Court ruling № 140358544, 05.10.2026, Derhachi District Court of Kharkiv Oblast

справа № 619/6597/26

провадження № 1-кс/619/1211/26

УХВАЛА

іменем України

02 жовтня 2026 року м. Дергачі

Слідчий суддя Дергачівського районного суду Харківської області ОСОБА_1

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

підозрюваного ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дергачі клопотання слідчого ВП № 3 Харківського РУП № 3 ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Дергачівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42026222080000043 від 14 серпня 2026 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Руські Тишки Харківської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину доньку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працюючого інструктором ПП «ФОРСАЖ-21», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України,

в с т а н о в и в:

До Дергачівського районного суду Харківської області надійшло клопотання слідчого СВ ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Дергачівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 .

В обґрунтування клопотання слідчий вказує, що на адресу Дергачівської окружної прокуратури Харківської області надійшла заява від ОСОБА_9 про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_5 , який вимагає у нього неправомірну вигоду в сумі 10 000 гривень за успішне складання іспиту з водіння (практична частина) та видачі водійський прав в ТСЦ МВС України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, вирішив одержати від ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , неправомірну вигоду за здійснення впливу на адміністратора територіального сервісного центру МВС України № 6342, який уповноважений приймати практичний іспит з керування транспортними засобами.

Так, у квітні 2026 року ОСОБА_9 , після проходження теоретичної підготовки та успішного складання для перевірки знань теоретичної частини Правил дорожнього руху України, звернувся до інструктора з водіння ОСОБА_5 з метою отримання практичних навичок керування транспортним засобом.

Під час проходження практичного навчання ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_9 , що практичний іспит з керування транспортним засобом останній буде складати на автомобілі, на якому здійснюється навчання, при цьому в транспортному засобі перебуватиме адміністратор територіального сервісного центру МВС України, який безпосередньо прийматиме іспит.

У ході вказаної розмови ОСОБА_5 зазначив, що самостійно успішно скласти практичний іспит неможливо, оскільки результат його складання безпосередньо залежить від адміністратора ТСЦ, який приймає іспит, та що на цьому нібито заробляють працівники ТСЦ.

При цьому ОСОБА_5 , усвідомлюючи, що адміністратор ТСЦ МВС № 6342 є особою, уповноваженою на виконання функцій держави, заявив про можливість вплинути на прийняття ним рішення щодо успішного складання ОСОБА_9 практичного іспиту з керування транспортним засобом.

За словами ОСОБА_5 , для забезпечення успішного складання іспиту ОСОБА_9 мав передати йому грошові кошти у сумі 10 000 (десять тисяч) гривень, які в подальшому планувалося передати адміністратору ТСЦ, який прийматиме іспит. Крім того, останній зазначив, що заздалегідь визначить два маршрути із двадцяти, за якими проводиться практичний іспит у ТСЦ МВС № 6342, після чого ОСОБА_9 обере один із них, який у подальшому буде названий адміністратором ТСЦ під час складання іспиту.

Також ОСОБА_5 запропонував безпосередньо перед складанням практичного іспиту спільно проїхати обраним маршрутом з метою підготовки до його проходження.

У ході подальших розмов ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_9 , що всі його учні нібито таким самим способом успішно складали практичні іспити шляхом передачі грошових коштів, оскільки, зі слів ОСОБА_5 , адміністратор ТСЦ безпосередньо впливає на результат складання практичного іспиту, а іншим способом успішно скласти іспит фактично неможливо.

У подальшому, 16.09.2026 приблизно о 13 годині 30 хвилин, ОСОБА_5 зустрівся з ОСОБА_9 у м. Харкові по вул. Шевченка, на майданчику навпроти виходу зі станції метро «Київська». Під час зустрічі ОСОБА_5 запросив ОСОБА_9 до автомобіля марки «Chevrolet Aveo», д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору, після чого ОСОБА_9 сів за кермо вказаного автомобіля, а ОСОБА_5 зайняв переднє пасажирське місце.

