Decision № 140637196, 28.09.2026, Kolomyia City and District Court of Ivano-Frankivsk Oblast

Справа № 346/6750/25

Провадження № 2/346/995/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

у складі головуючого судді Калинюка О.П.

з участю: секретаря Слободян А.Р.,

представника позивача Паламарчук О.А.,

відповідачки ОСОБА_1 ,

представника відповідачів Бежука С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , який подано в його інтересах адвокатом Паламарчук Оленою Анатоліївною, до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Коломийської міської ради Івано-Франківської області (далі - Коломийська міська рада), про встановлення оплатного земельного сервітуту,

В С Т А Н О В И В :

в обгрунтування позовних вимог представник позивача, адвокат Паламарчук Олена Анатоліївна зазначає, що позивачу на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 28.05.2019 року, посвідчених приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Яцком П.П. (реєстрові № 1013 та № 1014) належать на праві власності дві земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

-земельна ділянка несільськогосподарського призначення, площею 0,0052 га, кадастровий номер: «2610600000:20:002:0004»;

- земельна ділянка несільськогосподарського призначення, площею 0,0024 га, кадастровий номер: «2610600000:20:002:0125».

Дані земельні ділянки межують між собою та на них розташоване належне позивачу на праві власності нежитлове приміщення, що підтверджується нижче вказаним свідоцтвом про право власності.

Вказані земельні ділянки також межують із земельною ділянкою Коломийської територіальної громади Івано-Франківської області, що перебуває в оренді у відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Зокрема, рішенням Коломийської міської ради Івано-Франківської області (далі - Коломийська міська рада) № 986-15/2012 від 22.03.2012 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та погоджено надання вказаним відповідачам в оренду земельної ділянки площею 430,0 м. кв., що за адресою: АДРЕСА_1 . Термін оренди - 50 років для громадської забудови будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

На підставі зазначеного рішення між Коломийською міською радою та вказаними відповідачками 24.04.2012 року укладено договір оренди землі, предметом якого є вказана земельна, її кадастровий номер - «2610600000:19:002:0143».

У зв`язку із тим, що межа орендованої відповідачками земельної ділянки розташована впритул до стін нежитлової будівлі, що належить позивачу, останній не має доступу до стін будівлі та металевих сходів, що ведуть на другий поверх, з метою їх поточного та капітального ремонту, так як на орендованій земельній ділянці відповідачка ОСОБА_1 встановила тимчасову споруду для здійснення підприємницької діяльності та спорудила огорожу. Отже, без згоди цієї відповідачки позивач не має змоги здійснити прохід для огляду чи ремонту стін належної йому будівлі.

Згідно з положеннями ч.2 ст.100 Земельного кодексу України земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (землекористувачем) земельної ділянки. З метою укладення такого договору позивачем замовлено виготовлення кадастрового плану з позначенням запитуваної площі, розташування та конфігурації земельного сервітуту. Площа земельного сервітуту, що відображений на кадастровому плані, становить 0,0049 га. В подальшому адвокатом Паламарчук О.А. як представником позивача двічі надсилалась зазначеним відповідачам як орендарям пропозиція щодо укладення договору сервітуту, що підтверджується відповідними квитанціями з відділення поштового зв`язку та описами вкладеного.

Оскільки ці відповідачі не надали жодної відповіді на пропозицію укласти договір сервітуту, то позивач звернувся до Коломийської міської ради як власника наданої в оренду земельної ділянки із заявою про сприяння укладенню договору сервітуту. Під час засідання комісії цієї ради по розгляду земельних спорів з приводу суміжного землекористування 23.10. 2025 року присутня на засіданні відповідачка ОСОБА_1 підтвердила свою відмову в укладенні вказаного договору сервітуту з позивачем.

Відповідно до п.5 протоколу №1 від 23.10.2025 року комісія рекомендувала сторонам досягнути порозуміння щодо укладення строкового договору сервітуту, а у випадку неможливості, вирішувати питання встановлення сервітуту на підставі рішення суду.

