Court ruling № 140613992, 14.10.2026, Dnipropetrovsk District Administrative Court

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

14 жовтня 2026 рокуСправа №160/10768/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенко А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро заяви ОСОБА_1 та Міністерства юстиції України про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі №160/10768/25, -

УСТАНОВИВ:

14.09.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача, у якій він просить суд:

- Змінити спосіб і порядок виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року у справі № 160/10768/25, а саме: стягнути з Державної судової адміністрації України (код ЄДРПОУ: 26255795) / Господарського суду Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ: 03499891) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) невиплачену суддівську винагороду за період з 18.04.2020 року по 27.08.2020 року в розмірі - 262 685, 62 грн. (двісті шістдесят дві тисячі шістсот вісімдесят п`ять грн. 62 коп.). з утриманням із цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при її виплаті.

В обґрунтування заяви вказано, що На виконання зазначеного рішення Дніпропетровським окружним адміністративним судом 16 квітня 2026 року у справі № 160/10768/25, які набрали законної сили 17 березня 2026 року, було видано виконавчі листи. 11 червня 2026 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Лазаревою А.І. було відкрито виконавче провадження стосовно Боржника-1 ВП № 81240303 та стосовно Боржника-2 ВП № 81240224 з примусового виконання виконавчих листів. У ході примусового виконання Боржники-1 та 2 вимоги державного виконавця та рішення суду не виконали. Зміна способу виконання рішення із зобов`язання вчинити дії (проведення перерахунку та фінансування) на стягнення суми недоотриманої суддівської винагороди безпосередньо з боржника забезпечить реалізацію права Стягувача на належне та ефективне виконання судового рішення відповідно до ст. 129-1 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2026 року призначено заяву ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання судового рішення по справі 160/10768/25 до розгляду у судовому засіданні на 07 жовтня 2026 року о 09:40 год. у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: м.Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4, зала 1.

Копію ухвали разом із судовою повісткою отримані сторонами в системі Електронний суд 05.10.2026 року, що підтверджується долученими до матеріалів справи довідками про доставку електронного листа.

05.10.2026 року від Господарського суду Дніпропетровської області надійшли заперечення на заяву про встановлення або заміну способу та порядку виконання судового рішення, у яких представник зазначив, що посилання позивача на те, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2025 у справі №160/10768/25 не виконується в зв`язку з ухиленням Господарського суду Дніпропетровської області від його виконання є неправдивим та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи. Господарським судом Дніпропетровської області виконано зобов`язальну частину рішення (здійснено перерахунок). Боржником вжито всіх вичерпних, залежних від нього законних заходів щодо належного виконання зобов`язань. На даний час, затримка виплати пов`язана виключно з відсутністю асигнувань з Державного бюджету України. Разом з тим представником відповідача повідомлено, що задоволення заяви про зміну способу виконання на «стягнення коштів» фактично означатиме ухвалення нового рішення по суті та встановлення нових матеріальних зобов`язань, які не були предметом судового розгляду, що прямо суперечить висновкам Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (постанови у справах №490/9519/16-а, №817/628/15).

07.10.2026 року від Міністерства юстиції України надійшла заява, у якій останній просить суд:

- Змінити спосіб та порядок виконання виконавчого листа № 160/10768/25 від 16.04.2026, виданого Дніпропетровським окружним адміністративним судом про зобов`язання Господарського суду Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплату суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 18.04.2020 року по 27.08.2020 року, обчисливши її відповідно до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», із урахуванням виплачених сум та із проведенням відрахувань з донарахованих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України відповідної суми коштів 211 461,92 (двісті одинадцять тисяч чотириста шістдесят одна гривня 92 копійки) з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів", розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, у порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845.

