Court ruling № 140742993, 16.10.2026, Nadvirna District Court of Ivano-Frankivsk Oblast

Справа № 348/3150/26

Номер провадження 1-кп/348/353/26

У Х В А Л А

(про призначення судового розгляду)

16 жовтня 2026 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого-судді: ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2

прокурора: ОСОБА_3

потерпілих: ОСОБА_4 , ОСОБА_5

обвинуваченого: ОСОБА_6

захисника: ОСОБА_7

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду обвинувальний акт від 14.10.2026 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026091200000242 відносно ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України,-

УСТАНОВИВ:

Обвинувальний акт, складений відносно ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 286-1 КК України, надійшов до суду 05.03.2025 із Надвірнянської окружної прокуратури Івано-Франківської області.

В ході досудового розслідування стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, термін якого закінчується 17.10.2026.

Ухвалою судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 16.10.2026 призначено підготовче судове засідання.

Від прокурора поступило клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Клопотання мотивує тим, що 22.07.2026 о 00 год. 55 хв. ОСОБА_6 затриманий у порядку ст. 208 КПК України та йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України. 14.10.2026 ОСОБА_6 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.

Ухвалою слідчого судді Надвірнянського районного суду від 24.07.2026 підозрюваному ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, та 17.09.2026 продовжено даний вид запобіжного заходу, строк якого закінчується 17.10.2026.

15.10.2026 скеровано до суду обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 у вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.

Зазначає, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, 3, 4, 5 ст. 177 КПК України, а саме: ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_6 від суду, ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, ризик перешкоджання кримінальному провадженню та ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.

Зокрема ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_6 від суду підтверджується тим, що він обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від до трьох років, він усвідомлює неминучість покарання за вчинення злочину, що може спонукати його переховуватися від суду. Також на користь вказаного ризику свідчить те, що ОСОБА_6 самовільно залишив військову службу.

Ризик того, що обвинувачений ОСОБА_6 може незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, підтверджується тим, що він, з урахуванням відомих йому обставин кримінального правопорушення, зможе вступати у позапроцесуальні відносини із свідками і потерпілими та схиляти їх до зміни наданих слідству показань на вигідні обвинуваченому показання. Це створює загрозу тиску та підбурювання ОСОБА_6 вказаних осіб до дачі неправдивих показань, або відмови від надання таких.

Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином підтверджується тим, що обвинувачений ОСОБА_6 , знаходячись на волі, зможе координувати свої дії із особами, що мають можливість впливати на викривлення значимих відомостей для кримінального провадження шляхом підкупу, погроз, тиску на учасників/сторін кримінального провадження, з метою уникнення обвинуваченим кримінальної відповідальності, що є способом перешкоджання судовому розгляду. Крім того ОСОБА_6 зможе підшукувати осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання.

Ризик вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 іншого кримінального правопорушення підтверджується тим, що ОСОБА_6 є військовослужбовцем, який самовільно залишив місце служби, та в його діях вбачаються ознаки військового кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. Той факт, що він обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, може свідчити про небажання останнього ставати на шлях виправлення та дотримуватись суспільних норм та законів України.

Вважає, що тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину, у сукупності із даними про особу обвинуваченого, та з огляду на наявність у кримінальному провадженні вищевказаних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також обставин, визначених ст. 178 КПК України, унеможливлюють застосування до обвинуваченого менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. Тому наявні підстави для продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Також просить заставу, визначену ухвалою слідчого судді, у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, залишити без змін.

