Court ruling № 140446748, 28.09.2026, Mukachevo City and District Court of Zakarpattia Oblast

Справа №0707/127/2012

6/303/477/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі головуючого судді Куцкір Ю.Ю.

за участю секретаря судових засідань Славич М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Мукачево заяву представника боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ОСОБА_3 про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

Представник боржника ОСОБА_1 ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.

Заява мотивована тим, що боржник ОСОБА_1 у липні 2026 року мала намір продати власну земельну ділянку, однак, нотаріус повідомив, що на все її майно накладено арешт на підставі постанови від 17.07.2013 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження по ВП 38750298.

Згідно відомостей ВП-спецрозділ (архівна частина АСВП) 10.07.2013 року постановою старшого державного виконавця міського відділу ДВС Мукачівського міськрайонного управління юстиції Ярошевського Д.А. було відкрито виконавче провадження №38750298 на підставі виконавчого листа №2/303/20/2013, виданого 13.03.2013 року Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області щодо примусового виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «КБ Надра» заборгованості на загальну суму 1 032 263,91 грн., яке набрало законної сили 12.02.2013 року.

Сторонами ВП 38750298 є боржник ОСОБА_1 та стягувач ПАТ КБ «Надра».

Постановою від 17.07.2013 року по ВП 38750298 з метою забезпечення примусового виконання рішення суду був накладений арешт на все майно боржника ОСОБА_1 та оголошено заборону на його відчуження.

Заміна сторін по ВП 38750298 не відбувалася. Кошти від боржника ОСОБА_1 по ВП 38750298 на рахунок виконавчої служби не надходили.

Постановою від 29.04.2014 року було повернуто виконавчий лист стягувачу ПАТ «КБ «Надра» на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 року (чинний на момент винесення постанови) у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення.

Після повернення стягувачу виконавчий лист № 2/303/20/2013, виданий 13.03.2013 року Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області щодо боржника ОСОБА_1 , повторно не пред`являвся стягувачем ПАТ «КБ «Надра» до виконання протягом визначеного законодавством строку.

Стан виконавчого провадження згідно відомостей ВП спецрозділ «завершено», арешт на все майно боржника ОСОБА_1 не знімався.

При цьому, ОСОБА_1 відомо, що заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.01.2013 року у справі №2/303/20/13 за позовом ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, позовні вимоги ПАТ КБ «Надра» задоволено повністю, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором №36-05/06/11/11/304/2008/151 від 14.04.2008 року у розмірі 1 030 443, 91 грн. та 1 820 грн. судових витрат. Судове рішення набрало законної сили 12.02.2013 року.

Для примусового виконання вищезазначеного судового рішення Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області були видані виконавчі листи від 13.03.2013 року № 2/303/20/13.

Однак, зобов`язання боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №36-05/06/11/11/304/2008/151 від 14.04.2008 року, є повністю припиненим, а отже є підстава для визнання виконавчих листів від 13.03.2013 року № 2/303/20/13 такими, що не підлягають виконанню, виходячи з наступного.

14.04.2008 року між ВАТ КБ «Надра» та позивачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №36-05/06/11/11/304/2008/151, відповідно до якого банк надав позичальнику ОСОБА_1 кошти у розмір 110 700,61 доларів США із кінцевим терміном повернення до 14.04.2028 року.

У порядку забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 14.04.2008 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 , укладено нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Ковач Н.О. договір іпотеки, за реєстровим № 1291, відповідно до якого іпотекодавець ОСОБА_1 передала в іпотеку іпотекодержателю ВАТ КБ «Надра» квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Вартість предмета іпотеки на день укладення договору складає 120 332,28 дол. США.

Іншими предметами іпотеки, окрім вищезазначеної квартири, вимоги іпотекодержателя ВАТ КБ «Надра» не забезпечувались.

В подальшому, згідно договору від 15.11.2018 року купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором №36-05/06/11/11/304/2008/151 первісний кредитор - стягувач ПАТ «КБ «Надра» за результатами відкритих торгів (аукціону) з продажу майнових прав передав у власність новому кредитору - ОСОБА_6 , а новий кредитор прийняв у власність право вимоги до позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором №36-05/06/11/11/304/2008/151 від 14 квітня 2008 року.