Оскільки зазначеної домовленості між сторонами в добровільному порядку не досягнуто, то в позивача виникла потреба у захисті свої прав та інтересів в судовому порядку. Іншого шляху отримати доступ до належної йому нежитлової будівлі, окрім як через земельну ділянку, що перебуває у користуванні відповідачок, позивач не має, що підтверджується кадастровим планом земельних ділянок та фототаблицею.

Як визначено у ст. 395 Цивільного кодексу України сервітут є речовим правом на чуже майно, яке полягає в обмеженому користуванні чужим майном для задоволення потреб, які не можуть бути задоволені іншим шляхом. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту- це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Строк дії земельного сервітуту, що встановлюється договором між особою, яка вимагає його встановлення, та землекористувачем, не може бути більшим за строк, на який така земельна ділянка передана у користування землекористувачу. Відповідно до ст. 99 Земельного Кодексу України власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення земельних сервітутів. Зокрема, пунктами «а» та «ж» ч. 1 ст. 99 передбачено можливість встановлення таких сервітутів як: право проходу та проїзду на велосипеді; право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд. Положеннями ч.ч. 1-2 ст. 100 Земельного кодексу України унормовано, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Відповідно до ч. 3 ст. 402 Цивільного кодексу України у разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Таким чином, позивач не має можливості здійснювати обслуговування свій об`єкт нерухомого майна у інший, менш обтяжливий для нього спосіб, ніж встановлення запропонованого відповідачкам сервітуту. Крім того, відмова відповідачок на встановлення такого сервітуту фактично позбавляє позивача можливості здійснювати догляд за будівлею та її поточний ремонт для своєчасного підтримання експлуатаційних якостей і попередження передчасного зносу конструктивних елементів будівель.

Відповідно до ч. 4 ст. 101 Земельного кодексу України власник, землекористувач земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право вимагати від осіб, в інтересах яких встановлено земельний сервітут, плату за його встановлення, якщо інше не передбачено законом. Положеннями ч. 3 ст. 403 Цивільного кодексу України унормовано, що особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Отже, на законодавчому рівні не врегульовано механізм визначення плати за земельний сервітут. Проте, відповідно до вказаного договору оренди земельної ділянки відповідачки сплачують орендну плату з розрахунку 3 (три) відсотки нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Відповідно до витягу № НВ-2601363002025 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером «2610600000:19:002:0143» становить 242 686,84 грн. Встановлення сервітуту не означає вибуття із володіння та користування відповідачок цієї земельної ділянки, а плата за встановлення сервітуту рішенням суду має компенсаційний характер. Тому вона не може бути більшою, ніж фактичні витрати відповідачок на сплату орендної плати. Оскільки площа земельної ділянки під сервітутом складатиме 0,0049 га, то плата за користування сервітутом має складати 242 686,84 грн. *3% / 430 кв м * 49 кв м = 829,65 грн. на рік.

Щодо розрахунку судових витрат, то орієнтовний (попередній ) розрахунок судових витрат, які планує понести позивач у зв`язку із розглядом даної справи, складатиметься із: витрат на правничу допомогу - 10 000 грн.; витрат на оплату судової експертизи - 20 000 грн. витрат на сплату судового збору - 968,96 грн. Докази щодо розміру витрат на послуги адвоката, що будуть понесені позивачем після подання позовної заяви до суду, будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

На підставі вище викладеного сторона позивача просить:

1) встановити строковий оплатний земельний сервітут площею 0,0049 га згідно з даними кадастрового плану, складеного товариством з обмеженою відповідальністю Західзем, на право:

- проходу до земельної ділянки з кадастровим номером "2610600000:20:002:0004" та земельної ділянки з кадастровим номером "2610600000:20:002:0125", і розташованої на них нежитлової будівлі через земельну ділянку з кадастровим номером "2610600000:19:002:0143", що за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебуває у користуванні (оренді) відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на підставі договору оренди землі від 24.04.2012 року;

- встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту вказаної нежитлової будівлі на спірній земельній ділянці з кадастровим номером "2610600000:19:002:0143";

2)встановити плату за користування зазначеним сервітутом в розмірі 3 (трьох) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею під сервітутом в розмірі 0,0049 га, в сумі 829 (вісімсот двадцять дев`ять) гривень 65 копійок щорічно.

