Decision № 140423218, 06.10.2026, Commercial Court of Dnipropetrovsk Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2026м. ДніпроСправа № 904/2045/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Козелецької окружної прокуратури (17000, с. Козелець Чернігівського району Чернігівської обл., вул. Євгена Лоскота, буд. 1) в інтересах держави в особі

позивача-1: Чернігівської обласної ради (14000, м. Чернігів, пр. Миру, буд. 43; ідентифікаційний код 25618741)

позивача-2: Департаменту екології та природних ресурсів Чернігівської обласної державної адміністрації (14000, м. Чернігів, пр. Миру, буд. 14; ідентифікаційний код 38709568)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія" (51400, м. Павлоград Дніпропетровської області, вул. Соборна, буд. 99; ідентифікаційний код 44604267)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Комунальний заклад "Регіональний ландшафтний парк "Міжрічинський" Чернігівської обласної ради (17044, с. Десна, Чернігівського р-ну, Чернігівської обл., вул. Ювілейна, буд. 1А; ідентифікаційний код 43186004)

про стягнення 19 845 грн. 00 коп.

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

ПРОЦЕДУРА:

Козелецька окружна прокуратура в інтересах держави в особі Чернігівської обласної ради та Департаменту екології та природних ресурсів звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№1579/26 від 15.04.2026) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія" 19 845 грн. 00 коп. - заборгованості за договором поставки від 10.12.2024 №СК4/913.

Також просить стягнути з відповідача на користь Чернігівської обласної прокуратури (отримувач - Чернігівська обласна прокуратура; код ЄДРПОУ 02910114; банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ; рахунок отримувача - UA248201720343140001000006008) сплачений судовий збір у сумі 2 662 грн. 40 коп. за подання даної позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Комунальний заклад "Регіональний ландшафтний парк "Міжрічинський" Чернігівської обласної ради (17044, с. Десна, Чернігівського р-ну, Чернігівської обл., вул. Ювілейна, буд. 1А; ідентифікаційний код 43186004).

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з частиною 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

З долученої судом до матеріалів справи довідки про доставку електронного листа вбачається, що ухвала суду від 20.04.2026 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі була доставлена до електронного кабінету відповідача 20.04.2026 о 20:14 год. (а.с. 73).

Суд зауважує, що права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Так, ухвалою суду від 20.04.2026, з урахуванням вимог частини статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Однак, станом на 06.10.2026 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Отже, з огляду на предмет та підстави позову у даній справи, суд вважає, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

Комунальним закладом "Регіональний ландшафтний парк "Міжрічинський" Чернігівської обласної ради розміщено оголошення про закупівлю дизельного палива (ідентифікатор закупівель UA-2024 -12-30-001197-а).

Як вбачається, за результатами закупівлі між Комунальним закладом "Регіональний ландшафтний парк "Міжрічинський" Чернігівської обласної ради, як покупцем, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Тенегія", як постачальником, було укладено договір поставки від 10.12.2024 №СК4/913 (надалі - Договір) (а.с. 41-42).

Відповідно до пункту 1.1 Договору постачальник приймає на себе зобов`язання передати покупцю у власність товари, а покупець зобов`язується сплатити і прийняти вказаний товар.

Найменування товару: дизпаливо (пункт 1.2 Договору).

Одиниця вимірювання: літр (пункт 1.3 Договору).

Кількість: згідно з накладними на товар (пункт 1.4 Договору).

Пунктом 1.5 Договору визначено, що відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами" затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997.

Товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання товару згідно з умовами договору (пункт 2.1 Договору).

Ціна 1 літру товару: згідно з накладними на товар (пункт 3.1 Договору).

Загальна сума договору: 19 845 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ (пункт 3.2 Договору).

Відповідно до пункту 4.1 Договору оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника в день виписки рахунку-фактури та накладної на товар. Ціна одного літру товару вказується у рахунку-фактурі та накладній і дійсна тільки протягом дня їх виписки.

Підпунктом 5.2.1 Договору визначено, що передача покупцю товару за цим договором здійснюється постачальником на АЗС шляхом заправки автомобілів покупця при пред`явленні довіреними особами покупця скретч-картки.

Згідно з підпунктом 5.2.2 Договору скретч-карта є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об`єму і марки товару, після чого всі обов`язки сторін по погашених скретч-картах вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-карті.

Умови постачання товару - самовивезення. Покупець зобов`язується отримати товар на АЗС (пункт 5.3 Договору).

Пунктом 6.3 Договору визначено, що постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (за умови наявності печатки у сторони) (пункт 10.1 Договору).

