Court ruling № 140750326, 19.10.2026, Osnovianskyi District Court of Kharkiv City (until 25.04.2025 - Chervonozavodskyi District Court of Kharkiv City)

ОСНОВ`ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ХАРКОВА

Справа № 646/4188/26

№ провадження 1-кп/646/1006/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року місто Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі

судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

сторони кримінального провадження, які приймали участь у судовому засіданні:

прокурор Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_3 ,

обвинувачений ОСОБА_4 ,

захисник ОСОБА_5 ,

розглянувши у судовому засіданні у приміщенні Основ`янського районного суду міста Харкова матеріали обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62026170020006192 від 17 березня 2026 року, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Кривий Ріг Дніпропетровської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 402 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні судді Основ`янського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 перебуває зазначена кримінальна справа.

У судовому засіданні прокурор Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 строком на 60 діб. Зазначив суду, що ризики, встановлені пунктами 1) та 3) частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, продовжують існувати.

Обвинувачений ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання прокурора та заявив клопотання про застосування до нього положень статті 616 Кримінального процесуального кодексу України.

Захисник ОСОБА_5 підтримала позицію свого підзахисного.

Прокурор заперечував проти задоволення клопотання обвинуваченого, посилаючись на те, що ризики, передбачені пунктами 1) та 3) частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, продовжують існувати та наполягав на продовженні строку дії запобіжного заходу стосовно ОСОБА_4 у виді тримання під вартою.

Суд, заслухавши думки учасників судового засідання, дослідивши матеріали кримінального провадження у межах вирішення зазначених вище клопотань, дійшов такого висновку.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 31 серпня 2026 року ОСОБА_4 продовжено строк тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів до 29 жовтня 2026 року включно.

Частиною четвертою статті 176 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим частиною першою статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 183 Кримінального процесуального кодексу України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 194 Кримінального кодексу України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Ураховуючи положення статті 199 Кримінального процесуального кодексу України, а також стадію кримінального провадження, суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, та встановити, чи існують обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явились нові ризики, які виправдовують покладення на особу певних обов`язків.

Суд зазначає, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинувачених, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначених осіб.

Відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно із пунктом 1) статті 5 Європейської конвенції з прав людини кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (пункт 79 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 402 Кримінального кодексу України, що у відповідності до положень статті 12 Кримінального кодексу України є тяжким злочином.

Тому, суд уважає обґрунтованими доводи прокурора, що тяжкість інкримінованого обвинуваченому злочину є вагомим доводом, що збільшує ризик переховування його від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ilijkov v. Bulgaria» від 26.06.2001 року (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений.

Як зазначено у пункті 36 Рішення Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі «Москаленко проти України», суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Ризик втечі оцінюється судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» § 58).

Суд погоджується і з доводами прокурора стосовно існування ризику, передбаченого пунктом 3) частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.

З урахуванням обставин кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_4 цілком імовірною є можливість його впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою зміни або спотворення їхніх показань на стадії судового розгляду, оскільки перебуваючи на волі, обвинувачений самостійно або через інших осіб може перешкоджати встановленню істини у справі, узгоджувати свої показання з показаннями інших осіб, які визнані свідками у справі, надавати цим особам поради з урахуванням відомих йому обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань щодо його непричетності до вчинення інкримінованого йому правопорушення, тим самим перешкодити встановленню істини в кримінальному провадженні.

Нівелювання вказаного ризику забезпечить дотримання принципу безпосередності дослідження показань, передбаченого статтею 23 Кримінального процесуального кодексу України, оскільки свідки у даному кримінальному провадженні судом ще не допитані, а надані ними показання під час досудового розслідування не можуть бути враховані при ухваленні вироку стосовно обвинуваченого.

У рішенні від 26 січня 1993 року у справі «W. проти Швейцарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що тривале тримання під вартою може виявитись виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Ураховуючи, що режим воєнного стану в країні триває, частина території держави окупована збройними формуваннями Російської Федерації, суд дійшов висновку, що ризики заявлені прокурором, передбачені пунктами 1) та 3) частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, які також були підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, залишаються актуальними.

Разом з тим, суд ураховує правовий режим військового стану не як ризик, а як обставину, яка вказує на наявність актуальних ризиків, заявлених прокурором.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для задоволення клопотання обвинуваченого, яке ним було сформульоване як саме: про застосування до нього положень статті 616 Кримінального процесуального кодексу України, суд ураховує таке.

Як було вже зазначено судом, відповідно до частини четвертої статті 176 Кримінального процесуального кодексу України запобіжні заходи застосовуються, зокрема, під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Отже, ініціювання застосування запобіжних заходів законодавець відніс до процесуальної компетенції сторони обвинувачення. Таке ініціювання здійснюється у спосіб подання відповідного клопотання слідчим, погодженого з прокурором, або безпосередньо прокурором. Подання такого клопотання є самостійною процесуальною дією сторони обвинувачення, яка не потребує надання попередньої згоди підозрюваним, обвинуваченим або їх захисником та не перебуває у сфері їх процесуального контролю.

