Decision № 140451021, 17.09.2026, Uzhhorod City and District Court of Zakarpattia Oblast

Справа № 308/11858/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Іванова А.П.,

за участю секретаря судового засідання Боти О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгород в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив суд: визнати протиправною (незаконною) та скасувати постанову № 442-1 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 21.07.2026 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 , керівника ПрАТ «Закарпаттяобленерго»); закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 21 травня 2026 року на виконання доручення Першого віце-прем`єр-міністра України - Міністра енергетики України від 13.03.2026 № 598/1/1-26-ДСК працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 спільно з працівниками Головного управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України було проведено перевірку стану організації та ведення військового обліку у ПрАТ «Закарпаттяобленерго», за наслідками якої 21.05.2026 начальником групи розгляду та супроводження адміністративних правопорушень ІНФОРМАЦІЯ_2 , майором юстиції ОСОБА_3 , було складено протокол № 442 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно керівника ПрАТ «Закарпаттяобленерго» ОСОБА_1 .

В подальшому постановою № 442-1 від 21.07.2026, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 , ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього як на посадову особу адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34 000,00 грн.

Позивач також зазначив про порушення відповідачем строків та порядку вручення постанови, встановлених абз. 1-2 п. 15 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядок № 1487), оскільки постанову не було вручено ОСОБА_1 протягом трьох днів та не було надіслано поштою з повідомленням про вручення.

Крім того, позивач вказав, що справу про адміністративне правопорушення розглянуто відповідачем 21.07.2026 за його відсутності, попри подане ним 17.07.2026 клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неотриманням акта перевірки та інших матеріалів справи, чим порушено його право на захист, передбачене ст. 268 КУпАП.

Окремо позивач вказав на неправомірність протоколу № 442 від 21.05.2026, зазначаючи, що останній не містить викладу суті адміністративного правопорушення в розумінні ст. 256 КУпАП, а обмежується формальним посиланням на порушення пунктів 8, 9 Порядку № 1487 із застереженням, що «за результатами перевірки буде складено акт та буде долучено до матеріалів справи», що, на переконання позивача, свідчить про відсутність на момент складення протоколу будь-яких встановлених та зафіксованих фактів правопорушення.

Позивач зазначив, що акт перевірки стану військового обліку у ПрАТ «Закарпаттяобленерго» йому взагалі не надавався ні на стадії складення протоколу, ні на стадії розгляду справи, а надана представнику позивача для ознайомлення інформація обмежилася одним аркушем із грифом «ДСК», що не дозволило встановити ні автора, ні повний зміст документа, на підставі якого відповідач дійшов висновку про наявність порушень.

Також позивач вказав, що обов`язки з ведення військового обліку у ПрАТ «Закарпаттяобленерго» покладено наказом № 55 від 02.03.2023 на начальника відділу з питань надзвичайних ситуацій, спеціальної та мобілізаційної роботи ОСОБА_4 , який має чинний сертифікат про підвищення кваліфікації за програмою «Військовий облік на підприємствах, в установах, організаціях, державних органах та органах місцевого самоврядування» від 19.03.2026, а тому вимоги пунктів 8, 9 Порядку № 1487 підприємством не порушено. Станом на 01.01.2026 у товаристві були сформовані та підписані списки персонального військового обліку за всіма визначеними Порядком № 1487 групами, які й були надані перевіряючим під час перевірки, у зв`язку з чим посилання на порушення пункту 33 Порядку № 1487 є необґрунтованим, а формулювання постанови щодо порушення пункту 37 Порядку № 1487 не конкретизує, стосовно яких саме працівників, документів чи справ номенклатури виявлено порушення, що позбавляє можливості перевірити обґрунтованість такого висновку.

Також позивач звернув увагу суду на те, що відповідно до Статуту ПрАТ «Закарпаттяобленерго» органом управління товариством, до компетенції якого віднесено вирішення питань його діяльності, є колегіальний орган - рада директорів, у зв`язку з чим відповідачем не досліджено та не встановлено, чи є саме ОСОБА_1 належним суб`єктом вчинення інкримінованого йому правопорушення.