Даний договір діє до 31.12.2023 (пункт 10.2 Договору).

Як вбачається, сторонами було підписано видаткову накладну від 10.12.2024 №0004/0002474 (а.с. 43), відповідно до якої відповідач мав поставити Комунальному закладу "Регіональний ландшафтний парк "Міжрічинський" Чернігівської обласної ради дизпаливо у кількості 375 літрів, за ціною 52 грн. 92 коп., з урахуванням ПДВ за 1 літр на загальну суму 19 845 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ; відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару.

На виконання Договору Комунальним закладом "Регіональний ландшафтний парк "Міжрічинський" Чернігівської обласної ради було своєчасно та в повному обсязі оплачений товар в кількості 375 літрів на загальну суму 19 845 грн. 00 коп., згідно наданої відповідачем видаткової накладної від 10.12.2024 № 0004/0002474 та специфікації №0004/0002474 до видаткової накладної (а.с. 43), що підтверджується платіжною інструкцією № 5 від 20.01.2025 (а.с. 46) .

На вказану суму покупець отримав 15 скретч-карток на дизпаливо, номіналом 20 літрів з 304623408855 по 3046234089099 та 5 скретч-карток на дизпаливо номіналом 15 літрів з 304113148157 по 304113148161 (а.с. 47-49).

Листом від 25.08.2025 покупець повідомив постачальника щодо неможливості придбання дизпалива на АЗС постачальника за скретч-картками придбаними за договором (а.с. 30-31).

Згідно з актом про неможливість отоварювання талонів на АЗС від 29.08.2025 заправні станції, на яких можна отоварити талони на паливно-мастильні матеріали бренду "Авіас" закриті по всій Україні з лютого 2025 по даний час (а.с. 53).

Прокурор стверджує, що Комунальним закладом "Регіональний ландшафтний парк "Міжрічинський" Чернігівської обласної ради виконано свої зобов`язання за Договором в частині оплати за товар на загальну суму 19 845 грн. 00 коп., проте відповідачем зобов`язання з поставки товару не виконано, а саме відповідачем не відпущено пального за скретч-картками на загальну суму 19 845 грн. 00 коп., що і стало причиною виникнення спору та звернення з позовом до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до положень статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997, затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, як визначають порядок роздрібної торгівлі пальним, оливами, мастилами (далі - нафтопродукти) (далі - Правила №1442) (у редакції, чинній на час існування спірних відносин).

Торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу АЗС (абзац 2 пункту 3 Правил № 1442).

Розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов`язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару (пункт 9 Правил № 1442).

Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2018 № 281/171/578/155, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за № 805/15496, затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 3 Інструкції талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.

У пунктах 10.3.3.1, 10.3.3.2 Інструкції визначено, що форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери. Заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП.

Враховуючи вказане, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС, а тому підписання сторонами видаткової накладної не свідчить про передання учасником заявникові товару за договором, а лише підтверджує факт передачі талонів (скретч-карток), які надавали право замовникові на отримання відповідної кількості товару (палива) за Договором в майбутньому.

Як передбачено статтею 664 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Слід відзначити, що в силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається, Комунальним закладом "Регіональний ландшафтний парк "Міжрічинський" Чернігівської обласної ради було виконано свої зобов`язання за Договором в частині оплати за товар на загальну суму 19 845 грн. 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією від 20.01.2025 №5 (внутрішній номер 399231444), копія якої міститься в матеріалах справи

При цьому, відповідач не забезпечив фактичну поставку повного обсягу товару за Договором.

В матеріалах справи містяться копії невикористаних скретч-карток.

Отже, всього відповідачем не передано товару на загальну суму 19 845 грн. 00 коп.

Проте, сума попередньої оплати в розмірі 19 845 грн. 00 коп. Комунальному закладу "Регіональний ландшафтний парк "Міжрічинський" Чернігівської обласної ради відповідачем не повернута, відповідачем вказане не спростовано, доказів іншого матеріали справи не містять.

Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (частина перша статті 670 Цивільного кодексу України ).

За приписом частини другої статті 570 Цивільного кодексу України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства аванс не виконує забезпечувальної функції, а є грошовою сумою, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). При цьому, у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Подібний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17.

У той же час згідно з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є, за своїм змістом, правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом, а саме як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту. Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у Постанові від 28.11.2011 у справі №3-127гс11.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження поставки позивачу товару, за який Комунальним закладом "Регіональний ландшафтний парк "Міжрічинський" Чернігівської обласної ради була здійснена попередня оплата, на суму 19 845 грн. 00 коп. відповідачем не надано, також відповідачем не надано доказів повернення суми вказаної попередньої оплати. Отже, доводи прокурора щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, відповідачем не спростовані.

Зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи дають підстави вважати вимоги позивача в цій частині обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.

Згідно з інформацією, яка міститься в листі Департаменту екології та природних ресурсів Чернігівської ОДА від 11.03.2026, розпорядженням начальника Чернігівської обласної війської адміністрації від 12.12.2025 №823 "Про обласний бюджет Чернігівської області на 2024 рік" затверджено обласний бюджет Чернігівської області на 2024 рік, головним розпорядником коштів обласного бюджету Чернігівської області за кодом Типової програмної класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів 8300 "Охорона навколишнього середовища" визначено Департамент.

Кошторисом Комунального закладу "Регіональний ландшафтний парк "Міжрічинський" Чернігівської обласної ради на 2024 рік, за кодом програмної класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів 2818320 "Збереження природно-заповідного фонду", Комунальному закладу "Регіональний ландшафтний парк "Міжрічинський" Чернігівської обласної ради затверджені бюджетні призначення з загального фонду обласного бюджету Чернігівської області. Таким чином, в 2024 році комунальному закладу виділялися кошти з обласного бюджету Чернігівської області згідно затвердженого кошторису.

Відповідно до виписки з рахунка за 17.01.2025 кошти на закупівлю дизельного пального (КЕКВ 2210) у сумі 19 845 грн. 00 коп. виділені з обласного бюджету Чернігівської області.

Відповідно до роз`яснення Міністерства фінансів України, наданих листом від 06.03.2003 № 021-03/6 та Державного казначейства України від 09.03.2006 № 3.4 -22/498 та від 12.02.2008 № 7.1-10/744, якщо спочатку нового бюджетного періоду здійснюються повернення зайво виплачених в минулих бюджетних періодах коштів, то зазначені кошти не можуть бути відображені як відновлення касових видатків, а повинні бути перераховані до бюджету.

Враховуючи вказане, у спірних правовідносинах, які виникли за договором Чернігівська обласна рада та Департамент екології природних ресурсів Чернігівської обласної державної адміністрації діють як головні розпорядники бюджетних коштів, тому сума основного боргу повинна бути сплачена до бюджету Чернігівської обласної ради.

Оскільки Комунальний заклад "Регіональний ландшафтний парк "Міжрічинський" Чернігівської обласної ради здійснив попередню оплату товару (коштами місцевого бюджету), а відповідач не поставив оплачений товар (на суму 19 845 грн. 00 коп.), повернення попередньої оплати не здійснив, господарський суд вважає, що відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України відповідач зобов`язаний повернути Чернігівській обласній раді суму попередньої оплати за товар, що не був поставлений в розмірі 19 845 грн. 00 коп.

Щодо представництва прокуратурою інтересів держави у суді

Відповідно до статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру"

представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до частин 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

За змістом частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті, крім випадку, визначеного абз. 4 цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99, Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державності, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, тощо (п. 3 мотивувальної частини). Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Хоча у Конституції України не йдеться про захист прокурором інтересів суспільства, але інтерес держави є насамперед інтересом більшості членів суспільства, якому вона служить. Отже, інтерес держави охоплює суспільні (публічні) інтереси. Тому прокурор може захищати і суспільні інтереси, зокрема, громад, з тих самих підстав, що й інтереси держави. З наведеного констатується, що звернення прокурора з позовом в інтересах держави охоплює, у тому числі, й захист інтересів громади.

Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 29.11.2022 у справі № 240/401/19.

За цих обставин, у разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє (бездіє) або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, саме прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.07.2022 у справі № 910/5201/19.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункт 40; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункт 8.37; від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 7.16; від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, пункт 10.17; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, пункт 8.54; від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, пункт 8.16).

Відповідно до частини 4 статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом. Захист від порушень права власності Українського народу, безперечно, належить до сфери державного інтересу й повинен забезпечуватись усіма передбаченими Конституцією України правовими механізмами, у тому числі через представництво інтересів держави в суді органами прокуратури. З огляду на зазначене інтерес держави не можна зводити лише до забезпечення функціонування її як цілісного інституту чи відповідних ланок державного механізму, зокрема тих, що здійснюють державний примус, цей інтерес є набагато об`ємнішим.

Інтереси держави у сфері бюджетних відносин полягають в ефективному використанні бюджетних коштів, дотриманні цілей бюджетних асигнувань та призначень, своєчасному поверненні невикористаних бюджетних коштів (п. п. 4, 6, 8 ч. 1 ст. 7 Бюджетного Кодексу України).