У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 просила призначити судовий розгляд кримінального провадження, вважає, що обвинувальний акт складений з дотриманням вимог ст. 291 КПК України, підстав для закриття кримінального провадження, внесення подання про визначення підсудності немає. Також прокурор підтримала подане клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави, та просила його задоволити.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 -адвокат ОСОБА_7 у підготовчому судовому засіданні не заперечили проти призначення справи до судового розгляду. Заперечив проти застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки прокурором не доведено належними доказами існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зазначені прокурором ризики ґрунтуються на припущеннях. Також просив суд врахувати, що потерпілі є родичами обвинуваченого та не мають до нього претензій матеріального чи морального характеру. Просив змінити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, який за вказаних обставин в повній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_6 у підготовчому судовому засіданні підтримав думку свого захисника. Не заперечив проти призначення справи до судового розгляду. Також просив змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, оскільки він не має жодного наміру переховуватись від суду, вливати на потерпілих та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню чи вчиняти інші злочини. Також просив суд врахувати, що потерпілі є його родичами та не мають до нього жодних претензій.

Потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні також не заперечили проти призначення справи до судового розгляду. Зазначили, що не мають до обвинуваченого ОСОБА_6 жодних претензій матеріального чи морального характеру. Також просили змінити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Вивчивши обвинувальний акт та додатки до нього, розглянувши клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, клопотання обвинуваченого та його захисника про зміну обвинувачему запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, заслухавши думку учасників процесу, суд дійшов таких висновків.

Кримінальне провадження підсудне Надвірнянському районному суду Івано-Франківської області.

Підстав для прийняття рішень, передбачених п.п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, не встановлено.

Обвинувальний акт складений у відповідності до вимог КПК України, та не підлягає поверненню прокурору.

За таких обставин є достатні підстави для призначення даного кримінального провадження до судового розгляду.

З врахуванням думки учасників, та вимог КПК України, судовий розгляд провести у відкритому судовому засіданні.

Також згідно вимог ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно із положеннями ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

За змістом п. 5 ч. 2 ст. 183 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини, обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, а саме у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесне ушкодження. Санкція вказаного кримінального правопорушення передбачає покарання виключно у виді позбавлення волі на строк до трьох років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від трьох до п`яти років.

Отже, відповідно до вимог ст. 42 КПК України ОСОБА_6 має статус обвинуваченого у даному кримінальному провадженні, і щодо нього може вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу. Також до нього може бути застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Ухвалою слідчого судді від 24.07.2026 обвинуваченому ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 19.09.2026, із визначенням застави в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66560,00 грн.

Ухвалою слідчого судді від 18.09.2026 обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк до 17.10.2026, із визначенням застави у розмірі 66560,00 грн.

У вказаних ухвалах слідчого судді визнано доведеним існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Суд повинен перевірити обґрунтованість тверджень про продовження існування вказаних ризиків.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Суд вважає, що з врахуванням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , з огляду на тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, і суспільну небезпечність самого кримінального правопорушення, прокурором доведено наявність достатніх підстав вважати, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Зокрема ризик переховування обвинуваченого від суду підтверджується тим, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, яке відноситься до категорії нетяжких злочинів, та передбачає покарання виключно у виді позбавлення волі на строк до трьох років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від трьох до п`яти років, що може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватися від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Такий висновок узгоджується з вимогами ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27 червня 1980 року «Про взяття під варту до суду», за якими при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину, тобто санкція за вчинене кримінальне правопорушення має бути важливим критерієм для визначення виду запобіжного заходу, який підлягає застосуванню. За таких обставин, у разі доведення винуватості обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, останньому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі у межах зазначеного вище строку, що може бути мотивом для його переховування від суду. При цьому в світлі наведених актуальних даних про існування ризику переховування, родина та житло не можуть бути вирішальними факторами, що могли б знизити цей ризик до маловірогідності чи до його виключення. Також суд враховує, що майбутнє покарання за вказаний злочин підвищує ризик того, що обвинувачений ОСОБА_6 може ухилитися від органу досудового розслідування та в подальшому від суду, так як останній самовільно залишив місце служби (військову частину НОМЕР_1 ).

