Decision № 140769481, 19.10.2026, Kamin-Kashyrskyi District Court of Volyn Oblast

Справа № 157/1742/26

Провадження №2/157/1054/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

19 жовтня 2026 рокумісто Камінь-КаширськийКамінь-Каширський районний суд Волинської області

в складі головуючого судді Гамули Б.С.,

з участю секретаря судового засідання Плакоша Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що відповідно до укладеного кредитного договору №38943 від 12.08.2025 (далі кредитний договір) між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» (торгова марка «PROCENT») (далі позивач, товариство) та ОСОБА_1 (далі відповідач/позичальник), отримала кредит у розмірі 6850 гривень, строком на 730 днів (до 12.08.2027), шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ КБ «ПРИВАТБАНК» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,00% від суми кредиту за кожен день користування (365,00% річних). Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Сума кредиту по укладеному кредитному договору перераховується на платіжну карту відповідача, яка була верифікована шляхом блокування певної суми коштів або іншим способом за правилами міжнародних платіжних систем. Таким чином, виключно особа відповідача може отримати кредит на належну їй платіжну картку НОМЕР_1 після укладення кредитного договору. Електронний підпис з одноразовим ідентифікатором 469837 направлявся відповідачу 12.08.2025 о 10:28:00 год шляхом надсилання повідомлення на мобільний номер НОМЕР_2 , який зазначений у кредитному договорі та ІТС. Кредитний договір був підписаний 12.08.2025 о 10:28:13 год шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором 469837 в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua. Кредитні кошти в розмірі 6850 грн були відправлені відповідачу на платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану в АТ «КБ «ПРИВАТБАНК», що підтверджується довідкою надавача платіжних послуг.

У межах строку кредитування відповідач зобов`язаний сплачувати позивачу проценти періодичними платежами кожні 20 днів. Починаючи з 01.09.2025 відповідач має обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом, однак у порушення зобов`язань не сплачує її. Відповідач своєчасно не сплатив нараховані відсотки відповідно до графіку платежів, в зв`язку з чим виникла заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом починаючи з 12.08.2025, що має відображення у розрахунку заборгованості (додається), порушує умови кредитного договору, не виконує взятих на себе зобов`язань.

Позивач звертає стягнення на прострочені до оплати проценти за користування кредитом за період із 12.08.2025 по 07.08.2026. Позивач не вимагає та не пред`являє вимоги дострокового повернення суми кредиту відповідно до п. 2.1.2, 2.1.6, 4.7 кредитного договору, ч. 2 ст. 1050 ЦК України, ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування».

У зв`язку з порушеннями зобов`язань, заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 17.08.2026 становить: 24 660 гривень заборгованість за процентами за користування кредитом за період із 12.08.2025 по 07.08.2026, що нараховані відповідно до п. 1.2. кредитного договору за ставкою 1,00% за кожен день користування кредитом (365,00% річних) та 13 700 грн штраф за порушення умов кредитного договору.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №38943 від 12.08.2025 у розмірі: 24 660 грн заборгованість за процентами за користування кредитом за період із 12.08.2025 по 07.08.2026, що нараховані відповідно до п. 1.2. кредитного договору за ставкою 1,00% за кожен день користування кредитом (365,00% річних) та графіку платежів; 13 700 грн штраф за порушення умов кредитного договору (за наявності), судовий збір у сумі 2662 гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 гривень.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, щодо ухвалення заочного рішення не заперечив.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про час і місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомила, заяви про розгляд справи за її відсутності та відзиву на позов не подала.

Враховуючи норми ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов підставним і таким, що підлягає до задоволення частково.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ. Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону, так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Судом встановлено, що 12 серпня 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» та ОСОБА_1 уклали електронний кредитний договір №38943, який підписаний відповідачкою одноразовим ідентифікатором 469837, згідно з яким на умовах встановлених цим договором, товариство зобов`язується надати позичальникові грошові кошти в розмірі 6850 гривень (шість тисяч вісімсот п`ятдесят гривень 0 копійок) (далі кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в строки, визначені цим договором (п. 1.1 договору).

Згідно з пунктами 1.2-1.3 договору процентна ставка за користування кредитом становить 1,0% від суми кредиту за кожний день (річна процентна ставка становить 365,00%) користування кредитом. Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та застосовується у межах строку визначеного в п. 1.3. договору. Строк надання кредиту та строк дії договору становить 730 днів із сплатою кредиту в кінці строку користування згідно з додатком №1 до цього договору. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 20 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача, графіку платежів та реальної річної процентної ставки, що є додатком №1 до цього договору.

Відповідно до п. 1.6 договору товариство переказує суми кредиту на електронний платіжний засіб НОМЕР_1 , що належить позичальникові. Переказ суми кредиту здійснюється товариством через платіжний сервіс (фінансову установу, що здійснює діяльність переказу коштів без відкриття рахунків) або іншим способом.

Згідно з пунктами 1.8-1.10 договору загальні витрати позичальника за кредитом станом на дату укладення договору складуть 50 005 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення цього договору складає: 2686,54% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: 56 855 грн.

Кредит вважається погашеним у день отримання товариством коштів у погашення заборгованості за кредитом (п. 1.15 договору).

Електронними підписами з одноразовими ідентифікаторами 469837 та 693807 відповідачкою були підписані додаток №1 до кредитного договору №38943 від 12.08.2025, інформаційне повідомлення та паспорт споживчого кредиту.

