Decision № 140367679, 06.10.2026, Krasyliv District Court of Khmelnytskyi Oblast

Красилівський районний суд Хмельницької області

Справа № 677/652/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.10.2026 м.Красилів

Красилівський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Васільєва С.В., розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

І. Стислий виклад позиції позивача

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 69394 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 17.05.2023 ОСОБА_1 уклав із товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» (далі - ТОВ «Аванс Кредит») кредитний договір №10576-05/2023, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в розмірі 8500 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом.

19.10.2023 між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит Капітал» укладено договір факторингу, відповідно до якого ТОВ «Аванс Кредит» відступило ТОВ «ФК «Кредит Капітал» права грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №10576-05/2023 від 17.05.2023.

Сума заборгованості відповідача становить 69394 грн., з них:

1.прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 8500,00 грн.

2.прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить 60894 грн.

ІІ. Процесуальні дії у справі, позиції учасників

Ухвалою суду від 22.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін.

У подальшому до суду від представника відповідача Кравинської Ю.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволені позовних вимог у зв`язку з їх недоведеністю.

Вказує на те, що відсутні належні докази укладання між ТОВ «Аванс Кредит» та відповідачем Договору про надання фінансового кредиту, а наявна в матеріалах справи копія договору не може вважатися електронним документом, оскільки не відповідає вимогам ст.ст. 5, 7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг».

Відсутні докази погодження сторонами аналога власноручного підпису; відсутня згода сторін, у якій би містилися зразки відповідних аналогів власноручних підписів; відсутні докази реєстрації саме позивача у інформаційно-телекомункаційній системі відповідача; відсутні первинні та зведені облікові документи.

Крім недоведеності укладання кредитного договору, позивачем не надано доказів отримання саме відповідачем коштів, а тому вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не можуть підлягати задоволенню.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якій він зазначає, що аргументи у відзиві на позовну заяву є безпідставними та такими, що спрямовані на уникнення відповідаль6ності за невиконання зобов`язання.

IІІ. Фактичні обставини, встановлені судом

17.05.2023 між ОСОБА_1 та ТОВ «Аванс Кредит» укладено кредитний договір №10576-05/2023, відповідно до умов якого товариство надає ОСОБА_1 кредит у сумі 8500 грн., строком на 360 днів з терміном повернення до 10.05.2024 (п.1.1, 1.2 Договору).

Процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.2 Договору, тип процентної ставки фіксована (п.1.4 Договору).

Клієнт зобов`язується сплачувати проценти кожні 25 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком № 1 до цього Договору (п.1.5 Договору).

Така ж інформація стосовно розміру кредиту, строку його повернення, відсотків за користування кредитом була доведена відповідачу у паспорті споживчого кредиту.

Кредитний договір укладено в електронній формі та підписано відповідачем електронним цифровим підписом шляхом з використання одноразового ідентифікатора «W0434».

Переказ коштів в сумі 8500 грн. 17.05.2023 на вказану клієнтом у кредитному договорі карту підтверджено повідомленням ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про успішність перерахування відповідачеві суми кредиту за допомогою системи іPay, на платіжну карту, вказану в договорі.

19.10.2023 між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №19102023, відповідно до якого ТОВ «Аванс Кредит» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права грошової вимоги до боржників за Кредитними договорами, вказаними у Реєстрі Боржників.

Згідно витягу з Реєстру боржників до договору факторингу, значиться боржник ОСОБА_1 , кредитний договір №10576-05/2023 від 17.05.2023.

Згідно з наданими позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №10576-05/2023 від 17.05.2023, відповідач свої зобов`язання, передбачені договором, щодо погашення кредиту та нарахованих відсотків, не виконав, внаслідок чого наявна заборгованість у розмірі 69394 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 8500,00 грн; заборгованість за відсотками 60894 грн.

Відсотки нараховані протягом 360 днів, у межах строку дії договору. Сплати, згідно розрахунку, відповідачем не здійснювались.

ІV. Оцінка суду

Стосовно правонаступництва за борговими зобов`язаннями.

Згідно з статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується та сторонами не оспорюється факт переходу права грошової вимоги від первісного кредитора до позивача за кредитним договором, укладеним відповідачем.

Стосовно укладання кредитного договору в електронній формі.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» на законодавчому рівні встановлений порядок укладення договорів у мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Статтею 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

В постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений; сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

Посилання представника відповідача на неподання достовірного доказу такого підписання є безпідставним, враховуючи, що ним не вказувалось, яким саме доказом це припущення підтверджується. Натомість, електронний підпис одноразовий ідентифікатор W0434 було введено 17.05.2025, що відповідає ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та доводиться умовами кредитного договору. Інформація, зазначена у кредитному договорі, який підписаний відповідачем, відповідає вимогам ст. 9 ЗУ «Про споживче кредитування» і свідчить про участь відповідача у процесі укладення договору.

Наданими позивачем доказами підтверджено, що між ТОВ «Аванс кредит» та відповідачем укладено електронний кредитний договір з використанням електронного підпису та відповідно наявність кредитних правовідносин між сторонами.

Стосовно стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ст. 525, 526, 530 та 629 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до умов договору позикодавець надав відповідачу кошти, а останній зобов`язався, зокрема, повернути кошти та сплатити відсотки за користування ними, розмір яких визначений договором.

