Decision № 140603896, 09.09.2026, Amur-Nyzhnodniprovskyi District Court of Dnipro City (until 25.04.2025 - Amur-Nyzhnodniprovskyi District Court of Dnipropetrovsk City)

Справа № 199/1740/26

(2/199/3312/26)

РІШЕННЯ

Іменем України

09 вересня 2026 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого - судді Богун О.О.,

при секретареві Дубовик А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, Дніпровської міської ради, третя особа - Комунальне підприємство «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради про визнання права користування житловим приміщенням, встановлення факту проживання, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради в якому зазначила що з 12.09.2014 року ОСОБА_1 зареєстрована та мешкає у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади, довідкою про реєстрацію, договором найму від 04.09.2025 року. Позивач вселилась у гуртожиток на підставі ордеру на житлову площу в гуртожитку комунальної власності територіальної громади м. Дніпра від 10.09.2014 року серія №50, 04.09.2025 року між позивачем та балансоутримувачем КП «Жилсервіс-5» ДМР був підписаний договір найму на спірну кімнату. Позивач неодноразово з 2021 року звертався до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради з заявою стосовно приватизації вказаної житлової площі, а саме житлового приміщення 113 у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 . У відповідь на заяву позивача Департамент житлового господарства відповіддю від 17.10.2025 року №3/16-5115 повідомив, що порядок оформлення документів на приватизацію жилих приміщень у гуртожитках визначено законами України «Про приватизацію державного житлового фонду», «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженим наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 №396, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.01.2010 за №109/17404. Отримати відповідний документ щодо невикористання права на приватизацію державного житлового фонду за спірний період з 01.01.1993 по 19.03.1999 та з 12.11.2001 по 04.04.2003 позивач не має можливості, адже в цей період він проживав без реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 , в період з 12.12.1996 по 19.03.199 року та в період з 12.11.2001 по 04.04.2003 року, що підтверджується показами свідків ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживала за адресою АДРЕСА_4 з 22.01.1983 року по 25.11.2002 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 який був зареєстрований та проживав за адресою АДРЕСА_4 з 18.01.1997 року по 18.03.2003 рік, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка була зареєстрована та проживала за адресою АДРЕСА_4 з 13.02.2001 року по 03.06.2002 року. Крім того, факт реєстрації позивача за адресою: АДРЕСА_3 , в період з 12.12.1996 року по 19.03.1999 року та в період з 12.11.2001 року по 04.04.2003 року підтверджується копією паспорту позивача серії НОМЕР_1 , виданого 16.08.1996 року Сніжнянським МВ УМВС України в Донецькій області, який був зданий позивачем та зберігається у Відділі №1 у м.Дніпрі ГУ ДМС у Дніпропетровській області. На запит від 03.06.2025, щодо надання інформації про реєстрацію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_3 , відділ формування та ведення реєстру територіальної громади управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, у відповіді від 11 червня 2025 року повідомив наступне: 23.01.2018 прийнято рішення виконавчого комітету міської ради №27 яким затверджено порядок видачі довідок про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб. Пунктом 3 Рішення зазначено, що підприємства та організації, що забезпечували або забезпечують ведення картотек з питань реєстрації фізичних осіб у гуртожитках, будинках закладів освіти, військових частинах, передають картотеки за окремим графіком, який буде визначено додатковим рішенням виконкому міської ради, після упорядкування відомостей про перелік зареєстрованих осіб. Припинення повноважень житлово-експлуатаційних організацій, інших підприємств, установ та організацій щодо видачі довідок про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб відбувається з моменту передачі картотеки з питань реєстрації фізичних осіб за адресою: АДРЕСА_3 в розпорядження Департаменту станом на 11.06.2025 - не передана. Тому надати запитувану інформацію не вбачається за можливе. У зв`язку з відсутністю картотеки з питань реєстрації з відомостями щодо реєстрації позивача у спірній період та недійсністю старого паспорту позивача, відповідачами не визнається факт його проживання у спірний період, тому єдиним способом встановити цей факт є звернення до суду. До спірного періоду позивач проходив строкову службу в військовій частині НОМЕР_2 , АДРЕСА_5 , в військовому званні «рядовий» з 23 грудня 1992 року по 23 листопада 1994 року, що підтверджується архівною довідкою на запит №145 від 18.11.2025 року. Позивач мешкав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 з 07 вересня 1991 року до 12 грудня 1996 року, що підтверджується копією паспорта. За вказаний період позивач в приватизації державного житлового фонду участі не приймав. Позивач був зареєстрований в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_7 з 04.04.2003 року, знято з реєстрації 12.09.2014 року, що підтверджується довідкою №1016 КП «Жилсервіс-5» ДМР.

На підставі вищевикладеного позивач просить суд, позов задовольнити.

Ухвалою від 20 лютого 2026 року відкрито провадження по справі та визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

09 вересня 2026 року справу розглянуто по суті з ухваленням рішення.

Представник позивача та позивач позов підтримали, просила задовольнити та розглянути за їх відсутності.

Представник відповідача надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 315 ЦПК України містить перелік юридичних фактів, які встановлює суд, утім, згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно ст. 17 ЦК УРСР (в редакції чинній станом на 10.07.2001) місцем проживання визнається те місце, де громадянин постійно або переважно проживає. Місцем проживання неповнолітніх, що не досягли п`ятнадцяти років, або громадян, які перебувають під опікою, визнається місце проживання їх батьків (усиновителів) або опікунів.

Відповідно до ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Під час розгляду справи судом встановлено що місцем проживання ОСОБА_1 без реєстрації в період з 12.12.1996 року по 19.03.1999 року та з 12.11.2001 року по 04.04.2003 року є АДРЕСА_3 .

У зв`язку з чим, суд знаходить факт постійного проживання ОСОБА_1 , без реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_3 , у період з 12.12.1996 року по 19.03.1999 року та з 12.11.2001 року по 04.04.2003 року.

Що стосується позовної вимоги про визнання за ОСОБА_1 права користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_3 , суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У частині другій цієї статті визначається перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів, одним з яких, зокрема, є визнання права (пункт 1).

Частиною першою статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Згідно ст. 9 ЖК України громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.

Громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських об`єднань.

Відповідно до ст. 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Згідно ст. 58 ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.

Статтею 129 ЖК України передбачено, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку.

Порядок користування жилою площею в гуртожитках визначається договором, що укладається перед вселенням на надану жилу площу в гуртожитку на підставі спеціального ордера відповідно до Примірного положення про користування жилою площею в гуртожитках, що затверджується Кабінетом Міністрів України (ст. 130 ЖК України).

Згідно з ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У зв`язку з вищевикладеним суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог в частині встановлення факту проживання без реєстрації.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає можливим віднести судові витрати на рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, Дніпровської міської ради, третя особа - Комунальне підприємство «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради про визнання права користування житловим приміщенням, встановлення факту проживання - задовольнити частково.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в період з 07.09.1991 року до 12.12.1996 року включно проживав за адресою: АДРЕСА_6 . З 12.12.1996 року по 19.03.1999 року включно та в період з 12.11.2001 року по 04.04.2003 року включно проживав за адресою: АДРЕСА_3 .

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

В частині визнання права користування житловим приміщенням - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.О. Богун

09.09.2026