Decision № 140589912, 14.10.2026, Kharkiv District Administrative Court

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

14 жовтня 2026 р. справа № 520/10025/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), третя особа - Головне управління Національної гвардії України (вул. Святослава Хороброго, буд. 9-А, м. Київ, 03051, код ЄДРПОУ 08803498) про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю батька - військовослужбовця ОСОБА_2 ;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю батька - військовослужбовця ОСОБА_2 , з урахуванням правової оцінки (висновків), наданої судом у рішенні по цій справі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи у відповідності до п. 3 та п. 10 ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 257 КАС України.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч. 2, 3, 4, 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що вона є донькою загиблого під час проходження військової служби ОСОБА_2 . На думку позивача, вона має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю її батька, яку передбачено пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». З метою реалізації такого права позивач звернулась до відповідача із відповідною заявою. Однак, відповідачем безпідставно відмовлено у виплаті одноразової допомоги. Позивач вважає таку бездіяльність протиправною, оскільки вона ґрунтується на неправильному тлумаченні норм матеріального права. Зазначила, що має повне право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю її батька під час захисту Батьківщини, відтак для захисту своїх прав звернулась до суду з даною позовною заявою.

Представник відповідача надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначив, що на момент загибелі ОСОБА_2 позивач досягла повноліття та втратила правовий статус дитини, а також будь яких документів на підтвердження того, що вона перебуває на утриманні загиблої (померлої) особи, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" надано не було.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, у якому заперечив проти доводів відповідача та підтримав свою правову позицію.

Представником Головного управління Національної гвардії України надано пояснення третьої щодо позову або відзиву, в якому він зазначив, що відповідач, на переконання Головного управління Національної гвардії України, діяв виключно на підставі законодавства України, у межах своїх повноважень та у cпociб, що передбачені Конституцією, законами України та іншими нормативно правовими актами, при цьому не порушивши, а ні прав, а ні інтересів позивача.

Представник відповідача надав до суду додаткові пояснення, в яких зазначено, що в матеріалах особової справи загиблого військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ОСОБА_2 знаходиться Особисте розпорядження на випадок загибелі про виплату грошової допомоги, яка зареєстрована у військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України від 18.12.2025 за вхідний номером 413.

Позивач подав до суду заперечення, де просить суд визнати копію особистого розпорядження військовослужбовця ОСОБА_2 надану відповідачем, неналежним та недопустимим доказом у справі № 520/10025/26 та витребувати у Військової частини НОМЕР_2 НГУ витяг із Книги реєстрації особових розпоряджень (Журналу обліку службових документів) за 18.12.2025 року для перевірки факту його реальної реєстрації в день підписання.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду у справі витребувано у Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України витяг із Книги реєстрації особових розпоряджень (Журналу обліку службових документів) за 18.12.2025.

На виконання даної ухвали представником відповідача направлено на адресу суду Витяг з журналу № 281 від 10.12.2024 обліку вхідних документів, в якому зареєстровані Особисті розпорядження ОСОБА_2 за номером 412 та 413 від 18.12.2025.

Позивачем надано додаткові пояснення, де він просить суд при ухваленні рішення врахувати безумовне право ОСОБА_1 , як рідної доньки та члена сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , на отримання одноразової грошової допомоги.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідно до акту № 97/25 від 13.01.2026 року старший солдат (за мобілізацією) ОСОБА_2 був відряджений до ТГр «Оскіл» ЦС пП «Омега» для виконання бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

23 грудня 2025 року під час виконання завдання згідно в вищезазначеним актом старший солдат ОСОБА_2 отримав тяжкі травми та поранення, які виявились несумісні з життям у зв`язку з влученням FPV-дрону та від яких ОСОБА_2 загинув на місці.

Згідно з витягу з наказу Командира військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 № 19 від 16.01.2026 року, ОСОБА_2 було виключено зі списків особового складу частини забезпечення у зв`язку зі смертю.

Згідно з витягу з наказу Командира військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 № 67 від 25.02.2026 року, смерть старшого солдата ОСОБА_2 настала в період проходження військової служби при виконанні службових обов`язків та пов`язана із захистом Батьківщини.

Позивач, ОСОБА_1 є донькою військовослужбовця ОСОБА_2 , який загинув під час виконання обов`язків військових обов`язків.

