Decision № 140742902, 14.10.2026, Kolomyia City and District Court of Ivano-Frankivsk Oblast

Справа № 346/697/26

Провадження № 2/346/1425/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі головуючого судді Яремин М.П.

з участю секретаря Урбанович І.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Печеніжинської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В:

свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина після смерті ОСОБА_3 , якому на момент смерті на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ФІ №040046 від 30.01.1998 року належали земельні ділянки: за номером І площею 0,1384 га для обслуговування житлового будинку (кадастровий номер 2623286901:01:021:0031); за номером ІІ площею 0,2640 га для ведення підсобного господарства (кадастровий номер 2623286901:01:021:0029) ; за номером ІІІ площею 0,0477 га для ведення підсобного господарства (кадастровий номер 2623286901:01:021:0030). Відповідно до ч. 1 ст. 22 Кодексу про шлюб та сім`ю (в редакції станом на час набуття земельних ділянок у власність) зазначені земельні ділянки є спільною сумісною власністю подружжя, а отже подружжю ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вони належали по 1/2 частці.

Таким чином, після смерті ОСОБА_3 , відкрилась спадщина на 1/2 частку вказаних земельних ділянок на території с. Сопів Коломийського району Івано-Франківської області. Оскільки ОСОБА_4 фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, то згідно з п. 1 ч.1 ст. 549 ЦК УРСР вона є такою, що прийняла спадщину після смерті свого чоловіка. ІНФОРМАЦІЯ_2 відкрилась спадщина після смерті ОСОБА_4 , якій на момент смерті належали спірні земельні ділянки в цілому (1/2 частка у спільній сумісній власності подружжя та 1/2 частка, успадкована після смерті чоловіка).

Відповідно до складеного ОСОБА_4 заповіту, посвідченого сільським головою Сопівської сільської ради 27.11.2007 року, спадкові права на спірні земельні ділянки розподілені наступним чином: земельні ділянки № 1 та № 3 згідно з Державним актом на право приватної власності на землю ОСОБА_2 ; земельна ділянка № НОМЕР_1 згідно з Державним актом в рівних частках ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та позивачу. 22.06.2009 року ОСОБА_5 відмовився від належного йому права на спадщину після смерті матері на користь позивача. Отже, спадщина після смерті ОСОБА_4 із врахуванням заповіту та заяви ОСОБА_5 про відмову від спадщини, розподілилась наступним чином: ОСОБА_2 - земельні ділянки АДРЕСА_1 та 1/3 частка земельної ділянки № НОМЕР_1 , а позивачу 2/3 частки земельної ділянки АДРЕСА_2 .

З метою оформлення спадщини позивач звернулась до державного нотаріуса. Однак, остання відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з тим, що правовстановлюючий документ, який підтверджує право власності на земельні ділянки, відсутній. Тому позивач просить визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування право власності на: земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, площею 0,1384 га, кадастровий номер 2623286901:01:021:0031, земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,0477 га, кадастровий номер 2623286901:01:021:0030, 1/3 частку земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,2640 га кадастровий номер 2623286901:01:021:0029, а за нею - 2/3 частки земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,2640 га, кадастровий номер 2623286901:01:021:0029, що знаходяться в с. Сопів Коломийського району Івано-Франківської області.

Позивач в судове засідання не з`явилась.

Представник позивача, а також третьої особи, адвокат Паламарчук О.А. подала до суду письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримує, просить розгляд справи проводити в її та позивача відсутності ( а.с. 112 ).

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, від нього не надійшло заяви про розгляд справи у його відсутності.

Представник відповідача - Печеніжинської селищної ради в судове засідання не з`явився, подала до суду письмову заяву, в якій просить розгляд справи проводити у відсутності представника вказаної ради, не заперечує проти задоволення позовних вимог (а.с. 63).