Після цього ОСОБА_5 ознайомив ОСОБА_9 із двома маршрутами, за якими проводиться практичний іспит у ТСЦ МВС № 6342, зазначивши, що їм присвоєно порядкові номери 4 та 2, після чого спільно з ОСОБА_9 проїхав зазначеними маршрутами. За результатами їх проїзду ОСОБА_9 за погодженням із ОСОБА_5 обрав для подальшого складання практичного іспиту маршрут № 2.

Під час зазначеної зустрічі ОСОБА_5 підтвердив ОСОБА_9 необхідність передачі грошових коштів у сумі 10 000 (десять тисяч) гривень за забезпечення успішного складання практичного іспиту, продемонструвавши на екрані свого мобільного телефону цифру «10 000».

У подальшому ОСОБА_5 надав ОСОБА_9 детальні вказівки щодо подальшого порядку складання практичного іспиту, підготовки до нього та передачі зазначених грошових коштів. Зокрема, ОСОБА_5 визначив необхідність отримання ОСОБА_9 талону на складання практичного іспиту в ТСЦ МВС № 6342, за можливості обрання автомобіля автошколи для його складання та направлення йому скріншоту (PDF-файлу) зазначеного талону із інформацією щодо обраного маршруту.

Крім того, ОСОБА_5 зазначив, що безпосередньо перед складанням практичного іспиту вони повинні зустрітися та повторно проїхати обраним маршрутом, який у подальшому мав бути визначений під час складання ОСОБА_9 практичного іспиту.

Також ОСОБА_5 визначив порядок передачі грошових коштів: після успішного складання практичного іспиту та отримання посвідчення водія ОСОБА_9 повинен був зустрітися з ним та передати 10 000 (десять тисяч) гривень, попередньо помістивши їх у пачку з-під цигарок, упаковку від лікарських засобів або інший предмет, а не передавати безпосередньо в руки. Одночасно ОСОБА_5 та ОСОБА_9 обговорили офіційні платежі, пов`язані зі складанням практичного іспиту та отриманням посвідчення водія, орієнтовний розмір яких становив 1500-2000 гривень, при цьому ОСОБА_5 повідомив, що зазначені офіційні платежі не входять до суми, яку ОСОБА_9 повинен передати йому окремо.

26.09.2026 у месенджері «WhatsApp» ОСОБА_5 та ОСОБА_9 домовилися про подальший порядок дій, пов`язаних зі складанням останнім практичної частини іспиту з керування транспортним засобом категорії «В». Зокрема, ОСОБА_5 визначив необхідність отримання ОСОБА_9 талону на складання практичного іспиту в ТСЦ МВС № 6342 на транспортному засобі навчального закладу.

На виконання зазначеної домовленості 28.09.2026 ОСОБА_9 зареєструвався на складання практичного іспиту на 02.10.2026 о 08 год 00 хв та направив ОСОБА_5 скріншот ( PDF-файл) відповідного талону.

02.10.2026 близько 07 години 05 хвилин ОСОБА_5 та ОСОБА_9 зустрілися перед складанням практичного іспиту та спільно двічі проїхали заздалегідь визначеним маршрутом № 2 на автомобілі «Chevrolet Aveo», д.н.з. НОМЕР_1 . Під час зазначеної зустрічі ОСОБА_5 підтвердив ОСОБА_9 раніше обумовлену суму неправомірної вигоди у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень та додатково визначив порядок складання практичного іспиту і передачі йому грошових коштів.

Зокрема, ОСОБА_5 зазначив, що маршрут практичного іспиту заздалегідь визначений, а екзаменатор під час його проведення буде повідомляти ОСОБА_9 напрямок подальшого руху. Крім того, ОСОБА_5 визначив місце передачі грошових коштів, а саме парковку біля супермаркету «Рост Київський» у м. Харкові, неподалік ТСЦ МВС № 6342, та вказав ОСОБА_9 на необхідність під час складання іспиту робити вигляд, що вони між собою не знайомі.

02.10.2026 близько 08 годин 40 хвилин ОСОБА_9 розпочав складання практичного іспиту в ТСЦ МВС № 6342. Під час складання іспиту екзаменатор визначав напрямок руху, повідомляючи ОСОБА_9 необхідні вказівки щодо маршруту. За результатами складання практичного іспиту ОСОБА_9 визнано таким, що успішно його склав, після чого останній отримав посвідчення водія.