З огляду на викладене, на переконання позивача, в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а оскаржувана постанова прийнята з порушенням установленого порядку та за відсутності належних і допустимих доказів, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 серпня 2026 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву відповідно до ст. 261 КАС України.

18 серпня 2026 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області заяву про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом - задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк на оскарження постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 № 442-1 від 21 липня 2026 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

01.09.2026 через систему «Електронний суд» до суду надійшов відзив відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якому представник відповідача просив поновити строк на подання відзиву та відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що 21.05.2026 Генеральним штабом Збройних Сил України спільно з ІНФОРМАЦІЯ_3 було проведено перевірку стану організації та ведення військового обліку на ПрАТ «Закарпаттяобленерго», за результатами якої встановлено порушення вимог пунктів 8, 9, 33 та 37 Порядку № 1487, а саме: обов`язки з ведення військового обліку на підприємстві покладено на начальника відділу з питань надзвичайних ситуацій, спеціальної та мобілізаційної роботи, а не на працівника служби персоналу; не визначено встановлену Порядком № 1487 кількість осіб, відповідальних за ведення військового обліку; станом на дату перевірки були відсутні списки персонального військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів; кількість військовозобов`язаних у відомості оперативного обліку станом на 01.01.2026 з урахуванням прийнятих та звільнених працівників не відповідала їх кількості станом на дату перевірки; копії військово-облікових документів формувалися та зберігалися всупереч вимогам пункту 37 Порядку № 1487.

Представник відповідача вказав на розмежування, передбачене пунктом 8 Порядку № 1487, між організацією військового обліку, яка покладається на керівника підприємства, та безпосереднім веденням військового обліку, яке здійснюють працівники служби персоналу, зазначивши, що наявність відповідальної особи ОСОБА_4 та її кваліфікація не спростовують встановлених перевіркою порушень і не звільняють керівника від обов`язку забезпечити належне функціонування системи військового обліку в цілому, а кількість відповідальних за ведення обліку осіб має відповідати нормативу пункту 9 Порядку № 1487 залежно від чисельності осіб, які перебувають на військовому обліку підприємства (для 501-2000 осіб - одна відповідальна особа), а не самому факту призначення такої особи.

Стосовно розгляду справи за відсутності позивача відповідач зазначив, що позивач був належно повідомлений про кожну із дат розгляду справи, а повторне відкладення розгляду справи призвело б до порушення встановленого ст. 277 КУпАП п`ятнадцятиденного строку розгляду справи, з огляду на що справу розглянуто 21.07.2026 за відсутності позивача, проте з дотриманням, на думку відповідача, вимог ст. 268 КУпАП.

03.09.2026 до суду надійшла відповідь позивача на відзив, у якій позивач просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Зазначив, що протокол № 442 не містив жодного посилання на порушення пунктів 33 та 37 Порядку № 1487, а відповідне формулювання, застосоване в протоколі «буде складено акт та буде долучено до матеріалів справи», доводить, що станом на дату складення протоколу конкретні факти правопорушення відповідачем встановлені не були, а тому наведена в постанові конкретизація є новим обвинуваченням, яке позивачу не інкримінувалося на стадії складення протоколу, чим порушено його право на захист, передбачене ст. 268 КУпАП та ст. 59 Конституції України.

Позивач також зауважив на суперечливості позиції відповідача щодо пункту 33 Порядку № 1487, оскільки одночасне твердження про «відсутність» списків персонального обліку та про «невідповідність» показників у цих же списках є взаємовиключним та свідчить про дослідження відповідачем відповідних відомостей під час перевірки, а щодо пункту 37 Порядку № 1487 - на тому, що ані акт перевірки, ані постанова не містять жодного конкретного факту стосовно яких саме працівників, документів чи справ номенклатури виявлено порушення, внаслідок чого відповідні висновки не можуть вважатися належним і допустимим доказом у розумінні статей 73, 74 КАС України. Також позивач зауважив, що акт перевірки з грифом «ДСК» у повному обсязі не надавався ні позивачу, ні суду разом із відзивом, чим порушено право позивача на ознайомлення з матеріалами справи, передбачене ст. 268 КУпАП.