Ризик переховування від правосуддя суд оцінює в світлі обставин цього кримінального провадження та особистої поведінки обвинуваченого ОСОБА_6 (особливості поведінки- самовільно залишив місце служби, сімейний стан, роботу, місце проживання, засоби до існування) і приходить до висновку, що ризик переховуватися залишається досить актуальним вважаючи на особистість обвинуваченого та тяжкість ймовірного покарання.

Ризик впливу на свідків по даному кримінальному провадженні є вагомим та продовжує існувати, оскільки обвинуваченому ОСОБА_6 відомі особи та анкетні дані потерпілих та свідків по кримінальному провадженні, він перебуває у родинних відносинах з потерпілими, судовий розгляд кримінального провадження лише розпочався, потерпілі та свідки ще не були допитані в ході судового розгляду, тому перебуваючи на волі та не будучи обмеженим у вільному спілкуванні зі свідками, і маючи в результаті цього реальну можливість пересуватися, а також користуватися засобами зв`язку, обвинувачений ОСОБА_6 може здійснювати вплив на на потерпілих та свідків з метою спонукання їх до зміни показань, перекручування або спотворення відомих їм обставин щодо вчинення кримінального правопорушення. Це створює загрозу тиску та підбурювання ОСОБА_6 вказаних осіб до дачі неправдивих показань, або відмови від надання таких.

Ризик вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 іншого кримінального правопорушення підтверджується тим, що ОСОБА_6 є військовослужбовцем, який самовільно залишив місце служби (військову частину НОМЕР_1 ), в його діях вбачаються ознаки військового кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. Той факт, що він обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, може свідчити про небажання останнього ставати на шлях виправлення та дотримуватися суспільних норм та законів України.

Разом з тим суд вважає, що наявність ризику, передбаченого п. 4 ч.1 ст. 177 КПК України (перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином) прокурором не підтверджена.

Таким чином суд не бере до уваги посилання сторони захисту про недоведеність ризиків, зазначених у клопотанні, оскільки прокурором наведено достатні та переконливі докази того, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України існують, на даний час вони не зменшилися, а в сукупності дають достатні правові підстави для продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Отже, на даному етапі кримінального провадження, враховуючи наявність в ОСОБА_6 статусу обвинуваченого у вчиненні нетяжкого злочину проти безпеки руху та експлуатації транспорту, та доведених ризиків, відомостей щодо особу обвинуваченого, застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою дієвості відповідного кримінального провадження.

Щодо недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Судом також враховано, що протягом ОСОБА_6 неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто в його поведінці простежується систематичність, проте відповідних висновків для себе не зробив, та обвинувачується у червговому керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`ягніння, та вчиненні ДТП зі спричиненням потепілим середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Крім того суд враховує, що факт самовільного залишення військової частини ОСОБА_6 вже встановлений наказом командира військової частини.

Суд також бере до уваги посилання сторони обвинувачення на те, що ОСОБА_6 є діючим військовослужбовцем, тому порядок та специфіка проходження військової служби унеможливлюють застосування до нього запобіжного заходу у виді домашнього арешту. Також приймає до уваги, що місце проживання обвинуваченого ОСОБА_6 та потерпілого ОСОБА_4 , який є його братом, зареєстровано за однією адресою, тому перебуваючи під домашнім арештом обвинувачений матиме змогу впливу та тиску на потерпілого з метою спонукання змінити покази.

Таким чином, під час розгляду клопотання про продовження застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу тримання під вартою суд дійшов висновку, що застосування інших більш м`яких запобіжних заходів (особистого зобов`язання; особистої поруки; застави; домашнього арешту) не зможе запобігти ризику можливої позапроцесуальної поведінки обвинуваченого.

Суд також враховує доводи сторони захисту, викладені на користь обвинуваченого ОСОБА_6 , однак вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення запобіганню процесуальних ризиків.

Таким чином, зважаючи на доволі високі встановлені ризики переховування обвинуваченого від суду, впливу на потерпілих та свідків по кримінальному провадженню, та вчинення іншого кримінального правопорушення, суд приходить до висновку, що ці обставини виправдовують подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою.