Встановити строк дії вказаного сервітуту - до припинення дії вказаного договору оренди землі від 24 04.2012 року.

Крім того, сторона позивача просить присудити з відповідачів понесені позивачем судові витрати.

Відповідачка ОСОБА_3 подала до суду відзив на позовну заяву, датований 18.02.2026 року, в якому просить відмовити у задоволенні позову з наступних підстав.

Як випливає із позовної заяви, відповідно до договорів оренди від

28.11.2005 року та від 06.09.2011 року позивачу Коломийською міською

радою було надано в оренду дві земельні ділянки площами 52 кв. м. та 24 кв. м. для

комерційного використання - обслуговування торгового павільйону,

будівництва магазину, стоматологічного кабінету та офісного приміщення, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .

Пізніше дані земельні ділянки були викуплені позивачем у Коломийської

міської ради згідно з договорами купівлі-продажу, які долучені до позовної

заяви. Фактично в процесі укладання договорів оренди межі вищевказаних

земельних ділянок було затверджено і дані про них внесено до

Держгеокадастру. Дані земельні ділянки межують із ділянкою Коломийської

міської ради, яка була надана в оренду відповідачам згідно з договором оренди

від 24.04.2012 року.

Попередньо рішенням Коломийської міської ради N? 986-

15/2012 від 22.03.2012 року було затвердженого проект землеустрою щодо

відведення земельної ділянки та надання даної земельної ділянки в оренду

відповідачам строком на 50 років для громадської забудови - будівництва та

обслуговування будівель торгівлі.

Фактично при розробленні проекту землеустрою щодо відведення

земельної ділянки було встановлено в натурі межі земельної ділянки з

кадастровим номером 2610600000:19:002:0143, яка згодом передалась в

оренду відповідачкам.

Посилання позивача в позовній заяві, на те, що межа орендованої мною

та ФОП ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером

2610600000:19:002:0143, яка передалась відповідачкам ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в оренду Коломийською міською радою, розташована впритул до стін нежитлової

будівлі, що належить ОСОБА_2 , не відповідає фактичним обставинам

справи.

В провадженні господарського суду Івано-Франківської області

пребувала справа N? 909/515/23 за позовом ОСОБА_2 до

мене, ОСОБА_3 , фізичної особи-підприємця

ОСОБА_1 , Коломийської міської ради, третя особа - Головне

управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, про скасування

рішення Коломийської міської ради N? 986-15/2012 від 22.03.2012 року,

визнання незаконним та скасування договору оренди від 24.04.2012 року,

скасування державної реєстрації права оренди.

Згідно з доданої до позовної заяви по вище наведеній

справі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж

земельної ділянки в натурі, а саме: листа ТзОВ «Геоземкадастр» N? 228 від

30.06.2020 року та відмови у виправленні помилок N? РВ 2601102842020 від 31.07.2020 року, виданої Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-

Франківській області випливає те, що частина будівлі позивача перебуває на

земельній ділянці з кадастровим номером 2610600000:19:002:0143, яка надана

в оренду, а відомості Державного земельного

кадастру відповідають інформації, що міститься в документах, які стали

підставою для внесення цих відомостей та не потребують виправлення у

зв?язку з невиявленням відповідних технічних помилок у таких документах.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від

26.10.2023 призначено у справі судову земельно-технічну експертизу,

проведення якої доручено Івано-Франківському відділенню Київського

науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції

України та зупинено провадження у справі. На вирішення судової земельно-

технічної експертизи судовому експерту поставлено наступне запитання: чи є порушення

меж (або накладання) земельних ділянок кадастровий

«2610600000:20:002:0004», кадастровий номер «2610600000:20:002:0125» та кадастровий номер «2610600000:19:002:01432» відповідно до правовстановлюючих документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки?

Відповідно до супровідного листа Івано-Франківського відділення

Київського науково-дослідного інституту судових експертиз вх. N? 15126/24 від 30.09.2024 р. за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи до суду надійшли висновок експерта та матеріали справи N?

