Court ruling № 140698985, 19.10.2026, Commercial Court of Ivano-Frankivsk Oblast

УХВАЛА

19.10.2026м. Івано-ФранківськСправа № 909/1056/15

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Малєєвої О. В.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Хімтехнопласт" від 15.10.2026 (вх. № 9487/26 від 16.10.2026) про відвід судді та питання про самовідвід судді

у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Хімтехнопласт",

Приватного підприємства "Вестхім"

до Відкритого акціонерного товариства "Пресмаш"

про визнання банкрутом,

установив таке.

1. Зміст заяви про відвід.

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Хімтехнопласт" (далі - заявник) 16.10.2026 подало заяву від 15.10.2026 про відвід судді Малєєвої О. В. (вх. № 9487/26, далі - Заява). Заявник також просить після відводу розглядати справу в колегіальному складі суду.

1.2. Заявник посилається на п. 2, 3, 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України та обґрунтовує Заяву тим, що:

- суддя Малєєва О. В. у 2005-2006 роках як адвокат здійснювала представництво інтересів заявника у справах, у яких стороною була державна податкова служба;

- суддя понад пів року не вирішила питання про затвердження змін до плану санації та продовження строку процедури санації;

- суддя неоднаково застосовує ч. 4 ст. 170 ГПК України: повернула заяву ПП "Вестхім" від 02.09.2026 про роз`яснення ухвал (ухвала від 04.09.2026), водночас прийняла до розгляду скарги ТОВ "Аурум Транс" від 21.05.2026, 22.05.2026, 22.07.2026 і 09.09.2026 (ухвали від 31.08.2026, 11.09.2026);

- згідно з ухвалами від 31.08.2026 суд надав перевагу кредитору, кінцевий бенефіціарний власник якого перебуває під санкціями, і сприяє доведенню боржника до банкрутства та захопленню його майна;

- суд постановив ухвалу від 24.08.2026 до вирішення питання про відвід і не застосував заходів процесуального примусу до арбітражного керуючого Дерябкіна О. Е.;

- суддя особисто заінтересована в результатах розгляду справи.

1.3. Заявник посилається також на ст. 14, 15 Кодексу суддівської етики, ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 2, 9 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практику Європейського суду з прав людини та п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів.

1.4. Доказів на підтвердження наведених обставин заявник не надав. До Заяви додано лише виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

2. Порядок вирішення питань.

2.1. Наступне судове засідання у справі призначено на 20.10.2026 об 11:00 (ухвала від 11.09.2026). Заява надійшла до суду 16.10.2026, тобто пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання. Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 39 ГПК України така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід вирішує суд, що розглядає справу.

2.2. Заява надійшла поза межами судового засідання, тому суд розглядає її в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (ч. 7, 8 ст. 39 ГПК України).

2.3. Суд вирішує обидва питання в одній ухвалі, яка оформлюється окремим документом (ч. 9, 11 ст. 39 ГПК України). Спочатку суд вирішує заяву про відвід, оскільки її подано першою і суд зобов`язаний її вирішити (абз. 2 ч. 3 ст. 39 ГПК України), а після задоволення самовідводу суддя не може вчиняти процесуальних дій у справі. Після цього суд вирішує питання про самовідвід, яке виникло у зв`язку з обставиною, наведеною в Заяві.

3. Заява про відвід.

3.1. Норми права.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі (п. 2); він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи (п. 3); є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді (п. 5). Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу (ч. 4 ст. 35 ГПК України).

Згідно з ч. 2, 3 ст. 38 ГПК України з підстав, зазначених у ст. 35-37 цього Кодексу, судді може бути заявлено відвід учасниками справи; відвід повинен бути вмотивованим. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість (ч. 2 ст. 39 ГПК України).

Європейський суд з прав людини оцінює безсторонність суду за суб`єктивним і об`єктивним критеріями. За суб`єктивним критерієм суд враховує особисті переконання та поведінку судді; особиста безсторонність судді презюмується, доки не доведено протилежне. За об`єктивним критерієм суд з`ясовує, чи існують незалежно від поведінки судді факти, які можна перевірити і які породжують сумнів у його безсторонності. Позиція заінтересованої особи при цьому є важливою, але не вирішальною; вирішальним є те, чи можна вважати її побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справах "Ветштайн проти Швейцарії" від 21.12.2000, заява № 33958/96, п. 42-44; "Кіпріану проти Кіпру" від 15.12.2005, заява № 73797/01, п. 118-121; "Мікаллеф проти Мальти" від 15.10.2009, заява № 17056/06, п. 93-98).

