Court ruling № 140444422, 06.10.2026, Kyivskyi District Court of Kharkiv City

Справа № 953/13505/26

н/п 2-з/953/67/26

УХВАЛА

про забезпечення позову

"06" жовтня 2026 р. м.Харків

Київський районний суд м.Харкова у складі: головуючої судді - Лисиченко С.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», Товариства з обмеженою відповідальністю «Група Компаній Сапфір» про визнання незаконними та скасування постанови та акта про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та витребування майна, -

ВСТАНОВИВ:

22.09.2026 до Київського районного суду м. Харкова засобами поштового зв`язку надійшла позовна заява ОСОБА_1 , підписана його представником адвокатом Зачепіло Зоряною Ярославівною, до приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича, Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУПА КОМПАНІЙ САПФІР» про визнання незаконними та скасування постанови й акта про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та витребування майна.

У позовній заяві позивач просить:визнати незаконною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича від 09 листопада 2021 року про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу у виконавчому провадженні № 61295093, відповідно до якої Товариству з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» передано 1/4 частину житлового одноповерхового будинку літ. «А-1» з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;визнати незаконним та скасувати акт приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича від 09 листопада 2021 року про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу у виконавчому провадженні № 61295093, відповідно до якого Товариству з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» передано 1/4 частину житлового одноповерхового будинку літ. «А-1» з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за ціною 69 580,00 грн.; витребувати з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУПА КОМПАНІЙ САПФІР» на користь ОСОБА_1 1/4 частину житлового будинку літ. «А-1» з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 57,8 кв. м, житловою площею 36,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2555969663120.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що йому на праві приватної власності належала 1/4 частина житлового одноповерхового будинку літ. «А-1» з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . У межах виконавчого провадження №61295093 приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Близнюковим Юрієм Володимировичем 09 листопада 2021 року винесено постанову про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та складено відповідний акт, на підставі яких належну позивачу 1/4 частину житлового будинку передано Товариству з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ». У подальшому спірне нерухоме майно реалізовано на електронному аукціоні NOBRD001-UA-20251015-44506. Відповідно до акта про придбання майна на аукціоні від 17 листопада 2025 року спірну 1/4 частину житлового будинку придбало Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРУПА КОМПАНІЙ САПФІР». 25 листопада 2025 року право власності на спірну 1/4 частину житлового будинку зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРУПА КОМПАНІЙ САПФІР».

Таким чином, на час звернення до суду власником нерухомого майна, щодо якого заявлено вимогу про витребування, є Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРУПА КОМПАНІЙ САПФІР».

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського районного суду м.Харкова від 22.09.2026 справа розподілена судді Лисиченко С.М.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 28.09.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання.

05.10.2026 засобами поштового зв`язку до суду надійшла заява ОСОБА_1 , підписана його представником адвокатом Зачепіло Зоряною Ярославівною, про забезпечення позову, якою просить заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «ГРУПА КОМПАНІЙ САПФІР» відчужувати у будь-який спосіб 1/4 частину житлового будинку літ. «А-1» з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 57,8 кв. м, житловою площею 36,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2555969663120, до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

Підставою забезпечення позову зазначає обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або його інтересів, за захистом яких він звернувся до суду. Метою забезпечення позову позивач зазначає вжиття судом заходів щодо охорони його матеріально- правових інтересів від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, з тим, щоб забезпечити йому реальне та ефективне виконання судового рішення у випадку задоволення позову.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.10.2026 справа розподілена судді Лисиченко С.М.

Суд, вивчивши заяву приходить до таких висновків.

Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, заборона вчиняти певні дії.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів (пункти 3, 4 частини першої, частина п`ята статті 151 ЦПК України).