В зв`язку з неявкою в судове засідання сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, що відповідає правилам ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, перевіривши матеріали справи, і, оцінивши досліджені докази в сукупності, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_5 , а ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 , їхніми батьками вказані ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що стверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 від 18.08.1958 року від та серії НОМЕР_3 , виданого 12.07.1960 року (а.с. 89 зворот, 91).

03.07.1980 року ОСОБА_6 зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 , у зв`язку з чим змінила прізвище на « ОСОБА_8 », що стверджується даними копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4 , актовий запис № 17 від 03.07.1980 року (а.с. 91).

Згідно з даними копії Державного акту на право приватної власності на землю від 30.01.1998 року серії ІІІ-ІФ №040046, виданого на підставі рішення 2 сесії 3 демократичного скликання Сопівської сільської ради ІФ-07-36-2/000478 від 28.05.1998 року та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №509, ОСОБА_3 належала земельна ділянка, площею 0,5767 га, призначена для обслуговування житлового будинку і ведення особистого підсобного господарства, яка розташована на території с. Сопів Коломийського району Івано-Франківської області (а.с.14).

Згідно з копіями витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-4601108782024, №НВ-3500912982024 та №НВ-0700021672025, що видані 30.12.2024 року та 08.01.2025 року на запит позивача, у вказаному реєстрі містяться відомості про державну реєстрацію 30.12.2024 року, 31.12.2024 року та 08.01.2025 року за ОСОБА_3 на підставі державного акту від 30.01.1998 року серії ІІІ-ІФ №040046 земельних ділянок площею 0,2640 га, кадастровий номер 2623286907:01:021:0029 га, для ведення особистого селянського господарства, площею 0,0477 га, кадастровий номер 2623286901:01:021:0030, для ведення особистого селянського господарства, та площею 0,1384 га, кадастровий номер 2623286901:01:021:0031, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд ( присадибна ділянка ), що знаходяться в с. Сопів Коломийського району Івано-Франківської області ( а.с. 24-44 ).

У відповідності до копії заповіту, посвідченого 27.11.2007 року сільським головою Сопіської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області та зареєстрованого в реєстрі за № 01-34, ОСОБА_4 заповіла ОСОБА_2 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що в АДРЕСА_3 , та земельну ділянку №1 і №3 згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ІФ №040046 від 30.01.1998 року, а земельну ділянку №2 згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ІФ №040046 від 30.01.1998 року та сертифікат на право на земельну частку ( пай ) серії ІФ-07-36 №018862 від 25.08.1999 року ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 ( а.с. 18 ).

Відповідно до даних копій свідоцтв про смерть серій НОМЕР_5 та НОМЕР_6 відповідно ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Сопів Коломийського району Івано-Франківської області ( а.с. 15, 17 ).

Згідно з довідкою № 543/09-15, виданою 10.12.2025 року Сопівським старостинським округом Печеніжинської селищної ради, ОСОБА_3 належала земельна ділянка згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ІФ №040046 від 30.01.1998 року. На день смерті ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в АДРЕСА_3 , була зареєстрована та проживала дружина ОСОБА_4 . Заповіт від імені ОСОБА_3 у виконкомі вказаної сільської ради не посвідчувався (а.с. 16).

Згідно з даними виписки з погосподарської книги на 2005-2010 роки, головою домогосподарства за адресою: АДРЕСА_3 , числиться ОСОБА_4 ( а.с. 21-22 ).

22.06.2009 року ОСОБА_5 та позивач звернулися до державного нотаріуса Першої Коломийської райдержнотконтори із заявами про прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_3 (а.с.88, 89).

Даними витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 20305427, виданого державним нотаріусом вказаної нотаріальної контори Петрук О.Л. 22.06.2009 року, стверджується, що до вказаного реєстру внесено реєстраційний запис, параметрами якого є реєстрація спадкової справи № 429 за номером у спадковому реєстрі 47240891, спадкодавець ОСОБА_3 (а.с.94).