Згідно із частиною сьомою статті 176 Кримінального процесуального кодексу України за клопотанням прокурора запобіжний захід може бути скасовано слідчим суддею, судом у випадках і в порядку, передбачених цим Кодексом.

У Кримінальному процесуальному кодексі України окремо закріплено можливість звернення прокурора з відповідними клопотаннями: у статті 201-1 (у зв`язку з ухваленням уповноваженим органом рішення про передачу підозрюваного, обвинуваченого для обміну як військовополоненого) та статті 616 (для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або військової служби за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу).

Відповідно до частини першої статті 616 Кримінального процесуального кодексу України у разі введення воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України підозрюваний, обвинувачений, який під час досудового розслідування або судового розгляду тримається під вартою, крім тих, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, умисного вбивства двох або більше осіб або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156-1, 258-258-6, частиною четвертою статті 286-1, статтею 348 Кримінального кодексу України, а також підозрюваний, обвинувачений, який згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України на момент вчинення кримінального правопорушення займав особливо відповідальне становище, має право звернутися до прокурора з клопотанням про ініціювання перед слідчим суддею або судом питання про скасування цього запобіжного заходу для продовження та/або проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або військової служби за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу.

За результатами розгляду клопотання, передбаченого абзацом першим цієї частини, прокурор має право звернутися до слідчого судді або суду, який розглядає кримінальне провадження, з клопотанням про скасування цій особі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для продовження та/або проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або військової служби за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу.

Клопотання про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для продовження та/або проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або військової служби за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що особа підпадає під проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, та/або військової служби за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу, та висновок про придатність особи до несення військової служби в умовах воєнного стану; 2) виклад обставин, які вказують на те, що відсутні ризики, передбачені частиною першою статті 177 цього Кодексу, а також ризик ухилення особи, стосовно якої пропонується скасувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, від проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або військової служби за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу.

Отже, законодавець вибудував модель юридичного регулювання застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, за якої ініціювання застосування та продовження такого запобіжного заходу здійснюється слідчим суддею чи судом і пов`язане з незалежною від сторони захисту процесуальною активністю сторони обвинувачення; натомість заміну слідчим суддею чи судом запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може (за загальним правилом) самостійно ініціювати сторона обвинувачення та сторона захисту.

Однак у випадку, передбаченому, зокрема, абзацом другим частини першої статті 616 Кримінального процесуального кодексу України у взаємозв`язку з абзацом першим частини першої цієї статті Кодексу, ініціативи сторони захисту для розгляду відповідного питання слідчим суддею чи судом недостатньо, а потрібна активна участь сторони обвинувачення.

Аналіз абзацу другого частини першої статті 616 Кримінального процесуального кодексу України у взаємозв`язку з абзацом першим частини першої цієї статті Кодексу, іншими його приписами, свідчить про те, що вказаний припис є складовим елементом механізму юридичного регулювання порядку скасування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для продовження та/або проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або військової служби за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу.

Окрім того, вказаний припис закріплює механізм скасування запобіжного заходу, згідно із яким абзац перший частини першої статті 616 Кримінального процесуального кодексу України наділяє підозрюваного, обвинуваченого правом ініціювати перед прокурором питання про звернення останнього з відповідним клопотанням до суду, а абзац другий частини першої цієї статті Кодексу наділяє відповідною ініціативною компетенцією перед слідчим суддею або судом лише прокурора, який належить до сторони обвинувачення; така ініціатива закріплена в Кримінальному процесуальному кодексі України як дискреція прокурора, виражена словами «прокурор має право звернутися до слідчого судді або суду».

Абзаци третій, четвертий та п`ятий частини першої статті 616 Кримінального процесуального кодексу України визначають вимоги до змісту відповідного клопотання прокурора, а абзац перший частини другої цієї статті Кодексу передбачає, що розглядає вказане клопотання прокурора слідчий суддя або суд, який розглядає кримінальне провадження; за наявності достатніх підстав слідчий суддя або суд має право скасувати підозрюваному, обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою для продовження та/або проходження військової служби.

За змістом абзацу першого частини першої статті 616 Кримінального процесуального кодексу України звернення особи, яку тримають під вартою, із клопотанням до прокурора про ініціювання перед слідчим суддею або судом питання про скасування запобіжного заходу для продовження та/або проходження військової служби є обов`язковим елементом механізму відповідного звільнення особи з-під варти.

