Decision № 140666596, 15.10.2026, Novomoskovsk City and District Court of Dnipropetrovsk Oblast

Справа № 183/9627/25

№ 2/183/3143/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 року м.Самар Дніпропетровської області

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Дубовенко І.Г., за участю секретаря судового засідання Чабаненка Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у приміщенні Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування Самарівської міської ради Дніпропетровської області про позбавлення батьківських прав,

за участю:

прокурора - Чабан О.В.,

представника позивача - адвоката Олійник О.А., суд -

у с т а н о в и в :

У вересня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Олійник Олена Анатоліївна звернулася до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області із позовом, про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову зазначила, що сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах з жовтня 2020 року. ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач народила доньку ОСОБА_4 , батьками якої є сторони. У березня 2022 року відповідач залишив позивача разом з дитиною та переїхав проживати до своїх батьків. До листопада 2022 року сторони намагалися зберегти шлюбні відносини, але їм це не вдалося. З кінця листопада 2022 року сторони припинили фактичні шлюбні відносини. Через те, що відповідач не цікавився та не допомагав з утриманням та вихованням малолітньої дитини - позивач вимушена була звертатися до суду з заявою про стягнення аліментів. За судовим рішенням від 20.03.2023 року з відповідача стягуються аліменти на утримання дитини. Відповідач з часу припинення шлюбних відносин не цікавиться життям та долею дитини зовсім. В липня 2024 року позивач разом з дитиною через постійні обстріли в тому числі території Дніпропетровської області - вимушена виїхати за межі території України, де перебуває і до сьогоднішнього дня. Відповідач також будь-яких дій щодо спілкування, виховання та/або утримання дитини - не вчиняє, дитиною не цікавиться. Через те, що відповідач не цікавиться життям дитини, не приймає участі у житті доньки, у її вихованні та матеріальному забезпеченні, ОСОБА_2 зовсім не цікавлять потреби та інтереси дитини, тобто відповідач самоусунувся від виховання та утримання своєї дитини, а її відношення до своїх батьківських обов`язків виключає його участь у житті неповнолітньої дитини, позивач вважає, що він повинен бути позбавлений батьківських прав щодо неповнолітньої дитини ОСОБА_5 .

Відзив на позов не надходив.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала вимоги у повному обсязі та просить їх задовольнити, не заперечує проти заочного розгляду справи. Зазначила, що заборгованість відповідача зі сплати аліментів на 14 вересня 2026 року сягнула майже 250000 грн.

Прокурор у судовому засідання вважає, що позов підлягає задоволенню, оскільки встановлено, що батько дитини ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання та утримання дитини ОСОБА_5 .

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

В судове засідання представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору орган опіки та піклування виконавчого комітету Самарівської міської ради Дніпропетровської області не з`явився, представником надано заяву про розгляд справи за відсутністю представника, з урахуванням висновку про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача.

Ухвалою суду від 30 вересня 2025 року відкрите загальне позовне провадження у справі та справу призначено до підготовчого судового засідання.

20 липня 2026 року судом закрите підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Суд, заслухавши осіб, що беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані суду докази в їх сукупності, приходить до наступних висновків, а саме.

ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_3 , про що Новомосковським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південно-Схїідного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) 13 січня 2022 року складений відповідний актовий запис № 28.

Рішенням Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 березня 2023 року у справі № 183/7156/22 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 стягуються аліменти з 28 жовтня 2022 року до повноліття дитини.

Згідно із висновком органу опіки та піклування виконкому Самарівської міської ради про доцільність/недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за № 2366/0/2-26 від 07.07.2026 - вважають за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та яким встановлено наступне:

В липні 2024 р. через ситуацію в країні, ОСОБА_1 задля безпеки дитини виїхала до Польщі, а у серпні 2024 переїхала до Німеччини, де отримала соціальне житло і де проживає до сьогодні разом з дитиною.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20.03.2023 р. з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі частки від заробітку (доходу). Станом на 30.04.2026 заборгованість зі сплати аліментів на утримання дитини складає 212039,06 грн. Зі слів матері дитини з моменту ухвалення судового рішення про стягнення аліментів ОСОБА_2 жодного разу аліменти на утримання дитини не сплачував, іншої матеріальної допомоги на утримання спільної доньки не надавав і не надає. Останній раз дитину ОСОБА_2 бачив у віці 11-ти місяців, за весь час відповідач жодного разу дитину не привітав з днем народження.

За інформацією директора КНП «Міський центр первинної медико-санітарної допомоги» СМР. малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрована у сімейного лікаря АЗПСМ N? 6 ОСОБА_7 . З народження до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Мати регулярно спілкувалася з сімейним лікарем, виконувала всі рекомендації. Дитина щеплена за віком, мати регулярно з?являлася на контроль ваги та огляд дитини в амбулаторію, з приводу лікування або інших медичних питань, доглядала дитину вдома під час відвідування сімейним лікарем. 17.04.2024 р. мати забрала амбулаторну карту дитини для виїзду за кордон, ОСОБА_8 та мати тимчасово перебувають в Німеччині, де і спостерігаються.