909/515/23.

Відповідно висновку експерта згідно з інформацією, наявною у технічних документаціях на земельні ділянки з кадастровими номерами «2610600000:20:002:0004»

та «2610600000:20:002:0125» (за адресою АДРЕСА_3 )

наявне порушення меж (накладання) із земельною ділянкою, кадастровий номер

«2610600000:19:002:0143» (за адресою: АДРЕСА_3 ),

згідно з інформацією, наявною у поземельній книзі та проекті землеустрою.

Після надходження висновку експерта по справі N? 909/515/23 до Господарського суду Івано-Франківської області ухвалою суду від 21.11.2024 р.

позовна заява ОСОБА_2 залишена без розгляду згідно з п.5 ч.1 ст.226

ГПК України на підставі заяви позивача.

Як вбачається із долучених позивачем до позовної заяви свідоцтва про

право власності на нерухоме майно та інформації з Державного реєстру речових прав, право власності на нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою АДРЕСА_3 , виникло в позивача в березні 2013 року, після укладення між відповідачами та Коломийською міською радою договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером «2610600000:19:002:01432, що

Тобто, на момент побудови нежитлових приміщень позивачем вже була розроблена технічна документація та встановлені межі земельної ділянки з кадастровим

номером 2610600000:19:002:0143.

Виходячи з вищенаведеного, позивач здійснив будівництво частково на земельній ділянці, відносно якої не має жодного речового права. По суті позову позивач бажає отримати право на використання неналежної йому земельної ділянки, однак, він сам себе позбавив можливості для такого використання. Наведене вказує на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог позивача.

В позовній заяві вказано, що позивач не має можливість здійснювати обслуговування нерухомого майна у інший, менш обтяжливий для нього спосіб, ніж встановлення запропонованого відповідачкам сервітуту. Крім того, відмова відповідачок на встановлення земельного сервітуту фактично позбавляє його можливості здійснювати догляд за будівлею та її поточний ремонт для своєчасного підтримання експлуатаційних якостей

та попередження передчасного зносу конструктивних елементів будівель.

Відповідачка ОСОБА_3 також звертає увагу суду на те, що власником земельної ділянки з кадастровим номером «2610600000:19:002:0143» є Коломийська міська рада.

Вище вказаним договором оренди не передбачено право

орендарів (відповідачів) на встановлення сервітутів щодо даної земельної ділянки.

А тому вказані орендарі є неналежними відповідачами по даній справі.

Крім того, закон вимагає від позивача надання суду доказів на підтвердження того, що нормальне використання своєї власності неможливо без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому, слід довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити яким-небудь іншим

способом.

Такимчином в позові ОСОБА_2 слід відмовити за

безпідставністю позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача, адвокат Паламарчук О.А. позовні вимоги підтримала з вище викладених підстав та просить ці вимоги задовольнити.

Відповідачки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та їх представник, адвокат Бежук С.М. позов не визнали з вище викладених у відзиві на позовну заяву підстав та мотивів.

Представник відповідача - Коломийської міської ради в судове засідання не з`явився, про місце та час судового розгляду повідомлений належним чином, 08.09.2026 року подав клопотання про розгляд даної справи без його участі та ухвалення рішення відповідно до норм чинного законодавства.

Суд відкладає ухвалення судового рішення на строк по 28.09.2026 року з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення (10.09.2026 р.) , враховуючи тимчасову непрацездатність головуючого в період з 14.09. по 18.09.2026 року включно.

Суд, заслухавши присутніх учасників процесу, перевіривши матеріали справи, і, оцінивши досліджені докази в сукупності, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 28.05.2019 року, посвідчених приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Яцком П.П. (реєстрові № 1013 та № 1014) позивачу належать на праві власності дві земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

-земельна ділянка несільськогосподарського призначення, площею 0,0052 га, кадастровий номер: «2610600000:20:002:0004»;

- земельна ділянка несільськогосподарського призначення, площею 0,0024 га, кадастровий номер: «2610600000:20:002:0125».

