Decision № 140653032, 15.10.2026, Commercial Court of Ivano-Frankivsk Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.10.2026м. Івано-ФранківськСправа № 909/1028/26Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Шкіндера П.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Галицька свіжина"

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Гриненьків Василини Олегівни

про стягнення заборгованості в сумі 97 728,62 грн

встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Галицька свіжина" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Гриненьків Василини Олегівни (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 97 728,62 грн, з них: 71 165,40 грн - основного боргу, 10 860,04 грн - пені, 7 116,54 - штрафу в розмірі 10% від вартості неоплаченого товару, 3 178,07 грн - 5% річних, 5 408,57 грн - інфляційних нарахувань.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконання відповідачем Договору поставки №287/08-25 від 05.08.2025 в частині здійснення своєчасної оплати за поставлений позивачем товар, в результаті чого виникла заборгованість на суму 71 165,40 грн. За прострочення виконання зобов`язань по договору позивач здійснив нарахування пені, штрафу, відсотки річних, інфляційні нарахування. Свою позицію обґрунтовує приписами ст. 525, 526, 530, 549, 610, 611, 712 ЦК України.

Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 19.08.2026 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження та ухвалив здійснювати розгляд справи відповідно до приписів ст. 252 ГПК України за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами та встановив сторонам строк для подання заяви у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з відповідним обґрунтуванням. Вказаною ухвалою надано відповідачу строк подачі суду (протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дня вручення цієї ухвали) відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду).

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Ухвалою суду від 19.08.2026 позивач повідомлений про відкриття провадження у справі, про що свідчить долучена до матеріалів справи довідка про доставку електронного листа від 19.08.2026.

Відповідач про відкриття провадження у справі щодо нього повідомлявся судом теж належним чином ухвалою суду від 19.08.2025. Однак копія вказаного процесуального документу, що направлялась на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві та відповідає адресі, що зазначена у ЄДРЮОФОтаГФ (копія Виписки з ЄДРЮОФОтаГФ долучена до матеріалів справи) повернулась на адресу суду з відміткою Укрпошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

З урахуванням п. 5 ч.6 ст. 242 ГПК України, наведене свідчить про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляд справи.

Крім того, відповідно до частини другої ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами першою та другою ст. 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина перша ст. 4 цього Закону).

Враховуючи вищевикладені обставини та те, що поштова кореспонденція направлялась відповідачу за його місцем реєстрації, зазначеним в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд вважає, що ним вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду справи для забезпечення реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заву не скористався, в зв`язку із чим, керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, справа вирішується за наявними матеріалами у справі.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

За наведеного, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про розгляд судової справи для реалізації ними конституційного права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

При розгляді даної справи суд також керується положеннями п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Крім того, судом взято до уваги, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).

Розглянувши та дослідивши документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

05.08.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Галицька свіжина (по договору постачальник/по справі позивач) та Фізичною особою-підприємцем Гриненьків Василиною Олегівною (по договору покупець/по справі відповідач) укладено Договір поставки № 287/08-25 (далі Договір поставки/Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору постачальник зобов`язався передати у власність покупця м`ясо, м`ясопродукти та інші продукти харчування в узгодженій кількості, номенклатурі та асортименті (далі товар), а покупець в свою чергу прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених сторонами договору.

Пунктом 2.5. Договору поставки сторонами погоджено, що факт передачі товару у власність покупцеві оформляється сторонами шляхом підписання видаткової накладної та/або у разі поставки постачальником товарно-транспортними накладними, що підписуються обома сторонами у момент передачі-приймання товару. Підписання покупцем видаткової накладної свідчить про фактичне отримання ним товару, зазначеного в накладній. Сторони погодились, що особи, які підписали накладні (товарно-транспортну або видаткову) являються уповноваженими особами на підписання даних документів та їхні підписи свідчать про прийняття-передачу товару.

