Court ruling № 140462553, 08.10.2026, Odesa District Administrative Court

Справа № 420/42993/25

У Х В А Л А

08 жовтня 2026 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши в порядку письмового провадження звіт відповідача про виконання рішення суду по справі №420/42993/25 за позовом ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №420/42993/25 за позовом ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 вирішено задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військово-медичного клінічного центру Південного регіону щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року та з 18 червня 2025 року по 30 вересня 2025 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: премії, грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2022 та 2025 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021-2022 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, встановлено Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати Військово-медичний клінічний центр Південного регіону здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року та з 18 червня 2025 року по 30 вересня 2025 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: премії, грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2022 та 2025 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021-2022 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, встановлено Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2026 постановлено апеляційну скаргу повернути заявнику.

17.08.2026 до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 адвоката Афоніна Д.В. (вх. №93981/26) в якій просить суд:

1. Встановити судовий контроль за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 року у справі №420/42993/25;

2. Зобов`язати Військово-медично клінічний центр Південного регіону подати до суду звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.01.2026 року у справі № 420/42993/25 у 10-денний строк з моменту отримання відповідної ухвали суду;

3. У разі невиконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 року у справі №420/42993/25 або ненадання звіту про його виконання накласти на начальника Військово-медичного клінічного центру Південного регіону штраф у розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, половину з якого стягнути на користь Державного бюджету України, а другу половину на користь ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 27.08.2026 постановлено зобов`язати Військово-медичний клінічний центр Південного регіону подати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 по справі №420/42993/25, протягом тридцяти днів з дня отримання копії ухвали.

25.08.2026 від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Афоніна Д.В. надійшла заява (вх. №ЕС/97203/26).

Ухвалою суду від 03.09.2026 постановлено відмовити у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Афоніна Д.В. подану 25.08.2026 в порядку ст. 383 КАС України про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду по справі №420/42993/25.

28.09.2026 від представника відповідача ВКМЦ Південного регіону надійшов звіт (вх. №110833/26) в якому зазначили, що згідно з вимогами вищевказаної норми повідомляємо, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 року було здійснено перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року та з 18 червня 2025 року по 30 вересня 2025 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: премії, грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2022 та 2025 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021-2022 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, встановлено Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум. Відповідно до вказаних розрахунків загальна різниця між фактично виплаченими та перерахованими сумами, яка підлягає доплаті ОСОБА_1 , складає 697 660 гривень 62 копійки. Військово-медичний клінічний центр Південного регіону 24.09.2026 було направлено лист погодження до Командування медичних сил ЗСУ щодо погодження даного розрахунку. Після отримання відповідного погодження від Командування медичних Сил України Збройних Сил України, Військово-медичний клінічний центр Південного регіону зобов`язується додатково повідомити Одеський окружний адміністративний суд про отримання такого погодження. Військово-медичний клінічний центр Південного регіону є бюджетною установою та є розпорядником коштів нижчого рівня, і для здійснення фактичного видатку, а саме, виплати грошового забезпечення за рішенням суду, повинен надати до головного розпорядника бюджетних коштів конкретну суму фактичного видатку для подальшого збільшення фінансового бюджету установи.

Таким чином відповідач діє відповідно до вимог вищезазначених нормативних актів та в межах коштів, виділених розпорядником коштів вищого рівня, та здійснює виконання судових рішень як розпорядник коштів нижчого рівня в передбачений законом спосіб, тому рішення суду не залишилось не виконаним, і його виконання потребує зміни фінансових ресурсів бюджету відповідача, а також реального надходження коштів на казначейські рахунки Військово-медичного клінічного центру Південного регіону.

02.10.2026 від представника відповідача ВКМЦ Південного регіону надійшли додаткові пояснення (вх. №ЕС/113053/26) про надання на підтвердження дій, направлених на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 у справі № 420/42993/25 та надано лист погодження ІНФОРМАЦІЯ_1 № 510/20/16663 від 25.09.2026.

