Decision № 140720443, 16.10.2026, Oleksandrivskyi District Court of Zaporizhzhia City (until 25.04.2025 - Zhovtnevyi District Court of Zaporizhzhia City)

Справа № 331/314/26

Провадження № 2/331/1518/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Скользнєвої Н.Г.,

за участю секретаря Постарнак М.М.,

учасники справи :

позивач ОСОБА_1

( в режимі відеоконференції)

представники : позивача - адвокат Титаренко В.Ю.,

відповідачів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Запорізької обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури,

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідачів.

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Запорізької обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, Державної казначейської служби України, яку в подальшому уточнив( а.с.137-139), за результатами розгляду якої просив стягнути з Державного бюджету України на свою користь грошові кошти в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури та суду у розмірі 960 000,00 грн.

Позов обґрунтовано таким.

21.06.2018 року до ЄРДР внесено відомості про кримінальне правопорушення за ч.3 ст. 191 КК України на підставі заяви громадської організації щодо посадових осіб ТОВ НВП « Енергомаш». У межах кримінального провадження проводилися слідчі дії, зокрема обшуки за місцем проживання позивача та його рідних, у приміщеннях товариства, допити працівників і контрагентів. Позивачеві було вручено обвинувальний акт за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.ч.1,2 ст. 366 КК України, а матеріали провадження скеровано до суду.

Вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 02.09.2019 року його визнано невинуватим та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень. Апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок- без змін ; постановою колегії Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 13.09.2021 року судові рішення залишені без змін.

На думку позивача, незаконне кримінальне переслідування завдало шкоди його діловій репутації та репутації товариства, спричинило душевні страждання, погіршення здоров`я і стосунків з оточенням, а також позбавило його можливості вести звичний спосіб життя. Зазначає, що перебував під слідством і судом 32 місяці, та, посилаючись на ст. 13 Закону України « Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно- розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», визначає розмір моральної шкоди у 960 000,00 грн. із розрахунку п`яти мінімальних заробітних плат за кожен місяць.

Первісний позов, як зазначає позивач, було подано до Бердянського міськрайонного суду Запорізької області 21.09.2021 року.

26 січня 2026 року від представника відповідача Головного управління Національної поліції в Запорізькій області до суду надійшов відзив на позов (а.с. 81-85), із змісту якого вбачається, що вказаний відповідач проти позову заперечує з таких підстав.

Як зазначено у відзиві, сам факт здійснення досудового розслідування та виправдання позивача не свідчить про протиправність дій працівників поліції. На думку відповідача, позивач не конкретизував, які саме незаконні рішення, дії чи бездіяльність ГУНП спричинили шкоду, а протиправність дій його працівників не встановлена в передбаченому законом порядку.

Відповідач вважає недоведеними факт моральної та матеріальної шкоди, її розмір і причинний зв`язок із діями працівників поліції. Зокрема, зазначає, що позивач не надав медичних документів, висновків психолога чи психіатра або інших доказів на підтвердження описаних ним переживань і погіршення стану здоров`я. Також, на думку відповідача, заявлений розмір моральної шкоди не підтверджений конкретними обставинами справи, а вимога про відшкодування матеріальної шкоди документами та розрахунками.

30 січня 2026 року від представника відповідача - Запорізької обласної прокуратури до суду надійшов відзив на позов (а.с. 91-94), із змісту якого вбачається, що вказаний відповідач проти позову заперечує з таких підстав.

Досудове розслідування проводилося в межах повноважень і відповідно до вимог кримінального процесуального закону. Саме по собі виправдання позивача не свідчить про протиправність дій прокурорів. Також заперечує доведеність факту та розміру моральної і матеріальної шкоди, причинного зв`язку з діями прокуратури й обґрунтованість заявленої суми відшкодування.

Просив у разі розгляду спору по суті відмовити в задоволенні позову.

Крім того, відзив містить клопотання про залишення позову без розгляду на підставі того, що у провадженні Бердянського міськрайонного суду Запорізької області вже перебуває справа № 310/8791/21 між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

12 лютого 2026 року від представника відповідача - Державної казначейської служби України ( далі Казначейство) до суду надійшов відзив на позов ( а.с.113-118), із змісту якого вбачається, що вказаний відповідач проти позову заперечує з таких підстав.