Через свого представника, позивач звернулася до Військової частини НОМЕР_2 НГУ із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постановою КМУ №168.

Листом від 11.04.2026 року № 6/11/13-с-63-ЕП відповідач відмовив у виплаті одноразової грошової допомоги. Відмова мотивована тим, що позивач належить до кола осіб, що мають право на виплату.

Позивач, вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, оскільки вона ґрунтується на неправильному тлумаченні норм матеріального права, звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказана норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Вирішуючи цей спір суд зазначає наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII»).

Статтею 41 Закону № 2232-XII встановлено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Закон № 2011-XII встановлює основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону № 2011-XII, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, серед іншого, загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 проходив військову службу та загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання обов`язків військової служби, пов`язаних із захистом Батьківщини, що не заперечується сторонами.

Фактично, спірним у цій справі є те, чи належить повнолітня донька загиблого військовослужбовця станом на дату його смерті до кола осіб, які відповідно до чинної на той час редакції статті 16-1 Закону № 2011-XII мали право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги.

Так, статтею 16-1 Закону № 2011-XII встановлено перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги.

Водночас зміст цього переліку не є сталим і зазнавав змін у різні періоди часу, у зв`язку з чим коло осіб, які мають право на таку виплату, змінювалося.

Так, пункт 1 статті 16-1 Закону № 2011-XII (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення соціального захисту військовослужбовців, поліцейських та деяких інших осіб» від 29 липня 2022 року № 2489-IX) передбачав, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Надалі, Законом № 3515-IX статтю 16-1 Закону № 2011-XII викладено в новій редакції такого змісту:

« 1. У випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

2. За наявності особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, на користь яких складено таке особисте розпорядження, у розмірі частки, визначеної в такому розпорядженні у відсотках.

Незалежно від змісту особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки загиблої (померлої) особи у розмірі 50 відсотків частки, яка належала б кожному з них у разі призначення і виплати одноразової грошової допомоги за відсутності особистого розпорядження.

3. У разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру одноразової грошової допомоги право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (її частки) мають особи, визначені у пункті 4 цієї статті, у рівних частках.

4. До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:

діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;

вдова (вдівець);

батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);

внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);

жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;

утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"».

Наведене свідчить про те, що законодавче регулювання спірних правовідносин зазнало змін, у тому числі в частині визначення кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги. У зв`язку з цим для правильного вирішення спору необхідним є визначення, яка саме редакція зазначеної норми підлягає застосуванню у цьому випадку, що, у свою чергу, зумовлює необхідність з`ясування моменту виникнення права на відповідну виплату.

Відповідно до ч. 10 Закону № 2011-XII, порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнято постанову КМУ № 168.

Пунктом 2 постанови КМУ № 168 установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", крім громадян російської федерації або республіки білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.

Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст) визначає Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 (далі - Порядок № 975).

Пунктом 3 Порядку № 975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Також, Наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 45 затверджено Порядок і умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану (далі - Порядок № 45).

Згідно із п. 1.4 Порядку № 45, у разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання ОГД, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на ОГД. Відмова засвідчується відповідно до Закону України «Про нотаріат» або міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Особам, які мають право на ОГД, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.

Таким чином, суд також враховує підходи, викладені у пункті 1.4. розділу I Порядку № 45 відповідно до якого особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі (смерті) особи, зазначеної у пункті 1 постанови КМУ № 168, що вказана у свідоцтві про смерть. Право осіб на отримання одноразової грошової допомоги визначається станом на дату загибелі (смерті) військовослужбовця.

Крім того, частиною дев`ятою статті 16-3 Закону № 2011-XII встановлено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

З урахуванням наведеного нормативного регулювання та встановлених у справі обставин, суд доходить висновку, що право на отримання одноразової грошової допомоги є похідним від юридичного факту загибелі (смерті) військовослужбовця та виникає саме з моменту настання цієї події, що передбачено як положеннями Закону № 2011-XII, так і підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема постановою КМУ № 168, Порядком № 975 та Порядком № 45, що випливає із системного зв`язку статей 16, 16-1, 16-3 Закону № 2011-XII та конкретизовано пунктом 2 постанови КМУ № 168 і пунктом 3 Порядку № 975.