В обґрунтування заяви вказано, що 07.09.2026 державним виконавцем на адресу боржника направлено вимогу згідно якої останнього зобов`язано надати довідку про перерахунок суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 18.04.2020 року по 27.08.2020 року, обчисливши її відповідно до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Листом від 22.09.2026 Господарський суд Дніпропетровської області повідомив про те, що на виконання даного рішення суду, проведено перерахунок суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 18.04.2020 року по 27.08.2020 року, обчисливши її відповідно до вимог статті 135 Закону України « Про судоустрій і статус суддів», без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України « Про Державний бюджет України на 2020 рік», у сумі 211461,92 грн. (сума суддівської винагороди після утримання податків). Таким чином, враховуючи вищевказану відповідь Господарського суду Дніпропетровської області, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 у справі № 160/10768/25 виконано не в повному обсязі, а саме: суму у розмірі 211461,92 грн. нараховано стягувачу, проте не виплачено, таким чином обов`язок щодо виплати нарахованої суми, що покладений на боржника рішенням суду не виконаний. З огляду на зазначене рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 у справі № 160/10768/25 можливо виконати лише шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України суми коштів з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів"

09.10.2026 року від Державної казначейської служби України надійшли пояснення на заяву Міністерства юстиції України з якої вбачається, що на думку Казначейства запропонований Заявником спосіб виконання рішення суду, є помилковим та не призведе до перерахування коштів позивачеві у зв?язку із щорічним передбаченням Верховною Радою України критично недостатнього обсягу бюджетних асигнувань як за КПКВК 3504040, так і за КПКВК 0501150 та визначеною черговістю погашення заборгованості.

Відповідно до приписів частини другої статті 378 КАС України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

З урахуванням неприбуття представників сторін у судове засідання, суд перейшов до розгляду питання в порядку письмового провадження.

Вирішуючи по суті заяв ОСОБА_1 та Міністерства юстиції України про зміну способу і порядку виконання рішення суду, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Господарського суду Дніпропетровської області, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано протиправними дії Господарського суду Дніпропетровської області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 18.04.2020 року по 27.08.2020 року із застосуванням обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».

Зобов`язано Господарський суд Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплату суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 18.04.2020 року по 27.08.2020 року, обчисливши її відповідно до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», із урахуванням виплачених сум та із проведенням відрахувань з донарахованих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення фінансування виплати належної ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18.04.2020 року по 27.08.2020 року в повному обсязі без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».

Зобов`язано Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування виплати належної ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18.04.2020 року по 27.08.2020 року без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.03.2026 року апеляційну скаргу Господарського суду Дніпропетровської області залишено без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2025 залишено без змін.

Отже, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду набрало законної сили 17.03.2026 року.

На виконання зазначеного рішення суду позивачу видано виконавчі листи.

Згідно з ч. 1 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Згідно з ч. 3 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Як зміну способу і порядку виконання судового рішення розуміють застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв`язку із неможливістю його виконання раніше визначеним способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не повинна змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11.08.2022 у справі №П/811/269/17.

У разі необхідності встановлення або зміни способу або порядку виконання судового рішення необхідно звернути увагу на те, що:

1) із відповідною заявою варто звертатися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції;

2) із такою заявою можуть звернутися стягувач чи виконавець (у випадках, встановлених законом);

3) для зміни способу або порядку виконання судового рішення повинні існувати обставини, що істотно ускладнюють належне виконання рішення або роблять його неможливим;

4) на виконання вимог процесуального законодавства потрібно надати суду належні та допустимі докази на підтвердження вищевказаних обставин як підстави для задоволення судом відповідної заяви.

Тобто, процесуальна можливість встановити чи змінити спосіб або порядок виконання судового рішення виникає за наявності виняткових обставин, які б ускладнювали його виконання або робили його виконання неможливим, адже в такий спосіб змінюються висновки вже прийнятого судового рішення. Разом із тим, зміна способу чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення повинна узгоджуватися з тими обґрунтуваннями судового рішення, на які спираються висновки суду, що містяться в резолютивній частині судового рішення. Здійснюючи зміну способу і порядку виконання судового рішення, суд не може змінювати зміст резолютивної частини рішення або змінити обраний судом спосіб захисту порушеного права. Висновки судового рішення щодо способу і порядку його виконання чітко визначені та не можуть бути змінені іншим судовим рішенням без відповідного обґрунтування виняткової необхідності застосування такої зміни рішення.

З аналізу положень частин першої, третьої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України суд робить висновок, що підставою для застосування правил цієї норми є настання обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, а для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об`єкта стягнення або з інших причин. Тобто, зміна способу і порядку виконання рішення суду - це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими судом. Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, однак не змінюючи при цьому його змісту, або ж відмовити в задоволенні такої заяви.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.02.2025 у справі №640/7827/22, постанові Великої Палати Верховного суду від 12.06.2019 у справі №800/203/17.

У постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24.07.2023 у справі №420/6671/18 міститься такий правовий висновок: оскільки у справі, що розглядається встановлено, що способом відновлення порушеного права позивачки у цій справі судом обрано зобов`язання відповідача вчинити певні дії, а стягнення конкретних сум невиплаченої пенсії не було предметом позовних вимог та способом відновлення порушених прав, то колегія суддів доходить висновку про неможливість зміни способу та порядку виконання рішення суду у спосіб, який просив державний виконавець, адже запропонований останнім спосіб виконання судового рішення фактично змінює зміст резолютивної частини судового рішення у справі.

В цій справі заявники фактично просять вчинити ті самі дії, які у вищевказаному прикладі Верховний Суд визнав необґрунтованими: у випадку, коли стягнення конкретним сум не було предметом позовних вимог та способом відновлення порушених прав, натомість способом захисту прав було зобов`язання вчинити певні дії, позивач просить по суті замінити спосіб захисту.

Суд зазначає, що зобов`язання відповідача вчинити певні дії зі сплати коштів і стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень певного розміру грошових коштів за конкретний період є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом при ухваленні рішення.

Резолютивна частина рішення суду має зобов`язальний характер, однак судом не вирішувалися позовні вимоги майнового характеру щодо стягнення певної суми коштів і, як наслідок, не перевірялася правильність нарахування відповідних сум.

Оскільки розрахунок таких сум не здійснювався, змінивши спосіб виконання рішення суду із зобов`язання вчинити певні дії на стягнення конкретної суми цієї заборгованості з визначенням певного періоду, суд фактично змінив би рішення по суті з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішив питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті, що не передбачено статтею 378 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд звертає увагу на те, що поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Порядок виконання судового рішення означає визначену у рішенні суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним/приватним виконавцем, спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі об`єктивної (безумовної) неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений судом.

Зміну способу і порядку виконання судового рішення слід розуміти як застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв`язку з неможливістю виконання цього рішення раніше визначеними способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не має змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.

Грошові кошти, які належать стягувачу, не є власністю відповідача, не знаходяться на його рахунках. Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України. Водночас стягнення з суб`єкта владних повноважень коштів, які знаходяться на його рахунках але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування такого суб`єкта, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанесення шкоди необмеженій кількості осіб.

Таким чином, оскільки виконання рішення суду залежить від бюджетного фінансування, то його виконання не залежить від визначеного судом способу виконання. У такому випадку зміна способу і порядку виконання судового рішення не може призвести до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на фінансування державою витрат по виплаті заборгованості з індексації грошового забезпечення позивачу.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24.07.2023 у справі №420/6671/18.

Тобто, спосіб і порядок виконання рішення суду, який просять встановити заявники, фактично призведе до зміни резолютивної частини рішення суду, а тому зазначені заяви ОСОБА_1 та Міністерства юстиції України задоволенню не підлягають.

За таких обставин, відсутні правові підстави для застосування спеціального механізму, передбаченого ч. 3 ст. 378 КАС, до спірних правовідносин.

У спірному випадку йдеться не про право особи на такі виплати, а про правові підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення. Зміна способу і порядку виконання рішення суду, у такому випадку, не захищає право позивача на отримання сум заборгованості грошового забезпечення, яка фактично може бути виплачена за наявності відповідних бюджетних асигнувань.

З огляду на викладене та враховуючи те, що фактично єдиною причиною, яка ускладнює виконання рішення суду, є неналежне фінансування державою витрат, суд вважає безпідставними аргументи заявників, наведені в їх заявах, про наявність правових підстав для зміни способу та порядку виконання рішення суду у цій справі.

Зміст поданих заяв та їх прохальні частини вказують не на зміну способу та порядку виконання судового рішення, а на прийняття нового рішення з зазначенням конкретної суми стягнення суддівської винагороди, що не було предметом дослідження судом під час прийняття рішення у цій справі.

До того ж, зважаючи на зміст резолютивної частини рішення суду конкретне визначення суми коштів до виплати позивачеві не було предметом спору.

Враховуючи викладене, заяви ОСОБА_1 та Міністерства юстиції України про зміну способу та порядку виконання рішення суду задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 243, 248, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 та Міністерства юстиції України про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі №160/10768/25 відмовити.

Відповідно до статті 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 294-297 КАС України.

Суддя А. Ю. Рищенко