Decision № 140701016, 12.10.2026, Commercial Court of Mykolaiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року Справа № 915/264/26

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi суддi Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Шевченко Т.В.,

представників сторін: не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»,

до відповідача: Комунального підприємства «ГОСПОДАР» Арбузинської селищної ради (Миколаївська обл., Первомайський р-н, Арбузинська СТГ, с.Агрономія, вул.ім.Нікітченка, буд.18),

про: стягнення 544218,62 грн.

Згідно заяви позивача б/н від 08.06.2026 про зменшення позовних вимог про: стягнення 131925,89 грн,-

в с т а н о в и в:

Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою в якій просить суд стягнути з Комунального підприємства «ГОСПОДАР» Арбузинської селищної ради грошові кошти у загальному розмірі 544218,62 грн, з яких: 453364,86 грн - основний борг за надані у період з червня по жовтень 2025 року по договору №06-05/ПУ-41030 від 16.03.2018 послуги з водопостачання, 5390,35 грн - інфляційні втрати, 4598,83 грн - 3% річних, 33405,36 грн - 7% штрафу, 47459,22 грн - пеня.

В якості правових підстав позову позивач посилався на приписи ст.ст.526, 530, 546, 610-612, 625, 626 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 16.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 23.04.2026.

23.04.2026 та 18.05.2026 судом відкладалось підготовче засідання відповідно на 18.05.2026 та 22.06.2026.

Позивач у заяві б/н від 08.06.2026 про зменшення позовних вимог вказує, що у період з 29.03.2026 по 28.05.2026 відповідачем повністю погашено 453364,86 грн основного боргу за надані у період з червня по жовтень 2025 року по договору №06-05/ПУ-41030 від 16.03.2018 послуги з водопостачання, у зв`язку з чим він зменшує позовні вимоги на вказану суму основного боргу.

При цьому, у вказаній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача грошові кошти у загальному розмірі 131925,89 грн, з яких: 21843,35 грн - інфляційні втрати, 6836,94 грн - 3% річних, 33405,36 грн - 7% штрафу, 69840,24 грн пеня; які позивачем нараховані на суму основного боргу у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання в частині своєчасного розрахунку за надані у період з червня по жовтень 2025 року по договору №06-05/ПУ-41030 від 16.03.2018 послуги з водопостачання.

Враховуючи, що відповідно до приписів п.2 ч.2 ст.46 ГПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач скористався своїм правом зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви, судом розглядаються позовні вимоги, викладені в заяві б/н від 08.06.2026 про стягнення з відповідача грошових коштів у загальному розмірі 131925,89 грн, з яких: 21843,35 грн - інфляційні втрати, 6836,94 грн - 3% річних, 33405,36 грн - 7% штрафу, 69840,24 грн - пеня.

Ухвалою суду від 22.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.08.2026.

10.08.2026 судом відкладено розгляд справи до 23.09.2026.

В ході розгляду справи представник позивача підтримував позовні вимоги в редакції заяви про їх зменшення та просив такі вимоги задовольнити.

Відповідач явку повноважного представника у судові засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи щоразу повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Відповідач не скористався наданим йому ст.ст.161, 165 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву, вимоги та доводи позивача не спростував.

Згідно ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Господарським судом також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов`язковою.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомленні про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі, зокрема повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників сторін.

У судовому засіданні 23.09.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

У судовому засіданні 12.10.2026 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.

Щодо тривалості судового провадження, суд, з урахуванням критеріїв розумності, які вироблені Європейським судом з прав людини вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. У частині 1 статті 6 Конвенції закріплено елементи права на судовий захист, серед яких є розумний строк розгляду справи, який вважається окремим елементом доступності правосуддя.

Європейський суд з прав людини (надалі ЄСПЛ), правовою основою функціонування та діяльності якого є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, опрацював критерії, які дозволяють зробити висновки про розумність розгляду конкретної справи. Зокрема, у п.47 рішення у справі Бараона проти Португалії 1987 року Суд відзначив: Розумність тривалості розгляду повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформульованих у практиці Суду, зокрема, комплексності справи, поведінки заявника і відповідних державних органів. Критерій комплексності справи означає оцінювання складності справи з урахуванням обставин і фактів, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть за собою певні юридичні наслідки. Вона може бути пов`язана як із питаннями факту, так і з правовими аспектами: характером фактів, які необхідно встановити; кількістю питань, які розглядаються в межах справи; віддаленістю, з точки зору простору та часу, між подіями та фактами, що розглядаються, та процесом судочинства; кількістю свідків та інших проблем, пов`язаних зі збором доказів; міжнародними факторами; приєднанням справи до інших, а також вступом у процес нових осіб. Крім того, складність справи, а відтак й строк її розгляду, залежать, від складності предмету доказування у справі, без чого неможливо правильно вирішити справу по суті та застосувати норми матеріального права; від обсягу фактів предмета доказування, який може змінюватися у зв`язку зі зміною підстав позову, збільшенням чи зменшенням позовних вимог; від кількості доказів, наданих сторонами.