Відповідно до договору від 15.11.2018 року про відступлення прав за іпотечним договором, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скульською Т.А. первісний іпотекодержатель ПАТ «КБ «Надра» відступив (передав) новому іпотекодержателю - ОСОБА_6 належні права за Договором іпотеки від 14.04.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Ковач Н.О. за реєстровим № 1291, включаючи право задовольнити свої вимоги за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

При цьому, будучи правонаступником ПАТ «КБ «Надра», новий кредитор ОСОБА_6 не звертався до суду із заявою про заміну сторони - стягувача ПАТ «КБ «Надра», правонаступником ОСОБА_6 у виконавчих провадженнях за виконавчими листами № 2/303/20/13, виданими 13.03.2013 року на виконання заочного рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області у справі № 2/303/20/13 за позовом ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором №36-05/06/11/11/304/2008/151 від 14.04. 2008 року у розмірі 1 030 443, 91 грн. та 1 820 грн. судових витрат.

23.11.2018 року ОСОБА_6 , як новий кредитор та іпотекодержатель, направив боржнику ОСОБА_1 повідомлення про застосування застереження в порядку ст.37 ЗУ «Про іпотеку» з вимогою про усунення порушень умов кредитного договору № 36-05/06/11/11/304/2008/151 від 14.04.2008 року, повідомивши про наявність боргу на загальну суму 297 451,88 дол. США, що згідно офіційного курсу НБУ складає 8 280 883,66 грн. та попередивши про те, що у випадку невиконання цієї вимоги протягом 30 днів з дня її отримання, залишає за собою право звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань, в порядку, встановленому ст.ст. 37, 38 Закону України «Про іпотеку».

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.01.2019 року № 52161451 за ОСОБА_6 було зареєстроване право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Дата, час державної реєстрації: 08.01.2019 15:53:21, підстава виникнення права власності: договір про відступлення права за іпотечним договором, серія та номер 4231, виданий 15.11.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скульською Т.А. та договір іпотеки серія та номер 1291, виданий 14.04.2008 посвідченого приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Ковач Н.О.

Таким чином, новий кредитор ОСОБА_6 08.01.2019 року зареєстрував за собою право власності на квартиру боржника ОСОБА_1 в рахунок виконання основного кредитного зобов`язання, тобто в позасудовий спосіб звернув стягнення на предмет іпотеки на підставі ст.37 ЗУ «Про іпотеку», яка передбачає можливість визнання за іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або іпотечним застереженням, що міститься в договорі іпотеки.

В подальшому відповідач ОСОБА_6 подарував квартиру ОСОБА_7 згідно договору дарування від 03.04.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Ришкович О.В. за реєстровим № 564. Згодом, новий власник квартири ОСОБА_7 відчужила квартиру шляхом укладення з ОСОБА_8 договору купівлі-продажу від 23.12.2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Тромпак Н.В. за реєстровим № 1546, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 30.07.2026 року № 488117598.

Зважаючи на вищезазначене, зобов`язання за кредитним договором № 36-05/06/11/11/304/2008/151 від 14.04.2008 року та договором іпотеки (як похідним зобов`язанням) є припиненими, отже повністю відсутній обов`язок боржників щодо виконання судового рішення у даній справі.

Найпоширенішою підставою припинення зобов`язання є його припинення унаслідок виконання, проведеного належним чином.

Натомість, положення статті 36 Закону України «Про іпотеку» передбачають таку самостійну підставу припинення зобов`язання як позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки з метою забезпечення вимог кредитора - іпотекодержателя.

Тобто частина четверта статті 36 Закону України «Про іпотеку» (у редакції Закону № 2478-VII фактично - частина п`ята статті 36 Закону України «Про іпотеку») є спеціальною нормою, яка поширюється на зобов`язання, забезпечені іпотекою, що виключає застосування загальної норми статті 599 ЦК України про припинення зобов`язання лише належним виконанням. Така спеціальна підстава припинення забезпеченого іпотекою зобов`язання означає, що припиняються будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання. Це правило поширюється на всі випадки позасудового врегулювання вимог іпотекодержателя щодо основного зобов`язання у повному обсязі, включаючи як основний обов`язок боржника, так і додаткові обов`язки, що існують в межах того ж самого зобов`язального правовідношення. Та обставина, чи залишилося після вказаного позасудового врегулювання фактично не виконаною будь-яка частина основного зобов`язання, правового значення не має.