Позивач у дане судове засідання не з`явився, при цьому подав до суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача у дане судове засідання не з`явився, хоча про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином.

Суд, розглянувши подані сторонами документи та докази, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 8 ст. 262 КАС України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Судом встановлено, що 21 травня 2026 року на виконання доручення Першого віце-прем`єр-міністра України - Міністра енергетики України від 13.03.2026 № 598/1/1-26-ДСК працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 спільно з представниками Головного управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України проведено перевірку стану організації та ведення військового обліку у ПрАТ «Закарпаттяобленерго», за наслідками якої 21.05.2026 начальником групи розгляду та супроводження адміністративних правопорушень ІНФОРМАЦІЯ_2 , майором юстиції Івасем О., складено протокол № 442 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно керівника ПрАТ «Закарпаттяобленерго» ОСОБА_1 .

Постановою № 442-1 від 23.07.2026, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 , ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34 000,00 грн, з посиланням на порушення пунктів 8, 9, 33 та 37 Порядку № 1487.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, речовими доказами та іншими документами.

Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення, окрім іншого, зазначаються місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, а також нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.

Дослідивши зміст протоколу № 442 від 21.05.2026, суд встановив, що останній містить лише загальне посилання на порушення пунктів 8, 9 Порядку № 1487 «неналежна організація та ведення військового обліку на підприємстві» та застереження, що «за результатами перевірки буде складено акт та буде долучено до матеріалів справи про адміністративне правопорушення».

З наведеного вбачається, що станом на дату складення протоколу акт перевірки, в якому мали б бути зафіксовані конкретні обставини виявлених порушень, відповідачем ще складений не був, а отже конкретні фактичні дані, які б підтверджували вчинення позивачем порушень пунктів 33 та 37 Порядку № 1487, у протоколі № 442 не викладені та позивачу на цій стадії не інкримінувалися.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що зазначення в оскаржуваній постанові конкретних обставин щодо порушення пунктів 33 та 37 Порядку № 1487, які не були відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, не забезпечило позивачу можливості належним чином реалізувати право на захист, гарантоване статтею 268 КУпАП, зокрема надати пояснення та заперечення щодо конкретних обставин, які стали підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності. При цьому під час розгляду справи орган (посадова особа) повинен виходити з обставин правопорушення, зазначених у протоколі, та не може покладати в основу постанови нові фактичні обставини, щодо яких особі не було надано можливості висловити свої пояснення та заперечення.

Щодо доводів відповідача про порушення пунктів 8, 9 Порядку № 1487 суд враховує, що судом встановлено, а відповідачем не спростовано, що наказом директора ПрАТ «Закарпаттяобленерго» від 02.03.2023 № 55 відповідальним за ведення військового обліку та бронювання військовозобов`язаних працівників товариства призначено начальника відділу з питань надзвичайних ситуацій, спеціальної та мобілізаційної роботи ОСОБА_4 , який відповідно до наданого до матеріалів справи сертифіката про підвищення кваліфікації № ОД 02071010/3139-26 від 19.03.2026 пройшов навчання за програмою «Військовий облік на підприємствах, в установах, організаціях, державних органах та органах місцевого самоврядування» у Національному університеті «Львівська політехніка».

Відповідач у відзиві не заперечив факту існування такого наказу та кваліфікації відповідальної особи, обмежившись загальним твердженням про те, що це не спростовує «висновків акта перевірки», проте сам акт перевірки чи його повний текст суду наданий не був, а наявний у матеріалах справи витяг обмежується одним аркушем з грифом «ДСК», що унеможливлює перевірку судом обґрунтованості наведених в акті висновків.

Суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи. Відповідно до ч. 2 ст. 74 КАС України обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до ч. 2 ст. 90 КАС України жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Всупереч наведеним нормам, відповідач в обґрунтування оскаржуваної постанови послався на акт перевірки, повний текст якого суду не надано. Наявний у матеріалах справи лише один аркуш витягу з такого акта не дозволяє встановити ні дату складення акта, ні особу, яка його підписала, ні повний перелік досліджених перевіряючими документів та встановлених обставин.

За таких умов суд позбавлений можливості перевірити, які саме конкретні факти стосовно яких посадових осіб, працівників, документів стали підставою для висновку про порушення пунктів 33 та 37 Порядку № 1487, а відповідач, на якого відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України покладається обов`язок доведення правомірності свого рішення, такого обов`язку не виконав.

Судом також встановлено, що позивачем до матеріалів справи надані копії частин списків персонального військового обліку військовозобов`язаних (резервістів) офіцерського складу, рядового, сержантського і старшинського складу, списку персонального обліку військовозобов`язаних та резервістів з числа жінок, а також списку персонального обліку призовників ПрАТ «Закарпаттяобленерго» станом на 01.01.2026, підписаних у порядку пункту 40 Порядку № 1487.

Наявність зазначених списків спростовує твердження акта перевірки про повну відсутність списків персонального військового обліку на підприємстві, а посилання відповідача на невідповідність кількісних показників у відомості оперативного обліку, як обґрунтовано зазначив позивач, за відсутності конкретизації в акті та постанові, у чому саме полягала ця невідповідність, не є достатнім та належним доказом вчинення саме позивачем, як посадовою особою підприємства, порушення пункту 33 Порядку № 1487.

Щодо порушення пункту 37 Порядку № 1487 суд враховує, що ні акт перевірки в наявній у матеріалах справи частині, ні протокол № 442, ні оскаржувана постанова не містять зазначення, стосовно яких саме працівників, документів або справ номенклатури виявлено недоліки формування і зберігання копій військово-облікових документів, у зв`язку з чим таке формулювання є недостатньо конкретизованим для визнання його належним доказом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом встановлено, що відповідно до Статуту ПрАТ «Закарпаттяобленерго» органами управління товариством є загальні збори акціонерів та рада директорів, яка є колегіальним виконавчим органом, що вирішує всі питання діяльності товариства, крім віднесених до виключної компетенції загальних зборів.

За таких обставин, з огляду на колегіальний характер органу управління товариством, відповідач, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, зобов`язаний був з`ясувати та довести, що саме на позивача, а не на колегіальний орган управління товариством в цілому, покладено персональний обов`язок з організації військового обліку в розумінні пункту 8 Порядку № 1487, чого відповідачем зроблено не було, а відповідні доводи позивача у відзиві на позовну заяву спростовані не були.

Крім того, суд звертає увагу на те, що резолютивна частина оскаржуваної постанови не містить прямого висновку про визнання позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, обмежуючись лише вказівкою на накладення штрафу, що не узгоджується з вимогами статей 9, 23, 283 КУпАП щодо змісту постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявності в діях позивача події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за обставин, викладених в оскаржуваній постанові.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважений і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Оскільки пунктом 3 частини третьої статті 286 КАС України не передбачено права суду визнавати постанову про накладення адміністративного стягнення протиправною окремим самостійним пунктом резолютивної частини рішення у справах цієї категорії, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання постанови № 442-1 від 21.07.2026 протиправною як окрема самостійна від скасування вимога задоволенню не підлягає, тоді як вимоги про скасування зазначеної постанови та закриття провадження у справі підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 72, 73, 74, 77, 90, 121, 139, 241-246, 250, 251, 262, 286, 293, 295 КАС України; ст. ст. 9, 23, 245, 247, 251, 252, 256, 268, 277, 280, 283, 287-289 КУпАП; ст. 19 Конституції України, суд, -

у х в а л и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити частково.

Постанову № 442-1 від 21.07.2026 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 , про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34 000,00 грн - скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, з урахуванням ч. 4 ст. 286 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду А.П. Іванов