3.2. Щодо підстави, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 35 ГПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 38 ГПК України встановлення обставин, вказаних у п. 1-4 ч. 1 ст. 35 цього Кодексу, звільняє заявника від обов`язку надання інших доказів упередженості судді. Ця норма передбачає, що саму обставину встановлено.

Заявник не надав жодного доказу на підтвердження того, що суддя надавала йому правничу допомогу (договору, довіреності, ордера, процесуальних документів або судових рішень у відповідних справах). Отже, обставина, передбачена п. 2 ч. 1 ст. 35 ГПК України, не встановлена.

Кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1 ст. 74 ГПК України). За таких умов діє презумпція особистої безсторонності судді (ухвала Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.01.2025 у справі № 912/3031/19).

3.3. Щодо доводів, які стосуються процесуальних рішень у справі.

Доводи про строки вирішення питання щодо змін до плану санації, неоднакове застосування ч. 4 ст. 170 ГПК України, зміст ухвал від 24.08.2026, 31.08.2026, 04.09.2026 і 11.09.2026, незастосування заходів процесуального примусу до арбітражного керуючого Дерябкіна О. Е. зводяться до незгоди заявника з процесуальними рішеннями суду та з послідовністю розгляду питань у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 ГПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу. Для захисту від процесуальних рішень, з якими сторона не погоджується, закон передбачає їх оскарження в установленому порядку, а не відвід судді.

Ці доводи, крім посилання на ухвалу від 11.09.2026, вже були предметом розгляду за заявами ПП "Вестхім" про відвід від 21.08.2026, 07.09.2026 і 08.09.2026. Суд відмовив у задоволенні цих заяв з мотивів, викладених в ухвалах від 24.08.2026 і 10.09.2026. Підстав для іншої оцінки суд не вбачає (ч. 5 ст. 38 ГПК України).

3.4. Щодо інших доводів Заяви.

Твердження про те, що суддя надає перевагу кредитору, кінцевий бенефіціарний власник якого перебуває під санкціями, сприяє доведенню боржника до банкрутства і захопленню його майна, а також є особисто заінтересованою в результатах розгляду справи, є припущеннями. Заявник не навів жодного факту і не надав жодного доказу на їх підтвердження.

Посилання на обставину як на підставу для відводу повинно бути обґрунтованим, а сама обставина повинна реально викликати сумнів у неупередженості судді (ухвала Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.08.2023 у справі № 902/975/21). Сама лише позиція заявника для цього недостатня.

Мотиви, з яких суд відхилив доводи щодо застосування санкцій до кінцевого бенефіціарного власника кредитора, викладено в ухвалах від 31.08.2026. Незгода з ними є незгодою з процесуальним рішенням (ч. 4 ст. 35 ГПК України).

Статті 14, 15 Кодексу суддівської етики встановлюють правила поведінки судді і відсилають до процесуального закону: суддя заявляє самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законом. Самостійних підстав для відводу ці норми не встановлюють.

Стаття 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначає склад адміністративного правопорушення і не є підставою для відводу судді в господарському процесі.

Вимога розглядати справу в колегіальному складі не належить до предмета заяви про відвід. Склад суду для розгляду справи визначається в порядку, встановленому ст. 32 ГПК України.

3.5. Висновок щодо Заяви.

Доводи Заяви не підтверджені доказами або в силу закону не можуть бути підставою для відводу. Тому Заява є необґрунтованою, і в її задоволенні належить відмовити (ч. 2 ст. 39 ГПК України).

4. Самовідвід судді.

4.1. Співвідношення відводу і самовідводу.

Відмова в задоволенні заяви про відвід означає лише те, що заявник не довів наведених ним обставин. Водночас обов`язок судді заявити самовідвід (ч. 1 ст. 38 ГПК України) не залежить від того, чи довів учасник справи підставу для відводу. Відвід заявляє учасник справи, який повинен довести обставини, на які посилається (ч. 3 ст. 38, ч. 1 ст. 74 ГПК України). Самовідвід заявляє суддя з власної ініціативи, оцінюючи не лише встановлені факти, а й те, чи може її подальша участь у справі об`єктивно викликати сумнів у безсторонності з погляду розумного спостерігача (п. 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України). Тому висновок про необґрунтованість відводу не перешкоджає самовідводу.

4.2. Норми права.

Згідно з ч. 1 ст. 38 ГПК України з підстав, зазначених у ст. 35 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід. Ці норми забезпечують гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право кожного на розгляд справи незалежним і безстороннім судом.