Отже, у разі завершення позасудового врегулювання, тобто звернення стягнення на предмет іпотеки у способи, визначені статтею 37 ЗУ «Про іпотеку», зобов`язання боржника - фізичної особи припиняється, оскільки за змістом положень статті 36 ЗУ «Про іпотеку» усі наступні вимоги кредитора - іпотекодержателя щодо виконання основного зобов`язання є недійсними, якщо інше не визначено договором іпотеки чи договором про надання кредиту, чи договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Таким чином, внаслідок завершення позасудового врегулювання спору шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру, зобов`язання боржника ОСОБА_1 за кредитним договором договором № 36-05/06/11/11/304/2008/151 від 14.04.2008 року припинилися у цілому, у тому числі у частині, непогашеній за рахунок іпотечного майна. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер боржник ОСОБА_4 , після смерті якого була заведена спадкова справа за № 49/2025. Єдиним спадкоємцем майна померлого ОСОБА_4 є його син ОСОБА_2 .

Відповідно до ч.1 ст.559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання.

У зв`язку з припиненням зобов`язання позичальника-боржника ОСОБА_1 по кредитному договору №36-05/06/11/11/304/2008/151 від 14.04.2008 року, укладеному між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 , як наслідок підлягає припиненню зобов`язання поручителя-боржника ОСОБА_4 за договором поруки № 36-05/06/11/13/304/2008/151.1 від 14.04.2008 року, а також зобов`язання поручителя-боржника ОСОБА_5 за договором поруки № 36-05/06/11/13/304/2008/151.2 від 14.04.2008 року, отже у зв`язку з припиненням зобов`язання, повністю відсутній солідарний обов`язок боржників (позичальника та поручителів) щодо погашення заборгованості, яка була стягнута на користь ПАТ КБ «Надра» заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.01.2013 року у справі №2/303/20/13.

Таким чином, станом на сьогоднішній день боржник-позичальник ОСОБА_1 , боржник-поручитель ОСОБА_4 , в особі спадкоємця ОСОБА_2 та боржник-поручитель ОСОБА_5 не мають жодних боргових зобов`язань перед ПАТ КБ «Надра» за заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.01.2013 року у справі №2/303/20/13. Обов`язок боржників по виконавчим провадженням, відкритим на підставі виконавчих листів, виданих Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області 13.03.2013 року №2/303/20/13 відсутній повністю у зв`язку з його припиненням, що є підставою для визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню в порядку ч.2 ст. 432 ЦПК України.

Представник боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, надіслала до суду клопотання про розгляд заяви про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню без її участі та участі боржників, а також просить суд заяву задовольнити з підстав зазначених в ній.

Інші учасники розгляду заяви в судове засідання не зявилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про приичну неявки суд не повідомили.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 07.11.2024 року ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 173).

Із листа приватного нотаріуса Мукачівського районного нотаріального округу Закарпатської області Попович В.В. №246/02-14 від 15.11.2025 року вбачається, що після смерті ОСОБА_4 була заведена 24.04.2025 року спадкова справа за №49/2025 на підставі заяви про прийняття спадщини спадкоємцем ОСОБА_2 . Єдиним спадкоємцем померлого ОСОБА_4 є його син ОСОБА_2 , який прийняв все спадкове майно після його смерті (а.с. 174).

Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.01.2013 року позов Чернігівського регіонального управління ПАТ КБ «Надра» було задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в користь ВАТ КБ «Надра», заборгованість за кредитним договором в розмірі 1 030 443, 91 грн. та 1 820 грн., судових витрат (а.с. 176).

Із відповіді начальника відділу ДВС у місті Мукачево Мукачівського району Закарпатської області №51422 від 18.08.2026 року вбачається, що постановою старшого державного виконавця МВ ДВС Мукачівського МРУЮ Ярошевським Д.А. було відкрито виконавче провадження №38750298 на підставі виконавчого листа №2/303/20/2013 виданого 13.03.2013 року Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області щодо примусового виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованості на загальну суму 1 032 263,91 грн. Сторонами ВП 38750298 є боржник ОСОБА_1 та стягувач ПАТ КБ «Надра». Заміна сторін по виконавчому провадженню не відбулася. Кошти від боржника ОСОБА_1 по ВП 38750298 на рахунок виконавчої служби не надходили. Стан ВП згідно відомостей ВП-спецрозділ «завершено», арешт на все майно боржника ОСОБА_1 не знімався (а.с. 177, 178).