На виконання ухвали суду про витребування доказів АТ КБ «Приватбанк» направило інформацію стосовно рахунків ОСОБА_1 і повідомило, що на ім`я ОСОБА_1 у банку емітовано карту № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) та по вказаному рахунку було зарахування коштів на суму 6850 UAH за період 12.08.2025-17.08.2025.

Аналізуючи зміст кредитного договору №38943 від 12.08.2025 суд дійшов висновку, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови надання кредиту. Судом встановлено, що згідно з укладеним договором ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 6850 грн на умовах, передбачених цим договором, що підтверджується повідомленням ТОВ «ПЕЙТЕК» №20260814-88 від 14.08.2026.

У наданому позивачем детальному розрахунку заборгованості (щоденні нарахування і погашення) за кредитним договором №38943 від 12.08.2025 зазначено, що станом на 07.08.2026 боржник має заборгованість перед ТОВ «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» у розмірі 45 210 грн, що складається з тіла кредиту 6850 грн, процентів за користування кредитом 24 660 грн, які нараховані за період із 12.08.2025 до 07.08.2026 та штрафних санкцій 13 700 грн. Також із вказаного розрахунку вбачається, що ОСОБА_1 коштів на погашення заборгованості за кредитом не сплачувала.

Матеріалами справи підтверджується факт укладення кредитного договору в електронній формі та виконання умов договору позичальником щодо надання коштів у кредит, а також неналежне виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість, що добровільно не сплачена.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ (далі Закону №2102-ІХ), з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який відповідними Указами Президента України неодноразово продовжувався і триває по теперішній час.

Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» доповнено, серед іншого, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України пунктом 18.

Згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Обґрунтування позивача у позові про те, що на правовідносини з укладення споживчого договору поширюються норми спеціального Закону України «Про споживче кредитування», а не Цивільного кодексу України, не узгоджуються з нормами законодавства, оскільки основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (ч. 2 статті 4 ЦК України). Ця норма закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів.

Суд дійшов висновку, що заборгованість за штрафними санкціями у розмірі 13 700 грн за невиконання/неналежне виконання умов кредитного договору підлягає списанню кредитодавцем.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст. 612 ЦК України).

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Суд бере до уваги, що кредитний договір укладений 12.08.2025 на строк 730 днів, тобто право вимоги на суму кредиту ще не настало. При цьому позивачем не було заявлено вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту, у зв`язку з чим суд розглядає лише питання про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом у період із 12.08.2025 по 07.08.2026. Оскільки у пункті 1.3 договору встановлена періодичність зі сплати процентів кожні 20 днів, суд вважає, що позивач звернувся із вимогою у строк, визначений договором.

Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1,00%. Із розрахунку заборгованості встановлено, що за період із 12.08.2025 по 07.08.2026 нараховування відсотків за користування кредитними коштами здійснювалося за ставкою 1% в день, тобто у розмірі, передбаченому чинним законодавством.

З урахуванням обставин та підтверджуючих ці обставини документів, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» до ОСОБА_1 за кредитним договором №38943 від 12.08.2025, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» у позовній заяві просить суд стягнути з відповідачки на свою користь судовий збір та витрати на правову допомогу в розмірі 10 000 гривень.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позов задоволено на 64,29% (24 660 грн х 100%: 38 360 грн), з відповідачки підлягає стягненню на користь позивача частина сплаченого судового збору в розмірі 1711 грн 66 к. (2662 грн 40 к. х 64,29%).

Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до пунктів 1 та 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представник позивача подав до суду наступні документи: договір №03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03.06.2024, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ №2412 від 23.10.2018, акт приймання-передачі наданих послуг №166 від 29.05.2026 до договору №03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03.06.2024, витяг із реєстру №1 від 29.05.2026 до акту приймання-передачі наданих послуг №166 до договору №03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03.06.2024, платіжна інструкція кредитового переказу коштів №155 від 29.05.2026, згідно з якими вартість послуг із надання правничої допомоги становить 10 000 гривень.

Суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідачки, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Такого висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14.11.2018 у справі №753/15687/15.

При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону, та не є складною. За таких обставин суд вважає, що позивачем витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 10 000 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розумної необхідності судових витрат. Враховуючи складність справи та виконані роботи, суд вважає розмір у сумі 5000 грн співмірним розміром витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становлять 3214 грн 50 к. (5000 грн х 64,29%).

Керуючись статтями 12, 81, 89, 141, 263-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 205, 207, 509, 526, 527, 530, 536, 626, 628, 638, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», суд

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» заборгованість за відсотками за користування кредитом за період із 12.08.2025 по 07.08.2026 на підставі кредитного договору №38943 від 12 серпня 2025 року у розмірі 24 660 (двадцять чотири тисячі шістсот шістдесят) гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» частину сплаченого судового збору в розмірі 1711 (одна тисяча сімсот одинадцять) гривень 66 копійок та частину витрат за надання професійної правничої допомоги у розмірі 3214 (три тисячі двісті чотирнадцять) гривень 50 копійок.

Рішення може бути переглянуте Камінь-Каширським районним судом за письмовою заявою відповідача, яка має бути подана ним протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Повне найменування, ім`я, місцезнаходження, місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент», бульвар Вацлава Гавела, 4, м. Київ, 03124, код в ЄДРПОУ 41466388; відповідач ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Головуючий Б.С. Гамула