильних матеріалів Групи складської логістики (Борислав) НГВУ «Бориславнафтогаз» ПАТ «Укрнафта» у зв`язку із скороченням штату на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Підставою звільнення вказано накази в.о. начальника НГВУ «Бориславнафтогаз» ПАТ «Укрнафта» № 51 від 15 лютого 2024 року «Про внесення змін до штатного розпису НГВУ «Бориславнафтогаз» та № 88 від 23 березня 2024 року «Про внесення змін до наказу № 51 від 15 лютого 2024 року», відповідно до яких у штатному розписі НГВУ «Бориславнафтогаз» в Групі складської логістики (Борислав) вирішено скоротити та виключити ряд посад. У тому числі, в Складі паливно-мастильних матеріалів, де вона працювала, вирішено скоротити з 31 травня 2024 року посади завідувача складу - 1,000 шт.од.; комірника - 1,000 шт.од.; оператора заправних станцій - 4,000 шт.од..

Письмове попередження про вивільнення позивачки їй вручено 27 березня 2024 року.

Вказує, що відповідач вибірково приймав на роботу нових працівників на вакантні посади у створену з 01 січня 2024 року згідно з Наказом ПАТ «Укрнафта» № 614 від 27 грудня 2023 року у структурі апарату управління ПАТ «Укрнафта»» групу складської логістики (Борислав). При цьому, питання працевлаштування її, позивачки ОСОБА_1 не вирішувалось.

Стверджує, що відповідачем не було їй запропоновано всю наявну на підприємстві роботу, яку вона може виконувати з урахуванням отриманої освіти, кваліфікації, досвіду. І фактично відповідач переклав на неї свій обов`язок її працевлаштування.

Зазначає, що конкретних вакантних посад, які б відповідали її кваліфікації і підходили саме їй, позивачці запропоновано не було. Натомість надано перелік вакантних посад (професій), більшість із яких вона не може обійняти через відсутність потрібної кваліфікації, або ж через знаходження робочого місця на значній віддалі від постійного місця проживання чи на тимчасово окупованій території (у зоні бойових дій).

Наполягає, що у зв`язку з незаконним звільненням у її житті сталися вимушені зміни негативного характеру. Вона залишилася без засобів до існування, внаслідок чого їй була завдана моральна шкода, яка полягає у моральних стражданнях, пов`язаних з порушенням гарантованого права на працю, розмір якої позивачка оцінює у 5000,00 грн.

Вважає своє звільнення незаконним, а тому просить позов задовольнити.

Ухвалою Бориславського міського суду Львівської області від 15 липня 2024 року відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

09 серпня 2025 року ПАТ «Укрнафта» подано відзив на позовну заяву ОСОБА_1 . Додатково представником відповідача адвокатом Малетою А.І. через електронний кабінет в підсистемі Електронний суд подано пояснення та додаткові пояснення.

В обґрунтування заперечень щодо позову відповідач зазначає, що суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність змін в організаційній структурі, які відбулись на підставі наказу ПАТ «Укрнафта» від 27 грудня 2023 року № 614 «Про зміни в структурі апарату управління ПАТ «Укрнафта», скорочення штату та чисельності працівників, в тому числі і посади позивачки, яке проведено відповідно до наказу відповідача від 15 лютого 2024 року № 51 «Про внесення змін до штатного розпису», а тільки перевіряє наявність підстав для звільнення (чи відбувалося скорочення штату або чисельності працівників) та дотримання відповідної процедури.

Вказує, що згідно з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 20.12.2023 року у справі №185/3675/22, оскарження працівниками рішень про визначення структури підприємства чи установи, зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників не вважається належним способом захисту. Прийняття такого рішення є виключною компетенцією власника підприємства чи установи або уповноваженого ними органу та є складовою права на управління діяльністю підприємства чи установи.

Вважає, що не має значення для розгляду справи будь-який документ про штатний розпис окремих структурних підрозділів відповідача, оскільки такий документ виходить за межі предмета доказування і не стосується ні предмету спору, ні обставин його обґрунтування.