Судом також встановлено, що дані земельні ділянки межують між собою та на них розташоване належне позивачу на праві власності нежитлове приміщення, що підтверджується свідоцтвом про право власності № НОМЕР_1 , виданим 25.03.2013 року та Інформаційною довідкою № 333901456 від 29.05.2023р.

Вказані земельні ділянки також межують із земельною ділянкою Коломийської територіальної громади Івано-Франківської області, що перебуває в оренді у відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Так, рішенням Коломийської міської ради № 986-15/2012 від 22.03.2012 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та погоджено надання вказаним відповідачам в оренду земельної ділянки площею 430,0 м. кв., що за адресою: АДРЕСА_1 . Термін оренди - 50 років для громадської забудови будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

На підставі зазначеного рішення між Коломийською міською радою та вказаними відповідачками 24.04.2012 року укладено договір оренди землі, предметом якого є вказана земельна, її кадастровий номер - «2610600000:19:002:0143».

Згідно з положенням ч.2 ст.100 Земельного кодексу України земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (землекористувачем) земельної ділянки. З метою укладення такого договору позивачем замовлено виготовлення кадастрового плану з позначенням запитуваної площі, розташування та конфігурації земельного сервітуту. Площа земельного сервітуту, що відображений на кадастровому плані, становить 0,0049 га. В подальшому адвокатом Паламарчук О.А. як представником позивача двічі надсилалась зазначеним відповідачам як орендарям пропозиція щодо укладення договору сервітуту, що підтверджується відповідними квитанціями з відділення поштового зв`язку та описами вкладеного.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Аналогічні положення містяться у статті 321 ЦК України.

За змістом статей 91,96 Земельного кодексу України власники земельних ділянок та землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Статтею 98 ЗК України визначено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Відповідно до статті 99 ЗК України власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: а) право проходу та проїзду на велосипеді; б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; в) право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм); в-1) право на будівництво та розміщення об`єктів нафтогазовидобування; в-2) право на розміщення об`єктів трубопровідного транспорту; г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; є) право прогону худоби по наявному шляху; ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; з) інші земельні сервітути.

Земельний сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно (стаття 100 ЗК України).

Відповідно до статті 101 ЗК України дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлений земельний сервітут, до іншої особи. Земельний сервітут не може бути предметом купівлі-продажу, застави та не може передаватися будь-яким способом особою, в інтересах якої цей сервітут встановлено, іншим фізичним та юридичним особам.

Частина перша статті 395 ЦК України визначає види речових прав на чуже майно: 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій).

Відповідно до статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Згідно з частинами першою,третьою статті 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

За змістом статей 98,99 ЗК України, статей 401,402 ЦК Україниземельний сервітут може бути встановлений між особою, яка є власником або користувачем сусідньої земельної ділянки, в яких є потреба у використанні суміжної земельної ділянки, та власником (володільцем) земельної ділянки, щодо якої встановлюється сервітут. Володільцем є особа, якій земельна ділянка належить на іншому праві - постійного користування, оренди тощо.

Статтею 404 ЦК України передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Таким чином, позивач не має можливості здійснювати обслуговування свій об`єкт нерухомого майна у інший, менш обтяжливий для нього спосіб, ніж встановлення запропонованого відповідачкам сервітуту. Крім того, відмова відповідачок на встановлення такого сервітуту фактично позбавляє позивача можливості здійснювати догляд за будівлею та її поточний ремонт для своєчасного підтримання експлуатаційних якостей і попередження передчасного зносу конструктивних елементів будівель.

Відповідно до п. 22-2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ встановлюючи земельний сервітут», суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Закон вимагає від позивача надання суду доказів на підтвердження того, що нормальне використання своєї власності неможливо без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому, слід довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити яким-небудь іншим способом, оскільки сервітут - це право обмеженого користування чужим майном (земельною ділянкою, іншими природними ресурсами, нерухомим майном), то потреба у встановленні сервітуту виникає у тих випадках, коли особа не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом. Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 року, винесеній у справі №905/3280/16, від 23.09.2020 року, винесеній у справі № 917/133/17, у подібних відносинах. Договір про встановлення сервітуту має бути направлений на реалізацію зазначеної потреби і слугувати цілі за якої нормальне використання своєї власності неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. Отже, потреби, які можуть бути задоволені за рахунок користування чужим майном шляхом встановлення сервітуту, повинні мати характер вимушених.