Відповідно до п.3.3. Договору претензії за якістю отриманого товару можуть бути письмово заявлені покупцем протягом 3 (трьох) календарних днів з дати отримання товару. У претензії повинні бути вказані кількість неякісного товару, характер претензії, вимоги покупця. Додатково покупець зобов`язаний надати висновок Державного науково-дослідного інституту лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи щодо невідповідності якості товару або іншого органу, уповноваженого на проведення діагностики товару, який погоджений між сторонами у письмовій формі та у строк необхідний для проведення відповідних досліджень. У випадку невиконання даного пункту позичальник не несе відповідальності перед покупцем за збитки, понесені останнім.

Пунктами 4.1. Договору встановлено, що загальна ціна (вартість) товару за цим Договором визначається у видаткових накладних. Загальна сума договору складається із сум видаткових накладних (п.4.1).

Згідно п. 4.2. Договору поставки сторонами обумовлено, що оплата ціни (вартості) товарів (м`яса, м`ясопродуктів та інших продуктів харчування) здійснюється покупцем в національній валюті України шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання товару. В разі непогашення суми дебіторської заборгованості за отриманий товар протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання товару, постачальник має право прийняти рішення про припинення поставки до моменту повного погашення заборгованості або про дострокове розірвання договору (п.4.2.).

Можливе здійснення часткової оплати або передоплати за товар у разі домовленості сторін, але не пізніше терміну, вказаного в п. 4.2. цього Договору (п.4.3.). Днем здійснення платежу в безготівковій формі вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, зарахована на рахунок постачальника (п.4.4.).

Розділом 8 Договору поставки №287/08-25 від 05.08.2025 визначено відповідальність сторін за невиконання умов Договору, зокрема відповідальність покупця за несвоєчасну оплату товару.

Так, п.8.1. Договору визначено, що сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором відповідно до чинного законодавства України та умов цього Договору.

Відповідно до п. 8.2. Договору поставки сторонами погоджено, що у випадку несвоєчасного виконання покупцем грошових зобов`язань за цим договором, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми боргу за кожний день прострочення оплати товару, а також несе відповідальність, встановлену ст. 625 ЦК України в розмірі 5% річних з простроченої суми та інфляційних втрат за весь час прострочення.

Пунктом 8.3. Договору встановлено, що у випадку порушення строків оплати партії товару більш ніж на 15 календарних днів, покупець оплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості поставленого за цим договором товару.

На виконання умов Договору поставки №287/08-25 від 05.08.2025 позивач протягом серпня-вересня 2025 року здійснив поставку товару на загальну суму 165 965,40 грн, що підтверджується видатковими накладними, копії яких долучені до матеріалів справи, зокрема:

- видаткова накладна №20372 від 07.08.2025 на суму 19 885,68 грн (з ПДВ);

- видаткова накладна №20524 від 08.08.2025 на суму 12 967,16 грн (з ПДВ);

- видаткова накладна №20958 від 12.08.2025 на суму 18 453,34 грн (з ПДВ);

- видаткова накладна №21398 від 15.08.2025 на суму 18 896,26 грн (з ПДВ);

- видаткова накладна №22473 від 23.08.2025 на суму 32 939,41 грн (з ПДВ);

- видаткова накладна №23047 від 28.08.2025 на суму 32 195,63 грн (з ПДВ);

- видаткова накладна №23863 від 04.09.2025 на суму 29 727,92 грн (з ПДВ).

Видаткові накладні підписані зі сторони позивача та відповідача, підписи яких скріплені печатками.

Відповідач в порушення умов договору розрахунки за отриманий товар в повному обсязі не здійснив. Здійснив оплату лише частково, зокрема на суму 93 900,00 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними інструкціями №58296861SB від 11.08.2025 на суму 19 900,00 грн, №58618875SB від 21.08.2025 на суму 29 000,00 грн, №58803220SB від 28.08.2025 на суму 25 000,00 грн, №59059919SB від 09.09.2025 на суму 20 000,00 грн. Решта суми заборгованості, в розмірі 71 165,40 грн, залишилась не погашеною.

Наведене зумовило позивача звернутись із позовом до суду.

Зі змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають зокрема, з договору.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Укладаючи Договір, сторони погодили всі його істотні умови.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі Договір є договором поставки, відтак до нього застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Положеннями ст.712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В свою чергу, згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом частинам 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Умовами Договору поставки № 287/08-25 від 05.08.2025 сторонами погоджено порядок та термін здійснення оплати поставленого товару, зокрема у відповідності до його пунктів 2.5 та 4.2 , про що зазначено вище.