Натомість вказує, що у відповідача дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці в ряді структурних підрозділів ПАТ «Укрнафта», розташованих в містах Прилуки; Полтава; Охтирка; Борислав; Долина та Надвірна, відповідно до наказу ПАТ «Укрнафта» від 27 грудня 2023 р. № 614 та скорочення, як чисельності так і штату працівників відповідно до наказу відповідача від 15 лютого 2024 р. № 51 «Про внесення змін до штатного розпису».

Відповідачем дотримано відповідну процедуру звільнення в частині неодноразового надання відповідачем позивачці пропозицій всіх наявних вакантних посад в період з моменту повідомлення про майбутнє вивільнення (15.03.2024 р.) і до звільнення (10.06.2024 р.).

Посилається на те, що з моменту попередження про майбутнє скорочення до дати звільнення роботодавець неодноразово (шість разів) пропонував позивачці вакантні посади в цілій структурі ПАТ «Укрнафта», проте позивачкою обирались посади (комірник, оператор пульта керування у видобуванні нафти й газу), які не відповідали її досвіду, кваліфікаційному рівню, рівню освіти та стажу роботи, або посади, зайняття яких здійснюється за конкурсним добором.

Запропоновані наявні вакантні посади, що відповідали кваліфікаційному рівню посади позивачки і територіально знаходились за місцем її проживання в місті Борислав, а саме: посади «маляр», «підсобний робітник», «формувальник ручного формування», «вантажник», позивачкою не обирались.

Зауважує, що після отримання позивачкою пропозицій із вакантними посадами, нею не зазначалось роботодавцю, що їй можливо щось не зрозуміло із цього переліку, що текст не можливо прочитати, що вона не має доступу до загальнодоступного Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики від 29 грудня 2004 року № 336.

Розгляд справи неодноразово відкладався через неявку сторін.

Ухвалою суду від 27 березня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди було залишено без розгляду на підставі ч.5 ст.223 та п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України.

Постановою колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду від 11 вересня 2025 року, ухвалу Бориславського міського суду Львівської області від 27 березня 2025 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою від 15 січня 2026 року провадження у цивільній справі за №438/1238/24 (провадження 2/438/82/2026) за заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, зупинено до набрання рішенням законної сили у справі 438/1239/24 за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.

Ухвалою судді від 13 липня 2026 року, провадження у даній цивільній справі було поновлено.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позов підтримала, дала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Просила позов задовольнити.

Представник відповідача адвокат Малета А.І. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені у поданому відзиві та письмових поясненнях. Додатково пояснив, що в.о. начальника НГВУ «Бориславнафтогаз» ПАТ «Укрнафта» під час винесення оспорюваного наказу про звільнення позивачки діяв у межах своєї компетенції, визначеної Положенням про НГВУ «Бориславнафтогаз» ПАТ «Укрнафта» та наказу Голови Правління ПАТ «Укрнафта» № 1390-к від 06.09.2022 року «Про покладання виконання обов`язків в порядку суміщення посад».

Протокольною ухвалою суду від 15 жовтня 2026 року замінено найменування відповідача, відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 22 липня 2025 року змінено тип та найменування відповідача Акціонерне товариство «Укрнафта».

Заслухавши пояснення сторін, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 24 липня 2013 року працювала у відповідача на різних посадах, що підтверджено трудовою книжкою позивачки НОМЕР_1 від 25 вересня 1970 року і представником відповідача не заперечується.

10 червня 2024 року позивачка звільнена з посади оператора заправних станцій 4 розряду Складу паливно-мастильних матеріалів Групи складської логістики (Борислав)Нафтогазовидобувного управління «Бориславнафтогаз» Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» згідно з наказом в.о. начальника НГВУ «Бориславнафтогаз» ПАТ «Укрнафта» від 10 червня 2024 року №363-к у зв`язку із скороченням штату на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Звільненню позивачки передували: наказ ПАТ «Укрнафта» від 27 грудня 2023 року № 614, яким з 01 січня 2024 року створено нові підрозділи в групі складської логістики (Борислав), зокрема склади сировини, обладнання, паливно-мастильних матеріалів, та бригади з обслуговування. Наказом НГВУ «Бориславнафтогаз» від 13 лютого 2024 року № 101-к, яким для позивача ОСОБА_1 (оператор заправних станцій) з 14 лютого 2024 року встановлено 40-годинний робочий тиждень (понеділок-четвер: 08:00-17:00, п`ятниця: 08:00-15:45, обід: 12:00-12:45). Наказ від 13 лютого 2024 року № 102-к, яким затверджено акт простою № 1 для позивачки з 14 лютого 2024 року. Наказ від 15 лютого 2024 року № 51: з 16.05.2024, яким скорочено посади в групі складської логістики (Борислав), зокрема диспетчера (1 од.), прибиральників (1,25 од.), завідувачів складу (2 од.), комірників (4 од.), операторів заправних станцій (4 од.). Наказ від 14 березня 2024 року № 82, яким змінено дату скорочення з 16 травня 2024 року на 20 травня 2024 року. Наказ від 23 березня 2024 року № 88, яким перенесено скорочення на 31 травня 2024 року.