Після отримання посвідчення водія ОСОБА_9 прибув до раніше визначеного ОСОБА_5 місця зустрічі. О 10 години 01 хвилин ОСОБА_5 зателефонував ОСОБА_9 , уточнив його місцезнаходження та підійшов до нього.

Після цього, реалізуючи свій умисел на одержання неправомірної вигоди за здійснення впливу на прийняття уповноваженою службовою особою рішення щодо успішного складання практичного іспиту, ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_9 грошові кошти у сумі 10 000 (десять тисяч) гривень, які були попередньо поміщені до картонного упакування від лікарського засобу відповідно до раніше визначеного ОСОБА_5 способу їх передачі.

Отже, ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою одержання неправомірної вигоди для себе, використовуючи свій вплив та повідомляючи про можливість здійснення впливу на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме адміністратором ТСЦ МВС № 6342, висловив вимогу про передачу йому неправомірної вигоди у сумі 10 000 (десять тисяч) гривень за здійснення впливу на прийняття рішення щодо успішного складання ОСОБА_9 практичного іспиту з керування транспортним засобом, при цьому поєднав свої вимоги щодо передачі неправомірної вигоди з вимаганням такої вигоди.

02.10.2026 о 10:10 ОСОБА_5 , затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення злочину. передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_10 підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами.

Метою і підставами застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою згідно з п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

- незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні;

- вчинити інше кримінальне правопорушення.

У судовому засіданні прокурор вимоги клопотання підтримав, просив клопотання задовольнити, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні зазначив, що сторона захисту визнає факт отримання грошей, але заперечував проти задоволення вказаного клопотання та просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що стороною обвинувачення не доведено наявність існування ризиків, на які йде посилання в клопотанні. Вважав за можливим застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, а у разі обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначити підозрюваному ОСОБА_5 заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав позицію свого захисника, по суті не оспорював обґрунтованість підозри.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши надані до суду матеріали та докази в їх сукупності, слідчий суддя доходить до наступного.

Так, в провадженні слідчого відділення ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42026222080000043 від 14 серпня 2026 року, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Законодавчі підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою .

Згідно з ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою.

Частина третя ст. 176 КПК України встановлює, що слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: (1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; (2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; (3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; (4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; (5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності інші обставини, перелік яких визначено ч. 1 ст. 178 КПК України.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно з положеннями ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать (1) про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, (3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

З аналізу зазначених вище норм законодавства можна підсумувати, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу слідчому судді необхідно перевірити: (1) чи набула особа статусу підозрюваного; (2) чи наявна обґрунтована підозра у вчиненні такою особою кримінального правопорушення; (3) чи наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України; (4) чи наявні інші обставини, які враховуються при застосуванні запобіжного заходу, передбачені ст. 178 КПК України; (5) чи наявні відомості на переконання того, що більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам кримінального провадження; (6) який розмір застави необхідно визначити як альтернативний триманню під вартою запобіжний захід та які обов`язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, необхідно покласти на підозрюваного, у випадку внесення застави.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, слідчий суддя приходить до таких висновків.

Запобіжні заходи на стадії досудового розслідування можуть застосовуватися лише до підозрюваного.

За змістом ч. 1 ст. 42 КПК України, статус підозрюваного має, зокрема, особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру.

Частиною 1 статті 276 КПК України визначено, що повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: (1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; (2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; (3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 278 КПК України).

Як встановлено слідчим суддею, письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, складено і підписано 02 жовтня 2026 року та вручено останньому 02 жовтня 2026 року.

Отже, у відповідності до вимог ст. 42 КПК України, ОСОБА_5 набув статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні і щодо нього може вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є, зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.

Разом з тим, кримінальне процесуальне законодавство України не містить визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, керуючись приписами ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя при встановленні змісту вказаного поняття враховує практику Європейського суду з прав людини.

Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

За такого, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність останнього до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно з доводами, викладеними у клопотанні, та документами, наданими на підтвердження цих доводів, наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується наступними доказами, а саме:

- заявою ОСОБА_9 від14.08.2026;

- матеріалами Харківського управління ДВБ НП України, на виконання доручення прокурора, якими викривається протиправна діяльність ОСОБА_5 ;

- свідченнями ОСОБА_9 відповідно до яких встановлено факт вимагання та одержання неправомірної вигоди;

- протоколом затримання ОСОБА_5 в порядку ст. 208 КПК України, безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, а саме отримання неправомірної вигоди, за результатом якого, серед іншого вилучено заздалегідь ідентифіковані грошові кошти.

Ураховуючи вищезазначені загальні підходи до обґрунтованості підозри, а також встановлені згідно з матеріалами судового провадження факти, слідчий суддя вважає, що наявна інформація, яка може переконати об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_5 своїми діями, про які йдеться у повідомленні про підозру, міг вчинити інкриміноване йому кримінальне правопорушення.

Разом з тим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявності в діях ОСОБА_5 вини у вчиненні злочину. Так, на цій стадії слідчий суддя не вправі наперед вирішувати питання про фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій підозрюваного, доведеність чи недоведеність винуватості підозрюваного, давати оцінку доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, оскільки ці питання вирішуються судом при ухваленні судового рішення по суті обвинувачення на підставі обвинувального акту, а не під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу щодо особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину, що свідчать про вірогідність причетності особи до вчинення інкримінованого злочину та необхідність застосування щодо такої особи обмежувального заходу.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Так, у клопотанні слідчий посилається на наявність ризиків, які свідчать про можливе вчинення ОСОБА_5 дій, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК, а саме: - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; - незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; - вчинити інше кримінальне правопорушення.

Ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду

Ризик переховування від органу досудового розслідування/суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Тяжкість ймовірного покарання особливо сильно підвищують ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Співставлення можливих негативних наслідків для підозрюваного у вигляді його можливого ув`язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження та характеру слідчих та процесуальних дій, які належить провести органу досудового розслідування.

При цьому, слідчий суддя при встановленні даного ризику враховує існування інших факторів, які можуть свідчити про наявність у ОСОБА_5 можливості переховуватися від органу досудового розслідування та суду, оскільки останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено максимальна міра покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років, що свідчить про реальні спроби уникнення кримінальної відповідальності шляхом переховування від правоохоронних органів та суду.

Враховуючи встановлені обставини у сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження дають слідчому судді підстави дійти висновку про існування ризику переховування від органу досудового розслідування та/або суду.

Ризик незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні

При встановленні наявності ризику впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).

В свою чергу, частиною 11 ст. 615 КПК України визначено, що показання, отримані підчас допиту свідка у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації. Показання, отримані під час допиту підозрюваного, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо у такому допиті брав участь захисник, а хід і результати проведення допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов`язаних із введенням воєнного стану на території України.

Покази свідків у даному кримінальному провадженні мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження та можуть суттєво вплинути на становище ОСОБА_5 , як підозрюваного, а тому наявні обґрунтовані підстави вважати, що останній наділений потенційною можливістю, в тому числі і дистанційно, через інших осіб, впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою схилити їх не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності.

Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється

Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України на даному етапі кримінального провадження підтверджується зокрема тим, що ОСОБА_5 інкримінується вчинення кримінального правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов`язаної з наданням публічних послуг, до даного злочину можуть бути причетні і інші особи, з метою уникнення кримінальної відповідальності, ОСОБА_5 може здійснювати плив на осіб, уповноважених на виконання функції держави, що об`єктивно вказує на можливість продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, а тому такий ризик є актуальним на даний час.

Наявність інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України

При вирішенні питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, крім встановлених ризиків кримінального провадження, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами матеріалів, оцінює в сукупності існування інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України, а саме: вагомість наданих стороною обвинувачення доказів про ймовірне вчинення підозрюваним злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, у разі визнання винуватим у вчиненні якого йому може загрожувати покарання, у тому числі, у виді позбавлення волі. При цьому, таке покарання може бути призначено без можливості застосування пільгових інститутів кримінального права.