Таким чином, встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати: що правове регулювання дій щодо встановлення сервітуту має здійснюватися виключно між власником (володільцем) земельної ділянки та особою, яка має намір нею користуватися, а тому необхідно визначити суб`єктний склад спірних правовідносин відповідно до частини другої статті402, частини другої статті404 ЦК України, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задоволення такої потреби в інший спосіб, тобто якщо власник земельної ділянки відмовляється укласти угоду про встановлення земельного сервітуту або сторони не можуть дійти згоди про його умови (правовий висновок, викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.06.2024 року, винесеній у справі № 756/16616/21).

Умовою встановлення сервітуту є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб. Отже, передумовою звернення до суду за встановленням сервітуту повинен бути доказ вчинення дій зацікавленою особою щодо встановлення сервітуту та недосягнення про це згоди із власником ділянки, щодо якої планується встановити сервітут. Якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), то у суду немає підстав для задоволення відповідних вимог у зв`язку з відсутністю у позивача права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 08.12.2021 року, винесеній у справі № 686/18456/18, від 12.04.2022 року, винесеній у справі № 306/612/20, від 01.02.2023 року, винесеній у справі № 345/4572/20.

Судом встановлено, оскільки цього не заперечили відповідачі, що у зв`язку із тим, що межа орендованої відповідачками земельної ділянки розташована впритул до стін нежитлової будівлі, що належить позивачу, останній не має доступу до стін будівлі та металевих сходів, що ведуть на другий поверх, з метою їх поточного та капітального ремонту, так як на орендованій земельній ділянці відповідачка ОСОБА_1 встановила тимчасову споруду для здійснення підприємницької діяльності та спорудила огорожу. Отже, без згоди цієї відповідачки позивач не має змоги здійснити прохід для огляду чи ремонту стін належної йому будівлі.

Як зазначає представник позивача і цього не заперечила сторона відповідачів, відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не надали жодної відповіді на пропозицію укласти договір сервітуту. Тому позивач звернувся до Коломийської міської ради як власника наданої в оренду земельної ділянки із заявою про сприяння укладенню договору сервітуту. Під час засідання комісії цієї ради по розгляду земельних спорів з приводу суміжного землекористування 23.10. 2025 року присутня на засіданні відповідачка ОСОБА_1 підтвердила свою відмову в укладенні вказаного договору сервітуту з позивачем.

Судом встановлено, оскільки також не заперечено стороною відповідачів, що відповідно до п.5 протоколу №1 від 23.10.2025 року комісія рекомендувала сторонам досягнути порозуміння щодо укладення строкового договору сервітуту, а у випадку неможливості, вирішувати питання встановлення сервітуту на підставі рішення суду.

Отже, суд зауважує, що сторона позивача вчиняла всі можливі діяння, спрямовані на встановлення сервітуту за домовленістю сторін, однак, вони виявились безрезультатними, оскільки відповідачами - орендарями не було надано позитивної відповіді на вказану позицію позивача, і під час розгляду даної справи судом встановлено категоричні заперечення вказаних відповідачів проти встановлення сервітуту, про який просить сторона позивача.

Таким чином, оскільки зазначеної домовленості між сторонами в добровільному порядку не досягнуто, то в позивача виникла потреба у захисті свої прав та інтересів в судовому порядку. Іншого шляху отримати доступ до належної йому нежитлової будівлі, окрім як через земельну ділянку, що перебуває у користуванні відповідачок, позивач не має, що підтверджується кадастровим планом земельних ділянок та фототаблицею, виготовленими ТзОВ «Західзем.