Позивачка була попереджена 27 березня 2024 року про майбутнє скорочення її посади за два місяці, і з моменту такого попередження до дати звільнення 10 червня 2024 року власник (роботодавець) неодноразово (п`ять разів) пропонував наявні вакантні в цей період посади в цілій структурі відповідача, на той час ПАТ «Укрнафта», проте позивачкою обиралась посада (інженер-супервайзер), яка не відповідала її досвіду, кваліфікаційному рівню, рівню освіти та стажу роботи, або посади зайняття який здійснюється за конкурсним добором. Натомість позивачкою не обирались запропоновані наявні вакантні посади, що відповідали її кваліфікаційному рівню посади, що скорочувалась та освіті і навіть територіально знаходились за місцем її проживання в місті Борислав, а саме: посада «вантажник» зазначена на зворотній стороні 9 сторінки, посада «маляр» та «підсобний робітник» зазначена на 17 сторінці, посада «формувальник ручного формування» зазначена на зворотній стороні 17 сторінки, посада «прибиральник території» зазначена на зворотній стороні 19 сторінки, пропозиції станом на 27 березня 2024 року (а.с. 76-86 т. 1); посади «маляр», «підсобний робітник» зазначені на 7 та 9 сторінці, посади «формувальник ручного формування», «вантажник» зазначена на зворотній стороні 8 сторінки пропозиції станом на 03 квітня 2024 року (а.с. 88-107 т. 1); посади «маляр», «формувальник ручного формування», «вантажник», «підсобний робітник» зазначені на зворотній стороні 1 сторінки пропозиції станом на 12 квітня 2024 року. (а.с. 109-118 т. 1); посади «маляр» і «вантажник» зазначені на 7 сторінці пропозиції станом на 17 травня 2024 року (а.с. 121-124 т. 1).

Наказом в.о. начальника НГВУ «Бориславнафтогаз» ПАТ «Укрнафта» від 10 червня 2024 року № 363-к позивач звільнена 10 червня 2024 року з посади оператора заправних станцій 4 розряду Складу паливно-мастильних матеріалів Групи складської логістики (Борислав) Нафтогазовидобувного управління «Бориславнафтогаз» ПАТ «Укрнафта» у зв`язку із скороченням штату на підставі пункту першого частини першої статті 40 КЗпП України.

Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно зі ст. 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже, трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Розірвання трудового договору за зазначеною підставою відбувається в разі реорганізації підприємства (через злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення), зміни його власника, ухвалення власником або уповноваженим ним органом рішення про скорочення чисельності або штату у зв`язку з перепрофілюванням, а також з інших причин, які супроводжуються змінами у складі працівників за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професією.

Частиною 2 ст. 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 липня 2019 року у справі № 807/3588/14 сформульовано правові висновки щодо застосування частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України, про відсутність підстав для відступу від яких дійшла переконання Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 серпня 2024 року у справі № 641/1334/23, а саме:

«Виходячи із системного аналізу пункту 1 частини першої та частини другої статті 40, частини другої статті 49-2 КЗпП України з метою забезпечення цієї гарантії на власника або уповноважений ним орган при звільненні працівника у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці покладається обов`язок при попередженні працівника про таке звільнення одночасно запропонувати йому наявні вакантні посади. Тобто законодавець встановив принцип одночасності попередження про наступне вивільнення та пропонування наявних вакантних посад для забезпечення гарантії права громадян на сприяння у збереженні роботи.