Неефективне використання бюджетних коштів порушує зазначені державні інтереси, оскільки створює загрозу економічній безпеці держави, порушує порядок надходження, акумулювання та використання бюджетних коштів, що може призвести до неможливості фінансування видатків бюджетів, у т. ч. захищених.

Крім того, як наслідок невиконання відповідачем умов договору унеможливлює виконання замовником покладених відповідно до закону завдань через незабезпечення транспорту позивача пальним.

Відповідно до висновків викладених у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 912/898/18 "проведення процедури державних закупівель та укладення договору із порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора".

Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Згідно з частинами 4, 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов`язаний

попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначено, що звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. При цьому, розумність строку визначається з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (п. п. 38 40, 80). При цьому, господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності (п. 42). Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п. 43).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначила, що, у випадку звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави в особі компетентного органу, фактичним позивачем є держава, і саме вона набуває процесуальної дієздатності і є учасником справи.

Комунальний заклад "Регіональний ландшафтний парк "Міжрічинський" є стороною Договору, а отже діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня.

Козелецька окружна прокуратура звернулася з листом до позивачів -1, -2 про порушення інтересів держави у зв`язку з неналежним виконанням вказаного вище Договору.

Вказане свідчить про неналежне здійснення позивачами заходів щодо захисту власних інтересів та призводить до порушення інтересів держави у бюджетній сфері та у сфері публічних закупівель і, відповідно до положень ст. 131-1 Конституції України, покладає на органи прокуратури обов`язок здійснювати представництво інтересів держави в суді, шляхом пред`явлення даного позову.

З урахуванням наведеного, прокурором дотримано приписи ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" при зверненні до суду з даним позовом. Про виявлені порушення вимог законодавства прокурором заздалегідь проінформовано позивача для реагування на стверджувані прокурором порушення інтересів держави.

При цьому позов прокурора не спрямований на безпосередній захист інтересів Комунального закладу "Регіональний ландшафтний парк "Міжрічинський" Чернігівської обласної ради як учасника господарських правовідносин, а зумовлений необхідністю захисту інтересів держави, порушених неправомірними діями відповідача.

Тобто позивачами у справі за позовом прокурора є саме держава, а не конкретна особа чи орган (суб`єкт владних повноважень чи комунальне підприємство, які створені безпосередньо державою для реалізації своїх функцій у відповідних сферах).

Задоволення такого позову призведе в першу чергу, до захисту державних інтересів, а вже потім до захисту інтересів Комунального закладу "Регіональний ландшафтний парк "Міжрічинський" Чернігівської обласної ради як сторони договору та розпорядника бюджетних коштів в даному випадку.

Наведені обставини є підставою для звернення прокурором до суду із даним позовом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, стягненню з відповідача на користь Чернігівської обласної прокуратури підлягає 2 662 грн. 40 коп. - витрат на сплату судового збору.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Козелецької окружної прокуратури (17000, с. Козелець Чернігівського району Чернігівської обл., вул. Євгена Лоскота, буд. 1) в інтересах держави в особі Чернігівської обласної ради (14000, м. Чернігів, пр. Миру, буд. 43; ідентифікаційний код 25618741), Департаменту екології та природних ресурсів Чернігівської обласної державної адміністрації (14000, м. Чернігів, пр. Миру, буд. 14; ідентифікаційний код 38709568) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія" (51400, м. Павлоград Дніпропетровської області, вул. Соборна, буд. 99; ідентифікаційний код 44604267) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Комунальний заклад "Регіональний ландшафтний парк "Міжрічинський" Чернігівської обласної ради (17044, с. Десна, Чернігівського р-ну, Чернігівської обл., вул. Ювілейна, буд. 1А; ідентифікаційний код 43186004) про стягнення 19 845 грн. 00 коп. - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія" (51400, м. Павлоград Дніпропетровської обл., вул. Соборна, буд. 99; ідентифікаційний код 44604267) на користь Чернігівської обласної ради (14000, м. Чернігів, пр. Миру, буд. 43; ідентифікаційний код 25618741) 19 845 (дев`ятнадцять тисяч вісімсот сорок п`ять) грн. 00 коп. - коштів, які були сплачені за товар, що не був поставлений.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія" (51400, м. Павлоград Дніпропетровської обл., вул. Соборна, буд. 99; ідентифікаційний код 44604267) на користь Чернігівської обласної прокуратури (отримувач - Чернігівська обласна прокуратура; код ЄДРПОУ 02910114; банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ; рахунок отримувача - UA248201720343140001000006008) 2 662 (дві тисчяі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. - судового збору.

Видати накази.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

07.10.2026