При цьому визначення моменту виникнення такого права має вирішальне значення, оскільки саме з ним законодавець пов`язує встановлення кола осіб, уповноважених на його реалізацію. Такий підхід обумовлений природою спірної соціальної виплати як одноразової, цільової та такої, що підлягає розподілу між визначеним колом осіб у рівних частках, а відтак потребує чіткого та визначеного у часі встановлення суб`єктного складу її отримувачів.

Отже, саме станом на дату смерті військовослужбовця, яка є моментом виникнення права на відповідну виплату, підлягає визначенню коло осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16-1 Закону № 2011-XII. Зазначене забезпечує принцип правової визначеності, стабільності бюджетних зобов`язань держави та унеможливлює зміну (збільшення або зменшення) суб`єктного складу отримувачів після настання юридичного факту, з яким закон пов`язує виникнення відповідного права.

Подальші зміни законодавства не можуть змінювати коло отримувачів одноразової грошової допомоги, право на яку виникло до набрання чинності такими змінами, якщо закон прямо не передбачає іншого. Звернення особи із відповідною заявою є способом реалізації вже набутого права, а не юридичним фактом, з яким закон пов`язує момент його виникнення.

Такий висновок узгоджується з практикою Верховного Суду щодо застосування положень Закону № 2011-XII, постанови КМУ № 168 та Порядку № 975 у правовідносинах, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця. Зокрема, у постанові Верховного Суду від 08 жовтня 2024 року у справі № 280/9248/23 зазначено, що за пунктом 2 постанови КМУ № 168 одноразова грошова допомога у розмірі 15000000 грн розподіляється рівними частками між усіма отримувачами, передбаченими статтею 16-1 Закону № 2011-XII, а днем виникнення права на її отримання є дата загибелі особи, зазначена у свідоцтві про смерть. Крім того, сформульований вище підхід щодо визначення дати смерті військовослужбовця як моменту виникнення права на одноразову грошову допомогу узгоджується із сталою практикою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 22 серпня 2024 року у справі № 380/9868/23 та від 10 жовтня 2024 року у справі № 420/11608/23, у яких при вирішенні спорів цієї категорії застосовуються положення пункту 3 Порядку № 975, якими визначено, що днем виникнення права на отримання такої допомоги є дата смерті, зазначена у свідоцтві про смерть.

Крім того, аналогічний підхід викладений у висновку Верховного Суду, сформульованому у постановах від 12 травня 2026 року у справі № 280/1098/25, від 19 травня 2026 року у справі № 600/1860/25-а, від 02 червня 2026 року у справі № 560/9476/25, від 28 липня 2026 року у справі № 240/4561/25 та від 29 липня 2026 року у справі № 580/6733/25, згідно з яким коло осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, визначається за законодавством, чинним на дату загибелі військовослужбовця, а подальше звернення із заявою є лише способом реалізації вже набутого права.

Зазначене також узгоджується зі статтею 58 Конституції України та усталеною практикою Конституційного Суду України (зокрема, у рішеннях від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012), відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи; до події, факту або правовідносин застосовується той закон чи інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, вирішення питання щодо належності особи до кола отримувачів повинно здійснюватися виключно виходячи з правового регулювання, чинного на момент виникнення права, тобто на дату смерті військовослужбовця.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29 вересня 2026 року у справі № 520/31660/25.

Інше тлумачення порушувало б принцип правової визначеності, оскільки дозволяло б змінювати після виникнення права визначене законом коло отримувачів одноразової грошової допомоги.

Принцип верховенства права та вимога справедливості не наділяють суд повноваженнями поширювати передбачене законом право на осіб, яких законодавство, чинне на момент виникнення відповідних правовідносин, не відносило до кола отримувачів одноразової грошової допомоги. Справедливість у таких правовідносинах передбачає не лише врахування індивідуальних життєвих обставин заявника, а й однакове та передбачуване застосування закону до всіх осіб, права яких пов`язуються з однією і тією самою юридично значущою подією - загибеллю (смертю) військовослужбовця.

При цьому суд не ставить під сумнів добросовісність позивача, факт її родинного зв`язку із загиблим військовослужбовцем та суспільну значущість належного соціального захисту дітей загиблих захисників України. Водночас добросовісна поведінка осіб та наявність сімейних відносин самі собою не утворюють суб`єктивного права на отримання коштів державного бюджету за відсутності передбаченої законом юридичної підстави.

