Court ruling № 140740366, 09.10.2026, Dnipro District Court of Zaporizhzhia City (until 25.04.2025 - Leninskyi District Court of Zaporizhzhia City)

Дата документу 09.10.2026

Справа № 334/2157/13-ц

Провадження № 6/334/764/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

у складі: головуючого судді Ісакова Д.О.,

за участі секретаря судового засідання Прийменко А.В.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, -

ВСТАНОВИВ:

15 вересня 2026 року до Дніпровського районного суду міста Запоріжжя через систему «Електронний суд» надійшла заява представника заявника ОСОБА_1 адвоката Лелікова Сергія Олеговича про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, у якій просить суд скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яке було встановлене ухвалою Ленінського районного суду міста Запоріжжі від 25.11.2014 року у справі №334/2157/13-ц.

Заяви мотивована тим, що ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25.11.2014 року було задоволено подання державного виконавця Ленінського відділу державного виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області про тимчасове обмеження громадянина-боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу, до виконання ним своїх обов`язків.

23.07.2013 року заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя у цивільній справі №334/2157/13-ц було вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 134422,87 гривень, а також понесені судові витрати: судовий збір у розмірі 1344,23 гривень.

На виконання вказаного рішення були видані виконавчі листи на примусове виконання.

В Ленінському відділі державної виконавчої служби були відкриті виконавчі провадження: ВП №42116431 щодо ОСОБА_1 , завершене на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку із поверненнями стягувачу.

Ухвалою від 18.06.2020 року Ленінського районного суду було вирішено замінити кредитора (стягувача) ПАТ «Альфа Банк» на ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (код ЄДРПОУ 38750239) у виконавчому провадженні з виконання рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 липня 2013року у цивільній справі №334/2157/13-ц за позовом ПАТ «Альфа Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредитування.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Запоріжжі від 05.06.2026 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» у цивільній справі №334/2157/13-ц про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання було залишено без задоволення.

В рішенні Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 17.07.2026 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості встановлений факт втрати позивачем ТОВ «Він Фінанс» можливості стягнення у примусовому порядку за рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя №334/2157/13-ц від 23.07.2013 року.

Таким чином, наразі відсутні як підстави вважати, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання судового рішення, так відсутні і виконавчі провадження, а стягувач втратив можливість щодо відновлення як виконавчого документа так і поновлення строків використавши відповідні процесуальні механізми безрезультатно.

Заявник у судове засідання не з`явився, від представника заявника - адвоката Лелікова С.О. І.Л. надійшла заява про розгляд заяви за відсутності заявника та його представника, вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Державний виконавець Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у судове засідання не з`явився, заяв та клопотань по суті розгляду справи не поданог.

Стягувач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши обґрунтованість заяви, оцінивши надані письмові докази, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 23.07.2013 року заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя у цивільній справі №334/2157/13-ц було вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 134422,87 гривень, а також понесені судові витрати: судовий збір у розмірі 1344,23 гривень.

30.08.2013 на виконання судового рішення були видані виконавчі листи №334/2157/13-ц, для примусового виконання.

17.02.2014 року державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №42116431 відносно боржника ОСОБА_1 .

25.11.2014 року ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя було задоволено подання державного виконавця Ленінського відділу державного виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області про тимчасове обмеження громадянина-боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу, до виконання ним своїх обов`язків.

18.06.2020 року ухвалою Ленінського районного суду було вирішено замінити кредитора (стягувача) ПАТ «Альфа Банк» на ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» у виконавчому провадженні з виконання рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 липня 2013 року у цивільній справі №334/2157/13-ц за позовом ПАТ «Альфа Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредитування.

05.06.2026 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Запоріжжі заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» у цивільній справі №334/2157/13-ц про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання було залишено без задоволення.

17.07.2026 року рішенням Дніпровського районного суду м. Запоріжжя у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості встановлений факт втрати позивачем ТОВ «Він Фінанс» можливості стягнення у примусовому порядку за рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя №334/2157/13-ц від 23.07.2013 року.

Згідно відповіді начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України №36754/29.22.39 від 23.04.2026 року виконавчі листи №334/2157/13-ц у виконавчому провадженні №42116431 відносно ОСОБА_1 були повернуті стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч.1 ст.441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Між тим, згідно до ч. 5 ст. 441 ЦПК України, суд може скасувати тимчасово обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон визначені Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України».

