Decision № 140700853, 14.10.2026, Commercial Court of Lviv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.2026 Справа № 914/1354/26(465/2437/26)

Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П., за участю секретаря судового засідання Пришяка О. Р., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», м. Київ

до відповідача ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 47 480,00 грн..

у межах справи №914/1354/26

за заявою ОСОБА_1

про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

за участю представників:

від позивача: не з`явився.

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

17.03.2026 р. до Франківського районного суду м. Львова надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 47 480,00 грн.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 15.04.2024 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 465/2437/26 в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 15.06.2026 р. справу № 465/2437/26 за Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 47 480,00 грн передано до Господарського суду Львівської області.

Справа № 465/2437/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 47 480,00 грн. надійшла до Господарського суду Львівської області 21.07.2026 за вх. № 2500.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.07.2026 р., зазначеній справі присвоєно єдиний унікальний номер справи 914/1354/26 (465/2437/26) та передано таку для розгляду судді Гоменюк З. П., в провадженні якої перебуває справа № 914/1354/26 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 03.08.2026 позовну заяву було прийнято до розгляду, за правилами спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін, в межах справи №914/1354/26 про неплатоспроможність фізичної особи. Розгляд справи призначено на 19.08.2026.

Ухвалою суду від 19.08.2026 розгляд справи призначено на 02.09.2026.

У судове засідання 02.09.2026 сторони не з`явилися. Додаткових заяв, клопотань, пояснень, окрім тих що містяться в матеріалах справи не надали.

Як вбачається з матеріалів справи, до початку судового засідання в суд жодних заяв клопотань не надходило, у судове засідання учасники справи не з`явилися, участь уповноважених осіб не забезпечили.

В судовому засіданні, суд дослідив матеріали позовної заяви та виявив що одночасно з позовною заявою було подано клопотання про витребування інформації з Акціонерного товариства «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352, МФО 322001, 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19). Зазначене клопотання мотивоване необхідністю отримання та дослідження додаткових доказів з метою належного підтвердження заборгованості, встановлення розміру, складу та правових підстав виникнення. У зв`язку з чим позивач і просить суд витребувати інформацію та ряд документів, перелік яких зазначено у клопотанні.

Ухвалою суду від 02.09.2026 було розглянуто клопотання про витребування доказів та відкладено розгляд справи на 07.10.2026.

Ухвалою суду від 22.09.2026 розгляд справи призначено на 14.10.2026.

У судовому засіданні 14.10.2026 суд з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та безпосередньо дослідив докази. Зважаючи на те що всі сторони належним чином повідомлені про час, місце та дату розгляду справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення.

Cуд відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголосив скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення та повідомив про орієнтований час складення повного рішення.

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН.

Аргументи позивача.

В обґрунтуванні заявлених позовних вимог позивач повідомляє про те, що між Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 06.11.2025 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 13380-11/2025.

На виконання умов кредитного договору позивач надав відповідачу кредит, шляхом перерахування грошових коштів на банківську картку відповідача розмірі 20 000,00 грн., чим виконав свої грошові зобов`язання за кредитним договором своєчасно та в повному обсязі, проте відповідач не виконував своє зобов`язання за договором.

Таким чином, позивач звернувся до суду із заявленими позовними вимогами, про стягнення заборгованість з відповідача за кредитним договором № 13380-11/2025 від 06.11.2025 року на загальну суму 47 480,00 грн., з яких: 20 000,00 грн тіло кредиту, 15 480,00 грн. суми прострочених відсоткам, суми прострочених платежів за комісією 2 000,00 грн. та заборгованість по штрафам 10 000 грн.

Аргументи відповідача.

Відповідач відзиву та заперечень щодо позовних вимог не подав.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.11.2025 між Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» (далі - ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», кредитодавець, позивач) та ОСОБА_1 (далі - боржник, відповідач) було укладено договір про надання фінансового кредиту №13380-11/2025 (далі - договір).