За об`єктивним критерієм безсторонності навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Правосуддя має не лише здійснюватися, а й бути видимим, бо йдеться про довіру, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і передусім сторонам у процесі (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Салов проти України" від 06.09.2005, заява № 65518/01, п. 81; "Моріс проти Франції" від 23.04.2015, заява № 29369/10, п. 76-78).

Відповідно до п. 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів суддя повинен не лише бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження чи впливу, а й бути вільним від цього в очах розумного спостерігача.

Мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, керуючись цією метою, задовольнив самовідвід судді з підстави, передбаченої п. 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України (ухвала від 26.04.2024 у справі № 910/5153/23).

4.3. Обставини, які зумовлюють самовідвід.

Заявник стверджує, що суддя Малєєва О. В. у 2005-2006 роках як адвокат представляла інтереси заявника у справах за участю державної податкової служби.

Можливе надання правничої допомоги, про яке стверджує заявник, стосується подій 2005-2006 років (близько двадцяти років тому), до призначення на посаду судді, і, за твердженням заявника, в інших справах, не пов`язаних із предметом цієї справи про банкрутство. З огляду на давність подій суддя не може ні підтвердити, ні виключити, що в той період надавала заявнику правничу допомогу. Документи адвокатської діяльності за 2005-2006 роки відсутні, тому достеменно встановити цю обставину неможливо.

Норма п. 2 ч. 1 ст. 35 ГПК України не встановлює строку давності і не ставить цю підставу залежно від тривалості чи обсягу надання правничої допомоги. Тому давність подій не дає підстав вважати, що обставина втратила значення.

Заявник доказів не надав, проте не виключено, що він ними володіє і може подати їх надалі. Правнича допомога, якщо вона була, надавалась саме заявнику, тому відповідні документи можуть зберігатися в нього.

За таких обставин суддя позбавлена можливості спростувати твердження заявника. Подальший розгляд справи поставив би будь-яке судове рішення в залежність від обставини, яку неможливо перевірити, але яка за законом є безумовною підставою для відводу. З погляду розумного спостерігача така ситуація об`єктивно викликає сумнів у неупередженості судді, незалежно від того, чи надавалася правнича допомога насправді.

4.4. Щодо часу подання заяви про самовідвід.

Обов`язок заявити самовідвід (ч. 1 ст. 38 ГПК України) виникає з моменту, коли суддя дізнається про обставину, яка може бути підставою для самовідводу.

До надходження Заяви 16.10.2026 у судді не було підстав для самовідводу. Жоден учасник справи раніше на цю обставину не посилався. У попередніх заявах про відвід (від 21.08.2026, 07.09.2026, 08.09.2026) вона не згадувалася, і суд її не оцінював (ухвали від 24.08.2026, 10.09.2026). Сам заявник, якого ця обставина безпосередньо стосується, уперше повідомив про неї в Заяві.

Як зазначено в ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.04.2024 у справі № 910/5153/23 (п. 75) суддя, вирішуючи питання про самовідвід, не може керуватися виключно бажаннями сторони змінити склад суду та заявами сторони про недовіру. Відповідно до положень ст. 35, ч. 3 ст. 38, ч. 2 ст. 39 ГПК як відвід, так і самовідвід мають бути обґрунтованими, мати вагомі підстави. Така вимога спрямована на запобігання як прагненню сторони обрати сприятливий, бажаний для себе склад суду, так і безпідставному ухиленню судді від розгляду певних справ.

За відсутності доказів на підтвердження вказаних у Заяві обставин самовідвід був би необґрунтованим і розцінювався як безпідставне ухиленню судді від розгляду справи.

Суддя заявляє самовідвід невідкладно після того, як дізналась про посилання заявника на вказану обставину, після вирішення Заяви і до наступного судового засідання.

4.5. Висновок щодо самовідводу.

Обставини, викладені в п. 4.3 цієї ухвали, суд вважає такими, що викликають сумнів у неупередженості судді в розумінні п. 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України. Тому самовідвід підлягає задоволенню.

5. Наслідки самовідводу.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 ГПК України у разі задоволення заяви про відвід судді, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому ст. 32 цього Кодексу. Це правило застосовується і в разі задоволення самовідводу.

Керуючись ст. 32, 35, 38, 39, 40, 74, 232-235, 255 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Хімтехнопласт" від 15.10.2026 (вх. № 9487/26 від 16.10.2026) про відвід судді.

2. Задовольнити заяву судді Малєєвої О. В. про самовідвід.

3. Передати справу для визначення складу суду в порядку, встановленому ст. 32 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та окремо не оскаржується.

Суддя О. В. Малєєва