За приписами частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, власник вважається таким, що належно виконав свій обов`язок щодо сприяння у збереженні роботи працівника, який підлягає звільненню у зв`язку із скороченням штату, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Такий обов`язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору та охоплює вакантні посади, які з`явилися в установі протягом всього цього періоду і які існували на день звільнення.».

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» надано роз`яснення про те, що, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Скороченням штату є зменшення кількості посад або ліквідація певних посад, спеціальностей, професій тощо (роз`яснення Міністерства юстиції України від 25.01.2011 року «Гарантії працівників у разі ліквідації або реорганізації підприємства, установи, організації»).

У разі скорочення штату звільняються працівники певної професії, а в разі скорочення чисельності зменшують кількість працівників певної професії. І скорочення штату, і зміна чисельності працівників повинні відображатися у штатному розписі (постанова Верховного Суду від 28.09.2023 року у справі № 487/7770/21).

Реальна кількість вакантних посад, які існували у відповідача протягом двох місяців після попередження позивача про звільнення, встановлюється, зокрема, порівнянням штатних розписів відповідача на момент попередження позивача про майбутнє вивільнення та на момент його звільнення (постанова Верховного Суду від 18 серпня 2021 року у справі № 659/51/20, провадження № 61-537св21).

Шляхом співставлення штатних розписів відповідача встановлюється також реальність змін в організації виробництва і праці, скорочення штату працівників.

Відповідно до частин 1, 4 ст. 62 ГК України (втрачає чинність 28 серпня 2025 року згідно із Законом № 4196 ХІ від 09.01.2025 року) підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки.

Частинами 1-2 ст. 64 ГК України передбачено, що підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо). Функції, права та обов`язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами.

Право власника або уповноваженого ним органу визначати чисельність працівників і штатний розпис закріплено у ч. 3 ст. 64 ГК України, згідно з якою підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Згідно з ч. 2 ст. 65 ГК України власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства. Втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України.

Виходячи із вищезазначених правових норм відповідач акціонерне товариство «Укрнафта», надалі АТ «Укрнафта» є підприємством (юридичною особою), НГВУ «Бориславнафтогаз» перебуває у складі відповідача на правах відокремленого структурного підрозділу, що підтверджується Положенням про Нафтогазовидобувне управління «Бориславнафтогаз» відповідача, затвердженим Наглядовою радою відповідача (протокол № 12/2011 від 28.12.2011 року).

Суд встановив, що відповідач своєчасно та належним чином повідомив позивачку про наступне вивільнення.

Водночас, оцінюючи правомірність звільнення позивачки на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, суд виходить з того, що відповідачем доведено, що у відповідача відбулися зміни в організації виробництва та праці, що призвело до скорочення та виключення із штатного розпису посад (зокрема посади позивачки).

Як зазначено вище, повідомлення про наступне вивільнення із займаної посади через два місяці з моменту вручення цього попередження, у зв`язку зі змінами організації виробництва Групи складської логістики НГВУ «Бориславнфтогаз» ПАТ «Укрнафта» згідно наказу №82 від 14 березня 2024 року НГВУ «Бориславнфтогаз» відповідача внесені відповідні зміни до штатного розпису, внаслідок чого скорочується посада оператора заправних станцій складу ПММ, позивачкою отримано 15 березня 2024 року, про що свідчить підпис позивача.

Відтак, визначений частиною першою статті 49-2 КЗпП України двомісячний строк попередження про майбутнє звільнення відповідачем дотримано.