Наявність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Враховуючи, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, у зв`язку з наявністю встановлених у судовому засіданні ризиків слідчий суддя переконаний, що застосування більш м`яких запобіжних заходів таких, як особисте зобов`язання, особиста порука або ж домашній арешт не забезпечить можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваного та виконання ним процесуальних обов`язків з урахуванням обставин інкримінованого злочину.

Вирішуючи питання про строк дії такого запобіжного заходу, слідчий суддя враховує інтенсивність встановлених ризиків, обсяг обставин, що підлягають доказуванню, з огляду на правову кваліфікацію, а також введений на всій території України воєнний стан, який поза залежністю від волі сторони обвинувачення може ускладнити проведення слідчих та процесуальних дій, а тому вважає за доцільне визначити строк тримання під вартою строком на 60 діб.

Альтернативний запобіжний захід.

Згідно із ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Слідчий суддя, відповідно до положень ст. 182 КПК України, враховуючи фактичні обставини кримінального провадження, те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні умисного корупційного злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, тобто одержання неправомірної вигоди для себе та третьої особи, за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди, ступінь встановлених ризиків, має сім`ю, офіційно працевлаштований на АТ «Роганська картонна фабрика», а крім того працює по договору інструктором в ПП «ФОРСАЖ-21», тобто має доходи, тому слідчий суддя доходить висновку, що застава у 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240 гривень зможе забезпечити виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом. При визначенні розміру застави, слідчим суддею також було враховані обставини кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного, який є працездатною особою, на даний час має постійне місце роботи, а крім того додатковий офіційний дохід, дружину та доньку, а тому вважає визначений розмір застави достатнім для гарантування виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та таким, що не є завідомо непомірним для останнього.

Визначення розміру застави у даному випадку з урахуванням всіх вищезазначених обставин та тяжкості інкримінованого злочину забезпечує дотримання судом прав особи, передбачених Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Висновки за результатами розгляду клопотання.

З урахуванням встановлених вище обставин кримінального правопорушення та наданих стороною обвинувачення доказів на підтвердження викладених у клопотанні доводів, що свідчать про набуття ОСОБА_5 статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення останнім інкримінованого злочину, про наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики вчинення ним дій, передбачених п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення клопотання слідчого та застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави.

Слід також зазначити, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси підозрюваного з метою забезпечення кримінального провадження.

При цьому, слідчий суддя вважає за необхідне відзначити, що відповідно до положень статті 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінальних проваджень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 193, 194, 196, 197, 206, 211, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,

у х в а л и в:

Клопотання слідчого ВП № 3 Харківського РУП № 3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42026222080000043 від 14 серпня 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_5 задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Руські Тишки Харківської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на 60 (шістдесят днів), тобто до 30 листопада 2026 року (включно).

Строк тримання під вартою ОСОБА_5 обчислювати з моменту фактичного затримання, тобто з 02 жовтня 2026 року з 10 год 10 хв.

Строк дії ухвали (в частині тримання під вартою) до 10 год 10 хв 30 листопада 2026 року (включно).

Визначити ОСОБА_5 суму застави у розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень, яка може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: ТУ ДСА України в Харківській області (Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26281249; Банк отримувача Державна казначейська служба України (м. Київ), код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок: UA 208201720355299002000006674 (призначення платежу - застава), протягом дії ухвали.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_5 з-під варти - звільнити.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов`язки:

- не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- утриматись від будь якого спілкування із свідками та іншими учасниками у кримінальному провадженні № 42026222080000043.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 30 листопада 2026 року.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляції до суду апеляційної інстанції, а підозрюваним в той же строк з моменту вручення копії ухвали.

Повний текст ухвали оголошений учасникам судового провадження в залі судового засідання № 3 Дергачівського районного суду Харківської області 05.10.2026 року о 08 годині 45 хвилин.

Слідчий суддя ОСОБА_1