Постановами старшого державного виконавця МВ ДВС Мукачівського міськрайонного управління юстиції Ярошевським Д.А. від 17.07.2013 року у ВП №38750298 було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржникам ОСОБА_1 і ОСОБА_4 (а.с. 179, 181).

15.11.2018 року між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_6 був укладений Договір №36-05/06/11/11/304/2008/151 Купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором, відповідно до якого за результатами відкритих торгів (аукціону) з продажу майнових прав, первісний кредитор (ПАТ КБ «Надра») передає у власність новому кредитору ( ОСОБА_6 ) права вимоги до позичальника за кредитним договором за №36-05/06/11/11/304/2008/151 від 14.04.2008 року (а.с. 182-187).

Цього ж числа, між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_6 був укладений Договір відступлення прав за іпотечним договором, відповідно до якого Первісний іпотекодержатель відступає Новому іпотекодержателю права за Іпотечним договором. Предметом іпотеки за Договором іпотеки є нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_2 (а.с. 188-190).

Із Повідомлення ОСОБА_6 адресованого іпотекодавцю ОСОБА_1 від 23.11.2018 року слідує, що ОСОБА_6 повідомляє ОСОБА_1 про необхідність сплати простроченої заборгованості за кредитним договором у розмірі 297 451,88 доларів США протягом 30 днів з моменту отримання цієї вимоги. У випадку не сплати заборгованості ОСОБА_6 має намір набути право власності на предмет іпотеки (а.с. 191).

Із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна №488117598 від 30.07.2026 року вбачається, що 08.01.2019 року право власності на квартиру АДРЕСА_2 , на підставі Договору про відступлення права за іпотечним договором та Договору іпотеки, було зареєстровано за ОСОБА_6 , який 03.04.2020 року передав дане нерухоме майно у дар ОСОБА_7 , а остання 23.12.2021 року на підставі Договору купівлі-продажу відчужила ОСОБА_8 (а.с.193-195).

Згідно з ч.1 ст.431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Тобто, виконавчий лист, є похідним від судового рішення, яке набрало законної сили.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Відповідно до змісту вказаної вище норми ЦПК України, виконавчий лист може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку:

1) якщо його було видано помилково;

2) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або;

3) з інших причин. При цьому словосполучення «або з інших причин» стосується саме припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи:

- матеріально-правові (відсутність у боржника обов`язку), зокрема, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання, та

- процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання тощо.

Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом ст. 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 винесеній у справі № 2-4671/11.

Також Верховним Судом у постанові від 19.01.2023 по справі № 824/2/22 викладено висновок, що підстави визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, прийнято поділяти на дві групи:

- матеріально-правові (відсутність у боржника обов`язку), зокрема, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання й інші, та

- процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання тощо.

Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов`язань містяться у главі 50 розділу І книги п`ятої ЦК України. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Найпоширенішою підставою припинення зобов`язання є його припинення унаслідок виконання, проведеного належним чином.

Разом з тим, ч.1 ст.598 ЦК України визначає, що зобов`язання може бути припинено і з підстав, визначених договором або законом, а отже, вказує на невичерпність переліку підстав припинення зобов`язання, наведених у ЦК України.

Зокрема, Закон України «Про іпотеку» як акт цивільного законодавства визначає правові підстави для припинення не тільки іпотеки як додаткового зобов`язання, а й основного зобов`язання, що випливає з кредитного договору.

Так, стаття 36 зазначеного Закону передбачає, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Частина четверта статті 591 ЦК України містить загальне правило, що якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до ст. 112 ЦК України, якщо інше не встановлено договором або законом. Водночас ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює спеціальне правило, яке підлягає переважному застосуванню.

Відповідно до ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) після звершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

Норма права, яка міститься в зазначеній частині Закону, передбачає недійсність вимог іпотекодержателя, які можуть виникнути до боржника після будь-якого позасудового врегулювання, зокрема після звернення стягнення на предмет іпотеки, а отже, має обмежувальний характер регулювання, тому не може тлумачитися розширено.

Із цього випливає неможливість для кредитора вимагати виконання боржником основного зобов`язання в розмірі, який перевищує визначену суб`єктом оціночної діяльності вартість такого предмета іпотеки, якщо кредитор (іпотекодержатель) звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання за цією ціною (оберненням його у свою власність).