Згідно положень п.2 ч.1 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну» громадян України може бути обмежений у праві виїзду за кордон, якщо відносно нього діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов`язання до виконання зобов`язань або розв`язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов`язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України; якщо щодо нього подано цивільний позов до суду - до закінчення провадження у справі (п.8).

Відповідно ст.13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Стаття 313 ЦК України гарантує право на свободу пересування, що означає можливість фізичної особи вільно пересуватися по території України (після 14 років), вільно виїхати за її межі та безперешкодно повернутись до України (після 16 років), а також вільно визначити місце свого перебування, обирати способи і засоби пересування.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України» при наявності зазначених у цій нормі підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, громадянину може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта чи вилучено або затримано паспорт.

Зокрема пункт 5 зазначеної статті передбачає таку підставу для відмови громадянину у виїзді з України, як ухилення від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів для примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; а у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов`язань за рішенням.

Отже, Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання.

Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов`язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб як найскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.

Отже тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, наразі відсутні як підстави вважати, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання судового рішення, так відсутні і виконавчі провадження, а стягувач втратив можливість щодо відновлення як виконавчого документа так і поновлення строків використавши відповідні процесуальні механізми безрезультатно.

На підставі визначених у ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» обов`язків боржника можна зробити висновок, що поняття «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, і коли виконати цей обов`язок не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо). Зокрема, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього з неповажних причин. Сама по собі наявність суми заборгованості за виконавчим документом або відсутність дій стосовно добровільного погашення заборгованості не можуть свідчити про ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням.

За змістом статей 12, 81 ЦПК України обов`язок доказування факту ухилення боржника від виконання зобов`язань покладається, в даному випаду, на приватного виконавця, який звертається до суду із відповідним поданням.

Ухилення боржником від виконання зобов`язання за виконавчим провадженням, не є тотожним поняттю не виконання судового рішення.

Також, ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачає, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст.313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Відповідно ст.13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України» при наявності зазначених у цій нормі підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, громадянину може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта чи вилучено або затримано паспорт. Зокрема пункт 5 зазначеної статті передбачає таку підставу для відмови громадянину у виїзді з України, як ухилення від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням.

У розумінні ст.12 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, як на підставу його вимог, підлягають доведенню, зокрема факту ухилення боржника від виконання зобов`язань.

Верховний суд у постанові № 331/8536/17 від 28.10.2020 року, виклав правову позицію, яка полягає у наступному, "тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Зокрема, у справі «Гочев проти Болгарії» Європейський Суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином:

У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку із неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo, v. Croatia), скарга N 66485/01, §§ 78-82). Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обгрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (див, рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії » (Luordo v, Italy), скарга N 32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга N 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 121).

Надалі у пункті 50 вказаного рішення Європейський Суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов`язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин. Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обгрунтованості (рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», §124 і вказане вище рішення Європейського Суду «Фельдеш и Фельдешне Хайлик против Венгрии», §35). Така перевірка має, як правило, проводитися судами принаймі, в останній інстанції, оскільки вони забезпечують найкращі гарантії незалежності, неупередженості й законності процедури (Рішення Європейського Суду від 25 січня 2007 г. за справою «Сіссаніс проти Румунії»), скарга № 23468/02, §70). Охоплення судової перевірки має дозволити суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, що стосуються співмірності обмежувального заходу (див. з необхідним змінами Рішення Європейського Суду від 23 червня 1981 р. за справою «Ле Конт, Ван Лейвен і Де Мейере проти Бельгії (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium), Series A, N 43, §60)...». Аналіз зазначених норм свідчить про те, що застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов`язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин."'

Отже, у відповідності з нормами процесуального права у суду є всі підстави для задоволення заяви про скасування обмеження у праві виїзду за межі України.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , яуе було встановлено ухвалою Ленінського районного суду міста Запоріжжі від 25.11.2014 року у справі №334/2157/13-ц.

Керуючись статтями: 76-78, 258-260, 352-354, 441 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України - задовольнити.

Скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яке було встановлене ухвалою Ленінського районного суду міста Запоріжжі від 25.11.2014 року у справі №334/2157/13-ц.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс», ЄДРПОУ 38750239, адреса: м. Київ, вулиця Авіаконструкторіа Ігоря Сікорського, буд. 8.

Заінтересована особа: Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ЄДРПОУ 35036926, адреса: м. Запоріжжя, вулиця Валерія Лобановського, буд. 10.

Суддя Ісаков Д.О.