Суд також враховує, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини для того, щоб «очікування» було «легітимним», воно повинно мати більш конкретний характер, ніж проста надія, і ґрунтуватися на законодавчому положенні або правовому акті, такому як судове рішення, що стосується відповідного майнового інтересу (рішення у справах «Kopeckэ v. Slovakia» [GC] (заява № 44912/98, пп. 49-52), «Bйlбnй Nagy v. Hungary» [GC] (заява № 53080/13, п. 75).

Таким чином, до 29.03.2024 право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю (загибеллю) військовослужбовця належало, зокрема, дітям загиблого (померлого військовослужбовця), які не досягли повноліття або дітям загиблого (померлого військовослужбовця), які є утриманцями загиблого (померлого) у розумінні Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з урахуванням субсидіарного застосування норм Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнобов"язкове державне пенсійне страхування" в частині змісту юридичної категорії "непрацездатні особи" (тобто або неповнолітнім дітям загиблого або дітям загиблого, які є утриманцями і після досягнення повноліття).

Після 29.03.2024 законодавцем сформульовано нове правило, згідно з яким право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю (загибеллю) військовослужбовця належить дітям загиблого (померлого військовослужбовця), у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав.

Матеріалами справи підтверджено, що батько позивача під час виконання бойового завдання в районі Покровська Донецької області загинув ОСОБА_2 внаслідок ворожого обстрілу влученням FPV-дрону 23.12.2025, що підтверджується довідкою про причину смерті від 03.01.2026 №2431.

Із заявою про отримання одноразової грошової допомоги сім`ям загиблих військовослужбовців, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у порядку постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" звернулися повнолітня донька ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України.

Суд додатково наголошує, що положення статті 16-1 Закону № 2011-XII у редакції, чинній на момент виникнення права, мають імперативний характер та визначають вичерпний перелік осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, у зв`язку з чим розширення такого переліку судом є недопустимим.

Застосування норм інших галузей права, зокрема Сімейного кодексу України, не може змінювати або розширювати суб`єктний склад отримувачів одноразової грошової допомоги, прямо визначений спеціальним законом.

Така позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08 вересня 2026 року у справі № 120/6391/25.

Відповідно до п. 23 Порядку № 975, розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження від уповноваженого органу висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги та документів, зазначених у пунктах 20 і 21 цього Порядку, приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення зазначених документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують підтвердження обставин, зазначених у документах, чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявнику з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.

Доопрацювання документів здійснюється у порядку, визначеному абзацом другим цього пункту, а після надходження додаткових документів приймається рішення про призначення одноразової грошової допомоги в порядку черговості відповідно до дати надходження заяви до розпорядника бюджетних коштів або про відмову в її призначенні.

З матеріалів справи судом встановлено, що військовослужбовцем ОСОБА_2 було складено Особисте розпорядження на випадок загибелі про виплату грошової допомоги, зі змісту якого вбачається його волевиявлення щодо виплати одноразової грошової допомоги іншій особі. Зазначена обставина підлягає врахуванню під час вирішення спору з огляду на положення законодавства, чинного на момент загибелі військовослужбовця.

З даного приводу слід зазначити, що в матеріалах особової справи загиблого військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ОСОБА_2 знаходиться Особисте розпорядження на випадок загибелі про виплату грошової допомоги, яка зареєстрована у військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України від 18.12.2025 за вхідний номером 413.

В даному Особистому розпорядженні зазначено, що на випадок загибелі ОСОБА_2 належну від держави одноразову грошову допомогу було розподіллено наступним чином, а саме: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянка України, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , що проживає за адресою АДРЕСА_2 .

Інших осіб в даному Особистому розпорядженні не зазначено, в зв`язку з цим необхідно вважати, що одноразова грошова допомога у разі загибелі підлягає виплаті зазначеній особі в Особистому розпорядженні в повному розмірі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.05.2024 затверджено Порядок та строки передачі військовослужбовцем оригіналу особистого розпорядження командиру військової частини, командиру/керівнику підрозділу органу (служби, військового формування) для зберігання в особовій справі №550 (далі - Порядок №550).