За правилами статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).

Приписами пункту 1 частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що, якщо у зобов`язанні передбачено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За частиною 1 статті 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, про невиконання відповідачем умов Договору поставки належним чином, що має місце наявності простроченої суми заборгованості в розмірі 71 165,40 грн.

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідач відсутність своєї вини щодо порушення зобов`язань по спірному договору не довів, доводи позивача щодо вказаної суми основної заборгованості не спростував.

За наведеного, позовні вимоги в частині стягнення 71 165,40 грн є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Згідно приписів ч. 1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Пунктом 8.2. Договору поставки сторонами погоджено, що у випадку несвоєчасного виконання покупцем грошових зобов`язань за цим договором, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми боргу за кожний день прострочення оплати товару, а також несе відповідальність, встановлену ст. 625 ЦК України в розмірі 5% річних з простроченої суми та інфляційних втрат за весь час прострочення.

Згідно п. 8.3. Договору встановлено, що у випадку порушення строків оплати партії товару більш ніж на 15 календарних днів, покупець оплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості поставленого за цим договором товару.

При вирішенні спору суд застосовує теж норми Господарського кодексу України, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

На підставі вказаних правових норм та умов договору позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 10 860,04 грн, штраф в розмірі 7 116,54 грн, відсотки річних у розмірі 3 178,07 грн та 5 408,57 грн інфляційних втрат.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку заборгованості, який наведений у позовній заяві, судом встановлено, що розрахунок пені, 5% річних та інфляційних втрат здійснено позивачем за період з 12.09.2025 (тобто від останньої партії поставки товару на підставі видаткової накладної № 23863 від 04.09.2025) по 03.08.2026. При здійсненні нарахування пені застосовано норму ч. 6 ст. 232 ГК України.

Проте судом встановлено, що початок періоду нарахування пені, відсотків річних та інфляційних втрат мав місце раніше, ніж визначено позивачем. Однак суд, не виходячи за межі позовних вимог, що передбачено приписами ч. 2 ст. 237 ГПК України, здійснює перевірку їх нарахування в межах періоду, визначеного позивачем.

Так, здійснивши перевірку нарахування пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних, суд прийшов до висновку про обгрунтоване та арифметично вірне їх нарахування, та таких що підлягають до задоволення у обсязі заявлених позивачем до стягнення.

За приписом статей 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч. ч. 1,2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

З аналізу наведеного вище, суд вважає позовні вимоги обгрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні із позовом до суду позивач заявив до відшкодування витрат по сплаті судового збору.

За правилами п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Звертаючись до суду із позовом, позивач сплатив судовий збір в сумі 3328,00 грн (платіжна інструкція № GSTD5175 від 06.08.2026), що відповідає розміру встановленому законом.

За правилами, встановленими п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного та а задоволення позову в повному обсязі, судовий збір в сумі 3 328,00 грн слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст. 73, 74, 86, 123, 129, 130, 178, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Галицька свіжина" до Фізичної особи-підприємця Гриненьків Василини Олегівни про стягнення заборгованості в сумі 97 728,62 грн, з них: 71 165,40 грн - основного боргу, 10 860,04 грн - пені, 7 116,54 грн - штрафу в розмірі 10% від вартості неоплаченого товару, 3 178,07 грн - 5% річних, 5 408,57 грн - інфляційних нарахувань задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гриненьків Василини Олегівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Галицька свіжина" (вул. Д. Апостола,, буд.14-Б, м. Львів, Львівська область, 79040, код ЄДРПОУ 43222251) 97 728,62 грн - заборгованості, з них: 71 165,40 грн - основного боргу, 10 860,04 грн - пені, 7 116,54 грн - штрафу в розмірі 10% від вартості неоплаченого товару, 3 178,07 грн - 5% річних, 5 408,57 грн - інфляційних нарахувань; та 3 328,00 грн - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено та підписано 15.10.2026.

Суддя П. А. Шкіндер