Відмова прокурора підтримати клопотання підозрюваного, обвинуваченого у спосіб подання клопотання до слідчого судді, суду має наслідком те, що в разі звернення підозрюваного, обвинуваченого з таким клопотанням безпосередньо до слідчого судді, суду останні не розглядають такого клопотання по суті заявлених у ньому вимог, а підставою для відмови в його задоволенні визначають неналежність суб`єкта звернення до слідчого судді, суду.

Суд ураховує, що прокурор, як представник сторони обвинувачення, наділений дискреційними повноваженнями щодо вирішення питання про звернення до суду з відповідним клопотанням. Зазначене повноваження не є безумовним обов`язком прокурора подати таке клопотання за кожним зверненням обвинуваченого, оскільки його реалізація передбачає оцінку обставин, визначених статтею 616 Кримінального процесуального кодексу України, зокрема, наявності передбачених законом підстав для скасування запобіжного заходу та відсутності відповідних процесуальних ризиків.

У судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення клопотання обвинуваченого про скасування застосованого до нього запобіжного заходу, посилаючись на те, що ризики, передбачені пунктами 1) та 3) частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, продовжують існувати та наполягав на продовженні строків тримання ОСОБА_4 під вартою.

За таких обставин передбачений статтею 616 Кримінального процесуального кодексу України механізм звернення до суду стороною обвинувачення не був реалізований, а обвинувачений, звернувшись безпосередньо до суду, фактично ініціює судовий розгляд питання в порядку, для якого законодавцем установлено спеціальний суб`єктний склад.

Ураховуючи викладене вище, суд доходить висновку, що обвинувачений не є належним суб`єктом безпосереднього звернення до суду з клопотанням про скасування запобіжного заходу у виді тримання під вартою на підставі статті 616 Кримінального процесуального кодексу України, а заперечення прокурора та його відмова ініціювати відповідне питання перед судом унеможливлюють розгляд поданого обвинуваченим клопотання по суті заявлених вимог у межах зазначеної спеціальної процедури, тому, підстави для задоволення такого клопотання відсутні.

На підставі викладеного, ураховуючи актуальність ризиків, визначених пунктами 1) та 3) частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, оцінивши у сукупності всі обставини, з метою запобігти спробам обвинуваченого ухилитись від суду та від виконання процесуальних обов`язків, перешкодити встановленню істини у справі, забезпечити виконання процесуальних рішень, суд не знаходить підстав для зміни стосовно ОСОБА_4 запобіжного заходу на менш суворий.

Відповідно до частини третьої статті 183 Кримінального процесуального кодексу України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно із частинами першою та пунктом 2) частини п`ятої статті 182 Кримінального процесуального кодексу України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

Розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як зазначено у частині четвертій статті 182 Кримінального процесуального кодексу України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Ураховуючи встановлені фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , особу обвинуваченого, суд уважає за необхідне визначити заставу у розмірі, передбаченому пунктом 2) частини п`ятої статті 182 Кримінального процесуального кодексу України, а саме, 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 99 840,00 гривень.

Саме такий розмір застави буде відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, зможе запобігти ризикам, передбаченим частиною першою статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, і забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України.

На підставі викладеного вище, керуючись статтями 131, 176, 177, 178, 193, 194, 196, 314, 323 та 331 Кримінального процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про застосування до нього положень статті 616 Кримінального процесуального кодексу України відмовити.

Клопотання прокурора Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_4 строк тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів до 17 грудня 2026 року включно.

Визначити ОСОБА_4 суму застави у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 99 840 (дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот сорок) гривень 00 копійок, які необхідно внести на депозитний рахунок № UA208201720355299002000006674, банк отримувача ДКСУ м. Київ, код отримувача (ЄДРПОУ) 26281249, код банку отримувача 820172, отримувач коштів Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, призначення платежу: застава згідно із ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 19 жовтня 2026 року у справі № 646/4188/26.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення коштів на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державної установи «Харківській слідчий ізолятор».

При внесенні визначеної суми застави обвинувачений підлягає звільненню з-під варти.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

- прибувати за кожним викликом до суду;

- не відлучатись з постійного місця проходження військової служби без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця служби;

- утримуватись від спілкування із свідками та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо він порушить покладені на нього обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України.

Застава, не звернена у дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Оголосити перерву у судовому засіданні із розгляду обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62026170020006192 від 17 березня 2026 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 402 Кримінального кодексу України, у відкритому судовому засіданні у приміщенні Основ`янського районного суду міста Харкова за адресою: майдан Героїв Небесної Сотні, будинок 36, 3 під`їзд, місто Харків Харківської області, 61611, до 16 листопада 2026 року о 12:15 годині.

Копію даної ухвали направити Харківській спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони Східного регіону, обвинуваченому, захиснику та Державній установі «Харківський слідчий ізолятор».

Ухвала в частині продовження строків запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складено та оголошено 20 жовтня 2026 року об 11:00 годині.

Суддя ОСОБА_1