Даний договір був укладений в електронному вигляді у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію». Так відповідач через особистий кабінет на вебсайт позивача подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручним для себе, та підтвердив умови отримання кредиту шляхом натискання відповідної кнопки, після чого позивачем було надіслано за допомогою засобів зв`язку одноразовий ідентифікатор у вигляді SMS-коду, який відповідач використав для підтвердження підписання договору про надання фінансового кредиту.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 20 000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту, та правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особа-підприємцям.

Відповідно до п 1.2. договору мета кредиту на власні потреби; кредит надається строком на 120 днів; дата надання кредиту 06.11.2025; дата повернення кредиту 05.03.2026.

Згідно з п. п 1.4. договору, сторони визначили, що плата користування кредитом становить 0.90 процента за кожен день користування, на залишок заборгованості. За надання кредиту нараховується одноразова комісія у сумі 2 000,00 грн.

ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 20 000,00 шляхом перерахування на банківську картку позичальника № 4211-11хх-хххх-7487, що підтверджується листом від 12.02.2026 наданим ТОВ «УПР», а також квитанція про зарахування №912873294 від 06.11.2026, копія якої долучена до матеріалів позовної заяви

До теперішнього часу боржник свої зобов`язання за кредитним договором 13380-11/2025 про надання фінансового кредиту належним чином не виконав, чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором 13380-11/2025, відповідач не здійснив жодного платежу за договом.

Отже, судом встановлено, що відповідач, отримав кошти у розмірі 20 000,00 грн. на підставі договору фінансового кредиту № 13380-11/2025 від 06.11.2025 року, у зв`язку з чим позивач звернувся за захистом своїх прав до суду та просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором на загальну суму 47 480,00 грн., з яких: 20 000,00 грн тіло кредиту, 15 480,00 грн. суми прострочених відсоткам, суми прострочених платежів за комісією 2 000,00 грн. та заборгованість по штрафам 10 000 грн.

ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, (далі - ЦК України) правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Як вбачається з матеріалів долучених до позовної заяви що договір фінансового кредиту №13380-11/2025 від 06.11.2025 р. укладений в електронній формі, позивачем надіслало оферту відповідачу, відповідач надав згоду та підписав її за допомогою одноразового ідентифікатора для підписання договору та одноразового ідентифікатора для підписання паспорту кредиту.

Відповідно до п. 3 ч.2 Загальних положень Постанови правління Національного банку України №113 від 0.11.2021 року «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)» (далі Положення до договорів) визначено, що одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність (комбінація цифр і літер або тільки цифр, або тільки літер), що її отримує споживач від іншої сторони договору засобом зв`язку, погодженим споживачем та іншою(ими) стороною(ами) договору.

Виходячи з вище вказаного договір є дійсним, реальним та вважається таким, що вчинений у письмовій формі.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а у відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За умовами ч. 1-3 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Щодо штрафних санкцій

Як вбачається з розрахунку заборгованості боржника, до основної суми заборгованості було нараховано 10 000,00 грн. штрафних санкцій у вигляді штрафу, в період дії в Україні воєнного стану.

Проте, відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у 30-денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також, Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанови Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), від 12.02.2025 № 758/5318/23 (провадження № 61- 15103св24), згідно яких, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1 - в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2 - в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3 - у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Беручи до уваги вище вказане суд відмовляє у частині позовних вимог на суму 10 000,00 грн. заборгованість по штрафам.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Враховуючи те, що позивачем подано достатньо об`єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №13380-11/2025 від 06.11.2025 р. є обґрунтованою та підлягає задоволенню частково.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Як передбачено п. 2 ч. 5 ст.238 Господарського процесуального кодексу України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за звернення до суду із позовною заявою сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №5612 від 02.03.2026.

З огляду на те, що судом позовні вимоги задоволено частково, з відповідача підлягає до стягнення 2 101,66 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 10, 12, 13, 20, 73,74,76-80, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 326 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» (ЄДРПОУ 44022416) заборгованість за договором фінансового кредиту №13380-11/2025 від 06.11.2025 р. у розмірі 37 480,00 грн. та 2 101,66 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Гоменюк З.П.