Такий правочин (кредитний договір), згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим договір, згідно зі статтею 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства.

Відповідач, в порушення умов укладеного кредитного договору, своєчасно не повернув кредитні кошти та не сплатив відсотки за користування кредитом, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

Розрахунок заборгованості відповідає умовам кредитного договору.

Відтак вказаний доказ, з врахуванням умов кредитного договору, є достатнім для підтвердження виконання ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» зобов`язання за договором щодо надання кредиту.

Посилання представника відповідача на ненадання позивачем документів первинного бухгалтерського обліку, відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», недопустимість ряду доказів не заслуговує на увагу. Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Однак, зазначене положення не обмежує коло доказів, встановлене нормами ЦПК України, якими сторони вправі доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог чи заперечень. Відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Відповідно до позиції Верховного Суду (у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду) від 30.01.2018 у справі №161/16891/15-ц, Верховний Суд вказав що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення.

До первинних документів відносяться такі документи, які також підтверджують розмір наданого відповідачу кредиту. Суд встановив, що матеріали справи містять первинні документи, які підтверджують факт отримання відповідачем кредитних коштів.

Представник відповідача ставить під сумнів факт укладення договору та факт отримання кредитних коштів, однак не зазначає жодних доказів, на яких такі сумніви ґрунтуються. Натомість норми ЦПК України, які регулюють засади змагальності (ст. ст. 12, 81) вимагають від сторони надання не вичерпних чи конкретно визначених доказів, а лише належних і достатніх для доведення своїх вимог чи заперечень. Відповідач жодних доказів на підтвердження своїх посилань не надав.

Крім того, відповідач, маючи доступ до свого рахунку, зазначеного в договорі, мав можливість в якості доказу надати суду довідку з банку про неналежність відповідачу вищезгаданої картки, або виписку зі свого рахунку на підтвердження надходження чи не надходження коштів від кредитора на виконання умов укладеного договору, його розміру.

Подані позивачем докази в їх сукупності дають підстави для висновку, що на підставі укладеного кредитного договору відповідач отримав кредитні кошти.

Докази сплати заборгованості суду не надані, відповідач на них у відзиві не посилався. Зазначеним також спростовуються посилання представника відповідача про відсутність порушеного права позивача та неправильно обраний ним спосіб захисту, оскільки внаслідок неповернення коштів відповідачем порушено права позивача на їх отримання, а стягнення заборгованості у цьому випадку є належним та ефективним способом захисту.

Таким чином, враховуючи, що позичальник не виконав своїх зобов`язань за кредитним договором, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню, та з відповідача на користь правонаступника кредитора ТОВ «Аванс Кредит» - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» належить стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 69394 грн.

При цьому суд також враховує, що Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 відступив від висновків, як сформульовані у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 (яка, зокрема, вважала, що вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права).

V. Розподіл судових витрат

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2662,40 грн.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то на підтвердження таких позивачем були надані: договір про надання правової допомоги від 01.07.2025 з адвокатським об`єднанням «Апологет», акт наданих послуг від 10.04.2026 (сума послуг 8000 грн.), детальний опис наданих послуг до акту за Договором про надання правової допомоги (проведено консультацію з клієнтом, проведено ознайомлення з матеріалами, погодження правової позиції з клієнтом, підготовлено проект позовної заяви, подано позовну заяву, усього 6 год 30 хв).

Відповідно до ч. 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно частини четвертої цієї ж статті, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті, суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу.

Водночас, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Верховний Суд у постановах від 19 лютого 2024 року у справі № 490/7096/21, від 22 травня 2024 року у справі № 205/5969/15-ц та 26 червня 2024 року у справі № 712/4165/19 вказав, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Отже, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд, з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При вирішенні питання стягнення витрати на правову допомогу, суд бере до уваги зазначений обсяг виконаних адвокатом робіт.

Водночас, суд враховує, що предмет спору відноситься до справ незначної складності та не потребує значних витрат часу на виконання відповідних робіт щодо підготовки позовної заяви, з огляду на сталу практику національних судів зі спірних правовідносин. Дана категорія справ є поширеною.

Переважна більшість тексту позову містить перелік норм чинного законодавства, використання яких є типовим для даного виду цивільно-правових спорів.

До позовної заяви додані документи, які були в наявності у позивача. Отже, справа не вимагала вжиття дій щодо збирання доказів, чи проведення розрахунків.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, а також відсутність судових засідань у цій справі, слід дійти висновку про неспівмірність розміру заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8000,00 грн., який є очевидно завищеним.

У зв`язку з викладеним суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн. Саме такий розмір витрат на оплату послуг адвоката у спірному випадку є співмірним із складністю даної справи та обсягом виконаних робіт.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 81, 141, 264-265, 279, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 530, 625, 1048, 1049, 1050, 1056-1 ЦК України, суд,

У Х В А Л И В:

позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №10576-05/2023 від 17.05.2023 у розмірі 69394 (шістдесят дев`ять тисяч триста дев`яносто чотири) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. та 2000 (дві тисячі) грн. витрат на правничу допомогу, а всього 4662 (чотири тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: 79000, Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28; код ЄДРОПУ: 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст судового рішення складено 06.10.2026.

Суддя С. В. Васільєв