Також суд зазначає, що розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).

Розмір застави відповідно до статті 183 КПК України встановлюється за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. При цьому розмір застави, у відповідності до п. 1 ч. 5 ст. 182 КПК України, визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвалами слідчого судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 24.07.2026 та від 18.09.2026 ОСОБА_6 визначено заставу в межах 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в сумі 66560,00 грн.

Зважаючи на наведені норми законодавства, ураховуючи: тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , обставини вчинення правопорушення, вид і розмір покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим, сімейний та майновий стан обвинуваченого ОСОБА_6 , суд дійшов переконання, що обвинуваченому ОСОБА_6 необхідно визначити заставу, як альтернативний запобіжний захід, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, в межах десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в сумі 33280,00 грн.

На думку суду такий розмір застави є справедливим, здатний забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права обвинуваченого, та підстав вважати його завідомо непомірним для ОСОБА_6 суд не вбачає.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених ч. 3 або 4 ст. 183 КПК України, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, встановленому в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, суд вважає за необхідне відповідно до ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на обвинуваченого наступні обов`язки: -прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою; -не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; -повідомляти слідчого, прокурора, чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; -утриматися від спілкування із потерпілими та свідками у кримінальному провадженні; -здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон. Термін дії обов`язків, у разі внесення застави, необхідно визначити на строк до двох місяців з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України, підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення, під вартою в якому знаходиться підозрюваний, обвинувачений, негайно здійснює розпорядження про його звільнення з-під варти та повідомляє про це усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю, а якщо застава внесена під час судового провадження, - прокурора та суд. Перевірка документа, що підтверджує внесення застави, не може тривати більше одного робочого дня.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави

Враховуючи вище наведене суд дійшов висновку, що клопотання прокурора про продовження обвинуваченим строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою необхідно задоволити частково, та з метою забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов`язків та запобіганню ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, необхідно продовжити щодо нього застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 15.00 год. 14.12.2026, із застосуванням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в межах десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в сумі 33280,00 грн.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника-адвоката ОСОБА_7 , про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 42, 176, 177, 183, 314, 314-1, 315, 334, 369, 372, 376 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувальний акт від 14.10.2026 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026091200000242 відносно ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, у відкритому судовому засіданні в приміщенні Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області (м. Надвірна, вул. Мазепи, буд. 35, Івано-Франківської області) на 26 жовтня 2026 року о 11:00 год.

Кримінальне провадження розглядати суддею одноособово.

Про час та місце розгляду справи повідомити учасників процесу.

Клопотання прокурора у кримінальному провадженні щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовільнити частково.

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 15 год. 00 хв. 14 грудня 2026 року, із застосуванням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.

Тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 здійснювати в ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» Міністерства юстиції України.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_6 заставу, як альтернативний запобіжний захід, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, в межах десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в сумі 33280,00 грн (тридцять три тисячі двісті вісімдесят гривень), яка може бути внесена обвинуваченим чи іншою особою на депозитний рахунок Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області: UA158201720355259002000002265, МФО 820172, код отримувача 26289647, банк отримувача: ДКС України, м. Київ.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 наступні обов`язки:

-прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою;

-не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора, чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

-утриматися від спілкування із потерпілими та свідками у кримінальному провадженні;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон.

Термін дії обов`язків, у разі внесення застави визначити на строк до двох місяців з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти.

Порушення вище викладених умов запобіжного заходу у вигляді застави має наслідком звернення застави в дохід держави та зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішуватиме питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Якщо обвинувачений виконає всі покладені на нього цією ухвалою зобов`язання, застава повертається обвинуваченому/заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави обвинувачний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника-адвоката ОСОБА_7 , про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити начальнику ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» Міністерства юстиції України для виконання. Інші учасники мають право отримати її копію в суді.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя ОСОБА_1