Слід зазначити, що тривалість розгляду даної справи насамперед пов`язана з намаганням суду забезпечити процесуальні права відповідача на участь у розгляді справи, шляхом направлення письмової кореспонденції та розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про час та місце розгляду справи, що зумовило неодноразові відкладення справи.

Також ЄСПЛ зазначає, що тривалість строку розгляду справи може бути пов`язана з перевантаженням судової системи, що, в свою чергу, може бути викликано певними надзвичайними ситуаціями.

З початку військової агресії російської федерації проти України активні бойові дії ведуться на території Миколаївської області та міста Миколаєва. Зважаючи на воєнний стан в Україні, тривалі повітряні тривоги і планові, аварійні та екстрені відключення електроенергії по місту Миколаєву, Господарський суд Миколаївської області, працюючи з обмеженнями у здійсненні правосуддя, не мав об`єктивної можливості для повноцінного розгляду справи №915/264/25, в межах строку передбаченого Господарським процесуальним кодексом України.

Відповідно, справа розглянута судом в розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, забезпечення можливості реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав та вирішення справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

16.03.2018 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як абонентом, було укладено договір №06-05/ПУ-41030 (надалі - Договір), за умовами якого постачальник взяв на себе зобов`язання відпускати абоненту питну воду на господарські потреби, а абонент зобов`язався сплачувати за використану питну воду в кількості та розмірах, передбачених цим договором (п.1.1 Договору).

Згідно п.3.3 Договору, оплата за фактично спожиту питну воду повинна проводитись щомісячно, протягом 14-ти календарних днів від дати одержання рахунку.

У відповідності до умов Договору постачальник у період з червня по жовтень 2025 року надав абоненту послуги на загальну суму 477219,51 грн та пред`явив рахунки на їх оплату за тарифами на послуги з централізованого водопостачання, які затверджені рішенням Виконавчого комітету Арбузинської селищної ради №373 від 19.12.2024, а саме:

- за червень 2025 року: згідно акту витрат питної води за червень 2025 року, абоненту був направлений, згідно листа від 07.07.2025 №23-0042.07/16536-вих рахунок №РС251049 від 30.06.2025 на суму 91648,61 грн для оплати наданих послуг з водопостачання в червні 2025 року. Рахунок отримано абонентом 12.08.2024, строк на оплату наданих послуг завершився 26.08.2025. Заборгованість абонента за червень 2025 року по рахунку №РС25-1049 станом на 03.02.2026 сплачено частково в сумі 23854,65 грн та становив 67793,96 грн (91648,61 грн - 23854,65 грн);

- липень 2025 року: згідно акту витрат питної води за липень 2025 року, абоненту був направлений, згідно листа від 06.08.2025 №23-0042.07/18726-вих рахунок №РС251195 від 31.07.2025 на суму 76156,58 грн для оплати наданих послуг з водопостачання в липні 2025 року. Рахунок отримано абонентом 12.08.2025, строк на оплату наданих послуг завершився 26.08.2025. Заборгованість абонента за липень 2025 року по рахунку № НОМЕР_1 станом на 03.02.2026 не сплачено та становив 76156,58 грн;

- серпень 2025 року: згідно акту витрат питної води за серпень 2025 року, абоненту був направлений, згідно листа від 08.09.2025 №23-0042.07/21158-вих рахунок №РС251305 від 31.08.2025 на суму 94531,43 грн для оплати наданих послуг з водопостачання в серпні 2025 року. Рахунок отримано абонентом 16.09.2025, строк на оплату наданих послуг завершився 30.09.2025. Заборгованість абонента за серпень 2025 року по рахунку № НОМЕР_2 станом на 03.02.2026 не сплачено та становив 94531,43 грн;

- вересень 2025 року: згідно акту витрат питної води за вересень 2025 року, абоненту був направлений, згідно листа від 06.10.2025 №23-0042.07/23263-вих рахунок №РС251464 від 30.09.2025 на суму 124312,21 грн для оплати наданих послуг з водопостачання у вересні 2025 року. Рахунок отримано абонентом 14.10.2025, строк на оплату наданих послуг завершився 28.10.2025. Заборгованість абонента за вересень 2025 по рахунку №РС25-1464 станом на 03.02.2026 не сплачено та становив 124312,21 грн;

- жовтень 2025 року: згідно акту витрат питної води за жовтень 2025 року, абоненту був направлений, згідно листа від 11.11.2025 №23-0042.07/25898-вих рахунок №РС251695 від 31.10.2025 на суму 90570,68 грн для оплати наданих послуг з водопостачання у жовтні 2025 року. Рахунок отримано абонентом 17.11.2025, строк на оплату наданих послуг завершився 01.12.2025. Заборгованість абонента за жовтень 2025 року по рахунку №РС 25-1695 станом на 03.02.2026 не сплачено та становить 90570,68 грн.