Судом також встановлено, що стороною позивача вжито всіх необхідних заходів для досудового врегулювання спору, однак, на день ухвалення судом цього рішення позивач позбавлений в будь-який інший спосіб організувати прохід до належної йому нежитлової будівлі та її обслуговування, окрім, як через вище вказану земельну ділянку, яку орендують відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

На підставі наведеного суд вважає, що вище вказані у відзиві на позовну заяву доводи відповідачки ОСОБА_3 про те, що позивач не має жодного права на встановлення сервітуту на спірній земельній ділянці, суд вважає необґрунтованими, адже права позивача як власника зазначеної нежитлової будівлі не оспорювалися та не оспорюється стороною відповідачів.

Крім того, твердження сторони відповідачів про те, що вказані орендарі є неналежними відповідачами в даній справі, суд також вважає необґрунтованими, адже чинне законодавство не позбавляє права власника суміжної земельної ділянки на сервітут на земельну ділянку, яка перебуває в оренді інших осіб, і на права та обов`язки яких вплине рішення суду про встановлення сервітуту на такій ділянці. При цьому слід зазначити, що співвідповідачем в даній справі є також Коломийська міська рада як власник наданої в оренду спірної ділянки.

Отже, зважаючи на те, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 чинять перешкоди позивачу у використанні його земельної ділянки та в можливості щодо доступу і обслуговування належної позивачу нежитлової будівлі, то позовні вимоги підлягають задоволенню.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, визначено, що до витрат, пов`язанихз розглядом справи, належать витрати пов`язані з проведенням експертизи.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи,покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Судом встановлено, що стороною позивача за подання даної позовної заяви через підсистему «Електронний суд» сплачено судовий збір в розмірі 868, 96 грн., що стверджується квитанцією про сплату від 24.12.2025 року (а.с.7).

Таким чином, у зв`язку із задоволенням позову вказані судові витрати підлягають стягненню в рівних частинах з відповідачів на користь позивача на підставі п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України.

На підставі наведеного, ст.41 Конституції України, статей 316, 317, 321, 395, 401, 402, 404 ЦК України, статей 91, 96, 98,99, 101 ЗК України та, керуючись п.2 ч.3 ст.133, п.1 ч.2 ст.141, статтями 263-265,268,273, 352-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити.

Встановити строковий оплатний земельний сервітут площею 0,0049 га згідно з даними кадастрового плану, складеного товариством з обмеженою відповідальністю Західзем, на право:

- проходу до земельної ділянки з кадастровим номером "2610600000:20:002:0004" та земельної ділянки з кадастровим номером "2610600000:20:002:0125", і розташованої на них нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , яка (будівля) належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (адреса проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ), через земельну ділянку з кадастровим номером "2610600000:19:002:0143", що за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебуває у користуванні (оренді) ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 ) та ОСОБА_3 (адреса проживання: адреса АДРЕСА_6 РНОКПП НОМЕР_4 ) на підставі договору оренди землі від 24.04.2012 року;

- встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , яка (будівля) належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , на земельній ділянці з кадастровим номером "2610600000:19:002:0143" за адресою: АДРЕСА_1 , яка (ділянка) перебуває у користуванні (оренді) ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на підставі договору оренди від 24.04.2012 року.

Встановити плату за користування зазначеним сервітутом в розмірі 3 (трьох) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею під сервітутом в розмірі 0,0049 га, в сумі 829 (вісімсот двадцять дев`ять) гривень 65 копійок щорічно.

Встановити строк дії вказаного сервітуту - до припинення дії договору оренди землі від 24 04.2012 року, укладеного між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 як орендарями та Коломийською міською радою Івано-Франківської області як орендодавцем.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 289 (двісті вісімдесят дев`ять ) гривень 65 копійок судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 289 (двісті вісімдесят дев`ять ) гривень 65 копійок судових витрат.

Стягнути з Коломийської міської ради Івано-Франківської області на користь ОСОБА_2 289 (двісті вісімдесят дев`ять ) гривень 65 копійок судових витрат.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана особами, які беруть участь у справі, до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Повний текст рішення виготовлено 12.10.2026 року, оскільки 08 та 09 жовтня 2026 р. головуючий перебував у частині основної щорічної відпустки.

Суддя:Калинюк О. П.