Вказаного дня, позивач звернулася до державного нотаріуса Першої Коломийської райдержнотконтори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 , а ОСОБА_5 - із заявою про відмову від права на спадщину, що залишилася після смерті ОСОБА_4 на користь дочки померлої ОСОБА_1 (а.с.66, 67). 25.05.2025 року через свого представника до державного нотаріуса звернувся також і ОСОБА_2 , оскільки спадщину він прийняв згідно з п. 4 ст. 1268 ЦК України ( а.с. 76 ).

Даними витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 20305434, виданого державним нотаріусом вказаної нотаріальної контори Петрук О.Л. 22.06.2009 року, стверджується, що до вказаного реєстру внесено реєстраційний запис, параметрами якого є реєстрація спадкової справи № 430 за номером у спадковому реєстрі 47240894, спадкодавець ОСОБА_4 (а.с.75).

26.05.2025 року позивач звернулася до державного нотаріуса Коломийської державної нотаріальної контори із заяввою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_4 (а.с.81).

26.05.2025 року державним нотаріусом Коломийської державної нотаріальної контори Мануляк І.В. видано свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 889, про те, що спадкоємцем майна ОСОБА_4 є її дочка ОСОБА_1 . Спадщина, на яке видане це свідоцтво, складається із земельної ділянки площею 0,975 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Сопівської сільської ради, урочище Ззаді Фрейтора , Коломийського району Івано-Франківської області ( а.с. 86 ).

Листом № 1768/02-14 від 29.10.2025 року зазначеним нотаріусом повідомлено позивача на її заяву про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 про те, що окрім ОСОБА_1 із заявами про прийняття спадщини звернувся син померлої ОСОБА_5 та онук померлої ОСОБА_2 ; зазначений в заповіті державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-ІФ №040046 від 30.01.1998 року виданий на ім`я ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті ОСОБА_3 із заявами про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_5 та ОСОБА_1 та була відкрита спадкова справа №429/2009. Тому нотаріус не вправі видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки ( а.с. 23 ).

Згідно зі ст. 16 Закону України «Про власність» майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності.

Статтею 22 Кодексу про шлюб і сім`ю України ( в редакції 1969 року) було передбачено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Таким чином, з врахуванням того, що спадщина після смерті ОСОБА_3 відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , на правовідносини поширюються норми ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до листа Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» при розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати: місце відкриття спадщини; коло спадкоємців, які прийняли спадщину; законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини у випадку, якщо спадщина відкрилась до 1 січня 2004 року або ж спадкодавець проживав в іншій державі, спадкоємець є іноземним громадянином та проживає в іншій державі, а спадкове майно знаходиться на території України.

Судам слід звернути увагу, що на час відкриття спадщини в період чинності ЦК УРСР його нормами було передбачено певні дії, які свідчили про прийняття спадщини, у тому числі прийняття спадщини шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном (фактичне прийняття спадщини).

Згідно з положеннями ст.548 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст.549 вказаного Кодексу визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 553 зазначеного Кодексу передбачено спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається. Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).

Відповідно до ст.561 вказаного Кодексу свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини. При спадкоємстві як за законом, так і за заповітом свідоцтво може бути видане і раніше закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, якщо в державній нотаріальній конторі є дані про те, що, крім осіб, що заявили про видачу свідоцтва, інших спадкоємців немає.

Пунктом 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 року №18/5, яка діяла на час відкриття спадщини, визначено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (ст.549 Цивільного кодексу). Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

Відповідно до положень статей 1216, 1218 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Частиною першою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Частинами 1, 2 статті 1296 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Статтею 1297 ЦК України встановлено обов`язок спадкоємця, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно з положеннями п.11 ч.1 ст.346 ЦК України право власності припиняється у разі смерті власника.