КЗ «Центр надання соціальних послуг» СМР повідомлено, що фахівець КЗ поспілкувався у телефонному режимі з батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який повідомив, що він перебуває на військовій службі та невідомо коли буде вдома. Тому наразі неможливо провести оцінку потреб сім?ї, та провести необхідну роботу психолога.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по строковій частині) АДРЕСА_1 ?янська від 17.11.2023 - ОСОБА_2 , самовільно залишив військову частину 21.09.2022 р. (дезертирував), якого увільнено від займаної посади та призупинено військову службу у Збройних Силах України.

Відповідно до інформації Самарівського районного відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області зазначено, що згідно даних обліків Інформаційного порталу Національної поліції Україна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до адміністративної чи кримінальної відповідальності за вчинення домашнього насильства, а також за невиконання батьківських обов`язків - не притягувався.

06 травня 2026 року службою у справах дітей виконавчого комітету Самарівської міської ради було направлено листа ОСОБА_2 з метою з`ясування його думки у даній справі, однак відповіді не отримано. У зв`язку з цим відповідача неможливо заслухати на засіданні комісії з питань захисту прав дитини щодо встановлення обставин, за яких він не виконує або неналежним чином виконує батьківські обов`язки.

Питання позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав було розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини. Кожна дитина має право на піклування батьків, а батьки мають право та зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про розвиток, створювати належні умови для розвитку її здібностей та несуть відповідальність за невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків. Поведінка ОСОБА_2 до малолітньої дочки свідчить про його свідоме ухиляння від виконання своїх батьківських обов`язків. Така ситуація створює перешкоди для нормального життя ОСОБА_5 , дотримання її законних прав та інтересів у реалізації яких потрібна обов`язкова участь батька. Членами комісії прийняте одноголосне рішення про надання до суду висновку про доцільність позбавлення батька дитини батьківських прав.

З копії паспортів для виїзду за кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та відомостей щодо перетину кордону України (виїзд), убачається, що 07 липня 2024 року позивач разом з малолітньою донькою ОСОБА_10 виїхали за межі території України.

Керівником дитячого садочку «Зоненшайн» (Німеччина, Ільменау) - ОСОБА_11 від 26.03.2026 року повідомлено пані ОСОБА_12 , що дитина ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відвідує вказаний заклад і бере участь у програмі харчування з 16.03.2026 року.

З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за виконавчим листом № 183/7156/22 від 12.05.2023 року у ВП 72435752, що перебуває на виконанні Самарівського ВДВС у Самарівському районі Дніпропетровської області, убачається, що заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів за період з 28.10.2022 року по 14.09.2026 року складає 247073,56 грн.

З копії витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по строковій частині) АДРЕСА_1 ?янська № 323 від 17.11.2023 - солдат ОСОБА_2 , самовільно залишив військову частину 21.09.2022 р. (дезертирував). Наказом № 245-РС від 27.10.2023 року ОСОБА_2 увільнено від займаної посади та призупинено військову службу у Збройних Силах України з 14 жовтня 2023 року.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII(далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини, проте лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09)Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ)зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте потрібно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку треба враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

У §§ 54, 57, 58 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, тощо), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Позбавлення батьківських прав як крайній захід впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, допускається виключно тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

В матеріалах справи є достатні підстави для позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки докази, подані позивачем та не спростовані відповідачем, беззаперечно підтверджують факт свідомого нехтування відповідачем її батьківськими обов`язками.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Водночас суд роз`яснює відповідачу, що вона як матір дитини, яка позбавлена батьківських прав, відповідно до приписів ч. 1, 4 ст. 169 СК України має право на звернення до суду з позовом про поновлення своїх батьківських прав у разі, якщо вона змінила своє ставлення до виконання батьківських обов`язків по відношенню до свого сина.

Згідно з частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, суд вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Також слід зазначити, що згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

З урахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 81, 141, 223, 247, 263, 265, 280 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування Самарівської міської ради Дніпропетровської області про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Новомосковська Дніпропетровської області актовий запис про народження № 28, складений 13 січня 2022 року Новомосковським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південно-Схїідного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , електронна пошта: відсутня;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації - відсутня; остання відома адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , електронна адреса відсутня;

Третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Самарівської міської ради Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 04052206, адреса місцезнаходження: вул. Гетьманська, будинок 14, м. Самар Дніпропетровська область, електронна пошта - info@nmvyk.dp.ua.

Повний текст рішення складений 13 жовтня 2026 року.

Суддя І.Г. Дубовенко