Отже, від заявника вимагається вказати вид (захід) забезпечення позову, визначений статтею 150 ЦПК України, та обґрунтувати необхідність вжиття саме такого заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суди повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. […] Цей спір стосується, зокрема, майнових прав на ј частину будинку. Апеляційний суд встановив, що відповідачка під час розгляду справи зареєструвала право власності на будинок. Тому через ризик його відчуження на користь третіх осіб невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту ј частини будинку може істотно ускладнити ефективний захист прав позивача у випадку задоволення його позову. Те, що відповідачка проживає у будинку впродовж десяти років і після державної реєстрації її права власності на нього ще не вчинила дії, що могли би підтвердити намір відчужити будинок, зокрема, не зверталася до ріелторів і не розміщувала оголошення про продаж, не спростовують висновки апеляційного суду про наявність у відповідачки як в одноособового власника можливості вільно розпорядитись будинком, якщо не вжити заходи забезпечення позову. Крім того, той вид забезпечення позову, який застосував апеляційний суд, є домірним заявленим позовним вимогам. Немає підстав вважати, що застосування такого заходу призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачки, оскільки будинок залишається в її володінні та користуванні, а можливість розпоряджатися обмежується на певний час лише щодо частини, якої стосується спір».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 (провадження № 14-28цс23) зазначено, що «жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить. Тому Велика Палата Верховного Суду констатує, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії. […] Апеляційний суд обґрунтовано прийняв до уваги, що без вжиття заходів забезпечення позову відповідачка має можливість безперешкодно відчужити спірне нерухоме майно. Водночас відсутні підстави вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачки, оскільки квартира залишається в її володінні та користуванні».

Предметом даного позову є вимога позивача про витребування на користь ОСОБА_1 1/4 частини житлового будинку літ. «А-1» з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 57,8 кв. м, житловою площею 36,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2555969663120.

Метою забезпечення позову, позивач зазначає вжиття судом заходів щодо охорони його матеріальних інтересів від можливих недобросовісних дій відповідача щодо відчуження належного йому на праві власності майна, оскільки у випадку його відчуження це може ускладнити або унеможливити виконання судового рішення про витребування майна у разі задоволення судом позовних вимог

Відповідно до Акта про придбання майна на аукціоні від 17.11.2025 1/4 частину житлового будинку житлового будинку літ. «А-1» з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 57,8 кв. м, житловою площею 36,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , придбало ТОВ «ГРУПА КОМПАНІЙ САПФІР».

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом ( ч.1 ст.81 ЦПК України)

Верховний Суд у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 звернув увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Виконання в майбутньому судового рішення у справі про визнання незаконними та скасування постанови та акта про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та витребування майна, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з перебуванням спірного майна у власності відповідача ТОВ «Група Компаній Сапфір». Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про визнання незаконними та скасування постанови та акта про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та витребування майна, мають на меті подальше витребування з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУПА КОМПАНІЙ САПФІР» на користь ОСОБА_1 1/4 частину житлового будинку літ. «А-1» з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 57,8 кв. м, житловою площею 36,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2555969663120 у разі задоволення позову.

З огляду на зазначене, те, що між сторонами виник спір щодо набуття відповідачем права влсаності на 1/4 частину житлового будинку літ. «А-1» з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 57,8 кв. м, житловою площею 36,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2555969663120 та враховуючи існування ризику відчуження відповідачем належного йому нерухомого майна, суд доходить висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відчуження такого майна, оскільки у випадку його відчуження це може ускладнити або унеможливити виконання судового рішення про витребування спірного майна у разі задоволення судом позовних вимог.

При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

На підставі викладеного, суд вважає, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову підлягає задоволенню шлюхом

Керуючись ст. 149-153, 260 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Вжити заходи забезпечення позову ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», Товариства з обмеженою відповідальністю «Група Компаній Сапфір» про визнання незаконними та скасування постанови та акта про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та витребування майна, шляхом заборони відчуження належного Товариству з обмеженою відповідальністю «Група Компаній Сапфір» нерухомого майна, а саме: 1/4 частину житлового будинку літ. «А-1» з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 57,8 кв. м, житловою площею 36,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2555969663120, до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Строк пред`явлення ухвали до виконання протягом трьох років.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 15-ти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана апеляційна скарга, або якщо ухвалу залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Дані стягувача: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Дані боржника: Товариство з обмеженою відповідальністю «Група Компаній Сапфір», код ЄДРПОУ 45680037, адреса: м.Харків, просп. Героїв Харкова, 160, кв.63А.

Суддя - С.М. Лисиченко