05.10.2026 від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Афоніна Д.В. надійшли заперечення (вх. №ЕС/113170/26) в яких вказали, що позивач не заперечує визначену відповідачем загальну суму донарахованого грошового забезпечення 906 052,76 грн. Водночас розрахунок суми, належної до виплати, здійснений неправильно. Відповідач визначив ПДФО за ставкою 18% у сумі 163 089,50 грн, однак не врахував передбачену п. 168.5 ст. 168 ПК України та Порядком №44 рівноцінну компенсацію утриманого ПДФО у тому самому розмірі. Крім того, відповідач безпідставно застосував військовий збір за ставкою 5% 45 302,64 грн, тоді як до спірного грошового забезпечення підлягає застосуванню ставка 1,5% 13 590,79 грн. Отже, з урахуванням компенсації ПДФО та належної ставки військового збору сума до виплати має становити 892 461,97 грн замість 697 660,62 грн. Тому наданий розрахунок у цій частині не свідчить про належне виконання рішення суду.

З урахуванням викладеного просив суд відмовити у прийнятті звіту Військово-медичного клінічного центру Південного регіону про виконання рішення суду у справі №420/42993/25; накласти на командира Військово-медичного клінічного центру Південного регіону штраф у сумі сорок розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, відповідно до ч. 3 ст. 382-3 КАС України половину якого стягнути на користь ОСОБА_1 , іншу половину - до Державного бюджету України; встановити новий тридцятиденний строк для подання нового звіту про виконання судового рішення, який має містити докази виплати ОСОБА_1 донарахованого грошового забезпечення в розмірі 892 461,97 грн.

05.10.2026 від представника відповідача ВКМЦ Південного регіону надійшли додаткові пояснення на заперечення (вх. №ЕС/113508/26).

Приймаючи рішення щодо розгляду звіту, суд виходить з наступного.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення (абзац другий частини першої статті 382 КАС України).

Статтею 382-2 КАС України визначено порядок розгляд звіту про виконання судового рішення.

Так, відповідно до частини першої статті 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

Відповідно до частини другої статті 382-2 КАС України звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення; 5) відомості про виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; 6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення; 7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.

За приписами частини третьої статті 382-2 КАС України до звіту додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися; 2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.

Судом встановлено, що звіт Військово-медичного клінічного центру Південного регіону відповідає вимогам, встановленим частинами другою, третьою статті 382-2 КАС України.

Розглянувши звіт Військово-медичного клінічного центру Південного регіону про виконання рішення суду в порядку статті 382-2 КАС України, суд встановив таке.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 по справі №420/24993/25 зобов`язано Військово-медичний клінічний центр Південного регіону здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року та з 18 червня 2025 року по 30 вересня 2025 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: премії, грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2022 та 2025 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021-2022 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, встановлено Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2026 року постановлено Апеляційну скаргу Військово-медичного клінічного центру Південного регіону на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії повернути апелянту.

Вказане рішення суду набрало законної сили 19.05.2026.

04.06.2026 Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист.

У запереченнях на поданий звіт представник позивача вказав, що 24.06.2026 було відкрито виконавче провадження №81338479.

З метою виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 у справі №420/42993/25, яке набрало законної сили 19.05.2026 розрахунок коштів відповідно до рушення суду, перерахунок, суми грошового забезпечення згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» на виконання рішення суду по справі №420/42993/25 від 17.03.2026 за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 30 09.2025 до якого увійшли:

- основні види грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавка за вислугу років);

- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавка за особливості проходження служби, премія, грошова допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально побутових питань, грошова допомога при звільненні, компенсація за невикористані дні ЩОВ та ДВ 274 к/д) та у підсумку в графі: різниця сум для виконання рішення суду становить 906 052,76 грн.

За КПКВ 2101020, КЕКВ 2112 Грошове забезпечення ПДФО, 18% 163089,50 грн; ВЗ, 5% 45302,64 грн; Разом до видачі: 697 660,62 грн.

Додатково долучено лист Командування Медичних Сил Збройних Сил України №510/20/16663 від 25.09.2026 за результатами розгляду клопотання начальника Військово-медичного клінічного центру Південного регіону щодо виконання судових рішень та за їх результатом повідомлено, що розрахунки відповідають рішенням судів.

В якості додатку додано висновок фінансово-економічного управління щодо фінансових розрахунків начальника Військово-медичного клінічного центру Південного регіону на суму 906 052,76 грн.

У постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19 зазначено, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства.

Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.

Відтак, судом не встановлено умислу відповідача спрямованого на невиконання рішення суду, тому підстави для накладення на керівника суб`єкта владних повноважень штрафу відсутні.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження №К/9901/5159/18) звертав увагу, що статті 382 і 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Постановою Верховного Суду від 30.04.2020 у справі №804/2076/17 встановлена наступна позиція Верховного Суду: «Сам факт відсутності певного результату не може бути достатнім підтвердженням того, що суб`єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб`єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи».

Суд враховує, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.02.2022 у справі № 160/13013/19.

Відповідач вказує, що виконав рішення суду та здійснив перерахунок грошового забезпечення позивача, що у підсумку становить 906 052,76 грн, на підтвердження чого надано відповідний розрахунок грошового забезпечення проведеного на виконання рішення суду від 17.03.2026 по справі №420/42993/25 та висновок фінансово-економічного управління щодо фінансових розрахунків та відповідно після відрахування обов`язкових платежів ПДФО 18% та військовий збір 5% у загальному розмірі 23 % сума до виплати становить 697 660,62 грн.

Представник відповідача заперечує вказуючи, що відповідач визначив ПДФО за ставкою 18% у сумі 163 089,50 грн, однак не врахував передбачену п. 168.5 ст. 168 ПК України та Порядком №44 рівноцінну компенсацію утриманого ПДФО у тому самому розмірі. Крім того, відповідач безпідставно застосував військовий збір за ставкою 5% 45 302,64 грн, тоді як до спірного грошового забезпечення підлягає застосуванню ставка 1,5% 13 590,79 грн. Отже, з урахуванням компенсації ПДФО та належної ставки військового збору сума до виплати має становити 892 461,97 грн. замість 697 660,62 грн.

Так, пункти 4 та 5 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Відповідно до пп. 4 пп. 1.3 п.16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України зазначена ставка військового збору застосовується до доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Кодексу), зокрема, військовослужбовцями та працівниками Збройних Сил України.

Згідно з п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №4113 від 04.12.2024 зміни до пунктів 16-1 і 25 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України застосовуються з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану» від 10 жовтня 2024 року № 4015-IX.

З огляду на те, що Закон України №4015-IX від 10.10.2024 набрав чинності 01.12.2024, то зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України внесені Законом України №4113-IX від 04.12.2024 щодо ставки військового збору у розмірі 1,5 відсотка застосовуються з 01.12.2024.

Водночас суд звертає увагу, що у рішенні від 17.03.2026 по справі №420/42993/25 судом не було надано оцінки та відповідно не було покладено обов`язку щодо здійснення виплати перерахованого грошового забезпечення з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 так і не було предметом розгляду визначення % розміру утримання військового збору з грошового забезпечення, виплаченого на виконання додаткового рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 по справі №420/42993/25.

При цьому суд зазначає, що позивач не позбавлений можливості реалізувати право на судовий захист шляхом звернення до суду з відповідним адміністративним позовом про визнання протиправними дій відповідача, якщо вважає, що такими діями порушено його права та законні інтереси.

Враховуючи те, що відповідачем здійснено перерахунок грошового забезпечення (основних та додаткових його видів) за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 30 09.2025, проте вказані нарахування не були виплачені та відповідач не відмовляється від виплати нарахованої заборгованості і зазначає, що заборгованість буде виплачена після надходження коштів, суд вважає, що відсутні підстави для неприйняття цього звіту в цілому та визнання невиконання судового рішення відповідачем без поважних причин (що є підставою для застосування заходів процесуального примусу), та оскільки відповідне фінансове забезпечення не залежить від відповідача особисто, суд вважає можливим прийняти звіт відповідача про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 по справі №420/42993/25.

Приписами ч.1 ст. 382-3 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту.

Відтак, суд вважає за доцільне прийняти поданий Військово-медичним клінічним центром Південного регіону звіт від 28.09.2026 про виконання судового рішення.

Керуючись ст. ст. 9, 77, 80 248, 256, 295, 382 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Прийняти звіт поданий Військово-медичним клінічним центром Південного регіону (вх. №110833/26 від 28.09.2026) про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 по справі №420/42993/25.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Олена СКУПІНСЬКА