У своїх заперечення проти позову зазначено, що Казначейство не здійснювало досудового розслідування, не приймало процесуальних рішень щодо позивача та не заподіювало йому шкоду, а тому відсутні підстави покладати на нього відповідальність за заявленими вимогами.

За доводами відповідача, Казначейство виконує функції з обслуговування бюджетних коштів і здійснює безспірне списання коштів державного бюджету лише в порядку, визначеному законодавством, та на підставі судових рішень. Оскільки позивач не довів підстав для відшкодування шкоди, її розміру та зв`язку з діями Казначейства, заявлені вимоги є необґрунтованими.

ІІ. Заяви, клопотання учасників справи.

06 лютого 2026 року , 06 березня 2026 року від позивача до суду надходили заяви про проведення судового засідання за його участю в режимі відеоконференції ( а.с. 73, 131-132).

28 квітня 2026 року від представника позивача адвоката Титаренко О.Є. до суду надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи ( а.с.186).

15 червня 2026 року від представника позивача адвоката Титаренко О.Є. до суду надійшла заява про відмову від частини позовних вимог ( а.с.217-218).

30 червня 2026 року від представника позивача адвоката Титаренко О.Є. до суду надійшли : заява про виправлення описки, допущеної у заяві про відмову від частини позовних вимог (а.с.220-221), та заява, яка містить розрахунок моральної шкоди ( а.с.227).

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Олександрівського районного суду міста Запоріжжя ( далі суд) від 21 січня 2026 року провадження у цій справі відкрито ; вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження ; справу призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні ( а.с. 70-71).

Ухвалою суду від 09 лютого 2026 року заяву позивача про проведення судового засідання за його участю в режимі відеоконференції задоволено ( а.с.76).

Ухвалою суду від 13 березня 2026 року у задоволенні клопотання відповідача - Запорізької обласної прокуратури про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду, відмовлено ( а.с.148-150).

Ухвалою суду від 13 березня 2026 року строк проведення підготовчого провадження по цій справі продовжено до 10 квітня 2026 року ( а.с.146-147).

Ухвалою суду від 10 квітня 2026 року підготовче провадження по справі закрито, справу призначено до розгляду по суті ( а.с.166-167).

Ухвалою суду від 06 жовтня провадження по справі в частині відшкодування матеріальної шкоди закрито ( а.с.231-232).

В суді позивач та його представник позовну вимогу підтримали; просять її задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідачів в суді, кожен в окремості, проти позову заперечують з підстав, викладених у заявах по суті справи відзивах на позов.

Суд, заслухавши вступні слова учасників справи, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються, приходить до такого.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом ; зміст спірних правовідносин; оцінка Суду.

В суді встановлено, не оспорюється учасниками справи та підтверджується належними доказами, що 27 грудня 2018 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні ним злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст. 366 КК України.

За результатами розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_1 за вказаними статтями кримінального законодавства України вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 02 вересня 2019 року у справі № 310/766/19 ОСОБА_1 визнано не винуватим, та виправдано за недоведеності вчинення ним злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст. 366 КК України ( а.с.32-39).

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 02 лютого 2021 року вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 02 вересня 2019 року, яким ОСОБА_1 визнано не винуватим, та виправдано за недоведеності вчинення ним злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст. 366 КК України, залишено без змін ( а.с.42-55).

Постановою Верховного Суду від 13 вересня 2021 року вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 02 вересня 2019 року та ухвала Запорізького апеляційного суду від 02 лютого 2021 року щодо ОСОБА_1 залишені без змін ( а.с.19-28).

Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до частини п`ятої статті 9, частини шостої статті 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, статті 38 Декларації прав і свобод людини та громадянина, частини п`ятої статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди.

Право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди за рахунок держави закріплено в статтях 56, 62 Конституції України, у Законі України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та в статтях 1167, 1176 ЦК України.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 1167 ЦК України, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

У частинах першій та другій статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: постановлення виправдувального вироку суду; встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; закриття справи про адміністративне правопорушення.

Оскільки в суді встановлено, що позивача ОСОБА_1 було виправдано за недоведеністю вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, то у нього виникло право на відшкодування моральної шкоди.

Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20, (провадження № 61-1132св22)).

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19, (провадження № 14-24цс21)).

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, у тому числі, у випадках постановлення виправдувального вироку суду (пункт 1 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених у статті 1 Закону випадках громадянинові відшкодовуються:

1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій;

2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт;

3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином;

4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.