Відповідно до пункту 2 Порядку №550 військовослужбовець має право скласти особисте розпорядження на випадок полону та особисте розпорядження на випадок загибелі (далі - особисті розпорядження), визначивши розмір частки виплати грошового забезпечення (одноразової грошової допомоги) особі (особам) у відсотках. Військовозобов`язаний або резервіст має право скласти особисте розпорядження на випадок загибелі, визначивши розмір частки одноразової грошової допомоги особі (особам) у відсотках.

Особисті розпорядження складаються письмово в довільній формі із зазначенням військового звання, прізвища, імені та по батькові (за наявності), дати народження, адреси зареєстрованого/задекларованого місця проживання (перебування), реєстраційного номера облікової картки платника податків або даних про реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру, внесених до паспорта громадянина України (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста, а також місця і часу складення особистих розпоряджень. В особистих розпорядженнях обов`язково зазначаються частка (частки) належного до виплати грошового забезпечення на випадок захоплення в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти та відповідно одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), а також інформація про особу (осіб), якій (яким) здійснюватимуться такі виплати. Для оперативного розшуку особи (осіб), якій (яким) здійснюватимуться такі виплати, в особистому розпорядженні на випадок полону/особистому розпорядженні на випадок загибелі необхідно зазначити їх прізвища, імена та по батькові (за наявності), дати народження, адреси зареєстрованого/задекларованого місця проживання (перебування), реєстраційні номери облікової картки платника податків або дані про реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру, внесені до паспорта громадянина України (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті), номери телефонів, адреси електронної пошти. В особистих розпорядженнях також можуть зазначатися відомості щодо територіального центру комплектування та соціальної підтримки, яким призваний/прийнятий на військову службу військовослужбовець, або номер військової частини, в якій він проходить військову службу, номери телефонів, адреси електронної пошти. Особисті розпорядження повинні бути особисто підписані військовослужбовцем, військовозобов`язаним або резервістом (пункт 3 Порядку №550).

Частиною 1 пункту 4 Порядку №550 встановлено, що справжність підпису військовослужбовця Збройних Сил, військовозобов`язаного або резервіста на особистому розпорядженні на випадок загибелі засвідчує командир військової частини або нотаріус. Справжність підпису військовослужбовця Збройних Сил на особистому розпорядженні на випадок полону засвідчує командир військової частини або нотаріус.

За наявності належним чином оформленого особистого розпорядження військовослужбовця, одноразова грошова допомога призначається і виплачується виключно особі (особам), на користь якої воно складено.

Статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги.

Так, у пункті 2 даного закону передбачено, що у разі наявності особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, на користь яких складено таке особисте розпорядження, у розмірі частки, визначеної в такому розпорядженні у відсотках.

Незалежно від змісту особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки загиблої (померлої) особи у розмірі 50 відсотків частки, яка належала б кожному з них у разі призначення і виплати одноразової грошової допомоги за відсутності особистого розпорядження.

Оскільки позивачем не було надано належних, достатніх та допустимих доказів та документів на підтвердження того, що вона перебуває на утриманні загиблої (померлої) особи, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" на підтвердження наявності у неї права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця чи інших доказів щодо непрацездатності, суд зазначає, що сам по собі факт звернення із відповідною заявою не є безумовною підставою для призначення та виплати такої допомоги.

При цьому матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про належність позивача до кола осіб, визначених абзацом другим пункту 2 статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та наявність у нього передбаченого законом права на отримання спірної виплати.

Отже, з огляду на відсутність документального підтвердження обставин, з якими законодавець пов`язує виникнення права на призначення одноразової грошової допомоги при наявності належним чином оформленого особистого розпорядження військовослужбовця, суд доходить висновку, що позивачем не доведено наявності правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог. Відтак, такі вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки Військова частина НОМЕР_2 Національної гвардії України діяла в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, відмовивши у призначенні виплати за заявою позивача.

Інші доводи і заперечення сторін, з урахуванням наведеного, на висновки суду не впливають.

Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідач.

Згідно положень ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 19, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), третя особа - Головне управління Національної гвардії України (вул. Святослава Хороброго, буд. 9-А, м. Київ, 03051, код ЄДРПОУ 08803498) про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Біленський О.О.