Судом встановлено, що у період з 29.03.2026 по 28.05.2026 відповідачем повністю погашено 453364,86 грн основного боргу (29.03.2026 у сумі 400000,0 грн, 28.05.2026 у сумі 53364,86 грн) за надані у період з червня по жовтень 2025 року по договору №06-05/ПУ-41030 від 16.03.2018 послуги з водопостачання, що підтверджується виписками по банківському рахунку позивача за 29.03.2026 та 28.05.2026.

У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання в частині розрахунків за надані у період з червня по жовтень 2025 року по Договору послуги з водопостачання позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 21843,35 грн інфляційних втрат, 6836,94 грн - 3% річних, 33405,36 грн - 7% штрафу та 69840,24 грн пені.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту повної та своєчасної оплати за надані по Договору послуги закон покладає на відповідача, як абонента по Договору.

Відповідач не спростував та не заперечив належними засобами доказування вимоги та доводи позивача, та не надав суду відповідних доказів, які б свідчили про сплату ним заборгованості за спірний період у встановлені Договором строки.

У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання в частині розрахунків за надані у період з червня по жовтень 2025 року по Договору послуги з водопостачання позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 21843,35 грн інфляційних втрат, 6836,94 грн - 3% річних, 33405,36 грн - 7% штрафу та 69840,24 грн пені.

Щодо вимог позивача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до положень ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання в частині розрахунків за надані у період з червня по жовтень 2025 року по Договору послуги з водопостачання позивачем нараховано на суми щомісячних зобов`язань та заявлено до стягнення з відповідача 21843,35 грн інфляційних втрат за загальний період з вересня 2025 року по квітень 2026 року включно та 6836,94 грн - 3% річних за загальний період з 27.08.2025 по 27.05.2026.

Відповідачем такі розрахунки не заперечені та не спростовані.

Судом перевірено розрахунки інфляційних втрат, 3% річних та встановлено, що вони є арифметично вірними та правильними, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення пені та 7% штрафу, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до положень ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.ч.1-3 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.3.5 Договору за порушення строків виконання зобов`язання по договору відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1% від вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

При цьому, суд враховує, що згідно положень ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання в частині розрахунків за надані у період з червня по жовтень 2025 року по Договору послуги з водопостачання позивачем нараховано на суми щомісячних зобов`язань та заявлено до стягнення з відповідача 33405,36 грн - 7% штрафу та 69840,24 грн пені за загальний період з 27.08.2025 по 27.05.2026 у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка є меншою за розмір пені, який встановлений в Договорі (0,1% від вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення).

Відповідачем такі розрахунки не заперечені та не спростовані.

Судом перевірено розрахунки пені, 7% штрафу та встановлено, що вони є арифметично вірними та правильними, та виконанні у відповідності до умов, встановлених в п.3.5 Договору, а тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до приписів ч.ч.1, 2 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В силу приписів п.4 ч.3 наведеної норми змагальність сторін є однією з засад (принципів) господарського судочинства.

Відповідно до ч.ч.2-4 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.3 ст.74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В силу приписів ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положень ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18).

Відповідач не спростував вимоги та доводи позивача, не надав суду відповідні докази, які свідчать про сплату інфляційних втрат, 3% річних, пені та 7% штрафу у заявленому до стягнення позивачем загальному розмірі 131925,89 грн.

Судом також прийнято до уваги, що відповідачем до суду не подавалось клопотань про зменшення розміру заявлених до стягнення позивачем штрафних санкцій (пені та 7% штрафу).

Ураховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства «ГОСПОДАР» Арбузинської селищної ради (55353, Миколаївська обл., Первомайський р-н, Арбузинська СТГ, с.Агрономія, вул.ім.Нікітченка, буд.18; ідент.код 41975388) на користь Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремлений підрозділ Південноукраїнська атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (55001, Миколаївська обл., Вознесенський р-н, м.Південноукраїнськ, ідент.код ВП 20915546) 21843,35 грн інфляційних втрат, 6836,94 грн - 3% річних, 33405,36 грн - 7% штрафу, 69840,24 грн пені та 2662,40 грн судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено 19.10.2026.

Суддя М.В.Мавродієва