За змістом статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

У частинах четвертій та п`ятій статті 4 указаного Закону визначено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі ( постанова Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 346/5428/17 (провадження № 61-8102св21)).

Разом із цим, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Законодавством України встановлений лише мінімальний розмір для визначення моральної шкоди, а не граничний. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.

Отже, визначений законом розмір є мінімальним, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, може застосувати більший розмір відшкодування, а обмеження максимального розміру моральної шкоди Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не передбачено.

Тобто, вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди та визначаючи її розмір, суди, керуючись засадами справедливості, добросовісності та розумності, мають виходити із встановлених фактичних обставин кожної окремо взятої справи (постанова Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі № 202/1722/19-ц, провадження № 61-8370св21).

Вказане узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18), яка зазначила, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Аналогічні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19) та постановах Верховного Суду: від 21 жовтня 2020 року у справі № 754/8730/19 (провадження № 61-9673св20), від 23 вересня 2021 року у справі № 295/13971/20 (провадження № 61-10849св21), від 29 вересня 2021 року у справі № 607/16567/20 (провадження № 61-9023св21), від 04 жовтня 2023 року у справі № 757/5351/21-ц (провадження № 61-5502св22), від 18 жовтня 2023 року у справі № 705/4489/20 (провадження № 61-2214св23) й інших.

Судова практика з указаного питання є сталою, відмінність залежить лише від доказування й фактичних обставин конкретної справи.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Аналізуючи релевантну судову практику Верховного Суду при розгляді справ про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, можна дійти висновку, що Верховний Суд роз`яснював про необхідність застосування «мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду», «виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом», «мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування», а тому при вирішенні указаної справи необхідно виходити із установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, визначеної на час розгляду справи.

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі № 761/22531/23 (провадження № 61-7724св24), від 08 жовтня 2024 року у справі № 333/2527/22 (провадження № 61-7696св24), від 21 жовтня 2024 року у справі № 490/7139/23 (провадження № 61-8406св24), від 15 листопада 2024 року у справі № 336/2137/23 (провадження № 61-9291св24), від 19 грудня 2024 року у справі № 488/2561/21 (провадження № 61-8267св24).

Положеннями статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

У пунктах 1.1., 1.2 Рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 1999 року у справі № 1-15/99 зазначено, що кримінальна відповідальність настає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду. Притягнення до кримінальної відповідальності як стадія кримінального переслідування починається з моменту пред`явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину.

У постанові 20 вересня 2018 року в справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) Велика Палата Верховного Суду вказала, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, яку необхідно визначати, виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу пред`явлення обвинувачення до набрання виправдувальним вироком законної сили.

Визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, суд керується тим , що ОСОБА_1 , який є позивачем у цій справі, перебував під слідством і судом у період з 27 грудня 2018 року ( дата повідомлення про підозру) по 02 лютого 2021 року ( дата набрання законної сили виправдувальним вироком) , що становить 25 місяців 6 днів.

На день ухвалення рішення мінімальна заробітна плата в місячному розмірі становить 8 647,00 грн. згідно зі статтею 8 Закону України « Про Державний бюджет України на 2026 рік».

За повні 25 місяців гарантований мінімум становить 216 175,00 грн. ( 8 647 ,00 грн. х25). За 6 днів компенсація визначається пропорційно : 1 729,40 грн. ( 8 647,00 грн. : 30 х 6). Виходячи з наведеного, загальний гарантований мінімум становить 217 904, 40 грн. ( 216 175,00 грн. + 1 729,40 грн.).

Отже, суд ураховує підтверджену тривалість перебування ОСОБА_1 під слідством і судом та пов`язані з цим переживання , а також оцінює наведені ним твердження про погіршення здоров`я, стосунків і ділової репутації та фінансові труднощі. Оскільки ці додаткові наслідки не підтверджені доказами, які давали би підстави визначити компенсацію в більшому розмірі, суд вважає належним відшкодування моральної шкоди в межах законодавчо гарантованого мінімуму 217 904,40 грн. Підстав для стягнення решти заявленої суми 742 095,60 грн. суд не встановив.