У той же час виходячи з розуміння зобов`язання як правовідношення, у якому боржнику належить юридичний обов`язок вчинити певну дію на користь кредитора (або ж утриматися від її вчинення), а також і право кредитора вимагати від боржника виконання такого обов`язку, відсутність кореспондуючого праву обов`язку призводить до припинення існування між кредитором та боржником цього зобов`язання в цілому, тобто до припинення зобов`язання з підстав, визначених законом.

Допускаючи можливість задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, законодавець тим встановлює правило про те, що після завершення позасудового врегулювання, зокрема стягнення на предмет іпотеки, переданий боржником, будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

Позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки вважається таким, що погашає всі вимоги кредитора до боржника, незалежно від того, чи перевищує вартість предмета іпотеки розмір вимог кредитора.

До такого висновку слід дійти з огляду на правову природу забезпечувальних заходів, спрямованість їх на повне забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором та добросовісність поведінки сторін кредитного договору. Саме на кредитора законодавством покладено контроль за тим, щоб заборгованість за кредитним договором не перевищувала забезпечувальні заходи, і саме для цього законодавець передбачив спрощені процедури звернення стягнення на заставне майно та солідарну відповідальність поручителя з боржником. Незастосування цих заходів своєчасно тягне для кредитора негативні наслідки недобросовісності своїх дій.

Законодавець у такий спосіб встановив баланс між майновими правами та інтересами кредитора-іпотекодержателя і боржника, надавши можливість швидкого та ефективного задоволення його вимог, запобігаючи при цьому можливості зловживанням кредитором своїм становищем та вимагаючи добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин.

Разом із цим при тлумаченні вказаних норм права враховується принцип свободи договору як загальної засади цивільного законодавства, оскільки сторони є вільними при укладенні договору, що означає можливість забезпечення основного зобов`язання як у повному обсязі, так і в його частині відповідно до умов забезпечувального правочину, а кредитор при укладенні іпотечного договору не позбавлений можливості оцінити всі звичайні ризики, у тому числі і вірогідність того, що за рахунок вартості іпотечного майна (як забезпечувального правочину) не буде забезпечено основне зобов`язання в повному обсязі.

Водночас ч.3 ст.6 ЦК України дозволяє сторонам у договорі відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо відступ від положень закону в цих актах прямо це заборонено, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Частина четверта статті 591 ЦК України додатково вказує, що якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до ст. 112 ЦК України, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, керуючись принципом свободи договору, сторони можуть відступити від положень як статті 36 Закону України «Про іпотеку», так і загальних положень ЦК України щодо реалізації предмета іпотеки.

Якщо такого відступу від положень цивільного законодавства не було здійснено за договором, кредитор не може вимагати виконання боржником основного зобов`язання після звернення стягнення та стягувати різницю між сумою зобов`язання та вартістю предмета іпотеки.

Такі правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2022 року у справі №761/36873/18 та у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 року у справі №756/10266/15-ц.

З урахуванням зазначеного, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, суд дійшов висновку, що виконавчі листи від 13.03.2013 №2/303/20/13 слід визнати такими, що не підлягають виконанню у зв`язку з припиненням обов`язку боржника щодо виконання основного зобов`язання на підставі звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку.

Враховуючи, викладені обставини, суд дійшов висновку, що є усі законні підстави для визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.

Керуючись ст.432 ЦПК України, ст.39 ЗУ «Про виконавче провадження», суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву задовольнити повністю.

Визнати такими, що не підлягають виконанню виконавчі листи видані Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області 13.03.2013 року у справі №2/303/20/13 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором №36-05/06/11/11/304/2008/151 від 14.04.2008 року у розмірі 1 030 443,91 гривень та 1 820 гривень судових витрат.

Ухвала суду може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом 15 днів дня її проголошення.

Боржник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Боржник: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкоємцем якого є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_4 .

Боржник: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_5 .

Стягувач: ПАТ КБ «Надра», ЄДРПОУ 20025456, місцезнаходження: м.Київ, вул.Січових Стрільців, буд.15.

Заінтересована особа: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_6 .

Відділ державної виконавчої служби у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, код ЄДРПОУ 34850923, місцезнаходження: м.Мукачево, вул.Валенберга Рауля, буд.31, Закарпатська область.

Повний текст ухвали складено 28.09.2026 року.

Головуючий Ю.Ю. Куцкір