Крім цього, як встановлено судом позивачем не обирались запропоновані наявні вакантні посади наявні у відповідача , що відповідали її кваліфікаційному рівню посади, що скорочувалась та освіті і навіть територіально знаходились за місцем її проживання в місті Борислав, а саме: посада «вантажник» зазначена на зворотній стороні 9 сторінки, посада «маляр» та «підсобний робітник» зазначена на 17 сторінці, посада «формувальник ручного формування» зазначена на зворотній стороні 17 сторінки, посада «прибиральник території» зазначена на зворотній стороні 19 сторінки пропозиції станом на 27 березня 2024 року (а.с. 76-86 т. 1); посади «маляр», «підсобний робітник» зазначені на 7 та 9 сторінці, посади «формувальник ручного формування», «вантажник» зазначена на зворотній стороні 8 сторінки пропозиції станом на 03 квітня 2024 року (а.с. 88-107 т. 1); посади «маляр», «формувальник ручного формування», «вантажник», «підсобний робітник» зазначені на зворотній стороні 1 сторінки пропозиції станом на 12 квітня 2024 року. (а.с. 109-118 т. 1); посади «маляр» і «вантажник» зазначені на 7 сторінці пропозиції станом на 17 травня 2024 року (а.с. 121-124 т. 1), , з якими ОСОБА_1 була ознайомлена, про що свідчить її підпис.

Крім цього, позивач ОСОБА_1 відмовилась ознайомитись з пропозицією із вакантними посадами відповідача, про що свідчить відповідний акт від 10 червня 2024 року.

При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги ст. 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч.3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Відповідно до позицій Верховного Суду, викладених у постановах від16.01.2018 у справі №519/160/16-ц (провадження№61-312св17), від 06.02.2018 у справі №696/985/15-ц (провадження №61-1214св18), від 12.06.2019 у справі №297/868/18 (провадження №61-393св19), від 28.04.2021 у справі №373/2133/17 (провадження №61-8393св20), від 27.05.2021 у справі №201/6689/19 (провадження №61-5965св20), від 27.01.2022 у справі №607/22928/20 (провадження №61-16543св21),суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить винятково власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення.

У постанові Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі № 303/798/17 (провадження № 61-1863св20) зазначено, що «законодавством про працю не передбачена форма та спосіб повідомлення працівника про скорочення чисельності або штату працівників. Метою персонального попередження про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці є надання працівникові можливості завчасно визначитися із майбутнім працевлаштуванням або підшукати собі іншу роботу».

Тобто, право визначати чисельність і штат працівників належить виключно власнику або уповноваженому ним органу, а суд зобов`язаний з`ясовувати наявність підстав для звільнення.

Відповідно, враховуючи встановлені вище обставини, суд вважає доведеним той факт, що у відповідача відбулось скорочення штату та чисельності працівників і відповідно такий здійснив всі необхідні заходи та забезпечив дотримання гарантій визначених чинним трудовим законодавством, щодо можливості працевлаштування позивачки на роботу.

Також, з матеріалів справи вбачається, що вакантні посади, які обирала позивачка з переліку вакантних посад наданих відповідачем не відповідали її досвіду, кваліфікаційному рівню, рівню освіти та стажу роботи або посади зайняття яких здійснюється за конкурсним добором, що доведено відповідачем та не спростовано позивачкою.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про законність оспорюваного наказу, відтак відмову у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування наказу в.о. начальника Нафтогазовидобувного управління «Бориславнафтогаз» Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» від 10 червня 2024 року № 363-к «Про припинення трудового договору (контракту)» відповідно до якого позивача ОСОБА_1 звільнено з посади оператора заправних станцій 4 розряду Складу паливномастильних матеріалів Групи складської логістики (Борислав) Нафтогазовидобувного управління «Бориславнафтогаз» Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» у зв`язку зі скороченням штату на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України.

Аналізуючи оскаржуваний наказ, суд вважає його законним, оскільки такий винесений уповноваженою особою у відповідності до вимог законодавства, з дотримання встановленого порядку. Доказів протилежного стороною позивача не надано.

З огляду на те, що у частині позовних вимог про скасування вищезазначеного наказу суд дійшов висновку про їх безпідставність, у задоволенні позовних вимог щодо стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди також слід відмовити, оскільки по своїй суті вони є похідними від першої позовної вимоги.

У відповідності до п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст.2, 10, 12, 13, 81, 141, 229, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрнафта» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений, 20.10.2026.

Повне найменування учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Укрнафта», ЄДРПОУ: 00135390, адреса: пров. Несторівський, буд. 3-5, м. Київ.

Представник відповідача: Малета Андрій Ілліч (довіреність № б/н від 11.04.2025, свідоцтво серії ІФ№001810 від 12.05.2021).

Суддя Андрій СЛИШ