Положеннями статей 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В даній справі встановлено, що ОСОБА_3 , перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_4 , на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ІФ №040046 від 30.01.1998 року набув право власності на земельні ділянки: за номером І площею 0,1384 га для обслуговування житлового будинку (кадастровий номер 2623286901:01:021:0031); за номером ІІ площею 0,2640 га для ведення особистого селянського господарства (підсобного господарства (кадастровий номер 2623286901:01:021:0029)); за номером ІІІ площею 0,0477 га для ведення особистого селянського господарства (підсобного господарства (кадастровий номер 2623286901:01:021:0030)). Таким чином, з врахуванням положень ч.1 ст. 22 Кодексу про шлюб та сім`ю (в редакції станом на час набуття земельних ділянок у власність) зазначені земельні ділянки є спільною сумісною власністю подружжя. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер і після його смерті відкрилась спадщина на 1/2 частку вказаних земельних ділянок, яку прийняла його дружина ОСОБА_4 , фактично вступивши в управління спадковим майном. За життя остання склала заповіт, відповідно до змісту якого заповіла, зокрема, земельну ділянку № НОМЕР_7 і №3 згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ІФ №040046 від 30.01.1998 року ОСОБА_2 , а земельну ділянку №2 згідно цього державного акту від 30.01.1998 року та сертифікат на право на земельну частку ( пай ) серії ІФ-07-36 №018862 від 25.08.1999 року ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла і спадщину після її смерті прийняли ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; ОСОБА_5 відмовився від права на прийняття належної йому спадщини, що залишилася після смерті ОСОБА_4 , на користь позивача.

На підставі наведеного суд приходить до висновку про наявність передбаченої законом підстави для визнання в порядку спадкування за позивачем права власності на 2/3 частки земельної ділянки площею 0,2640 га, для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 2623286901:01:021:0029), що в с. Сопів Коломийського району Івано-Франківської області (з врахуванням належних їй 1/3 частки як спадкоємцю ОСОБА_4 за заповітом, а також 1/3 частки ОСОБА_5 за заповітом, від якої він відмовився в користь ОСОБА_1 ), оскільки вона як спадкоємець за заповітом позбавлена можливості належним чином оформити свої спадкові права на земельну ділянку.

Щодо позовних вимог про визнання права власності за ОСОБА_2 прав власності в порядку спадкування на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, площею 0,1384 га, земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,0477 га, 1/3 частку земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,2640 га суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з принципом диспозитивності цивільного судочинства, закріпленим у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.

Право на прийняття спадщини чи відмову від неї є особистим немайновим правом спадкоємця (статті 1268, 1270 ЦК України).

Звертаючись до суду з вимогою про визнання права власності за ОСОБА_2 , який є третьою особою у даній справі, позивач фактично здійснює захист прав та інтересів іншої особи. Проте, матеріали справи не містять доказів, а закон не надає позивачу повноважень діяти в інтересах третьої особи у цих правовідносинах чи заявляти позовні вимоги на її користь. ОСОБА_2 не скористався своїм правом, передбаченим статтею 52 ЦПК України, та не заявив самостійних вимог щодо предмета спору шляхом подання відповідного позову. Оскільки, процесуальне законодавство не передбачає можливості задоволення позову на користь особи, яка не є позивачем у справі та не заявляла самостійних позовних вимог, а захисту в судовому порядку підлягає лише порушене право особи, яка звернулася за таким захистом, суд вважає позовні вимоги в цій частині необґрунтованими.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

На підставі наведеного та, керуючись ст. ст. 12, 81, ч.2 ст. 247, ст.ст. 263 - 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

позов задовольнити частково.

Визнати в порядку спадкування за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженкою та жителькою АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_8 , право власності на 2/3 (дві третіх) частки земельної ділянки площею 0,2640 га для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 2623286901:01:021:0029), що знаходиться в с. Сопів Коломийського району Івано-Франківської області.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити в зв`язку з їх безпідставністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженка та жителька АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_8 .

Відповідач: Печеніжинська селищна рада Коломийського району Івано-Франківської області, смт. Печеніжин, вул. Незалежності, 15, Коломийського району Івано-Франківської області, 78274, код ЄДРПОУ 40157159.

Третя особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженець, житель та місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_9 .

Повний текст рішення складено 20 жовтня 2026 року.

Суддя:Яремин М. П.