Оцінюючу наданий позивачем розрахунок моральної шкоди ( а.с. 227 зв.), суд установив , що в ній загальну суму 960 000,00 грн. визначено як суму 189 000 грн. за перебування під слідством і судом ( з дати внесення даних про кримінальні злочини до ЄРДР по дату набрання рішенням законної сили) та 771 000,00 грн. за додаткові моральні страждання, пов`язані з банкрутством підприємства, захворюваннями та неможливістю вести звичний спосіб життя.

Наведений у довідці період обчислено з 21 червня 2018 року дати внесення відомостей до ЄРДР. Разом із тим, період перебування під слідством і судом для цілей визначення відшкодування моральної шкоди обчислюється від пред`явлення обвинувачення до набрання виправдувальним вироком законної сили ; за чинним кримінальним процесуальним законом початком кримінального переслідування є повідомлення особі про підозру. Отже, сама дата внесення відомостей до ЄРДР не є достатньою підставою для включення відповідного часу до розрахункового періоду.

Визначена у довідці сума 771 000,00 грн. не містить самостійного розрахунку та не підтверджена доказами, які б давали змогу встановити конкретний обсяг особистих моральних втрат позивача, спричинених банкрутством підприємства, погіршенням стану здоров`я або змінами у звичному способі життя. Сам факт посилання на такі наслідки не є достатнім для визначення їх грошового розміру. Суд враховує наведені позивачем пояснення в сукупності з іншими матеріалами справи, однак надані докази не підтверджують підстав для збільшення компенсації понад гарантований законом мінімум.

Щодо заперечень відповідача - Державної казначейської служби України слід зазначити таке.

Позовна вимога ОСОБА_1 обгрунтована незаконним кримінальним переслідуванням позивача, яке він пов`язує з діями органів досудового розслідування та прокуратури.

Відповідно до статті 1176 ЦК України та Закону України « Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» шкода, завдана незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, відшкодовується державою незалежно від вини посадових осіб.

У цій справі органи прокуратури та Національної поліції, діями яких позивач обґрунтовує вимогу про відшкодування шкоди, залучені до участі у справі в якості відповідачів. Тому посилання Казначейської служби на відсутність її власної участі у кримінальному провадженні не спростовує обов`язку держави відшкодувати шкоду, якщо суд установив передбачені законом підстави для такого відшкодування.

Доводи Казначейської служби щодо відсутності доказів моральної шкоди суд оцінює в межах питання про її розмір. У цій справі право позивача на відшкодування та гарантований законом мінімум визначаються з урахуванням виправдувального вироку й установленої судом тривалості перебування особи під слідством і судом. Водночас наведені Казначейською службою заперечення та досліджені судом докази не дають підстав для збільшення компенсації понад цей мінімум; мотиви визначення її розміру викладені судом окремо.

Посилання на бюджетні призначення, порядок безспірного списання коштів або відсутність реквізитів рахунку стосуються виконання судового рішення та не спростовують підстав відповідальності держави. За встановлення таких підстав відшкодування присуджується з держави за рахунок коштів Державного бюджету України у визначеному законом порядку.

Отже, з огляду на встановлені судом обставини, тривалість перебування позивача під слідством і судом, а також гарантований статтею 13 Закону України № 266/94-ВР мінімальний розмір відшкодування, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимоги ОСОБА_1 та стягнення з Держави України за рахунок коштів Державного бюджету України у розмірі 217 904, 40 грн на відшкодування моральної шкоди. Доводи позивача не підтверджують підстав для збільшення цієї суми до заявлених 960 000,00 грн., тому в решті вимоги про відшкодування моральної шкоди належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації : АДРЕСА_1 ; адреса проживання як ВПО: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити частково.

Стягнути з Держави України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації : АДРЕСА_1 ; адреса проживання як ВПО: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду у розмірі 217 904 (двісті сімнадцять тисяч дев`ятсот чотири ) гривні 40 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Найменування сторони по справі : відповідачі Запорізька обласна прокуратура ( адреса місцезнаходження : м. Запоріжжя, вул. Дмитра Апухтіна, буд.29А, ЄДРПОУ 02909973), Головне управління Національної поліції в Запорізькій області ( адреса місцезнаходження : м. Запоріжжя, вул.Дмитра Апухтіна, буд.29, ЄДРПОУ 40108688), Державна казначейська служба України ( адреса місцезнаходження : м. Київ, вул. Бастіонна, буд.6, ЄДРПОУ 37567646).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 16 жовтня 2026 року.

Суддя: Н.Г.Скользнєва